⚖️ Конституційний Суд України оприлюднив Рішення № 11-р(ІІ)/2024 у справі щодо конституційних гарантій незалежності прокурора
Конституційний Суд України ухвалив Рішення 📑(https://ccu.gov.ua/dokument/11-rii2024) у справі за конституційною скаргою Панченка Богдана Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 частини першої статті 51, підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ (щодо конституційних гарантій незалежності прокурора) від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 та:
➖ визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ зі змінами.
➖ визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ зі змінами.
➖ закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів „а“, „б“ та абзацу п’ятого підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ зі змінами на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – неприйнятність конституційної скарги.
Автор конституційної скарги звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині третій статті 22, частині першій статті 32, частинам першій, шостій статті 43, частині першій статті 58 Конституції України (конституційність) пункт 9 частини першої статті 51, підпункт 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ зі змінами (далі – Закон № 1697).
За пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 прокурора звільняють з посади у разі „ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури“.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697:
„1) прокурорами місцевих прокуратур призначаються:
а) особи, які не мають досвіду роботи в органах прокуратури, – за умови успішного проходження ними тестування та подальшого стажування строком до одного року. На таких осіб поширюються вимоги частин першої та п’ятої статті 27 цього Закону, крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права;
б) особи, які мають досвід прокурорської діяльності, проте на день набрання чинності цим Законом не працюють в органах прокуратури, – за умови успішного проходження ними тестування;
в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, – за умови успішного проходження ними тестування.
Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України“.
Дослідивши зміст конституційної скарги та матеріали справи, Конституційний Суд України встановив, що Верховний Суд в ухвалі від 13 квітня 2023 року, що є остаточним судовим рішенням у справі Богдана Панченка, застосував пункт 9 частини першої статті 51 та підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697. Приписи підпунктів „а“, „б“ та абзацу п’ятого підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697 у судовому рішенні не було застосовано.
Отже, предметом конституційного контролю у цьому конституційному провадженні є пункт 9 частини першої статті 51, підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697.
Конституційний Суд України ухвалив Рішення 📑(https://ccu.gov.ua/dokument/11-rii2024) у справі за конституційною скаргою Панченка Богдана Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 частини першої статті 51, підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ (щодо конституційних гарантій незалежності прокурора) від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 та:
➖ визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ зі змінами.
➖ визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ зі змінами.
➖ закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів „а“, „б“ та абзацу п’ятого підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ зі змінами на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – неприйнятність конституційної скарги.
Автор конституційної скарги звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині третій статті 22, частині першій статті 32, частинам першій, шостій статті 43, частині першій статті 58 Конституції України (конституційність) пункт 9 частини першої статті 51, підпункт 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ зі змінами (далі – Закон № 1697).
За пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 прокурора звільняють з посади у разі „ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури“.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697:
„1) прокурорами місцевих прокуратур призначаються:
а) особи, які не мають досвіду роботи в органах прокуратури, – за умови успішного проходження ними тестування та подальшого стажування строком до одного року. На таких осіб поширюються вимоги частин першої та п’ятої статті 27 цього Закону, крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права;
б) особи, які мають досвід прокурорської діяльності, проте на день набрання чинності цим Законом не працюють в органах прокуратури, – за умови успішного проходження ними тестування;
в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, – за умови успішного проходження ними тестування.
Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України“.
Дослідивши зміст конституційної скарги та матеріали справи, Конституційний Суд України встановив, що Верховний Суд в ухвалі від 13 квітня 2023 року, що є остаточним судовим рішенням у справі Богдана Панченка, застосував пункт 9 частини першої статті 51 та підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697. Приписи підпунктів „а“, „б“ та абзацу п’ятого підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697 у судовому рішенні не було застосовано.
Отже, предметом конституційного контролю у цьому конституційному провадженні є пункт 9 частини першої статті 51, підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697.
📚 Розв’язуючи питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 частини першої статті 51, підпункту „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697, Конституційний Суд України виходить із такого.
За Конституцією України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 8); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).
В Україні згідно зі статтею 131-1 Основного Закону України діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (частина перша); організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга).
🗞 Оцінюючи на відповідність Конституції України пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, Конституційний Суд України насамперед керується тим, що з 30 вересня 2016 року [із дня набуття чинності змінами, що були внесені до Конституції України Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“ від 2 червня 2016 року № 1401–VIII (далі – Закон № 1401)] прокуратура стала складником системи правосуддя, а статус та функції прокурорів обумовлено потребами їх участі в реалізації правосуддя – додержання прав і свобод людини і громадянина як на стадії досудового розслідування, так і в межах судових проваджень у кримінальному та інших видах судочинства.
Забезпечення дієвості прокуратури як єдиної системи та складника системи правосуддя повʼязане зі здійсненням Генеральним прокурором свого повноваження з організації діяльності органів прокуратури України, зокрема у спосіб ліквідації чи реорганізації органів прокуратури та/або зміни кількості посад прокурорів в органах прокуратури. Правомірною метою таких організаційних рішень Генерального прокурора може бути забезпечення ефективного здійснення визначених Конституцією України функцій прокуратурою загалом та окремими прокурорами зокрема.
