📝 Суд відклав розгляд справи щодо конституційності законодавчих приписів про застосування прожиткового мінімуму як розрахункової величини для обчислення виплат
Перший сенат 30 жовтня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою 👉 Багінської Ірини Володимирівни.
📑 Заявниця просить Суд перевірити на конституційність пункт 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII.
📑 Оспорюваними приписами цього Закону установлено, що мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом не застосовують як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини її застосовують у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, з 1 січня 2017 року.
📝 Під час пленарного засідання Суд вирішив відкласти розгляд цієї справи у зв’язку з неявкою учасників та залучених учасників конституційного провадження. Як зазначив голова пленарного засідання Віктор Кривенко, наступне засідання буде призначено в установленому Законом України „Про Конституційний Суд України“ порядку.
Суддя-доповідач у справі – Віктор Кичун.
Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
🔗 https://cutt.ly/xeFUCOB8
Перший сенат 30 жовтня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою 👉 Багінської Ірини Володимирівни.
📑 Заявниця просить Суд перевірити на конституційність пункт 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII.
📑 Оспорюваними приписами цього Закону установлено, що мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом не застосовують як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини її застосовують у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, з 1 січня 2017 року.
📝 Під час пленарного засідання Суд вирішив відкласти розгляд цієї справи у зв’язку з неявкою учасників та залучених учасників конституційного провадження. Як зазначив голова пленарного засідання Віктор Кривенко, наступне засідання буде призначено в установленому Законом України „Про Конституційний Суд України“ порядку.
Суддя-доповідач у справі – Віктор Кичун.
Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
🔗 https://cutt.ly/xeFUCOB8
Конституційний Суд України оприлюднив Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду 📑📑📑
⚖️ Велика палата #КСУ 29 жовтня 2024 року на пленарному засіданні ухвалила Рішення (https://ccu.gov.ua/dokument/1-r2024) у справі за конституційним поданням Верховного Суду про невідповідність Конституції України частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс).
💬 Згідно з частиною четвертою статті 75 Кодексу „один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом“.
📌Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину четверту статті 75 Кодексу.
Автор клопотання твердив, що „призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії або іншої соціальної виплати не може залежати від виплат, які здійснює один із подружжя на утримання іншого, який є особою з інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання одного з подружжя або ж виключати його. Потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому спричиняють додаткові витрати на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини“.
🖇 Розв’язуючи справу, Суд ураховував свої сформульовані юридичні позиції, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Хартію основоположних прав Європейського Союзу, інші міжнародні акти та документи.
У Рішенні Суд зазначив, що із аналізу приписів статті 75 Кодексу в частині виплати утримання (аліментів) одним із подружжя на користь іншого у їх посутньому зв’язку з приписами Конституції України, Кодексу вбачається, що така виплата залежить від потреби в матеріальній допомозі, однак не є соціальною виплатою, державною допомогою та не є складовою права на соціальний захист. Правовідносини щодо утримання у подружжі випливають із конституційного принципу рівності прав і обов’язків кожного із подружжя у шлюбі та сім’ї, вимоги щодо охорони сім’ї (як основи суспільства) державою та передбачені частинами першою, третьою статті 51 Конституції України.
Конституційний Суд України наголосив, що права та обов’язки одного із подружжя щодо утримання мають не лише моральний, а й соціальний характер. Водночас моральний обов’язок кожного з подружжя підтримувати одне одного матеріально у шлюбі держава закріпила на рівні закону, і він став юридичним обов’язком, а правовий механізм регулювання майнових відносин у шлюбі передбачає можливість примусового виконання цього обов’язку.
За приписом частини четвертої статті 75 Кодексу обов’язковою передумовою отримання одним із подружжя права на утримання (аліменти) є відсутність у нього доходів на рівні прожиткового мінімуму. Отже, у частині четвертій статті 75 Кодексу допускається можливість виникнення ситуації, коли пенсії, інші соціальні виплати та допомоги можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, установленого законом.
📍 Конституційний Суд України наголосив, що нормативне регулювання, яке допускає становище особи, за якого її сукупний дохід (разом із соціальними виплатами і допомогами) є нижчим від прожиткового мінімуму, установленого законом, суперечить частині третій статті 46 Конституції України.
Водночас у Рішенні Суд зазначив, що прожитковий мінімум у контексті частини четвертої статті 75 Кодексу визначено у спосіб, що не враховує у повній мірі і не може враховувати потреби непрацездатних осіб, а тому й не може бути універсальним для визначення рівня витрат на підтримання життєзабезпечення всіх без винятку людей. Зокрема, нужденність одного з подружжя, який є непрацездатним, повинна встановлюватися із урахуванням співвідношення між його заробітною платою, пенсією, іншими доходами та тими потребами, які є важливими для його нормального життєзабезпечення.
