📃 З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що відсутність у підпункті 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 положень щодо перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року включно перебували на посадах державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, сплачували підвищені відрахування, але на день набрання чинності Законом № 889 не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723, спричинило виникнення у зазначеної категорії громадян відчуття руйнування їхніх легітимних очікувань, що є несумісним з вимогою юридичної визначеності, яка є складовою принципу верховенства права.
Суд також зазначив, що непередбачення перехідних чи компенсаційних механізмів пенсійного забезпечення для цієї категорії осіб створило необґрунтовану відмінність у ставленні до них, а отже не було забезпечено дотримання юридичної рівності та порушено конституційні гарантії права на їх соціальний захист.
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що стаття 90 Закону № 889, частина сьома статті 21 Закону № 2493 є конституційними.
❗Водночас Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України, підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до дня набрання чинності Законом № 889 (30 квітня 2016 року) обіймали посади державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, однак станом на 1 травня 2016 року не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону 3723.
📃 Суд також постановив закрити конституційне провадження у цій справі в частині щодо конституційності підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону 3723, у зв’язку з наявністю Рішення щодо того самого предмета (https://ccu.gov.ua/dokument/3-r2022).
‼️Суд наголосив, що виконання цього Рішення неможливе без належного законодавчого врегулювання. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 неконституційним покладає на державу позитивний обов’язок щодо унормування цих питань із урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення у розумний строк.
Суд також зазначив, що непередбачення перехідних чи компенсаційних механізмів пенсійного забезпечення для цієї категорії осіб створило необґрунтовану відмінність у ставленні до них, а отже не було забезпечено дотримання юридичної рівності та порушено конституційні гарантії права на їх соціальний захист.
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що стаття 90 Закону № 889, частина сьома статті 21 Закону № 2493 є конституційними.
❗Водночас Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України, підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до дня набрання чинності Законом № 889 (30 квітня 2016 року) обіймали посади державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, однак станом на 1 травня 2016 року не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону 3723.
📃 Суд також постановив закрити конституційне провадження у цій справі в частині щодо конституційності підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону 3723, у зв’язку з наявністю Рішення щодо того самого предмета (https://ccu.gov.ua/dokument/3-r2022).
‼️Суд наголосив, що виконання цього Рішення неможливе без належного законодавчого врегулювання. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 неконституційним покладає на державу позитивний обов’язок щодо унормування цих питань із урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення у розумний строк.
🇺🇦 З Днем Соборності України!
З нагоди Дня Соборності України біля будівлі Конституційного Суду України 22 січня 2026 року урочисто піднято Державний Прапор України. Ушанування цієї дати є нагадуванням про незламну волю наших предків, непорушну цілісність та незалежність країни, і є основоположними крізь віки.
Проголошення Акта Злуки 107 років тому стало незабутньою подією для українців і вирішальним кроком до об’єднання українських земель в одній державі. Цінності Соборності – єдність, згуртованість і спільна мета – сьогодні набувають особливого значення, адже саме завдяки їм ми впевнено протистоїмо російській агресії.
Плекаймо нашу єдність щодня, разом ми непереможні!
З нагоди Дня Соборності України біля будівлі Конституційного Суду України 22 січня 2026 року урочисто піднято Державний Прапор України. Ушанування цієї дати є нагадуванням про незламну волю наших предків, непорушну цілісність та незалежність країни, і є основоположними крізь віки.
Проголошення Акта Злуки 107 років тому стало незабутньою подією для українців і вирішальним кроком до об’єднання українських земель в одній державі. Цінності Соборності – єдність, згуртованість і спільна мета – сьогодні набувають особливого значення, адже саме завдяки їм ми впевнено протистоїмо російській агресії.
Плекаймо нашу єдність щодня, разом ми непереможні!
📑 Відбулися засідання Першого сенату та колегій суддів
Перший сенат 21 січня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Вовка Павла Вячеславовича щодо конституційності пункту 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“. Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Перший сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Мельника Олександра Михайловича щодо конституційності частини десятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📃 Перший сенат закрив конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „АВТОІМПЕРІЯ-М“ щодо конституційності абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року №1697˗VII.
