🔸 Судовий збір під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в контексті Рішення КСУ від 13 травня 2024 року
Із такою темою виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Віктор Городовенко.
📝 Судді зосередили увагу на ключових аспектах Рішення № 6-р(ІІ)/2024 (https://ccu.gov.ua/dokument/6-rii2024) у справі за конституційною скаргою Володимира Лопушанського. У цьому рішенні Суд визнав неконституційними приписи Закону України „Про судовий збір“, які у виконавчому провадженні зобов’язують сплачувати судовий збір під час подання апеляційної й касаційної скарги.
Судді повідомили про суть справи, предмет конституційного контролю, основні аспекти законодавчого регулювання у цьому питанні, а також про окремі позиції Європейського суду з прав людини, які Суд урахував, ухвалюючи це рішення.
📑 Так, у рішенні Суд констатував, що має місце необґрунтоване втручання у право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов’язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Наведене свідчить, зокрема про те, що держава не створила належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду.
📎 Більше про юридичні позиції, які Суд сформулював у цьому рішенні, можна дізнатися, переглянувши відео за посиланням https://cutt.ly/ZepS24QM
Усі попередні лекції дивіться на сторінках Конституційного Суду: Ютубі та Телеграм-каналі.
Із такою темою виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Віктор Городовенко.
📝 Судді зосередили увагу на ключових аспектах Рішення № 6-р(ІІ)/2024 (https://ccu.gov.ua/dokument/6-rii2024) у справі за конституційною скаргою Володимира Лопушанського. У цьому рішенні Суд визнав неконституційними приписи Закону України „Про судовий збір“, які у виконавчому провадженні зобов’язують сплачувати судовий збір під час подання апеляційної й касаційної скарги.
Судді повідомили про суть справи, предмет конституційного контролю, основні аспекти законодавчого регулювання у цьому питанні, а також про окремі позиції Європейського суду з прав людини, які Суд урахував, ухвалюючи це рішення.
📑 Так, у рішенні Суд констатував, що має місце необґрунтоване втручання у право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов’язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Наведене свідчить, зокрема про те, що держава не створила належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду.
📎 Більше про юридичні позиції, які Суд сформулював у цьому рішенні, можна дізнатися, переглянувши відео за посиланням https://cutt.ly/ZepS24QM
Усі попередні лекції дивіться на сторінках Конституційного Суду: Ютубі та Телеграм-каналі.
YouTube
Судовий збір під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення
🔸 Судовий збір під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в контексті Рішення КСУ від 13 травня 2024 року
Із такою темою виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Віктор Городовенко.
📝 Судді зосередили увагу…
Із такою темою виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Віктор Городовенко.
📝 Судді зосередили увагу…
Суддя #КСУ Василь Лемак на XII Міжнародному судово-правовому форумі розповів про межу обмеження людських прав в умовах війни
🔹 Суддя Конституційного Суду України Василь Лемак 14 червня 2024 року взяв участь у роботі XІІ Міжнародного судово-правового форуму, де виступив із доповіддю на тему „Обмеження людських прав в умовах війни: де межа?‟
Василь Лемак розповів, де межа в обмеженні прав людини в умовах війни.
💬 „Коли ми говоримо про обмеження прав людини, то йдеться про дві площини сприйняття цієї проблеми. Перша – це те, що треба розуміти, що обмеження прав людини можуть виходити або можуть бути наслідком будь-якого регулювання. Але тут іде мова про те, що законодавець у часи масштабної війни змушений не просто вдатися до впорядкування, а ставить мету обмежити певні права, щоб захистити державу. Тож не треба протиставляти інтереси оборони, держави та індивідуальні права людини. Ці речі взаємопов’язані. Друге – треба розуміти, що сьогодні Конституція та сама, що й у мирний час, і окреслює насамперед цілі для обмеження прав людини. Обмеження прав людини є найбільш небезпечним інструментом. Тому вони мають бути зумовлені гостротою ситуації‟.