⚖️ Велика палата #КСУ 29 жовтня 2024 року на пленарному засіданні ухвалила Рішення (https://ccu.gov.ua/dokument/1-r2024) у справі за конституційним поданням Верховного Суду про невідповідність Конституції України частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс).
💬 Згідно з частиною четвертою статті 75 Кодексу „один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом“.
📌Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину четверту статті 75 Кодексу.
Автор клопотання твердив, що „призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії або іншої соціальної виплати не може залежати від виплат, які здійснює один із подружжя на утримання іншого, який є особою з інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання одного з подружжя або ж виключати його. Потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому спричиняють додаткові витрати на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини“.
🖇 Розв’язуючи справу, Суд ураховував свої сформульовані юридичні позиції, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Хартію основоположних прав Європейського Союзу, інші міжнародні акти та документи.
У Рішенні Суд зазначив, що із аналізу приписів статті 75 Кодексу в частині виплати утримання (аліментів) одним із подружжя на користь іншого у їх посутньому зв’язку з приписами Конституції України, Кодексу вбачається, що така виплата залежить від потреби в матеріальній допомозі, однак не є соціальною виплатою, державною допомогою та не є складовою права на соціальний захист. Правовідносини щодо утримання у подружжі випливають із конституційного принципу рівності прав і обов’язків кожного із подружжя у шлюбі та сім’ї, вимоги щодо охорони сім’ї (як основи суспільства) державою та передбачені частинами першою, третьою статті 51 Конституції України.
Конституційний Суд України наголосив, що права та обов’язки одного із подружжя щодо утримання мають не лише моральний, а й соціальний характер. Водночас моральний обов’язок кожного з подружжя підтримувати одне одного матеріально у шлюбі держава закріпила на рівні закону, і він став юридичним обов’язком, а правовий механізм регулювання майнових відносин у шлюбі передбачає можливість примусового виконання цього обов’язку.
За приписом частини четвертої статті 75 Кодексу обов’язковою передумовою отримання одним із подружжя права на утримання (аліменти) є відсутність у нього доходів на рівні прожиткового мінімуму. Отже, у частині четвертій статті 75 Кодексу допускається можливість виникнення ситуації, коли пенсії, інші соціальні виплати та допомоги можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, установленого законом.
📍 Конституційний Суд України наголосив, що нормативне регулювання, яке допускає становище особи, за якого її сукупний дохід (разом із соціальними виплатами і допомогами) є нижчим від прожиткового мінімуму, установленого законом, суперечить частині третій статті 46 Конституції України.
Водночас у Рішенні Суд зазначив, що прожитковий мінімум у контексті частини четвертої статті 75 Кодексу визначено у спосіб, що не враховує у повній мірі і не може враховувати потреби непрацездатних осіб, а тому й не може бути універсальним для визначення рівня витрат на підтримання життєзабезпечення всіх без винятку людей. Зокрема, нужденність одного з подружжя, який є непрацездатним, повинна встановлюватися із урахуванням співвідношення між його заробітною платою, пенсією, іншими доходами та тими потребами, які є важливими для його нормального життєзабезпечення.
Частина четверта статті 75 Кодексу викладена у такий спосіб, що позбавляє суд змоги тлумачити зміст цієї категорії та ухвалювати рішення на власне переконання з урахуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення.
Прожитковий мінімум не відображає фактичного стану потреби особи у матеріальній допомозі, а навпаки, як убачається зі змісту частини четвертої статті 75 Кодексу, обмежує право одного з подружжя на утримання (аліменти). Крім того, оскільки особа пенсійного віку або особа з інвалідністю I, II
чи III групи має пенсію чи соціальні виплати у розмірі, що можуть перевищити прожитковий мінімум, установлений законом, частина четверта статті 75 Кодексу не може бути застосована, а право на утримання не може бути реалізоване.
Здійснюючи перевірку оспорюваних приписів Кодексу на відповідність вимогам частини першої статті 8 Конституції України у системному зв’язку із частинами першою, третьою її статті 51, Конституційний Суд України визначає, що сім’я охороняється державою, однак охорона не має передбачати надмірне регулювання приватної сфери, втручання у сімейні відносини через установлення обмеження права на утримання (аліменти) непрацездатного з подружжя прожитковим мінімумом, який є базовим соціальним стандартом. Таке обмеження нівелює саму суть цього права та містить, на думку Конституційного Суду України, ознаки надмірного регулювання державою сімейного життя.
