Традиційно річкова навігація у Херсоні розпочиналася у першій половині квітня. Точна дата щороку визначалася рішенням міської влади залежно від погодних умов та готовності суден.
Відкриття весняної навігації в Херсоні — це не просто початок сезону перевезень, це справжній ритуал, який десятиліттями визначав ритм життя міста. Для херсонця «поїхати на той берег» — це частина ДНК, де дача в плавнях була і місцем сили, і головним джерелом свіжої городини.
Хоча сьогодні через воєнний стан та близькість фронту масова цивільна навігація на Дніпрі офіційно заборонена з міркувань безпеки, пам'ять про це дійство залишається яскравою сторінкою життя Півдня.
Як це виглядало: «Велике переселення»
Традиційно навігація стартувала у першій половині квітня. Це був день, коли херсонський Річковий порт перетворювався на гучне, живе море людей.
* Атмосфера: Черги починали шикуватися ще вдосвіта. Люди з рюкзаками, саджанцями, відрами та незмінними «кравчучками» заповнювали причали.
* Транспорт: На лінію виходили легендарні теплоходи типу «ОМ» та «Каштан». Кожен рейс був схожий на окрему подорож, де обговорювалися новини, рецепти добрив та прогнози на врожай.
Маршрути: Карта херсонських плавнів
Дніпровські плавні — це унікальний лабіринт проток та єриків. Маршрути катерів охоплювали понад 80 дачних кооперативів. Найпопулярніші напрямки:
* Кардашинка — класика херсонського лівобережжя.
* Чайка та Конка — напрямки, що проходили крізь затишні вузькі протоки.
* Нижня та Верхня Прогної — маршрути, де річка стає особливо широкою та величною.
Масштаб у цифрах
У мирні роки статистика навігації вражала:
* Кількість пасажирів: За сезон річкові трамвайчики перевозили від 150 до 200 тисяч людей.
* Кількість дачників: Понад 40 000 родин мали свої ділянки «на островах», до яких можна було дістатися виключно водою.
* Пільги: Цікавий факт — до 90% пасажирів складали пенсіонери, для яких місто традиційно робило проїзд безкоштовним або за мінімальну вартість. Це була чи не найбільша соціальна програма річкових перевезень в Україні.
Сьогодення та надія
Зараз плавні Херсонщини — це зона особливої небезпеки. Через постійні обстріли з тимчасово окупованого лівого берега та наслідки підриву Каховської ГЕС, звичні маршрути недоступні. Дуже хочеться вірити, що колись настане весна, коли катери знову подадуть гудок, а причали заповняться людьми, що їдуть не ховатися, а сіяти життя.
Фотографії Борис Романченко
Джерело: канал «Острів-Херсон!»
@bagnenkoDaily
Відкриття весняної навігації в Херсоні — це не просто початок сезону перевезень, це справжній ритуал, який десятиліттями визначав ритм життя міста. Для херсонця «поїхати на той берег» — це частина ДНК, де дача в плавнях була і місцем сили, і головним джерелом свіжої городини.
Хоча сьогодні через воєнний стан та близькість фронту масова цивільна навігація на Дніпрі офіційно заборонена з міркувань безпеки, пам'ять про це дійство залишається яскравою сторінкою життя Півдня.
Як це виглядало: «Велике переселення»
Традиційно навігація стартувала у першій половині квітня. Це був день, коли херсонський Річковий порт перетворювався на гучне, живе море людей.
* Атмосфера: Черги починали шикуватися ще вдосвіта. Люди з рюкзаками, саджанцями, відрами та незмінними «кравчучками» заповнювали причали.
* Транспорт: На лінію виходили легендарні теплоходи типу «ОМ» та «Каштан». Кожен рейс був схожий на окрему подорож, де обговорювалися новини, рецепти добрив та прогнози на врожай.
Маршрути: Карта херсонських плавнів
Дніпровські плавні — це унікальний лабіринт проток та єриків. Маршрути катерів охоплювали понад 80 дачних кооперативів. Найпопулярніші напрямки:
* Кардашинка — класика херсонського лівобережжя.
* Чайка та Конка — напрямки, що проходили крізь затишні вузькі протоки.
* Нижня та Верхня Прогної — маршрути, де річка стає особливо широкою та величною.
Масштаб у цифрах
У мирні роки статистика навігації вражала:
* Кількість пасажирів: За сезон річкові трамвайчики перевозили від 150 до 200 тисяч людей.
* Кількість дачників: Понад 40 000 родин мали свої ділянки «на островах», до яких можна було дістатися виключно водою.
* Пільги: Цікавий факт — до 90% пасажирів складали пенсіонери, для яких місто традиційно робило проїзд безкоштовним або за мінімальну вартість. Це була чи не найбільша соціальна програма річкових перевезень в Україні.
