📊 Інформація щодо результатів діяльності #КСУ за квітень: Суд провів 70 засідань і ухвалив 35 актів. До Суду надійшло 1 конституційне подання та 38 конституційних скарг

У квітні 2024 року у Конституційному Суді України відбулося 70 засідань, з них:
▪️ 16 пленарних засідань і 6 засідань Великої палати Суду;
▪️ 4 засідання і 2 спеціальних пленарних засідання Суду;
▪️ 4 пленарних засідання і 3 засідання Першого сенату Суду;
▪️ 21 пленарне засідання і 1 засідання Другого сенату Суду;
▪️ 13 засідань колегій суддів Першого і Другого сенатів Суду.

📑На цих засіданнях Суд ухвалив 35 актів:
▪️ 4 ухвали Великої палати Суду;
▪️ 4 постанови Суду;
▪️ 1 рішення Першого сенату;
▪️ 1 рішення Другого сенату;
▪️ 5 ухвал Першого сенату;
▪️ 3 ухвали Другого сенату;
▪️ 17 ухвал колегій суддів Першого і Другого сенатів.

📬 До Суду у квітні 2024 року надійшло одне конституційне подання та 38 конституційних скарг.

🔗Конституційне подання та 18 конституційних скарг за результатами попереднього перевіряння розподілені між суддями Суду. Суб’єктам права на конституційну скаргу повернули 20 конституційних скарг як такі, що за формою не відповідали вимогам Закону України „Про Конституційний Суд України“.

✍️За цей період Секретаріат Суду підготував та надіслав 85 відповідей на запити на публічну інформацію і звернення громадян.

Детальна інформація щодо результатів розгляду справ: https://ccu.gov.ua/events.

Скорочений зміст конституційних скарг: https://is.gd/uHadKW.
https://is.gd/3DGF5m

📚 #КСУ розглядав справу за конституційними поданнями та ухвалив низку ухвал

✍️ У четвер, 2 травня ц.р., Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційними поданнями 59 народних депутатів України щодо конституційності Закону України „Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності припису частини шостої статті 4 Закону України „Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“. 🖇 Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.

📑 У справі за конституційною скаргою Карпенка Романа Миколайовича щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ у взаємозв'язку з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України Велика палата визначила форму розгляду – письмове провадження.

Також Велика палата на засіданні подовжила до 30 травня ц.р. строк ухвалення колегіями суддів Суду ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Олександра Яцюка, Дмитра Гаврилюка, Оксани Бухтоярової.

https://is.gd/mXYput

🔹Колегії суддів провели засідання

Сьогодні, 2 травня 2024 року, відбулися засідання колегій суддів Першого та Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.

За результатами розгляду колегії суддів ухвалили дві ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Яценка Йосипа Васильовича щодо конституційності частини другої статті 65 Закону України „Про виконавче провадження“;
➖ Солодкої Світлани Анатоліївни про конституційність частини третьої статті 22 Закону України „Про захист прав споживачів“ від 12 травня 1991 року № 1023-ХХІ.

🗞 Водночас у справі за конституційною скаргою Каланчі Михайла Михайловича щодо конституційності статті 472 Митного кодексу України Друга колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.

🖇 Крім того, Третя колегія суддів Другого сенату у справі за конституційною скаргою Саприки Василя Івановича відкрила конституційне провадження в частині щодо конституційності абзацу першого частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України, однак відмовила (неодностайно) в частині щодо конституційності статті 1, частини другої статті 20 Закону України „Про правовий режим воєнного стану“ від 1 травня 2015 року № 389-VIII на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – неприйнятність конституційної скарги.

https://is.gd/mXYput

Сьогодні день, коли українці разом з усім цивілізованим світом вшановують тих, хто боровся з нацизмом у Другій світовій війні та віддав своє життя за свободу і мир.

Світ ще й досі оговтується від сумних та трагічних подій минулого, а Україна змушена переживати їх знову.

Через 79 років світ знову зіткнувся із загрозою світовій безпеці та цивілізованому існуванню і повномасштабна, жорстока війна на території України є цьому підтвердженням.

Мужні українці та українки 10 років поспіль захищають свободу та незалежність у боротьбі з російським агресором. Тож нехай наша єдність та спільна пам’ять про минуле зміцнять нашу віру в майбутнє, де мир стане основою нашого життя.

Вічна пам’ять усім загиблим у Другій світовій війні!
Вічна шана і слава Героям, яким ми завдячуємо нашим життям!

