З Днем захисників і захисниць України! 💙💛
Сьогодні кожен із нас є свідком героїчної боротьби мужніх захисників і захисниць України із російським ворогом. Упродовж тривалого часу російська федерація, порушуючи норми міжнародного права, людські права, намагається знищити Україну та українців.
Ми є свідками того, як наші мужні воїни, щоденно стоять на захисті держави, стримуючи запеклі атаки ворога, та роблять усе можливе задля спокою і мирної праці українців.
Дякуємо вам за кожен новий день, за вашу відважність, витримку, непохитність і вірність Українському народові!
Наша шана кожному з вас, хто боронячи країну, на жаль, утратив своє здоров’я.
Низькій уклін та вічна пам’ять усім, хто віддав своє життя за Україну!
З нагоди Дня захисників і захисниць України в Конституційному Суді підняли Державний Прапор України.🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Слава захисникам і захисницям!
Слава Україні!
Героям слава!
Сьогодні кожен із нас є свідком героїчної боротьби мужніх захисників і захисниць України із російським ворогом. Упродовж тривалого часу російська федерація, порушуючи норми міжнародного права, людські права, намагається знищити Україну та українців.
Ми є свідками того, як наші мужні воїни, щоденно стоять на захисті держави, стримуючи запеклі атаки ворога, та роблять усе можливе задля спокою і мирної праці українців.
Дякуємо вам за кожен новий день, за вашу відважність, витримку, непохитність і вірність Українському народові!
Наша шана кожному з вас, хто боронячи країну, на жаль, утратив своє здоров’я.
Низькій уклін та вічна пам’ять усім, хто віддав своє життя за Україну!
З нагоди Дня захисників і захисниць України в Конституційному Суді підняли Державний Прапор України.🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Слава захисникам і захисницям!
Слава Україні!
Героям слава!
⚖️ „Міжнародний кримінальний суд. Ратифікація Римського статуту МКС“
На цю тему 19 вересня 2024 року суддя Конституційного Суду України Галина Юровська прочитала лекцію.
🗨️ Під час лекції суддя розповіла про історичні передумови створення Міжнародного кримінального суду, його основну місію, структуру, ключові аспекти діяльності. Окрема увага була приділена питанню ратифікації Україною Римського статуту.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) – це перший у світі постійно діючий орган, юрисдикція якого визначена в Римському статуті 1998 року, що набув чинності 2002 року. Суд був створений для притягнення до відповідальності осіб за найтяжчі злочини міжнародного значення. Суддя наголосила, що під його юрисдикцію підпадають чотири основні злочини: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії.
Юрисдикція МКС стосується держав, які ратифікували Римський статут, а також держав, які його не ратифікували, але зробили заяви про визнання юрисдикції МКС стосовно певного злочину.
Лекторка наголосила, що основна місія Міжнародного кримінального суду полягає в тому, щоб покласти край безкарності осіб, які вчиняють найбільш тяжкі злочини, що викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства, і, таким чином, сприяти запобіганню подібним злочинам.
Суддя закцентувала на Висновку Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року № 3-в/2001 (справа про Римський статут), у якому зазначено, що, на відміну від міжнародних судових органів, передбачених частиною четвертою статті 55 Конституції України, які за своєю природою є допоміжними засобами захисту прав і свобод людини і громадянина, Міжнародний кримінальний суд доповнює систему національної юрисдикції. Надзвичайними і особливими судами за змістом статті 125 Конституції України є, по-перше, не міжнародні, а національні суди, по-друге, суди, створені для підміни звичайних судів, які належним чином не дотримують встановлених законом процедур.
Вона розповіла про принцип компліментарності, втілений у статті 17 Статуту, з якого випливає, що в разі задіяння національної юрисдикції щодо осіб, винних у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів, Міжнародний кримінальний суд не здійснюватиме щодо них власної юрисдикції, отже, і питання про передачу їх Міжнародному кримінальному суду не виникатиме.
Також Галина Юровська зосередила увагу на ухваленому Верховною Радою України законі про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього (від 21 серпня 2024 року). Ратифікація Статуту надає право Україні стати повноправним членом у Міжнародному кримінальному суді. Суддя наголосила на ключових моментах цього закону.