Перший сенат визначив письмову форму конституційного провадження у розгляді справи за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства „КІНТО“ щодо конституційності пункту 12 частини першої статті 34 Закону України „Про виконавче провадження“.
У справі за конституційною скаргою Сегедавчука Євгена Сергійовича щодо конституційності окремого припису першого речення частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення Перший сенат постановив Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження.
▪️Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого сенату, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.
За результатами розгляду Друга колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Сидоренка Дмитра Володимировича щодо конституційності абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Перша колегія суддів Першого сенату постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Місюкевича Анатолія Стефановича щодо конституційності частини першої статті 12 Закону України „Про судоустрій та статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII, частини першої статті 29, частини першої, другої статті 441 Кримінального процесуального кодексу України;
➖ Смалія Олександра Борисовича щодо конституційності абзаців третього, п’ятого частини п’ятої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції“ від 11 січня 2001 року № 2210–ІІІ зі змінами, абзацу другого пункту 2 розділу „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України“ від 9 серпня 2023 року № 3295–ІХ;
➖ Сукала Сергія Анатолійовича щодо конституційності частини другої статті 135 Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів на одному з наступних засідань продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ковбеля Максима Миколайовича щодо конституційності абзацу третього пункту 3, пункту 5 частини першої статті 17 Закону України „Про Національне антикорупційне бюро України“, пункту 3 частини першої статті 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність“.
Перший сенат 21 січня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Вовка Павла Вячеславовича щодо конституційності пункту 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“. Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Перший сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Мельника Олександра Михайловича щодо конституційності частини десятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📃 Перший сенат закрив конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „АВТОІМПЕРІЯ-М“ щодо конституційності абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року №1697˗VII.
Перший сенат визначив письмову форму конституційного провадження у розгляді справи за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства „КІНТО“ щодо конституційності пункту 12 частини першої статті 34 Закону України „Про виконавче провадження“.
У справі за конституційною скаргою Сегедавчука Євгена Сергійовича щодо конституційності окремого припису першого речення частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення Перший сенат постановив Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження.
▪️Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого сенату, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.
За результатами розгляду Друга колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Сидоренка Дмитра Володимировича щодо конституційності абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Перша колегія суддів Першого сенату постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Місюкевича Анатолія Стефановича щодо конституційності частини першої статті 12 Закону України „Про судоустрій та статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII, частини першої статті 29, частини першої, другої статті 441 Кримінального процесуального кодексу України;
➖ Смалія Олександра Борисовича щодо конституційності абзаців третього, п’ятого частини п’ятої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції“ від 11 січня 2001 року № 2210–ІІІ зі змінами, абзацу другого пункту 2 розділу „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України“ від 9 серпня 2023 року № 3295–ІХ;
➖ Сукала Сергія Анатолійовича щодо конституційності частини другої статті 135 Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів на одному з наступних засідань продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ковбеля Максима Миколайовича щодо конституційності абзацу третього пункту 3, пункту 5 частини першої статті 17 Закону України „Про Національне антикорупційне бюро України“, пункту 3 частини першої статті 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність“.
⚖️ Суд перевірить на конституційність положення закону щодо посилення захисту прав добросовісного набувача
Велика палата 22 січня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності статті 58 Конституції України (конституційність) пункт 2 розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача“ від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ (далі – Закон).
▪️Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко поінформував, що відповідно до оспорюваного припису Закону ,,положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
➖нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
➖нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом“.
💬 Суб’єкт права на конституційне подання зазначає, що «надання пункту 2 розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону зворотної дії в часі суперечить статті 58 Конституції України, оскільки призводить до порушення основного фундаментального елементу принципу верховенства права - правової визначеності. Крім того, ретроспективне застосування положень Закону може свідчити про порушення статті 6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий суд) через втручання законодавця в процес здійснення правосуддя шляхом прийняття нормативно-правових актів, що наперед визначають результати справи, яка перебуває на розгляді в суді та в якій однією зі сторін є держава».
▪️Віктор Городовенко повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та прийняття Судом обґрунтованого рішення було направлено запити до Президента України, Верховної Ради України, а також Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету „Одеська юридична академія», Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Львівського національного університету імені Івана Франка.
