✍️ #КСУ перевірить на конституційність припис КПК України, яким визначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні окремих злочинів, застосовується винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
📚Другий сенат Суду 13 вересня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Бичкова Сергія Андрійовича щодо відповідності Конституції України частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність приписам Конституції України частину шосту статті 176 Кодексу, згідно з якою „під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті‟.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Заявнику було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 114-1 Кримінального кодексу України, „а саме: у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, за попередньою змовою групою осіб“.
Слідчий суддя суду першої інстанції ухвалою від 9 березня 2023 року обрав стосовно підозрюваного Сергія Бичкова запобіжний захід у виді тримання під вартою до 7 травня 2023 року включно. Суд апеляційної інстанції залишив вказане рішення без змін.
🗞Автор клопотання визнає, що метою частини шостої статті 176 Кодексу, „є запобігання переховуванню від слідства і суду осіб, підозрюваних у злочинах проти національної та громадської безпеки, що під час дії воєнного стану є надзвичайно актуально‟, і зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини „окремі гарантії основоположних прав і свобод людини, що закріплені в Конвенції… можуть бути звужені з огляду на ступінь суспільної небезпеки певної категорії злочинів, зокрема, тероризму. При цьому важливим є те, щоб встановлення більш низького порогу цих гарантій не посягало на саму сутність прав і свобод людини, позбавляючи їх тим самим своєї цінності„.
Автор клопотання зазначає, що частина шоста статті 176 Кодексу не відповідає приписам статті 29 Конституції України, оскільки „фактично встановлено презумпцію, за якою наявність підозри у вчиненні окремих злочинів обумовлює виключну необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права на застосування іншого запобіжного заходу“. На його думку, „цей підхід є дискримінаційним, оскільки ставить осіб, щодо яких застосовується такий запобіжний захід, у нерівні умови порівняно з тими особами, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні інших злочинів аналогічного ступеня тяжкості“.
Окрім цього, автор клопотання твердить, що оспорюваним приписом Кодексу „значно звужено обсяг права підозрюваних бути звільненими під час провадження, чим порушено частину другу статті 3, частини першу, другу статті 8, частину третю статті 22, частину першу статті 24, частини першу, другу статті 29 Конституції України“; „а також виключено судовий контроль за ув’язненням згаданої категорії підозрюваних, обвинувачених, оскільки суд не може брати до уваги визначені процесуальним законом ризики, що обумовлюють необхідність застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою“.
Суб’єкт права на конституційну скаргу переконаний, що за частиною шостою статті 176 Кодексу „підозрюваний, обвинувачений фактично позбавлений права заявити клопотання про звільнення з-під варти і застосування до нього альтернативного запобіжного заходу, оскільки, будучи закріпленим в чинному законі, у цій категорії кримінальних проваджень таке право, з огляду
📚Другий сенат Суду 13 вересня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Бичкова Сергія Андрійовича щодо відповідності Конституції України частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність приписам Конституції України частину шосту статті 176 Кодексу, згідно з якою „під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті‟.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Заявнику було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 114-1 Кримінального кодексу України, „а саме: у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, за попередньою змовою групою осіб“.
Слідчий суддя суду першої інстанції ухвалою від 9 березня 2023 року обрав стосовно підозрюваного Сергія Бичкова запобіжний захід у виді тримання під вартою до 7 травня 2023 року включно. Суд апеляційної інстанції залишив вказане рішення без змін.
🗞Автор клопотання визнає, що метою частини шостої статті 176 Кодексу, „є запобігання переховуванню від слідства і суду осіб, підозрюваних у злочинах проти національної та громадської безпеки, що під час дії воєнного стану є надзвичайно актуально‟, і зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини „окремі гарантії основоположних прав і свобод людини, що закріплені в Конвенції… можуть бути звужені з огляду на ступінь суспільної небезпеки певної категорії злочинів, зокрема, тероризму. При цьому важливим є те, щоб встановлення більш низького порогу цих гарантій не посягало на саму сутність прав і свобод людини, позбавляючи їх тим самим своєї цінності„.
