#КСУ розглядає справу за конституційною скаргою ТОВ „Рейнір Бізнес Груп“, яке оспорює законодавчі приписи щодо наявних підстав здійснювати представництво інтересів держави в суді прокурором
📑 Другий сенат 24 квітня ц.р. на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнір Бізнес Груп“ (далі – Товариство).
💬 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника. Зокрема, суддя зазначив, що Товариство звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статті 131-1 Конституції України приписи абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами (далі – Закон).
▪️ Відповідно до статті 23 Закону „прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу“ (абзац перший частини третьої).
▪️ Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону „наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
▪️ Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень“ (абзаци перший, другий, третій).
💭 Як зазначив суддя-доповідач, суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що оспорювані приписи Закону не відповідають статті 131-1 Конституції України, за якою в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Зокрема, автор клопотання стверджує, що абзац перший частини третьої статті 23 Закону «не містить визначення словосполучення „виключний випадок“. Натомість підстави для представництва прокурором в суді інтересів держави трансформовано з терміну „виключний випадок“ в термін „неналежним чином“ та „не здійснює“, що в свою чергу не тотожне поняттю „виключний випадок“ та є оціночним судження. Така правова невизначеність законодавства створює правові ситуації, що підстави для представництва прокурором не є виключними, а повсякчасними та фактично перетворили інститут представництва в „загальний нагляд“ за всіма фізичними та юридичними особами від якого намагались відмовитись законодавці вносячи зміни в Конституцію України Законом № 1401-VIII від 02.06.2016».
✔️ Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На відкритій частині пленарного засідання був присутній уповноважений представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Євген Лукашенко.
Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
https://is.gd/tF0LRx
📑 Другий сенат 24 квітня ц.р. на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнір Бізнес Груп“ (далі – Товариство).
💬 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника. Зокрема, суддя зазначив, що Товариство звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статті 131-1 Конституції України приписи абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами (далі – Закон).
▪️ Відповідно до статті 23 Закону „прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу“ (абзац перший частини третьої).
▪️ Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону „наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
▪️ Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень“ (абзаци перший, другий, третій).
💭 Як зазначив суддя-доповідач, суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що оспорювані приписи Закону не відповідають статті 131-1 Конституції України, за якою в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Зокрема, автор клопотання стверджує, що абзац перший частини третьої статті 23 Закону «не містить визначення словосполучення „виключний випадок“. Натомість підстави для представництва прокурором в суді інтересів держави трансформовано з терміну „виключний випадок“ в термін „неналежним чином“ та „не здійснює“, що в свою чергу не тотожне поняттю „виключний випадок“ та є оціночним судження. Така правова невизначеність законодавства створює правові ситуації, що підстави для представництва прокурором не є виключними, а повсякчасними та фактично перетворили інститут представництва в „загальний нагляд“ за всіма фізичними та юридичними особами від якого намагались відмовитись законодавці вносячи зміни в Конституцію України Законом № 1401-VIII від 02.06.2016».
✔️ Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На відкритій частині пленарного засідання був присутній уповноважений представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Євген Лукашенко.
Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
https://is.gd/tF0LRx
⚖️Суд перевірить на конституційність законодавчі приписи щодо оскарження в судовому порядку рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності
Другий сенат Конституційного Суду України 24 квітня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Гольник Лариси Владленівни.
🖇 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав основний зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці. Зокрема, суддя зазначив, що суб’єкт права на конституційну скаргу звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55 Конституції України частину четверту статті 22, пункт 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс), пункт 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“ від 14 липня 2021 року № 1635–IX (далі – Закон).
Відповідно до оспорюваних приписів частини четвертої статті 22 Кодексу Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя.
Згідно з пунктом 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності органів, які оцінюють членів Вищої ради правосуддя відповідно до Закону.
Пунктом 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону встановлено, що „всі справи, пов’язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), проводять оцінювання членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення), оцінювання членів Вищої ради правосуддя підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції та Великій Палаті Верховного Суду як суду апеляційної інстанції“.
У конституційній скарзі автор клопотання стверджує, що установлене оспорюваними приписами Кодексу та Закону обмеження права на оскарження в судовому порядку рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності не спрямовано на досягнення легітимної мети, а також є непропорційним, позаяк існували способи досягнути заявленої мети за допомогою менш жорстких обмежень; тому ці положення суперечать частинам першій, другій статті 55 Конституції України.
📑 Як зазначив суддя-доповідач, зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що заявниця є суддею, яка у 2021 році взяла участь у конкурсі на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя. Етична рада своїм рішенням визнала Ларису Гольник такою, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття цієї посади.
У 2022 році заявниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Етичної ради, у якому просила визнати протиправним і скасувати це рішення та зобов’язати відповідача переглянути його.
У результаті розгляду судами позовної заяви Лариси Гольник Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що „спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів ВРП), зокрема оскарження висновку щодо відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада у таких правовідносинах не є суб’єктом владних повноважень, який може бути відповідачем“.
Другий сенат Конституційного Суду України 24 квітня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Гольник Лариси Владленівни.