Суд дослідив матеріали цієї справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини – для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні Великої палати був присутній представник суб’єкта права на конституційне подання, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.
Велика палата 22 січня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності статті 58 Конституції України (конституційність) пункт 2 розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача“ від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ (далі – Закон).
▪️Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко поінформував, що відповідно до оспорюваного припису Закону ,,положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
➖нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
➖нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом“.
💬 Суб’єкт права на конституційне подання зазначає, що «надання пункту 2 розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону зворотної дії в часі суперечить статті 58 Конституції України, оскільки призводить до порушення основного фундаментального елементу принципу верховенства права - правової визначеності. Крім того, ретроспективне застосування положень Закону може свідчити про порушення статті 6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий суд) через втручання законодавця в процес здійснення правосуддя шляхом прийняття нормативно-правових актів, що наперед визначають результати справи, яка перебуває на розгляді в суді та в якій однією зі сторін є держава».
▪️Віктор Городовенко повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та прийняття Судом обґрунтованого рішення було направлено запити до Президента України, Верховної Ради України, а також Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету „Одеська юридична академія», Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Львівського національного університету імені Івана Франка.
Суд дослідив матеріали цієї справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини – для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні Великої палати був присутній представник суб’єкта права на конституційне подання, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Відеотрансляція засідань КСУ“ – „Архів відеотрансляцій засідань“.
⚖️ Відбувся розгляд справ за конституційними поданнями і конституційними скаргами. Колегія суддів постановила ухвали
▪️Велика палата 22 січня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача“.
📎Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
▪️Велика палата на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ:
☑️ за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“;
☑️ за конституційними скаргами Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича, Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича, Ільюшонок Олени Юріївни щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ.
📎Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▫️Третя колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Козачука Юрія Сергійовича щодо конституційності підпункту 2 пункту 26 розділу І Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76–VIII, частини восьмої статті 13 Закону України „Про охорону дитинства“.
▫️У справі за конституційною скаргою Маліновського Юрія Романовича щодо конституційності статті 309 Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів відмовила (неодностайно) у відкритті конституційного провадження.
📎Питання щодо відкриття конституційного провадження у цій справі судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
▪️Велика палата 22 січня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача“.
📎Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
▪️Велика палата на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ:
☑️ за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“;
☑️ за конституційними скаргами Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича, Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича, Ільюшонок Олени Юріївни щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ.
📎Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▫️Третя колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Козачука Юрія Сергійовича щодо конституційності підпункту 2 пункту 26 розділу І Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76–VIII, частини восьмої статті 13 Закону України „Про охорону дитинства“.
▫️У справі за конституційною скаргою Маліновського Юрія Романовича щодо конституційності статті 309 Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів відмовила (неодностайно) у відкритті конституційного провадження.
📎Питання щодо відкриття конституційного провадження у цій справі судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
🕯️Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту
Сьогодні, 27 січня, світ вшановує пам’ять мільйонів людей, знищених нацистським режимом лише через їхню національність, віру, походження чи ідентичність. Голокост став однією з найжахливіших трагедій в історії людства та болючим нагадуванням про те, до чого призводять ненависть, расизм і знецінення людської гідності.
Збереження історичної пам’яті про Голокост – це не лише данина загиблим, а й відповідальність живих. Пам’ятаючи про цей злочин, ми утверджуємо непорушність прав людини, рівність і повагу до гідності кожного.
Цей день проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. У цій Резолюції зазначається, що Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження.
📄 У Рішенні Конституційного Суду України від 16 липня 2019 року № 9-р/2019 щодо відповідності Конституції України Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" зазначається, „що нацистський режим спирався на ідеологію нацизму, головними ідеями якого, з-поміж іншого, були мілітаризм, „світове панування арійської нації“ та боротьба з „ворожими“ націями. Сутність нацистської ідеології набула відображення, насамперед, у постулатах про тотальну державу, расову боротьбу, „вищість німецької раси“ та жорстку ієрархічну побудову державного механізму, згідно з якою громадяни були зобов’язані беззаперечно підкорятися незмінному лідерові, який мав необмежену державну і партійну владу“.
▪️Конституційний Суд України долучається до вшанування пам’яті жертв Голокосту та висловлює солідарність із усіма, хто зберігає правду про минуле заради людяного майбутнього.
