Відбулися засідання Першого і Другого сенатів та колегій суддів

⚖️ У середу, 25 жовтня 2023 року, відбулося пленарне засідання Першого сенату, на якому судді об’єднали в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами
✍️Стефурака Ігоря Ярославовича,
✍️Палатова Сергія Олеговича,
✍️Чегеля Богдана Івановича,
✍️Бредуна Олександра Васильовича та
✍️Тиховської Оксани Андріївни щодо конституційності другого речення абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889–VIII в редакції Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи“ від 14 січня 2020 року № 440–ІХ.

📑 Другий сенат на відкритій частині пленарних засідань у формі письмових проваджень розглядав справи за конституційними скаргами:
- Корецького Олега Павловича щодо конституційності другого речення абзацу третього підпункту „в“ підпункту 106 пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи“ від 14 січня 2020 року № 440-ІХ;
- Атаманчука Василя Івановича щодо конституційності окремих приписів статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“, першого речення частини третьої статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.
▪️ У цих справах Суд перейшов до закритої частини пленарних засідань для ухвалення рішень.

📑 Також Другий сенат на закритій частині пленарних засідань продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Тригуб Наталії Семенівни щодо конституційності пункту 2 частини другої статті 44 Закону України „Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції“.
Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.

Крім того, Другий сенат на засіданнях розглядав питання щодо визначення форми конституційних проваджень у справах за такими конституційними скаргами:
✍️ Сотніченка Степана Петровича щодо конституційності окремих приписів статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI, першого речення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII;
✍️ Сороки Віктора Володимировича щодо конституційності підпункту 17 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин“ від 1 липня 2022 року № 2352-IX у взаємозв'язку з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України;
✍️ Тимошенкової Оксани Василівни щодо конституційності окремого припису пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
▪️ Розгляд цих справ відбудеться на пленарних засіданнях у формі письмових проваджень.

Цього ж дня відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.

Детальніше за посиланням: http://surl.li/mnllu

🇺🇦 Поділ державної влади і механізми стримування та противаг: юридичні позиції Конституційного Суду України

💬 Цій темі присвятила свій виступ суддя Конституційного Суду України Галина Юровська.

📚 Під час лекції суддя розповіла про перші філософські вчення та ідеї принципу поділу влади, зокрема викладені у працях Платона, Аристотеля, Джона Локка та Шарля Луї Монтеск’є.

💬 За її словами, на відміну від концепції англійського філософа Джона Локка, французький правознавець, філософ Шарль Луї Монтеск’є, виключив існування домінуючої гілки влади й утілив принцип рівності трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової).

🔎 У своїй головній праці „Про дух законів“ (1748)  Шарль Луї Монтеск’є обґрунтував концепцію „розподілу влади“, що стала класичною в політичній теорії та практиці.

📖 Ішлося і про те, що принцип поділу влади уґрунтовано на системі стримувань і противаг утілено в Конституції США 1787 року. Водночас деякі українські дослідники вважають, що першим джерелом права, в якому відтворено цей принцип, є „Пакти та Конституція законів і вольностей Війська Запорозького“ (1710).

🔗 Лекторка зосередила увагу на моделях поділу влади, у контексті яких діють різні механізми стримувань і противаг; висновках Венеційської Комісії щодо поділу і балансу влади та юридичних позиціях органів конституційного контролю.

🎞 https://cutt.ly/uwEpb0yM

📝 Слухачі заходу взяли участь у тематичній онлайн-вікторині, за результатами якої визначили переможців.

👉 Тест https://cutt.ly/zwEpnLOE
👉 Відповіді https://cutt.ly/awEpncon

⚖️ Велика палата та колегії суддів провели засідання: ухвалили 4 ухвали

У четвер, 26 жовтня 2023 року, Велика палата на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо конституційності положень пункту 6 частини першої статті 4, частини третьої статті 11 Закону України „Про добровільне об’єднання територіальних громад“.
Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.

📑 Також на засіданні Велика палата подовжила до 23 листопада ц.р. строк ухвалення колегією суддів Суду ухвали про відкриття або про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Константина Михайлова.

Цього ж дня відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.

