🔸 У Конституційному Суді України відбулося установче засідання Науково-консультативної ради
25 лютого 2026 року в Конституційному Суді України відбулося установче засідання Науково-консультативної ради Конституційного Суду України. Захід був присвячений двом ключовим блокам: презентації нової філософії роботи Ради і обговоренню організації її діяльності у 2026 році.
Участь у заході взяли виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин, судді Конституційного Суду України Юрій Барабаш, Оксана Грищук, Віктор Кичун, Петро Філюк та члени Науково-консультативної ради Конституційного Суду України.
Модерувала захід суддя Конституційного Суду України, голова Постійної комісії з питань наукового забезпечення Оксана Грищук. Вона представила новообраних голову Науково-консультативної ради Олександра Скрипнюка, заступницю голови Науково-консультативної ради Олену Бориславську та вченого секретаря Ради Любомира Летнянчина.
З вітальними словами до учасників звернувся виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин. У своєму виступі він наголосив на важливості послідовного розвитку співпраці Конституційного Суду України з науковою спільнотою як необхідної передумови належного наукового забезпечення конституційного правосуддя. Він відзначив, що залучення наукового потенціалу сприятиме підвищенню якості правових підходів, які напрацьовуються Судом, та зміцненню інституційної спроможності Конституційного Суду України в умовах сучасних викликів.
Голова Науково-консультативної ради Олександр Скрипнюк відзначив високий професійний рівень оновленого складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України. Він наголосив на важливості належного наукового забезпечення для ефективної та якісної діяльності Конституційного Суду України, а також окреслив ключові пріоритети організації роботи Ради на 2026 рік. Зокрема, ішлося про доцільний розподіл запитів з урахуванням фахової спеціалізації членів Ради, а також про формування стратегічного бачення конституційного розвитку держави.
Під час засідання учасники обговорили оновлену модель взаємодії Суду з науковою спільнотою, яка передбачає посилення залученості членів Ради до підготовки наукових висновків з урахуванням їхньої спеціалізації та фахового інтересу, а також мінімізацію надмірного адміністративного формалізму. Окремо йшлося про запровадження нових форматів професійної комунікації, зокрема тематичних дискусій і науково-практичних заходів, що мають сприяти регулярному фаховому діалогу між Судом і науковцями. Учасники також акцентували на важливості партнерського характеру взаємодії та ролі наукової спільноти як інтелектуального ресурсу для підготовки проєктів актів Суду й поглибленого опрацювання складних питань конституційного права.
За підсумками установчого засідання учасники підтвердили спільну готовність до переформатування роботи Науково-консультативної ради на засадах фаховості, партнерства, добровільної участі та регулярного науково-практичного діалогу, спрямованого на посилення наукового забезпечення діяльності Конституційного Суду України.
25 лютого 2026 року в Конституційному Суді України відбулося установче засідання Науково-консультативної ради Конституційного Суду України. Захід був присвячений двом ключовим блокам: презентації нової філософії роботи Ради і обговоренню організації її діяльності у 2026 році.
Участь у заході взяли виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин, судді Конституційного Суду України Юрій Барабаш, Оксана Грищук, Віктор Кичун, Петро Філюк та члени Науково-консультативної ради Конституційного Суду України.
Модерувала захід суддя Конституційного Суду України, голова Постійної комісії з питань наукового забезпечення Оксана Грищук. Вона представила новообраних голову Науково-консультативної ради Олександра Скрипнюка, заступницю голови Науково-консультативної ради Олену Бориславську та вченого секретаря Ради Любомира Летнянчина.
З вітальними словами до учасників звернувся виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин. У своєму виступі він наголосив на важливості послідовного розвитку співпраці Конституційного Суду України з науковою спільнотою як необхідної передумови належного наукового забезпечення конституційного правосуддя. Він відзначив, що залучення наукового потенціалу сприятиме підвищенню якості правових підходів, які напрацьовуються Судом, та зміцненню інституційної спроможності Конституційного Суду України в умовах сучасних викликів.
Голова Науково-консультативної ради Олександр Скрипнюк відзначив високий професійний рівень оновленого складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України. Він наголосив на важливості належного наукового забезпечення для ефективної та якісної діяльності Конституційного Суду України, а також окреслив ключові пріоритети організації роботи Ради на 2026 рік. Зокрема, ішлося про доцільний розподіл запитів з урахуванням фахової спеціалізації членів Ради, а також про формування стратегічного бачення конституційного розвитку держави.