🔸 Під час виступу він наголосив, що права людини, як і взагалі конституційний демократичний лад, так само актуальні в темні часи, як і в часи світлі. І якщо приписи Конституції не виконуватимуть під час війни, то це означатиме безладдя. Суддя переконаний, що межа обмеження прав людини залежить від повноцінної роботи судів, від збереження їх незалежності.
https://is.gd/j7c9qN
🔹 Суддя Конституційного Суду України Василь Лемак 14 червня 2024 року взяв участь у роботі XІІ Міжнародного судово-правового форуму, де виступив із доповіддю на тему „Обмеження людських прав в умовах війни: де межа?‟
Василь Лемак розповів, де межа в обмеженні прав людини в умовах війни.
💬 „Коли ми говоримо про обмеження прав людини, то йдеться про дві площини сприйняття цієї проблеми. Перша – це те, що треба розуміти, що обмеження прав людини можуть виходити або можуть бути наслідком будь-якого регулювання. Але тут іде мова про те, що законодавець у часи масштабної війни змушений не просто вдатися до впорядкування, а ставить мету обмежити певні права, щоб захистити державу. Тож не треба протиставляти інтереси оборони, держави та індивідуальні права людини. Ці речі взаємопов’язані. Друге – треба розуміти, що сьогодні Конституція та сама, що й у мирний час, і окреслює насамперед цілі для обмеження прав людини. Обмеження прав людини є найбільш небезпечним інструментом. Тому вони мають бути зумовлені гостротою ситуації‟.
🔸 Під час виступу він наголосив, що права людини, як і взагалі конституційний демократичний лад, так само актуальні в темні часи, як і в часи світлі. І якщо приписи Конституції не виконуватимуть під час війни, то це означатиме безладдя. Суддя переконаний, що межа обмеження прав людини залежить від повноцінної роботи судів, від збереження їх незалежності.
https://is.gd/j7c9qN
⚖️ Конституційний Суд України розглядав справи за конституційними поданнями
У вівторок, 18 червня 2024 року, Велика палата на закритій частині пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
➖ 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статті 7, частини сьомої статті 20, пунктів 12, 15, 16 частини першої статті 92, частин першої - п'ятої статті 118, частини другої статті 133, частин першої - четвертої статті 140, частин другої, четвертої статті 141 Конституції України;
➖ 49 народних депутатів України щодо конституційності Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“.
Їхній розгляд #Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
https://is.gd/o7odQZ
У вівторок, 18 червня 2024 року, Велика палата на закритій частині пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
➖ 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статті 7, частини сьомої статті 20, пунктів 12, 15, 16 частини першої статті 92, частин першої - п'ятої статті 118, частини другої статті 133, частин першої - четвертої статті 140, частин другої, четвертої статті 141 Конституції України;
➖ 49 народних депутатів України щодо конституційності Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“.
Їхній розгляд #Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
https://is.gd/o7odQZ
Суддя КСУ Василь Лемак: „Правова культура політиків, її рівень, є головним фактором, від якого залежить розв’язання проблеми тиску на суд і суддів‟
🔸 Суддя Конституційного Суду України Василь Лемак 15 червня 2024 року взяв участь у засіданні Дискусійного клубу „Правовий аспект‟ на тему „Тиск на суд: Як убезпечити суддівську незалежність?‟.
Під час свого виступу Василь Лемак вказав, що якщо в державі є незалежний суд, то вона є успішною.
🔸 Василь Лемак зауважив, що приписи Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід’ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов’язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади.
Суддя КСУ наголосив, що політична еліта має зрозуміти, що її має хтось стримувати. Правова культура політиків, її рівень, є головним фактором, від якого залежить розв’язання проблеми тиску на суд і суддів. Цей рівень, в свою чергу, залежить від інституційних механізмів, а не тільки від еволюції з плином часу.
📎 https://cutt.ly/hepN5GZF
🔸 Суддя Конституційного Суду України Василь Лемак 15 червня 2024 року взяв участь у засіданні Дискусійного клубу „Правовий аспект‟ на тему „Тиск на суд: Як убезпечити суддівську незалежність?‟.
Під час свого виступу Василь Лемак вказав, що якщо в державі є незалежний суд, то вона є успішною.
🔸 Василь Лемак зауважив, що приписи Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід’ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов’язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади.