За результатами розгляду колегія суддів відкрила конституційні провадження у справах за конституційними скаргами:
✍️ Конторського Петра Федоровича щодо конституційності підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4, частини першої статті 8 Закону України „Про судовий збір“ від 08 липня 2011 року № 3674-VI у редакції Закону України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів“ від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII;
✍️ Панченка Богдана Миколайовича щодо конституційності приписів пункту 9 частини першої статті 51, підпункту 1 пункту 5-1 розділу XIII „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
📈Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цих справах, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.

📑 Водночас колегія суддів відмовила (не одностайно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Дребітка Євгенія Вікторовича щодо конституційності другого речення частини першої статті 115 Кримінального процесуального кодексу України.
📈 Розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у цій справі судді розглянуть на засіданні Першого сенату.

http://surl.li/mnxua

⚖️ Суд розглядав справи за конституційним поданням і конституційними скаргами

У вівторок, 31 жовтня 2023 року, Велика палата на закритій частині пленарних засідань продовжила розгляд справ:

▪️ за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо конституційності окремих приписів законів України „Про запобігання корупції“, „Про прокуратуру“, „Про Національне антикорупційне бюро України“, „Про Державне бюро розслідувань“, „Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів“, Цивільного процесуального кодексу України;

▪️ за конституційними скаргами
✍️ Мартиросяна Гагіка Міграновича,
✍️ Копилової Надії Анатоліївни,
✍️ Забари Альони Володимирівни,
✍️ Трутнєва Сергія Валерійовича,
✍️ Глазько Олесі Сергіївни щодо конституційності приписів частини першої статті 14-2, частини п’ятої статті 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.

http://surl.li/mrwnz

🔎 Порядок відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України: новели правового регулювання

💬 Під час лекції суддя Галина Юровська звернула увагу на особливості формування Суду, конкурсні засади відбору кандидатур на посаду судді Суду, вимоги до судді, порядок призначення й набуття суддею повноважень, а також розповіла про організаційну структуру Суду та його склад.

📑 Доповідачка повідомила про законодавчі акти, які регулюють діяльність органу конституційної юрисдикції, надала порівняльну характеристику щодо тих змін, які були внесені до Закону України „Про Конституційний Суд України“, починаючи з 1992 року.

💬 Галина Юровська поінформувала слухачів про витяги із висновків Венеційської Комісії, у яких Комісія наголошує на важливості такого інституту як Конституційний Суд. В одному з таких витягів Венеційська Комісія зазначила: „… створення Конституційного Суду є каталізатором у суспільстві, що переходить до демократії, захисту прав людини та верховенства права. Крім захисту індивідуальних прав, визначених Конституцією, Суд забезпечує дотримання органами державної влади своїх повноважень у межах Конституції та вирішує конфлікти між ними“ (2009 р.).

📄 Ішлося також і про Висновок, який надала Венеційська Комісія щодо проєкту Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах“ (16-17 грудня 2022 року), і про ті рекомендації, які висловила Комісія у цьому Висновку.

📄 Окрему увагу суддя приділила окремим приписам Закону України „Про Конституційний Суд України“, що визначають порядок призначення члена дорадчої групи експертів, зокрема повідомила про формування складу дорадчої групи експертів, вимоги до його членів та інше.

🎞️ Лекція за посиланням: https://cutt.ly/qwRwroXx

🔗 Переглянути всі попередні лекції можна на сторінках Конституційного Суду України в Ютубі та Телеграм-каналі.

⚖️ Суд перевірить на конституційність припис, яким установлено порядок застосування додаткового адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

📝 Другий сенат 1 листопада 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Олександра Третяка (далі – Заявник).

Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Сергій Головатий повідомив, що Заявник просить перевірити на відповідність Конституції України частину шосту статті 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).

📑 Оспорюваний припис Кодексу визначає таке: адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначає суд на строк від шести місяців до одного року, незалежно від того, чи визначено воно в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кодексу, коли з урахуванням характеру адміністративного правопорушення, вчиненого за посадою, особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за нею права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає таке.
Заявника обрано Рівненським міським головою наприкінці 2020 року.

📄Рівненський міський суд Рівненської області в липні 2023 року ухвалив постанову, якою визнав Заявника винним у вчиненні адміністративних правопорушень, визначених частинами першою, другою статті 172-7 Кодексу; наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 гривень; на підставі частини шостої статті 30 Кодексу наклав додаткове стягнення у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, строком на один рік.
Заявник оскаржив апеляційним порядком постанову суду першої інстанції.