З огляду на приписи Основного Закону України та юридичні позиції Конституційного Суду України гарантії незалежності прокурора, зокрема від безпідставного звільнення з посади, мають бути чітко та зрозуміло визначені законом.
Конституційний Суд України виходить із того, що дієвість та ефективність кожного з прокурорів як посадової особи у системі прокуратури, яка водночас є складником системи правосуддя та механізму захисту прав людини і громадянина, забезпечено, зокрема, єдиним статусом прокурорів та гарантіями їх незалежності.
Підстави для звільнення прокурора з посади вичерпно визначено у частині першій статті 51 Закону № 1697, за якою прокурора звільняють з посади, зокрема, у разі „ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури“ (пункт 9).
Конституційний Суд України констатує, що приписи Основного Закону України не надають прокурору гарантій безстроково обіймати посаду, а тому законом можна встановлювати підстави для звільнення прокурора з посади.
За Конституцією України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 8); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).
В Україні згідно зі статтею 131-1 Основного Закону України діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (частина перша); організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга).
🗞 Оцінюючи на відповідність Конституції України пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, Конституційний Суд України насамперед керується тим, що з 30 вересня 2016 року [із дня набуття чинності змінами, що були внесені до Конституції України Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“ від 2 червня 2016 року № 1401–VIII (далі – Закон № 1401)] прокуратура стала складником системи правосуддя, а статус та функції прокурорів обумовлено потребами їх участі в реалізації правосуддя – додержання прав і свобод людини і громадянина як на стадії досудового розслідування, так і в межах судових проваджень у кримінальному та інших видах судочинства.
Забезпечення дієвості прокуратури як єдиної системи та складника системи правосуддя повʼязане зі здійсненням Генеральним прокурором свого повноваження з організації діяльності органів прокуратури України, зокрема у спосіб ліквідації чи реорганізації органів прокуратури та/або зміни кількості посад прокурорів в органах прокуратури. Правомірною метою таких організаційних рішень Генерального прокурора може бути забезпечення ефективного здійснення визначених Конституцією України функцій прокуратурою загалом та окремими прокурорами зокрема.
З огляду на приписи Основного Закону України та юридичні позиції Конституційного Суду України гарантії незалежності прокурора, зокрема від безпідставного звільнення з посади, мають бути чітко та зрозуміло визначені законом.
Конституційний Суд України виходить із того, що дієвість та ефективність кожного з прокурорів як посадової особи у системі прокуратури, яка водночас є складником системи правосуддя та механізму захисту прав людини і громадянина, забезпечено, зокрема, єдиним статусом прокурорів та гарантіями їх незалежності.
Підстави для звільнення прокурора з посади вичерпно визначено у частині першій статті 51 Закону № 1697, за якою прокурора звільняють з посади, зокрема, у разі „ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури“ (пункт 9).
Конституційний Суд України констатує, що приписи Основного Закону України не надають прокурору гарантій безстроково обіймати посаду, а тому законом можна встановлювати підстави для звільнення прокурора з посади.
Оцінюючи конституційність пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, Конституційний Суд України виходить із того, що приписи Конституції України та Закону № 1697 надають Генеральному прокурору як особі, що очолює прокуратуру, дискреційні повноваження, зокрема щодо організації діяльності органів прокуратури України.
Водночас згідно з вимогами принципу правовладдя для захисту учасників суспільних відносин від свавільних рішень та дій органів публічної влади приписами права має бути чітко та зрозуміло визначено обсяг будь-якого з дискреційних повноважень, наданого цим органам.
За пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 підставою для звільнення прокурора з посади, яку він обіймає в органі прокуратури, є не індивідуальний акт права – відповідне персоналізоване кадрове рішення Генерального прокурора стосовно прокурора Офісу Генерального прокурора (пункт 1 частини другої статті 51 Закону № 1697) або керівника обласної прокуратури щодо прокурора обласної чи окружної прокуратури (пункт 2 частини другої статті 51 Закону № 1697), а організаційне рішення Генерального прокурора щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури.
📑 Отже, реалізація Генеральним прокурором повноваження з ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури має не лише такий юридичний наслідок, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури, а також прихований юридичний наслідок – звільнення прокурора з посади, яку він обіймає у відповідному органі прокуратури.
Аналізуючи пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, Конституційний Суд України ураховує також і те, що внаслідок його застосування уможливлена ситуація, за якої прокурор „виключається зі штатного розпису“ органу прокуратури, однак зберігає статус прокурора без можливості реалізації відповідних функцій, що створює юридичну невизначеність у правовідносинах та їх юридичних наслідках, зокрема в аспекті його функціональних обовʼязків та професійного майбутнього.
Значущим у цьому аспекті конституційного контролю є й те, що звільнення прокурора з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 уможливлює вплив чи тиск на незалежність прокурора у звʼязку з тим, що прокурора може бути звільнено з посади не лише внаслідок його рішень, дій або бездіяльності, а також і через ухвалення рішення щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури.
Отже, пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 надає Генеральному прокурору дискреційні повноваження без чіткого визначення їх обсягу.
З огляду на викладене Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 суперечить частині першій статті 8, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Конституції України.