❗️ Київський апеляційний суд визнав незаконним припис НАЗК стосовно виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергія Головатого

☑️ Київський апеляційний суд 1 травня 2024 року розглянув апеляційну скаргу, подану в інтересах в.о. Голови КСУ Сергія Головатого на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 2 січня 2024 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 188-46 КУпАП, та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень на підставі складеного НАЗК протоколу про адміністративне правопорушення від 8 листопада 2023 року.

📑Коротко про перебіг справи

До Конституційного Суду України 14 вересня 2023 року НАЗК скерувало запит із вимогою надати інформацію та копії певних документів, частина з яких стосувалася конституційного провадження.

КСУ надав НАЗК запитувану інформацію та частину документів, відмовивши в решті через брак законних підстав їх надання.

12 жовтня 2023 року НАЗК внесло припис в.о. Голови КСУ Сергію Головатому, надалі вимагаючи надати копії всіх документів.

8 листопада 2023 року НАЗК склало протокол стосовно в.о. Голови КСУ Сергія Головатого за невиконання своїх буцім-то «законних» вимог.

За результатами розгляду протоколу НАЗК Голосіївський районний суд міста Києва від 2 січня 2024 року визнав Сергія Головатого винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

‼️ Київський апеляційний суд 1 травня 2024 року визнав незаконним припис НАЗК та скасував постанову суду першої інстанції з огляду на таке:

▪️ Голосіївський районний суд міста Києва не перевірив законність припису НАЗК;
▪️ установлений 9 червня 2016 року Порядок оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів НАЗК з питань запобігання корупції скасовано 6 грудня 2019 року наказом НАЗК;
▪️ станом на час унесення припису від 12 жовтня 2023 року та складення протоколу від 8 листопада 2023 року стосовно в.о. Голови КСУ Сергія Головатого нормативного врегулювання порядку оформлення уповноваженими особами НАЗК приписів про порушення вимог Закону України „Про запобігання корупції“ не було;
▪️ 21 листопада 2023 року КСУ оскаржив припис НАЗК до Київського окружного адміністративного суду. Проте відомостей щодо будь-яких процесуальних дій адміністративного суду в межах цієї справи дотепер немає;
▪️ витребовувані в приписі НАЗК документи та інформація безпосередньо стосувалися конституційного провадження у справі № 2-1/2023 (125/23) за конституційним зверненням 49 народних депутатів України про надання висновку щодо конституційності Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 21 квітня 2010 року, ратифікованої Законом України „Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України“ від 27 квітня 2010 року № 2153–VI;
▪️ суддя-доповідач у цій справі – Сергій Головатий;
▪️ апеляційний суд указав, що НАЗК витребовував інформацію та документи, які безпосередньо стосуються конституційного провадження, тоді як витребовування таких матеріалів заборонено законом.


📚Апеляційний суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП НАЗК не мало права розпочати провадження у справі про адміністративне правопорушення, а розпочате – підлягало закриттю через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Установлені під час апеляційного розгляду обставини свідчать про відсутність у матеріалах справи доказів винуватості в.о. Голови КСУ Сергія Головатого у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 188-46 КУпАП, а відповідно – і складу адміністративного правопорушення.

Київський апеляційний суд своєю постановою подану в інтересах Сергія Головатого апеляційну скаргу задовольнив, постанову суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність у його діях

складу адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 188-46 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набрала законної сили, є остаточною й оскарженню не підлягає.



📌 Коментуючи судове рішення Київського апеляційного суду від 1 травня 2024 року, в.о. Голови КСУ Сергій Головатий зазначив, зокрема, таке:

💬 „Рішення апеляційної інстанції чітко встановило незаконність дій НАЗК як стосовно судді-доповідача в конкретній справі, так і стосовно КСУ як інституції судочинства. А тому є підстави вважати систему дій в цій справі з боку НАЗК як політичний тиск на суддю і Суд загалом, тобто втручання органу виконавчої влади в конституційне судочинство.

Напоказ вийшло, що НАЗК вступило в співпрацю з таким собі адвокатом Володимиром Богатирем, який ще 22 червня 2023 року, невдоволений як відкриттям провадження в справі про укладення Харківських угод 2010 року, так і тим, що суддею-доповідачем у ній визначено Сергія Головатого, звернувся до Президента України В. Зеленського з вимогою „ініціювати негайне звільнення Сергія Головатого з посади судді КСУ та з посади члена Венеційської Комісії“.

