⚖️ Суд розглядав справу щодо перегляду судових рішень за виключними обставинами у разі, якщо рішення суду ще не виконане
Перший сенат #КСУ 2 жовтня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Васильєвої Ірини Михайлівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря повідомила, що заявниця звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України окреме положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс) в частині формулювання „якщо рішення суду ще не виконане“.
📑 Згідно з пунктом 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“.
📑 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що в 2019 році Васильєву І.М. було звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“, згідно з яким „прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури“.
Протягом 2019–2022 років заявниця оскаржувала своє звільнення в судах системи судоустрою.
📑 Конституційний Суд України Рішенням № 1-р(II)/2023 від 1 березня 2023 року визнав неконституційним положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, яким було визначено, що «з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“».
У зв’язку з ухваленням цього Рішення Васильєва І.М. звернулася до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами судового рішення у своїй справі.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 25 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, відмовив Васильєвій І.М. у задоволенні її позовних вимог.
📑 Верховний Суд ухвалою від 2 травня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Васильєвої І.М., вказавши, що судове рішення в її справі не підлягає примусовому виконанню, а тому – у розумінні пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу – не може бути переглянуте за виключними обставинами.
На переконання заявниці, окреме положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу має дискримінаційний характер, позбавляє права на перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Суддя також повідомила, що на розгляді Другого сенату та Великої палати Суду перебувають справи, що стосуються того самого питання.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
🖇 Відеозапис пленарного засідання можна переглянути на офіційному вебсайті Конституційного Суду України в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
🔗 https://cutt.ly/jeOuUZup
Перший сенат #КСУ 2 жовтня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Васильєвої Ірини Михайлівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря повідомила, що заявниця звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України окреме положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс) в частині формулювання „якщо рішення суду ще не виконане“.
📑 Згідно з пунктом 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“.
📑 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що в 2019 році Васильєву І.М. було звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“, згідно з яким „прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури“.
Протягом 2019–2022 років заявниця оскаржувала своє звільнення в судах системи судоустрою.
📑 Конституційний Суд України Рішенням № 1-р(II)/2023 від 1 березня 2023 року визнав неконституційним положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, яким було визначено, що «з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“».
У зв’язку з ухваленням цього Рішення Васильєва І.М. звернулася до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами судового рішення у своїй справі.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 25 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, відмовив Васильєвій І.М. у задоволенні її позовних вимог.
📑 Верховний Суд ухвалою від 2 травня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Васильєвої І.М., вказавши, що судове рішення в її справі не підлягає примусовому виконанню, а тому – у розумінні пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу – не може бути переглянуте за виключними обставинами.
На переконання заявниці, окреме положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу має дискримінаційний характер, позбавляє права на перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Суддя також повідомила, що на розгляді Другого сенату та Великої палати Суду перебувають справи, що стосуються того самого питання.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
🖇 Відеозапис пленарного засідання можна переглянути на офіційному вебсайті Конституційного Суду України в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
🔗 https://cutt.ly/jeOuUZup
📝 Конституційний Суд визнав неконституційним законодавчий припис, що уможливлював звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності
Перший сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) 2 жовтня 2024 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо конституційності абзацу шостого пункту 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–IX (далі – Закон № 113) (щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності).
🔸 Згідно з абзацом шостим пункту 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 „перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“.
Суб’єктів права на конституційну скаргу Тимошенкову О.В., Тимошенкова В.І. було звільнено з посад прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному). Предметом конституційного контролю в цій справі є окреме положення Закону № 113 щодо дотримання конституційних прав та гарантій суб’єктів права на конституційну скаргу у разі звільнення в період їх тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному).
🔸 Суд у Рішенні зауважив, що загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України трудових правовідносин визначено в Кодексі законів про працю України, яким установлено заборону на звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника; також закріплено вичерпний перелік випадків, коли звільнення в зазначений період є можливим.
Суд зауважує, що встановлена Кодексом гарантія від звільнення в період тимчасової непрацездатності поширюється виключно на випадки звільнення з ініціативи роботодавця, коли згоду або волевиявлення працівника не вимагають.
🔸 Суд також дійшов висновку, що міжнародні стандарти захисту трудових прав працівників містять застереження щодо використання тимчасової непрацездатності як підстави для звільнення.