Автор клопотання зазначає, що частина шоста статті 176 Кодексу не відповідає приписам статті 29 Конституції України, оскільки „фактично встановлено презумпцію, за якою наявність підозри у вчиненні окремих злочинів обумовлює виключну необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права на застосування іншого запобіжного заходу“. На його думку, „цей підхід є дискримінаційним, оскільки ставить осіб, щодо яких застосовується такий запобіжний захід, у нерівні умови порівняно з тими особами, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні інших злочинів аналогічного ступеня тяжкості“.
Окрім цього, автор клопотання твердить, що оспорюваним приписом Кодексу „значно звужено обсяг права підозрюваних бути звільненими під час провадження, чим порушено частину другу статті 3, частини першу, другу статті 8, частину третю статті 22, частину першу статті 24, частини першу, другу статті 29 Конституції України“; „а також виключено судовий контроль за ув’язненням згаданої категорії підозрюваних, обвинувачених, оскільки суд не може брати до уваги визначені процесуальним законом ризики, що обумовлюють необхідність застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою“.
Суб’єкт права на конституційну скаргу переконаний, що за частиною шостою статті 176 Кодексу „підозрюваний, обвинувачений фактично позбавлений права заявити клопотання про звільнення з-під варти і застосування до нього альтернативного запобіжного заходу, оскільки, будучи закріпленим в чинному законі, у цій категорії кримінальних проваджень таке право, з огляду
на заборону застосування альтернативних запобіжних заходів, є фікцією“.
📝Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до низки органів державної влади на наукових установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
☑️Другий сенат дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні були присутні представник суб’єкта права на конституційну скаргу Олександр Бабіч та постійний Представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
Переглянути пленарне засідання можна тут: http://surl.li/lbvbh
Більше: http://surl.li/lbvam
📝Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до низки органів державної влади на наукових установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
☑️Другий сенат дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні були присутні представник суб’єкта права на конституційну скаргу Олександр Бабіч та постійний Представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
Переглянути пленарне засідання можна тут: http://surl.li/lbvbh
Більше: http://surl.li/lbvam
📚 Відбулися засідання Першого і Другого сенатів та колегій суддів: ухвалили рішення та ухвали
▪️ Другий сенат на закритій частині пленарного засідання розглядав справу за конституційними скаргами Стариченка Миколи Петровича, Гарлики Сергія Сергійовича, Петричука Олександра Анатолійовича, Остапенко Мар’яни Василівни, Менчинського Сергія Віталійовича щодо конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ. У цій справі Суд ухвалив Рішення, яке оприлюднить на офіційному вебсайті 14 вересня ц.р.
Крім того, Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Оніщенка Руслана Ілліча щодо конституційності частини шостої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️ Окрім цього, Другий сенат на засіданні змінив форму конституційного провадження з письмової на усну у справі за конституційною скаргою Бухтоярової Оксани Василівни щодо конституційності абзацу п'ятнадцятого частини першої статті 1, підпункту „в“ пункту 2 частини першої статті 3, частини першої статті 45, частини першої статті 51-1 Закону України „Про запобігання корупції“, пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо конституційності частини третьої статті 57 Закону України ,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ Другий сенат визначив форму розгляду справи – письмове провадження.
▪️ Цього ж дня відбулися засідання колегій суддів Першого сенату, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.
Більше на сайті Суду за посиланням: http://surl.li/lbvmf
▪️ Другий сенат на закритій частині пленарного засідання розглядав справу за конституційними скаргами Стариченка Миколи Петровича, Гарлики Сергія Сергійовича, Петричука Олександра Анатолійовича, Остапенко Мар’яни Василівни, Менчинського Сергія Віталійовича щодо конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ. У цій справі Суд ухвалив Рішення, яке оприлюднить на офіційному вебсайті 14 вересня ц.р.
Крім того, Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Оніщенка Руслана Ілліча щодо конституційності частини шостої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України. Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️ Окрім цього, Другий сенат на засіданні змінив форму конституційного провадження з письмової на усну у справі за конституційною скаргою Бухтоярової Оксани Василівни щодо конституційності абзацу п'ятнадцятого частини першої статті 1, підпункту „в“ пункту 2 частини першої статті 3, частини першої статті 45, частини першої статті 51-1 Закону України „Про запобігання корупції“, пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо конституційності частини третьої статті 57 Закону України ,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ Другий сенат визначив форму розгляду справи – письмове провадження.
