✔️ У справі щодо конституційності законодавчого припису про перегляд судових рішень за виключними обставинами у разі, якщо рішення суду ще не виконане, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання
Другий сенат 25 вересня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Стариченка Миколи Петровича щодо конституційності окремого припису пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
🗞 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
Він зазначив, що Микола Стариченко звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, третій статті 55, пункту 1 частини другої статті 129, статтям 151-1, 151-2 Конституції України окремий припис пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“.
Автор клопотання фактично просить перевірити на відповідність Конституції України пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу «в частині формулювання „якщо рішення суду ще не виконане“».
📚 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Микола Стариченко звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності обласної прокуратури, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті йому заробітної плати в порядку та розмірах, визначених частиною третьою статті 81 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії, оскільки він не погоджувався з виплатою йому заробітної плати відповідно до Постанови КМУ.
Рішенням суд відмовив у задоволенні вказаної позовної заяви, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.
Після цього заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу, обґрунтувавши це тим, що Конституційний Суд України у справі (зокрема, за його конституційною скаргою) ухвалив Рішення від 13 вересня 2023 року № 8-p(ІІ)/2023 (далі – Рішення), яким визнав неконституційним друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі – Закон № 113), в частині оплати праці працівників органів прокуратури відповідно до Постанови КМУ.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні вказаної заяви Миколи Стариченка. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду залишила наведені судові рішення без змін, зазначивши, що „рішення Запорізького окружного адміністративного суду щодо перегляду якого за виключними обставинами звернувся Стариченко М.П., є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позову, відповідно це судове рішення не підлягає примусову виконанню, тому, у значенні пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу, не може переглядатися за виключними обставинами“.
До того ж у цій постанові суд касаційної інстанції наголосив, що визнане неконституційним друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а отже, „має значення для вирішення наступних справ та не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду у спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення“.
Другий сенат 25 вересня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Стариченка Миколи Петровича щодо конституційності окремого припису пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
🗞 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
Він зазначив, що Микола Стариченко звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, третій статті 55, пункту 1 частини другої статті 129, статтям 151-1, 151-2 Конституції України окремий припис пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“.
Автор клопотання фактично просить перевірити на відповідність Конституції України пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу «в частині формулювання „якщо рішення суду ще не виконане“».
📚 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Микола Стариченко звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності обласної прокуратури, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті йому заробітної плати в порядку та розмірах, визначених частиною третьою статті 81 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії, оскільки він не погоджувався з виплатою йому заробітної плати відповідно до Постанови КМУ.
Рішенням суд відмовив у задоволенні вказаної позовної заяви, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.
Після цього заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу, обґрунтувавши це тим, що Конституційний Суд України у справі (зокрема, за його конституційною скаргою) ухвалив Рішення від 13 вересня 2023 року № 8-p(ІІ)/2023 (далі – Рішення), яким визнав неконституційним друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі – Закон № 113), в частині оплати праці працівників органів прокуратури відповідно до Постанови КМУ.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні вказаної заяви Миколи Стариченка. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду залишила наведені судові рішення без змін, зазначивши, що „рішення Запорізького окружного адміністративного суду щодо перегляду якого за виключними обставинами звернувся Стариченко М.П., є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позову, відповідно це судове рішення не підлягає примусову виконанню, тому, у значенні пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу, не може переглядатися за виключними обставинами“.
До того ж у цій постанові суд касаційної інстанції наголосив, що визнане неконституційним друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а отже, „має значення для вирішення наступних справ та не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду у спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення“.
💬 Автор клопотання вважає, що окремий припис пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу „є дискримінаційним та таким, що порушує права осіб на перегляд судового рішення за виключними обставинами, створює перешкоди для втілення в реальність правових висновків Конституційного Суду України“; а також наголошує, що „дискримінація полягає в ущемленні права на подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами тих осіб, рішення суду стосовно яких вже було виконане“.
Микола Стариченко твердить, що в статті 361 Кодексу «не встановлено критеріїв, за якими можна визначити виконане рішення, чи ні, а також не розкрито змісту сполучення слів „якщо рішення суду ще не виконане“, що уможливлює неоднозначне розуміння і як наслідок – обмеження в правах учасників судового процесу з однаковим юридичним статусом та блокує виконання рішень Конституційного Суду України, нівелюючи принцип обов’язковості судових рішень, що суперечить статті 147 Конституції України», а також зауважує, що оспорюваний припис Кодексу «„якщо рішення суду ще не виконане“ допускає можливість двозначного тлумачення вказаної норми».
