📑#КСУ оприлюднив текст Рішення (https://ccu.gov.ua/docs/6325) про визнання конституційною санкцію частини шостої статті 481 Митного кодексу України
Перший сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні 6 вересня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Ван Колка Фредеріка Йоганнеса щодо відповідності Конституції України абзацу другого частини шостої статті 481 Митного кодексу України (далі–Кодекс).
📌Цим Рішенням Суд визнав оспорюваний припис таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Ван Колк Фредерік Йоганнес звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частинам першій, четвертій статті 41, статті 48, частині другій статті 61 Конституції України (конституційність) абзац другий частини шостої статті 481 Кодексу.
💬Частиною шостою статті 481 Кодексу передбачено, що „перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування“, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів“.
Предметом конституційного контролю у цій справі була санкція частини шостої статті 481 Кодексу.
🔹У Рішенні Суду зазначено, що установлення оспорюваним положенням Кодексу альтернативних видів основних адміністративних стягнень – штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскації транспортного засобу – уможливлює індивідуалізацію судом адміністративного стягнення з урахуванням усієї сукупності обставин справи у межах законодавчо визначеної санкції та, як наслідок, реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі частини шостої статті 481 Кодексу.
Згідно з Конституцією України, юридичними позиціями Конституційного Суду України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини гарантоване частиною першою статті 41 Конституції України право власності не є абсолютним і може зазнавати обмежень. Проте Конституційний Суд України наголошує, що 🗞будь-яке втручання у право власності має ґрунтуватися на законі, бути спрямованим на досягнення легітимної мети та пропорційним, тобто забезпечувати „справедливий баланс“ між інтересами суспільства і цим правом.
🔸Суд вважає, що санкція частини шостої статті 481 Кодексу не суперечить вимозі юридичної визначеності та забезпечує законне втручання у право власності особи в розумінні практики тлумачення Європейським судом з прав людини статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Конституційний Суд України зазначає, що ступінь суворості міри адміністративної відповідальності за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само за втрату цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, є достатнім для досягнення бажаного стримувального та карального ефекту і запобігання майбутнім порушенням частини шостої статті 481 Кодексу.
📑Беручи до уваги межі розсуду, якими наділена Верховна Рада України у сфері визначення видів порушень митних правил та відповідальності за вчинення таких порушень, Конституційний Суд України дійшов думки, що санкція частини шостої статті 481 Кодексу не допускає невиправданого та надмірного втручання у право власності.
Перший сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні 6 вересня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Ван Колка Фредеріка Йоганнеса щодо відповідності Конституції України абзацу другого частини шостої статті 481 Митного кодексу України (далі–Кодекс).
📌Цим Рішенням Суд визнав оспорюваний припис таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Ван Колк Фредерік Йоганнес звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частинам першій, четвертій статті 41, статті 48, частині другій статті 61 Конституції України (конституційність) абзац другий частини шостої статті 481 Кодексу.
💬Частиною шостою статті 481 Кодексу передбачено, що „перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування“, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів“.
Предметом конституційного контролю у цій справі була санкція частини шостої статті 481 Кодексу.
🔹У Рішенні Суду зазначено, що установлення оспорюваним положенням Кодексу альтернативних видів основних адміністративних стягнень – штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскації транспортного засобу – уможливлює індивідуалізацію судом адміністративного стягнення з урахуванням усієї сукупності обставин справи у межах законодавчо визначеної санкції та, як наслідок, реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі частини шостої статті 481 Кодексу.
Згідно з Конституцією України, юридичними позиціями Конституційного Суду України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини гарантоване частиною першою статті 41 Конституції України право власності не є абсолютним і може зазнавати обмежень. Проте Конституційний Суд України наголошує, що 🗞будь-яке втручання у право власності має ґрунтуватися на законі, бути спрямованим на досягнення легітимної мети та пропорційним, тобто забезпечувати „справедливий баланс“ між інтересами суспільства і цим правом.
🔸Суд вважає, що санкція частини шостої статті 481 Кодексу не суперечить вимозі юридичної визначеності та забезпечує законне втручання у право власності особи в розумінні практики тлумачення Європейським судом з прав людини статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Конституційний Суд України зазначає, що ступінь суворості міри адміністративної відповідальності за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само за втрату цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, є достатнім для досягнення бажаного стримувального та карального ефекту і запобігання майбутнім порушенням частини шостої статті 481 Кодексу.