Суддя КСУ наголосив, що політична еліта має зрозуміти, що її має хтось стримувати. Правова культура політиків, її рівень, є головним фактором, від якого залежить розв’язання проблеми тиску на суд і суддів. Цей рівень, в свою чергу, залежить від інституційних механізмів, а не тільки від еволюції з плином часу.
📎 https://cutt.ly/hepN5GZF
⚖️ У справі за конституційною скаргою В’ячеслава Плескача Конституційний Суд України перейшов до закритої частини пленарного засідання
Другий сенат #КСУ 19 червня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича.
💬 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак повідомив, що Плескач В’ячеслав Юрійович (далі – Заявник) звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на конституційність частину другу статті 293, частину першу статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс) в тім, що вони забороняють апеляційне оскарження ухвали суду про відмову в поновленні провадження у справі.
Згідно з частиною другою статті 293 Кодексу „учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу.
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається“.
У частині першій статті 294 Кодексу встановлено перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутні ухвали суду про відмову в поновленні провадження у справі.
Заявник твердить, що заборона оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про відмову в поновленні провадження у справі призвела до порушення конституційної засади судочинства, а саме розумності строків розгляду справи судом, визначеної пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України, і, як наслідок, його конституційного права на доступ до суду (частини перша, друга статті 55 Конституції України).
Крім того, заявник зазначає, що заборона оскарження в апеляційному порядку таких ухвал суперечить також частині п’ятій статті 125 Основного Закону України, оскільки, на його думку, це може створювати процесуальні переваги для органу державної влади над фізичною особою, а саме позбавляє її шансів домогтися поновлення провадження у справі за її позовом та створює умови для затягування справи, внаслідок чого дії та бездіяльність органів державної влади, що оскаржують, уникають оцінювання на предмет їх правомірності з боку суду.
📄 Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до Правового департаменту Секретаріату Суду, органів державної влади та закладів вищої освіти. Про зміст відповідей суддів буде детально поінформовано на закритій частині пленарного засідання.
☑️ Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“ за посиланням: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2024
https://is.gd/ecF71S
Другий сенат #КСУ 19 червня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича.
💬 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак повідомив, що Плескач В’ячеслав Юрійович (далі – Заявник) звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на конституційність частину другу статті 293, частину першу статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс) в тім, що вони забороняють апеляційне оскарження ухвали суду про відмову в поновленні провадження у справі.
Згідно з частиною другою статті 293 Кодексу „учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу.
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається“.
У частині першій статті 294 Кодексу встановлено перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутні ухвали суду про відмову в поновленні провадження у справі.
Заявник твердить, що заборона оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про відмову в поновленні провадження у справі призвела до порушення конституційної засади судочинства, а саме розумності строків розгляду справи судом, визначеної пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України, і, як наслідок, його конституційного права на доступ до суду (частини перша, друга статті 55 Конституції України).
Крім того, заявник зазначає, що заборона оскарження в апеляційному порядку таких ухвал суперечить також частині п’ятій статті 125 Основного Закону України, оскільки, на його думку, це може створювати процесуальні переваги для органу державної влади над фізичною особою, а саме позбавляє її шансів домогтися поновлення провадження у справі за її позовом та створює умови для затягування справи, внаслідок чого дії та бездіяльність органів державної влади, що оскаржують, уникають оцінювання на предмет їх правомірності з боку суду.
📄 Суддя-доповідач також повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до Правового департаменту Секретаріату Суду, органів державної влади та закладів вищої освіти. Про зміст відповідей суддів буде детально поінформовано на закритій частині пленарного засідання.
☑️ Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“ за посиланням: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2024
https://is.gd/ecF71S
🔸 #КСУ перевірить конституційність законодавчого припису, який встановлює відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі
✔️ Другий сенат 19 червня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Бухтоярової Оксани Василівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці. Зокрема, суддя зазначив, що Оксана Бухтоярова звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 61 Конституції України частину першу статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
🖇 Згідно з оспорюваним приписом Кодексу „адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі <…>, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки <…>, несе відповідальна особа – фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб <…>“.
