🔹 Сьогодні, 24 жовтня, відбулося засідання Третьої колегії суддів Другого сенату #КСУ, на якому судді розглянули питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.

✍️ За результатами розгляду колегія суддів відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Шваб Віри Олександрівни щодо відповідності Конституції України пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VІІІ. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.

📜 Водночас судді відмовили у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ковальчук Яніни Василівни щодо відповідності Конституції України статей 245, 251, 252 та в цілому глави 18 „Основні положення“ розділу IV „Провадження в справах про адміністративні правопорушення“ Кодексу України про адміністративні правопорушення.

🔹🔹 Суддя #КСУ Ольга Совгиря взяла участь у XVI Іберо-американському конгресі конституційного права

На запрошення Іберо-американського інституту конституційного права (IIDC) та Інституту правових досліджень Національного автономного університету Мексики (IIJ-UNAM) суддя Конституційного Суду України Ольга Совгиря взяла участь у форматі онлайн у XVI Іберо-американському конгресі конституційного права «Конституціоналізм для демократії ХХІ століття», що відбувся 21-25 жовтня у м. Мехіко (Мексика).

👥 У роботі Конгресу взяли участь понад 150 конституціоналістів з різних країн, зокрема Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Чилі, Еквадор, Перу тощо), а також з Італії, Іспанії, Німеччини, Польщі, США, Туреччини, Франції.

💬 У межах секції «Організація конституційної юстиції» Ольга Совгиря виступила з доповіддю на тему: «Правова держава в умовах війни: виклики для конституційного судочинства України».

🔹 У доповіді висвітлено окремі позиції Конституційного Суду України, викладені в рішеннях, ухвалених до початку широкомасштабного вторгнення, зокрема у справах про засудження тоталітарного комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки; про заборону розповсюдження та демонстрації аудіовізуальних творів російської пропаганди.

🔹 Окрему увагу приділено рішенням Конституційного Суду України, ухваленим після 24 лютого 2022 року: як тим, що стосуються покращення соціального захисту військовослужбовців і соціальних гарантій захисників і захисниць України, так і щодо інших питань, пов’язаних із захистом суверенітету та територіальної цілісності України.

🔹 Також у доповіді розкрито питання щодо відтермінування втрати чинності нормами, які визнані неконституційними, у зв’язку із запровадженням в Україні воєнного стану.

Відеозапис доповіді Ольги Совгирі можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=w6s0SA3mgpY#t=83m15s

Просвітницький захід на тему „Подолання труднощів: виклики для Конституції Грузії та зміни у конституційному правосудді Грузії“ 

🔹Участь у заході з української сторони взяли судді Конституційного Суду України Оксана Грищук, Алла Олійник, Олександр Петришин, Галина Юровська, представники Національної школи суддів України, наукових установ та закладів освіти. Головним доповідачем виступив експрезидент Конституційного Суду Грузії, декан Школи права  в Ilia State University (Тбілісі), спеціальний радник Конституційного Суду України, професор Георгій Папуашвілі.

🔹 Під час заходу доповідач розповів про передумови ухвалення Конституції Грузії, передісторію створення Конституційного Суду Грузії, аспекти його роботи, особливості конституційного процесу в інших країнах.

🔹 Георгій Папуашвілі поінформував про склад суду, призначення суддів, а також акцентував на особливостях індивідуальної конституційної скарги, з якою мають право звертатися фізичні й юридичні особи, та зазначив, що більшість скарг до Суду, майже 95 відсотків, походять від фізичних осіб.

Він зупинився на окремих відмінностях грузинської моделі індивідуальної конституційної скарги, серед яких, зокрема такі:
☑️ особи можуть звернутися до Суду без остаточного судового рішення судів системи судоустрою, якщо вони вважають, і можуть довести, що нормою законодавства чи іншого нормативного акту порушено їхнє право;
☑️ особи можуть звернутися до Суду, коли їх право безпосередньо порушено або може бути порушено в майбутньому.

🔹 Детальніше про специфіку справ, які розглядав Суд, та ухвалені ним рішення дивіться у відео: https://cutt.ly/aeFo1wsw

⚖️ Відбулися засідання #КСУ: ухвалили Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду

✔️ У вівторок, 29 жовтня 2024 року, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу України. У цій справі Суд ухвалив Рішення № 1-р/2024. Його текст Суд оприлюднить на офіційному вебсайті 30 жовтня ц.р.