За частиною третьою статті 16 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697 (далі – Закон № 1697) прокурора призначають на посаду безстроково та можуть звільнити з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, визначених законом. Питання звільнення прокурора з посади, припинення та зупинення його повноважень на посаді врегульовано розділом VІІ „Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді“ Закону № 1697.
🔸 Водночас, визначивши у пункті 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 додаткові підстави для звільнення прокурорів, було запроваджено нормативне регулювання порядку звільнення, відмінне від установленого розділом VІІ „Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді“ Закону № 1697 (lех specialis).
Унаслідок цього виникла ситуація, за якої на прокурорів, яких звільняли з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, поширювалися гарантії щодо заборони звільнення в період тимчасової непрацездатності, а інших прокурорів звільняли під час перебування на лікарняному через тимчасову непрацездатність на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 у разі настання однієї з обставин, визначених у пункті 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113. Таке нормативне регулювання допускає неоднакове застосування спеціальних гарантій щодо звільнення прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності.
Перший сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) 2 жовтня 2024 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо конституційності абзацу шостого пункту 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–IX (далі – Закон № 113) (щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності).
🔸 Згідно з абзацом шостим пункту 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 „перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“.
Суб’єктів права на конституційну скаргу Тимошенкову О.В., Тимошенкова В.І. було звільнено з посад прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному). Предметом конституційного контролю в цій справі є окреме положення Закону № 113 щодо дотримання конституційних прав та гарантій суб’єктів права на конституційну скаргу у разі звільнення в період їх тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному).
🔸 Суд у Рішенні зауважив, що загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України трудових правовідносин визначено в Кодексі законів про працю України, яким установлено заборону на звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника; також закріплено вичерпний перелік випадків, коли звільнення в зазначений період є можливим.
Суд зауважує, що встановлена Кодексом гарантія від звільнення в період тимчасової непрацездатності поширюється виключно на випадки звільнення з ініціативи роботодавця, коли згоду або волевиявлення працівника не вимагають.
🔸 Суд також дійшов висновку, що міжнародні стандарти захисту трудових прав працівників містять застереження щодо використання тимчасової непрацездатності як підстави для звільнення.
За частиною третьою статті 16 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697 (далі – Закон № 1697) прокурора призначають на посаду безстроково та можуть звільнити з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, визначених законом. Питання звільнення прокурора з посади, припинення та зупинення його повноважень на посаді врегульовано розділом VІІ „Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді“ Закону № 1697.
🔸 Водночас, визначивши у пункті 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 додаткові підстави для звільнення прокурорів, було запроваджено нормативне регулювання порядку звільнення, відмінне від установленого розділом VІІ „Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді“ Закону № 1697 (lех specialis).
Унаслідок цього виникла ситуація, за якої на прокурорів, яких звільняли з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, поширювалися гарантії щодо заборони звільнення в період тимчасової непрацездатності, а інших прокурорів звільняли під час перебування на лікарняному через тимчасову непрацездатність на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 у разі настання однієї з обставин, визначених у пункті 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113. Таке нормативне регулювання допускає неоднакове застосування спеціальних гарантій щодо звільнення прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності.
🔸 Суд зауважує, що у разі звільнення з посади на прокурора поширюються лише ті загальні гарантії трудового законодавства (lех generalis), що не охоплені нормами спеціального закону (lех specialis). Оскільки спеціальний закон не встановлює жодних винятків щодо звільнення прокурорів з посад у період їх тимчасової непрацездатності, то в разі звільнення таких осіб слід дотримуватись імперативної заборони на звільнення в період тимчасової непрацездатності, яка є складовою конституційного права кожного на працю та збереження робочого місця в особливий період (перебування на лікарняному).
Отже, Законом № 113 було звужено обсяг прав та спеціальних гарантій для прокурорів щодо збереження робочого місця на період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає частинам другій, третій статті 22 Конституції України.
🔸 Суд дійшов висновку, що абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з якою перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, суперечить частинам першій, другій, шостій статті 43 Конституції України.
Суд вважає, що на законодавчому рівні допущено неоднакове правове регулювання порядку звільнення прокурорів з посади в період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права, а тому суперечить частині першій статті 8 Конституції України.
🔹 Абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, в частині згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
🔹 Водночас Суд закрив конституційне провадження щодо конституційності абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з яким „перебування прокурора у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“, на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – неприйнятність конституційної скарги.
