⚖️ Конституційний Суд України оприлюднив Рішення № 8-р(ІІ)/2024, яким визнав неконституційною частину шосту статті 615 КПК України стосовно продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану
🔸 Другий сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) 18 липня 2024 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Оніщенка Руслана Ілліча, Гаврилюка Дмитра Михайловича щодо відповідності Конституції України частини шостої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс) (справа про гарантії судового контролю за дотриманням прав осіб, яких утримують під вартою).
🔸 Відповідно до оспорюваних приписів Кодексу „у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці“. У конституційних скаргах заявники порушили перед Судом питання про невідповідність оспорюваних приписів Конституції України.
📑 Розв’язуючи порушені в конституційних скаргах питання, Суд виходить із того, що застосовним у цій справі є встановлений Конституцією України принцип захисту людських прав (частина друга статті 3), який, зокрема, втілено в гарантуванні права на свободу та особисту недоторканність (частина перша статті 29), та права на судовий захист (частини перша, друга статті 55).
🔹 У Рішенні йдеться, що згідно з приписами статті 29 Основного Закону України гарантії права на свободу та особисту недоторканність expressis verbis полягають насамперед у судовому контролі (і за його наслідками – умотивованому рішенні суду), який конституційно уможливлює тримання особи під вартою, а також у тому, що тримання під вартою може бути застосоване лише на підставах і в порядку, установлених законом.
Суд акцентує, що у приписах статті 29 Основного Закону України конституцієдавець наголошує на ролі суду і, зокрема, на значенні вмотивованого рішення суду для тримання особи під вартою.
🔹 Реалізація законодавцем припису частини другої статті 29 Конституції України щодо „підстав“ і „порядку“ тримання особи під вартою передбачає впорядкування ним відповідних процедур, однак таке законодавче регулювання за своїм змістом системно пов’язане із тією частиною цього конституційного припису, яка встановлює потрібність умотивованого рішення суду, а саме „ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду <…>“, та в жодному випадку не може суперечити їй.
🔹 Суд зазначає, що під час законодавчого врегулювання питання продовження строку тримання під вартою особи у разі закінчення строку дії ухвали про тримання під вартою парламент має конституційний обов’язок запровадити таку нормативну конструкцію, яка до моменту усунення неможливості розгляду судом цього питання містила б гарантії запобігання заподіянню шкоди завданням кримінального провадження.
🔹 Законодавче регулювання цього питання потребує конкретизації поняття „неможливість судового розгляду“ безпосередньо в контексті обставин, що виникли через широкомасштабну збройну агресію Російської Федерації проти України, а також запровадження вимоги щодо розв’язання питання про продовження строку тримання особи під вартою невідкладно з моменту усунення обставин, які унеможливлювали судовий розгляд, але в будь-якому випадку протягом строку, що не перевищує сімдесяти двох годин, установлених частиною третьою статті 29 Конституції України, після закінчення строку тримання під вартою, визначеного вмотивованим рішенням суду.
🔸 Другий сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) 18 липня 2024 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Оніщенка Руслана Ілліча, Гаврилюка Дмитра Михайловича щодо відповідності Конституції України частини шостої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс) (справа про гарантії судового контролю за дотриманням прав осіб, яких утримують під вартою).
🔸 Відповідно до оспорюваних приписів Кодексу „у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці“. У конституційних скаргах заявники порушили перед Судом питання про невідповідність оспорюваних приписів Конституції України.
📑 Розв’язуючи порушені в конституційних скаргах питання, Суд виходить із того, що застосовним у цій справі є встановлений Конституцією України принцип захисту людських прав (частина друга статті 3), який, зокрема, втілено в гарантуванні права на свободу та особисту недоторканність (частина перша статті 29), та права на судовий захист (частини перша, друга статті 55).
🔹 У Рішенні йдеться, що згідно з приписами статті 29 Основного Закону України гарантії права на свободу та особисту недоторканність expressis verbis полягають насамперед у судовому контролі (і за його наслідками – умотивованому рішенні суду), який конституційно уможливлює тримання особи під вартою, а також у тому, що тримання під вартою може бути застосоване лише на підставах і в порядку, установлених законом.
