⚖️ Конституційний Суд України розглядав справи за конституційними скаргами та ухвалив 2 ухвали
У понеділок, 25 березня 2024 року, Другий сенат на закритій частині пленарних засідань розглядав справи за конституційними скаргами:
• Євграфової Єлизавети Павлівни щодо конституційності окремих приписів пункту 7 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ;
• Плескач Ганни Григорівни щодо конституційності частини першої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
✍️У справі за конституційною скаргою Дудкевича Едуарда Валентиновича щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ Другий сенат визначив форму розгляду – письмове провадження.
Цього ж дня Перша колегія суддів Другого сенату Суду відмовила у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Равіна Вадима Львовича щодо конституційності окремих приписів статті 294, частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У понеділок, 25 березня 2024 року, Другий сенат на закритій частині пленарних засідань розглядав справи за конституційними скаргами:
• Євграфової Єлизавети Павлівни щодо конституційності окремих приписів пункту 7 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ;
• Плескач Ганни Григорівни щодо конституційності частини першої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України.
Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
✍️У справі за конституційною скаргою Дудкевича Едуарда Валентиновича щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ Другий сенат визначив форму розгляду – письмове провадження.
Цього ж дня Перша колегія суддів Другого сенату Суду відмовила у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Равіна Вадима Львовича щодо конституційності окремих приписів статті 294, частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
⚖️ Відбулися засідання: судді розглядали справи за конституційними поданнями та ухвалили рішення у справі за конституційною скаргою
Велика палата #КСУ 26 березня 2024 року на закритій частині пленарних засідань розглядала справи:
▪️ за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності окремого припису частини четвертої статті 29 Закону України „Про захист населення від інфекційних хворобˮ від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ зі змінами;
▪️ за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень першого речення частини першої статті 13, частини першої статті 14 Конституції України.
📑Суд продовжить розгляд цих справ на наступних пленарних засіданнях.
✔️У справі за конституційною скаргою Євграфової Єлизавети Павлівни щодо конституційності окремого припису пункту 7 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Другий сенат ухвалив Рішення № 3-р(ІІ)/2024. Суд оприлюднить Рішення на офіційному вебсайті 27 березня ц.р.
http://surl.li/rynuz
Велика палата #КСУ 26 березня 2024 року на закритій частині пленарних засідань розглядала справи:
▪️ за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності окремого припису частини четвертої статті 29 Закону України „Про захист населення від інфекційних хворобˮ від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ зі змінами;
▪️ за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень першого речення частини першої статті 13, частини першої статті 14 Конституції України.
📑Суд продовжить розгляд цих справ на наступних пленарних засіданнях.
✔️У справі за конституційною скаргою Євграфової Єлизавети Павлівни щодо конституційності окремого припису пункту 7 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Другий сенат ухвалив Рішення № 3-р(ІІ)/2024. Суд оприлюднить Рішення на офіційному вебсайті 27 березня ц.р.
http://surl.li/rynuz
⚖️ Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі про єдиний статус суддів в Україні
✍️ Другий сенат, 26 березня 2024 року, на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Євграфової Єлизавети Павлівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 7 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VІІІ зі змінами (далі – Закон № 1402).
☑️Конституційний Суд України визнав неконституційним окремий припис пункту 7 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VІІІ зі змінами.
📑 Суб’єкт права на конституційну скаргу твердила, що після набрання чинності Законом № 1402 з 30 вересня 2016 року продовжує здійснювати правосуддя у суді касаційної інстанції, успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання та підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, однак отримує винагороду судді відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453‒VІ зі змінами (далі – Закон № 2453).
Єлизавета Євграфова наголошувала, що оспорюваним приписом Закону № 1402 „запроваджено дискримінаційний підхід щодо гарантій незалежності суддів вищих спеціалізованих судів, які до початку роботи Верховного Суду (у новому складі) здійснювали повноваження касаційної інстанції <…> що порушує принцип недопустимості дискримінації, принцип єдності статусу суддів, конституційні гарантії їх незалежності“, що суперечить частинам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 24, частині першій статті 126 Конституції України.