Сьогодення та надія
Зараз плавні Херсонщини — це зона особливої небезпеки. Через постійні обстріли з тимчасово окупованого лівого берега та наслідки підриву Каховської ГЕС, звичні маршрути недоступні. Дуже хочеться вірити, що колись настане весна, коли катери знову подадуть гудок, а причали заповняться людьми, що їдуть не ховатися, а сіяти життя.
Фотографії Борис Романченко
Джерело: канал «Острів-Херсон!»
@bagnenkoDaily
❤9🙏4💔4
Народження Херсона: Від фортечних стін до мрій про імперію
Перші херсонські будівлі розкинулися на схід від суворої Фортеці. Саме вони дали початок самому місту, відомому як Військовий Форштадт. Його вигляд диктувала сувора необхідність: тут зводили житло для численних полків та прихисток для робітників, чиїми руками день за днем поставали оборонні вали та монументальні споруди цитаделі.
Водночас на захід від кріпосних стін, із перших же років життя Херсона, розросталися зовсім інші квартали — цивільні. Так народилося Грецьке передмістя, яке також називали Купецьким містом.
Свою назву ця частина міста отримала завдяки першим вільним поселенцям — грекам. Вони залишали рідні краї та осідали тут, плекаючи у серцях величну надію: віру в те, що саме звідси розпочнеться відродження колись могутньої Грецької імперії.
#украіна #херсон #історія
@bagnenkoDaily
Перші херсонські будівлі розкинулися на схід від суворої Фортеці. Саме вони дали початок самому місту, відомому як Військовий Форштадт. Його вигляд диктувала сувора необхідність: тут зводили житло для численних полків та прихисток для робітників, чиїми руками день за днем поставали оборонні вали та монументальні споруди цитаделі.
Водночас на захід від кріпосних стін, із перших же років життя Херсона, розросталися зовсім інші квартали — цивільні. Так народилося Грецьке передмістя, яке також називали Купецьким містом.
Свою назву ця частина міста отримала завдяки першим вільним поселенцям — грекам. Вони залишали рідні краї та осідали тут, плекаючи у серцях величну надію: віру в те, що саме звідси розпочнеться відродження колись могутньої Грецької імперії.
#украіна #херсон #історія
@bagnenkoDaily
❤🔥6❤3🙏1
Вчора випадково дізнався від відомого краєзнавця Херсонщини Олег Лиховид , що кораблі з верфі перетягували за допомогою верблюдів. Запитав ШІ, що він про це думає.
Ось детальніша інформація щодо джерел та історичного контексту цієї незвичайної практики:
1. Мемуари очевидців та мандрівників
Основним документальним підтвердженням є щоденники іноземців, які відвідували Херсон у період його розбудови.
* Франсіско де Міранда (1786–1787 рр.): У своїх нотатках він прямо вказував на технічну проблему — глибина Дніпра біля Херсона була недостатньою для суден з великою осадкою. Він описував, що для подолання мілин використовували спеціальні пристосування та значну тяглову силу.
* Гілберт Ромм (1786 р.): Французький мандрівник у своїх подорожніх листах згадував про незвичний для європейців вигляд степового Херсона, де верблюди були частиною повсякденного пейзажу і використовувалися для найважчих робіт на березі та в Адміралтействі.
2. Технічне джерело: Система «камелів»
Це джерело пояснює саме «технологічний» бік питання. Кораблі не просто «тягли», їх піднімали.
* Словник морських термінів XVIII ст.: Описує «камелі» (від англ. camel) — це два порожнисті понтони, які наповнювали водою, підводили під днище корабля, а потім воду викачували. Корабель піднімався над водою, що дозволяло провести його через мілини.
* Зв'язок з верблюдами: Оскільки процес виведення корабля на «камелях» проти течії або через складні піщані перекати потребував колосальної стабільної сили, на березі задіювали каравани верблюдів. Вони тягли канати (перліні), допомагаючи понтонам рухатися в потрібному напрямку.
3. Архівні дані Херсонського Адміралтейства
Згідно з господарськими записами кінця XVIII століття:
* Верблюди офіційно перебували на забезпеченні флоту. Вони цінувалися більше за коней, оскільки один верблюд міг замінити 3–4 коней при перетягуванні щогл та важких корпусних деталей по піску.
* Є згадки про те, що саме для проведення перших великих лінійних кораблів (таких як «Слава Катерини») до Глибокої пристані використовували комбінований метод: понтони-камелі у воді та верблюжу тягу на березі або мілководді.
4. Історико-краєзнавчі дослідження
* Праці Віктора Гошкевича: Засновник Херсонського археологічного музею на початку XX століття збирав свідчення про те, що верблюди залишалися звичним робочим транспортом у Херсонській губернії аж до середини XIX століття, будучи «спадщиною» інтенсивного будівництва флоту часів Потьомкіна.
Таким чином, джерела підтверджують, що це не була просто примха, а єдиний можливий на той час інженерний шлях вивести потужний флот із річкової верфі у відкрите море.