🎞️ https://youtu.be/uwInZLKyuFI?si=n0KeZ88FjyPjXglI
На цю тему 19 вересня 2024 року суддя Конституційного Суду України Галина Юровська прочитала лекцію.
🗨️ Під час лекції суддя розповіла про історичні передумови створення Міжнародного кримінального суду, його основну місію, структуру, ключові аспекти діяльності. Окрема увага була приділена питанню ратифікації Україною Римського статуту.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) – це перший у світі постійно діючий орган, юрисдикція якого визначена в Римському статуті 1998 року, що набув чинності 2002 року. Суд був створений для притягнення до відповідальності осіб за найтяжчі злочини міжнародного значення. Суддя наголосила, що під його юрисдикцію підпадають чотири основні злочини: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії.
Юрисдикція МКС стосується держав, які ратифікували Римський статут, а також держав, які його не ратифікували, але зробили заяви про визнання юрисдикції МКС стосовно певного злочину.
Лекторка наголосила, що основна місія Міжнародного кримінального суду полягає в тому, щоб покласти край безкарності осіб, які вчиняють найбільш тяжкі злочини, що викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства, і, таким чином, сприяти запобіганню подібним злочинам.
Суддя закцентувала на Висновку Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року № 3-в/2001 (справа про Римський статут), у якому зазначено, що, на відміну від міжнародних судових органів, передбачених частиною четвертою статті 55 Конституції України, які за своєю природою є допоміжними засобами захисту прав і свобод людини і громадянина, Міжнародний кримінальний суд доповнює систему національної юрисдикції. Надзвичайними і особливими судами за змістом статті 125 Конституції України є, по-перше, не міжнародні, а національні суди, по-друге, суди, створені для підміни звичайних судів, які належним чином не дотримують встановлених законом процедур.
Вона розповіла про принцип компліментарності, втілений у статті 17 Статуту, з якого випливає, що в разі задіяння національної юрисдикції щодо осіб, винних у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів, Міжнародний кримінальний суд не здійснюватиме щодо них власної юрисдикції, отже, і питання про передачу їх Міжнародному кримінальному суду не виникатиме.
Також Галина Юровська зосередила увагу на ухваленому Верховною Радою України законі про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього (від 21 серпня 2024 року). Ратифікація Статуту надає право Україні стати повноправним членом у Міжнародному кримінальному суді. Суддя наголосила на ключових моментах цього закону.
🎞️ https://youtu.be/uwInZLKyuFI?si=n0KeZ88FjyPjXglI
YouTube
Міжнародний кримінальний суд. Ратифікація Римського статуту МКС
„Міжнародний кримінальний суд. Ратифікація Римського статуту МКС“
На цю тему 19 вересня 2024 року суддя Конституційного Суду України Галина Юровська прочитала лекцію.
Під час лекції суддя розповіла про історичні передумови створення Міжнародного кримінального…
На цю тему 19 вересня 2024 року суддя Конституційного Суду України Галина Юровська прочитала лекцію.
Під час лекції суддя розповіла про історичні передумови створення Міжнародного кримінального…
🗓 Інформація щодо діяльності Конституційного Суду України за вересень: Суд провів 64 засідання та ухвалив 93 акти
У вересні 2024 року у Конституційному Суді України (далі – Суд) відбулося 64 засідання, з них:
➖ 7 пленарних засідань і 7 засідань Великої палати Суду;
➖ 3 спеціальних пленарних засідання Суду та 3 засідання Суду;
➖ 9 пленарних засідань і 3 засідання Першого сенату Суду;
➖ 10 пленарних засідань і 8 засідань Другого сенату;
➖ 14 засідань колегій суддів сенатів Суду.
На цих засіданнях Суд ухвалив 93 акти Суду, з них:
➖ 35 ухвал Великої палати;
➖ 5 постанов Суду;
➖ 5 ухвал Першого сенату Суду;
➖ 9 ухвал Другого сенату;
➖ 39 ухвал колегій суддів сенатів.
У серпні-вересні до Суду надійшло 3 конституційних подання та 83 конституційні скарги.
📎 За результатами попереднього перевіряння 35 конституційних скарг розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернуто 48 скарг, які за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
📝Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 82 відповіді, на запити на публічну інформацію та на звернення громадян.