Судді-співдоповідачі у цій справі – Віктор Кичун і Олександр Петришин.
❗️ Текст Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 3 жовтня ц.р.
👉 https://cutt.ly/SeOiRfQx
Отже, Законом № 113 було звужено обсяг прав та спеціальних гарантій для прокурорів щодо збереження робочого місця на період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає частинам другій, третій статті 22 Конституції України.
🔸 Суд дійшов висновку, що абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з якою перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, суперечить частинам першій, другій, шостій статті 43 Конституції України.
Суд вважає, що на законодавчому рівні допущено неоднакове правове регулювання порядку звільнення прокурорів з посади в період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права, а тому суперечить частині першій статті 8 Конституції України.
🔹 Абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, в частині згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
🔹 Водночас Суд закрив конституційне провадження щодо конституційності абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з яким „перебування прокурора у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“, на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – неприйнятність конституційної скарги.
Судді-співдоповідачі у цій справі – Віктор Кичун і Олександр Петришин.
❗️ Текст Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 3 жовтня ц.р.
👉 https://cutt.ly/SeOiRfQx
⚖️Перший та Другий сенати провели засідання
🔹 У середу, 2 жовтня 2024 року, Перший сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Васильєвої Ірини Михайлівни щодо конституційності окремого положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
🔗 Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
🔹 У справі за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо конституційності окремого положення абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ Перший сенат ухвалив 📑Рішення № 9–р(І)/2024. Суд оприлюднить Рішення на офіційному вебсайті 3 жовтня 2024 року.
Перший сенат на закритій частині пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Янка Володимира Михайловича щодо конституційності окремих приписів частини першої статті 2 Закону України ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“, першого речення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України ,,Про прокуратуру“;
➖ Маклашевського Віталія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Перший сенат на засіданні визначив форму розгляду справ – письмове провадження за конституційними скаргами:
➖ Ковтуновича Василя Андрійовича щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“;
➖ Багінської Людмили Іванівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII;
➖ Стременко Лариси Олександрівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII.
🔸 Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Бурми Кирила Андрійовича щодо конституційності приписів статті 51 Цивільного кодексу України;
➖ Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомакс-Ресурс“ щодо конституційності окремого припису абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи“ від 28 грудня 2014 року № 71–VIII.
🔸 Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Бортник Марії Іванівни, Ковальчука Миколи Петровича, Павлова Миколи Дмитровича, Степанченко Тетяни Борисівни про конституційність пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VІІІ.
На засіданні Другий сенат розглядав питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гольдарба Максима Юрійовича щодо конституційності пункту 12 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України. Розгляд цього питання Суд продовжить на одному з наступних засідань.
🔸 У справі за конституційною скаргою Родака Віталія Вікторовича щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ Другий сенат визначив форму розгляду – письмове провадження.
🔗 https://cutt.ly/SeOpF6lu
🔹 У середу, 2 жовтня 2024 року, Перший сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Васильєвої Ірини Михайлівни щодо конституційності окремого положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
🔗 Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
🔹 У справі за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо конституційності окремого положення абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ Перший сенат ухвалив 📑Рішення № 9–р(І)/2024. Суд оприлюднить Рішення на офіційному вебсайті 3 жовтня 2024 року.
Перший сенат на закритій частині пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Янка Володимира Михайловича щодо конституційності окремих приписів частини першої статті 2 Закону України ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“, першого речення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України ,,Про прокуратуру“;
➖ Маклашевського Віталія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Перший сенат на засіданні визначив форму розгляду справ – письмове провадження за конституційними скаргами:
➖ Ковтуновича Василя Андрійовича щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“;
➖ Багінської Людмили Іванівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII;
➖ Стременко Лариси Олександрівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII.
🔸 Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Бурми Кирила Андрійовича щодо конституційності приписів статті 51 Цивільного кодексу України;
➖ Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомакс-Ресурс“ щодо конституційності окремого припису абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи“ від 28 грудня 2014 року № 71–VIII.
🔸 Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Бортник Марії Іванівни, Ковальчука Миколи Петровича, Павлова Миколи Дмитровича, Степанченко Тетяни Борисівни про конституційність пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VІІІ.
На засіданні Другий сенат розглядав питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гольдарба Максима Юрійовича щодо конституційності пункту 12 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України. Розгляд цього питання Суд продовжить на одному з наступних засідань.