@bagnenkoDaily
Ось детальніша інформація щодо джерел та історичного контексту цієї незвичайної практики:
1. Мемуари очевидців та мандрівників
Основним документальним підтвердженням є щоденники іноземців, які відвідували Херсон у період його розбудови.
* Франсіско де Міранда (1786–1787 рр.): У своїх нотатках він прямо вказував на технічну проблему — глибина Дніпра біля Херсона була недостатньою для суден з великою осадкою. Він описував, що для подолання мілин використовували спеціальні пристосування та значну тяглову силу.
* Гілберт Ромм (1786 р.): Французький мандрівник у своїх подорожніх листах згадував про незвичний для європейців вигляд степового Херсона, де верблюди були частиною повсякденного пейзажу і використовувалися для найважчих робіт на березі та в Адміралтействі.
2. Технічне джерело: Система «камелів»
Це джерело пояснює саме «технологічний» бік питання. Кораблі не просто «тягли», їх піднімали.
* Словник морських термінів XVIII ст.: Описує «камелі» (від англ. camel) — це два порожнисті понтони, які наповнювали водою, підводили під днище корабля, а потім воду викачували. Корабель піднімався над водою, що дозволяло провести його через мілини.
* Зв'язок з верблюдами: Оскільки процес виведення корабля на «камелях» проти течії або через складні піщані перекати потребував колосальної стабільної сили, на березі задіювали каравани верблюдів. Вони тягли канати (перліні), допомагаючи понтонам рухатися в потрібному напрямку.
3. Архівні дані Херсонського Адміралтейства
Згідно з господарськими записами кінця XVIII століття:
* Верблюди офіційно перебували на забезпеченні флоту. Вони цінувалися більше за коней, оскільки один верблюд міг замінити 3–4 коней при перетягуванні щогл та важких корпусних деталей по піску.
* Є згадки про те, що саме для проведення перших великих лінійних кораблів (таких як «Слава Катерини») до Глибокої пристані використовували комбінований метод: понтони-камелі у воді та верблюжу тягу на березі або мілководді.
4. Історико-краєзнавчі дослідження
* Праці Віктора Гошкевича: Засновник Херсонського археологічного музею на початку XX століття збирав свідчення про те, що верблюди залишалися звичним робочим транспортом у Херсонській губернії аж до середини XIX століття, будучи «спадщиною» інтенсивного будівництва флоту часів Потьомкіна.
Таким чином, джерела підтверджують, що це не була просто примха, а єдиний можливий на той час інженерний шлях вивести потужний флот із річкової верфі у відкрите море.
@bagnenkoDaily
❤9👍3❤🔥1
Рибалки у херсонському Гідропарку. Грудень 1974 року. На звороті фото збереглася позначка, що крайній праворуч у плащі — А. Дібров.
Правовласник Костянтин Сухенко
З групи «Старий Херсон»
@bagnenkoDaily
Правовласник Костянтин Сухенко
З групи «Старий Херсон»
@bagnenkoDaily
🙏10❤4❤🔥2🤔1
віддам всі гроші світу за кавун
за скибку що так пахне диким степом
за верби і за хвиль дніпровських шум
де всесвіт весь зливається із небом
віддам всі гроші світу за поля
де бджоли пісню радісну гудуть
де соняхи набравшись сил цвітуть
де був таким щасливим колись я
моє ж ти небо світле й неозоре
де чайки набирають висоту
віддам всі гроші світу я за море
за теплий бриз в Залізному Порту
все тут в чужому місті не моє
до дна мене розлука довга п'є
і вся моя провина тільки в тому
що я усе віддам за шлях додому
#Сопрано
#Михайло_Олійник
за скибку що так пахне диким степом
за верби і за хвиль дніпровських шум
де всесвіт весь зливається із небом
віддам всі гроші світу за поля
де бджоли пісню радісну гудуть
де соняхи набравшись сил цвітуть
де був таким щасливим колись я
моє ж ти небо світле й неозоре
де чайки набирають висоту
віддам всі гроші світу я за море
за теплий бриз в Залізному Порту
все тут в чужому місті не моє
до дна мене розлука довга п'є
і вся моя провина тільки в тому
що я усе віддам за шлях додому
#Сопрано
#Михайло_Олійник
🙏12❤🔥3👍3💔1
Forwarded from Психолог під час війни
Розмова з моєю бабусею, 2 покоління одного роду - про Другу Світову, сучасну війну і життя між ними.
Це найважчий і один з найважливіших для мене записів. (інший не менш важливий - розмова з рідним братом, військовим)
Бо це розмова з бабунею. Моєю рідною бабунею. Яка знає мене з народження і виростила, вкладала любов і душу (окрім батьків, звісно)
Алла Антонівна Чуркіна, моя бабуся, народилась 25 грудня 1935 року.
Чесно, мені непросто було і готуватись, і записувати, і викладати.
Але це те, що зберігає досвід моєї сім’ї.
