⚖️ Суд розпочав розгляд справи щодо конституційності законодавчих приписів про застосування прожиткового мінімуму як розрахункової величини для обчислення виплат
Перший сенат 17 липня ц.р. на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Ковальчук Людмили Петрівни.
💬 Як зазначила суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря, заявниця звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на конституційність пункт 3 розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII зі змінами (далі – Закон № 1774).
📑 Оспорюваними приписами Закону № 1774 установлено, що мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом не застосовують як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини її застосовують у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, з 1 січня 2017 року.
📑 Заявниця стверджує, що внаслідок застосування судами України пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1774 фактично зменшено розмір підвищення до пенсії порівняно з раніше встановленим статтею 39 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796–ХІІ зі змінами. На її думку, оспорюваними приписами Закону № 1774 звужено зміст та обсяг її прав, унаслідок чого порушено її право власності, гарантоване частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України.
Суддя-доповідач повідомила, що Перший сенат також розглядає справу за конституційною скаргою Лінкевич Олени Павлівни, предметом конституційного контролю в якій є однакові питання.
📎У цій справі Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
📍 https://cutt.ly/YejpHZZn
Перший сенат 17 липня ц.р. на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Ковальчук Людмили Петрівни.
💬 Як зазначила суддя-доповідач у справі Ольга Совгиря, заявниця звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на конституційність пункт 3 розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII зі змінами (далі – Закон № 1774).
📑 Оспорюваними приписами Закону № 1774 установлено, що мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом не застосовують як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини її застосовують у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, з 1 січня 2017 року.
📑 Заявниця стверджує, що внаслідок застосування судами України пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1774 фактично зменшено розмір підвищення до пенсії порівняно з раніше встановленим статтею 39 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796–ХІІ зі змінами. На її думку, оспорюваними приписами Закону № 1774 звужено зміст та обсяг її прав, унаслідок чого порушено її право власності, гарантоване частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України.
Суддя-доповідач повідомила, що Перший сенат також розглядає справу за конституційною скаргою Лінкевич Олени Павлівни, предметом конституційного контролю в якій є однакові питання.
📎У цій справі Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
📍 https://cutt.ly/YejpHZZn
⚖️ Перший і Другий сенати #КСУ провели засідання: розглядали справи за конституційними скаргами
У середу, 17 липня ц.р., Перший сенат на відкритій частині пленарних засідань у формі письмового провадження розглядав справи за конституційними скаргами:
➖ Якіменка Володимира Петровича щодо конституційності частини першої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України;
➖ Ковальчук Людмили Петрівни щодо конституційності пункту 3 розділу II ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII;
➖ Янка Володимира Михайловича щодо конституційності окремих приписів частини першої статті 2 Закону України ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“, першого речення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України ,,Про прокуратуру“;
➖ Войтевич Раїси Миколаївни щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік“;
➖ Каланчі Михайла Михайловича щодо конституційності статті 472 Митного кодексу України.
📎 У цих справах Суд перейшов до закритої частини пленарних засідань.
Перший сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи ✍️за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо конституційності окремого положення абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ.
📎 Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Другий сенат на закритій частині пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Оніщенка Руслана Ілліча, Гаврилюка Дмитра Михайловича щодо конституційності частини шостої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
➖ Прокопенка Юрія Олексійовича та Дудкевича Едуарда Валентиновича про конституційність підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ.
📎 Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Також Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу ✍️ за конституційною скаргою Саприки Василя Івановича щодо конституційності абзацу першого частини сьомої статті 20, абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України.
📎 Суд завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
https://cutt.ly/qejavz5q
У середу, 17 липня ц.р., Перший сенат на відкритій частині пленарних засідань у формі письмового провадження розглядав справи за конституційними скаргами:
➖ Якіменка Володимира Петровича щодо конституційності частини першої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України;
➖ Ковальчук Людмили Петрівни щодо конституційності пункту 3 розділу II ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII;
➖ Янка Володимира Михайловича щодо конституційності окремих приписів частини першої статті 2 Закону України ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“, першого речення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України ,,Про прокуратуру“;
➖ Войтевич Раїси Миколаївни щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік“;
➖ Каланчі Михайла Михайловича щодо конституційності статті 472 Митного кодексу України.