🔸 У справі за конституційною скаргою Родака Віталія Вікторовича щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ Другий сенат визначив форму розгляду – письмове провадження.
🔗 https://cutt.ly/SeOpF6lu
🗓 Сьогодні, 2 жовтня 2024 року, відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.
За результатами розгляду Третя колегія суддів Другого сенату 👉відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Червінського Романа Григоровича щодо конституційності припису частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Водночас колегії суддів 👉відмовили у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
▪️ Богуслаєва Вячеслава Олександровича щодо конституційності пункту 1-1 частини першої статті 4, абзацу першого частини першої, частини другої статті 5-1 Закону України „Про санкції“ від 14 серпня 2014 року № 1644–VII, абзацу тринадцятого частини восьмої статті 283-1 Кодексу адміністративного судочинства України;
▪️ Мороз Ніни Пилипівни щодо конституційності пункту 13 розділу XV „Прикінцеві положення“ Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ від 9 липня 2003 року № 1058–IV у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій“ від 3 жовтня 2017 року № 2148–VІІІ;
▪️ Шеляженка Юрія Вадимовича щодо конституційності окремого припису частини першої статті 94 Кримінального процесуального кодексу України;
▪️ Товариства з обмеженою відповідальністю „СОФІЯ КЛАБ“ щодо конституційності частини першої статті 4 Закону України „Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану“ від 17 травня 2012 року № 4765–VI.
📑 Друга колегія суддів Першого сенату на одному з наступних засідань продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Також Друга колегія суддів Другого сенату на одному з наступних засідань 👉 продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами 📑 Литвинової Лілії Олександрівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII та 📑 Ковальчук Людмили Артурівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII.
📎 https://cutt.ly/SeOpF6lu
За результатами розгляду Третя колегія суддів Другого сенату 👉відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Червінського Романа Григоровича щодо конституційності припису частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Водночас колегії суддів 👉відмовили у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
▪️ Богуслаєва Вячеслава Олександровича щодо конституційності пункту 1-1 частини першої статті 4, абзацу першого частини першої, частини другої статті 5-1 Закону України „Про санкції“ від 14 серпня 2014 року № 1644–VII, абзацу тринадцятого частини восьмої статті 283-1 Кодексу адміністративного судочинства України;
▪️ Мороз Ніни Пилипівни щодо конституційності пункту 13 розділу XV „Прикінцеві положення“ Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ від 9 липня 2003 року № 1058–IV у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій“ від 3 жовтня 2017 року № 2148–VІІІ;
▪️ Шеляженка Юрія Вадимовича щодо конституційності окремого припису частини першої статті 94 Кримінального процесуального кодексу України;
▪️ Товариства з обмеженою відповідальністю „СОФІЯ КЛАБ“ щодо конституційності частини першої статті 4 Закону України „Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану“ від 17 травня 2012 року № 4765–VI.
📑 Друга колегія суддів Першого сенату на одному з наступних засідань продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Матвійчук Олександри В’ячеславівни щодо конституційності статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“.
Також Друга колегія суддів Другого сенату на одному з наступних засідань 👉 продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами 📑 Литвинової Лілії Олександрівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII та 📑 Ковальчук Людмили Артурівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII.
📎 https://cutt.ly/SeOpF6lu
🗞 Право на відпустку в умовах воєнного стану: Суд розглядає справу за конституційним поданням Омбудсмена
Конституційний Суд України на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
🖇 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко повідомив про зміст конституційного подання та підстави для відкриття конституційного провадження у справі.
Зокрема, він зазначив, що суб’єкт права на конституційне подання – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають частині першій статті 8, частинам другій, третій статті 22, статтям 45, 64 Конституції України, приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“ від 15 березня 2022 року № 2136‒IX зі змінами (далі – Закон).
У Законі визначено, що:
–„за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати“ (друге речення абзацу другого частини першої статті 12);
– „у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати“ (абзац третій частини першої статті 12);
– Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України „Про правовий режим воєнного стану“, та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім:
„другого речення абзацу другого частини першої та третього речення абзацу третього частини першої статті 12 цього Закону, які втрачають чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану“ (абзац другий пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“).