🔸 Пам’ятаємо. Вшановуємо. Не допустимо повторення.
Сьогодні, 27 січня, світ вшановує пам’ять мільйонів людей, знищених нацистським режимом лише через їхню національність, віру, походження чи ідентичність. Голокост став однією з найжахливіших трагедій в історії людства та болючим нагадуванням про те, до чого призводять ненависть, расизм і знецінення людської гідності.
Збереження історичної пам’яті про Голокост – це не лише данина загиблим, а й відповідальність живих. Пам’ятаючи про цей злочин, ми утверджуємо непорушність прав людини, рівність і повагу до гідності кожного.
Цей день проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. У цій Резолюції зазначається, що Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження.
📄 У Рішенні Конституційного Суду України від 16 липня 2019 року № 9-р/2019 щодо відповідності Конституції України Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" зазначається, „що нацистський режим спирався на ідеологію нацизму, головними ідеями якого, з-поміж іншого, були мілітаризм, „світове панування арійської нації“ та боротьба з „ворожими“ націями. Сутність нацистської ідеології набула відображення, насамперед, у постулатах про тотальну державу, расову боротьбу, „вищість німецької раси“ та жорстку ієрархічну побудову державного механізму, згідно з якою громадяни були зобов’язані беззаперечно підкорятися незмінному лідерові, який мав необмежену державну і партійну владу“.
▪️Конституційний Суд України долучається до вшанування пам’яті жертв Голокосту та висловлює солідарність із усіма, хто зберігає правду про минуле заради людяного майбутнього.
🔸 Пам’ятаємо. Вшановуємо. Не допустимо повторення.
🔹🔸Строки звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат у контексті Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025: тематична онлайн-лекція
Установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України. Така норма не лише порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю, а й позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист. Про це йшлося під час лекції, присвяченої аналізу Рішення № 1-р/2025 (https://ccu.gov.ua/docs/7554) у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо строків звернення до суду працівника, трудові відносини якого ще не припинилися.
📝 Предмет конституційного контролю в цій справі – частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України, за якою „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.
Участь у заході взяли представники Національної школи суддів України, судді, прокурори, адвокати, науковці, аспіранти, викладачі, студенти закладів вищої освіти та слухачі Малої академії наук України.
Основними доповідачами виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська, Олександр Водянніков і Віктор Городовенко.
Судді ознайомили зі змістом цього рішення, навели обґрунтування суб’єкта звернення, позиції Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України в цій справі, окремі позиції Європейського суду з прав людини, висвітлили юридичні позиції, які були сформовані у цьому рішенні, та які Суд застосував із попередніх рішень, зокрема щодо реалізації права на судовий захист.
▪️Під час лекції судді виклали основні аргументи цього рішення, наголосивши на такому.
🔸 У сфері трудових відносин працівник перебуває в економічному та організаційному підпорядкуванні від роботодавця. Така підпорядкованість може ускладнити своєчасне звернення до суду для захисту права на оплату праці, тому нерідко працівники утримуються від подання позову під час дії трудових відносин через побоювання тиску, погіршення умов праці чи можливого звільнення.
Судді зазначили, що строки звернення до суду є потрібним елементом законодавчого регулювання, проте вони не можуть бути встановлені так, щоб істотно обмежувати право на судовий захист.
🔸 Існування системи строків звернення до суду завжди міститиме елемент потенційної несправедливості – або для позивача, який може не мати достатньо часу для звернення до суду, або для відповідача, який буде змушений захищатися від вимог після тривалого періоду бездіяльності іншої сторони. Завдання законодавця полягає в мінімізації цієї несправедливості та якнайповнішому узгодженні інтересів працівника й роботодавця.
Суд у рішенні зауважив, що тримісячний строк у справах щодо стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є надмірно коротким. Установлення часового обмеження для реалізації права особи є питанням розсуду законодавця. Критерієм відповідності строку звернення працівника до суду є його розумність. Розумним визнають строк, який є достатнім для подання позову за звичайних життєвих обставин і не створює для працівника надмірних труднощів.
Судді також підкреслили, що оцінка розумності строку не може ґрунтуватися на гіпотетичних випадках незнання закону, і вирішальним є те, чи забезпечує строк реальну можливість реалізувати право у звичайних умовах.