Суб’єкт права на конституційну скаргу зазначає, що „неможливість перегляду судових рішень за виключними обставинами навіть для особи, за чиєю конституційною скаргою закон визнано неконституційним, є одною з найбільш важливих проблем конституційного судочинства, що впливає на забезпечення належної ефективності рішень Конституційного Суду України, ухвалених за наслідками розгляду конституційних скарг“.
Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Переглянути пленарне засідання можна тут: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_25_09_2024_2.mp4
Микола Стариченко твердить, що в статті 361 Кодексу «не встановлено критеріїв, за якими можна визначити виконане рішення, чи ні, а також не розкрито змісту сполучення слів „якщо рішення суду ще не виконане“, що уможливлює неоднозначне розуміння і як наслідок – обмеження в правах учасників судового процесу з однаковим юридичним статусом та блокує виконання рішень Конституційного Суду України, нівелюючи принцип обов’язковості судових рішень, що суперечить статті 147 Конституції України», а також зауважує, що оспорюваний припис Кодексу «„якщо рішення суду ще не виконане“ допускає можливість двозначного тлумачення вказаної норми».
Суб’єкт права на конституційну скаргу зазначає, що „неможливість перегляду судових рішень за виключними обставинами навіть для особи, за чиєю конституційною скаргою закон визнано неконституційним, є одною з найбільш важливих проблем конституційного судочинства, що впливає на забезпечення належної ефективності рішень Конституційного Суду України, ухвалених за наслідками розгляду конституційних скарг“.
Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Переглянути пленарне засідання можна тут: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_25_09_2024_2.mp4
⚖️ Суд розглядав справу про конституційність приписів КУпАП, якими встановлено відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті
Перший сенат 25 вересня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Маклашевського Віталія Вікторовича.
Як зазначив суддя-доповідач у справі Віктор Кривенко, заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1, частину восьму статті 258, частину четверту статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
Зазначеними приписами Кодексу передбачено:
– „адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, <…> зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, <…> несе відповідальна особа – фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, <…> а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, – особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи“ (частина перша статті 14-3);
– „перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу <…>“ (частина друга статті 132-1);
– „у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення <…> безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, <…> протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності <…> “ (частина восьма статті 258);
– „постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності“ (частина четверта статті 279-5).
📑 Автор клопотання, обґрунтовуючи свою позицію, вважає, що застосовані судами оспорювані положення статей 14-3 та 132-1 Кодексу не відповідають конституційним принципам правової держави, верховенству права, індивідуалізації юридичної відповідальності, презумпції невинуватості, а також порушують його право на приватну власність.
📑 Він також стверджує, що застосування у його справі частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу порушує його права на захист та правову допомогу.
Суддя-доповідач поінформував, що Віталій Маклашевський перебуває на посаді директора ТОВ „БЕЛОГВІ“ (далі – Товариство), яке є власником транспортних засобів та використовує їх у своїй господарській діяльності. Державна служба України з безпеки на транспорті у період із грудня 2021 року по лютий 2022 року надіслала Віталію Маклашевському 403 постанови щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другої статті 132-1, а саме: перевищення транспортними засобами, що належать Товариству, нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України.
Перший сенат 25 вересня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Маклашевського Віталія Вікторовича.
Як зазначив суддя-доповідач у справі Віктор Кривенко, заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1, частину восьму статті 258, частину четверту статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
Зазначеними приписами Кодексу передбачено:
– „адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, <…> зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, <…> несе відповідальна особа – фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, <…> а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, – особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи“ (частина перша статті 14-3);
– „перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу <…>“ (частина друга статті 132-1);
– „у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення <…> безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, <…> протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності <…> “ (частина восьма статті 258);
– „постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності“ (частина четверта статті 279-5).
📑 Автор клопотання, обґрунтовуючи свою позицію, вважає, що застосовані судами оспорювані положення статей 14-3 та 132-1 Кодексу не відповідають конституційним принципам правової держави, верховенству права, індивідуалізації юридичної відповідальності, презумпції невинуватості, а також порушують його право на приватну власність.