На думку автора клопотання, якщо буквально тлумачити приписи Закону, які він оспорює, роботодавець може: „одноосібно обмежувати надання щорічної основної відпустки 24 календарними днями на поточний робочий рік“; „переносити на період після припинення або скасування воєнного стану невикористані у період воєнного стану дні відпустки“; „надавати невикористані дні відпустки, що перевищують 24 календарні дні, без збереження заробітної плати“; „невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати після припинення або скасування воєнного стану – до моменту використання днів відпусток, які були перенесені“; „відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки у період дії воєнного стану“.
Суддя-доповідач також зазначив, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вважає приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12 Закону такими, що суперечать статтям 45, 64 Конституції України, обґрунтовуючи це тим, що „невикористані дні щорічних відпусток не можуть надаватись за рішенням роботодавця без збереження заробітної плати, адже відповідно до статті 45 Конституції України щорічні відпустки є оплачуванні та їх тривалість визначається законами“; „норми, які є предметом конституційного контролю, не обмежують, а скасовують право працівників на щорічну відпустку повної тривалості та її оплату, а також заміняють їх за рішенням роботодавця іншим видом відпустки – відпусткою без збереження заробітної плати <…> відповідно до статті 64 Конституції України допускається обмеження прав на період воєнного стану, а не їх скасування“.
Конституційний Суд України на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
🖇 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко повідомив про зміст конституційного подання та підстави для відкриття конституційного провадження у справі.
Зокрема, він зазначив, що суб’єкт права на конституційне подання – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають частині першій статті 8, частинам другій, третій статті 22, статтям 45, 64 Конституції України, приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“ від 15 березня 2022 року № 2136‒IX зі змінами (далі – Закон).
У Законі визначено, що:
–„за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати“ (друге речення абзацу другого частини першої статті 12);
– „у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати“ (абзац третій частини першої статті 12);
– Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України „Про правовий режим воєнного стану“, та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім:
„другого речення абзацу другого частини першої та третього речення абзацу третього частини першої статті 12 цього Закону, які втрачають чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану“ (абзац другий пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“).
На думку автора клопотання, якщо буквально тлумачити приписи Закону, які він оспорює, роботодавець може: „одноосібно обмежувати надання щорічної основної відпустки 24 календарними днями на поточний робочий рік“; „переносити на період після припинення або скасування воєнного стану невикористані у період воєнного стану дні відпустки“; „надавати невикористані дні відпустки, що перевищують 24 календарні дні, без збереження заробітної плати“; „невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати після припинення або скасування воєнного стану – до моменту використання днів відпусток, які були перенесені“; „відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки у період дії воєнного стану“.
Суддя-доповідач також зазначив, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вважає приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12 Закону такими, що суперечать статтям 45, 64 Конституції України, обґрунтовуючи це тим, що „невикористані дні щорічних відпусток не можуть надаватись за рішенням роботодавця без збереження заробітної плати, адже відповідно до статті 45 Конституції України щорічні відпустки є оплачуванні та їх тривалість визначається законами“; „норми, які є предметом конституційного контролю, не обмежують, а скасовують право працівників на щорічну відпустку повної тривалості та її оплату, а також заміняють їх за рішенням роботодавця іншим видом відпустки – відпусткою без збереження заробітної плати <…> відповідно до статті 64 Конституції України допускається обмеження прав на період воєнного стану, а не їх скасування“.
На переконання автора клопотання, абзац другий пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону не відповідає статтям 8, 64 Конституції України, оскільки „розповсюджує свою дію щодо обмеження конституційних прав і свобод на період після закінчення воєнного стану“, не має „правової визначеності <…> універсального характеру, адже втрачає чинність для кожної людини у різний час“ та „ознак передбачуваності (прогнозованості)“; однак „строк дії обмежень, що встановлені у зв’язку з воєнним станом, повинен бути строково визначений і передбачений законом, а не діями суб’єкта правовідносин“.
Суддя-доповідач поінформував, що з метою повного і об’єктивного розгляду справи надано відповідні доручення структурним підрозділам Секретаріату Суду та надіслано низку запитів до державних органів та установ, щодо питань, порушених у конституційному поданні.
На пленарному засіданні були присутні представник Уповноваженого в системі судоустрою з права на справедливе правосуддя та представництва в Конституційному Суді України Андрій Овсієнко, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський та інші громадяни України.