📎 У цих справах Суд перейшов до закритої частини пленарних засідань.
Перший сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи ✍️за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо конституційності окремого положення абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ.
📎 Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Другий сенат на закритій частині пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
➖ Оніщенка Руслана Ілліча, Гаврилюка Дмитра Михайловича щодо конституційності частини шостої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
➖ Прокопенка Юрія Олексійовича та Дудкевича Едуарда Валентиновича про конституційність підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352–ІХ.
📎 Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Також Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу ✍️ за конституційною скаргою Саприки Василя Івановича щодо конституційності абзацу першого частини сьомої статті 20, абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України.
📎 Суд завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
https://cutt.ly/qejavz5q
⚖️ Сьогодні, 17 липня 2024 року, відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.
Так, у справі ✍️за конституційною скаргою Маклашевського Віталія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення Третя колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження.
📎 Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Також Перша, Друга і Третя колегії суддів Другого сенату відкрили конституційні провадження у справах за конституційними скаргами:
➖ Дейнека Віктора Миколайовича щодо конституційності абзацу п’ятого статті 2 Закону України „Про поховання та похоронну справу“;
➖ Прищепи Валентини Йосипівни щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“;
➖ Стариченка Миколи Петровича щодо конституційності пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
📎 Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цих справах, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Водночас колегії суддів відмовили у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Висоцької Наталії Віталіївни щодо конституційності пункту 4 § 2 „Прикінцеві положення“ розділу 4 Закону України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів“;
➖ Войтевич Раїси Миколаївни щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік“;
➖ Дріжана Олега Романовича щодо конституційності пункту 4 частини другої статті 61 Закону України „Про Національну поліцію“;
➖ Лазаренка Віталія Андрійовича щодо конституційності приписів частин першої, другої статті 36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування“ від 23 вересня 1999 року № 1105–XIV, частин першої, другої статті 9 Закону України „Про охорону праці“ від 14 жовтня 1992 року № 2694–ХІІ;
➖ Мирончук Ніни Василівни щодо конституційності частини першої, частини другої статті 137, абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“, від 2 червня 2016 року № 1402–VIII, частини першої статті 131 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453–VІ у редакції до внесення змін Законом України „Про забезпечення права на справедливий суд“ від 12 лютого 2015 року № 192–VIII;
➖ Пономаренка Івана Герасимовича про конституційність частини третьої статті 185, пункту 3 частини четвертої статті 356, частини другої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України, окремого припису абзацу третього частини першої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4, статті 8 Закону України ,,Про судовий збір“.
https://cutt.ly/qejavz5q
Так, у справі ✍️за конституційною скаргою Маклашевського Віталія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення Третя колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження.
📎 Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Також Перша, Друга і Третя колегії суддів Другого сенату відкрили конституційні провадження у справах за конституційними скаргами:
➖ Дейнека Віктора Миколайовича щодо конституційності абзацу п’ятого статті 2 Закону України „Про поховання та похоронну справу“;
➖ Прищепи Валентини Йосипівни щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“;
➖ Стариченка Миколи Петровича щодо конституційності пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
📎 Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цих справах, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Водночас колегії суддів відмовили у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Висоцької Наталії Віталіївни щодо конституційності пункту 4 § 2 „Прикінцеві положення“ розділу 4 Закону України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів“;
➖ Войтевич Раїси Миколаївни щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік“;
➖ Дріжана Олега Романовича щодо конституційності пункту 4 частини другої статті 61 Закону України „Про Національну поліцію“;
➖ Лазаренка Віталія Андрійовича щодо конституційності приписів частин першої, другої статті 36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування“ від 23 вересня 1999 року № 1105–XIV, частин першої, другої статті 9 Закону України „Про охорону праці“ від 14 жовтня 1992 року № 2694–ХІІ;
➖ Мирончук Ніни Василівни щодо конституційності частини першої, частини другої статті 137, абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“, від 2 червня 2016 року № 1402–VIII, частини першої статті 131 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453–VІ у редакції до внесення змін Законом України „Про забезпечення права на справедливий суд“ від 12 лютого 2015 року № 192–VIII;
➖ Пономаренка Івана Герасимовича про конституційність частини третьої статті 185, пункту 3 частини четвертої статті 356, частини другої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України, окремого припису абзацу третього частини першої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4, статті 8 Закону України ,,Про судовий збір“.