Конституційний Суд України вважає, що частина четверта статті 75 Кодексу сформульована у такий спосіб, що не дає можливості суду визначити справедливі, належні критерії потреби у матеріальній допомозі виходячи із матеріального стану того з подружжя, який її потребує, із рівня його доходів та витрат, а також можливості отримання доходів із інших джерел, а отже, не відповідає принципу юридичної визначеності та однозначності правової норми, оскільки не може забезпечити її однакове застосування, що суперечить статті 8 Основного Закону України.
Установлення законодавчого обмеження у наданні матеріальної допомоги (аліментів) є несправедливим по суті і невиправданим з огляду на те, що законодавець має можливість обрати для досягнення цієї мети засіб, який менш обтяжливо зачіпав би сферу реалізації приватного (особистого) та сімейного життя без безпідставного втручання у зазначені сфери.
🗞 Конституційний Суд України вбачає невиправданим законодавчо обмежувати розміром прожиткового мінімуму межу, у разі недосягнення якої особу вважають такою, що потребує матеріальної допомоги іншого з подружжя, оскільки таке обмеження не може вважатися об’єктивно оціненим, обумовленим індивідуальними потребами одного з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, та є надмірним утручанням (регулюванням) держави у право на отримання матеріальної допомоги та забезпечення її у більшому розмірі, оскільки полягає в обмеженні реалізації такого права (звужує його реалізацію до кола осіб, що потребують матеріальної допомоги).
З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що частина четверта статті 75 Кодексу суперечить частині першій статті 8 Конституції України у системному зв’язку з частинами першою, третьою статті 51 Конституції України.
Оспорювані приписи Кодексу, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суддя-доповідач у цій справі – Галина Юровська.
Прожитковий мінімум не відображає фактичного стану потреби особи у матеріальній допомозі, а навпаки, як убачається зі змісту частини четвертої статті 75 Кодексу, обмежує право одного з подружжя на утримання (аліменти). Крім того, оскільки особа пенсійного віку або особа з інвалідністю I, II
чи III групи має пенсію чи соціальні виплати у розмірі, що можуть перевищити прожитковий мінімум, установлений законом, частина четверта статті 75 Кодексу не може бути застосована, а право на утримання не може бути реалізоване.
Здійснюючи перевірку оспорюваних приписів Кодексу на відповідність вимогам частини першої статті 8 Конституції України у системному зв’язку із частинами першою, третьою її статті 51, Конституційний Суд України визначає, що сім’я охороняється державою, однак охорона не має передбачати надмірне регулювання приватної сфери, втручання у сімейні відносини через установлення обмеження права на утримання (аліменти) непрацездатного з подружжя прожитковим мінімумом, який є базовим соціальним стандартом. Таке обмеження нівелює саму суть цього права та містить, на думку Конституційного Суду України, ознаки надмірного регулювання державою сімейного життя.
Конституційний Суд України вважає, що частина четверта статті 75 Кодексу сформульована у такий спосіб, що не дає можливості суду визначити справедливі, належні критерії потреби у матеріальній допомозі виходячи із матеріального стану того з подружжя, який її потребує, із рівня його доходів та витрат, а також можливості отримання доходів із інших джерел, а отже, не відповідає принципу юридичної визначеності та однозначності правової норми, оскільки не може забезпечити її однакове застосування, що суперечить статті 8 Основного Закону України.
Установлення законодавчого обмеження у наданні матеріальної допомоги (аліментів) є несправедливим по суті і невиправданим з огляду на те, що законодавець має можливість обрати для досягнення цієї мети засіб, який менш обтяжливо зачіпав би сферу реалізації приватного (особистого) та сімейного життя без безпідставного втручання у зазначені сфери.
🗞 Конституційний Суд України вбачає невиправданим законодавчо обмежувати розміром прожиткового мінімуму межу, у разі недосягнення якої особу вважають такою, що потребує матеріальної допомоги іншого з подружжя, оскільки таке обмеження не може вважатися об’єктивно оціненим, обумовленим індивідуальними потребами одного з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, та є надмірним утручанням (регулюванням) держави у право на отримання матеріальної допомоги та забезпечення її у більшому розмірі, оскільки полягає в обмеженні реалізації такого права (звужує його реалізацію до кола осіб, що потребують матеріальної допомоги).
З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що частина четверта статті 75 Кодексу суперечить частині першій статті 8 Конституції України у системному зв’язку з частинами першою, третьою статті 51 Конституції України.
Оспорювані приписи Кодексу, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суддя-доповідач у цій справі – Галина Юровська.
🔹 Суддя #КСУ Галина Юровська взяла участь у міжнародній конференції з конституційного права в Литовській Республіці
У День Конституції Литовської Республіки, 25 жовтня 2024 року, суддя Конституційного Суду України Галина Юровська взяла участь у щорічній міжнародній конференції з конституційного права, присвяченій 30-й річниці членства Литовської Республіки в Раді Європи та головуванню Литовської Республіки у Комітеті міністрів Ради Європи.