▪️ Цього ж дня відбулися засідання колегій суддів Першого сенату, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.
Більше на сайті Суду за посиланням: http://surl.li/lbvmf
☑️Конституційний Суд України оприлюднив Рішення щодо соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
#КСУ оприлюднив ухвалене 13 вересня 2023 року Рішення у справі за конституційною скаргою Костіни Миколи Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України.
▶️Рішення за посиланням: http://surl.li/lcpfj
▶️Резюме Рішення: http://surl.li/lcpfb
#КСУ оприлюднив ухвалене 13 вересня 2023 року Рішення у справі за конституційною скаргою Костіни Миколи Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України.
▶️Рішення за посиланням: http://surl.li/lcpfj
▶️Резюме Рішення: http://surl.li/lcpfb
⚖️ #КСУ визнав неконституційним припис Закону щодо винагороди прокурорів
📚Другий сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) на пленарному засіданні 13 вересня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Стариченка Миколи Петровича, Гарлики Сергія Сергійовича, Петричука Олександра Анатолійовича, Остапенко Мар’яни Василівни, Менчинського Сергія Віталійовича щодо конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ (далі – Закон № 113–ІХ).
📑Суб’єкти права на конституційну скаргу порушили перед Судом питання щодо конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113–ІХ, відповідно до якого винагороду прокурорів мав установлювати Кабінет Міністрів України своєю постановою, тоді як перед тим це питання регулював Закон.
🔹Суд констатував, що нове місце прокуратури в системі органів державної влади та стандарти незалежності прокурорів, яких Україна має додержувати як член Ради Європи, вимагають від держави забезпечити захист гарантій незалежності прокурорів рівносильно, як це зроблено для суддів.
🔸Суд указав, що врегулювання законом, а не підзаконним актом, питання винагороди прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури. Інакше це становитиме недодержання принципу поділу влади.
🔹Суд зазначив, що Верховна Рада України запровадила неоднакове регулювання оплати праці прокурорів, фактично поділивши їх на дві категорії: одній з яких винагороду виплачують відповідно до Закону № 1697–VII; другій – винагороду визначено підзаконним нормативним актом, а саме постановою Кабінету Міністрів України.
Таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об’єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною.
🔸Прокуратуру інституційно віднесено до системи правосуддя. Визначені статтею 131-1 Конституції України функції та юридичний статус прокуратури, а також установлений Законом № 1697–VII статус прокурора та обсяг гарантій його незалежності становлять єдину систему гарантій незалежності прокуратури як інституції загалом, так і окремого прокурора зокрема. Отже, Верховна Рада України ще раніше створила підстави для впевненості прокурорів у тому, що їхній статус (і відповідно його невіддільні елементи), як і статус суддів, захищено нормативними актами вищого, ніж підзаконного, рівня). Суд звернув увагу на те, що одночасна дія актів права того самого рівня, які неоднаково регулюють те саме питання – винагороду прокурора – не відповідає вимозі юридичної визначеності як складникові правовладдя.
☑️З наведеного в рішенні Суду обґрунтовання випливає, що оспорений припис Закону № 113–IX не відповідає Конституції України в частині:
➖ статті 6 (через несумісність із принципом поділу влади);
➖ статті 8 (через створення юридичної невизначеності, що є недодержанням принципу верховенства права/правовладдя);
➖ статті 24 (через дискримінаційний підхід до питання винагороди прокурорів);
➖ статті 41 (через порушення права особи на власність).
Судді-доповідачі у справі – Сергій Головатий, Віктор Городовенко та Галина Юровська.
Рішення ➡️ https://ccu.gov.ua/docs/6352
http://surl.li/lcwju
📚Другий сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) на пленарному засіданні 13 вересня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Стариченка Миколи Петровича, Гарлики Сергія Сергійовича, Петричука Олександра Анатолійовича, Остапенко Мар’яни Василівни, Менчинського Сергія Віталійовича щодо конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ (далі – Закон № 113–ІХ).