📜 Оцінюючи на відповідність Конституції України (конституційність) підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697, Конституційний Суд України виходить передусім із того, що на виконання вимог Конституції України держава має втілювати у своїй діяльності конституційний принцип її відповідальності перед людиною та посутньо пов’язаний із ним принцип добропорядного врядування (good governance).
Підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697 не встановлює додаткової підстави для звільнення прокурора з посади, а є одним із приписів, що внормовує відносини з добору осіб на посади прокурорів до новостворених органів прокуратури.
Водночас згідно з вимогами принципу правовладдя для захисту учасників суспільних відносин від свавільних рішень та дій органів публічної влади приписами права має бути чітко та зрозуміло визначено обсяг будь-якого з дискреційних повноважень, наданого цим органам.
За пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 підставою для звільнення прокурора з посади, яку він обіймає в органі прокуратури, є не індивідуальний акт права – відповідне персоналізоване кадрове рішення Генерального прокурора стосовно прокурора Офісу Генерального прокурора (пункт 1 частини другої статті 51 Закону № 1697) або керівника обласної прокуратури щодо прокурора обласної чи окружної прокуратури (пункт 2 частини другої статті 51 Закону № 1697), а організаційне рішення Генерального прокурора щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури.
📑 Отже, реалізація Генеральним прокурором повноваження з ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури має не лише такий юридичний наслідок, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури, а також прихований юридичний наслідок – звільнення прокурора з посади, яку він обіймає у відповідному органі прокуратури.
Аналізуючи пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, Конституційний Суд України ураховує також і те, що внаслідок його застосування уможливлена ситуація, за якої прокурор „виключається зі штатного розпису“ органу прокуратури, однак зберігає статус прокурора без можливості реалізації відповідних функцій, що створює юридичну невизначеність у правовідносинах та їх юридичних наслідках, зокрема в аспекті його функціональних обовʼязків та професійного майбутнього.
Значущим у цьому аспекті конституційного контролю є й те, що звільнення прокурора з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 уможливлює вплив чи тиск на незалежність прокурора у звʼязку з тим, що прокурора може бути звільнено з посади не лише внаслідок його рішень, дій або бездіяльності, а також і через ухвалення рішення щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури.
Отже, пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 надає Генеральному прокурору дискреційні повноваження без чіткого визначення їх обсягу.
З огляду на викладене Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 суперечить частині першій статті 8, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Конституції України.
📜 Оцінюючи на відповідність Конституції України (конституційність) підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697, Конституційний Суд України виходить передусім із того, що на виконання вимог Конституції України держава має втілювати у своїй діяльності конституційний принцип її відповідальності перед людиною та посутньо пов’язаний із ним принцип добропорядного врядування (good governance).
Підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697 не встановлює додаткової підстави для звільнення прокурора з посади, а є одним із приписів, що внормовує відносини з добору осіб на посади прокурорів до новостворених органів прокуратури.
Конституційний Суд України вважає, що застосування тестування для обіймання посади прокурора в новоствореній прокуратурі на підставі підпункту „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697 охоплено юридичною конструкцією „добір прокурорів“, що уконституйована в частині десятій статті 131 Основного Закону України, за якою „відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору ˂…˃ прокурорів“.
Застосування „успішного проходження тестування“ як одного із засобів добору на посаду прокурора в новоствореній прокуратурі не порушує незалежності прокурора, оскільки успішність проходження подібного тестування у процесі добору прокурорів залежить передусім від професійних знань, навичок та інших особистих якостей кандидата на посаду прокурора, а не від рішень та дій Генерального прокурора та/або іншої посадової особи.
Окрім того, за приписом підпункту „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697 особа, яка вже обіймає посаду прокурора, не зобовʼязана брати участь у тестуванні, тобто участь у доборі на посаду прокурора є добровільною.
Конституційний Суд України наголошує на тому, що успішне проходження тестування як умова для зайняття посади прокурора в новоствореному органі прокуратури забезпечує реалізацію принципу добропорядного врядування в організації та діяльності прокуратури, а учасники суспільних відносин мають розумні очікування стосовно того, що за наслідками добору посади прокурорів обіймуть лише ті особи, які мають відповідні для цієї посади особисті якості, передусім професійні знання, навички, та є доброчесними. Підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697 не встановлює дискримінаційних привілеїв чи обмежень під час участі в доборі для осіб, які на момент добору обіймають посади прокурорів.
Ураховуючи наведені міркування, Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697 не суперечить статті 3, частині десятій статті 131, частині другій статті 131-1 Конституції України.
Установивши, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 суперечить частині першій статті 8, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Основного Закону України, Конституційний Суд України задля забезпечення ефективності функціонування прокуратури та надання Верховній Раді України строку для внесення змін до Закону № 1697 вважає за потрібне відтермінувати втрату чинності пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 на шість місяців з дня ухвалення цього Рішення.
Суддя доповідач у справі – Олег Первомайський.
