Нехай це буде щось поетичне: пригоди мого середнього пальця😂  

Вчора був день, який можна назвати коротко — П’ятниця 13-те.
От уявіть ранок: він починається з того, що ви миєте ноги мийним засобом. Бо я давно не носила довгі сукні в метро. І поки їхала ескалатором, поділ сукні забруднився мазутом. Поки я йшла, не помічаючи нічого, ноги теж вимастилися. І от 7-ма ранку, і ти стоїш із мийним для посуду у ванній, відмиваєш ноги. Дорога́ вимащена сукня замочена тим самим мийним засобом у раковині. До речі, відіпралося — на замітку.
І далі вечір — готуєш собі яблучно-бананове смузі. Дивишся серіал «Тед Лассо». Захопливий, до речі. Настільки, що ніж зісковзує, поки я на секунду відволіклася на якийсь цікавенний епізод. Я намагаюся заклеїти поріз пластиром, але кров не зупиняється, бинта немає, треба бігти в аптеку.

І виявилося, що в неділю ввечері в центрі міста на Арсенальній не працюють аптеки, в які я зазвичай ходжу. 30 хвилин шукала відчинену аптеку неподалік, бо вже треба було бинтувати.
Продавчиня відмовилася мені допомагати, списавши це на те, що в них немає рукавичок. Так само як і сервісу та людяності в принципі.

Але я ж сильна і незалежна, як наша Країна, і хто я взагалі така, щоб нити.
Криво-косо забинтувалася. І на цьому вирішила перервати зачароване коло і пішла в бар. Там Батько пригостив мене коктейлем, ми поговорили з ветераном про життя, і я таки зрозуміла, чому англійці помішані на пабовій культурі. Обирала між двома коктейлями: Фрея і Валькірія. Я обрала Фрею, але бармен сказав, що я Валькірія. 

За стійкою того вечора не було багато людей, але час промайнув швидко, як скандинавський божественний кінь. Дівчина в білому станцювала нам традиційний танець на стійці, і всі гучні і альфачні слухняно розійшлися — бо ж комендантська.
Поки ми з ветераном чекали на таксі, повз нас пройшов хлопець не в собі (видно, хвора людина, на голову). Він був у військових штанах і п’яний сідав на електроскутер. Я йому  закричала, що в такому стані йому не можна їхати, це небезпечно. Він під’їхав до нас, сказав, що він усе знає і просто припарковується. І більше не буде так робити, бо «поліція — під*р*си, зупинили його місяць тому п’яного за кермом цього скутера і оштрафували на 17 тис. грн». Він повторював, що поліція — під*р*си.
В мене вперше в житті з’явилося бажання закинути захисне слово на користь правоохоронним, бо персонаж дійсно ніс фігню і небезпеку на дорогах, і вони його знешкодили на благо киян.
Щось уже затяглася наша з ним розмова і ветеран його відправив паркуватися, бо досить теревенити. Таксі під’їхало — ми роз’їхалися по домівках.
Чарівне коло розірвано. 

Зміна ракурсу в сенсі психологічному часто використовується в терапії

Пан Євген Рибчинський поганого не порадить🖤Рибчинські - одна з видатних українських музичних династій, які перші почали творити нашу українську музику як окремий незалежний ринок.
Приємно отримувати таку авторитетну підтримку🎀