👥 Міжнародна конференція „Конституційний діалог: хто визначає тенденції розвитку прав людини?“, організована Університетом Миколаса Ромеріса, Сеймом Литовської Республіки, Конституційним Судом Литовської Республіки та іншими партнерами, відбулася у приміщенні Сейму Литовської Республіки.
Зі вступним словом до учасників заходу звернулися спікер Сейму Литовської Республіки Вікторія Чміліте-Нільсен, ректор Університету Миколаса Ромеріса проф. д-р Інга Жаленєнє, очільник литовської делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи Емануеліс Зінгеріс та Голова комітету з правових питань Сейму Литовської Республіки Ірена Гаазе.
У роботі міжнародної конференції взяли участь Віце-президент Європейського суду з прав людини Арнфінн Бордсен, судді Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський, Артурс Кучс, Ґедимінас Саґатис, Постійний представник Литовської Республіки при Раді Європи (1994–1999 рр.) Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки Аурімас Таурантас, суддя Конституційного Суду Литовської Республіки Вітаутас Мізарас, член Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія), професор юридичного факультету Загребського університету, Голова Конституційного Суду Республіки Хорватія (2008–2016 рр.) Ясна Омеєць, Голова Верховного Суду Литовської Республіки Дангуолє Бублєнє, Голова Верховного Адміністративного Суду Литовської Республіки Скіргаілє Жалімєнє, голова Асоціації адвокатів Литовської Республіки Міндаугас Кукайтіс, а також науковці та провідні фахівці із прав людини з багатьох країн Європи.
Промова судді Галини Юровської стала завершенням панелі з питань взаємодії між конституційним і конвенційним правом.
🗞 Під час свого виступу Галина Юровська представила доповідь на тему „Застосування Європейської конвенції з прав людини у практиці Конституційного Суду України“.
🔹 У своїй доповіді вона наголосила на важливості органів конституційної юрисдикції в захисті прав і свобод людини, особливо в умовах воєнного стану, відзначивши, що Конституційний Суд України продовжує виконувати свої функції навіть під час війни, зокрема забезпечуючи права громадян і захищаючи їх від обмежень, зумовлених дією воєнного стану.
🔹 У контексті представленої теми суддя Конституційного Суду України Галина Юровська навела приклади справ, які демонструють застосування Конституційним Судом України практики Європейського суду з прав людини у вирішенні питань, пов’язаних із правом на свободу і особисту недоторканність, правом власності, захистом соціальних прав громадян, а також спеціальним захистом українських військовослужбовців та ветеранів. Зокрема, було зазначено, що Конституційний Суд України використовує міжнародні інструменти, такі як Конвенція, що допомагає ухвалювати рішення, максимально наближені до європейських стандартів.
🔹 Окремо Галина Юровська висловила вдячність Литовській Республіці за багатогранну підтримку України з перших днів агресії, а також за непохитну солідарність у міжнародних організаціях. Вона підкреслила важливість колективних зусиль країн Ради Європи щодо збору доказів та притягнення до відповідальності винних у міжнародних злочинах в Україні.
🔹 Наприкінці виступу Галина Юровська наголосила на тому, що зараз українці своїм життям на фронтах захищають не тільки свою свободу, незалежність, національну ідентичність, але й спільні європейські цінності.
Інші теми обговорень охоплювали питання ролі Ради Європи в розвитку прав людини, імплементації Європейської конвенції з прав людини та інших європейських стандартів у національне законодавство.
У День Конституції Литовської Республіки, 25 жовтня 2024 року, суддя Конституційного Суду України Галина Юровська взяла участь у щорічній міжнародній конференції з конституційного права, присвяченій 30-й річниці членства Литовської Республіки в Раді Європи та головуванню Литовської Республіки у Комітеті міністрів Ради Європи.
👥 Міжнародна конференція „Конституційний діалог: хто визначає тенденції розвитку прав людини?“, організована Університетом Миколаса Ромеріса, Сеймом Литовської Республіки, Конституційним Судом Литовської Республіки та іншими партнерами, відбулася у приміщенні Сейму Литовської Республіки.
Зі вступним словом до учасників заходу звернулися спікер Сейму Литовської Республіки Вікторія Чміліте-Нільсен, ректор Університету Миколаса Ромеріса проф. д-р Інга Жаленєнє, очільник литовської делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи Емануеліс Зінгеріс та Голова комітету з правових питань Сейму Литовської Республіки Ірена Гаазе.