https://cutt.ly/qejavz5q
⚖️ У справі за конституційною скаргою Войтевич Р.М. Перший сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання
📑 Перший сенат 17 липня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Войтевич Раїси Миколаївни щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Петришин виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці.
💬 Як зазначив суддя-доповідач, у частині другій статті 8 Закону визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовують як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
▪️ За результатами аналізу конституційної скарги та доданих матеріалів убачається таке.
У Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист у справі Войтевич Р.М., виданий 14 квітня 2021 року Житомирським окружним адміністративним судом. Цим листом зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирський області (далі – Управління) здійснити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам на відповідний календарний рік.
На виконання вимог державного виконавця, починаючи з 17 липня 2018 року, Управління здійснило перерахунок та нарахування зазначених виплат, і загальний розмір пенсійної виплати з 1 жовтня 2022 року склав 15547 грн.
Однак з 1 січня 2024 року Управління на виконання рішень суду нарахувало підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з урахуванням статті 8 Закону, тобто 3200 грн. (1600х2).
Не погоджуючись із таким розрахунком обчислення виплат, заявниця звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним бездіяльність Головного державного виконавця, яка полягала, на її думку, у не вжитті передбачених законодавцем заходів у забезпеченні примусового виконання.
Суд першої інстанції в задоволені позову відмовив. Апеляційний суд скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
▪️ На переконання заявниці, за умови відсутності спеціального законодавчого акта, який визначав би право на застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для обчислення виплат за рішеннями суду, оспорюваний припис Закону погіршує правове становище особи, звужуючи зміст та обсяг її соціальних прав.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
📎 http://surl.li/lvqdmt
📑 Перший сенат 17 липня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Войтевич Раїси Миколаївни щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Петришин виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці.
💬 Як зазначив суддя-доповідач, у частині другій статті 8 Закону визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовують як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
▪️ За результатами аналізу конституційної скарги та доданих матеріалів убачається таке.
У Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист у справі Войтевич Р.М., виданий 14 квітня 2021 року Житомирським окружним адміністративним судом. Цим листом зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирський області (далі – Управління) здійснити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам на відповідний календарний рік.
На виконання вимог державного виконавця, починаючи з 17 липня 2018 року, Управління здійснило перерахунок та нарахування зазначених виплат, і загальний розмір пенсійної виплати з 1 жовтня 2022 року склав 15547 грн.
Однак з 1 січня 2024 року Управління на виконання рішень суду нарахувало підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з урахуванням статті 8 Закону, тобто 3200 грн. (1600х2).
Не погоджуючись із таким розрахунком обчислення виплат, заявниця звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним бездіяльність Головного державного виконавця, яка полягала, на її думку, у не вжитті передбачених законодавцем заходів у забезпеченні примусового виконання.
Суд першої інстанції в задоволені позову відмовив. Апеляційний суд скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
▪️ На переконання заявниці, за умови відсутності спеціального законодавчого акта, який визначав би право на застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для обчислення виплат за рішеннями суду, оспорюваний припис Закону погіршує правове становище особи, звужуючи зміст та обсяг її соціальних прав.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
🎥 Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
📎 http://surl.li/lvqdmt
⚖️ Суд розглядав справу щодо гарантованого рівня щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них осіб
Другий сенат 17 липня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Саприки Василя Івановича.