Текст Рішення за посиланням: https://ccu.gov.ua/dokument/11-rii2024
Застосування „успішного проходження тестування“ як одного із засобів добору на посаду прокурора в новоствореній прокуратурі не порушує незалежності прокурора, оскільки успішність проходження подібного тестування у процесі добору прокурорів залежить передусім від професійних знань, навичок та інших особистих якостей кандидата на посаду прокурора, а не від рішень та дій Генерального прокурора та/або іншої посадової особи.
Окрім того, за приписом підпункту „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697 особа, яка вже обіймає посаду прокурора, не зобовʼязана брати участь у тестуванні, тобто участь у доборі на посаду прокурора є добровільною.
Конституційний Суд України наголошує на тому, що успішне проходження тестування як умова для зайняття посади прокурора в новоствореному органі прокуратури забезпечує реалізацію принципу добропорядного врядування в організації та діяльності прокуратури, а учасники суспільних відносин мають розумні очікування стосовно того, що за наслідками добору посади прокурорів обіймуть лише ті особи, які мають відповідні для цієї посади особисті якості, передусім професійні знання, навички, та є доброчесними. Підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697 не встановлює дискримінаційних привілеїв чи обмежень під час участі в доборі для осіб, які на момент добору обіймають посади прокурорів.
Ураховуючи наведені міркування, Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункт „в“ підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону № 1697 не суперечить статті 3, частині десятій статті 131, частині другій статті 131-1 Конституції України.
Установивши, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 суперечить частині першій статті 8, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Основного Закону України, Конституційний Суд України задля забезпечення ефективності функціонування прокуратури та надання Верховній Раді України строку для внесення змін до Закону № 1697 вважає за потрібне відтермінувати втрату чинності пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 на шість місяців з дня ухвалення цього Рішення.
Суддя доповідач у справі – Олег Первомайський.
Текст Рішення за посиланням: https://ccu.gov.ua/dokument/11-rii2024
⚖️ Конституційний Суд України оприлюднив Рішення № 12-р(II)/2024 у справі щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців
Повний текст Рішення за посиланням:
https://ccu.gov.ua/dokument/12-rii2024
Повний текст Рішення за посиланням:
https://ccu.gov.ua/dokument/12-rii2024
⚖️ Суд розглядав справи за конституційними поданнями і скаргами
У четвер, 19 грудня 2024 року, Велика палата Суду на закритій частині пленарних засідань продовжила розгляд справ:
➖ за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності пункту 11 частини першої статті 34, пункту 10-1 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII, пунктів 5-1, 5-2 розділу ІІІ „Перехідні та прикінцеві положення“ Закону України „Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування“ від 23 лютого 2012 року № 4442–VI;
➖ за конституційними скаргами Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича, Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича, Ільюшонок Олени Юріївни щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ;
➖ за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо конституційності Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення“, окремих положень Земельного кодексу України зі змінами, внесеними вказаним законом, та 53 народних депутатів України щодо конституційності Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення“.
▪️ Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔸 Велика палата подовжила до 21 січня 2025 року строк ухвалення колегіями суддів Суду ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Коломойського І.В., Коваль Н.Ю., Іващенка В.І., Бурлаченко П.В., Якіменка В.П. та двома конституційними скаргами Хабібулліна В.М.
🔸 Також Конституційний Суд України провів засідання, на якому вніс зміни до персонального складу Постійної комісії з питань регламенту та етики Конституційного Суду України. До складу цієї комісії включено суддю Конституційного Суду України Аллу Олійник.
У четвер, 19 грудня 2024 року, Велика палата Суду на закритій частині пленарних засідань продовжила розгляд справ:
➖ за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності пункту 11 частини першої статті 34, пункту 10-1 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII, пунктів 5-1, 5-2 розділу ІІІ „Перехідні та прикінцеві положення“ Закону України „Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування“ від 23 лютого 2012 року № 4442–VI;
➖ за конституційними скаргами Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича, Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича, Ільюшонок Олени Юріївни щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ;
➖ за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо конституційності Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення“, окремих положень Земельного кодексу України зі змінами, внесеними вказаним законом, та 53 народних депутатів України щодо конституційності Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення“.
▪️ Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔸 Велика палата подовжила до 21 січня 2025 року строк ухвалення колегіями суддів Суду ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Коломойського І.В., Коваль Н.Ю., Іващенка В.І., Бурлаченко П.В., Якіменка В.П. та двома конституційними скаргами Хабібулліна В.М.
🔸 Також Конституційний Суд України провів засідання, на якому вніс зміни до персонального складу Постійної комісії з питань регламенту та етики Конституційного Суду України. До складу цієї комісії включено суддю Конституційного Суду України Аллу Олійник.
📚 Конституційний Суд України поглиблює двосторонню співпрацю з Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Віктор Кривенко, судді Оксана Грищук, Василь Лемак, Алла Олійник, Олег Первомайський, Олександр Петришин, Ольга Совгиря, Петро Філюк, Галина Юровська та керівник Секретаріату Конституційного Суду України Віктор Бесчастний 18 грудня 2024 року провели зустріч із ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимиром Бугровим.
Cудді відзначили значний внесок Київського національного університету імені Тараса Шевченка як одного з провідних закладів вищої освіти України в підготовці висококваліфікованих кадрів, зокрема фахівців у галузі права. Наголосили, що серед випускників цього університету є судді Конституційного Суду України та працівники Секретаріату Суду.