У роботі міжнародної конференції взяли участь Віце-президент Європейського суду з прав людини Арнфінн Бордсен, судді Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський, Артурс Кучс, Ґедимінас Саґатис, Постійний представник Литовської Республіки при Раді Європи (1994–1999 рр.) Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки Аурімас Таурантас, суддя Конституційного Суду Литовської Республіки Вітаутас Мізарас, член Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія), професор юридичного факультету Загребського університету, Голова Конституційного Суду Республіки Хорватія (2008–2016 рр.) Ясна Омеєць, Голова Верховного Суду Литовської Республіки Дангуолє Бублєнє, Голова Верховного Адміністративного Суду Литовської Республіки Скіргаілє Жалімєнє, голова Асоціації адвокатів Литовської Республіки Міндаугас Кукайтіс, а також науковці та провідні фахівці із прав людини з багатьох країн Європи.
Промова судді Галини Юровської стала завершенням панелі з питань взаємодії між конституційним і конвенційним правом.
🗞 Під час свого виступу Галина Юровська представила доповідь на тему „Застосування Європейської конвенції з прав людини у практиці Конституційного Суду України“.
🔹 У своїй доповіді вона наголосила на важливості органів конституційної юрисдикції в захисті прав і свобод людини, особливо в умовах воєнного стану, відзначивши, що Конституційний Суд України продовжує виконувати свої функції навіть під час війни, зокрема забезпечуючи права громадян і захищаючи їх від обмежень, зумовлених дією воєнного стану.
🔹 У контексті представленої теми суддя Конституційного Суду України Галина Юровська навела приклади справ, які демонструють застосування Конституційним Судом України практики Європейського суду з прав людини у вирішенні питань, пов’язаних із правом на свободу і особисту недоторканність, правом власності, захистом соціальних прав громадян, а також спеціальним захистом українських військовослужбовців та ветеранів. Зокрема, було зазначено, що Конституційний Суд України використовує міжнародні інструменти, такі як Конвенція, що допомагає ухвалювати рішення, максимально наближені до європейських стандартів.
🔹 Окремо Галина Юровська висловила вдячність Литовській Республіці за багатогранну підтримку України з перших днів агресії, а також за непохитну солідарність у міжнародних організаціях. Вона підкреслила важливість колективних зусиль країн Ради Європи щодо збору доказів та притягнення до відповідальності винних у міжнародних злочинах в Україні.
🔹 Наприкінці виступу Галина Юровська наголосила на тому, що зараз українці своїм життям на фронтах захищають не тільки свою свободу, незалежність, національну ідентичність, але й спільні європейські цінності.
Інші теми обговорень охоплювали питання ролі Ради Європи в розвитку прав людини, імплементації Європейської конвенції з прав людини та інших європейських стандартів у національне законодавство.
Заходи такого масштабу сприяють міжнародному співробітництву й обміну досвідом між правозахисними та судовими органами, що є важливим кроком для поглиблення конституційних реформ та захисту прав людини в Україні та інших європейських країнах.
Презентація: https://cutt.ly/CeBX2GOZ
Презентація: https://cutt.ly/CeBX2GOZ
✍️ Перший і Другий сенати #КСУ провели засідання: розглядали справи за конституційними скаргами
У середу, 30 жовтня 2024 року, Перший сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Багінської Ірини Володимирівни щодо конституційності пункту 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII. У розгляді справи оголошено перерву. Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних засідань.
Перший сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Третяка Олександра Віталійовича щодо конституційності частини шостої статті 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Перший сенат об’єднав 📝 в одне конституційне провадження справу за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та справу за конституційною скаргою Маклашевського Віталія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У справі за конституційною скаргою Ільюшонок Олени Юріївни щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 01 липня 2022 року № 2352–ІХ Перший сенат визначив форму розгляду – письмове провадження.
Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
▶️ Ващенка Сергія Євгенійовича про конституційність частини другої статті 21, частини першої, пункту 2 частини другої статті 22, частини першої статті 1175 Цивільного кодексу України;
▶️ Панченка Богдана Миколайовича щодо конституційності пункту 9 частини першої статті 51, підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Другий сенат об’єднав 🔗 в одне конституційне провадження справи за конституційною скаргою Литвинової Лілії Олександрівни та конституційною скаргою Ковальчук Людмили Артурівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII.
У справах за конституційними скаргами Червінського Романа Григоровича щодо конституційності частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України та Шваб Віри Олександрівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII Другий сенат визначив форму розгляду – 📜 письмове провадження.
У середу, 30 жовтня 2024 року, Перший сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Багінської Ірини Володимирівни щодо конституційності пункту 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII. У розгляді справи оголошено перерву. Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних засідань.