📑 Він також стверджує, що застосування у його справі частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу порушує його права на захист та правову допомогу.
Суддя-доповідач поінформував, що Віталій Маклашевський перебуває на посаді директора ТОВ „БЕЛОГВІ“ (далі – Товариство), яке є власником транспортних засобів та використовує їх у своїй господарській діяльності. Державна служба України з безпеки на транспорті у період із грудня 2021 року по лютий 2022 року надіслала Віталію Маклашевському 403 постанови щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другої статті 132-1, а саме: перевищення транспортними засобами, що належать Товариству, нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України.
На заявника був накладений адміністративний штраф загальною сумою 4 828 000 грн., а відповідно до вимог статті 300-2 Кодексу в подвійному розмірі – 9 656 000 грн.
Не погоджуючись із цим, заявник і Товариство звернулися з позовом до суду першої інстанції щодо скасування постанов про адміністративне правопорушення. Суд у задоволені адміністративних позовів відмовив.
Апеляційний суд також відмовив заявникові в задоволенні апеляційної скарги і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Суддя-доповідач поінформував, що на розгляді Суду є кілька справ із подібних питань.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для подальшого обговорення питань, пов’язаних із конституційним провадженням у цій справі.
На пленарному засіданні був присутній представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Андрій Сидоренко.
Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
https://cutt.ly/eeUTfjjD
Не погоджуючись із цим, заявник і Товариство звернулися з позовом до суду першої інстанції щодо скасування постанов про адміністративне правопорушення. Суд у задоволені адміністративних позовів відмовив.
Апеляційний суд також відмовив заявникові в задоволенні апеляційної скарги і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Суддя-доповідач поінформував, що на розгляді Суду є кілька справ із подібних питань.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для подальшого обговорення питань, пов’язаних із конституційним провадженням у цій справі.
На пленарному засіданні був присутній представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Андрій Сидоренко.
Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
https://cutt.ly/eeUTfjjD
🔹У четвер, 26 вересня, #КСУ ухвалив постанови про внесення змін до складу сенату і колегії
🖇 На спеціальному пленарному засіданні Суд включив Аллу Олійник до складу Першого сенату та Третьої колегії суддів цього ж сенату.
🖇 Окрім цього, Друга колегія суддів Першого сенату розглядала питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Богуслаєва Вячеслава Олександровича щодо конституційності пункту 1-1 частини першої статті 4, абзацу першого частини першої, частини другої статті 5-1 Закону України „Про санкції“ від 14 серпня 2014 року № 1644-VII, абзацу тринадцятого частини восьмої статті 283-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд цього питання судді продовжать на одному з наступних засідань.
🖇 На спеціальному пленарному засіданні Суд включив Аллу Олійник до складу Першого сенату та Третьої колегії суддів цього ж сенату.
🖇 Окрім цього, Друга колегія суддів Першого сенату розглядала питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Богуслаєва Вячеслава Олександровича щодо конституційності пункту 1-1 частини першої статті 4, абзацу першого частини першої, частини другої статті 5-1 Закону України „Про санкції“ від 14 серпня 2014 року № 1644-VII, абзацу тринадцятого частини восьмої статті 283-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд цього питання судді продовжать на одному з наступних засідань.
🖇 Судді Конституційного Суду України долучилися до обговорення питань щодо майбутнього українського конституціоналізму в контексті інтеграції до Європейського Союзу
🗞 Судді #КСУ 25 вересня 2024 року взяли участь у VIII Харківському міжнародному юридичному форумі. Цей форум уже став важливою платформою для обміну досвідом між провідними юристами, науковцями, представниками влади та бізнесу з-понад 35-ти країн світу.
Цьогорічна зустріч була зосереджена на найактуальніших проблемах юридичної науки та практики, а також викликах, що постали перед Україною, зокрема, в умовах війни, глобалізації та потребі усунення надмірних юридичних бар’єрів для сталого розвитку.
Під час панельної дискусії на тему «Майбутнє українського конституціоналізму в контексті інтеграції до Європейського Союзу» судді Конституційного Суду України разом з українськими та міжнародними експертами обговорили найважливіші аспекти розвитку конституційного правосуддя в Україні та його адаптацію до стандартів Європейського Союзу. Йшлося, зокрема, про необхідні зміни до Конституції України для відповідності вимогам Європейського Союзу, аналіз змін у правозастосуванні та захисті прав людини відповідно до стандартів ЄС, кращі практики ЄС щодо інституційної реформи та ефективного управління для їх імплементації в Україні.