Це спогади. Спогади назавжди.
В цьому відео ми говоримо:
— про її дитинство
— про другу Свтову, яку вона зустріла 6-річною дівчинкою
— про життя після війни.
— про сучасну війну України з росією
— про 9 місяців в окупації, які вона провела в Херсоні
— про те, чому варто боротись
— про її віру в майбутнє України.
Кілька цитат бабусі:
"Українці правильно робили, що за своє бились"
«Я знаю, мене не буде, а Україна буде! І Крим повернеться в Україну.»
«В 1940-х ми носили український одяг всюди, навіть в росії»
«В школі в 1940-х ми навчались виключно на українській мові»
Я все розпитував і намагався відтворити чіткий наратив життя.
Бабуся дозволила поділитись цим з іншими.
Що ж. Ділюсь.
https://youtu.be/Zz4WAvlNce8
Буду вдячний, якщо подивитесь - напишіть, як вам. Дякую.
(В коментарях залишу 2 шматочки, які найбільше мене надихнули в нашій розмові)
@BagnenkoPsy
Це найважчий і один з найважливіших для мене записів. (інший не менш важливий - розмова з рідним братом, військовим)
Бо це розмова з бабунею. Моєю рідною бабунею. Яка знає мене з народження і виростила, вкладала любов і душу (окрім батьків, звісно)
Алла Антонівна Чуркіна, моя бабуся, народилась 25 грудня 1935 року.
Чесно, мені непросто було і готуватись, і записувати, і викладати.
Але це те, що зберігає досвід моєї сім’ї.
Це спогади. Спогади назавжди.
В цьому відео ми говоримо:
— про її дитинство
— про другу Свтову, яку вона зустріла 6-річною дівчинкою
— про життя після війни.
— про сучасну війну України з росією
— про 9 місяців в окупації, які вона провела в Херсоні
— про те, чому варто боротись
— про її віру в майбутнє України.
Кілька цитат бабусі:
"Українці правильно робили, що за своє бились"
«Я знаю, мене не буде, а Україна буде! І Крим повернеться в Україну.»
«В 1940-х ми носили український одяг всюди, навіть в росії»
«В школі в 1940-х ми навчались виключно на українській мові»
Я все розпитував і намагався відтворити чіткий наратив життя.
Бабуся дозволила поділитись цим з іншими.
Що ж. Ділюсь.
https://youtu.be/Zz4WAvlNce8
Буду вдячний, якщо подивитесь - напишіть, як вам. Дякую.
(В коментарях залишу 2 шматочки, які найбільше мене надихнули в нашій розмові)
@BagnenkoPsy
YouTube
Розмова з моєю бабусею - про Другу Світову, сучасну війну України і життя між ними.
Розмова з моєю бабусею, 2 покоління одного роду - про Другу Світову, сучасну війну і життя між ними.
Це найважчий і один з найважливіших для мене записів. (інший не менш важливий - розмова з рідним братом, військовим)
Бо це розмова з бабунею. Моєю рідною…
Це найважчий і один з найважливіших для мене записів. (інший не менш важливий - розмова з рідним братом, військовим)
Бо це розмова з бабунею. Моєю рідною…
❤🔥13❤5🔥1
Херсонська набережна і зранку, і ввечері була затишним місцем, особливо, коли сонце заливало її теплим ранковим світлом.
Добрий ранок!
Люблю це фото, ділюсь.
@bagnenkoDaily
Добрий ранок!
Люблю це фото, ділюсь.
@bagnenkoDaily
❤13🙏4❤🔥1🤔1
Херсон, часи окупації. Наші «визволителі», очевидно, вирішили, що інтернет — це гріховна розкіш, тому одним помахом кривого маніпулятора відправили все місто в захопливий тур «Цифровим середньовіччям». Поки світ обговорював нейромережі, ми освоювали мистецтво виживання без Google Maps та елементарного «ти як?».
Вайфай у місті перетворився на істоту набагато дефіцитнішу за містичного єдинорога. Побачити його на власні очі — це як виграти в лотерею, якої не існує. Але народна кмітливість та аномальні зони не підвели.
Культ Дорожнього Знака на Шуменському
Найбільший сюрреалізм відбувався на Шуменському, неподалік від АТБ. Там стояв звичайний дорожній знак, який за іронією долі (або через збій у матриці окупантів) став головним IT-хабом району.
• Місце сили: Саме біля цього металевого стовпа якимось чудом «пробивало» зв’язок.
• Новий ритуал: Збоку це виглядало як таємний релігійний обряд: натовп людей з витягнутими до неба смартфонами, що завмерли в химерних позах навколо знака.
• Швидкість: Якщо вам пощастило стати під правильним кутом до іржавої залізяки, ви могли навіть відправити текстове повідомлення — справжній технологічний прорив для епохи палеоліту, в яку нас намагалися загнати.