Оксана Бухтоярова стверджує, що з огляду на частину другу статті 61 Конституції України „юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер“, а частина перша статті 14-2 Кодексу „дає можливість притягувати до адміністративної відповідальності не винних осіб, а формальних власників“.
Також вона вважає, що внаслідок застосування судами в її справі частини першої статті 14-2 Кодексу порушено її право, визначене частиною першою статті 62 Конституції України, за якою особу вважають невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддано кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
📚 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке. Оксану Бухтоярову було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 122 Кодексу, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.
У зв’язку з цим вона звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати винесену щодо неї постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, указавши, зокрема, що „вона автомобілем не керувала і знаходилась вдома за адресою свого місця проживання, так як <…> хворіла на ковід“. Цей суд у задоволенні вказаного позову відмовив.
Суд апеляційної інстанції скаргу Оксани Бухтоярової залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без зміни. Посилаючись на частину першу статті 14-2 Кодексу, суд зазначив, що „позивач, як фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб несе відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки“; „передача позивачем <…> автомобіля іншій особі не звільняє позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки, оскільки <…> звільнення можливе лише після вчинення тих обов’язкових дій, які передбачені положеннями статті 279-3 КУпАП“.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відмовила у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Оксани Бухтоярової.
📖Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На відкритій частині пленарного засідання була присутня суб’єкт права на конституційну скаргу, адвокат Оксана Бухтоярова.
Відеозапис пленарного засідання: https://is.gd/rSTCIQ
Більше: https://is.gd/rSTCIQ
✔️ Другий сенат 19 червня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Бухтоярової Оксани Василівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці. Зокрема, суддя зазначив, що Оксана Бухтоярова звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 61 Конституції України частину першу статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
🖇 Згідно з оспорюваним приписом Кодексу „адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі <…>, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки <…>, несе відповідальна особа – фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб <…>“.
Оксана Бухтоярова стверджує, що з огляду на частину другу статті 61 Конституції України „юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер“, а частина перша статті 14-2 Кодексу „дає можливість притягувати до адміністративної відповідальності не винних осіб, а формальних власників“.
Також вона вважає, що внаслідок застосування судами в її справі частини першої статті 14-2 Кодексу порушено її право, визначене частиною першою статті 62 Конституції України, за якою особу вважають невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддано кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
📚 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке. Оксану Бухтоярову було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 122 Кодексу, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.
У зв’язку з цим вона звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати винесену щодо неї постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, указавши, зокрема, що „вона автомобілем не керувала і знаходилась вдома за адресою свого місця проживання, так як <…> хворіла на ковід“. Цей суд у задоволенні вказаного позову відмовив.
Суд апеляційної інстанції скаргу Оксани Бухтоярової залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без зміни. Посилаючись на частину першу статті 14-2 Кодексу, суд зазначив, що „позивач, як фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб несе відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки“; „передача позивачем <…> автомобіля іншій особі не звільняє позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки, оскільки <…> звільнення можливе лише після вчинення тих обов’язкових дій, які передбачені положеннями статті 279-3 КУпАП“.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відмовила у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Оксани Бухтоярової.
📖Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На відкритій частині пленарного засідання була присутня суб’єкт права на конституційну скаргу, адвокат Оксана Бухтоярова.
Відеозапис пленарного засідання: https://is.gd/rSTCIQ
Більше: https://is.gd/rSTCIQ
🗞 Конституційність припису КПК України щодо продовження строку тримання під вартою перевірить Конституційний Суд
📝 Другий сенат Конституційного Суду України 19 червня 2024 року року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Гаврилюка Дмитра Михайловича щодо конституційності частини шостої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України.