Судді Конституційного Суду України поділилися своїми поглядами та думками щодо цих питань.
☑️ Віктор Городовенко виступив із доповіддю на тему «Конституційне правосуддя та шлях до ЄС: перспективи та виклики».
☑️ Віктор Колісник представив доповідь «Контури українського конституціоналізму та проблеми організації виборів у повоєнний період».
☑️ Віктор Кичун представив доповідь «Дія рішень Конституційного Суду України у часі».
☑️ Сергій Різник виступив із темою «Право на звернення до Конституційного Суду: від гарантій реалізації до запобіжників зловживання».
Ця панельна дискусія стала важливою платформою для обміну ідеями, досвідом та формування рекомендацій, які сприятимуть подальшому зміцненню демократичних інститутів, захисту прав людини та забезпеченню правовладдя в Україні.
Відеозапис за посиланням: https://www.youtube.com/live/-7lKbTbgzNw
🗞 Судді #КСУ 25 вересня 2024 року взяли участь у VIII Харківському міжнародному юридичному форумі. Цей форум уже став важливою платформою для обміну досвідом між провідними юристами, науковцями, представниками влади та бізнесу з-понад 35-ти країн світу.
Цьогорічна зустріч була зосереджена на найактуальніших проблемах юридичної науки та практики, а також викликах, що постали перед Україною, зокрема, в умовах війни, глобалізації та потребі усунення надмірних юридичних бар’єрів для сталого розвитку.
Під час панельної дискусії на тему «Майбутнє українського конституціоналізму в контексті інтеграції до Європейського Союзу» судді Конституційного Суду України разом з українськими та міжнародними експертами обговорили найважливіші аспекти розвитку конституційного правосуддя в Україні та його адаптацію до стандартів Європейського Союзу. Йшлося, зокрема, про необхідні зміни до Конституції України для відповідності вимогам Європейського Союзу, аналіз змін у правозастосуванні та захисті прав людини відповідно до стандартів ЄС, кращі практики ЄС щодо інституційної реформи та ефективного управління для їх імплементації в Україні.
Судді Конституційного Суду України поділилися своїми поглядами та думками щодо цих питань.
☑️ Віктор Городовенко виступив із доповіддю на тему «Конституційне правосуддя та шлях до ЄС: перспективи та виклики».
☑️ Віктор Колісник представив доповідь «Контури українського конституціоналізму та проблеми організації виборів у повоєнний період».
☑️ Віктор Кичун представив доповідь «Дія рішень Конституційного Суду України у часі».
☑️ Сергій Різник виступив із темою «Право на звернення до Конституційного Суду: від гарантій реалізації до запобіжників зловживання».
Ця панельна дискусія стала важливою платформою для обміну ідеями, досвідом та формування рекомендацій, які сприятимуть подальшому зміцненню демократичних інститутів, захисту прав людини та забезпеченню правовладдя в Україні.
Відеозапис за посиланням: https://www.youtube.com/live/-7lKbTbgzNw
З Днем захисників і захисниць України! 💙💛
Сьогодні кожен із нас є свідком героїчної боротьби мужніх захисників і захисниць України із російським ворогом. Упродовж тривалого часу російська федерація, порушуючи норми міжнародного права, людські права, намагається знищити Україну та українців.
Ми є свідками того, як наші мужні воїни, щоденно стоять на захисті держави, стримуючи запеклі атаки ворога, та роблять усе можливе задля спокою і мирної праці українців.
Дякуємо вам за кожен новий день, за вашу відважність, витримку, непохитність і вірність Українському народові!
Наша шана кожному з вас, хто боронячи країну, на жаль, утратив своє здоров’я.
Низькій уклін та вічна пам’ять усім, хто віддав своє життя за Україну!
З нагоди Дня захисників і захисниць України в Конституційному Суді підняли Державний Прапор України.🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Слава захисникам і захисницям!
Слава Україні!
Героям слава!
Сьогодні кожен із нас є свідком героїчної боротьби мужніх захисників і захисниць України із російським ворогом. Упродовж тривалого часу російська федерація, порушуючи норми міжнародного права, людські права, намагається знищити Україну та українців.