👆 Конституційний Суд України наголошує, що приписами статті 126 Конституції України для запобігання будь-якому впливу на суддів усім їм гарантовано ідентичний рівень конституційної захищеності та однакові гарантії їх незалежності й недоторканності, засадничі підходи до забезпечення таких гарантій, і на цьому мають бути засновані закони України, що визначають судоустрій, судочинство та статус суддів.
💬 „Всі судді системи судоустрою України мають єдиний статус, який притаманний їм як особам, які виконують виняткову конституційну функцію –чинення правосуддя. Єдиний статус суддів означає однаковість юридичного становища суддів в усіх аспектах, передусім однаковість їх гарантій незалежності та недоторканності, прав і обов’язків, вимог, обмежень, заборон та відповідальності. Водночас забезпечення гарантій незалежності та недоторканності суддів має базуватися на принципі єдиного статусу суддів, який не допускає, зокрема, вибірковості у забезпеченні цих гарантій та зниження їх рівня певній категорії суддів, що не сприяє чиненню правосуддя неупередженими, об’єктивними, безсторонніми та незалежними судами, реалізації конституційного права на судовий захист“, – йдеться у Рішенні.
Конституційний Суд України констатував, що дотримання незалежності судової влади та кожного окремого судді, недопустимість будь-якого стороннього впливу на суддів є обов’язком усіх органів державної влади, їх посадових осіб й інших осіб і за міжнародним правом.
📚 Ураховуючи свої рішення, Конституційний Суд України підсумовує, що належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, зокрема й право на винагороду судді, та і інші конституційні гарантії їх незалежності та недоторканності поширено на всіх суддів і мають бути забезпечені державою на основі принципу єдиного статусу суддів без будь-якого зниження рівня таких гарантій.
У Рішенні Суд зазначив, що в міжнародному праві гарантовано належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, передусім забезпечення їм усім гідної і стабільної винагороди судді, яка є невіддільним складником статусу судді, що гарантує незалежність суддів; а також конституційні суди європейських країн належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів визнають однією з найважливіших гарантій незалежності суддів.
✍️ Другий сенат, 26 березня 2024 року, на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Євграфової Єлизавети Павлівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 7 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VІІІ зі змінами (далі – Закон № 1402).
☑️Конституційний Суд України визнав неконституційним окремий припис пункту 7 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VІІІ зі змінами.
📑 Суб’єкт права на конституційну скаргу твердила, що після набрання чинності Законом № 1402 з 30 вересня 2016 року продовжує здійснювати правосуддя у суді касаційної інстанції, успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання та підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, однак отримує винагороду судді відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453‒VІ зі змінами (далі – Закон № 2453).
Єлизавета Євграфова наголошувала, що оспорюваним приписом Закону № 1402 „запроваджено дискримінаційний підхід щодо гарантій незалежності суддів вищих спеціалізованих судів, які до початку роботи Верховного Суду (у новому складі) здійснювали повноваження касаційної інстанції <…> що порушує принцип недопустимості дискримінації, принцип єдності статусу суддів, конституційні гарантії їх незалежності“, що суперечить частинам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 24, частині першій статті 126 Конституції України.
👆 Конституційний Суд України наголошує, що приписами статті 126 Конституції України для запобігання будь-якому впливу на суддів усім їм гарантовано ідентичний рівень конституційної захищеності та однакові гарантії їх незалежності й недоторканності, засадничі підходи до забезпечення таких гарантій, і на цьому мають бути засновані закони України, що визначають судоустрій, судочинство та статус суддів.
💬 „Всі судді системи судоустрою України мають єдиний статус, який притаманний їм як особам, які виконують виняткову конституційну функцію –чинення правосуддя. Єдиний статус суддів означає однаковість юридичного становища суддів в усіх аспектах, передусім однаковість їх гарантій незалежності та недоторканності, прав і обов’язків, вимог, обмежень, заборон та відповідальності. Водночас забезпечення гарантій незалежності та недоторканності суддів має базуватися на принципі єдиного статусу суддів, який не допускає, зокрема, вибірковості у забезпеченні цих гарантій та зниження їх рівня певній категорії суддів, що не сприяє чиненню правосуддя неупередженими, об’єктивними, безсторонніми та незалежними судами, реалізації конституційного права на судовий захист“, – йдеться у Рішенні.