💬 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що Дмитро Гаврилюк звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частинам першій, другій статті 29, статті 55, частині першій статті 126, пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України частину шосту статті 615 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Згідно з оспорюваним приписом Кодексу „у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Дмитро Гаврилюк має процесуальний статус обвинуваченого у кримінальному провадженні та йому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Суд першої інстанції подовжив строк тримання під вартою Дмитра Гаврилюка ухвалою від 27 грудня 2023 року до 24 лютого 2024 року включно; а ухвалою від 14 лютого 2024 року – до дати проголошення вироку у справі, але не довше ніж на 60 днів.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 15 березня 2024 року апеляційну скаргу обвинуваченого Дмитра Гаврилюка залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 14 лютого 2024 року – без зміни, зазначивши, зокрема, що доводи цієї апеляційної скарги є „необґрунтованими, оскільки строк дії запобіжного заходу було продовжено на підставі ч. 6 ст. 615 КПК України, що не є тотожним ухваленню судом на етапі судового розгляду кримінального провадження рішення про продовження тримання особи під вартою“.
Автор клопотання зазначає, що внаслідок застосування в судових рішеннях у його справі частини шостої статті 615 Кодексу „непоправно порушуються гарантії, надані Конституцією України, зокрема, право на свободу і особисту недоторканість, принцип дії верховенства права, гарантія того, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави, гарантія захисту судом прав і свобод людини і громадянина, незалежності і недоторканості суду, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом“.
На думку Дмитра Гаврилюка, „оскаржуване положення призводить до втрати контролю над ув’язненням особи, так як судді не розглядають деталі та продовжують строк дії запобіжного заходу автоматично“. Заявник також вважає, що „положення оскаржуваної норми не передбачає дослідження судом обставин наявності ризиків перешкоджанню розслідуванню чи уникнення кримінальної відповідальності та наявності гарантій явки особи у судове засідання. Таким чином, особа утримується під вартою без вмотивованого судового рішення, тобто рішення про утримання особи під вартою не вимагає обґрунтування судом“.
☑️ Другий сенат дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні був присутній представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олександр Шадрін.
Переглянути відеозапис пленарного засідання: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2024
is.gd/DJFgNS
📝 Другий сенат Конституційного Суду України 19 червня 2024 року року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Гаврилюка Дмитра Михайловича щодо конституційності частини шостої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України.
💬 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що Дмитро Гаврилюк звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частинам першій, другій статті 29, статті 55, частині першій статті 126, пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України частину шосту статті 615 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Згідно з оспорюваним приписом Кодексу „у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Дмитро Гаврилюк має процесуальний статус обвинуваченого у кримінальному провадженні та йому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Суд першої інстанції подовжив строк тримання під вартою Дмитра Гаврилюка ухвалою від 27 грудня 2023 року до 24 лютого 2024 року включно; а ухвалою від 14 лютого 2024 року – до дати проголошення вироку у справі, але не довше ніж на 60 днів.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 15 березня 2024 року апеляційну скаргу обвинуваченого Дмитра Гаврилюка залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 14 лютого 2024 року – без зміни, зазначивши, зокрема, що доводи цієї апеляційної скарги є „необґрунтованими, оскільки строк дії запобіжного заходу було продовжено на підставі ч. 6 ст. 615 КПК України, що не є тотожним ухваленню судом на етапі судового розгляду кримінального провадження рішення про продовження тримання особи під вартою“.
Автор клопотання зазначає, що внаслідок застосування в судових рішеннях у його справі частини шостої статті 615 Кодексу „непоправно порушуються гарантії, надані Конституцією України, зокрема, право на свободу і особисту недоторканість, принцип дії верховенства права, гарантія того, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави, гарантія захисту судом прав і свобод людини і громадянина, незалежності і недоторканості суду, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом“.
На думку Дмитра Гаврилюка, „оскаржуване положення призводить до втрати контролю над ув’язненням особи, так як судді не розглядають деталі та продовжують строк дії запобіжного заходу автоматично“. Заявник також вважає, що „положення оскаржуваної норми не передбачає дослідження судом обставин наявності ризиків перешкоджанню розслідуванню чи уникнення кримінальної відповідальності та наявності гарантій явки особи у судове засідання. Таким чином, особа утримується під вартою без вмотивованого судового рішення, тобто рішення про утримання особи під вартою не вимагає обґрунтування судом“.
☑️ Другий сенат дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні був присутній представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олександр Шадрін.
Переглянути відеозапис пленарного засідання: https://ccu.gov.ua/kategoriya/2024
is.gd/DJFgNS