Ми є свідками того, як наші мужні воїни, щоденно стоять на захисті держави, стримуючи запеклі атаки ворога, та роблять усе можливе задля спокою і мирної праці українців.
Дякуємо вам за кожен новий день, за вашу відважність, витримку, непохитність і вірність Українському народові!
Наша шана кожному з вас, хто боронячи країну, на жаль, утратив своє здоров’я.
Низькій уклін та вічна пам’ять усім, хто віддав своє життя за Україну!
З нагоди Дня захисників і захисниць України в Конституційному Суді підняли Державний Прапор України.🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Слава захисникам і захисницям!
Слава Україні!
Героям слава!
⚖️ „Міжнародний кримінальний суд. Ратифікація Римського статуту МКС“
На цю тему 19 вересня 2024 року суддя Конституційного Суду України Галина Юровська прочитала лекцію.
🗨️ Під час лекції суддя розповіла про історичні передумови створення Міжнародного кримінального суду, його основну місію, структуру, ключові аспекти діяльності. Окрема увага була приділена питанню ратифікації Україною Римського статуту.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) – це перший у світі постійно діючий орган, юрисдикція якого визначена в Римському статуті 1998 року, що набув чинності 2002 року. Суд був створений для притягнення до відповідальності осіб за найтяжчі злочини міжнародного значення. Суддя наголосила, що під його юрисдикцію підпадають чотири основні злочини: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії.
Юрисдикція МКС стосується держав, які ратифікували Римський статут, а також держав, які його не ратифікували, але зробили заяви про визнання юрисдикції МКС стосовно певного злочину.
Лекторка наголосила, що основна місія Міжнародного кримінального суду полягає в тому, щоб покласти край безкарності осіб, які вчиняють найбільш тяжкі злочини, що викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства, і, таким чином, сприяти запобіганню подібним злочинам.
Суддя закцентувала на Висновку Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року № 3-в/2001 (справа про Римський статут), у якому зазначено, що, на відміну від міжнародних судових органів, передбачених частиною четвертою статті 55 Конституції України, які за своєю природою є допоміжними засобами захисту прав і свобод людини і громадянина, Міжнародний кримінальний суд доповнює систему національної юрисдикції. Надзвичайними і особливими судами за змістом статті 125 Конституції України є, по-перше, не міжнародні, а національні суди, по-друге, суди, створені для підміни звичайних судів, які належним чином не дотримують встановлених законом процедур.
Вона розповіла про принцип компліментарності, втілений у статті 17 Статуту, з якого випливає, що в разі задіяння національної юрисдикції щодо осіб, винних у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів, Міжнародний кримінальний суд не здійснюватиме щодо них власної юрисдикції, отже, і питання про передачу їх Міжнародному кримінальному суду не виникатиме.
Також Галина Юровська зосередила увагу на ухваленому Верховною Радою України законі про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього (від 21 серпня 2024 року). Ратифікація Статуту надає право Україні стати повноправним членом у Міжнародному кримінальному суді. Суддя наголосила на ключових моментах цього закону.
🎞️ https://youtu.be/uwInZLKyuFI?si=n0KeZ88FjyPjXglI
На цю тему 19 вересня 2024 року суддя Конституційного Суду України Галина Юровська прочитала лекцію.
🗨️ Під час лекції суддя розповіла про історичні передумови створення Міжнародного кримінального суду, його основну місію, структуру, ключові аспекти діяльності. Окрема увага була приділена питанню ратифікації Україною Римського статуту.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) – це перший у світі постійно діючий орган, юрисдикція якого визначена в Римському статуті 1998 року, що набув чинності 2002 року. Суд був створений для притягнення до відповідальності осіб за найтяжчі злочини міжнародного значення. Суддя наголосила, що під його юрисдикцію підпадають чотири основні злочини: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії.
Юрисдикція МКС стосується держав, які ратифікували Римський статут, а також держав, які його не ратифікували, але зробили заяви про визнання юрисдикції МКС стосовно певного злочину.
Лекторка наголосила, що основна місія Міжнародного кримінального суду полягає в тому, щоб покласти край безкарності осіб, які вчиняють найбільш тяжкі злочини, що викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства, і, таким чином, сприяти запобіганню подібним злочинам.