🔹Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський повідомив, що заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України статтю 1, частину другу статті 20 Закону України „Про правовий режим воєнного стану“ від 12 травня 2015 року № 389–VIII та абзац перший частини сьомої статті 20, абзац третій підпункту 2 пункту 22 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс).
Суддя зазначив, що Третя колегія суддів Другого сенату ухвалою від 2 травня 2024 року відкрила конституційне провадження в частині щодо конституційності абзацу першого частини сьомої статті 20, абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу, а в іншій – відмовила.
Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 20 Кодексу „за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету“.
В абзаці третьому підпункту 2 пункту 22 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу встановлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може ухвалювати рішення „щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування“.
Другий сенат 17 липня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Саприки Василя Івановича.
🔹Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський повідомив, що заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України статтю 1, частину другу статті 20 Закону України „Про правовий режим воєнного стану“ від 12 травня 2015 року № 389–VIII та абзац перший частини сьомої статті 20, абзац третій підпункту 2 пункту 22 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс).
Суддя зазначив, що Третя колегія суддів Другого сенату ухвалою від 2 травня 2024 року відкрила конституційне провадження в частині щодо конституційності абзацу першого частини сьомої статті 20, абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу, а в іншій – відмовила.
Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 20 Кодексу „за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету“.
В абзаці третьому підпункту 2 пункту 22 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу встановлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може ухвалювати рішення „щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування“.
🔹 Суддя-доповідач зазначив, що зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Саприка В.І. є особою з інвалідністю II групи внаслідок війни, який має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. У 2022 році він отримав зазначену допомогу в розмірі меншому, ніж установлено в статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“. На його звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – Управління) щодо проведення виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком Управління листом повідомило про відсутність правових підстав для проведення виплати грошової допомоги в зазначеному розмірі.
Відтак Саприка В.І. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Управління щодо відмови йому в нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги та зобов’язати Управління нарахувати та виплатити йому недоплачену грошову допомогу в розмірі 11 566 грн.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, зокрема зобов’язав Управління нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу у розмірі мінімальних пенсій за віком із урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
З рішенням суду першої інстанції не погодився апеляційний суд і ухвалив нову постанову, якою відмовив Саприці В.І. в задоволенні позовних вимог. Верховний Суд відмовив заявникові у відкритті касаційного провадження.
🔹 На думку автора клопотання, унаслідок застосування судами оспорюваних приписів порушено гарантовані Конституцією України право на соціальний захист (частина п’ята статті 17), право володіти та розпоряджатися своєю власністю (частини перша, четверта статті 41).
Суддя-доповідач поінформував, що він направив листи-запити, зокрема, до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України та низки наукових та інших установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Другий сенат перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Відеозапис пленарного засідання можна переглянути на офіційному вебсайті #КСУ в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2024
📎 http://surl.li/hutdat
Саприка В.І. є особою з інвалідністю II групи внаслідок війни, який має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. У 2022 році він отримав зазначену допомогу в розмірі меншому, ніж установлено в статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“. На його звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – Управління) щодо проведення виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком Управління листом повідомило про відсутність правових підстав для проведення виплати грошової допомоги в зазначеному розмірі.
Відтак Саприка В.І. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Управління щодо відмови йому в нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги та зобов’язати Управління нарахувати та виплатити йому недоплачену грошову допомогу в розмірі 11 566 грн.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, зокрема зобов’язав Управління нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу у розмірі мінімальних пенсій за віком із урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
З рішенням суду першої інстанції не погодився апеляційний суд і ухвалив нову постанову, якою відмовив Саприці В.І. в задоволенні позовних вимог. Верховний Суд відмовив заявникові у відкритті касаційного провадження.
🔹 На думку автора клопотання, унаслідок застосування судами оспорюваних приписів порушено гарантовані Конституцією України право на соціальний захист (частина п’ята статті 17), право володіти та розпоряджатися своєю власністю (частини перша, четверта статті 41).