📑Беручи до уваги межі розсуду, якими наділена Верховна Рада України у сфері визначення видів порушень митних правил та відповідальності за вчинення таких порушень, Конституційний Суд України дійшов думки, що санкція частини шостої статті 481 Кодексу не допускає невиправданого та надмірного втручання у право власності.
🖇#КСУ зауважує, що зі змісту абзацу другого частини шостої статті 481 Кодексу випливає, що законодавець визначив справедливу міру адміністративної відповідальності для досягнення легітимної мети, унаслідок чого суди можуть забезпечити індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи, не покладаючи на особу індивідуального і надмірного тягаря. Тому санкція частини шостої статті 481 Кодексу створює належне нормативне підґрунтя для досягнення „справедливого балансу“ між загальним інтересом і захистом права власності та відповідає принципу верховенства права, зокрема такій його вимозі, як принцип пропорційності.
Більше: http://surl.li/kwrjh
Більше: http://surl.li/kwrjh
⚖️#КСУ розглядав справи за конституційним зверненням і конституційними поданнями народних депутатів України та Верховного Суду
🔸У четвер, 7 вересня, Велика палата на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочала розгляд справи за конституційним зверненням 49 народних депутатів України про надання висновку щодо конституційності Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 21 квітня 2010 року, ратифікованої Законом України „Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України“ від 27 квітня 2010 року № 2153–VI.
🔗У цій справі Суд оголосив перерву. Її розгляд Суд продовжить на відкритій частині одного з наступних пленарних засідань.
🔹Велика палата на закритій частині пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності абзацу тринадцятого пункту 23-1 розділу ІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про Вищу раду правосуддя“ від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, абзаців першого, шостого, одинадцятого пункту 4 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“ від 14 липня 2021 року № 1635-ІХ;
➖ 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень першого речення частини першої статті 13, частини першої статті 14 Конституції України.
🔗Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔹Окрім цього, Велика палата об’єднала в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Глазько Олесі Сергіївни щодо конституційності частини першої статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Забари Альони Володимирівни, Мартиросяна Гагіка Міграновича, Трутнєва Сергія Валерійовича щодо конституційності положень частини першої статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Копилової Надії Анатоліївни щодо конституційності положень частини першої статті 14-2, частини п’ятої статті 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
http://surl.li/kwrwo
🔸У четвер, 7 вересня, Велика палата на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочала розгляд справи за конституційним зверненням 49 народних депутатів України про надання висновку щодо конституційності Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 21 квітня 2010 року, ратифікованої Законом України „Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України“ від 27 квітня 2010 року № 2153–VI.
🔗У цій справі Суд оголосив перерву. Її розгляд Суд продовжить на відкритій частині одного з наступних пленарних засідань.
🔹Велика палата на закритій частині пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності абзацу тринадцятого пункту 23-1 розділу ІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про Вищу раду правосуддя“ від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, абзаців першого, шостого, одинадцятого пункту 4 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“ від 14 липня 2021 року № 1635-ІХ;
➖ 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень першого речення частини першої статті 13, частини першої статті 14 Конституції України.
🔗Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
🔹Окрім цього, Велика палата об’єднала в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами Глазько Олесі Сергіївни щодо конституційності частини першої статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Забари Альони Володимирівни, Мартиросяна Гагіка Міграновича, Трутнєва Сергія Валерійовича щодо конституційності положень частини першої статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Копилової Надії Анатоліївни щодо конституційності положень частини першої статті 14-2, частини п’ятої статті 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
http://surl.li/kwrwo
📍 Відбудеться ІІ Маріупольський конституційний форум
„Візії майбутнього: конституційний вимір повоєнного відновлення України та європейської інтеграції“
✅Цьогорічний форум, який відбудеться у жовтні, покликаний привернути увагу до актуальних питань захисту прав людини за допомогою інструментів конституційного правосуддя, відновлення та утвердження конституційних цінностей і людських прав на всій території України.
ℹ️ Зазначений захід буде продовженням І Маріупольського конституційного форуму, який був започаткований у 2021 році та проведений в місті Маріуполь 13-14 вересня цього ж року.