Під час цієї зустрічі в.о. Голови Конституційного Суду України Віктор Кривенко та ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров підписали 📜 Договір про співпрацю між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка і Конституційним Судом України.
Сторони зазначили, що укладення цього договору сприятиме налагодженню двосторонньої співпраці у науковій сфері, удосконаленню науково-аналітичного забезпечення діяльності органу конституційної юрисдикції України, забезпеченню високого професійного рівня правників.
Договір містить домовленості, зокрема, щодо можливості надання науково-консультативної допомоги у вигляді аналітичних висновків, аналітично-інформаційних матеріалів, а також проведення спільних наукових заходів, сприяння розвитку науки конституційного права та популяризації наукових знань у цій сфері.
Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Віктор Кривенко, судді Оксана Грищук, Василь Лемак, Алла Олійник, Олег Первомайський, Олександр Петришин, Ольга Совгиря, Петро Філюк, Галина Юровська та керівник Секретаріату Конституційного Суду України Віктор Бесчастний 18 грудня 2024 року провели зустріч із ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимиром Бугровим.
Cудді відзначили значний внесок Київського національного університету імені Тараса Шевченка як одного з провідних закладів вищої освіти України в підготовці висококваліфікованих кадрів, зокрема фахівців у галузі права. Наголосили, що серед випускників цього університету є судді Конституційного Суду України та працівники Секретаріату Суду.
Під час цієї зустрічі в.о. Голови Конституційного Суду України Віктор Кривенко та ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров підписали 📜 Договір про співпрацю між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка і Конституційним Судом України.
Сторони зазначили, що укладення цього договору сприятиме налагодженню двосторонньої співпраці у науковій сфері, удосконаленню науково-аналітичного забезпечення діяльності органу конституційної юрисдикції України, забезпеченню високого професійного рівня правників.
Договір містить домовленості, зокрема, щодо можливості надання науково-консультативної допомоги у вигляді аналітичних висновків, аналітично-інформаційних матеріалів, а також проведення спільних наукових заходів, сприяння розвитку науки конституційного права та популяризації наукових знань у цій сфері.
До #КСУ надійшло конституційне подання 56 народних депутатів України
Конституційний Суд України 20 грудня 2024 року отримав конституційне подання 📑 від 56 народних депутатів України, в якому автори клопотання просять перевірити на відповідність Основному Закону України окремі положення законодавчих актів України, які регулюють порядок формування органів державної влади та здійснення контролю за їх діяльністю із залученням іноземних громадян та представників міжнародних організацій.
📚 Зокрема, в конституційному поданні оскаржуються окремі положення законів України: „Про Конституційний Суд України“, „Про Вищу раду правосуддя“, „Про судоустрій і статус суддів“, „Про Вищий антикорупційний суд України“, „Про Рахункову палату“, „Про Національне антикорупційне бюро України“, „Про запобігання корупції“, „Про прокуратуру“, „Про Державне бюро розслідувань“, „Про внесення змін до Митного кодексу України щодо встановлення особливостей проходження служби в митних органах та проведення атестації посадових осіб митних органів“ та Митного кодексу України, а також в цілому законів України „Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України“, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“ та „Про внесення змін до Закону України „Про Рахункову палату“ та деяких інших законодавчих актів України.
Народні депутати зазначають, що 💬 „звернення з конституційним поданням обумовлено тим, що у процесі реформування державних органів України до формування ключових інституцій, зокрема антикорупційних, правоохоронних та судових органів, а також з здійснення контролю за їх діяльністю на системній основі почали залучатися міжнародні експерти“.
З текстом конституційного подання можна ознайомитися на офіційному вебсайті Суду в рубриці „На розгляді Суду“.
Конституційний Суд України 20 грудня 2024 року отримав конституційне подання 📑 від 56 народних депутатів України, в якому автори клопотання просять перевірити на відповідність Основному Закону України окремі положення законодавчих актів України, які регулюють порядок формування органів державної влади та здійснення контролю за їх діяльністю із залученням іноземних громадян та представників міжнародних організацій.
📚 Зокрема, в конституційному поданні оскаржуються окремі положення законів України: „Про Конституційний Суд України“, „Про Вищу раду правосуддя“, „Про судоустрій і статус суддів“, „Про Вищий антикорупційний суд України“, „Про Рахункову палату“, „Про Національне антикорупційне бюро України“, „Про запобігання корупції“, „Про прокуратуру“, „Про Державне бюро розслідувань“, „Про внесення змін до Митного кодексу України щодо встановлення особливостей проходження служби в митних органах та проведення атестації посадових осіб митних органів“ та Митного кодексу України, а також в цілому законів України „Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України“, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“ та „Про внесення змін до Закону України „Про Рахункову палату“ та деяких інших законодавчих актів України.
Народні депутати зазначають, що 💬 „звернення з конституційним поданням обумовлено тим, що у процесі реформування державних органів України до формування ключових інституцій, зокрема антикорупційних, правоохоронних та судових органів, а також з здійснення контролю за їх діяльністю на системній основі почали залучатися міжнародні експерти“.
З текстом конституційного подання можна ознайомитися на офіційному вебсайті Суду в рубриці „На розгляді Суду“.