Перший сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Третяка Олександра Віталійовича щодо конституційності частини шостої статті 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Перший сенат об’єднав 📝 в одне конституційне провадження справу за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та справу за конституційною скаргою Маклашевського Віталія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У справі за конституційною скаргою Ільюшонок Олени Юріївни щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 01 липня 2022 року № 2352–ІХ Перший сенат визначив форму розгляду – письмове провадження.
Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
▶️ Ващенка Сергія Євгенійовича про конституційність частини другої статті 21, частини першої, пункту 2 частини другої статті 22, частини першої статті 1175 Цивільного кодексу України;
▶️ Панченка Богдана Миколайовича щодо конституційності пункту 9 частини першої статті 51, підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Другий сенат об’єднав 🔗 в одне конституційне провадження справи за конституційною скаргою Литвинової Лілії Олександрівни та конституційною скаргою Ковальчук Людмили Артурівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII.
У справах за конституційними скаргами Червінського Романа Григоровича щодо конституційності частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України та Шваб Віри Олександрівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII Другий сенат визначив форму розгляду – 📜 письмове провадження.
📚 Відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів #КСУ, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами
За результатами розгляду колегії суддів відмовили у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами ⤵️
➖ Гладковського Ігоря Олеговича щодо конституційності приписів пункту 20-8 розділу ХІ ,,Перехідні положення“ Кримінального процесуального кодексу України;
➖ Коломойського Ігоря Валерійовича щодо конституційності частини четвертої статті 424 Кримінального процесуального кодексу України;
➖ Масюка Петра Михайловича щодо конституційності підпункту 16 пункту 1 розділу 1 Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“;
➖ Саяпіна Павла Васильовича щодо конституційності окремого припису частини четвертої статті 186 Кримінального кодексу України, підпункту „б“ пункту 1 Закону України „Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство“;
➖ Стальненка Олега Миколайовича щодо конституційності абзацу п’ятого частини першої статті 1, окремого припису другого речення частини десятої статті 6, абзацу четвертого частини дев’ятої, першого речення частини сімнадцятої статті 10 Закону України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку“;
➖ Юрковець Марії Василівни щодо конституційності другого речення частини другої статті 46 Цивільного кодексу України;
➖ Товариства з обмеженою відповідальністю „Рост Агро“ про конституційність частини другої статті 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті“ від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР у редакції до внесення змін Законом України „Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту“ від 20 грудня 2016 року № 1792–VIII.
За результатами розгляду колегії суддів відмовили у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами ⤵️
➖ Гладковського Ігоря Олеговича щодо конституційності приписів пункту 20-8 розділу ХІ ,,Перехідні положення“ Кримінального процесуального кодексу України;
➖ Коломойського Ігоря Валерійовича щодо конституційності частини четвертої статті 424 Кримінального процесуального кодексу України;
➖ Масюка Петра Михайловича щодо конституційності підпункту 16 пункту 1 розділу 1 Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“;
➖ Саяпіна Павла Васильовича щодо конституційності окремого припису частини четвертої статті 186 Кримінального кодексу України, підпункту „б“ пункту 1 Закону України „Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство“;
➖ Стальненка Олега Миколайовича щодо конституційності абзацу п’ятого частини першої статті 1, окремого припису другого речення частини десятої статті 6, абзацу четвертого частини дев’ятої, першого речення частини сімнадцятої статті 10 Закону України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку“;
➖ Юрковець Марії Василівни щодо конституційності другого речення частини другої статті 46 Цивільного кодексу України;
➖ Товариства з обмеженою відповідальністю „Рост Агро“ про конституційність частини другої статті 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті“ від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР у редакції до внесення змін Законом України „Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту“ від 20 грудня 2016 року № 1792–VIII.
⚖️ Відбулися засідання Великої палати #КСУ та колегії суддів Суду
У четвер, 31 жовтня 2024 року, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційними скаргами ▶️ Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича, Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ.
📎Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань.
Також відбулося засідання Третьої колегії суддів Другого сенату, на якому судді розглядали питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою ▶️ Пашковського Леоніда Івановича щодо конституційності пункту 3 частини другої статті 40 Житлового кодексу України. 📎Розгляд цього питання колегія суддів продовжить на одному з наступних засідань.
У справі за конституційною скаргою ▶️ Крутька Віталія Олександровича щодо конституційності частини четвертої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів ухвалила Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження.
У четвер, 31 жовтня 2024 року, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційними скаргами ▶️ Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича, Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ.
📎Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань.
Також відбулося засідання Третьої колегії суддів Другого сенату, на якому судді розглядали питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою ▶️ Пашковського Леоніда Івановича щодо конституційності пункту 3 частини другої статті 40 Житлового кодексу України. 📎Розгляд цього питання колегія суддів продовжить на одному з наступних засідань.