▶️ Інформаційний матеріал про І Маріупольський конституційний форум на тему „Людська гідність та забезпечення прав людини в умовах суспільних трансформацій‟: https://bit.ly/3Lbk4M1
▶️ Збірник матеріалів форуму: https://bit.ly/3vyTBAA
Захід організовує Конституційний Суд України спільно із Програмою підтримки ОБСЄ для України.
З організаційних питань звертатися за телефоном: (044) 238-10-18.
„Візії майбутнього: конституційний вимір повоєнного відновлення України та європейської інтеграції“
✅Цьогорічний форум, який відбудеться у жовтні, покликаний привернути увагу до актуальних питань захисту прав людини за допомогою інструментів конституційного правосуддя, відновлення та утвердження конституційних цінностей і людських прав на всій території України.
ℹ️ Зазначений захід буде продовженням І Маріупольського конституційного форуму, який був започаткований у 2021 році та проведений в місті Маріуполь 13-14 вересня цього ж року.
▶️ Інформаційний матеріал про І Маріупольський конституційний форум на тему „Людська гідність та забезпечення прав людини в умовах суспільних трансформацій‟: https://bit.ly/3Lbk4M1
▶️ Збірник матеріалів форуму: https://bit.ly/3vyTBAA
Захід організовує Конституційний Суд України спільно із Програмою підтримки ОБСЄ для України.
З організаційних питань звертатися за телефоном: (044) 238-10-18.
⚖️ Відбулися засідання Великої палати #КСУ
У вівторок, 12 вересня 2023 року, Велика палата на закритій частині пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності пункту 3 розділу ІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації“;
➖ 45 народних депутатів України щодо конституційності положень пункту 1 частини другої статті 37, статті 45, пункту 12 розділу „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ та окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України.
🖇Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Велика палата на засіданні подовжила до 12 жовтня ц.р. строк ухвалення колегіями суддів Суду ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Олександра Пасічника, Володимира Курила, Євгена Куртяка.
http://surl.li/lavpf
У вівторок, 12 вересня 2023 року, Велика палата на закритій частині пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
➖ Верховного Суду щодо конституційності пункту 3 розділу ІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації“;
➖ 45 народних депутатів України щодо конституційності положень пункту 1 частини другої статті 37, статті 45, пункту 12 розділу „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ та окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України.
🖇Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Велика палата на засіданні подовжила до 12 жовтня ц.р. строк ухвалення колегіями суддів Суду ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Олександра Пасічника, Володимира Курила, Євгена Куртяка.
http://surl.li/lavpf
⚖️#КСУ ухвалив Рішення щодо гарантії соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
🔹Перший сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) на пленарному засіданні 13 вересня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Костіни Миколи Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс).
💬Зазначеним положенням Кодексу, зокрема, установлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796 –XII (далі – Закон № 796) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Отже, предметом конституційного контролю в цій справі є положення пункту 26 розділу VІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу в частині застосування норм і положень статей 50, 54 Закону № 796.
🖇Закон № 796 є спеціальним, ним визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, в тому числі порядок пенсійного забезпечення таких осіб, тому Суд наголошує, що соціальні гарантії для цієї категорії осіб, зокрема, розмір їх пенсійного забезпечення має встановлювати законодавець виключно в Законі № 796.
✍️У Рішенні зазначається, що Законом № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначено чотири категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Порядок призначення державної та додаткової пенсій особам, віднесеним до категорії 1, врегульовано статтями 50, 54 Закону № 796.
Згідно зі статтею 54 Закону № 796 визначено державну пенсію особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Цією ж статтею установлено розмір пенсії з інвалідності особам, віднесеним до категорії 1, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, а Кабінет Міністрів України визначає лише порядок призначення такої пенсії.
🔸Суд наголошує, що розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи не можуть залежати від наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Такі пенсії мають виплачуватися в порядку та розмірах визначених законом. При цьому розмір пенсій не може корегуватися Кабінетом Міністрів України в залежності від наявних фінансових ресурсів.
Оскільки, встановлення положенням пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу іншого, ніж у статті 54 Закону № 796, законодавчого регулювання спричиняє юридичну невизначеність під час застосування зазначених норм Кодексу та Закону № 796 позбавляє осіб, віднесених до категорії 1 можливості бути впевненими в отриманні гарантованої державної пенсії, адже їх виплати залежать від фінансових можливостей держави. Це на переконання Суду суперечить принципу верховенства права, встановленому частиною першою статті 8 Конституції України.