Суд акцентує, що у приписах статті 29 Основного Закону України конституцієдавець наголошує на ролі суду і, зокрема, на значенні вмотивованого рішення суду для тримання особи під вартою.
🔹 Реалізація законодавцем припису частини другої статті 29 Конституції України щодо „підстав“ і „порядку“ тримання особи під вартою передбачає впорядкування ним відповідних процедур, однак таке законодавче регулювання за своїм змістом системно пов’язане із тією частиною цього конституційного припису, яка встановлює потрібність умотивованого рішення суду, а саме „ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду <…>“, та в жодному випадку не може суперечити їй.
🔹 Суд зазначає, що під час законодавчого врегулювання питання продовження строку тримання під вартою особи у разі закінчення строку дії ухвали про тримання під вартою парламент має конституційний обов’язок запровадити таку нормативну конструкцію, яка до моменту усунення неможливості розгляду судом цього питання містила б гарантії запобігання заподіянню шкоди завданням кримінального провадження.
🔹 Законодавче регулювання цього питання потребує конкретизації поняття „неможливість судового розгляду“ безпосередньо в контексті обставин, що виникли через широкомасштабну збройну агресію Російської Федерації проти України, а також запровадження вимоги щодо розв’язання питання про продовження строку тримання особи під вартою невідкладно з моменту усунення обставин, які унеможливлювали судовий розгляд, але в будь-якому випадку протягом строку, що не перевищує сімдесяти двох годин, установлених частиною третьою статті 29 Конституції України, після закінчення строку тримання під вартою, визначеного вмотивованим рішенням суду.
🔹 Суд також наголошує на конституційній ролі судів системи судоустрою України, яка зумовлена тим, що жоден інший орган державної влади не наділений відповідними повноваженнями щодо перевірки обґрунтованості втручання у право на свободу та особисту недоторканність і не володіє відповідними гарантіями неупередженості та незалежності.
🔹 Посилаючись на попередні юридичні позиції, Суд зазначає, що „у разі відсутності вмотивованого рішення суду, яким дозволено позбавлення особи свободи на період, визначений цим судовим рішенням, така особа має бути негайно звільнена“.
Суд констатує, що законодавець у частині шостій статті 615 Кодексу не врахував того, що рішення про продовження строку тримання особи під вартою не тільки має ухвалювати лише суд, а й потребує підвищеного рівня обґрунтування, оскільки йдеться про найбільш серйозне втручання у право на особисту свободу.
📝 Отже, Суд дійшов висновку, що врегулювання законодавцем порядку розв’язання питання про продовження строку тримання особи під вартою як запобіжного заходу у спосіб, що не передбачає участі суду (судді), має наслідком порушення конституційного права кожного на судовий захист (частина перша статті 55 Конституції України) у взаємозв’язку з правом на свободу та особисту недоторканність (частина перша статті 29 Конституції України) та правом обвинуваченого на захист (частина друга статті 63 Конституції України).
🔸 У Рішенні Суд зазначає, що встановлене частиною шостою статті 615 Кодексу тримання особи під вартою як запобіжний захід не є покаранням за вчинене особою кримінальне правопорушення; тримання під вартою може бути застосоване до особи, яку тільки підозрюють у вчиненні такого правопорушення, а тому його застосування має бути винятковим та відповідати вимогам принципу презумпції невинуватості.
🔸 Суд наголошує, що конституційний принцип презумпції невинуватості є застосовним у різних аспектах до всіх етапів кримінального провадження, зокрема й на етапі обрання та/чи продовження для особи запобіжного заходу. Отже, утілення принципу in dubio pro reo (у разі сумнівів – на користь обвинуваченого) як складника презумпції невинуватості об’єктивно встановлює потребу під час продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою в умотивованому рішенні суду, яке ухвалюють за результатами судового розгляду за участю обвинуваченої особи.
🔸 Суд також акцентує, що відступ від деяких міжнародних зобов’язань України у сфері прав людини та зумовлена цим здатність держави вдатися до обмежень певних прав і свобод людини не означають запровадження законодавчих та інших засобів, які не були б узгоджені з Конституцією України.