⚖️ Другий сенат розглядав справи за конституційними скаргами
Другий сенат 23 грудня 2024 року на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомакс-Ресурс“ щодо відповідності Конституції України окремого припису абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи“ від 28 грудня 2014 року № 71–VIII;
➖ Боярова Артура Володимировича щодо відповідності Конституції України абзацу першого частини п’ятої статті 380 Митного кодексу України;
➖ Конторського Петра Федоровича щодо відповідності Конституції України підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4, частини першої статті 8 Закону України „Про судовий збір“.
Їхній розгляд Суд продовжить на наступних пленарних засіданнях.
📃 У справі за конституційною скаргою Богуслаєва В’ячеслава Олександровича щодо відповідності Конституції України частини другої статті 1 Закону України „Про санкції“ Другий сенат ухвалив Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження.
Другий сенат 23 грудня 2024 року на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомакс-Ресурс“ щодо відповідності Конституції України окремого припису абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи“ від 28 грудня 2014 року № 71–VIII;
➖ Боярова Артура Володимировича щодо відповідності Конституції України абзацу першого частини п’ятої статті 380 Митного кодексу України;
➖ Конторського Петра Федоровича щодо відповідності Конституції України підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4, частини першої статті 8 Закону України „Про судовий збір“.
Їхній розгляд Суд продовжить на наступних пленарних засіданнях.
📃 У справі за конституційною скаргою Богуслаєва В’ячеслава Олександровича щодо відповідності Конституції України частини другої статті 1 Закону України „Про санкції“ Другий сенат ухвалив Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження.
🔸 Право на судовий захист щодо розв’язання колективного трудового спору в контексті Рішення Конституційного Суду України від 13 листопада 2024 року № 10-р(ІІ)/2024
Із такою темою виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Олег Первомайський.
Судді зосередили увагу на ключових аспектах рішення, яке Суд ухвалив за конституційною скаргою Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг“.
Заявник оспорював приписи статті 7 Закону України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)“ від 3 березня 1998 року № 137/98–ВР, якими внормовано послідовність розгляду та розв’язання колективного трудового спору (конфлікту).
📑 Зокрема, оспорюваними приписами встановлено, що «розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, визначених: пунктами ,,а“ і ,,б“ статті 2 Закону, – примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, установлені статтею 9 Закону, – трудовим арбітражем; пунктами ,,в“ і ,,г“ статті 2 Закону, – трудовим арбітражем».
Заявник твердив, що оскільки ці приписи врегульовують лише позасудовий порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту), то вони не відповідають низці норм Конституції України.
Дослідивши це питання, Суд ухвалив, що окремі приписи статті 7 цього закону є такими, що відповідають Конституції України.
📝 Суд у Рішенні констатував, що цими приписами встановлено обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору, і вони не містять заборони на звернення до суду в разі, коли колективний трудовий спір (конфлікт), що є юридичним спором, не було розв’язано в досудовому порядку, тобто примирною комісією та/або трудовим арбітражем.
Суд також указав, що ці приписи не позбавляють сторону колективного трудового спору (конфлікту), що є юридичним спором, наданих Конституцією України гарантій реалізації права на судовий захист на підставі норм відповідного процесуального закону в разі, коли трудовий спір (конфлікт), що є юридичним спором, не було розвʼязано в обовʼязковому досудовому порядку.
▪️ Отже, під час цієї лекції слухачі дізнаються про суть рішення, предмет конституційного контролю, аргументи суб’єкта права на конституційну скаргу, позиції Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України щодо цього питання, юридичні позиції Суду, які були сформовані в рішенні та викладені в його попередніх рішеннях.
🎥 Переглянути лекцію можна за посиланням: https://cutt.ly/ge1bKhAl
Усі попередні лекції дивіться на сторінках Конституційного Суду: Ютубі та Телеграм-каналі.
Із такою темою виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Олег Первомайський.
Судді зосередили увагу на ключових аспектах рішення, яке Суд ухвалив за конституційною скаргою Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг“.
Заявник оспорював приписи статті 7 Закону України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)“ від 3 березня 1998 року № 137/98–ВР, якими внормовано послідовність розгляду та розв’язання колективного трудового спору (конфлікту).
📑 Зокрема, оспорюваними приписами встановлено, що «розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, визначених: пунктами ,,а“ і ,,б“ статті 2 Закону, – примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, установлені статтею 9 Закону, – трудовим арбітражем; пунктами ,,в“ і ,,г“ статті 2 Закону, – трудовим арбітражем».
Заявник твердив, що оскільки ці приписи врегульовують лише позасудовий порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту), то вони не відповідають низці норм Конституції України.
Дослідивши це питання, Суд ухвалив, що окремі приписи статті 7 цього закону є такими, що відповідають Конституції України.
📝 Суд у Рішенні констатував, що цими приписами встановлено обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору, і вони не містять заборони на звернення до суду в разі, коли колективний трудовий спір (конфлікт), що є юридичним спором, не було розв’язано в досудовому порядку, тобто примирною комісією та/або трудовим арбітражем.