Суддя закцентувала на Висновку Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року № 3-в/2001 (справа про Римський статут), у якому зазначено, що, на відміну від міжнародних судових органів, передбачених частиною четвертою статті 55 Конституції України, які за своєю природою є допоміжними засобами захисту прав і свобод людини і громадянина, Міжнародний кримінальний суд доповнює систему національної юрисдикції. Надзвичайними і особливими судами за змістом статті 125 Конституції України є, по-перше, не міжнародні, а національні суди, по-друге, суди, створені для підміни звичайних судів, які належним чином не дотримують встановлених законом процедур.
Вона розповіла про принцип компліментарності, втілений у статті 17 Статуту, з якого випливає, що в разі задіяння національної юрисдикції щодо осіб, винних у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів, Міжнародний кримінальний суд не здійснюватиме щодо них власної юрисдикції, отже, і питання про передачу їх Міжнародному кримінальному суду не виникатиме.
Також Галина Юровська зосередила увагу на ухваленому Верховною Радою України законі про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього (від 21 серпня 2024 року). Ратифікація Статуту надає право Україні стати повноправним членом у Міжнародному кримінальному суді. Суддя наголосила на ключових моментах цього закону.
🎞️ https://youtu.be/uwInZLKyuFI?si=n0KeZ88FjyPjXglI
YouTube
Міжнародний кримінальний суд. Ратифікація Римського статуту МКС
„Міжнародний кримінальний суд. Ратифікація Римського статуту МКС“
На цю тему 19 вересня 2024 року суддя Конституційного Суду України Галина Юровська прочитала лекцію.
Під час лекції суддя розповіла про історичні передумови створення Міжнародного кримінального…
На цю тему 19 вересня 2024 року суддя Конституційного Суду України Галина Юровська прочитала лекцію.
Під час лекції суддя розповіла про історичні передумови створення Міжнародного кримінального…
🗓 Інформація щодо діяльності Конституційного Суду України за вересень: Суд провів 64 засідання та ухвалив 93 акти
У вересні 2024 року у Конституційному Суді України (далі – Суд) відбулося 64 засідання, з них:
➖ 7 пленарних засідань і 7 засідань Великої палати Суду;
➖ 3 спеціальних пленарних засідання Суду та 3 засідання Суду;
➖ 9 пленарних засідань і 3 засідання Першого сенату Суду;
➖ 10 пленарних засідань і 8 засідань Другого сенату;
➖ 14 засідань колегій суддів сенатів Суду.
На цих засіданнях Суд ухвалив 93 акти Суду, з них:
➖ 35 ухвал Великої палати;
➖ 5 постанов Суду;
➖ 5 ухвал Першого сенату Суду;
➖ 9 ухвал Другого сенату;
➖ 39 ухвал колегій суддів сенатів.
У серпні-вересні до Суду надійшло 3 конституційних подання та 83 конституційні скарги.
📎 За результатами попереднього перевіряння 35 конституційних скарг розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернуто 48 скарг, які за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
📝Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 82 відповіді, на запити на публічну інформацію та на звернення громадян.
📍 Детальна інформація щодо результатів розгляду справ: https://ccu.gov.ua/events.
📍 Скорочений зміст конституційних скарг: https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-skargy.
https://cutt.ly/3eI0EUcZ
У вересні 2024 року у Конституційному Суді України (далі – Суд) відбулося 64 засідання, з них:
➖ 7 пленарних засідань і 7 засідань Великої палати Суду;
➖ 3 спеціальних пленарних засідання Суду та 3 засідання Суду;
➖ 9 пленарних засідань і 3 засідання Першого сенату Суду;
➖ 10 пленарних засідань і 8 засідань Другого сенату;
➖ 14 засідань колегій суддів сенатів Суду.
На цих засіданнях Суд ухвалив 93 акти Суду, з них:
➖ 35 ухвал Великої палати;
➖ 5 постанов Суду;
➖ 5 ухвал Першого сенату Суду;
➖ 9 ухвал Другого сенату;
➖ 39 ухвал колегій суддів сенатів.
У серпні-вересні до Суду надійшло 3 конституційних подання та 83 конституційні скарги.
📎 За результатами попереднього перевіряння 35 конституційних скарг розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернуто 48 скарг, які за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
📝Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 82 відповіді, на запити на публічну інформацію та на звернення громадян.
📍 Детальна інформація щодо результатів розгляду справ: https://ccu.gov.ua/events.
📍 Скорочений зміст конституційних скарг: https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-skargy.
https://cutt.ly/3eI0EUcZ