📑Суб’єкти права на конституційну скаргу порушили перед Судом питання щодо конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113–ІХ, відповідно до якого винагороду прокурорів мав установлювати Кабінет Міністрів України своєю постановою, тоді як перед тим це питання регулював Закон.
🔹Суд констатував, що нове місце прокуратури в системі органів державної влади та стандарти незалежності прокурорів, яких Україна має додержувати як член Ради Європи, вимагають від держави забезпечити захист гарантій незалежності прокурорів рівносильно, як це зроблено для суддів.
🔸Суд указав, що врегулювання законом, а не підзаконним актом, питання винагороди прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури. Інакше це становитиме недодержання принципу поділу влади.
🔹Суд зазначив, що Верховна Рада України запровадила неоднакове регулювання оплати праці прокурорів, фактично поділивши їх на дві категорії: одній з яких винагороду виплачують відповідно до Закону № 1697–VII; другій – винагороду визначено підзаконним нормативним актом, а саме постановою Кабінету Міністрів України.
Таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об’єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною.
🔸Прокуратуру інституційно віднесено до системи правосуддя. Визначені статтею 131-1 Конституції України функції та юридичний статус прокуратури, а також установлений Законом № 1697–VII статус прокурора та обсяг гарантій його незалежності становлять єдину систему гарантій незалежності прокуратури як інституції загалом, так і окремого прокурора зокрема. Отже, Верховна Рада України ще раніше створила підстави для впевненості прокурорів у тому, що їхній статус (і відповідно його невіддільні елементи), як і статус суддів, захищено нормативними актами вищого, ніж підзаконного, рівня). Суд звернув увагу на те, що одночасна дія актів права того самого рівня, які неоднаково регулюють те саме питання – винагороду прокурора – не відповідає вимозі юридичної визначеності як складникові правовладдя.
☑️З наведеного в рішенні Суду обґрунтовання випливає, що оспорений припис Закону № 113–IX не відповідає Конституції України в частині:
➖ статті 6 (через несумісність із принципом поділу влади);
➖ статті 8 (через створення юридичної невизначеності, що є недодержанням принципу верховенства права/правовладдя);
➖ статті 24 (через дискримінаційний підхід до питання винагороди прокурорів);
➖ статті 41 (через порушення права особи на власність).
Судді-доповідачі у справі – Сергій Головатий, Віктор Городовенко та Галина Юровська.
Рішення ➡️ https://ccu.gov.ua/docs/6352
http://surl.li/lcwju
❗️ Друзі! Раді повідомити, що вийшла друком дев’ятнадцята книга збірника „Конституційний Суд України. Рішення. Висновки. 2021–2022“.
📚 Ця книга містить 23 рішення Конституційного Суду України, що їх Суд ухвалив у 2021–2022 роках. У виданні опубліковано резюме рішень англійською мовою, а також окремі думки суддів Конституційного Суду України стосовно цих актів.
📄 У рішеннях сформульовано засадничі юридичні позиції, зокрема, щодо державного суверенітету та національної безпеки України, як-от:
☑️ щодо статусу та функціонування української мови як державної;
☑️ щодо заборони трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, та за участю осіб, яких внесено до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці;
☑️ щодо обов’язкового зазначення повної назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України.
📚 Також книга містить й інші важливі рішення Конституційного Суду України стосовно окремих аспектів юридичної відповідальності; непорушності права власності; захисту гарантованих Конституцією України прав на працю, на житло; соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, військовослужбовців, захисників і захисниць України, державних службовців тощо.
🔹 Зазначимо, що в усіх рішеннях Конституційний Суд України застосовував питомо українську правничу термінологію.
🔹 Переконані, що ця книга буде корисною для державних службовців, працівників органів публічної влади, науковців, викладачів, студентів юридичних закладів вищої освіти, а також усіх, хто цікавиться практикою органу конституційної юрисдикції та розвитком конституційного права в Україні.
📚 Ця книга містить 23 рішення Конституційного Суду України, що їх Суд ухвалив у 2021–2022 роках. У виданні опубліковано резюме рішень англійською мовою, а також окремі думки суддів Конституційного Суду України стосовно цих актів.