Суд також указав, що ці приписи не позбавляють сторону колективного трудового спору (конфлікту), що є юридичним спором, наданих Конституцією України гарантій реалізації права на судовий захист на підставі норм відповідного процесуального закону в разі, коли трудовий спір (конфлікт), що є юридичним спором, не було розвʼязано в обовʼязковому досудовому порядку.
▪️ Отже, під час цієї лекції слухачі дізнаються про суть рішення, предмет конституційного контролю, аргументи суб’єкта права на конституційну скаргу, позиції Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України щодо цього питання, юридичні позиції Суду, які були сформовані в рішенні та викладені в його попередніх рішеннях.
🎥 Переглянути лекцію можна за посиланням: https://cutt.ly/ge1bKhAl
Усі попередні лекції дивіться на сторінках Конституційного Суду: Ютубі та Телеграм-каналі.
„Новий рік: право чи обов’язок“. Підсумкова зустріч із новорічним квестом
👥 Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України, судді КСУ у відставці, представники Національної школи суддів, науковці, аспіранти, викладачі та студенти закладів вищої освіти, учнівська молодь.
Під час зустрічі учасники відзначили успішну реалізацію спільного проєкту Конституційного Суду України і Національної школи суддів України, що має на меті просвітницьку місію і реалізовується через пряме спілкування суддів Конституційного Суду України з широкою правничою аудиторією. Проєкт був започаткований у квітні 2022 року.
🔸 Суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко підкреслив значущість цього проєкту, зазначивши, що серед основних доповідачів, які сьогодні залучені до участі у цьому проєкті – представники ЄСПЛ, судді зарубіжних конституційних судів, а також професорсько-викладацький склад університетів Європи та світу.
Подякував судді Конституційного Суду України Галині Юровській, яка за його словами, є ініціатором цього проєкту, а також Національній школі суддів України, слухачам, працівникам Секретаріату Суду, усім, хто доклав свої зусилля, щоб цей проєкт став можливим і успішним.
🔸 Галина Юровська, суддя Конституційного Суду України, під час презентації зазначила, що упродовж 2022–2024 років було проведено понад 80 лекцій-зустрічей, які відбувалися із залученням суддів Конституційного Суду України, представників Національної школи суддів України, міжнародних експертів.
Слухачі лекцій за цей період мали змогу ознайомитися з національною та міжнародною судовою практикою, особливостями конституційного провадження та іншими темами, присвяченими визначним датам, як-от: із нагоди Дня Конституції України, Дня Незалежності України, Української державності тощо.
Цього року серед основних тем, зокрема були:
🔹 використання асистивних технологій у судочинстві;
🔹 ухвалені Конституційним Судом України рішення та викладені в них юридичні позиції (щодо гарантування прав і свобод особи за рішенням ЄСПЛ; гарантованого рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС; судового збору під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення; щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами у кримінальному провадженні; щодо права одного з подружжя на утримання та ін.);
🔹 застосування актів Європейського Союзу та рішень Суду справедливості у практиці Конституційного Суду України;
🔹 законодавче врегулювання та судова практика Федерального Конституційного Суду Німеччини щодо захисту особових даних; конституційна скарга як інструмент захисту прав (досвід Німеччини та України);
🔹 історія створення та повноваження Конституційного Суду Латвійської Республіки, його значення в системі конституційної юстиції;
🔹 особливості роботи Конституційного Суду Грузії, його повноваження та зміни в конституційному правосудді;
🔹 роль конституційних судів у виконанні рішень ЄСПЛ.
❄️ Для слухачів заходу був проведений різдвяно-новорічний тест, що його підготував Департамент організаційної роботи Секретаріату Конституційного Суду України, за його результатами визначили переможця. Нею стала випускниця Київської малої академії наук учнівської молоді Анна Непийпа.
🎥 Відеозапис заходу можна переглянути за посиланням: https://cutt.ly/Ve1b0rx5
🔗 Усі попередні лекції дивіться на сторінках Конституційного Суду в Ютубі та Телеграм-каналі.
👥 Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України, судді КСУ у відставці, представники Національної школи суддів, науковці, аспіранти, викладачі та студенти закладів вищої освіти, учнівська молодь.
Під час зустрічі учасники відзначили успішну реалізацію спільного проєкту Конституційного Суду України і Національної школи суддів України, що має на меті просвітницьку місію і реалізовується через пряме спілкування суддів Конституційного Суду України з широкою правничою аудиторією. Проєкт був започаткований у квітні 2022 року.
🔸 Суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко підкреслив значущість цього проєкту, зазначивши, що серед основних доповідачів, які сьогодні залучені до участі у цьому проєкті – представники ЄСПЛ, судді зарубіжних конституційних судів, а також професорсько-викладацький склад університетів Європи та світу.
Подякував судді Конституційного Суду України Галині Юровській, яка за його словами, є ініціатором цього проєкту, а також Національній школі суддів України, слухачам, працівникам Секретаріату Суду, усім, хто доклав свої зусилля, щоб цей проєкт став можливим і успішним.
🔸 Галина Юровська, суддя Конституційного Суду України, під час презентації зазначила, що упродовж 2022–2024 років було проведено понад 80 лекцій-зустрічей, які відбувалися із залученням суддів Конституційного Суду України, представників Національної школи суддів України, міжнародних експертів.