Конституційний Суд України констатував, що дотримання незалежності судової влади та кожного окремого судді, недопустимість будь-якого стороннього впливу на суддів є обов’язком усіх органів державної влади, їх посадових осіб й інших осіб і за міжнародним правом.
📚 Ураховуючи свої рішення, Конституційний Суд України підсумовує, що належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, зокрема й право на винагороду судді, та і інші конституційні гарантії їх незалежності та недоторканності поширено на всіх суддів і мають бути забезпечені державою на основі принципу єдиного статусу суддів без будь-якого зниження рівня таких гарантій.
У Рішенні Суд зазначив, що в міжнародному праві гарантовано належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, передусім забезпечення їм усім гідної і стабільної винагороди судді, яка є невіддільним складником статусу судді, що гарантує незалежність суддів; а також конституційні суди європейських країн належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів визнають однією з найважливіших гарантій незалежності суддів.
🗞 Конституційний Суд України виходить із того, що конституційна гарантія незалежності суддів – винагорода судді – є невіддільним складником єдиного статусу суддів.
Конституційний Суд України наголошує, що винагорода судді є складником його статусу; зі змісту частини другої статті 125 Конституції України випливає, що реорганізація, ліквідація або інше фактичне припинення діяльності суду не позбавляє статусу судді кожного з його суддів.
У Рішенні Суд наголошує на потребі додержання юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) у питаннях забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів. Встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій означає не лише гарантованість її розміру на рівні спеціального закону, а й наявність одного такого закону, який чітко, системно та послідовно унормовує питання розміру винагороди судді відповідно до єдиного статусу суддів та гарантій незалежності й недоторканності суддів.
🗯 Конституційний Суд України зазначає, що оспорюваним приписом Закону № 1402 законодавець фактично визначив певну категорію суддів, а саме суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, для яких до припинення діяльності цих судів усупереч конституційній гарантії матеріального забезпечення суддів як елемента їх незалежності та принципу єдиного статусу суддів вибірково встановив інший (менший) розмір винагороди судді, визначений Законом № 2453, порівняно з суддями, яким таку винагороду визначено Законом № 1402. Судді зазначених вищих спеціалізованих судів, які не були звільнені з посади чи повноваження яких не були припинені з підстав, визначених Конституцією України, є суддями системи судоустрою України, здійснюють судочинство, тому за своїм юридичним статусом не відрізняються від інших суддів, яким винагороду судді обраховують згідно з Законом № 1402. Тому оспорюваний припис Закону № 1402 звужує гарантії незалежності вказаної категорії суддів, що є впливом на цих суддів, а отже, створює загрозу як для їх незалежності, так і судової влади в цілому та суперечить приписам частин першої, другої статті 8, частини другої статті 19, частин першої, другої статті 126 Конституції України.
Також Конституційний Суд України дійшов висновку, що окремий припис пункту 7 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402 не відповідає вимозі юридичної визначеності щодо унормування розміру винагороди судді законом про судоустрій, а отже, суперечить частині першій статті 8, частині другій статті 130 Конституції України.
Суддя-доповідач у цій справі – Віктор Городовенко.
Текст Рішення буде оприлюднений на офіційному вебсайті Суду 27 березня ц.р.
http://surl.li/ryohp
Конституційний Суд України наголошує, що винагорода судді є складником його статусу; зі змісту частини другої статті 125 Конституції України випливає, що реорганізація, ліквідація або інше фактичне припинення діяльності суду не позбавляє статусу судді кожного з його суддів.
У Рішенні Суд наголошує на потребі додержання юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) у питаннях забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів. Встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій означає не лише гарантованість її розміру на рівні спеціального закону, а й наявність одного такого закону, який чітко, системно та послідовно унормовує питання розміру винагороди судді відповідно до єдиного статусу суддів та гарантій незалежності й недоторканності суддів.