🖇 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав основний зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці. Зокрема, суддя зазначив, що суб’єкт права на конституційну скаргу звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55 Конституції України частину четверту статті 22, пункт 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс), пункт 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“ від 14 липня 2021 року № 1635–IX (далі – Закон).
Відповідно до оспорюваних приписів частини четвертої статті 22 Кодексу Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя.
Згідно з пунктом 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності органів, які оцінюють членів Вищої ради правосуддя відповідно до Закону.
Пунктом 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону встановлено, що „всі справи, пов’язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), проводять оцінювання членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення), оцінювання членів Вищої ради правосуддя підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції та Великій Палаті Верховного Суду як суду апеляційної інстанції“.
У конституційній скарзі автор клопотання стверджує, що установлене оспорюваними приписами Кодексу та Закону обмеження права на оскарження в судовому порядку рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності не спрямовано на досягнення легітимної мети, а також є непропорційним, позаяк існували способи досягнути заявленої мети за допомогою менш жорстких обмежень; тому ці положення суперечать частинам першій, другій статті 55 Конституції України.
📑 Як зазначив суддя-доповідач, зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що заявниця є суддею, яка у 2021 році взяла участь у конкурсі на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя. Етична рада своїм рішенням визнала Ларису Гольник такою, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття цієї посади.
У 2022 році заявниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Етичної ради, у якому просила визнати протиправним і скасувати це рішення та зобов’язати відповідача переглянути його.
У результаті розгляду судами позовної заяви Лариси Гольник Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що „спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів ВРП), зокрема оскарження висновку щодо відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада у таких правовідносинах не є суб’єктом владних повноважень, який може бути відповідачем“.
Водночас до предметної юрисдикції адміністративних судів, на думку Верховного Суду, належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради у зв’язку з оцінюванням нею членів Вищої ради правосуддя, як це визначено пунктом 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу і пунктом 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону.
📚 Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до низки органів державної влади та наукових установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
✍️Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Переглянути пленарне засідання: https://is.gd/doSVlr
https://is.gd/6GQWSY
📚 Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до низки органів державної влади та наукових установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
✍️Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Переглянути пленарне засідання: https://is.gd/doSVlr
https://is.gd/6GQWSY
⚖️ Конституційний Суд України розглядає справу щодо конституційності законодавчих приписів стосовно апеляційного оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування
📑 У середу, 24 квітня 2024 року, Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Гудиренка Сергія Володимировича щодо відповідності Конституції України частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
💬 Згідно з частиною третьою статті 307 Кодексу „ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру“.
🗯 У статті 309 Кодексу визначено ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, зокрема встановлено перелік ухвал слідчого судді (частина перша), а також, що „під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній“ (частина друга).
🗞 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі – Управління) здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
На підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук, були виявлені та вилучені грошові кошти.
Слідчий Управління постановою ці грошові кошти визнав речовими доказами та приєднав до матеріалів кримінальної справи. Прокурор місцевої прокуратури постанову слідчого Управління скасував. Проте, як стверджує заявник, грошові кошті, які йому належать, не повернули всупереч статтям 16, 169 Кодексу.
У зв’язку з цим заявник звернувся до суду із скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Управління, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в результаті проведення обшуку у кримінальному провадженні. Слідчий суддя залишив скаргу Сергія Гудиренка без задоволення.
Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до вимог частини третьої статті 307, частини четвертої статті 309 Кодексу.
Заявник подав касаційну скаргу, в якій просив ухвали слідчого судді та суду апеляційної інстанції скасувати, призначити новий розгляд.
Верховний Суд ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження, погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції про те, що ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Автор клопотання стверджує, що оспорювані приписи Кодексу не відповідають вимогам низки статей Конституції України й порушують його права на судовий захист та власності.
Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до низки органів державної влади та наукових установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
📑 У середу, 24 квітня 2024 року, Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Гудиренка Сергія Володимировича щодо відповідності Конституції України частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
💬 Згідно з частиною третьою статті 307 Кодексу „ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру“.
🗯 У статті 309 Кодексу визначено ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, зокрема встановлено перелік ухвал слідчого судді (частина перша), а також, що „під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній“ (частина друга).
🗞 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі – Управління) здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
На підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук, були виявлені та вилучені грошові кошти.
Слідчий Управління постановою ці грошові кошти визнав речовими доказами та приєднав до матеріалів кримінальної справи. Прокурор місцевої прокуратури постанову слідчого Управління скасував. Проте, як стверджує заявник, грошові кошті, які йому належать, не повернули всупереч статтям 16, 169 Кодексу.
У зв’язку з цим заявник звернувся до суду із скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Управління, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в результаті проведення обшуку у кримінальному провадженні. Слідчий суддя залишив скаргу Сергія Гудиренка без задоволення.
Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до вимог частини третьої статті 307, частини четвертої статті 309 Кодексу.
Заявник подав касаційну скаргу, в якій просив ухвали слідчого судді та суду апеляційної інстанції скасувати, призначити новий розгляд.
Верховний Суд ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження, погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції про те, що ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Автор клопотання стверджує, що оспорювані приписи Кодексу не відповідають вимогам низки статей Конституції України й порушують його права на судовий захист та власності.
Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до низки органів державної влади та наукових установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
☑️Другий сенат дослідив матеріали цієї справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Переглянути відкриту частину: https://is.gd/tYmZUi
Переглянути відкриту частину: https://is.gd/tYmZUi
📚 У пленарному засіданні з розгляду справи за конституційною скаргою Едуарда Пуканича Суд оголосив перерву
У середу, 24 квітня 2024 року, Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Пуканича Едуарда Володимировича. Заявник оспорює приписи частин першої, п’ятої статті 55, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України. Суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак.
Під час пленарного засідання Голова пленарного засідання Сергій Головатий повідомив про те, що до Конституційного Суду України 10 квітня ц.р. надійшло два клопотання від постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максима Дирдіна про зміну форми конституційного провадження з письмової на усну та залучення інших учасників конституційного провадження до участі у розгляді цієї справи.
🖇 Отже, для вивчення обох заявлених клопотань Суд у розгляді цієї справи оголосив перерву.
Відеозапис пленарного засідання: https://is.gd/doSVlr
https://is.gd/oVEWwF
У середу, 24 квітня 2024 року, Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Пуканича Едуарда Володимировича. Заявник оспорює приписи частин першої, п’ятої статті 55, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України. Суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак.
Під час пленарного засідання Голова пленарного засідання Сергій Головатий повідомив про те, що до Конституційного Суду України 10 квітня ц.р. надійшло два клопотання від постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максима Дирдіна про зміну форми конституційного провадження з письмової на усну та залучення інших учасників конституційного провадження до участі у розгляді цієї справи.
🖇 Отже, для вивчення обох заявлених клопотань Суд у розгляді цієї справи оголосив перерву.
Відеозапис пленарного засідання: https://is.gd/doSVlr
https://is.gd/oVEWwF
🔹Конституційний Суд вирішить, чи діяла Верховна Рада України у спосіб, якого вимагає Конституція України, врегульовуючи питання територіального устрою України шляхом прийняття Постанови, а не закону
✔️Велика палата 25 квітня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження розглянула окреме питання: „чи діяла Верховна Рада України у спосіб, якого вимагає Конституція України, врегульовуючи питання територіального устрою України шляхом прийняття Постанови, а не закону“ у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“ від 17 липня 2020 року № 807-ІХ.
💬 Голова пленарного засідання Сергій Головатий зазначив, що під час розгляду зазначеної справи Велика палата ухвалила в порядку усного провадження розглянути окреме питання, а саме: „чи діяла Верховна Рада України у спосіб, якого вимагає Конституція України, врегульовуючи питання територіального устрою України шляхом прийняття Постанови, а не закону“.
Суддя-доповідач у справі Віктор Колісник поінформував, що вказана справа у формі письмового провадження розглядалася 20 квітня 2023 року, де Суд дослідив матеріали конституційного провадження. Однак після цього представник суб’єкта права на конституційне подання, народний депутат України Сергій Власенко звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про розгляд окремого питання у цій справі в порядку усного провадження.
🗞 На сьогоднішній відкритій частині пленарного засідання свої позиції щодо окремого питання у цій справі виклали учасник конституційного провадження – представник суб’єкта права на конституційне подання, народний депутат України Сергій Власенко та залучений учасник конституційного провадження – представник Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування „Асоціація міст України“, Виконавчий директор Асоціації Олександр Слобожан. Вони надали відповіді на запитання суддів. Наостанок Суд заслухав заключний виступ Сергія Власенка.
🔗Суд завершив дослідження окремо питання у цій справі та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
https://is.gd/4R5blc
✔️Велика палата 25 квітня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження розглянула окреме питання: „чи діяла Верховна Рада України у спосіб, якого вимагає Конституція України, врегульовуючи питання територіального устрою України шляхом прийняття Постанови, а не закону“ у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України „Про утворення та ліквідацію районів“ від 17 липня 2020 року № 807-ІХ.
💬 Голова пленарного засідання Сергій Головатий зазначив, що під час розгляду зазначеної справи Велика палата ухвалила в порядку усного провадження розглянути окреме питання, а саме: „чи діяла Верховна Рада України у спосіб, якого вимагає Конституція України, врегульовуючи питання територіального устрою України шляхом прийняття Постанови, а не закону“.
Суддя-доповідач у справі Віктор Колісник поінформував, що вказана справа у формі письмового провадження розглядалася 20 квітня 2023 року, де Суд дослідив матеріали конституційного провадження. Однак після цього представник суб’єкта права на конституційне подання, народний депутат України Сергій Власенко звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про розгляд окремого питання у цій справі в порядку усного провадження.
🗞 На сьогоднішній відкритій частині пленарного засідання свої позиції щодо окремого питання у цій справі виклали учасник конституційного провадження – представник суб’єкта права на конституційне подання, народний депутат України Сергій Власенко та залучений учасник конституційного провадження – представник Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування „Асоціація міст України“, Виконавчий директор Асоціації Олександр Слобожан. Вони надали відповіді на запитання суддів. Наостанок Суд заслухав заключний виступ Сергія Власенка.
🔗Суд завершив дослідження окремо питання у цій справі та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
https://is.gd/4R5blc