Слухачі лекцій за цей період мали змогу ознайомитися з національною та міжнародною судовою практикою, особливостями конституційного провадження та іншими темами, присвяченими визначним датам, як-от: із нагоди Дня Конституції України, Дня Незалежності України, Української державності тощо.
Цього року серед основних тем, зокрема були:
🔹 використання асистивних технологій у судочинстві;
🔹 ухвалені Конституційним Судом України рішення та викладені в них юридичні позиції (щодо гарантування прав і свобод особи за рішенням ЄСПЛ; гарантованого рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС; судового збору під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення; щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами у кримінальному провадженні; щодо права одного з подружжя на утримання та ін.);
🔹 застосування актів Європейського Союзу та рішень Суду справедливості у практиці Конституційного Суду України;
🔹 законодавче врегулювання та судова практика Федерального Конституційного Суду Німеччини щодо захисту особових даних; конституційна скарга як інструмент захисту прав (досвід Німеччини та України);
🔹 історія створення та повноваження Конституційного Суду Латвійської Республіки, його значення в системі конституційної юстиції;
🔹 особливості роботи Конституційного Суду Грузії, його повноваження та зміни в конституційному правосудді;
🔹 роль конституційних судів у виконанні рішень ЄСПЛ.
❄️ Для слухачів заходу був проведений різдвяно-новорічний тест, що його підготував Департамент організаційної роботи Секретаріату Конституційного Суду України, за його результатами визначили переможця. Нею стала випускниця Київської малої академії наук учнівської молоді Анна Непийпа.
🎥 Відеозапис заходу можна переглянути за посиланням: https://cutt.ly/Ve1b0rx5
🔗 Усі попередні лекції дивіться на сторінках Конституційного Суду в Ютубі та Телеграм-каналі.
YouTube
„Новий рік: право чи обов’язок“. Підсумкова зустріч із новорічним квестом
„Новий рік: право чи обов’язок“. Підсумкова зустріч із новорічним квестом
👥 Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України, судді КСУ у відставці, представники Національної школи суддів, науковці, аспіранти, викладачі та студенти закладів вищої…
👥 Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України, судді КСУ у відставці, представники Національної школи суддів, науковці, аспіранти, викладачі та студенти закладів вищої…
📝 Інформація щодо діяльності Конституційного Суду України за грудень: Суд провів 74 засідання та ухвалив 36 актів
У грудні 2024 року в Конституційному Суді України (далі – Суд) відбулося 74 засідання, з них:
▪️ 19 пленарних засідань і 2 засідання Великої палати Суду;
▪️ 4 спеціальних пленарних засідання Суду та 10 засідань Суду;
▪️ 6 пленарних засідань і 2 засідання Першого сенату Суду;
▪️ 15 пленарних засідань і 6 засідань Другого сенату;
▪️ 10 засідань колегій суддів сенатів Суду.
На цих засіданнях Суд ухвалив 36 актів Суду, з них:
▪️ 8 ухвал Великої палати;
▪️ 9 постанов Суду;
▪️ 3 ухвали Першого сенату Суду;
▪️ 2 рішення Другого сенату
(https://ccu.gov.ua/docs/6488);
▪️ 5 ухвал Другого сенату;
▪️ 9 ухвал колегій суддів сенатів.
✅ До Суду у грудні надійшло 1 конституційне подання та 23 конституційні скарги.
За результатами попереднього перевіряння конституційне подання і 13 конституційних скарг розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернули 10 конституційних скарг, які за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 61 відповідь на запити на публічну інформацію і звернення громадян.
▪️ Детальна інформація щодо результатів розгляду справ: https://ccu.gov.ua/events.
▪️ Скорочений зміст конституційних скарг: https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-skargy.
У грудні 2024 року в Конституційному Суді України (далі – Суд) відбулося 74 засідання, з них:
▪️ 19 пленарних засідань і 2 засідання Великої палати Суду;
▪️ 4 спеціальних пленарних засідання Суду та 10 засідань Суду;
▪️ 6 пленарних засідань і 2 засідання Першого сенату Суду;
▪️ 15 пленарних засідань і 6 засідань Другого сенату;
▪️ 10 засідань колегій суддів сенатів Суду.
На цих засіданнях Суд ухвалив 36 актів Суду, з них:
▪️ 8 ухвал Великої палати;
▪️ 9 постанов Суду;
▪️ 3 ухвали Першого сенату Суду;
▪️ 2 рішення Другого сенату
(https://ccu.gov.ua/docs/6488);
▪️ 5 ухвал Другого сенату;
▪️ 9 ухвал колегій суддів сенатів.
✅ До Суду у грудні надійшло 1 конституційне подання та 23 конституційні скарги.
За результатами попереднього перевіряння конституційне подання і 13 конституційних скарг розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернули 10 конституційних скарг, які за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 61 відповідь на запити на публічну інформацію і звернення громадян.
▪️ Детальна інформація щодо результатів розгляду справ: https://ccu.gov.ua/events.
▪️ Скорочений зміст конституційних скарг: https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-skargy.