Під час засідання учасники обговорили оновлену модель взаємодії Суду з науковою спільнотою, яка передбачає посилення залученості членів Ради до підготовки наукових висновків з урахуванням їхньої спеціалізації та фахового інтересу, а також мінімізацію надмірного адміністративного формалізму. Окремо йшлося про запровадження нових форматів професійної комунікації, зокрема тематичних дискусій і науково-практичних заходів, що мають сприяти регулярному фаховому діалогу між Судом і науковцями. Учасники також акцентували на важливості партнерського характеру взаємодії та ролі наукової спільноти як інтелектуального ресурсу для підготовки проєктів актів Суду й поглибленого опрацювання складних питань конституційного права.
За підсумками установчого засідання учасники підтвердили спільну готовність до переформатування роботи Науково-консультативної ради на засадах фаховості, партнерства, добровільної участі та регулярного науково-практичного діалогу, спрямованого на посилення наукового забезпечення діяльності Конституційного Суду України.
⚖️ Суд розглядав справи за конституційними поданнями Верховного Суду і народних депутатів України та постановив ухвали за конституційними скаргами
Велика палата 26 лютого 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✅ Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“;
✅ 45 народних депутатів України щодо конституційності положень пункту 1 частини другої статті 37, статті 45, пункту 12 розділу ХII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII та окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України;
✅ 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статті 7, частини сьомої статті 20, пунктів 12, 15, 16 частини першої статті 92, частин першої – п'ятої статті 118, частини другої статті 133, частин першої – четвертої статті 140, частин другої, четвертої статті 141 Конституції України;
✅ Верховного Суду щодо конституційності окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261.
📎 Суд продовжить розгляд цих справ на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата на засіданні постановила ухвали про подовження до 26 березня 2026 року строку постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Лісовець О.П., Нікітіної Г.М., Пільчак Ю.Р., Салтикова Г.І., Савченка В.М., Чемоданова Л.В.
▪️Третя колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила ухвали (неодностайні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
✅ Коломойського Ігоря Валерійовича щодо конституційності пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України;
✅ Куляса Аркадія Васильовича щодо конституційності частини четвертої статті 424 Кримінального процесуального кодексу України.
📎 Питання щодо відкриття конституційних проваджень у цих справах судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
▪️Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Єнговатова Сергія Сергійовича щодо конституційності частин першої, сьомої статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Велика палата 26 лютого 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✅ Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“;
✅ 45 народних депутатів України щодо конституційності положень пункту 1 частини другої статті 37, статті 45, пункту 12 розділу ХII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII та окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України;
✅ 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статті 7, частини сьомої статті 20, пунктів 12, 15, 16 частини першої статті 92, частин першої – п'ятої статті 118, частини другої статті 133, частин першої – четвертої статті 140, частин другої, четвертої статті 141 Конституції України;
✅ Верховного Суду щодо конституційності окремого положення абзацу другого пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261.
📎 Суд продовжить розгляд цих справ на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Велика палата на засіданні постановила ухвали про подовження до 26 березня 2026 року строку постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Лісовець О.П., Нікітіної Г.М., Пільчак Ю.Р., Салтикова Г.І., Савченка В.М., Чемоданова Л.В.
▪️Третя колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила ухвали (неодностайні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
✅ Коломойського Ігоря Валерійовича щодо конституційності пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України;
✅ Куляса Аркадія Васильовича щодо конституційності частини четвертої статті 424 Кримінального процесуального кодексу України.
📎 Питання щодо відкриття конституційних проваджень у цих справах судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
▪️Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Єнговатова Сергія Сергійовича щодо конституційності частин першої, сьомої статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
⚖️Суд провів 77 засідань та ухвалив 60 актів: результати роботи КСУ за лютий
📊 У лютому 2026 року в Конституційному Суді України відбулося 77 засідань, з них:
✅ 18 пленарних засідань та 7 засідань Великої палати Суду;
✅ 5 засідань Суду;
✅ 4 пленарних засідання і 5 засідань Першого сенату Суду;
✅ 16 пленарних засідань і 9 засідань Другого сенату Суду;
✅ 13 засідань колегій суддів Першого та Другого сенатів Суду.