📍 Детальна інформація щодо результатів розгляду справ: https://ccu.gov.ua/events.
📍 Скорочений зміст конституційних скарг: https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-skargy.
https://cutt.ly/3eI0EUcZ
У вересні 2024 року у Конституційному Суді України (далі – Суд) відбулося 64 засідання, з них:
➖ 7 пленарних засідань і 7 засідань Великої палати Суду;
➖ 3 спеціальних пленарних засідання Суду та 3 засідання Суду;
➖ 9 пленарних засідань і 3 засідання Першого сенату Суду;
➖ 10 пленарних засідань і 8 засідань Другого сенату;
➖ 14 засідань колегій суддів сенатів Суду.
На цих засіданнях Суд ухвалив 93 акти Суду, з них:
➖ 35 ухвал Великої палати;
➖ 5 постанов Суду;
➖ 5 ухвал Першого сенату Суду;
➖ 9 ухвал Другого сенату;
➖ 39 ухвал колегій суддів сенатів.
У серпні-вересні до Суду надійшло 3 конституційних подання та 83 конституційні скарги.
📎 За результатами попереднього перевіряння 35 конституційних скарг розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернуто 48 скарг, які за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
📝Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 82 відповіді, на запити на публічну інформацію та на звернення громадян.
📍 Детальна інформація щодо результатів розгляду справ: https://ccu.gov.ua/events.
📍 Скорочений зміст конституційних скарг: https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-skargy.
https://cutt.ly/3eI0EUcZ
⚖️ Суд провів засідання: ухвалив 4 ухвали
У вівторок, 1 жовтня 2024 року, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу України. 🔗 Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📑 Велика палата на пленарному засіданні ухвалила Ухвалу про закриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо конституційності приписів розділу І, абзацу другого підпункту 1 пункту 2 розділу II Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації“».
📑 Велика палата об’єднала в одне конституційне провадження справи 👉 за конституційними скаргами Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352-IX у взаємозв'язку з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України та справи 👉за конституційними скаргами Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича про конституційність підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ. 🔗 Справу передано на розгляд Великої палати.
Велика палата також об’єднала в одне конституційне провадження справу 👉за конституційними скаргами Плескача В’ячеслава Юрійовича та справу 👉за конституційними скаргами Євстіфеєва Микити Ігоровича, Якіменка Володимира Петровича щодо конституційності частини першої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України.
🔗 Справу передано на розгляд Другого сенату.
📄 У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ Велика палата визначила форму розгляду – письмове провадження.
https://cutt.ly/6eI36ZYd
У вівторок, 1 жовтня 2024 року, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу України. 🔗 Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📑 Велика палата на пленарному засіданні ухвалила Ухвалу про закриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо конституційності приписів розділу І, абзацу другого підпункту 1 пункту 2 розділу II Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації“».
📑 Велика палата об’єднала в одне конституційне провадження справи 👉 за конституційними скаргами Сороки Віктора Володимировича, Карпенка Романа Миколайовича щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352-IX у взаємозв'язку з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України та справи 👉за конституційними скаргами Прокопенка Юрія Олексійовича, Дудкевича Едуарда Валентиновича, Романенка Олександра Володимировича про конституційність підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ. 🔗 Справу передано на розгляд Великої палати.
Велика палата також об’єднала в одне конституційне провадження справу 👉за конституційними скаргами Плескача В’ячеслава Юрійовича та справу 👉за конституційними скаргами Євстіфеєва Микити Ігоровича, Якіменка Володимира Петровича щодо конституційності частини першої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України.
🔗 Справу передано на розгляд Другого сенату.
📄 У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ Велика палата визначила форму розгляду – письмове провадження.
https://cutt.ly/6eI36ZYd
⚖️ Суд розглядав справу щодо перегляду судових рішень за виключними обставинами у разі, якщо рішення суду ще не виконане
Перший сенат #КСУ 2 жовтня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Васильєвої Ірини Михайлівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря повідомила, що заявниця звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України окреме положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс) в частині формулювання „якщо рішення суду ще не виконане“.
📑 Згідно з пунктом 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“.
📑 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що в 2019 році Васильєву І.М. було звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“, згідно з яким „прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури“.
Протягом 2019–2022 років заявниця оскаржувала своє звільнення в судах системи судоустрою.