Мабуть, цей знак був єдиним об’єктом у радіусі трьох кілометрів, який чесно виконував свою роботу
#херсон #окупація #україна #війна
@bagnenkoDaily
Вайфай у місті перетворився на істоту набагато дефіцитнішу за містичного єдинорога. Побачити його на власні очі — це як виграти в лотерею, якої не існує. Але народна кмітливість та аномальні зони не підвели.
Культ Дорожнього Знака на Шуменському
Найбільший сюрреалізм відбувався на Шуменському, неподалік від АТБ. Там стояв звичайний дорожній знак, який за іронією долі (або через збій у матриці окупантів) став головним IT-хабом району.
• Місце сили: Саме біля цього металевого стовпа якимось чудом «пробивало» зв’язок.
• Новий ритуал: Збоку це виглядало як таємний релігійний обряд: натовп людей з витягнутими до неба смартфонами, що завмерли в химерних позах навколо знака.
• Швидкість: Якщо вам пощастило стати під правильним кутом до іржавої залізяки, ви могли навіть відправити текстове повідомлення — справжній технологічний прорив для епохи палеоліту, в яку нас намагалися загнати.
Мабуть, цей знак був єдиним об’єктом у радіусі трьох кілометрів, який чесно виконував свою роботу
#херсон #окупація #україна #війна
@bagnenkoDaily
❤9🙏5🤔1
Такі листи чіпляли окупанти на двері магазинів які не хотіли працювати з фубльом
Окупація Херсон 2022
@bagnenkoDaily
Окупація Херсон 2022
@bagnenkoDaily
🤬8🤮3🙏2
Шум старого Привозу: Прогулянка крізь час у Херсоні
На початку минулого століття Херсон стояв на порозі великих змін, готуючись переступити межу у сто тисяч мешканців. Місто дихало торгівлею: усюди розсипалися базарчики — Зелений, Забалковський, Рибний, Польський... Але серцем, де пульсувало справжнє життя, був Привоз.
Це не був просто ринок. Це було дзеркало херсонської душі, де в одному натовпі змішувалися блиск екіпажів багатих пань та лахміття жебраків, амбіції купців-мільйонерів та хитрість вуличних пройдисвітів.
Ранкове пробудження
Уявіть: ви підходите до Привозу, і ще за квартал вас огортає гул, схожий на нескінченне бджолине гудіння. Повітря просякнуте вигуками прикажчиків, закликами розносників холодного квасу та сбитню, а подекуди — і лайкою тих, хто надто рано зазирнув до шинку.
Тут панував суворий лад: «у калашний ряд зі свинячим рилом» ніхто не пхався. Кожен товар мав свою лінію:
• Селяни з возів пропонували гори овочів, хрусткі солоні огірки та ароматне сіно.
• Майстри-кустарі розхвалювали свій крам: від плетених кошиків до розписних скринь та дерев’яних ложок.
• Послуги на ходу: прямо на вулиці «холодні» шевці латали чоботи, не знімаючи їх з ноги клієнта, перукарі стригли під відкритим небом, а писці за копійку складали чолобитні для неграмотних.
Серед цього гармидеру шниряли кишенькові злодії та картярі, а над усім цим височіли бані двох церков, що нагадували про вічне посеред ринкової суєти.
Пастки «Толчка» та обіди в ганчірках
На захід від головних рядів починався «Толчок» — місце, де панували «маклаки». Ці пращури сучасних шахраїв могли продати вам чудові з виду штани, які вдома виявлялися з однією штаниною, або чоботи на картонній підошві. Саме тут народилося поняття «ринкова робота» як символ чогось вкрай неякісного.
Коли сонце підіймалося до зеніту, люд тягнувся до «обжорного ряду». Етнограф Афанасьєв-Чужбинський, відвідавши Привоз, описував це видовище з легким жахом: перекупниці привозили гарячий борщ, лапшу та уху в величезних горщиках, загорнутих у неймовірну кількість засмальцьованих ганчірок, щоб зберегти тепло. Посуд давали на місці, а от хліб треба було мати свій — фунт житнього коштував цілих три копійки! Цікаво, що візитною карткою Херсона тоді були цілі піраміди апельсинів та лимонів, які місцеві поглинали у величезній кількості.
Вечірні ланцюги
Центром архітектури був Гостинний ряд — розкішна двоповерхова споруда у формі літери «П» з колонадами, де в тіні арок виставляли дорогі меблі та манекени. Але місто росло, Привоз ставав затісним, і так виник Торговий провулок (нинішня вулиця Торгова), де торгували просто з землі.
До вечора Привоз поступово вщухав. Селяни поспішали додому, доки не стемніло. Поважні городяни вантажили на вози в’язанки дров — дефіцитного палива в степовому краї. Стукали віконниці, брязкали засуви. Спеціальні сторожі натягували важкі ланцюги між арками Гостинного двору, замикаючи їх на величезні замки, і випускали собак.