✔️ Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Переглянути пленарне засідання: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2024
Суддя-доповідач поінформував, що з метою повного і об’єктивного розгляду справи надано відповідні доручення структурним підрозділам Секретаріату Суду та надіслано низку запитів до державних органів та установ, щодо питань, порушених у конституційному поданні.
На пленарному засіданні були присутні представник Уповноваженого в системі судоустрою з права на справедливе правосуддя та представництва в Конституційному Суді України Андрій Овсієнко, представник Президента України у Конституційному Суді України Сергій Дембовський та інші громадяни України.
✔️ Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Переглянути пленарне засідання: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2024
𝙐𝘼|𝙀𝙉𝙂
⚖️ Конституційний Суд України оприлюднив ухвалене 2 жовтня 2024 року Рішення у справі за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності.
📍 Цим Рішенням Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
▶️ Рішення за посиланням: https://ccu.gov.ua/dokument/9-ri2024
▶️ Резюме Рішення: https://cutt.ly/SeOiRfQx
_______
The Constitutional Court of Ukraine declared unconstitutional the legislative provision that allowed dismissal of employees during the period of temporary incapacity for work
https://cutt.ly/GeOxAH2T
⚖️ Конституційний Суд України оприлюднив ухвалене 2 жовтня 2024 року Рішення у справі за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності.
📍 Цим Рішенням Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
▶️ Рішення за посиланням: https://ccu.gov.ua/dokument/9-ri2024
▶️ Резюме Рішення: https://cutt.ly/SeOiRfQx
_______
The Constitutional Court of Ukraine declared unconstitutional the legislative provision that allowed dismissal of employees during the period of temporary incapacity for work
https://cutt.ly/GeOxAH2T
⚖️ Суд розглядав справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Колегія суддів відкрила конституційні провадження у двох справах
✍️Велика палата 3 жовтня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності приписів другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“. 🔗Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Цього ж дня відбулося засідання Другої колегії суддів Другого сенату, на якому судді ухвалили ухвали про відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Литвинової Лілії Олександрівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII;
➖ Ковальчук Людмили Артурівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII. 🔗Питання, пов’язані з конституційними провадженнями у цих справах, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Колегія суддів відкрила конституційні провадження у двох справах
✍️Велика палата 3 жовтня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності приписів другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“. 🔗Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Цього ж дня відбулося засідання Другої колегії суддів Другого сенату, на якому судді ухвалили ухвали про відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Литвинової Лілії Олександрівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII;
➖ Ковальчук Людмили Артурівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII. 🔗Питання, пов’язані з конституційними провадженнями у цих справах, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
🔹🔸 Українська конституційна ідентичність в контексті європейської інтеграції
Сьогодні, 4 жовтня 2024 року, в Києві відбувся ІІІ Маріупольський конституційний форум „Українська конституційна ідентичність в контексті європейської інтеграції“, організований Конституційним Судом України за підтримки Офісу Ради Європи в Україні та Програми підтримки ОБСЄ в Україні.
Захід об’єднав правників-практиків, науковців, національних і міжнародних експертів, представників органів публічної влади, освітніх закладів, які проаналізують актуальні виклики, що постають перед нашою державою в умовах сьогодення.
🔹 Відкрив конституційний форум суддя Конституційного Суду України Олександр Петришин, який від імені Суду звернувся до учасників із вітальною промовою та зазначив, що тематика форуму надзвичайно актуальна, ураховуючи складні умови, в яких перебуває наша держава.
Суддя КСУ нагадав, що перший Маріупольський конституційний форум відбувся у вересні 2021 року в місті Маріуполь за ініціативи Конституційного Суду України та підтримки наших міжнародних партнерів. Захід був присвячений складній темі: Людська гідність та забезпечення прав людини в умовах суспільних трансформацій», і це дало можливість обговорити важливі суспільні питання.
Другий Маріупольський форум пройшов у жовтні 2023 року в Києві і став наступним етапом розвитку цієї традиції. Захід був присвячений конституційним викликам у контексті післявоєнного відновлення та європейської інтеграції України.
„І вже сьогодні ми зібралися знову, на Третьому форумі, щоб продовжити надзвичайно важливу дискусію про майбутнє нашої держави та її конституційну ідентичність“, – зазначив суддя КСУ. Він наголосив, що участь провідних науковців, національних та міжнародних експертів є дуже важливою та дасть можливість отримати нові ідеї та підходи для вирішення актуальних питань.