🔸Отже, Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу у частині застосування статті 54 Закону № 796.
Водночас у Рішенні Суд визнав конституційним положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 50 Закону України № 796 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
🔹Перший сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) на пленарному засіданні 13 вересня 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Костіни Миколи Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс).
💬Зазначеним положенням Кодексу, зокрема, установлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796 –XII (далі – Закон № 796) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Отже, предметом конституційного контролю в цій справі є положення пункту 26 розділу VІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу в частині застосування норм і положень статей 50, 54 Закону № 796.
🖇Закон № 796 є спеціальним, ним визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, в тому числі порядок пенсійного забезпечення таких осіб, тому Суд наголошує, що соціальні гарантії для цієї категорії осіб, зокрема, розмір їх пенсійного забезпечення має встановлювати законодавець виключно в Законі № 796.
✍️У Рішенні зазначається, що Законом № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначено чотири категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Порядок призначення державної та додаткової пенсій особам, віднесеним до категорії 1, врегульовано статтями 50, 54 Закону № 796.
Згідно зі статтею 54 Закону № 796 визначено державну пенсію особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Цією ж статтею установлено розмір пенсії з інвалідності особам, віднесеним до категорії 1, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, а Кабінет Міністрів України визначає лише порядок призначення такої пенсії.
🔸Суд наголошує, що розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи не можуть залежати від наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Такі пенсії мають виплачуватися в порядку та розмірах визначених законом. При цьому розмір пенсій не може корегуватися Кабінетом Міністрів України в залежності від наявних фінансових ресурсів.
Оскільки, встановлення положенням пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу іншого, ніж у статті 54 Закону № 796, законодавчого регулювання спричиняє юридичну невизначеність під час застосування зазначених норм Кодексу та Закону № 796 позбавляє осіб, віднесених до категорії 1 можливості бути впевненими в отриманні гарантованої державної пенсії, адже їх виплати залежать від фінансових можливостей держави. Це на переконання Суду суперечить принципу верховенства права, встановленому частиною першою статті 8 Конституції України.
🔸Отже, Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу у частині застосування статті 54 Закону № 796.
Водночас у Рішенні Суд визнав конституційним положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 50 Закону України № 796 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 50 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії 1, призначають щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Оскільки стаття 50 Закону № 796 безпосередньо не встановлює розмірів щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1 у Суду відсутні підстави вважати, що положення пункту 26 розділу VІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу в частині, за якою норми і положення статті 50 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, має ознаки невідповідності положенням частини першої статті 8 Конституції України.
🔹Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу у частині застосування статті 54 Закону № 796 є неконституційним. Також, Суд визнав таким, що відповідає Конституції України положення пункту 26 розділу VІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу в частині застосування норм і положень статті 50 Закону № 796.
Суддя-доповідач у цій справі – Віктор Кичун.
Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 14 вересня 2023 року.
http://surl.li/lbujz
Оскільки стаття 50 Закону № 796 безпосередньо не встановлює розмірів щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1 у Суду відсутні підстави вважати, що положення пункту 26 розділу VІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу в частині, за якою норми і положення статті 50 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, має ознаки невідповідності положенням частини першої статті 8 Конституції України.
🔹Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу у частині застосування статті 54 Закону № 796 є неконституційним. Також, Суд визнав таким, що відповідає Конституції України положення пункту 26 розділу VІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Кодексу в частині застосування норм і положень статті 50 Закону № 796.
Суддя-доповідач у цій справі – Віктор Кичун.
Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 14 вересня 2023 року.
http://surl.li/lbujz
📌Суд розглядав справу про конституційність припису КУпАП, який встановлює відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті
📝Перший сенат #КСУ 13 вересня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Гасяка Віталія Валерійовича щодо відповідності Конституції України частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
🗨️ Як зазначив суддя-доповідач у справі Олександр Петришин, заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Основному Закону України припис Кодексу, відповідно до якого адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, несе відповідальна особа – фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб <…>.
🔹 Суддя-доповідач поінформував, що Віталій Гасяк був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 Кодексу, згідно з якою „перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу“. На заявника був накладений адміністративний штраф у розмірі 34 тис. грн.