Нічну тишу порушував лише звук калатала сторожа. Але з першим променем сонця залізні ланцюги знову впадуть, зариплять немазані колеса возів, і Привоз знову зашумить, повторюючи свій нескінченний танець життя.
Історична довідка: Старий Привоз зник у 1930-х роках. Міська влада перенесла його на місце нинішнього Центрального ринку, охрестивши його згідно з духом часу — Червоним базаром. Але дух старої торгівлі назавжди залишився в назвах вулиць та спогадах старожилів
#херсон #історія #україна #привоз
Матеріал каналу: Незламність духу
@bagnenkoDaily
На початку минулого століття Херсон стояв на порозі великих змін, готуючись переступити межу у сто тисяч мешканців. Місто дихало торгівлею: усюди розсипалися базарчики — Зелений, Забалковський, Рибний, Польський... Але серцем, де пульсувало справжнє життя, був Привоз.
Це не був просто ринок. Це було дзеркало херсонської душі, де в одному натовпі змішувалися блиск екіпажів багатих пань та лахміття жебраків, амбіції купців-мільйонерів та хитрість вуличних пройдисвітів.
Ранкове пробудження
Уявіть: ви підходите до Привозу, і ще за квартал вас огортає гул, схожий на нескінченне бджолине гудіння. Повітря просякнуте вигуками прикажчиків, закликами розносників холодного квасу та сбитню, а подекуди — і лайкою тих, хто надто рано зазирнув до шинку.
Тут панував суворий лад: «у калашний ряд зі свинячим рилом» ніхто не пхався. Кожен товар мав свою лінію:
• Селяни з возів пропонували гори овочів, хрусткі солоні огірки та ароматне сіно.
• Майстри-кустарі розхвалювали свій крам: від плетених кошиків до розписних скринь та дерев’яних ложок.
• Послуги на ходу: прямо на вулиці «холодні» шевці латали чоботи, не знімаючи їх з ноги клієнта, перукарі стригли під відкритим небом, а писці за копійку складали чолобитні для неграмотних.
Серед цього гармидеру шниряли кишенькові злодії та картярі, а над усім цим височіли бані двох церков, що нагадували про вічне посеред ринкової суєти.
Пастки «Толчка» та обіди в ганчірках
На захід від головних рядів починався «Толчок» — місце, де панували «маклаки». Ці пращури сучасних шахраїв могли продати вам чудові з виду штани, які вдома виявлялися з однією штаниною, або чоботи на картонній підошві. Саме тут народилося поняття «ринкова робота» як символ чогось вкрай неякісного.
Коли сонце підіймалося до зеніту, люд тягнувся до «обжорного ряду». Етнограф Афанасьєв-Чужбинський, відвідавши Привоз, описував це видовище з легким жахом: перекупниці привозили гарячий борщ, лапшу та уху в величезних горщиках, загорнутих у неймовірну кількість засмальцьованих ганчірок, щоб зберегти тепло. Посуд давали на місці, а от хліб треба було мати свій — фунт житнього коштував цілих три копійки! Цікаво, що візитною карткою Херсона тоді були цілі піраміди апельсинів та лимонів, які місцеві поглинали у величезній кількості.
Вечірні ланцюги
Центром архітектури був Гостинний ряд — розкішна двоповерхова споруда у формі літери «П» з колонадами, де в тіні арок виставляли дорогі меблі та манекени. Але місто росло, Привоз ставав затісним, і так виник Торговий провулок (нинішня вулиця Торгова), де торгували просто з землі.
До вечора Привоз поступово вщухав. Селяни поспішали додому, доки не стемніло. Поважні городяни вантажили на вози в’язанки дров — дефіцитного палива в степовому краї. Стукали віконниці, брязкали засуви. Спеціальні сторожі натягували важкі ланцюги між арками Гостинного двору, замикаючи їх на величезні замки, і випускали собак.
Нічну тишу порушував лише звук калатала сторожа. Але з першим променем сонця залізні ланцюги знову впадуть, зариплять немазані колеса возів, і Привоз знову зашумить, повторюючи свій нескінченний танець життя.
Історична довідка: Старий Привоз зник у 1930-х роках. Міська влада перенесла його на місце нинішнього Центрального ринку, охрестивши його згідно з духом часу — Червоним базаром. Але дух старої торгівлі назавжди залишився в назвах вулиць та спогадах старожилів
#херсон #історія #україна #привоз
Матеріал каналу: Незламність духу
@bagnenkoDaily
❤8❤🔥4🙏1
Forwarded from Психолог під час війни
Не хочу виїжджати - це моя земля. Постійно живу війною, навіть тут, в госпіталі. Військовий говорить
**
Ми з такими захворюваннями в тилових частинах - не потрібні.
В мене ось тут болить.
Але ти мусиш виконувати наказ там, де можеш загинути.
*
Постійно живу війною, навіть тут, в госпіталі.