📑 Конституційний Суд України Рішенням № 1-р(II)/2023 від 1 березня 2023 року визнав неконституційним положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, яким було визначено, що «з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“».
У зв’язку з ухваленням цього Рішення Васильєва І.М. звернулася до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами судового рішення у своїй справі.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 25 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, відмовив Васильєвій І.М. у задоволенні її позовних вимог.
📑 Верховний Суд ухвалою від 2 травня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Васильєвої І.М., вказавши, що судове рішення в її справі не підлягає примусовому виконанню, а тому – у розумінні пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу – не може бути переглянуте за виключними обставинами.
На переконання заявниці, окреме положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу має дискримінаційний характер, позбавляє права на перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Суддя також повідомила, що на розгляді Другого сенату та Великої палати Суду перебувають справи, що стосуються того самого питання.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
🖇 Відеозапис пленарного засідання можна переглянути на офіційному вебсайті Конституційного Суду України в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
🔗 https://cutt.ly/jeOuUZup
Перший сенат #КСУ 2 жовтня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Васильєвої Ірини Михайлівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря повідомила, що заявниця звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України окреме положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс) в частині формулювання „якщо рішення суду ще не виконане“.
📑 Згідно з пунктом 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“.
📑 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що в 2019 році Васильєву І.М. було звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“, згідно з яким „прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури“.
Протягом 2019–2022 років заявниця оскаржувала своє звільнення в судах системи судоустрою.
📑 Конституційний Суд України Рішенням № 1-р(II)/2023 від 1 березня 2023 року визнав неконституційним положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, яким було визначено, що «з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“».
У зв’язку з ухваленням цього Рішення Васильєва І.М. звернулася до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами судового рішення у своїй справі.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 25 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, відмовив Васильєвій І.М. у задоволенні її позовних вимог.
📑 Верховний Суд ухвалою від 2 травня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Васильєвої І.М., вказавши, що судове рішення в її справі не підлягає примусовому виконанню, а тому – у розумінні пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу – не може бути переглянуте за виключними обставинами.
На переконання заявниці, окреме положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу має дискримінаційний характер, позбавляє права на перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Суддя також повідомила, що на розгляді Другого сенату та Великої палати Суду перебувають справи, що стосуються того самого питання.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
🖇 Відеозапис пленарного засідання можна переглянути на офіційному вебсайті Конституційного Суду України в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
🔗 https://cutt.ly/jeOuUZup
📝 Конституційний Суд визнав неконституційним законодавчий припис, що уможливлював звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності
Перший сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) 2 жовтня 2024 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо конституційності абзацу шостого пункту 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–IX (далі – Закон № 113) (щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності).
🔸 Згідно з абзацом шостим пункту 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 „перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“.
Суб’єктів права на конституційну скаргу Тимошенкову О.В., Тимошенкова В.І. було звільнено з посад прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному). Предметом конституційного контролю в цій справі є окреме положення Закону № 113 щодо дотримання конституційних прав та гарантій суб’єктів права на конституційну скаргу у разі звільнення в період їх тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному).
🔸 Суд у Рішенні зауважив, що загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України трудових правовідносин визначено в Кодексі законів про працю України, яким установлено заборону на звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника; також закріплено вичерпний перелік випадків, коли звільнення в зазначений період є можливим.
Суд зауважує, що встановлена Кодексом гарантія від звільнення в період тимчасової непрацездатності поширюється виключно на випадки звільнення з ініціативи роботодавця, коли згоду або волевиявлення працівника не вимагають.
🔸 Суд також дійшов висновку, що міжнародні стандарти захисту трудових прав працівників містять застереження щодо використання тимчасової непрацездатності як підстави для звільнення.
За частиною третьою статті 16 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697 (далі – Закон № 1697) прокурора призначають на посаду безстроково та можуть звільнити з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, визначених законом. Питання звільнення прокурора з посади, припинення та зупинення його повноважень на посаді врегульовано розділом VІІ „Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді“ Закону № 1697.
🔸 Водночас, визначивши у пункті 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 додаткові підстави для звільнення прокурорів, було запроваджено нормативне регулювання порядку звільнення, відмінне від установленого розділом VІІ „Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді“ Закону № 1697 (lех specialis).