📑 Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо конституційності приписів пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України „Про очищення влади“ від 16 вересня 2014 року № 1682–VII, 47 народних депутатів України щодо конституційності приписів частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п’ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних приписів цього закону, Верховного Суду України щодо конституційності приписів частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних приписів цього закону та Верховного Суду України щодо конституційності приписів частини третьої статті 4 цього закону. Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань.

⚖️ Конституційний Суд визнав неконституційними приписи Сімейного кодексу України щодо обмеження права одного з подружжя на утримання

Велика палата Конституційного Суду України 29 жовтня 2024 року на пленарному засіданні ухвалила Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду про невідповідність Конституції України частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс).

📑 Згідно з частиною четвертою статті 75 Кодексу „один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом“.

Автор клопотання твердив, що „призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії або іншої соціальної виплати не може залежати від виплат, які здійснює один із подружжя на утримання іншого, який є особою з інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання одного з подружжя або ж виключати його. Потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому спричиняють додаткові витрати на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини“.

🔸 У Рішенні Конституційний Суд України зазначає, що частина четверта статті 75 Кодексу сформульована у такий спосіб, що не дає можливості суду визначити справедливі, належні критерії потреби у матеріальній допомозі виходячи із матеріального стану того з подружжя, який її потребує, із рівня його доходів та витрат, а також можливості отримання доходів із інших джерел, а отже, не відповідає принципу юридичної визначеності та однозначності правової норми, оскільки не може забезпечити її однакове застосування, що суперечить статті 8 Основного Закону України.

🔸 Установлення законодавчого обмеження у наданні матеріальної допомоги (аліментів) є несправедливим по суті і невиправданим з огляду на те, що законодавець має можливість обрати для досягнення цієї мети засіб, який менш обтяжливо зачіпав би сферу реалізації приватного (особистого) та сімейного життя без безпідставного втручання у зазначені сфери.

🔸 Конституційний Суд України вбачає невиправданим законодавчо обмежувати розміром прожиткового мінімуму межу, у разі недосягнення якої особу вважають такою, що потребує матеріальної допомоги іншого з подружжя.

🔸 У Рішенні Суд зазначає, що законодавець, перенісши до статті 75 Кодексу умови та інші критерії із площини публічного права в площину приватного права, не забезпечив дієвих механізмів для отримання нужденним членом подружжя матеріальної допомоги від іншого з подружжя для забезпечення належного рівня життя.

📑 Оспорювані приписи Кодексу, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суддя-доповідач у цій справі – Галина Юровська.

📍 Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 30 жовтня ц.р.

📝 Суд відклав розгляд справи щодо конституційності законодавчих приписів про застосування прожиткового мінімуму як розрахункової величини для обчислення виплат

Перший сенат 30 жовтня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою 👉 Багінської Ірини Володимирівни.

📑 Заявниця просить Суд перевірити на конституційність пункт 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII.

📑 Оспорюваними приписами цього Закону установлено, що мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом не застосовують як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини її застосовують у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, з 1 січня 2017 року.

📝 Під час пленарного засідання Суд вирішив відкласти розгляд цієї справи у зв’язку з неявкою учасників та залучених учасників конституційного провадження. Як зазначив голова пленарного засідання Віктор Кривенко, наступне засідання буде призначено в установленому Законом України „Про Конституційний Суд України“ порядку.

Суддя-доповідач у справі – Віктор Кичун.

Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.

🔗 https://cutt.ly/xeFUCOB8

Конституційний Суд України оприлюднив Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду 📑📑📑

⚖️ Велика палата #КСУ 29 жовтня 2024 року на пленарному засіданні ухвалила Рішення (https://ccu.gov.ua/dokument/1-r2024) у справі за конституційним поданням Верховного Суду про невідповідність Конституції України частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс).

💬 Згідно з частиною четвертою статті 75 Кодексу „один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом“.

📌Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину четверту статті 75 Кодексу.

Автор клопотання твердив, що „призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії або іншої соціальної виплати не може залежати від виплат, які здійснює один із подружжя на утримання іншого, який є особою з інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання одного з подружжя або ж виключати його. Потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому спричиняють додаткові витрати на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини“.

🖇 Розв’язуючи справу, Суд ураховував свої сформульовані юридичні позиції, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Хартію основоположних прав Європейського Союзу, інші міжнародні акти та документи.

У Рішенні Суд зазначив, що із аналізу приписів статті 75 Кодексу в частині виплати утримання (аліментів) одним із подружжя на користь іншого у їх посутньому зв’язку з приписами Конституції України, Кодексу вбачається, що така виплата залежить від потреби в матеріальній допомозі, однак не є соціальною виплатою, державною допомогою та не є складовою права на соціальний захист. Правовідносини щодо утримання у подружжі випливають із конституційного принципу рівності прав і обов’язків кожного із подружжя у шлюбі та сім’ї, вимоги щодо охорони сім’ї (як основи суспільства) державою та передбачені частинами першою, третьою статті 51 Конституції України.