🗯 Конституційний Суд України зазначає, що оспорюваним приписом Закону № 1402 законодавець фактично визначив певну категорію суддів, а саме суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, для яких до припинення діяльності цих судів усупереч конституційній гарантії матеріального забезпечення суддів як елемента їх незалежності та принципу єдиного статусу суддів вибірково встановив інший (менший) розмір винагороди судді, визначений Законом № 2453, порівняно з суддями, яким таку винагороду визначено Законом № 1402. Судді зазначених вищих спеціалізованих судів, які не були звільнені з посади чи повноваження яких не були припинені з підстав, визначених Конституцією України, є суддями системи судоустрою України, здійснюють судочинство, тому за своїм юридичним статусом не відрізняються від інших суддів, яким винагороду судді обраховують згідно з Законом № 1402. Тому оспорюваний припис Закону № 1402 звужує гарантії незалежності вказаної категорії суддів, що є впливом на цих суддів, а отже, створює загрозу як для їх незалежності, так і судової влади в цілому та суперечить приписам частин першої, другої статті 8, частини другої статті 19, частин першої, другої статті 126 Конституції України.
Також Конституційний Суд України дійшов висновку, що окремий припис пункту 7 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402 не відповідає вимозі юридичної визначеності щодо унормування розміру винагороди судді законом про судоустрій, а отже, суперечить частині першій статті 8, частині другій статті 130 Конституції України.
Суддя-доповідач у цій справі – Віктор Городовенко.
Текст Рішення буде оприлюднений на офіційному вебсайті Суду 27 березня ц.р.
http://surl.li/ryohp
⚖️ #КСУ розглянув справу щодо законодавчого регулювання звільнення прокурорів за неуспішне проходження атестації
У середу, 27 березня 2024 року, Другий сенат Конституційного Суду України у відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Огродюка Павла Амбросійовича.
💬 Як зазначив суддя-доповідач у справі Олег Первомайський, заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) пункт 11, абзац перший пункту 17, абзац перший та підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554-ІХ (далі – Закон).
Відповідно до оспорюваних приписів Закону прокурори, які на день набрання чинності Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“ за умови „рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації“.
📖Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Заявник проходив службу в органах прокуратури з 2007 року. Законом установлено, що прокурори, які на день набрання чинності Законом займають посади прокурорів у відповідних органах прокуратури, можуть бути переведені на посаду в органи прокуратури лише у разі успішного проходження ними атестації на підставі відповідної заяви (пункт 7 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“).
На виконання вимог Закону Павло Огродюк подав заяву про переведення його на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Він успішно пройшов перші два етапи атестації, однак за наслідками третього етапу атестації відповідна кадрова комісія своїм рішенням констатувала, що заявник не відповідає вимогам професійної компетенції та доброчесності, а отже, є таким, що неуспішно пройшов атестацію.
Керуючись рішенням кадрової комісії, прокурор області наказом від 17 серпня 2020 року звільнив Павла Огродюка із займаної посади та з органів прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“.
Вважаючи наказ про звільнення протиправним та таким, що порушує його права, заявник звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора та обласної прокуратури, у якому просив, зокрема, визнати протиправними та скасувати рішення відповідної комісії про неуспішне проходження ним атестації та наказ прокурора області про звільнення його із займаної посади, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції позовні вимоги Павла Огродюка задовольнив, а суд апеляційної інстанції – змінив попереднє рішення в частині мотивів задоволення позову. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог заявника відмовив.
У конституційній скарзі Павло Огродюк, зокрема, стверджує, що оспорювані приписи Закону суперечать юридичній визначеності, оскільки не є чіткими, передбачними та такими, що здатні захистити його від свавілля кадрової комісії.
✔️Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Другий сенат КСУ перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні був присутній суб’єкт права на конституційну скаргу Павло Огродюк.
https://ccu.gov.ua/kategoriya/2024
https://cutt.ly/Pw3wlxut
У середу, 27 березня 2024 року, Другий сенат Конституційного Суду України у відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Огродюка Павла Амбросійовича.
💬 Як зазначив суддя-доповідач у справі Олег Первомайський, заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) пункт 11, абзац перший пункту 17, абзац перший та підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554-ІХ (далі – Закон).
Відповідно до оспорюваних приписів Закону прокурори, які на день набрання чинності Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“ за умови „рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації“.