📄 У рішеннях сформульовано засадничі юридичні позиції, зокрема, щодо державного суверенітету та національної безпеки України, як-от:
☑️ щодо статусу та функціонування української мови як державної;
☑️ щодо заборони трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, та за участю осіб, яких внесено до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці;
☑️ щодо обов’язкового зазначення повної назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України.
📚 Також книга містить й інші важливі рішення Конституційного Суду України стосовно окремих аспектів юридичної відповідальності; непорушності права власності; захисту гарантованих Конституцією України прав на працю, на житло; соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, військовослужбовців, захисників і захисниць України, державних службовців тощо.
🔹 Зазначимо, що в усіх рішеннях Конституційний Суд України застосовував питомо українську правничу термінологію.
🔹 Переконані, що ця книга буде корисною для державних службовців, працівників органів публічної влади, науковців, викладачів, студентів юридичних закладів вищої освіти, а також усіх, хто цікавиться практикою органу конституційної юрисдикції та розвитком конституційного права в Україні.
👥Працівники Конституційного Суду України взяли участь в XI Літній школі, яку щорічно проводять у Турецькій Республіці
🔹Наукові консультанти суддів #КСУ Макар Марчук та Володимир Кочин взяли участь у програмі XI Літньої школи „Незалежність судової влади як гарантія права на справедливий суд“.
Традиційно захід був організований Конституційним Судом Турецької Республіки та проводився в місті Анкара упродовж 18-21 вересня цього року.
📚Працівники Конституційного Суду України презентували його учасникам доповідь на тему «Справедливий суд в Україні: конституційний контроль, європейська практика та засоби забезпечення». Учасники Літньої школи отримали унікальну можливість здійснити обмін професійними знаннями, ідеями та досвідом як під час виголошування своїх доповідей, так і завдяки проведенню дискусій та сесій у форматі „запитання-відповіді“.
ℹ️ Довідково. Уже понад 10 років (з 2013 року) організовує і проводить Літні школи Конституційний Суд Турецької Республіки за підтримки Центру навчання та розвитку людських ресурсів Асоціації азіатських конституційних судів та еквівалентних установ.
Кожна із щорічних літніх шкіл є унікальний науково-практичний майданчик, який об’єднує представників органів конституційного контролю з майже 30 країн світу. Основна мета цих заходів – поглибити усестороннє вивчення актуальних проблем розвитку конституційного правосуддя, сприяти промоції загальновизнаних ідей конституціоналізму, а також заохочувати взаємний обмін ідеями та досвідом між правниками, що залучені до роботи органів конституційного контролю.
Представники Конституційного Суду України щорічно на запрошення турецьких колег беруть участь у зазначеному науковому заході.
🔹Наукові консультанти суддів #КСУ Макар Марчук та Володимир Кочин взяли участь у програмі XI Літньої школи „Незалежність судової влади як гарантія права на справедливий суд“.
Традиційно захід був організований Конституційним Судом Турецької Республіки та проводився в місті Анкара упродовж 18-21 вересня цього року.
📚Працівники Конституційного Суду України презентували його учасникам доповідь на тему «Справедливий суд в Україні: конституційний контроль, європейська практика та засоби забезпечення». Учасники Літньої школи отримали унікальну можливість здійснити обмін професійними знаннями, ідеями та досвідом як під час виголошування своїх доповідей, так і завдяки проведенню дискусій та сесій у форматі „запитання-відповіді“.
ℹ️ Довідково. Уже понад 10 років (з 2013 року) організовує і проводить Літні школи Конституційний Суд Турецької Республіки за підтримки Центру навчання та розвитку людських ресурсів Асоціації азіатських конституційних судів та еквівалентних установ.
Кожна із щорічних літніх шкіл є унікальний науково-практичний майданчик, який об’єднує представників органів конституційного контролю з майже 30 країн світу. Основна мета цих заходів – поглибити усестороннє вивчення актуальних проблем розвитку конституційного правосуддя, сприяти промоції загальновизнаних ідей конституціоналізму, а також заохочувати взаємний обмін ідеями та досвідом між правниками, що залучені до роботи органів конституційного контролю.
Представники Конституційного Суду України щорічно на запрошення турецьких колег беруть участь у зазначеному науковому заході.