📊 На цих засіданнях Суд ухвалив 60 актів, з них:
✅ 3 постанови Суду;
✅ 20 ухвал Великої палати Суду;
✅ 5 ухвал Першого сенату Суду;
✅ 7 ухвал Другого сенату Суду;
✅ 25 ухвал колегій суддів сенатів Суду.
📑 До Суду за цей період надійшло 4 конституційні подання і 55 конституційних скарг. За результатами попереднього перевіряння конституційні подання та 22 конституційні скарги розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернуто 33 конституційні скарги як такі, що за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
📝 Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 45 відповідей на запити на публічну інформацію та звернення громадян.
Детальна інформація щодо результатів розгляду справ за посиланням: https://ccu.gov.ua/events.
📊 У лютому 2026 року в Конституційному Суді України відбулося 77 засідань, з них:
✅ 18 пленарних засідань та 7 засідань Великої палати Суду;
✅ 5 засідань Суду;
✅ 4 пленарних засідання і 5 засідань Першого сенату Суду;
✅ 16 пленарних засідань і 9 засідань Другого сенату Суду;
✅ 13 засідань колегій суддів Першого та Другого сенатів Суду.
📊 На цих засіданнях Суд ухвалив 60 актів, з них:
✅ 3 постанови Суду;
✅ 20 ухвал Великої палати Суду;
✅ 5 ухвал Першого сенату Суду;
✅ 7 ухвал Другого сенату Суду;
✅ 25 ухвал колегій суддів сенатів Суду.
📑 До Суду за цей період надійшло 4 конституційні подання і 55 конституційних скарг. За результатами попереднього перевіряння конституційні подання та 22 конституційні скарги розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернуто 33 конституційні скарги як такі, що за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
📝 Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 45 відповідей на запити на публічну інформацію та звернення громадян.
Детальна інформація щодо результатів розгляду справ за посиланням: https://ccu.gov.ua/events.
🔸 Альянс конституційного та адміністративного судочинства: досвід Німеччини
26 лютого 2026 року в Конституційному Суді України відбувся фаховий захід, присвячений особливостям розмежування компетенцій між конституційним та адміністративним судочинством.
Основним спікером просвітницької онлайн-лекції виступив президент Конституційної Судової Палати та Вищого адміністративного суду федеральної землі Рейнланд-Пфальц, професор Ларс Брокер.
Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України Оксана Грищук, Олег Первомайський, Галина Юровська, керівниця проєктами в Україні та В’єтнамі Німецького фонду міжнародної правничої співпраці (IRZ) Ангела Шмайнк, старший менеджер проєктів IRZ Вольфрам Гертіґ, юридичний радник IRZ Геннадій Рижков.
Захід зібрав широку аудиторію, зокрема, суддів судів системи судоустрою, прокурорів, представників Національної школи суддів України, адвокатів, науковців, викладачів, аспірантів, студентів закладів вищої освіти та наймолодших правників – вихованців Малої академії наук.
Професор Ларс Брокер презентував концепцію „альянсу“ двох юрисдикцій. Питання про те, де закінчується адміністративне право і починається конституційне, стало основою його виступу. Доповідач підкреслив, що конституційне та адміністративне судочинство є „публічно-правовими судочинствами“, які перебувають у тісному взаємозв’язку, адже мають спільну місію – тлумачення конституції та безпосереднє її застосування, зокрема для забезпечення захисту засадничих прав громадян. Основним критерієм розмежування компетенцій є законодавче регулювання та визначення предмету спору.
Промовець зазначив, що звернення до адміністративного суду можливе в усіх спорах публічно-правового характеру, за винятком конституційно-правового. Він проаналізував, у яких випадках публічно-правовий спір набуває конституційно-правового характеру і навпаки.
Для визначення цієї межі спікер окреслив еволюцію правової догматики в Німеччині, як-от: застаріла формальна теорія (конституційно-правовим є лише той спір, що прямо вказаний у переліку компетенцій конституційного судочинства); теорія „подвійної конституційної безпосередності“ (конституційно-правовий спір наявний, якщо два конституційні органи сперечаються із приводу їхніх прав та обов’язків, що випливають безпосередньо з Основного Закону); теорія „матеріальної суб’єктності“ (нова практика Федерального адміністративного суду акцентує на статусі сторін).