Саме це звернення В. Богатиря стало відправною точкою системних дій НАЗК, спрямованих на перешкоджання конституційному судочинству в означеній справі. Дотепер конституційне провадження в цій справі заблоковане.

Загальновідомо, що ще в липні 2023 року працівники ДБР завершили досудове розслідування кримінального провадження в справі про державну зраду В. Януковича і В. Богатиря (як тодішнього заступника міністра юстиції) і відповідно скерували до суду звинувачувальний акт щодо захоплення цими двома особами державної влади в 2010 році.

На цьому тлі постає не одне запитання. Зокрема, чи не на захист приватних інтересів звинувачених у державній зраді Януковича і Богатиря пристало НАЗК? Такі дії працівників НАЗК – це їхня приватна ініціатива, чи це продовження традиції совка – виконувати накази „вищого керівництва“?

Шкодá лише, що до низки протиправних дій НАЗК долучилася, свідомо або несвідомо, суддя Голосіївського суду, що ухвалювала рішення в першій інстанції“.

https://is.gd/3JAhGm

📖 Принципи єдиного статусу суддів як основа суддівської незалежності в контексті Рішення від 26 березня 2024 року № 3-р(ІІ)/2024

💬 Цій темі присвятили свої виступи судді Конституційного Суду України Віктор Городовенко та Галина Юровська.

📑 Під час лекції судді наголосили на ключових аспектах Рішення у справі про єдиний статус суддів в Україні. Зокрема, розповіли суть справи, про предмет конституційного контролю, юридичні позиції викладені у цьому рішенні.

Вони також акцентували на окремих нормах статей, визначених Законом України „Про судоустрій і статус суддів“, зокрема, щодо єдності статусу для всіх суддів, незалежно від того, в якому суді вони працюють або яке місце суд займає в системі судоустрою.

⚖️ Крім того, судді навели практику зарубіжних конституційних судів (Естонії, Литви, Латвії, Німеччини, Хорватії, Чехії) щодо розуміння принципу єдності статусу суддів та вимог забезпечення цього статусу, наголосивши на відмінностях в обсязі забезпечення гарантій незалежності суддів, а також розповіли про практику зарубіжних судів загального права щодо забезпечення гарантії незалежності судді.

✍🏻 Судді назвали окремі юридичні позиції викладені у рішенні, серед яких:
- Судді виконують свої обов’язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця суду в системі судоустрою чи від адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
- Однаковість юридичного статусу усіх суддів обумовлена, зокрема, наявністю єдиного порядку набуття статусу судді, сукупністю прав та обов’язків судді, єдністю юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об’єктивними, безсторонніми та незалежними.
- Єдиний статус суддів означає однаковість юридичного становища суддів в усіх аспектах, передусім однаковість їх гарантій незалежності та недоторканності, прав і обов’язків, вимог, обмежень, заборон та відповідальності.
- Забезпечення гарантій незалежності та недоторканності суддів має базуватися на принципі єдиного статусу суддів, який не допускає, зокрема, вибірковості у забезпеченні цих гарантій та зниження їх рівня певній категорії суддів.
- Конституційний Суд України вважає, що законодавець повинен унормувати питання статусу, організації, функціонування, діяльності судів та суддів відповідно до Конституції України й визначених нею принципів, гарантій незалежності та недоторканності суддів, запобігаючи передусім будь-якому впливу на судову владу та кожного окремого суддю як зі свого боку, так і з боку інших органів державної влади, їх посадових осіб й інших осіб.

🎞 Більш детальніше про зміст рішення, а також якого висновку дійшов Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, дізнавайтеся у лекції https://youtu.be/3xc2JX8GUdw.

Усі попередні лекції дивіться на сторінках Конституційного Суду: Ютубі та Телеграм-каналі.

🔸Судді конституційних судів України та Латвії обмінялися досвідом з використання права на подання конституційної скарги

Судді Конституційного Суду України Оксана Грищук, Василь Лемак, Олег Первомайський, Олександр Петришин, Ольга Совгиря, Галина Юровська взяли участь у круглому столі, під час якого разом з колегами із Конституційного Суду Латвійської Республіки обговорили питання використання права на подання конституційної скарги та виступили із тематичними доповідями.

Конституційний Суд Латвійської Республіки представляли: Голова Суду Алдіс Лавіньш, заступниця Голови Суду Ірена Куціна, судді Суду Гунарс Кусіньш, Яніс Нейманіс, Артурс Кучс, Аніта Родіня, Яутріте Брієде.