Конституційний Суд України наголосив, що права та обов’язки одного із подружжя щодо утримання мають не лише моральний, а й соціальний характер. Водночас моральний обов’язок кожного з подружжя підтримувати одне одного матеріально у шлюбі держава закріпила на рівні закону, і він став юридичним обов’язком, а правовий механізм регулювання майнових відносин у шлюбі передбачає можливість примусового виконання цього обов’язку.

За приписом частини четвертої статті 75 Кодексу обов’язковою передумовою отримання одним із подружжя права на утримання (аліменти) є відсутність у нього доходів на рівні прожиткового мінімуму. Отже, у частині четвертій статті 75 Кодексу допускається можливість виникнення ситуації, коли пенсії, інші соціальні виплати та допомоги можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, установленого законом.

📍 Конституційний Суд України наголосив, що нормативне регулювання, яке допускає становище особи, за якого її сукупний дохід (разом із соціальними виплатами і допомогами) є нижчим від прожиткового мінімуму, установленого законом, суперечить частині третій статті 46 Конституції України.

Водночас у Рішенні Суд зазначив, що прожитковий мінімум у контексті частини четвертої статті 75 Кодексу визначено у спосіб, що не враховує у повній мірі і не може враховувати потреби непрацездатних осіб, а тому й не може бути універсальним для визначення рівня витрат на підтримання життєзабезпечення всіх без винятку людей. Зокрема, нужденність одного з подружжя, який є непрацездатним, повинна встановлюватися із урахуванням співвідношення між його заробітною платою, пенсією, іншими доходами та тими потребами, які є важливими для його нормального життєзабезпечення.

Частина четверта статті 75 Кодексу викладена у такий спосіб, що позбавляє суд змоги тлумачити зміст цієї категорії та ухвалювати рішення на власне переконання з урахуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення.

Прожитковий мінімум не відображає фактичного стану потреби особи у матеріальній допомозі, а навпаки, як убачається зі змісту частини четвертої статті 75 Кодексу, обмежує право одного з подружжя на утримання (аліменти). Крім того, оскільки особа пенсійного віку або особа з інвалідністю I, II
чи III групи має пенсію чи соціальні виплати у розмірі, що можуть перевищити прожитковий мінімум, установлений законом, частина четверта статті 75 Кодексу не може бути застосована, а право на утримання не може бути реалізоване.

Здійснюючи перевірку оспорюваних приписів Кодексу на відповідність вимогам частини першої статті 8 Конституції України у системному зв’язку із частинами першою, третьою її статті 51, Конституційний Суд України визначає, що сім’я охороняється державою, однак охорона не має передбачати надмірне регулювання приватної сфери, втручання у сімейні відносини через установлення обмеження права на утримання (аліменти) непрацездатного з подружжя прожитковим мінімумом, який є базовим соціальним стандартом. Таке обмеження нівелює саму суть цього права та містить, на думку Конституційного Суду України, ознаки надмірного регулювання державою сімейного життя.

Конституційний Суд України вважає, що частина четверта статті 75 Кодексу сформульована у такий спосіб, що не дає можливості суду визначити справедливі, належні критерії потреби у матеріальній допомозі виходячи із матеріального стану того з подружжя, який її потребує, із рівня його доходів та витрат, а також можливості отримання доходів із інших джерел, а отже, не відповідає принципу юридичної визначеності та однозначності правової норми, оскільки не може забезпечити її однакове застосування, що суперечить статті 8 Основного Закону України.

Установлення законодавчого обмеження у наданні матеріальної допомоги (аліментів) є несправедливим по суті і невиправданим з огляду на те, що законодавець має можливість обрати для досягнення цієї мети засіб, який менш обтяжливо зачіпав би сферу реалізації приватного (особистого) та сімейного життя без безпідставного втручання у зазначені сфери.

🗞 Конституційний Суд України вбачає невиправданим законодавчо обмежувати розміром прожиткового мінімуму межу, у разі недосягнення якої особу вважають такою, що потребує матеріальної допомоги іншого з подружжя, оскільки таке обмеження не може вважатися об’єктивно оціненим, обумовленим індивідуальними потребами одного з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, та є надмірним утручанням (регулюванням) держави у право на отримання матеріальної допомоги та забезпечення її у більшому розмірі, оскільки полягає в обмеженні реалізації такого права (звужує його реалізацію до кола осіб, що потребують матеріальної допомоги).