❗️ Суд вважає, що частина шоста статті 615 Кодексу суперечить частинам першій, другій статті 29, частинам першій, другій статті 55, частинам першій, другій, третій статті 62, частині другій статті 63 Конституції України, отже є неконституційною.
Визнані неконституційними приписи Кодексу, утрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Судом цього Рішення.
Судді-доповідачі у цій справі – Василь Лемак і Віктор Городовенко.
▶️ https://cutt.ly/qejADVVd
Рішення 👉 https://ccu.gov.ua/docs/6904
🔹 Посилаючись на попередні юридичні позиції, Суд зазначає, що „у разі відсутності вмотивованого рішення суду, яким дозволено позбавлення особи свободи на період, визначений цим судовим рішенням, така особа має бути негайно звільнена“.
Суд констатує, що законодавець у частині шостій статті 615 Кодексу не врахував того, що рішення про продовження строку тримання особи під вартою не тільки має ухвалювати лише суд, а й потребує підвищеного рівня обґрунтування, оскільки йдеться про найбільш серйозне втручання у право на особисту свободу.
📝 Отже, Суд дійшов висновку, що врегулювання законодавцем порядку розв’язання питання про продовження строку тримання особи під вартою як запобіжного заходу у спосіб, що не передбачає участі суду (судді), має наслідком порушення конституційного права кожного на судовий захист (частина перша статті 55 Конституції України) у взаємозв’язку з правом на свободу та особисту недоторканність (частина перша статті 29 Конституції України) та правом обвинуваченого на захист (частина друга статті 63 Конституції України).
🔸 У Рішенні Суд зазначає, що встановлене частиною шостою статті 615 Кодексу тримання особи під вартою як запобіжний захід не є покаранням за вчинене особою кримінальне правопорушення; тримання під вартою може бути застосоване до особи, яку тільки підозрюють у вчиненні такого правопорушення, а тому його застосування має бути винятковим та відповідати вимогам принципу презумпції невинуватості.
🔸 Суд наголошує, що конституційний принцип презумпції невинуватості є застосовним у різних аспектах до всіх етапів кримінального провадження, зокрема й на етапі обрання та/чи продовження для особи запобіжного заходу. Отже, утілення принципу in dubio pro reo (у разі сумнівів – на користь обвинуваченого) як складника презумпції невинуватості об’єктивно встановлює потребу під час продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою в умотивованому рішенні суду, яке ухвалюють за результатами судового розгляду за участю обвинуваченої особи.
🔸 Суд також акцентує, що відступ від деяких міжнародних зобов’язань України у сфері прав людини та зумовлена цим здатність держави вдатися до обмежень певних прав і свобод людини не означають запровадження законодавчих та інших засобів, які не були б узгоджені з Конституцією України.
❗️ Суд вважає, що частина шоста статті 615 Кодексу суперечить частинам першій, другій статті 29, частинам першій, другій статті 55, частинам першій, другій, третій статті 62, частині другій статті 63 Конституції України, отже є неконституційною.
Визнані неконституційними приписи Кодексу, утрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Судом цього Рішення.
Судді-доповідачі у цій справі – Василь Лемак і Віктор Городовенко.
▶️ https://cutt.ly/qejADVVd
Рішення 👉 https://ccu.gov.ua/docs/6904
Тематична онлайн-лекція „Українська державність: спадок тисячоліть“
🇺🇦 День Української Державності – пам’ятна дата, установлена відповідно до Указу Президента України, яку відзначають у День Хрещення Руси-України.
Про багатовікову історію українського державотворення, що сягає своїм корінням часів заснування Руси, розповіла під час лекції Галина Юровська.
Зокрема, суддя розкрила такі поняття як "держава" і "державність", зауваживши, що вони не є тотожними за змістом.
Пані Галина розповіла про символи та атрибути української державності – найважливіші маркери національної самоідентифікації.
Також вона окреслила етапи становлення й розвитку Української державності, починаючи з часів правління князя Київського Володимира Великого та його сина Ярослава Мудрого, за яких Русь перетворилась на найбільшу європейську державу.