🔸 Захід організований в межах спільного проєкту Ради Європи та Конституційного Суду України „Підтримка розвитку конституційної юстиції в Україні“, впровадженого в межах третьої фази спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи „Партнерство заради добропорядного врядування“, Фаза III (далі – Проєкт) та проводився в Кракові (Республіка Польща) з 9 по 10 травня 2024 року.

Раду Європи на заході представляли менеджерка Проєкту Сюзанна Мнацаканян та асистентка Проєкту Аліса Ткачова.

📝 Під час круглого столу судді провели низку засідань, під час яких обговорили системи функціонування органів конституційного контролю України та Латвії; зміст та форми права на конституційну скаргу; рекомендації щодо розгляду конституційних скарг у світлі шляху України до ЄС; подальшу співпрацю між конституційними судами обох країн.

Під час відкриття заходу з вітальними словами виступив Голова Конституційного Суду Латвійської Республіки Алдіс Лавіньш та суддя Конституційного Суду України Олег Первомайський.

🔷 Олег Первомайський зазначив, що з початком військової агресії росії проти України, утвердження людських прав стало ще більш важливим. „Нам надзвичайно приємно, що завдяки спільному Проєкту Ради Європи та Конституційного Суду України ми можемо поглиблювати нашу співпрацю з латвійськими колегами та обмінюватися досвідом на двосторонньому рівні“, наголосив суддя. Він також зауважив, що юридичні позиції, що їх застосовано в рішеннях Конституційного Суду Латвійської Республіки часто застосовуються у рішеннях органу конституційного контролю України. Тому такі фахові зустрічі з міжнародними колегами є дуже корисними та плідними.

🔷 Суддя Конституційного Суду України Олександр Петришин для учасників заходу представив доповідь на тему „Нормативна“ конституційна скарга в Україні“.

Він розповів про передумови запровадження інституту конституційної скарги в України, зазначивши, що в нормах Конституції України вперше в історії вітчизняного конституціоналізму був запроваджений інститут конституційної скарги, який мав на меті не лише захист індивідуальних конституційних прав, а й зменшення кількості звернень до ЄСПЛ. Суддя акцентував увагу на питаннях, що виникають в процесі розгляду конституційних скарг та після ухвалення Судом рішень у справах за конституційними скаргами та які потребують розв’язання. Він наголосив на потребі подальшого вдосконалення інституту конституційної скарги для підвищення її дієвості в захисті прав людини. За його словами повна конституційна скарга може стати найбільш ефективним інструментом захисту прав людини та невід’ємним елементом правової системи України.

🔷 Суддя Конституційного Суду України Ольга Совгиря виступила з доповіддю на тему „Остаточність судового рішення як умова прийнятності конституційної скарги та тлумачення крізь призму принципу «in dubio pro homine»“.

Вона зосередила увагу на вимогах до змісту конституційної скарги та до порядку її подання. Суддя зазначила, що Закон України «Про Конституційний Суд України» визначає, що конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності формальним вимогам до змісту конституційної скарги, а також якщо: вичерпано всі національні засоби юридичного захисту та з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців. Недотримання цих вимог є формальною підставою для визнання конституційної скарги неприйнятною. У цьому контексті суддя наголосила, що КСУ змінив свою практику відмови у відкритті конституційного провадження в справі лише на формальних підставах, таких як ненадання копій нормативно-правових актів чи засвідчення копії остаточного судового рішення не тим судом, що його ухвалив.

Також Ольга Совгиря розповіла, що остаточність судового рішення є важливою умовою прийнятності конституційної скарги, яка визначена на рівні Конституції України. Суддя звернула увагу на важливість підходу до тлумачення остаточності судового рішення крізь призму принципу «in dubio pro homine», який перекладається як «у вагомих сумнівах – на користь людини» та передбачає, що у спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи.

🔷 Суддя Конституційного Суду України Василь Лемак представив доповідь на тему „Обмеження людських прав в умовах війни: де межа? (перший досвід України)“.