Унаслідок цього виникла ситуація, за якої на прокурорів, яких звільняли з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, поширювалися гарантії щодо заборони звільнення в період тимчасової непрацездатності, а інших прокурорів звільняли під час перебування на лікарняному через тимчасову непрацездатність на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 у разі настання однієї з обставин, визначених у пункті 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113. Таке нормативне регулювання допускає неоднакове застосування спеціальних гарантій щодо звільнення прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності.
Перший сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) 2 жовтня 2024 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо конституційності абзацу шостого пункту 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–IX (далі – Закон № 113) (щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності).
🔸 Згідно з абзацом шостим пункту 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 „перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“.
Суб’єктів права на конституційну скаргу Тимошенкову О.В., Тимошенкова В.І. було звільнено з посад прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному). Предметом конституційного контролю в цій справі є окреме положення Закону № 113 щодо дотримання конституційних прав та гарантій суб’єктів права на конституційну скаргу у разі звільнення в період їх тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному).
🔸 Суд у Рішенні зауважив, що загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України трудових правовідносин визначено в Кодексі законів про працю України, яким установлено заборону на звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника; також закріплено вичерпний перелік випадків, коли звільнення в зазначений період є можливим.
Суд зауважує, що встановлена Кодексом гарантія від звільнення в період тимчасової непрацездатності поширюється виключно на випадки звільнення з ініціативи роботодавця, коли згоду або волевиявлення працівника не вимагають.
🔸 Суд також дійшов висновку, що міжнародні стандарти захисту трудових прав працівників містять застереження щодо використання тимчасової непрацездатності як підстави для звільнення.
За частиною третьою статті 16 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697 (далі – Закон № 1697) прокурора призначають на посаду безстроково та можуть звільнити з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, визначених законом. Питання звільнення прокурора з посади, припинення та зупинення його повноважень на посаді врегульовано розділом VІІ „Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді“ Закону № 1697.
🔸 Водночас, визначивши у пункті 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 додаткові підстави для звільнення прокурорів, було запроваджено нормативне регулювання порядку звільнення, відмінне від установленого розділом VІІ „Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді“ Закону № 1697 (lех specialis).
Унаслідок цього виникла ситуація, за якої на прокурорів, яких звільняли з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, поширювалися гарантії щодо заборони звільнення в період тимчасової непрацездатності, а інших прокурорів звільняли під час перебування на лікарняному через тимчасову непрацездатність на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 у разі настання однієї з обставин, визначених у пункті 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113. Таке нормативне регулювання допускає неоднакове застосування спеціальних гарантій щодо звільнення прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності.
🔸 Суд зауважує, що у разі звільнення з посади на прокурора поширюються лише ті загальні гарантії трудового законодавства (lех generalis), що не охоплені нормами спеціального закону (lех specialis). Оскільки спеціальний закон не встановлює жодних винятків щодо звільнення прокурорів з посад у період їх тимчасової непрацездатності, то в разі звільнення таких осіб слід дотримуватись імперативної заборони на звільнення в період тимчасової непрацездатності, яка є складовою конституційного права кожного на працю та збереження робочого місця в особливий період (перебування на лікарняному).
Отже, Законом № 113 було звужено обсяг прав та спеціальних гарантій для прокурорів щодо збереження робочого місця на період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає частинам другій, третій статті 22 Конституції України.
🔸 Суд дійшов висновку, що абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з якою перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, суперечить частинам першій, другій, шостій статті 43 Конституції України.
Суд вважає, що на законодавчому рівні допущено неоднакове правове регулювання порядку звільнення прокурорів з посади в період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права, а тому суперечить частині першій статті 8 Конституції України.
🔹 Абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, в частині згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
🔹 Водночас Суд закрив конституційне провадження щодо конституційності абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з яким „перебування прокурора у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“, на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – неприйнятність конституційної скарги.
Судді-співдоповідачі у цій справі – Віктор Кичун і Олександр Петришин.
❗️ Текст Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 3 жовтня ц.р.
👉 https://cutt.ly/SeOiRfQx
Отже, Законом № 113 було звужено обсяг прав та спеціальних гарантій для прокурорів щодо збереження робочого місця на період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає частинам другій, третій статті 22 Конституції України.