📖Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Заявник проходив службу в органах прокуратури з 2007 року. Законом установлено, що прокурори, які на день набрання чинності Законом займають посади прокурорів у відповідних органах прокуратури, можуть бути переведені на посаду в органи прокуратури лише у разі успішного проходження ними атестації на підставі відповідної заяви (пункт 7 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“).
На виконання вимог Закону Павло Огродюк подав заяву про переведення його на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Він успішно пройшов перші два етапи атестації, однак за наслідками третього етапу атестації відповідна кадрова комісія своїм рішенням констатувала, що заявник не відповідає вимогам професійної компетенції та доброчесності, а отже, є таким, що неуспішно пройшов атестацію.
Керуючись рішенням кадрової комісії, прокурор області наказом від 17 серпня 2020 року звільнив Павла Огродюка із займаної посади та з органів прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“.
Вважаючи наказ про звільнення протиправним та таким, що порушує його права, заявник звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора та обласної прокуратури, у якому просив, зокрема, визнати протиправними та скасувати рішення відповідної комісії про неуспішне проходження ним атестації та наказ прокурора області про звільнення його із займаної посади, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції позовні вимоги Павла Огродюка задовольнив, а суд апеляційної інстанції – змінив попереднє рішення в частині мотивів задоволення позову. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог заявника відмовив.
У конституційній скарзі Павло Огродюк, зокрема, стверджує, що оспорювані приписи Закону суперечать юридичній визначеності, оскільки не є чіткими, передбачними та такими, що здатні захистити його від свавілля кадрової комісії.
✔️Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Другий сенат КСУ перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні був присутній суб’єкт права на конституційну скаргу Павло Огродюк.
https://ccu.gov.ua/kategoriya/2024
https://cutt.ly/Pw3wlxut
⚖️ Відбулися засідання Першого сенату #КСУ
📚 У середу, 27 березня, Перший сенат КСУ на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційними скаргами Водолагіна Сергія Миколайовича, Некрилова Володимира Вікторовича щодо конституційності пункту 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 29 червня 2021 року № 1584–ІХ, частини третьої статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796–ХІІI. Розгляд справи відбудеться на одному з наступних пленарних засідань.
Також Перший сенат об’єднав в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича щодо конституційності частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Диняка Сергія Васильовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
✍️ Цього ж дня під час засідань колегій суддів Першого сенату ухвалили відмовити у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Безейко Людмили Миколаївни щодо конституційності окремих приписів статті 472 Митного кодексу України;
➖ Долженкова Олександра Валерійовича щодо конституційності пункту 208 розділу ХІ „Перехідні положення“ Кримінального процесуального кодексу України.
https://cutt.ly/Gw3epPaB
📚 У середу, 27 березня, Перший сенат КСУ на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційними скаргами Водолагіна Сергія Миколайовича, Некрилова Володимира Вікторовича щодо конституційності пункту 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 29 червня 2021 року № 1584–ІХ, частини третьої статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796–ХІІI. Розгляд справи відбудеться на одному з наступних пленарних засідань.
Також Перший сенат об’єднав в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича щодо конституційності частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Диняка Сергія Васильовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
✍️ Цього ж дня під час засідань колегій суддів Першого сенату ухвалили відмовити у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
➖ Безейко Людмили Миколаївни щодо конституційності окремих приписів статті 472 Митного кодексу України;
➖ Долженкова Олександра Валерійовича щодо конституційності пункту 208 розділу ХІ „Перехідні положення“ Кримінального процесуального кодексу України.
https://cutt.ly/Gw3epPaB
🔹 Другий сенат #КСУ розглядав низку справ за конституційними скаргами та ухвалив 4 ухвали
📃 Другий сенат Суду на відкритій частині у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Огродюка Павла Амбросійовича щодо конституційності підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554-ІХ. Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Окрім цього, у закритій частині пленарних засідань Другий сенат розглядав справи за конституційними скаргами:
▪️ Представництва „АНДРІТЗ ГАЙДРО ГмбХˮ щодо конституційності приписів пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України;
▪️ Бурми Кирила Андрійовича щодо конституційності приписів статті 51 Цивільного кодексу України;
▪️ Абрамовича Олексія Володимировича щодо конституційності абзацу другого частини першої статті 39 Житлового кодексу України;
▪️ Лопушанського Володимира Михайловича щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Суд продовжить розгляд цих справ на одному з наступних пленарних засіданнях.