🔸 Не погоджуючись із постановою у його справі, заявник звернувся до суду першої інстанції, який відмовив у задоволені позову щодо скасування цієї постанови. Суд апеляційної інстанції залишив скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У своїй постанові суд вказав, зокрема, про відсутність у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про належного користувача, які мав би надати заявник.
🔹 На думку автора клопотання, частина перша статті 14-3 Кодексу не відповідає Конституції України, оскільки порушує принцип індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості особи.
🔸 Під час засідання суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи були надіслані запити до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державної служби України з безпеки на транспорті, а також до низки закладів вищої освіти та наукових установ.
⚖️ У цій справі Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
👥 На пленарному засіданні були присутні представник суб’єкта права на конституційну скаргу Надія Щадей та постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
🎞️ Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду за посиланням: ⏩https://ccu.gov.ua/kategoriya/2023.
http://surl.li/lbura
📝Перший сенат #КСУ 13 вересня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Гасяка Віталія Валерійовича щодо відповідності Конституції України частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
🗨️ Як зазначив суддя-доповідач у справі Олександр Петришин, заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Основному Закону України припис Кодексу, відповідно до якого адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, несе відповідальна особа – фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб <…>.
🔹 Суддя-доповідач поінформував, що Віталій Гасяк був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 Кодексу, згідно з якою „перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу“. На заявника був накладений адміністративний штраф у розмірі 34 тис. грн.
🔸 Не погоджуючись із постановою у його справі, заявник звернувся до суду першої інстанції, який відмовив у задоволені позову щодо скасування цієї постанови. Суд апеляційної інстанції залишив скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У своїй постанові суд вказав, зокрема, про відсутність у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про належного користувача, які мав би надати заявник.
🔹 На думку автора клопотання, частина перша статті 14-3 Кодексу не відповідає Конституції України, оскільки порушує принцип індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості особи.
🔸 Під час засідання суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи були надіслані запити до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державної служби України з безпеки на транспорті, а також до низки закладів вищої освіти та наукових установ.
⚖️ У цій справі Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
👥 На пленарному засіданні були присутні представник суб’єкта права на конституційну скаргу Надія Щадей та постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
🎞️ Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду за посиланням: ⏩https://ccu.gov.ua/kategoriya/2023.
http://surl.li/lbura
✍️ #КСУ перевірить на конституційність припис КПК України, яким визначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні окремих злочинів, застосовується винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
📚Другий сенат Суду 13 вересня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Бичкова Сергія Андрійовича щодо відповідності Конституції України частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність приписам Конституції України частину шосту статті 176 Кодексу, згідно з якою „під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті‟.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Заявнику було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 114-1 Кримінального кодексу України, „а саме: у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, за попередньою змовою групою осіб“.
Слідчий суддя суду першої інстанції ухвалою від 9 березня 2023 року обрав стосовно підозрюваного Сергія Бичкова запобіжний захід у виді тримання під вартою до 7 травня 2023 року включно. Суд апеляційної інстанції залишив вказане рішення без змін.
🗞Автор клопотання визнає, що метою частини шостої статті 176 Кодексу, „є запобігання переховуванню від слідства і суду осіб, підозрюваних у злочинах проти національної та громадської безпеки, що під час дії воєнного стану є надзвичайно актуально‟, і зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини „окремі гарантії основоположних прав і свобод людини, що закріплені в Конвенції… можуть бути звужені з огляду на ступінь суспільної небезпеки певної категорії злочинів, зокрема, тероризму. При цьому важливим є те, щоб встановлення більш низького порогу цих гарантій не посягало на саму сутність прав і свобод людини, позбавляючи їх тим самим своєї цінності„.
Автор клопотання зазначає, що частина шоста статті 176 Кодексу не відповідає приписам статті 29 Конституції України, оскільки „фактично встановлено презумпцію, за якою наявність підозри у вчиненні окремих злочинів обумовлює виключну необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права на застосування іншого запобіжного заходу“. На його думку, „цей підхід є дискримінаційним, оскільки ставить осіб, щодо яких застосовується такий запобіжний захід, у нерівні умови порівняно з тими особами, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні інших злочинів аналогічного ступеня тяжкості“.