🔸 Суд дійшов висновку, що абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з якою перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, суперечить частинам першій, другій, шостій статті 43 Конституції України.
Суд вважає, що на законодавчому рівні допущено неоднакове правове регулювання порядку звільнення прокурорів з посади в період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права, а тому суперечить частині першій статті 8 Конституції України.
🔹 Абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, в частині згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
🔹 Водночас Суд закрив конституційне провадження щодо конституційності абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з яким „перебування прокурора у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“, на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – неприйнятність конституційної скарги.
Судді-співдоповідачі у цій справі – Віктор Кичун і Олександр Петришин.
❗️ Текст Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 3 жовтня ц.р.
👉 https://cutt.ly/SeOiRfQx
⚖️Перший та Другий сенати провели засідання
🔹 У середу, 2 жовтня 2024 року, Перший сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Васильєвої Ірини Михайлівни щодо конституційності окремого положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
🔗 Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
🔹 У справі за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо конституційності окремого положення абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ Перший сенат ухвалив 📑Рішення № 9–р(І)/2024. Суд оприлюднить Рішення на офіційному вебсайті 3 жовтня 2024 року.
Перший сенат на закритій частині пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Янка Володимира Михайловича щодо конституційності окремих приписів частини першої статті 2 Закону України ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“, першого речення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України ,,Про прокуратуру“;
➖ Маклашевського Віталія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Перший сенат на засіданні визначив форму розгляду справ – письмове провадження за конституційними скаргами:
➖ Ковтуновича Василя Андрійовича щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“;
➖ Багінської Людмили Іванівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII;
➖ Стременко Лариси Олександрівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII.
🔸 Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Бурми Кирила Андрійовича щодо конституційності приписів статті 51 Цивільного кодексу України;
➖ Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомакс-Ресурс“ щодо конституційності окремого припису абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи“ від 28 грудня 2014 року № 71–VIII.
🔸 Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Бортник Марії Іванівни, Ковальчука Миколи Петровича, Павлова Миколи Дмитровича, Степанченко Тетяни Борисівни про конституційність пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VІІІ.
На засіданні Другий сенат розглядав питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гольдарба Максима Юрійовича щодо конституційності пункту 12 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України. Розгляд цього питання Суд продовжить на одному з наступних засідань.
🔸 У справі за конституційною скаргою Родака Віталія Вікторовича щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ Другий сенат визначив форму розгляду – письмове провадження.
🔗 https://cutt.ly/SeOpF6lu
🔹 У середу, 2 жовтня 2024 року, Перший сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Васильєвої Ірини Михайлівни щодо конституційності окремого положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
🔗 Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
🔹 У справі за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо конституційності окремого положення абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ Перший сенат ухвалив 📑Рішення № 9–р(І)/2024. Суд оприлюднить Рішення на офіційному вебсайті 3 жовтня 2024 року.
Перший сенат на закритій частині пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Янка Володимира Михайловича щодо конституційності окремих приписів частини першої статті 2 Закону України ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“, першого речення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України ,,Про прокуратуру“;
➖ Маклашевського Віталія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Перший сенат на засіданні визначив форму розгляду справ – письмове провадження за конституційними скаргами:
➖ Ковтуновича Василя Андрійовича щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“;
➖ Багінської Людмили Іванівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII;
➖ Стременко Лариси Олександрівни щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII.
🔸 Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Бурми Кирила Андрійовича щодо конституційності приписів статті 51 Цивільного кодексу України;
➖ Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомакс-Ресурс“ щодо конституційності окремого припису абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи“ від 28 грудня 2014 року № 71–VIII.
🔸 Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Бортник Марії Іванівни, Ковальчука Миколи Петровича, Павлова Миколи Дмитровича, Степанченко Тетяни Борисівни про конституційність пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VІІІ.
На засіданні Другий сенат розглядав питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гольдарба Максима Юрійовича щодо конституційності пункту 12 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України. Розгляд цього питання Суд продовжить на одному з наступних засідань.
🔸 У справі за конституційною скаргою Родака Віталія Вікторовича щодо конституційності пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ Другий сенат визначив форму розгляду – письмове провадження.
🔗 https://cutt.ly/SeOpF6lu