На підтвердження цих теорій професор навів три знакові справи із практики Федерального Конституційного Суду (BVerfG) та Федерального Адміністративного суду (BVerwG). Зокрема, він висвітлив умови, за яких справи належать до сфери діяльності адміністративних судів, а за яких – до компетенції конституційної юрисдикції, а також надав відповіді на запитання слухачів.
Судді Конституційного Суду України висловили вдячність німецьким колегам за багаторічне плідне партнерство та відкритість до співпраці. Було наголошено, що вивчення європейського досвіду, зокрема німецької правової догматики, дозволяє суттєво збагатити національну практику сучасними підходами до правосуддя.
Детальніше за посиланням: https://youtu.be/1fB7vjNj2uA
26 лютого 2026 року в Конституційному Суді України відбувся фаховий захід, присвячений особливостям розмежування компетенцій між конституційним та адміністративним судочинством.
Основним спікером просвітницької онлайн-лекції виступив президент Конституційної Судової Палати та Вищого адміністративного суду федеральної землі Рейнланд-Пфальц, професор Ларс Брокер.
Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України Оксана Грищук, Олег Первомайський, Галина Юровська, керівниця проєктами в Україні та В’єтнамі Німецького фонду міжнародної правничої співпраці (IRZ) Ангела Шмайнк, старший менеджер проєктів IRZ Вольфрам Гертіґ, юридичний радник IRZ Геннадій Рижков.
Захід зібрав широку аудиторію, зокрема, суддів судів системи судоустрою, прокурорів, представників Національної школи суддів України, адвокатів, науковців, викладачів, аспірантів, студентів закладів вищої освіти та наймолодших правників – вихованців Малої академії наук.
Професор Ларс Брокер презентував концепцію „альянсу“ двох юрисдикцій. Питання про те, де закінчується адміністративне право і починається конституційне, стало основою його виступу. Доповідач підкреслив, що конституційне та адміністративне судочинство є „публічно-правовими судочинствами“, які перебувають у тісному взаємозв’язку, адже мають спільну місію – тлумачення конституції та безпосереднє її застосування, зокрема для забезпечення захисту засадничих прав громадян. Основним критерієм розмежування компетенцій є законодавче регулювання та визначення предмету спору.
Промовець зазначив, що звернення до адміністративного суду можливе в усіх спорах публічно-правового характеру, за винятком конституційно-правового. Він проаналізував, у яких випадках публічно-правовий спір набуває конституційно-правового характеру і навпаки.
Для визначення цієї межі спікер окреслив еволюцію правової догматики в Німеччині, як-от: застаріла формальна теорія (конституційно-правовим є лише той спір, що прямо вказаний у переліку компетенцій конституційного судочинства); теорія „подвійної конституційної безпосередності“ (конституційно-правовий спір наявний, якщо два конституційні органи сперечаються із приводу їхніх прав та обов’язків, що випливають безпосередньо з Основного Закону); теорія „матеріальної суб’єктності“ (нова практика Федерального адміністративного суду акцентує на статусі сторін).
На підтвердження цих теорій професор навів три знакові справи із практики Федерального Конституційного Суду (BVerfG) та Федерального Адміністративного суду (BVerwG). Зокрема, він висвітлив умови, за яких справи належать до сфери діяльності адміністративних судів, а за яких – до компетенції конституційної юрисдикції, а також надав відповіді на запитання слухачів.
Судді Конституційного Суду України висловили вдячність німецьким колегам за багаторічне плідне партнерство та відкритість до співпраці. Було наголошено, що вивчення європейського досвіду, зокрема німецької правової догматики, дозволяє суттєво збагатити національну практику сучасними підходами до правосуддя.
Детальніше за посиланням: https://youtu.be/1fB7vjNj2uA
YouTube
Альянс конституційного та адміністративного судочинства: досвід Німеччини
26 лютого 2026 року в Конституційному Суді України відбувся фаховий захід, присвячений особливостям розмежування компетенцій між конституційним та адміністративним судочинством.
Основним спікером просвітницької онлайн-лекції виступив президент Конституційної…
Основним спікером просвітницької онлайн-лекції виступив президент Конституційної…
🔹 Суддя КСУ Ольга Совгиря долучилася до обговорення стратегічних орієнтирів Плану дій Ради Європи для України на 2027–2030 роки
25 лютого 2026 року суддя Конституційного Суду України Ольга Совгиря взяла участь у стратегічній сесії високого рівня щодо підготовки нового Плану дій Ради Європи для України.