Моделюю постійно - як би можна було краще зробити.
Солодкий запах трупів.
Спали в бліндаже прямо на них.
Їх замінували і залишили лежати.
Заміновані як були, так і лежали.
*
На дідах тримається армія.
Вони вчать життю молодих хлопців.
Не війні, а життю.
*
Травмуючі спогади знаєш які в мене? 6 побратимів загинули на одному з виходів. Ці спогади досі мучать.
Був медиком взводу в той момент.
Не був присутній з ними.
Є відчуття провини.
**
Майбутнього не бачу. Почалась агресія.
Важко в люди виходити. Завжди в навушниках.
Що викликає таку реакцію.
Весь в холодному поту. На очах полон.
В жар кидає.
Режим очікування.
Кожного дня там постійне очікування.
**
Я швидко вичісляю якщо не воював. Він повторюється.
Бреше, але нові деталі. І очі бігають.
**
Раніше були героями.
Зараз всі відвертаються
Паралельна реальність
Тут плачуть світла немає.
А там кабздець.
Там пацани в окопах замерзають, не можуть вийти.
***
З тими хлопцями, з якими я штурмував - більше половини немає. Ще й з мого відділення.
Завжди питання - чому вони, в пергу чергу.
*
Я військовий. Я не планую майбутнє довго наперед.
Не думаю взагалі про те, як буде.
*
Як я там - там день у день життя під загрозою
Артилерія, КАБи, молнії, фпв.
І все інше.
Особливо і не думаю наперед.
Шо буде, те й буде.
*
Який досвід мені дала війна. Став більш людиноцентричним
Отримав крутих друзів
Отримав багато досвіду, який можу використати в житті.
*
З сімʼєю іду по тропінке. Дивлюсь, щоб не було мін і розтяжок.
Раніше любив на поїздах їздити. Поїзди. Природа. Тепер дивлюсь по-іншому: Там би позицію поставив.
Там би мачта стала б класно. Для розвідки.
Не можу жити по-старому
Розмовляєш з кимось.
І навіть коли не хочеш — все одно говориш про війну.
*
Я з великою повагою до вас.
Але не вірю, що мені може щось допомогти.
*
Мама плаче.
І я вибачаюсь перед нею.
Нікуди не ходжу.
Повернувся з війни - а тут кабаки работають.
Це нереально - це два світи.
Мене це дуже дратує.
*
Зараз я списаний. За що я воював?
Але я не хочу виїжджати - це моя земля.
Пенсія 12 975 грн.
З дружиною. І це дуже мало.
*
Те, що я почув і бачив - я нікому тепер не довіряю.
Я тільки сам собі довіряю зараз.
*
Завдяки нашим розмовам і терапії я зараз відчуваю більше довіри до людей загалом. І це добре.
Більш відкритіший став до певних розмов. І загалом до близьких своїх.
*
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
*
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку тут:
🔗https://send.monobank.ua/jar/5kBhUV5bPp
Знов закінчились донати після останньої закупки книг.
*
А якщо хочете отримати підтримку - запрошую на мій новий курс, «Моя історія», — Тренінг для родичів військовослужбовців і всіх, хто проходить складні часи.який буде також частиною дослідження і дисертації.
Стартуємо 22 квітня. Запис буде. Реєстрація: https://forms.gle/zNxkkFznyUsnAT8V6
Якщо це корисно — поставте 💔
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
**
Ми з такими захворюваннями в тилових частинах - не потрібні.
В мене ось тут болить.
Але ти мусиш виконувати наказ там, де можеш загинути.
*
Постійно живу війною, навіть тут, в госпіталі.
Моделюю постійно - як би можна було краще зробити.
Солодкий запах трупів.
Спали в бліндаже прямо на них.
Їх замінували і залишили лежати.
Заміновані як були, так і лежали.
*
На дідах тримається армія.
Вони вчать життю молодих хлопців.
Не війні, а життю.
*
Травмуючі спогади знаєш які в мене? 6 побратимів загинули на одному з виходів. Ці спогади досі мучать.
Був медиком взводу в той момент.
Не був присутній з ними.
Є відчуття провини.
**
Майбутнього не бачу. Почалась агресія.
Важко в люди виходити. Завжди в навушниках.
Що викликає таку реакцію.
Весь в холодному поту. На очах полон.
В жар кидає.
Режим очікування.
Кожного дня там постійне очікування.
**
Я швидко вичісляю якщо не воював. Він повторюється.
Бреше, але нові деталі. І очі бігають.
**
Раніше були героями.
Зараз всі відвертаються
Паралельна реальність
Тут плачуть світла немає.
А там кабздець.
Там пацани в окопах замерзають, не можуть вийти.
***
З тими хлопцями, з якими я штурмував - більше половини немає. Ще й з мого відділення.
Завжди питання - чому вони, в пергу чергу.
*
Я військовий. Я не планую майбутнє довго наперед.