Галина Юровська згадала й інших видатних державних діячів, які діяли в різні епохи, зокрема за часів Галицько-Волинського князівства, Запорозької Січі, Гетьманщини.
Вона зазначила, що й сама назва «Україна» згадується вперше аж у ХІІ столітті в Іпатіївському літописі.
Пані Юровська окремо закцентувала на Конституції Пилипа Орлика 1710 р. – договорі гетьмана Війська Запорозького зі старшинами та козацтвом. Суддя зазначила, що це була одна із перших європейських конституцій нового часу, яка обґрунтовувала можливість існування парламентської демократичної республіки.
Також увагу було приділено ухваленню Конституції України 1996 року, яка внесла стабільність у політичне життя українського суспільства, законодавчо розмежувавши повноваження різних гілок влади.
Галина Юровська наголосила на важливості рішень та висновків Конституційного Суду України, що спрямовані на зміцнення української державності. Наприклад, у справах щодо:
🔹проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим;
🔹стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноантлантичного договору;
🔹повної назви релігійних організацій тощо.
Галина Юровська зазначила, що кожен громадянин має знати про основні історичні події, що відбувалися на території України в різні часи. Вона навела влучний вислів Максима Рильського: „Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не годен пошани“.
Слухачі заходу взяли участь в інтерактивному тестуванні з історії українського державотворення, за результатами якого обрали переможця.
🎥 Переглянути лекцію можна тут https://cutt.ly/DekmE26P
Тест:
📝 Питання: https://cutt.ly/Qekmnq32
✅ Відповіді: https://cutt.ly/9ekmnVoP
🇺🇦 День Української Державності – пам’ятна дата, установлена відповідно до Указу Президента України, яку відзначають у День Хрещення Руси-України.
Про багатовікову історію українського державотворення, що сягає своїм корінням часів заснування Руси, розповіла під час лекції Галина Юровська.
Зокрема, суддя розкрила такі поняття як "держава" і "державність", зауваживши, що вони не є тотожними за змістом.
Пані Галина розповіла про символи та атрибути української державності – найважливіші маркери національної самоідентифікації.
Також вона окреслила етапи становлення й розвитку Української державності, починаючи з часів правління князя Київського Володимира Великого та його сина Ярослава Мудрого, за яких Русь перетворилась на найбільшу європейську державу.
Галина Юровська згадала й інших видатних державних діячів, які діяли в різні епохи, зокрема за часів Галицько-Волинського князівства, Запорозької Січі, Гетьманщини.
Вона зазначила, що й сама назва «Україна» згадується вперше аж у ХІІ столітті в Іпатіївському літописі.
Пані Юровська окремо закцентувала на Конституції Пилипа Орлика 1710 р. – договорі гетьмана Війська Запорозького зі старшинами та козацтвом. Суддя зазначила, що це була одна із перших європейських конституцій нового часу, яка обґрунтовувала можливість існування парламентської демократичної республіки.
Також увагу було приділено ухваленню Конституції України 1996 року, яка внесла стабільність у політичне життя українського суспільства, законодавчо розмежувавши повноваження різних гілок влади.
Галина Юровська наголосила на важливості рішень та висновків Конституційного Суду України, що спрямовані на зміцнення української державності. Наприклад, у справах щодо:
🔹проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим;
🔹стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноантлантичного договору;
🔹повної назви релігійних організацій тощо.
Галина Юровська зазначила, що кожен громадянин має знати про основні історичні події, що відбувалися на території України в різні часи. Вона навела влучний вислів Максима Рильського: „Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не годен пошани“.
Слухачі заходу взяли участь в інтерактивному тестуванні з історії українського державотворення, за результатами якого обрали переможця.
🎥 Переглянути лекцію можна тут https://cutt.ly/DekmE26P
Тест:
📝 Питання: https://cutt.ly/Qekmnq32
✅ Відповіді: https://cutt.ly/9ekmnVoP
YouTube
Тематична онлайн-лекція „Українська державність: спадок тисячоліть“
Тематична онлайн-лекція „Українська державність: спадок тисячоліть“
День Української Державності – пам’ятна дата, установлена відповідно до Указу Президента України, яку відзначають у День Хрещення Руси-України.