🔸У рішенні Суд звернув увагу, що введення воєнного стану в Україні об’єктивно створює умови, які не можна вважати звичайними. Законодавець, установлюючи строки звернення працівника до суду, має враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов’язані з ним об’єктивні перешкоди в доступі до правосуддя.
Установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України. Така норма не лише порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю, а й позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист. Про це йшлося під час лекції, присвяченої аналізу Рішення № 1-р/2025 (https://ccu.gov.ua/docs/7554) у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо строків звернення до суду працівника, трудові відносини якого ще не припинилися.
📝 Предмет конституційного контролю в цій справі – частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України, за якою „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.
Участь у заході взяли представники Національної школи суддів України, судді, прокурори, адвокати, науковці, аспіранти, викладачі, студенти закладів вищої освіти та слухачі Малої академії наук України.
Основними доповідачами виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська, Олександр Водянніков і Віктор Городовенко.
Судді ознайомили зі змістом цього рішення, навели обґрунтування суб’єкта звернення, позиції Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України в цій справі, окремі позиції Європейського суду з прав людини, висвітлили юридичні позиції, які були сформовані у цьому рішенні, та які Суд застосував із попередніх рішень, зокрема щодо реалізації права на судовий захист.
▪️Під час лекції судді виклали основні аргументи цього рішення, наголосивши на такому.
🔸 У сфері трудових відносин працівник перебуває в економічному та організаційному підпорядкуванні від роботодавця. Така підпорядкованість може ускладнити своєчасне звернення до суду для захисту права на оплату праці, тому нерідко працівники утримуються від подання позову під час дії трудових відносин через побоювання тиску, погіршення умов праці чи можливого звільнення.
Судді зазначили, що строки звернення до суду є потрібним елементом законодавчого регулювання, проте вони не можуть бути встановлені так, щоб істотно обмежувати право на судовий захист.
🔸 Існування системи строків звернення до суду завжди міститиме елемент потенційної несправедливості – або для позивача, який може не мати достатньо часу для звернення до суду, або для відповідача, який буде змушений захищатися від вимог після тривалого періоду бездіяльності іншої сторони. Завдання законодавця полягає в мінімізації цієї несправедливості та якнайповнішому узгодженні інтересів працівника й роботодавця.
Суд у рішенні зауважив, що тримісячний строк у справах щодо стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є надмірно коротким. Установлення часового обмеження для реалізації права особи є питанням розсуду законодавця. Критерієм відповідності строку звернення працівника до суду є його розумність. Розумним визнають строк, який є достатнім для подання позову за звичайних життєвих обставин і не створює для працівника надмірних труднощів.
Судді також підкреслили, що оцінка розумності строку не може ґрунтуватися на гіпотетичних випадках незнання закону, і вирішальним є те, чи забезпечує строк реальну можливість реалізувати право у звичайних умовах.
🔸У рішенні Суд звернув увагу, що введення воєнного стану в Україні об’єктивно створює умови, які не можна вважати звичайними. Законодавець, установлюючи строки звернення працівника до суду, має враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов’язані з ним об’єктивні перешкоди в доступі до правосуддя.
Доповідачі також наголосили, навіть якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов’язок роботодавця щодо виплати заборгованості та право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються. Водночас дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку.
З огляду на це та інші аргументи, викладені в рішенні, Конституційний Суд України констатував, що установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав.
📝 Стосовно рішення є окремі думки суддів Конституційного Суду України Олександра Водяннікова, Василя Лемака та Олега Первомайського, в яких судді виклали свої міркування і висновки щодо основних його аспектів.
Детальніше – у відеоматеріалі: https://youtu.be/xEl9hR2_oCM
З огляду на це та інші аргументи, викладені в рішенні, Конституційний Суд України констатував, що установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав.
📝 Стосовно рішення є окремі думки суддів Конституційного Суду України Олександра Водяннікова, Василя Лемака та Олега Первомайського, в яких судді виклали свої міркування і висновки щодо основних його аспектів.