Окрім цього, автор клопотання твердить, що оспорюваним приписом Кодексу „значно звужено обсяг права підозрюваних бути звільненими під час провадження, чим порушено частину другу статті 3, частини першу, другу статті 8, частину третю статті 22, частину першу статті 24, частини першу, другу статті 29 Конституції України“; „а також виключено судовий контроль за ув’язненням згаданої категорії підозрюваних, обвинувачених, оскільки суд не може брати до уваги визначені процесуальним законом ризики, що обумовлюють необхідність застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою“.
Суб’єкт права на конституційну скаргу переконаний, що за частиною шостою статті 176 Кодексу „підозрюваний, обвинувачений фактично позбавлений права заявити клопотання про звільнення з-під варти і застосування до нього альтернативного запобіжного заходу, оскільки, будучи закріпленим в чинному законі, у цій категорії кримінальних проваджень таке право, з огляду
📚Другий сенат Суду 13 вересня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Бичкова Сергія Андрійовича щодо відповідності Конституції України частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
💬Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність приписам Конституції України частину шосту статті 176 Кодексу, згідно з якою „під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті‟.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Заявнику було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 114-1 Кримінального кодексу України, „а саме: у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, за попередньою змовою групою осіб“.
Слідчий суддя суду першої інстанції ухвалою від 9 березня 2023 року обрав стосовно підозрюваного Сергія Бичкова запобіжний захід у виді тримання під вартою до 7 травня 2023 року включно. Суд апеляційної інстанції залишив вказане рішення без змін.
🗞Автор клопотання визнає, що метою частини шостої статті 176 Кодексу, „є запобігання переховуванню від слідства і суду осіб, підозрюваних у злочинах проти національної та громадської безпеки, що під час дії воєнного стану є надзвичайно актуально‟, і зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини „окремі гарантії основоположних прав і свобод людини, що закріплені в Конвенції… можуть бути звужені з огляду на ступінь суспільної небезпеки певної категорії злочинів, зокрема, тероризму. При цьому важливим є те, щоб встановлення більш низького порогу цих гарантій не посягало на саму сутність прав і свобод людини, позбавляючи їх тим самим своєї цінності„.
Автор клопотання зазначає, що частина шоста статті 176 Кодексу не відповідає приписам статті 29 Конституції України, оскільки „фактично встановлено презумпцію, за якою наявність підозри у вчиненні окремих злочинів обумовлює виключну необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права на застосування іншого запобіжного заходу“. На його думку, „цей підхід є дискримінаційним, оскільки ставить осіб, щодо яких застосовується такий запобіжний захід, у нерівні умови порівняно з тими особами, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні інших злочинів аналогічного ступеня тяжкості“.
Окрім цього, автор клопотання твердить, що оспорюваним приписом Кодексу „значно звужено обсяг права підозрюваних бути звільненими під час провадження, чим порушено частину другу статті 3, частини першу, другу статті 8, частину третю статті 22, частину першу статті 24, частини першу, другу статті 29 Конституції України“; „а також виключено судовий контроль за ув’язненням згаданої категорії підозрюваних, обвинувачених, оскільки суд не може брати до уваги визначені процесуальним законом ризики, що обумовлюють необхідність застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою“.
Суб’єкт права на конституційну скаргу переконаний, що за частиною шостою статті 176 Кодексу „підозрюваний, обвинувачений фактично позбавлений права заявити клопотання про звільнення з-під варти і застосування до нього альтернативного запобіжного заходу, оскільки, будучи закріпленим в чинному законі, у цій категорії кримінальних проваджень таке право, з огляду
на заборону застосування альтернативних запобіжних заходів, є фікцією“.
📝Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до низки органів державної влади на наукових установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
☑️Другий сенат дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні були присутні представник суб’єкта права на конституційну скаргу Олександр Бабіч та постійний Представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
Переглянути пленарне засідання можна тут: http://surl.li/lbvbh
Більше: http://surl.li/lbvam
📝Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до низки органів державної влади на наукових установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
☑️Другий сенат дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні були присутні представник суб’єкта права на конституційну скаргу Олександр Бабіч та постійний Представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
Переглянути пленарне засідання можна тут: http://surl.li/lbvbh
Більше: http://surl.li/lbvam