Про багатовікову історію українського державотворення…
День Української Державності – пам’ятна дата, установлена відповідно до Указу Президента України, яку відзначають у День Хрещення Руси-України.
Про багатовікову історію українського державотворення…
🔹 Конституційний Суд України ініціював спільне обговорення практичних аспектів роботи з Єдиним державним вебпорталом відкритих даних із фахівцями Міністерства цифрової трансформації України
Сьогодні, 31 липня ц.р., в #КСУ відбувся семінар, присвячений особливостям роботи з Єдиним державним вебпорталом відкритих даних. Захід був ініційований Секретаріатом Конституційного Суду України задля вдосконалення працівниками Суду практичної роботи з вебпорталом відкритих даних, зокрема щодо створення та обслуговування електронних кабінетів.
💬 Відкрив захід керівник Секретаріату Суду Віктор Бесчастний, який зазначив, що це вже другий подібний семінар щодо забезпечення права на доступ до публічної інформації для працівників Секретаріату Конституційного Суду України. Він підкреслив, що право на інформацію є важливим складником демократичного суспільства та правової держави, а професійність державних службовців відіграє ключову роль у забезпеченні цього права.
▪️ Експерти Міністерства цифрової трансформації України поділилися знаннями про нормативно-правову базу, що регулює доступ до відкритих даних. Вони розповіли, як працювати з персональними даними та публікувати набори даних у реєстрах.
Працівники Секретаріату Суду обговорили з експертами перелік наборів даних Конституційного Суду України, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, а також його удосконалення.
У процесі дискусії експерти відповіли учасникам заходу на запитання. Учасники подякували експертам за корисну інформацію та можливість покращити навички роботи з відкритими даними.
Навчання проводиться Міністерством цифрової трансформації України та завдяки проєкту «Підтримка цифрової трансформації» за підтримки USAID і UK Dev. Партнер проєкту — Фонд Східна Європа.
Сьогодні, 31 липня ц.р., в #КСУ відбувся семінар, присвячений особливостям роботи з Єдиним державним вебпорталом відкритих даних. Захід був ініційований Секретаріатом Конституційного Суду України задля вдосконалення працівниками Суду практичної роботи з вебпорталом відкритих даних, зокрема щодо створення та обслуговування електронних кабінетів.
💬 Відкрив захід керівник Секретаріату Суду Віктор Бесчастний, який зазначив, що це вже другий подібний семінар щодо забезпечення права на доступ до публічної інформації для працівників Секретаріату Конституційного Суду України. Він підкреслив, що право на інформацію є важливим складником демократичного суспільства та правової держави, а професійність державних службовців відіграє ключову роль у забезпеченні цього права.
▪️ Експерти Міністерства цифрової трансформації України поділилися знаннями про нормативно-правову базу, що регулює доступ до відкритих даних. Вони розповіли, як працювати з персональними даними та публікувати набори даних у реєстрах.
Працівники Секретаріату Суду обговорили з експертами перелік наборів даних Конституційного Суду України, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, а також його удосконалення.
У процесі дискусії експерти відповіли учасникам заходу на запитання. Учасники подякували експертам за корисну інформацію та можливість покращити навички роботи з відкритими даними.
Навчання проводиться Міністерством цифрової трансформації України та завдяки проєкту «Підтримка цифрової трансформації» за підтримки USAID і UK Dev. Партнер проєкту — Фонд Східна Європа.
⚖️ Інформація щодо діяльності Конституційного Суду України за липень: Суд провів 42 засідання та ухвалив 34 акти
У липні 2024 року у #КСУ відбулося 42 засідання, з них:
▪️ 9 пленарних засідання і 2 засідання Великої палати;
▪️ 1 спеціальне пленарне засідання Суду;
▪️ 8 пленарних засідань і 4 засідання Першого сенату;
▪️ 7 пленарних засідань і 1 засідання Другого сенату;
▪️ 10 засідань колегій суддів сенатів Суду.
На цих засіданнях Суд ухвалив 34 акти Суду, з них:
▪️ 3 ухвали Великої палати;
▪️ 4 ухвали Першого сенату Суду;
▪️ 1 рішення Другого сенату і 1 ухвала Другого сенату Суду;
▪️ 25 ухвал колегій суддів сенатів.