У справі за конституційною скаргою ▶️ Крутька Віталія Олександровича щодо конституційності частини четвертої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів ухвалила Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження.
📊 Інформація щодо діяльності Конституційного Суду України за жовтень: Суд провів 104 засідання і ухвалив 79 актів. До #Суду надійшло 33 конституційні скарги
У #КСУ у жовтні 2024 року відбулося 104 засідання, з них:
🔸21 пленарних засідань і 9 засідань Великої палати Суду;
🔸2 спеціальних пленарних засідання Суду і 6 засідань Суду;
🔸10 пленарних засідання і 14 засідань Першого сенату Суду;
🔸15 пленарних засідань і 8 засідань Другого сенату Суду;
🔸19 засідань колегій суддів Першого і Другого сенатів Суду.
На цих засіданнях #КСУ ухвалив 79 актів:
🔹1 Рішення Великої палати Суду;
🔹17 ухвал Великої палати Суду;
🔹4 постанови Суду;
🔹1 рішення Першого сенату;
🔹15 ухвал Першого сенату;
🔹11 ухвал Другого сенату;
🔹30 ухвал колегій суддів Першого і Другого сенатів.
До Суду у цей період надійшло 33 конституційні скарги.
За результатами попереднього перевіряння 15 конституційних скарг розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернуто 18 скарг, які за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 84 відповіді, на запити на публічну інформацію та на звернення громадян.
Детальна інформація щодо результатів розгляду справ: https://ccu.gov.ua/events
Скорочений зміст конституційних скарг: http://surl.li/qaore
У #КСУ у жовтні 2024 року відбулося 104 засідання, з них:
🔸21 пленарних засідань і 9 засідань Великої палати Суду;
🔸2 спеціальних пленарних засідання Суду і 6 засідань Суду;
🔸10 пленарних засідання і 14 засідань Першого сенату Суду;
🔸15 пленарних засідань і 8 засідань Другого сенату Суду;
🔸19 засідань колегій суддів Першого і Другого сенатів Суду.
На цих засіданнях #КСУ ухвалив 79 актів:
🔹1 Рішення Великої палати Суду;
🔹17 ухвал Великої палати Суду;
🔹4 постанови Суду;
🔹1 рішення Першого сенату;
🔹15 ухвал Першого сенату;
🔹11 ухвал Другого сенату;
🔹30 ухвал колегій суддів Першого і Другого сенатів.
До Суду у цей період надійшло 33 конституційні скарги.
За результатами попереднього перевіряння 15 конституційних скарг розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернуто 18 скарг, які за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 84 відповіді, на запити на публічну інформацію та на звернення громадян.
Детальна інформація щодо результатів розгляду справ: https://ccu.gov.ua/events
Скорочений зміст конституційних скарг: http://surl.li/qaore
🔹🔸 Суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко взяв участь у ХІІ Міжнародному форумі із практики Європейського суду з прав людини
Упродовж 29–30 жовтня 2024 року в Києві проходив ХІІ Міжнародний форум із практики Європейського суду з прав людини „Імплементація Європейської конвенції з прав людини в Україні“.
🔹 Захід, що його організував Верховний Суд спільно із Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національною школою суддів України за підтримки проєктів Програми підтримки ОБСЄ для України та проєктів Ради Європи, об’єднав широке коло учасників, із-поміж яких: судді системи судоустрою України, Європейського суду з прав людини, представники органів публічної влади, громадських організацій, науковці та міжнародні експерти.
🔹Основними темами обговорення були питання щодо імплементації Європейської конвенції з прав людини в цивільних та кримінальних справах; відшкодування шкоди, завданої війною; застосування Конвенції в конституційному судочинстві України; практики ЄСПЛ у контексті судової помилки; гендерно чутливого правосуддя в умовах війни тощо.
У межах секції „Між Страсбургом і Люксембургом: Сцила та Харибда або стовпи європейської системи захисту прав людини“ Віктор Городовенко виступив із доповіддю на тему „Сучасні виклики юридичного діалогу між Європейським судом з прав людини, Суду Європейського союзу (Curia) та національними органами конституційної юрисдикції“.
🔸 У доповіді висвітлено ключові проблеми та напрями взаємодії європейських і національних судових інститутів на прикладі справи Європейського суду з прав людини Delta Pekárny a.s. c. République tchèque, яка є прикладом поточних викликів у діалозі між Європейським судом з прав людини та національними конституційними судами. Справа зосереджена на балансі між дотриманням стандартів Європейської конвенції з прав людини та повагою до національних конституційних принципів і висвітлює кілька питань, які виникають у цьому крос-юрисдикційному контексті. Ключові виклики, проілюстровані в цій справі, стосуються юрисдикційних питань органу конституційної юрисдикції та тлумаченням національних приписів права, що показало як національний конституційний суд захистив конституційні цінності своєї країни.