Детальніше – у відеоматеріалі: https://youtu.be/xEl9hR2_oCM
YouTube
Строки звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших виплат 22.01.2026
Строки звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат у контексті Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025: тематична онлайн-лекція
Установлення тримісячного строку для звернення…
Установлення тримісячного строку для звернення…
📑 Колегія суддів відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Нагаєва І.С.
Третя колегія суддів Першого сенату 28 січня 2026 року на засіданні розглядала питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Нагаєва Ігоря Сергійовича.
▪️Заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину п’яту статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ від 20 березня 2023 року № 2983–ІХ (далі – Закон).
📝 Оспорюваним приписом Закону визначено: „щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України“.
На думку заявника, частина п’ята статті 13 Закону не відповідає принципу верховенства права та, зокрема, порушує його право на належний соціальний захист.
📑 За результатами розгляду колегія суддів постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження у цій справі. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Третя колегія суддів Першого сенату 28 січня 2026 року на засіданні розглядала питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Нагаєва Ігоря Сергійовича.
▪️Заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину п’яту статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ від 20 березня 2023 року № 2983–ІХ (далі – Закон).
📝 Оспорюваним приписом Закону визначено: „щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України“.
На думку заявника, частина п’ята статті 13 Закону не відповідає принципу верховенства права та, зокрема, порушує його право на належний соціальний захист.
📑 За результатами розгляду колегія суддів постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження у цій справі. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
📊 Суд провів 41 засідання та ухвалив 35 актів: результати роботи Суду за січень
У січні 2026 року в Конституційному Суді України (далі – Суд) відбулося 41 засідання, з них:
➖11 пленарних засідань (1 відкрита частина пленарного засідання, 10 закритих частин пленарних засідань) та 3 засідання Великої палати Суду;
➖ 2 засідання Суду;
➖ 1 відкрита частина пленарного засідання, 4 закритих частини пленарних засідань, 1 пленарне засідання та 3 засідання Першого сенату Суду;
➖ 2 відкриті частини пленарних засідань, 3 закритих частин пленарних засідань, 1 засідання Другого сенату Суду;
➖ 10 засідань колегій суддів Першого та Другого сенатів Суду.
На цих засіданнях Суд ухвалив 35 актів, з них:
✅ 1 рішення Великої палати Суду (https://ccu.gov.ua/dokument/1-r2026);
✅ 2 постанови Суду;
✅ 7 ухвал Великої палати Суду;
✅ 5 ухвал Першого сенату Суду;
✅ 20 ухвал колегій суддів сенатів Суду.
📝 До Суду за цей період надійшло 55 конституційних скарг. За результатами попереднього перевіряння 24 конституційні скарги розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернули 31 конституційну скаргу як такі, що за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
📝 Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 63 відповіді на запити на публічну інформацію та звернення громадян.
▫️Детальна інформація щодо результатів розгляду справ за посиланням: https://ccu.gov.ua/events.
У січні 2026 року в Конституційному Суді України (далі – Суд) відбулося 41 засідання, з них:
➖11 пленарних засідань (1 відкрита частина пленарного засідання, 10 закритих частин пленарних засідань) та 3 засідання Великої палати Суду;
➖ 2 засідання Суду;
➖ 1 відкрита частина пленарного засідання, 4 закритих частини пленарних засідань, 1 пленарне засідання та 3 засідання Першого сенату Суду;
➖ 2 відкриті частини пленарних засідань, 3 закритих частин пленарних засідань, 1 засідання Другого сенату Суду;
➖ 10 засідань колегій суддів Першого та Другого сенатів Суду.
На цих засіданнях Суд ухвалив 35 актів, з них:
✅ 1 рішення Великої палати Суду (https://ccu.gov.ua/dokument/1-r2026);
✅ 2 постанови Суду;
✅ 7 ухвал Великої палати Суду;
✅ 5 ухвал Першого сенату Суду;
✅ 20 ухвал колегій суддів сенатів Суду.
📝 До Суду за цей період надійшло 55 конституційних скарг. За результатами попереднього перевіряння 24 конституційні скарги розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернули 31 конституційну скаргу як такі, що за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
📝 Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 63 відповіді на запити на публічну інформацію та звернення громадян.
▫️Детальна інформація щодо результатів розгляду справ за посиланням: https://ccu.gov.ua/events.