Не думаю взагалі про те, як буде.
*
Як я там - там день у день життя під загрозою
Артилерія, КАБи, молнії, фпв.
І все інше.
Особливо і не думаю наперед.
Шо буде, те й буде.
*
Який досвід мені дала війна. Став більш людиноцентричним
Отримав крутих друзів
Отримав багато досвіду, який можу використати в житті.
*
З сімʼєю іду по тропінке. Дивлюсь, щоб не було мін і розтяжок.
Раніше любив на поїздах їздити. Поїзди. Природа. Тепер дивлюсь по-іншому: Там би позицію поставив.
Там би мачта стала б класно. Для розвідки.
Не можу жити по-старому
Розмовляєш з кимось.
І навіть коли не хочеш — все одно говориш про війну.
*
Я з великою повагою до вас.
Але не вірю, що мені може щось допомогти.
*
Мама плаче.
І я вибачаюсь перед нею.
Нікуди не ходжу.
Повернувся з війни - а тут кабаки работають.
Це нереально - це два світи.
Мене це дуже дратує.
*
Зараз я списаний. За що я воював?
Але я не хочу виїжджати - це моя земля.
Пенсія 12 975 грн.
З дружиною. І це дуже мало.
*
Те, що я почув і бачив - я нікому тепер не довіряю.
Я тільки сам собі довіряю зараз.
*
Завдяки нашим розмовам і терапії я зараз відчуваю більше довіри до людей загалом. І це добре.
Більш відкритіший став до певних розмов. І загалом до близьких своїх.
*
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
*
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку тут:
🔗https://send.monobank.ua/jar/5kBhUV5bPp
Знов закінчились донати після останньої закупки книг.
*
А якщо хочете отримати підтримку - запрошую на мій новий курс, «Моя історія», — Тренінг для родичів військовослужбовців і всіх, хто проходить складні часи.який буде також частиною дослідження і дисертації.
Стартуємо 22 квітня. Запис буде. Реєстрація: https://forms.gle/zNxkkFznyUsnAT8V6
Якщо це корисно — поставте 💔
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
💔17🙏5
Херсон, Початок ХХ сторіччя. Будівля морехідного училища далекого плавання (один із вихованців визначає висоту Сонця з допомогою секстанта - ліворуч, інший вивчає модель пароплава, встановлену банку - справа ). Усі вихованці одягнені у формений одяг. Вона була введена для учнів морехідних училищ у 1902 році із затвердженням Положення про морські навчальні заклади.
#херсон #історія #україна
@BagnenkoPsy
#херсон #історія #україна
@BagnenkoPsy
🔥9❤🔥3🙏3🏆2
Данило Самойлович: Лікар, який врятував Херсон від зникнення
На самому початку своєї історії Херсон ледь не вимер від чуми. У 1784 році смертність сягала 50 осіб на день, а традиційні методи боротьби були марними.
Ситуацію змінив видатний український лікар Данило Самойлович:
Довів контактний шлях зараження: Спростував міф, що чума передається через повітря, чим зупинив безглузді заходи на кшталт стрілянини з гармат.
Запровадив карантин: Створив лазарети на Карантинному острові та ввів спеціальний одяг для медиків.
Перші щеплення: Винайшов та практикував власну методику вакцинації.
Завдяки його виснажливій праці епідемія згасла за рік. Самойлович був членом 12 іноземних академій і заснував у Херсоні перше в Україні медичне товариство. Без його втручання історія міста могла б закінчитися, так і не почавшись.
Джерело: Телеграм-канал: @khersondailycom
@bagnenkoDaily
На самому початку своєї історії Херсон ледь не вимер від чуми. У 1784 році смертність сягала 50 осіб на день, а традиційні методи боротьби були марними.
Ситуацію змінив видатний український лікар Данило Самойлович:
Довів контактний шлях зараження: Спростував міф, що чума передається через повітря, чим зупинив безглузді заходи на кшталт стрілянини з гармат.
Запровадив карантин: Створив лазарети на Карантинному острові та ввів спеціальний одяг для медиків.
Перші щеплення: Винайшов та практикував власну методику вакцинації.
Завдяки його виснажливій праці епідемія згасла за рік. Самойлович був членом 12 іноземних академій і заснував у Херсоні перше в Україні медичне товариство. Без його втручання історія міста могла б закінчитися, так і не почавшись.
Джерело: Телеграм-канал: @khersondailycom
@bagnenkoDaily
🙏11❤🔥6👍1
На цьому фото – приблизно 1997 рік. Вічний вогонь у парку Слави в Херсоні ще палав, нагадуючи про бойові й трудові перемоги минулого покоління. Гріли свої душі біля нього й безпритульні діти нового покоління…
Фото Анатолій Андрєєв
#херсон #історія #україна
@bagnenkoDaily
Фото Анатолій Андрєєв
#херсон #історія #україна
@bagnenkoDaily
💔9❤2🙏2