З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що частина четверта статті 75 Кодексу суперечить частині першій статті 8 Конституції України у системному зв’язку з частинами першою, третьою статті 51 Конституції України.

Оспорювані приписи Кодексу, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суддя-доповідач у цій справі – Галина Юровська.

🔹 Суддя #КСУ Галина Юровська взяла участь у міжнародній конференції з конституційного права в Литовській Республіці

У День Конституції Литовської Республіки, 25 жовтня 2024 року, суддя Конституційного Суду України Галина Юровська взяла участь у щорічній міжнародній конференції з конституційного права, присвяченій 30-й річниці членства Литовської Республіки в Раді Європи та головуванню Литовської Республіки у Комітеті міністрів Ради Європи.

👥 Міжнародна конференція „Конституційний діалог: хто визначає тенденції розвитку прав людини?“, організована Університетом Миколаса Ромеріса, Сеймом Литовської Республіки, Конституційним Судом Литовської Республіки та іншими партнерами, відбулася у приміщенні Сейму Литовської Республіки.

Зі вступним словом до учасників заходу звернулися спікер Сейму Литовської Республіки Вікторія Чміліте-Нільсен, ректор Університету Миколаса Ромеріса проф. д-р Інга Жаленєнє, очільник литовської делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи Емануеліс Зінгеріс та Голова комітету з правових питань Сейму Литовської Республіки Ірена Гаазе.

У роботі міжнародної конференції взяли участь Віце-президент Європейського суду з прав людини Арнфінн Бордсен, судді Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський, Артурс Кучс, Ґедимінас Саґатис, Постійний представник Литовської Республіки при Раді Європи (1994–1999 рр.) Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки Аурімас Таурантас, суддя Конституційного Суду Литовської Республіки Вітаутас Мізарас, член Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія), професор юридичного факультету Загребського університету, Голова Конституційного Суду Республіки Хорватія (2008–2016 рр.) Ясна Омеєць, Голова Верховного Суду Литовської Республіки Дангуолє Бублєнє, Голова Верховного Адміністративного Суду Литовської Республіки Скіргаілє Жалімєнє, голова Асоціації адвокатів Литовської Республіки Міндаугас Кукайтіс, а також науковці та провідні фахівці із прав людини з багатьох країн Європи.

Промова судді Галини Юровської стала завершенням панелі з питань взаємодії між конституційним і конвенційним правом.

🗞 Під час свого виступу Галина Юровська представила доповідь на тему „Застосування Європейської конвенції з прав людини у практиці Конституційного Суду України“.

🔹 У своїй доповіді вона наголосила на важливості органів конституційної юрисдикції в захисті прав і свобод людини, особливо в умовах воєнного стану, відзначивши, що Конституційний Суд України продовжує виконувати свої функції навіть під час війни, зокрема забезпечуючи права громадян і захищаючи їх від обмежень, зумовлених дією воєнного стану.

🔹 У контексті представленої теми суддя Конституційного Суду України Галина Юровська навела приклади справ, які демонструють застосування Конституційним Судом України практики Європейського суду з прав людини у вирішенні питань, пов’язаних із правом на свободу і особисту недоторканність, правом власності, захистом соціальних прав громадян, а також спеціальним захистом українських військовослужбовців та ветеранів. Зокрема, було зазначено, що Конституційний Суд України використовує міжнародні інструменти, такі як Конвенція, що допомагає ухвалювати рішення, максимально наближені до європейських стандартів.

🔹 Окремо Галина Юровська висловила вдячність Литовській Республіці за багатогранну підтримку України з перших днів агресії, а також за непохитну солідарність у міжнародних організаціях. Вона підкреслила важливість колективних зусиль країн Ради Європи щодо збору доказів та притягнення до відповідальності винних у міжнародних злочинах в Україні.

🔹 Наприкінці виступу Галина Юровська наголосила на тому, що зараз українці своїм життям на фронтах захищають не тільки свою свободу, незалежність, національну ідентичність, але й спільні європейські цінності.

Інші теми обговорень охоплювали питання ролі Ради Європи в розвитку прав людини, імплементації Європейської конвенції з прав людини та інших європейських стандартів у національне законодавство.

Заходи такого масштабу сприяють міжнародному співробітництву й обміну досвідом між правозахисними та судовими органами, що є важливим кроком для поглиблення конституційних реформ та захисту прав людини в Україні та інших європейських країнах.

Презентація: https://cutt.ly/CeBX2GOZ