Олександр Петришин подякував Збройним Силам України, які на полі бою захищають нашу державу.
🔹 Заступник Керівника Офісу Президента України Ірина Мудра у вступній промові наголосила на важливості обраної тематики, зазначивши, що на сьогодні українська конституційна ідентичність охоплює ключові принципи, цінності та норми, які визначають основи української державності, суспільно-політичного ладу і правової системи. Принципами, на яких ґрунтується українська конституційна ідентичність, є суверенітет, незалежність, засади демократії, верховенства права, високі стандарти прав і свобод людини, рівність усіх перед законом.
„Конституційна ідентичність України формується на основі історичного досвіду державотворення і сучасних прагнень до інтеграції в європейський правовий простір, зберігаючи національну самобутність“, – підкреслила промовиця. Вона наголосила, що верховенство права, незалежність судової влади та захист основоположних свобод є ключовими елементами європейської правової традиції.
За її словами, дискусія навколо цієї теми вимагає уваги до того, які загрози конституційній ідентичності створює збройна агресія рф, що триває понад 10 років; які виклики і можливості на шляху державотворення постають у процесі інтеграції України до європейського співтовариства, які складові конституційної ідентичності та місце Конституційного Суду в її збереженні і подальшому розвитку.
Сьогодні, 4 жовтня 2024 року, в Києві відбувся ІІІ Маріупольський конституційний форум „Українська конституційна ідентичність в контексті європейської інтеграції“, організований Конституційним Судом України за підтримки Офісу Ради Європи в Україні та Програми підтримки ОБСЄ в Україні.
Захід об’єднав правників-практиків, науковців, національних і міжнародних експертів, представників органів публічної влади, освітніх закладів, які проаналізують актуальні виклики, що постають перед нашою державою в умовах сьогодення.
🔹 Відкрив конституційний форум суддя Конституційного Суду України Олександр Петришин, який від імені Суду звернувся до учасників із вітальною промовою та зазначив, що тематика форуму надзвичайно актуальна, ураховуючи складні умови, в яких перебуває наша держава.
Суддя КСУ нагадав, що перший Маріупольський конституційний форум відбувся у вересні 2021 року в місті Маріуполь за ініціативи Конституційного Суду України та підтримки наших міжнародних партнерів. Захід був присвячений складній темі: Людська гідність та забезпечення прав людини в умовах суспільних трансформацій», і це дало можливість обговорити важливі суспільні питання.
Другий Маріупольський форум пройшов у жовтні 2023 року в Києві і став наступним етапом розвитку цієї традиції. Захід був присвячений конституційним викликам у контексті післявоєнного відновлення та європейської інтеграції України.
„І вже сьогодні ми зібралися знову, на Третьому форумі, щоб продовжити надзвичайно важливу дискусію про майбутнє нашої держави та її конституційну ідентичність“, – зазначив суддя КСУ. Він наголосив, що участь провідних науковців, національних та міжнародних експертів є дуже важливою та дасть можливість отримати нові ідеї та підходи для вирішення актуальних питань.
Олександр Петришин подякував Збройним Силам України, які на полі бою захищають нашу державу.
🔹 Заступник Керівника Офісу Президента України Ірина Мудра у вступній промові наголосила на важливості обраної тематики, зазначивши, що на сьогодні українська конституційна ідентичність охоплює ключові принципи, цінності та норми, які визначають основи української державності, суспільно-політичного ладу і правової системи. Принципами, на яких ґрунтується українська конституційна ідентичність, є суверенітет, незалежність, засади демократії, верховенства права, високі стандарти прав і свобод людини, рівність усіх перед законом.
„Конституційна ідентичність України формується на основі історичного досвіду державотворення і сучасних прагнень до інтеграції в європейський правовий простір, зберігаючи національну самобутність“, – підкреслила промовиця. Вона наголосила, що верховенство права, незалежність судової влади та захист основоположних свобод є ключовими елементами європейської правової традиції.
За її словами, дискусія навколо цієї теми вимагає уваги до того, які загрози конституційній ідентичності створює збройна агресія рф, що триває понад 10 років; які виклики і можливості на шляху державотворення постають у процесі інтеграції України до європейського співтовариства, які складові конституційної ідентичності та місце Конституційного Суду в її збереженні і подальшому розвитку.