Крім того, Другий сенат ухвалив 3 ухвали про тимчасове залучення до складу неповноважних за складом Першої, Другої та Третьої колегій суддів Другого сенату суддів з інших колегій цього ж сенату.
🗞 У справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомакс-Ресурс“ щодо конституційності окремого припису абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи“ від 28 грудня 2014 року № 71–VIII Другий сенат визначив форму розгляду – письмове провадження.
https://cutt.ly/Gw3epPaB
📃 Другий сенат Суду на відкритій частині у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Огродюка Павла Амбросійовича щодо конституційності підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554-ІХ. Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Окрім цього, у закритій частині пленарних засідань Другий сенат розглядав справи за конституційними скаргами:
▪️ Представництва „АНДРІТЗ ГАЙДРО ГмбХˮ щодо конституційності приписів пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України;
▪️ Бурми Кирила Андрійовича щодо конституційності приписів статті 51 Цивільного кодексу України;
▪️ Абрамовича Олексія Володимировича щодо конституційності абзацу другого частини першої статті 39 Житлового кодексу України;
▪️ Лопушанського Володимира Михайловича щодо конституційності частини другої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Суд продовжить розгляд цих справ на одному з наступних пленарних засіданнях.
Крім того, Другий сенат ухвалив 3 ухвали про тимчасове залучення до складу неповноважних за складом Першої, Другої та Третьої колегій суддів Другого сенату суддів з інших колегій цього ж сенату.
🗞 У справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомакс-Ресурс“ щодо конституційності окремого припису абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи“ від 28 грудня 2014 року № 71–VIII Другий сенат визначив форму розгляду – письмове провадження.
https://cutt.ly/Gw3epPaB
⚖️Велика палата #КСУ провела засідання
📃Сьогодні, 28 березня, Велика палата Суду у закритій частині пленарного засідання розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 105 Конституції України. Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань.
🗞 Крім цього, Велика палата на засіданні подовжила до 26 квітня ц.р. строк ухвалення колегією суддів Суду ухвали про відкриття або про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Миколи Бригинця.
https://cutt.ly/aw3g1brm
📃Сьогодні, 28 березня, Велика палата Суду у закритій частині пленарного засідання розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 105 Конституції України. Суд продовжить розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань.
🗞 Крім цього, Велика палата на засіданні подовжила до 26 квітня ц.р. строк ухвалення колегією суддів Суду ухвали про відкриття або про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Миколи Бригинця.
https://cutt.ly/aw3g1brm
📚Громадська організація „Ротарі клуб Київ Сіті“ передала Конституційному Судові України класичні українські словники й граматики
👥Керівниця видавничих проєктів „Словникова спадщина України“ та „Українська граматична класика“ Громадської організації „Ротарі клуб Київ Сіті“ Леся Богуславська та консультант цих проєктів Ростислав Воронезький 28 березня презентували та передали Бібліотеці Конституційного Суду України та Редакційно-видавничому управлінню Секретаріату Суду низку видань, зокрема:
1️⃣. Словник української мови: у 3-х т. (Упорядкував: Б. Грінченко.) – репринт з видання 1927 р. (Серія «Словникова спадщина України») є однією з перлин українського словникарства. Він постав унаслідок доопрацювання й доповнення „Словаря української мови“ за ред. Б. Грінченка. Словник повно відбив напрями розвитку й унормування української літературної мови у 20-30 роках XX ст.
Словник, що майже століття перебував у забутті з тавром „націоналістичного“, сьогодні може бути корисним широкому загалові шанувальників української мови, оскільки зберіг яскраві, іноді призабуті й маловідомі, скарби вітчизняної словесності;
2️⃣. Російсько-український словник: у 4-х т. – (головний редактор: акад. А. Кримський) – репринт з видання 1924 р. (Серія «Словникова спадщина України»)
„Російсько-український словник“ у 4-х томах – видатна пам’ятка української лексикографії, монумент „українського культурного відродження 20-х років у царині мовознавства“ (Ю. Шевельов), перший академічний словник, який у 20 – 30-х рр. ХХ ст. утверджував оновлену українську літературну мову, закладав основи поширення української мови у різних сферах її використання.