Захід було сфокусовано на обговоренні загальних пріоритетів, потреб у реформах та стратегічних орієнтирів Плану дій Ради Європи „Демократична безпека для України“ на 2027–2030 роки.
Новий План дій базуватиметься та розвиватиме напрацювання та досягнення чинного Плану дій для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки.
Серед основних пріоритетів нового Плану дій, визначених у ході консультацій:
- захист прав людини та відповідальність задля миру та стабільності;
- сприяння соціальній інклюзії та захист меншин, вразливих груп та жінок;
- зміцнення демократичних інституцій, стійкість інформаційного простору, а також нарощування потенціалу та експертного досвіду для підготовки виборів, коли дозволять умови;
- посилення незалежного правосуддя та належного урядування для демократичної стійкості.
План дій „Демократична безпека для України“ спрямований на: розробку та ефективне впровадження мирного плану для України; зміцнення демократичної стійкості України шляхом просування належного врядування, верховенства права та прав людини; підтримання стратегічної мети України щодо зміцнення її безпеки через членство в Європейському Союзі; узгодження реформ з європейськими стандартами.
25 лютого 2026 року суддя Конституційного Суду України Ольга Совгиря взяла участь у стратегічній сесії високого рівня щодо підготовки нового Плану дій Ради Європи для України.
Захід було сфокусовано на обговоренні загальних пріоритетів, потреб у реформах та стратегічних орієнтирів Плану дій Ради Європи „Демократична безпека для України“ на 2027–2030 роки.
Новий План дій базуватиметься та розвиватиме напрацювання та досягнення чинного Плану дій для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки.
Серед основних пріоритетів нового Плану дій, визначених у ході консультацій:
- захист прав людини та відповідальність задля миру та стабільності;
- сприяння соціальній інклюзії та захист меншин, вразливих груп та жінок;
- зміцнення демократичних інституцій, стійкість інформаційного простору, а також нарощування потенціалу та експертного досвіду для підготовки виборів, коли дозволять умови;
- посилення незалежного правосуддя та належного урядування для демократичної стійкості.
План дій „Демократична безпека для України“ спрямований на: розробку та ефективне впровадження мирного плану для України; зміцнення демократичної стійкості України шляхом просування належного врядування, верховенства права та прав людини; підтримання стратегічної мети України щодо зміцнення її безпеки через членство в Європейському Союзі; узгодження реформ з європейськими стандартами.
⚖️ Суд розглядає справу за конституційною скаргою Пугачова А. М.
Велика палата 3 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційною скаргою Пугачова Анатолія Михайловича.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Кичун повідомив, що заявник звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність окремий припис, який міститься у назві та частині першій статті 365 Кримінального кодексу України (далі – Кодекс), а саме ,,працівником правоохоронного органу“, а також частину шосту статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII зі змінами (далі – Закон).
📑 Стаття 365 Кодексу передбачає кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Частина шоста статті 13 Закону встановлює, що „висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права“.
📑 Суддя-доповідач детально виклав матеріали справи, зокрема, зазначивши, що Пугачов А. М., майор служби цивільного захисту, працював на посаді головного інспектора Печенізького районного сектору Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.
У березні 2017 року за заявою потерпілого громадянина до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення за фактом нанесення тілесних ушкоджень цьому громадянину, вчинене Пугачовим А. М.
Згідно з обвинувальним актом органу досудового розслідування дії Пугачова А. М. кваліфіковано як обвинуваченого у кримінальному провадженні за частиною другою статті 365 Кодексу.
Печенізький районний суд Харківської області вироком від 22 серпня 2019 р. визнав його винним у вчинені вказаного кримінального правопорушення (покарання – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки).
Харківський апеляційний суд ухвалою від 21 січня 2020 р. вирок Печенізького районного суду Харківської області скасував та призначив новий розгляд справи в суді першої інстанції.
За результатом нового розгляду справи Печенізький районний суд Харківської області дійшов висновку, що обвинувачений Пугачов А.М. не є працівником правоохоронного органу. Вироком від 28 січня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року, суд визнав його винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 Кодексу (покарання – 100 годин громадських робіт).