💬 Під час заходу суддя наголосив, що ідентичність формується під впливом історичних і культурних чинників. Цю концепцію часто використовують у межах міжнародного права та співпраці для обґрунтування унікальності правового порядку окремої держави. Конституційна ідентичність також відіграє важливу роль у рішеннях конституційних судів, особливо в ситуаціях, коли потрібно захистити суверенні правові принципи.
💬 Віктор Городовенко наголосив на тому, що сучасні виклики стосовно конституційної ідентичності, як-от: основні цінності, конституційні традиції, правові особливості вирізняють конституційний суд окремої країни з-поміж інших судових інституцій. Ці принципи охоплюють засадничі права людини, систему поділу влади, принципи суверенітету і верховенства права, особливості державного устрою та відносини з міжнародним правом.
💬 На противагу цій справі доповідач навів приклад останньої практики Суду Європейського союзу (Curia), зокрема справи Energotehnica, яка має ширші наслідки для конституційного права та національних конституційних принципів, як корпоративні та індивідуальні обовʼязки узгоджуються з конституційними принципами правосуддя, справедливості та юридичної визначеності.
Участь у заході також узяла заступниця керівника правового Департаменту – керівниця Управління порівняльно-правового аналізу Оксана Житник.
https://cutt.ly/weF4lmHB
Упродовж 29–30 жовтня 2024 року в Києві проходив ХІІ Міжнародний форум із практики Європейського суду з прав людини „Імплементація Європейської конвенції з прав людини в Україні“.
🔹 Захід, що його організував Верховний Суд спільно із Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національною школою суддів України за підтримки проєктів Програми підтримки ОБСЄ для України та проєктів Ради Європи, об’єднав широке коло учасників, із-поміж яких: судді системи судоустрою України, Європейського суду з прав людини, представники органів публічної влади, громадських організацій, науковці та міжнародні експерти.
🔹Основними темами обговорення були питання щодо імплементації Європейської конвенції з прав людини в цивільних та кримінальних справах; відшкодування шкоди, завданої війною; застосування Конвенції в конституційному судочинстві України; практики ЄСПЛ у контексті судової помилки; гендерно чутливого правосуддя в умовах війни тощо.
У межах секції „Між Страсбургом і Люксембургом: Сцила та Харибда або стовпи європейської системи захисту прав людини“ Віктор Городовенко виступив із доповіддю на тему „Сучасні виклики юридичного діалогу між Європейським судом з прав людини, Суду Європейського союзу (Curia) та національними органами конституційної юрисдикції“.
🔸 У доповіді висвітлено ключові проблеми та напрями взаємодії європейських і національних судових інститутів на прикладі справи Європейського суду з прав людини Delta Pekárny a.s. c. République tchèque, яка є прикладом поточних викликів у діалозі між Європейським судом з прав людини та національними конституційними судами. Справа зосереджена на балансі між дотриманням стандартів Європейської конвенції з прав людини та повагою до національних конституційних принципів і висвітлює кілька питань, які виникають у цьому крос-юрисдикційному контексті. Ключові виклики, проілюстровані в цій справі, стосуються юрисдикційних питань органу конституційної юрисдикції та тлумаченням національних приписів права, що показало як національний конституційний суд захистив конституційні цінності своєї країни.
💬 Під час заходу суддя наголосив, що ідентичність формується під впливом історичних і культурних чинників. Цю концепцію часто використовують у межах міжнародного права та співпраці для обґрунтування унікальності правового порядку окремої держави. Конституційна ідентичність також відіграє важливу роль у рішеннях конституційних судів, особливо в ситуаціях, коли потрібно захистити суверенні правові принципи.
💬 Віктор Городовенко наголосив на тому, що сучасні виклики стосовно конституційної ідентичності, як-от: основні цінності, конституційні традиції, правові особливості вирізняють конституційний суд окремої країни з-поміж інших судових інституцій. Ці принципи охоплюють засадничі права людини, систему поділу влади, принципи суверенітету і верховенства права, особливості державного устрою та відносини з міжнародним правом.
💬 На противагу цій справі доповідач навів приклад останньої практики Суду Європейського союзу (Curia), зокрема справи Energotehnica, яка має ширші наслідки для конституційного права та національних конституційних принципів, як корпоративні та індивідуальні обовʼязки узгоджуються з конституційними принципами правосуддя, справедливості та юридичної визначеності.
Участь у заході також узяла заступниця керівника правового Департаменту – керівниця Управління порівняльно-правового аналізу Оксана Житник.
https://cutt.ly/weF4lmHB