У виступі суддя, зокрема, окреслив критерії обмежень людських прав у період війни (іншої надзвичайної ситуації), розповів про доктрину і міжнародну практику, а також окреслив розуміння допустимості обмежень людських прав у частині другій статті 64 Конституції України. Василь Лемак наголосив, що головним обмежувачем обмежень людських прав і свобод є конституційна ціль такого обмеження, тобто ціль обмеження, визначена в конституційному тексті. Питання не тільки в словесних конструкціях, які пов’язують обмеження з певними конституційними приписами, а в понятійному і логічному зв’язку між ними. З іншого боку, це означає, що так звана правомірна (легітимна) мета державного втручання не може бути виведена загалом із суспільного інтересу, від того, як вона розуміється законодавцем чи іншими органами державної влади

На думку судді, більшість людських прав, гарантованих Конституцією України, є не тільки суб’єктивними правами в публічній сфері, а й також об’єктивно вираженими принципами, закладеними в Конституції України. Тож, зазначив суддя, при оцінці втручання до них за відомими методиками домірності й збереження сутності людського права, безумовно слід передусім відповісти на запитання – чи не порушують вони приписів expressis verbis у Конституції України. Це є та крайня межа, яку не дозволено переступати, якщо пам’ятати місію конституційного судочинства – захищати Конституцію, навіть в умовах війни.

Під час круглого столу свої доповіді також представили судді Конституційного Суду Латвійської Республіки Гунарс Кусіньш, Аніта Родіня та Артурс Кучс.

🤝 Судді Конституційного Суду України подякували міжнародним партнерам та латвійським колегам за послідовну підтримку та можливість здійснювати фаховий обмін досвідом, знайомитися з найкращими міжнародними практиками та для їх застосування в роботі.

https://cutt.ly/QeeL2r82

⚖️ КСУ визнав неконституційними приписи Закону України „Про судовий збір“, якими у виконавчому провадженні зобов’язано сплачувати судовий збір при поданні апеляційної і касаційної скарги

Другий сенат Конституційного Суду України 13 травня 2024 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення щодо неконституційності окремих приписів Закону України „Про судовий збір“ за конституційною скаргою Лопушанського Володимира Михайловича.

Заявник просив Суд перевірити на відповідність Конституції України частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами (далі – Закон).

📖 Зазначеними приписами Закону встановлено обов’язок стягувача у виконавчому провадженні сплачувати судовий збір за подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби за зверненням з апеляційною чи касаційною скаргою на ухвалу судді, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.

📄 Автор клопотання наголошував, що застосування в остаточному судовому рішенні в його справі приписів Закону, що їх він оспорює, порушує його право на судовий захист та на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України) та не забезпечує виконання державою судового рішення й контролю за його виконанням (стаття 129-1 Основного Закону України).

🔺Розв’язуючи питання порушені в конституційній скарзі, Конституційний Суд України визнав частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору при поданні апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

📄 У Рішенні Суд наголосив на значущості приписів частин першої, другої статті 55 Конституції України щодо права кожного захищати в судовому порядку свої права і свободи, що зазнають порушення або утиску внаслідок рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, а також вказав, що приписи третього речення частини другої статті 3, статті 8, частин першої, другої статті 55 Основного Закону України зобов’язують державу запровадити на законодавчому рівні такий юридичний механізм реалізації права особи на судовий захист, який забезпечуватиме процесуальні можливості для реального захисту та поновлення порушених прав і свобод.

📄 Суд вважає, що право на судовий захист, установлене частиною першою статті 55 Конституції України, слід розглядати у зв’язку з основними засадами судочинства, визначеними приписами частини другої статті 129 Конституції України, та з урахуванням права на справедливий суд (складником якого є обов’язок держави виконати судове рішення), ґарантованого статтею 6 Конвенції, як його тлумачить Європейський суд із прав людини.

📄 Суд констатував, що має місце необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов’язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

📄 Зазначене вказує на відсутність належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду, а також свідчить про брак реального судового контролю на стадії виконання судового рішення, оскільки має місце ускладнення практичної реалізації особою її права на доступ до суду, що є порушенням конституційних засад судочинства та принципів цивільного процесуального права.

З огляду на наведене, ураховуючи те, що особа, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, намагається насамперед усунути наслідки порушення її прав, спричинені невиконанням судового рішення, Суд вказав, що законодавець не діяв відповідно до принципів справедливості, розумності, пропорційності, забезпечення балансу між інтересами держави в стягненні судового збору та інтересами заявника щодо доступу до правосуддя.

📝 Суд дійшов висновку, що частина друга статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України.

❗Визнані неконституційними в зазначеному аспекті приписи Закону, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суддя-доповідач у цій справі – Галина Юровська.

📜 Текст Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 14 травня 2024 року.

https://cutt.ly/veeVrXk1