Велика Палата Верховного Суду постановою від 30 серпня 2023 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року скасувала та призначила новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Харківський апеляційний суд вироком від 10 вересня 2024 року скасував вирок Печенізького районного суду Харківської області від 28 січня 2022 року; визнав Пугачова А.М. винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду погодився з рішенням суду апеляційної інстанції та постановою від 20 березня 2025 року залишив його без змін.
📝 Автор клопотання вважає, що оспорюваний ним припис частини шостої статті 13 Закону порушує принцип незалежності суддів при здійсненні правосуддя. На його думку, окремий припис, який міститься у назві та частині першій статті 365 Кодексу (,,працівником правоохоронного органу“), ,,не відповідає вимогам чіткості, точності й однозначності“, а тому суперечить принципу юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права.
📝 Скаржник твердить, що Велика Палата Верховного Суду всупереч наданим їй повноваженням безпідставно визначила, що ДСНС є правоохоронним органом, і тим самим ,,сформулювала нову норму закону“. Застосування судами відповідних висновків призвело до порушення його права на справедливий суд ,,через порушення принципу правової визначеності“.
Велика палата 3 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційною скаргою Пугачова Анатолія Михайловича.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Кичун повідомив, що заявник звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність окремий припис, який міститься у назві та частині першій статті 365 Кримінального кодексу України (далі – Кодекс), а саме ,,працівником правоохоронного органу“, а також частину шосту статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII зі змінами (далі – Закон).
📑 Стаття 365 Кодексу передбачає кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Частина шоста статті 13 Закону встановлює, що „висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права“.
📑 Суддя-доповідач детально виклав матеріали справи, зокрема, зазначивши, що Пугачов А. М., майор служби цивільного захисту, працював на посаді головного інспектора Печенізького районного сектору Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.
У березні 2017 року за заявою потерпілого громадянина до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення за фактом нанесення тілесних ушкоджень цьому громадянину, вчинене Пугачовим А. М.
Згідно з обвинувальним актом органу досудового розслідування дії Пугачова А. М. кваліфіковано як обвинуваченого у кримінальному провадженні за частиною другою статті 365 Кодексу.
Печенізький районний суд Харківської області вироком від 22 серпня 2019 р. визнав його винним у вчинені вказаного кримінального правопорушення (покарання – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки).
Харківський апеляційний суд ухвалою від 21 січня 2020 р. вирок Печенізького районного суду Харківської області скасував та призначив новий розгляд справи в суді першої інстанції.
За результатом нового розгляду справи Печенізький районний суд Харківської області дійшов висновку, що обвинувачений Пугачов А.М. не є працівником правоохоронного органу. Вироком від 28 січня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року, суд визнав його винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 Кодексу (покарання – 100 годин громадських робіт).
Велика Палата Верховного Суду постановою від 30 серпня 2023 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року скасувала та призначила новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Харківський апеляційний суд вироком від 10 вересня 2024 року скасував вирок Печенізького районного суду Харківської області від 28 січня 2022 року; визнав Пугачова А.М. винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду погодився з рішенням суду апеляційної інстанції та постановою від 20 березня 2025 року залишив його без змін.
📝 Автор клопотання вважає, що оспорюваний ним припис частини шостої статті 13 Закону порушує принцип незалежності суддів при здійсненні правосуддя. На його думку, окремий припис, який міститься у назві та частині першій статті 365 Кодексу (,,працівником правоохоронного органу“), ,,не відповідає вимогам чіткості, точності й однозначності“, а тому суперечить принципу юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права.
📝 Скаржник твердить, що Велика Палата Верховного Суду всупереч наданим їй повноваженням безпідставно визначила, що ДСНС є правоохоронним органом, і тим самим ,,сформулювала нову норму закону“. Застосування судами відповідних висновків призвело до порушення його права на справедливий суд ,,через порушення принципу правової визначеності“.
Суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи він звернувся до науковців Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка з проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційній скарзі. Про зміст висловлених позицій буде поінформовано суддів на закритій частині пленарного засідання, зазначив суддя-доповідач.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяли представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Сергій Канівець, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
🎥Відеозапис пленарного засідання доступний на офіційному вебсайті Конституційного Суду України в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяли представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Сергій Канівець, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський.
🎥Відеозапис пленарного засідання доступний на офіційному вебсайті Конституційного Суду України в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.