Словник відтворює результативні творчі пошуки відомих мовознавців у галузі лексикографії, сміливі рішення в доборі українських відповідників іншомовній лексиці та формальній і смисловій адаптації запозичень, а також тогочасні напрями формування норм літературної мови;
3️⃣. Книга „Норми української літературної мови„ видатного українського мовознавця Олекси Синявськогорепринт з видання 1931 р. (Серія «Словникова спадщина України») – це системний опис структури української мови нової доби, поданий у контексті орфоепічних і правописних норм відповідно до «Українського правопису» 1928 року. Великий мовний матеріал автор осмислив і прокоментував задля упорядкування, утвердження й розбудови українськомовного простору України.
💬Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий разом із працівниками Секретаріату ознайомилися з цими виданнями та подякували гостям за передані словники. Як наголосив Сергій Головатий, „робота над відновленням української мови, очищення її від змосковщеного накипу, є дуже актуальною нині. Також із цією метою є нагальним питання укладення новітнього Російсько-українського правничого словника“.
Велике спасибі за книги!
https://cutt.ly/hw30H4iX
👥Керівниця видавничих проєктів „Словникова спадщина України“ та „Українська граматична класика“ Громадської організації „Ротарі клуб Київ Сіті“ Леся Богуславська та консультант цих проєктів Ростислав Воронезький 28 березня презентували та передали Бібліотеці Конституційного Суду України та Редакційно-видавничому управлінню Секретаріату Суду низку видань, зокрема:
1️⃣. Словник української мови: у 3-х т. (Упорядкував: Б. Грінченко.) – репринт з видання 1927 р. (Серія «Словникова спадщина України») є однією з перлин українського словникарства. Він постав унаслідок доопрацювання й доповнення „Словаря української мови“ за ред. Б. Грінченка. Словник повно відбив напрями розвитку й унормування української літературної мови у 20-30 роках XX ст.
Словник, що майже століття перебував у забутті з тавром „націоналістичного“, сьогодні може бути корисним широкому загалові шанувальників української мови, оскільки зберіг яскраві, іноді призабуті й маловідомі, скарби вітчизняної словесності;
2️⃣. Російсько-український словник: у 4-х т. – (головний редактор: акад. А. Кримський) – репринт з видання 1924 р. (Серія «Словникова спадщина України»)
„Російсько-український словник“ у 4-х томах – видатна пам’ятка української лексикографії, монумент „українського культурного відродження 20-х років у царині мовознавства“ (Ю. Шевельов), перший академічний словник, який у 20 – 30-х рр. ХХ ст. утверджував оновлену українську літературну мову, закладав основи поширення української мови у різних сферах її використання.
Словник відтворює результативні творчі пошуки відомих мовознавців у галузі лексикографії, сміливі рішення в доборі українських відповідників іншомовній лексиці та формальній і смисловій адаптації запозичень, а також тогочасні напрями формування норм літературної мови;
3️⃣. Книга „Норми української літературної мови„ видатного українського мовознавця Олекси Синявськогорепринт з видання 1931 р. (Серія «Словникова спадщина України») – це системний опис структури української мови нової доби, поданий у контексті орфоепічних і правописних норм відповідно до «Українського правопису» 1928 року. Великий мовний матеріал автор осмислив і прокоментував задля упорядкування, утвердження й розбудови українськомовного простору України.
💬Виконувач обов’язків Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий разом із працівниками Секретаріату ознайомилися з цими виданнями та подякували гостям за передані словники. Як наголосив Сергій Головатий, „робота над відновленням української мови, очищення її від змосковщеного накипу, є дуже актуальною нині. Також із цією метою є нагальним питання укладення новітнього Російсько-українського правничого словника“.
Велике спасибі за книги!
https://cutt.ly/hw30H4iX