📄 Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу Заявника без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

📑У конституційній скарзі Заявник зазначає, що частиною шостою статті 30 Кодексу встановлено дискрецію органу державної влади, яким є суд, у вирішенні питання про позбавлення права обіймати певні посади, але чітко не визначено її меж. Тому, на його думку, оспорюваний припис Кодексу, на підставі якого його було позбавлено права обіймати виборну посаду, не відповідає вимозі „якості приписів права“, а отже, суперечить частині першій статті 8 Конституції України.

Заявник твердить, що застосування до нього на підставі частини шостої статті 30 Кодексу додаткового стягнення у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, строком на один рік є втручанням у його „право на професійне життя“, яке згідно з практикою Європейського суду з прав людини може бути складником поняття „приватне життя“.

З огляду на те, що, на думку Заявника, оспорюваний припис Кодексу, на підставі якого відбулося втручання в його право на повагу до приватного життя, не відповідає вимозі „якості приписів права“, то це свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і, як наслідок, статті 32 Конституції України. Оскільки, як зазначає Заявник, приписи статті 32 Конституції України узгіднені зі статтею 8 Конвенції.

Заявник також вважає, що застосування судами до нього додаткового стягнення на підставі оспорюваного припису Кодексу „межує із свавіллям по відношенню до міського голови, обраного на посаду більшістю населення міста“, і не може бути визнане потрібним у демократичному суспільстві.

📑 У підсумку Заявник виснував, що дискреційні повноваження суду при застосуванні оспорюваного припису Кодексу не забезпечують необхідний механізм запобігання зловживанню, який повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади в її права і свободи, а з іншого – наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до низки органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти, окремих науковців із проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційній скарзі Заявника.

Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.

На відкритій частині пленарного засідання були присутні суб’єкт права на конституційну скаргу Олександр Третяк, представники суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокати Валерія Лутковська та Володимир Владимиров, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.

Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.

http://surl.li/msssh

⚖️ Суд розпочав розгляд справи щодо конституційності окремого припису КАС України про перегляд судових рішень за виключною обставиною у разі, якщо рішення суду ще не виконане

Другий сенат 1 листопада 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Оксани Тимошенкової.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко повідомив, що заявниця звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України окремий припис пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).

📑 Цим приписом визначено, що підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“. Заявниця просить перевірити на конституційність пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу в частині окремого припису „якщо рішення суду ще не виконане“.

📑 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Оксана Тимошенкова раніше зверталася до Конституційного Суду України із конституційною скаргою щодо перевірки на конституційність пункту 6, окремого положення абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі – Закон № 113).

💬 Суддя-доповідач повідомив, що колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у справі за цією конституційною скаргою. Згодом Перший сенат Суду закрив конституційне провадження у цій справі в частині щодо відповідності Конституції України пункту 6 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 за наявністю Рішення Конституційного Суду України щодо того самого предмета конституційної скарги, а саме: Рішення від 1 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, яким визнано неконституційним пункт 6 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113.

Заявниця на підставі цього Рішення звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови цього суду від 8 грудня 2021 року, якою їй було відмовлено у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування наказу Генеральної прокуратури України про її звільнення з посади, поновлення на посаді прокурора і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 червня 2023 року відмовив у задоволенні її скарги про перегляд судового рішення за виключними обставинами і залишив у силі постанову від 8 грудня 2021 року.

📑 Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 29 серпня 2023 року відмовила у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою, пославшись на позицію об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначила, що «судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися „не виконаним“ у розумінні пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави <…> рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення суду першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню».

Оксана Тимошенкова вважає, що окремий припис пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу „суперечить принципу верховенства права, а саме таким його елементам, як юридична визначеність та легітимні очікування“, оскільки «сполучення слів „якщо рішення суду ще не виконане“ є оціночним, його зміст законодавчо не визначений, що не забезпечує передбачності застосування» зазначеного окремого припису Кодексу.

Вона також твердить, що в статті 361 Кодексу «не встановлено критеріїв, за якими можна визначити виконане рішення, чи ні, а також не розкрито змісту сполучення слів „якщо рішення суду ще не виконане“, що уможливлює неоднозначне розуміння і як наслідок – обмеження в правах учасників судового процесу з однаковим юридичним статусом та блокує виконання рішень Конституційного Суду України, нівелюючи принцип обов’язковості судових рішень».