📑 До Конституційного Суду України у липні надійшло 1 конституційне подання Верховного Суду та 36 конституційних скарг.
За результатами попереднього перевіряння 24 конституційні скарги розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернуто 12 скарг, які за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 54 відповіді, на запити на публічну інформацію та на звернення громадян.
Детальна інформація щодо результатів розгляду справ: https://ccu.gov.ua/events.
Скорочений зміст конституційних скарг: https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-skargy-0.
У липні 2024 року у #КСУ відбулося 42 засідання, з них:
▪️ 9 пленарних засідання і 2 засідання Великої палати;
▪️ 1 спеціальне пленарне засідання Суду;
▪️ 8 пленарних засідань і 4 засідання Першого сенату;
▪️ 7 пленарних засідань і 1 засідання Другого сенату;
▪️ 10 засідань колегій суддів сенатів Суду.
На цих засіданнях Суд ухвалив 34 акти Суду, з них:
▪️ 3 ухвали Великої палати;
▪️ 4 ухвали Першого сенату Суду;
▪️ 1 рішення Другого сенату і 1 ухвала Другого сенату Суду;
▪️ 25 ухвал колегій суддів сенатів.
📑 До Конституційного Суду України у липні надійшло 1 конституційне подання Верховного Суду та 36 конституційних скарг.
За результатами попереднього перевіряння 24 конституційні скарги розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернуто 12 скарг, які за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.
Також Секретаріат Суду підготував та надіслав 54 відповіді, на запити на публічну інформацію та на звернення громадян.
Детальна інформація щодо результатів розгляду справ: https://ccu.gov.ua/events.
Скорочений зміст конституційних скарг: https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-skargy-0.
Конституціоналізм та війна: судді Конституційного Суду України долучилися до роботи XІІ Літньої школи конституційного права
👥Судді Конституційного Суду України Оксана Грищук, Василь Лемак, Олександр Петришин, Сергій Різник, Галина Юровська взяли участь у роботі ХІІ Літньої школи „Конституціоналізм та війна: від in bello до post bellum“, що його організували Програма підтримки ОБСЄ для України спільно з Конституційним Судом України та Національною академією правових наук України.
Захід тривав з 28 липня по 4 серпня 2024 року і об’єднав 30 студентів та аспірантів юридичних закладів вищої освіти та наукових установ України.
Виступи суддів Конституційного Суду України, експертів міжнародних організацій, суддів іноземних конституційних судів, провідних вітчизняних та іноземних науковців, юристів-практиків були присвячені актуальним питанням конституціоналізму в умовах війни та повоєнного періоду.
🔹 Про систему забезпечення конституційності нормативних актів в Україні до, під час і після війни розповів Сергій Різник.
🔹 Олександр Петришин розкрив питання нормативної моделі конституційної скарги в Україні.
🔹 У доповіді Галини Юровської йшлося про право на судовий захист в умовах війни.
🔹 Про людську гідність як джерело прав і свобод людини та її виміри розповіла Оксана Грищук.
🔹 Василь Лемак представив доповідь на тему „Ефективна Конституція України як фактор оборони в умовах воєнного стану“.
Загалом учасники цьогорічної літньої школи обговорили низку актуальних питань, зокрема:
▪️ Чи можна проводити вибори під обстрілами? Якщо ні, то як забезпечити демократичну легітимність в умовах війни?
▪️ Під час дії воєнного стану людські права можуть бути обмежені, але якою мірою це є допустимим і як оцінювати правомірність таких обмежень?
▪️ Які небезпеки несе війна для конституційного ладу і які перестороги має український конституційний лад для нейтралізації таких небезпек?
▪️ Яким має бути перехід від конституціоналізму часів війни до повоєнного конституційного ладу?
▪️ Які виклики ставитиме європейська інтеграція для конституційного ладу України?
👥Судді Конституційного Суду України Оксана Грищук, Василь Лемак, Олександр Петришин, Сергій Різник, Галина Юровська взяли участь у роботі ХІІ Літньої школи „Конституціоналізм та війна: від in bello до post bellum“, що його організували Програма підтримки ОБСЄ для України спільно з Конституційним Судом України та Національною академією правових наук України.
