Зачем маме Леры с рваной раной на руке надо было разбирать завалы дома в Туапсе после удара беспилотника?

Спросите у Путина

343 дні на «нулі» – історія командира роти 3 гірсько-штурмового батальйону

37-річний Олексій (позивний Ботанік) – боєць 3 гірсько-штурмового батальйону 128 ОГШБр – безвилазно пробув на «нулі» майже цілий рік – 343 дні. Утім, унікальність Олексія не тільки в тривалості перебування на бойових позиціях, а і в тому, що він капітан, командир гірсько-штурмової роти. Очевидно, на сьогодні це найтриваліший бойовий вихід для офіцера ЗСУ.

Хороші ротні часто бувають на передніх позиціях, однак не надовго, адже крім власне бойової в них купа й іншої роботи. Олексій пробув на передку найдовше з усіх – зайшов на позиції 1 квітня 2025 року, а вийшов 8 березня 2026-го.

До війни Олексій – цілком цивільна людина з Луганщини – тієї частини, що перебуває в окупації з 2014 року. Ще до початку російської агресії він вступив у Харківський національний університет імені В.Каразіна на біологічний факультет, де паралельно пройшов військову кафедру й отримав офіцерське звання. У 2013-му одружився, а наступного року переїхав до дружини на Черкащину й став працювати в Центрі зайнятості в невеликому селищі. Ще через два роки став батьком – дружина народила доньку.

У сферу обов’язків Олексія входила й профорієнтація для ЗСУ, іншими словами, він підшукував для армії контрактників і часто по роботі спілкувався з ТЦК. Ця «карма» врешті-решт наздогнала його самого. Якось у кінці 2020-го ТЦК-шники запросили його на каву, щоб «обговорити певні робочі питання», і вручили повістку на 18-місячну службу в ЗСУ як офіцера запасу. «Півтора року швидко минуть, відслужите в якійсь бригаді, отримаєте нормальне звання і все буде добре…» – пообіцяли вони. Від такої «ласої» пропозиції теоретично можна було відкосити, однак Олексій погодився.

– Я вирішив закрити це питання – не ховатися, а відслужити 18 місяців, повернутися додому й спокійно дивитися людям в очі, – пояснює боєць.

По розподілу офіцер потрапив у 128 ОГШБр, став командиром взводу вогнеметників у роті РХБЗ (радіаційний, хімічний та біологічний захист). Його призов мав закінчитися в червні 2022 року, однак у лютому почалася повномасштабна війна, томі в ЗСУ довелося затриматися.

У зоні бойових дій Олексій як командир хоч і не працював безпосередньо з вогнеметом, але на бойових позиціях був дуже часто. З огляду на освіту й інтелігентний вигляд (зокрема, окуляри), за ним міцно закріпився позивний Ботанік.

Згодом вогнеметників почали переводити в піхотні підрозділи, і Олексій залишився в батальйоні, з яким працював. Спершу став заступником командира роти, а як тільки ротний пішов на підвищення, зайняв його місце.

Позиції гірсько-штурмової роти знаходяться на Оріхівському напрямку Запорізької області в посадках між населеними пунктами. Вогневі точки розміщені в шаховому порядку, одна висунута вперед, решта по боках і позаду, загальна лінія відповідальності – близько двох кілометрів. КСП роти (командно-спостережний пункт) облаштований позаду, але входить у систему фортифікацій. Провізія, оснащення й боєкомплект доставляється по максимуму пікапами в дощові й туманні ночі. Якщо ж погода сприяє ворожим БПЛА, постачання здійснюється великими дронами-бомберами.

– На лінії зіткнення бувають періоди затишшя і бойової активності. Це залежить, по-перше, від погоди: чим гірша погода для наших дронів, тим більше ворожих штурмів. А, по-друге, від дат. Є в росіян певні сакральні дати, з нагоди яких вони хочуть прославитися, наприклад, дєнь побєди чи дєнь армії… Ми знаємо, що треба вистояти цей період, а далі вони зітруться й настане затишшя.

Затишшя умовне, бо якщо немає штурмів і не працює артилерія, то дрони літають практично завжди. Але в такі періоди піхоті все таки легше. Утім, з іншого боку ця одноманітність, відсутність нормального побуту, харчування і незмінність картинки сильно давить на мізки й провокує дрібні конфлікти.

– Щоб мінімізувати їх, я намагався тасувати людей – перекидав із точки на точку, – каже Ботанік. – І це допомагало.

Росіяни періодично намагалися прорвати напрямок, штурмували позиції на БМП, мотоциклах, квадриках чи пішки.