На її думку, вказане словосполучення, яке містить пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу, „надає право на перегляд судового рішення лише тій категорії громадян, судове рішення у справі яких ще не було виконано, водночас позбавляючи такого права тих осіб, рішення у справі яких виконано або ж є таким, що не передбачає примусового виконання, що, у свою чергу, вказує на дискримінаційний характер оспорюваного законодавчого припису“.

Заявниця вважає, що припис пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу „в частині встановлення заборони на перегляд за виключними обставинами рішень судів, які не підлягають виконанню (зокрема, внаслідок відмови у задоволенні позову) створює процесуальну дискримінацію учасників судового провадження; обмежує право на судовий захист та подачу конституційної скарги, оскільки позбавляє сторону раціонального сенсу звертатись до Конституційного Суду України із конституційною скаргою, а відтак норми Конституції України, які передбачають таке право, набувають ознак декларативних і формальних“.

📑 Обґрунтовуючи свою позицію щодо невідповідності оспорюваного припису Кодексу низці норм Конституції України, заявниця, зокрема, посилається на рішення Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини, Верховного Суду, а також на судові рішення у своїй справі.

Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.

На відкритій частині пленарного засідання були присутні суб’єкт права на конституційну скаргу Оксана Тимошенкова та постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.

Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.

http://surl.li/mstwo

#КСУ визнав неконституційним окремий припис пункту 2 частини другої статті 44 Закону України „Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції“

Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні 1 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Тригуб Наталії Семенівни щодо конституційності пункту 2 частини другої статті 44 Закону України „Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції“ від 2 грудня 2010 року № 2735–VI (далі – Закон).

На підставі оспорюваного припису Закону на особу, яка вперше вчинила правопорушення із введення в обіг товарів (продукції) або яку згідно із Законом вважають такою, що ввела в обіг товари (продукцію), які не відповідають установленим вимогам (крім випадків, визначених статтею 28, частиною третьою статті 29 Закону), має бути накладений штраф у фіксованому розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 51 000 гривень.

Заявниця вважає, що визначений у пункті 2 частини другої статті 44 Закону „розмір відповідальності є безальтернативним та не залежить від характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність тощо“, тому застосуванням „оспорюваного припису не забезпечується справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права власності особи“, що не відповідає частині першій статті 41, частині другій статті 61 Конституції України, накладення на неї штрафу в розмірі 51 000 гривень „є втручанням держави в гарантоване Основним Законом України право власності“.

У своєму Рішенні Конституційний Суд України висновує, що дієвий та ефективний захист прав споживачів є одним зі способів виконання державою її головного конституційного обов’язку – утверджувати й забезпечувати права і свободи людини.

Заходи задля запобігання порушень законодавства про якість та безпеку товарів, продукції, усіх видів робіт та послуг мають бути стримувальними. Санкція, що її може бути застосовано до суб’єкта підприємницької діяльності як захід юридичної відповідальності за порушення прав споживачів, зокрема щодо якості та безпечності товарів, продукції, усіх видів робіт та послуг, має бути ефективною та дієвою в аспекті стимулювання субʼєктів підприємницької діяльності до додержання вимог законодавства, що внормовує якість та безпечність товарів, продукції, усіх видів робіт та послуг.

Конституційний Суд України зазначає, що встановлення в законі абсолютно визначених та/або безальтернативних санкцій має бути розумно поєднано із наданням законом уповноваженому суб’єктові притягнення особи до юридичної відповідальності варіативності в питанні обрання санкції до порушника, що уможливило б додержання в такий спосіб принципів домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності. Принципи домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності в разі притягнення особи до юридичної відповідальності може бути забезпечено, зокрема, у спосіб установлення в законі різних видів санкцій за вчинення одного й того самого правопорушення або різних за розміром штрафів, що їх може бути накладено на порушників тієї самої охоронної норми.

Оспорюваний припис Закону, що визначає безальтернативну санкцію, яка до того ж має ознаки абсолютно визначеної, не надає суб’єкту накладання адміністративного стягнення можливості врахувати те, що гіпотезою пункту 2 частини другої статті 44 Закону охоплено велику та різноманітну кількість виявів об’єктивної та суб’єктивної сторони цього правопорушення, а тому суперечить частині першій статті 8, частині другій статті 61 Конституції України.