Захід тривав з 28 липня по 4 серпня 2024 року і об’єднав 30 студентів та аспірантів юридичних закладів вищої освіти та наукових установ України.
Виступи суддів Конституційного Суду України, експертів міжнародних організацій, суддів іноземних конституційних судів, провідних вітчизняних та іноземних науковців, юристів-практиків були присвячені актуальним питанням конституціоналізму в умовах війни та повоєнного періоду.
🔹 Про систему забезпечення конституційності нормативних актів в Україні до, під час і після війни розповів Сергій Різник.
🔹 Олександр Петришин розкрив питання нормативної моделі конституційної скарги в Україні.
🔹 У доповіді Галини Юровської йшлося про право на судовий захист в умовах війни.
🔹 Про людську гідність як джерело прав і свобод людини та її виміри розповіла Оксана Грищук.
🔹 Василь Лемак представив доповідь на тему „Ефективна Конституція України як фактор оборони в умовах воєнного стану“.
Загалом учасники цьогорічної літньої школи обговорили низку актуальних питань, зокрема:
▪️ Чи можна проводити вибори під обстрілами? Якщо ні, то як забезпечити демократичну легітимність в умовах війни?
▪️ Під час дії воєнного стану людські права можуть бути обмежені, але якою мірою це є допустимим і як оцінювати правомірність таких обмежень?
▪️ Які небезпеки несе війна для конституційного ладу і які перестороги має український конституційний лад для нейтралізації таких небезпек?
▪️ Яким має бути перехід від конституціоналізму часів війни до повоєнного конституційного ладу?
▪️ Які виклики ставитиме європейська інтеграція для конституційного ладу України?
📚 Вийшла друком Щорічна інформаційна доповідь Конституційного Суду України за 2023 рік
📑 У доповіді висвітлено найважливіші аспекти діяльності Конституційного Суду України. Важливе місце відведено огляду судової діяльності Конституційного Суду України, зокрема аналізу ухвалених за конституційними поданнями, конституційними зверненнями та конституційними скаргами актів, а також питань їх дотримання.
🗞 Документ також містить інформацію про міжнародну співпрацю, взаємодію Конституційного Суду України із громадянським суспільством, забезпечення діяльності Суду.
🖇 Доповідь вийшла друком українською та англійською мовами в межах реалізації спільного проєкту Конституційного Суду України та ОБСЄ «Підтримка національних стейкхолдерів через покращення доступу до конституційної юстиції».
📬 Доповідь надіслана органам державної влади України, органам конституційного контролю зарубіжних країн, культурно-освітнім закладам, закладам вищої освіти та науковим установам.
Ознайомитися з електронною версією можна тут:
🔸𝙐𝘼: https://cutt.ly/Ew7rmqNt
🔹𝙀𝙉𝙂: https://heyzine.com/flip-book/09c49978bd.html
📑 У доповіді висвітлено найважливіші аспекти діяльності Конституційного Суду України. Важливе місце відведено огляду судової діяльності Конституційного Суду України, зокрема аналізу ухвалених за конституційними поданнями, конституційними зверненнями та конституційними скаргами актів, а також питань їх дотримання.
🗞 Документ також містить інформацію про міжнародну співпрацю, взаємодію Конституційного Суду України із громадянським суспільством, забезпечення діяльності Суду.
🖇 Доповідь вийшла друком українською та англійською мовами в межах реалізації спільного проєкту Конституційного Суду України та ОБСЄ «Підтримка національних стейкхолдерів через покращення доступу до конституційної юстиції».
📬 Доповідь надіслана органам державної влади України, органам конституційного контролю зарубіжних країн, культурно-освітнім закладам, закладам вищої освіти та науковим установам.
Ознайомитися з електронною версією можна тут:
🔸𝙐𝘼: https://cutt.ly/Ew7rmqNt
🔹𝙀𝙉𝙂: https://heyzine.com/flip-book/09c49978bd.html
Heyzine
Online Flipbook
Created with the Heyzine flipbook maker