Суддя-доповідач поінформував, що він направив листи-запити, зокрема, до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України та низки наукових та інших установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Другий сенат перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Відеозапис пленарного засідання можна переглянути на офіційному вебсайті #КСУ в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2024
📎 http://surl.li/hutdat
⚖️ Суд перевірить конституційність статті 472 Митного кодексу України
▫️ Перший сенат 17 липня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Каланчі Михайла Михайловича.
🔸 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Петро Філюк повідомив, що заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статтям 41, 48, частині другій статті 61 Конституції України статтю 472 Митного кодексу України (далі – Кодекс).
У цій статті встановлено, що „недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів“.
Автор клопотання вважає, що встановлення законодавцем у статті 472 Кодексу „абсолютно визначеної санкції (відсутнє визначення найнижчої та максимальної межі розміру штрафу), неможливість її зменшення і відсутність альтернативних видів санкцій за вчинення відповідного правопорушення не дають змоги застосувати цю норму з урахуванням принципу індивідуалізації юридичної відповідальності правопорушника“, що суперечить частині другій статті 61 Конституції України.
🔸 Заявник зазначає, що стягнення, установлене статтею 472 Кодексу, „перетворюється з міри відповідальності в інструмент позбавлення особи її власності, <…>, надмірного обмеження права на достатній життєвий рівень, що не відповідає вимогам статей 41 і 48 Конституції України“. Свідченням цього, на думку заявника, є застосування до нього на підставі статті 472 Кодексу „колосального за розміром штрафу на загальну суму більше 3 000 000,00 грн <…>, що в умовах установлення прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2589 грн (станом на день притягнення до відповідальності) видається щонайменше несправедливим“.
Він також просить урахувати ту обставину, що „аналогічна стаття Митного кодексу України вже визнана Конституційним Судом України неконституційною, зокрема частина 1 ст. 485 Митного кодексу України“.
🔸 Суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення було направлено запити до низки органів державної влади та наукових установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
📎 Перший сенат дослідив матеріали цієї справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
На пленарному засіданні були присутні суб’єкт права на конституційну скаргу Михайло Каланча та його представник, адвокат Олександр Глухенький.
Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті #КСУ в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
👉 http://surl.li/wkjdou
▫️ Перший сенат 17 липня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Каланчі Михайла Михайловича.
🔸 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Петро Філюк повідомив, що заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статтям 41, 48, частині другій статті 61 Конституції України статтю 472 Митного кодексу України (далі – Кодекс).
У цій статті встановлено, що „недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів“.
Автор клопотання вважає, що встановлення законодавцем у статті 472 Кодексу „абсолютно визначеної санкції (відсутнє визначення найнижчої та максимальної межі розміру штрафу), неможливість її зменшення і відсутність альтернативних видів санкцій за вчинення відповідного правопорушення не дають змоги застосувати цю норму з урахуванням принципу індивідуалізації юридичної відповідальності правопорушника“, що суперечить частині другій статті 61 Конституції України.
🔸 Заявник зазначає, що стягнення, установлене статтею 472 Кодексу, „перетворюється з міри відповідальності в інструмент позбавлення особи її власності, <…>, надмірного обмеження права на достатній життєвий рівень, що не відповідає вимогам статей 41 і 48 Конституції України“. Свідченням цього, на думку заявника, є застосування до нього на підставі статті 472 Кодексу „колосального за розміром штрафу на загальну суму більше 3 000 000,00 грн <…>, що в умовах установлення прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2589 грн (станом на день притягнення до відповідальності) видається щонайменше несправедливим“.
Він також просить урахувати ту обставину, що „аналогічна стаття Митного кодексу України вже визнана Конституційним Судом України неконституційною, зокрема частина 1 ст. 485 Митного кодексу України“.
🔸 Суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення було направлено запити до низки органів державної влади та наукових установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
📎 Перший сенат дослідив матеріали цієї справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
На пленарному засіданні були присутні суб’єкт права на конституційну скаргу Михайло Каланча та його представник, адвокат Олександр Глухенький.
Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті #КСУ в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
👉 http://surl.li/wkjdou
⚖️ Конституційний Суд України визнав неконституційною частину шосту статті 615 КПК України стосовно продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану
Другий сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) 18 липня 2024 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення № 8-р(ІІ)/2024 у справі за конституційними скаргами Оніщенка Руслана Ілліча, Гаврилюка Дмитра Михайловича щодо конституційності частини шостої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
🔸 Відповідно до оспорюваних приписів Кодексу „у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці“.
📌 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України частину шосту статті 615 Кримінального процесуального кодексу України.
🔹 Руслан Оніщенко, обґрунтовуючи свою конституційну скаргу, зазначав, що внаслідок застосування частини шостої статті 615 Кодексу в його справі порушено конституційні права, зокрема, на свободу та особисту недоторканність, доступ до суду, правову (правничу) допомогу, захист, розгляд справи незалежним судом з дотриманням основоположних принципів кримінального судочинства. Також на підтвердження аргументації щодо неконституційності оспорюваних приписів Кодексу заявник твердив, що відповідно до частини другої статті 64 Конституції України навіть в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи передбачені, зокрема статтями 29, 55, 59, 63 Конституції України.
🔹 Автор звернення Дмитро Гаврилюк у конституційній скарзі вказував на те, що внаслідок застосування в судових рішеннях у його справі частини шостої статті 615 Кодексу „непоправно порушуються гарантії, надані Конституцією України, зокрема „оскаржуване положення призводить до втрати контролю над ув’язненням особи, так як судді не розглядають деталі та продовжують строк дії запобіжного заходу автоматично“. Він також вважав, що „положення оскаржуваної норми не передбачає дослідження судом обставин наявності ризиків перешкоджанню розслідуванню чи уникнення кримінальної відповідальності та наявності гарантій явки особи у судове засідання. Таким чином, особа утримується під вартою без вмотивованого судового рішення, тобто рішення про утримання особи під вартою не вимагає обґрунтування судом“.
Судді-доповідачі у цій справі – Василь Лемак і Віктор Городовенко.
🔸 Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 19 липня 2024 року.
📎 http://surl.li/warcyh
Другий сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) 18 липня 2024 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення № 8-р(ІІ)/2024 у справі за конституційними скаргами Оніщенка Руслана Ілліча, Гаврилюка Дмитра Михайловича щодо конституційності частини шостої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
🔸 Відповідно до оспорюваних приписів Кодексу „у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці“.
📌 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України частину шосту статті 615 Кримінального процесуального кодексу України.
🔹 Руслан Оніщенко, обґрунтовуючи свою конституційну скаргу, зазначав, що внаслідок застосування частини шостої статті 615 Кодексу в його справі порушено конституційні права, зокрема, на свободу та особисту недоторканність, доступ до суду, правову (правничу) допомогу, захист, розгляд справи незалежним судом з дотриманням основоположних принципів кримінального судочинства. Також на підтвердження аргументації щодо неконституційності оспорюваних приписів Кодексу заявник твердив, що відповідно до частини другої статті 64 Конституції України навіть в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи передбачені, зокрема статтями 29, 55, 59, 63 Конституції України.
🔹 Автор звернення Дмитро Гаврилюк у конституційній скарзі вказував на те, що внаслідок застосування в судових рішеннях у його справі частини шостої статті 615 Кодексу „непоправно порушуються гарантії, надані Конституцією України, зокрема „оскаржуване положення призводить до втрати контролю над ув’язненням особи, так як судді не розглядають деталі та продовжують строк дії запобіжного заходу автоматично“. Він також вважав, що „положення оскаржуваної норми не передбачає дослідження судом обставин наявності ризиків перешкоджанню розслідуванню чи уникнення кримінальної відповідальності та наявності гарантій явки особи у судове засідання. Таким чином, особа утримується під вартою без вмотивованого судового рішення, тобто рішення про утримання особи під вартою не вимагає обґрунтування судом“.
Судді-доповідачі у цій справі – Василь Лемак і Віктор Городовенко.
🔸 Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 19 липня 2024 року.
📎 http://surl.li/warcyh