В целом, мой прогноз по бигтеху на фондовом рынке США и проблемам с запуском нового массмаркета, оказался верным.

Я озвучил этот прогноз год назад и тогда многие не верили, поддавшись на истерию с ИИ.

Когнитивка обязательно "выстрелит" в будущем, но в рамках шестого техноуклада, когда появится соответствцющий массмаркет.

Чип в головном мозгле и очки с 3d обзором для виртуальной реальности - это все очень круто, но на стелажах супермаркетов этого пока нет.

В общем, история очень похожа на кризис доткомов в начале нулевых.

Кстати, после того микрокризиса, наступил 2008-й год.

Как будет на этот раз?

Или запуск нового массмаркета и тогда новый кондратьевский цикл роста: мир ждет 20 лет подьема.

Или незапуск и тогда точно кризис, с масштабом не менее 2008 года.

В общем, следите за массмаркетом, он подскажет.

И читайте мой тг-канал.

Дефицит бюджета РФ с 5-6% в начале войны, сократился до 2% по состоянию на 2024-й бюджетный год.

Что это означает?

Прежде всего то, что экономика адаптировалась к изменившимся внешним условиям и основные структурные трансформации реализованы.

В долгосрочной перспективе санкционная модель подлежит пересмотру, она уже не оказывает прежнего эффекта.

Следствием снижения дефицита бюджета стало восстановление ресурсов Фонда национального благосостояния.

По состоянию на 01.09.2024 активы ФНБ составили 12,2 трлн рублей или 6,4% ВВП.

Это эквивалент 133 млрд дол.

В том числе:

- 224 млрд китайских юаней;

- 293 тонны золота в обезличенной форме;

- 1,3 млрд рублей.

С учетом роста дефицита федерального бюджета, я в 2022-м году прогнозировал исчерпаемость ФНБ в 2025-м году.

Сейчас этот прогноз подлежит пересмотру: большая пластичность российской экономики и более динамичных характер структурных изменений привел к тому, что внутренний резерв РФ теперь покрывает внутренний дефицит до 2027 года включительно.

Следует констатировать и восстановление резервов ЦБ РФ: вместо заблокированных 200 млрд евро активов, резерв пополнен золотом на 170-180 млрд дол, полученных, в основном, за продажу нефти.

Активы ФНБ в евро, заблокированные на Западе, практически полностю симметрично замещены с помощью рублевой эмиссии примерно на 60 млрд евро в эквиваленте.

Реальность как есть. Сегодня у меня, как впрочем и всегда, для вас только красная таблетка.

Голубая таблетка иллюзий - на других авторских информационных ресурсах.

Держава має відновити свій суверенітет за ключовими державними компаніями.
 
Дана теза виглядає суперечливо, але, на жаль, в багатьох випадках держава втратила механізми контролю за державними активами.

Якщо не контролюєш, то і не маєш змоги реалізовувати галузеві стратегії розвитку, ставити задачі та питати з очільників за результати.

Зараз деякі державні компанії відділені від держави штучними перегородками у вигляді наглядових рад.

Замість державних стратегій розвитку, такі компанії самі собі малюють стратегічні плани діяльності, затверджують їх на контрольованих наглядових радах і самі перед собою звітують.

Звичайно в такій системі координат, плани завжди виконані на 101%.

А в реальності, держава не може роками добитись реалізації життєво необхідних цілей і задач, від яких залежить життя мільйонів українців.

Зараз Україна у спеку потерпає від відключень електроенергії, при тому, що базова генерація після ремонту атомних блоків може навіть експортувати електроенергію.

Зокрема, 23 серпня 2024 року прес-служба Укренерго написала:

"Відучора в Україні почала спадати спека, і на ранок п’ятниці – суттєво знизилось споживання. Крім того, з планового ремонту вийшов енергоблок однієї з атомних електростанцій.

Це зумовлює профіцит потужності в українській енергосистемі у денні години, коли активно працюють сонячні електростанції".

Подібне повідомлення, на жаль,  стало несвідомим "запрошенням" для росіян: в Москві почули, що в Україні все гаразд з електрикою, планується навіть експорт, а отже подальші удари стали неминучими.
Іноді представникам державних компаній краще жувати, а не говорити.

Тодішній голова Укренерго Кудрицький мав розуміти важливість інформаційної тиші.

Але чи то дурість, чи жага до інформаційного хайпу, перемогла.
Але Україна мала витримати черговий тест війни на міцність, тим більше, що, якщо не брати поодинокі удари росіян по енергетиці, в Укренерго було більше року для надійного захисту своїх мереж.

А загалом - вже більше 2,5 років війни.

На жаль, внаслідок ракетних ударів росіян саме передавальні мережі Укренерго зазнали втрат.

За наявності базової генерації, споживання електроенергії в країні довелося суттєво обмежити. Атомні блоки знизили потужність.

Населення у спеку, а промисловість під час виконання важливих оборонних замовлень, опинились на межі енергетичної бідності.

І якщо влітку, світла не було через об'єктивні причини (профілактичні ремонти атомних блоків), то зараз це відбулось через недостатню захищеність передавальних мереж Укренерго.

І тут виникає закономірне питання.

Чому за 2,5 роки війни, основне обладнання Укренерго не заховане під землю або не захищене бетонними спорудами?

Кудрицький, як голова Укренерго несе за це пряму відповідальність.

Він каже, що всі захисні споруди побудовані. Але результат, як то кажуть, на табло.

Від російських ракет не захищають виправдальні пости Кудрицького у Фейсбук.

Від них захищає лише товстий шар бетону та арматури. А також, іноді і товстий шар грунту зверху захисних підземних споруд.

Звісно, масштаби передавальних підстанцій вражають. Це як декілька футбольних полів.

Але чому в звичайному київському ТРЦ за рік будують інженерний цокольних поверх та підземний паркінг приблизно такого ж самого масштабу, а Укренерго зробити це не спромоглось?

Маючи мільярди гривень коштів і достатній час для проведення таких робіт?

Були об'єктивні причини у вигляді технічних проблем та недостатності ресурсів? Де тоді доповідні на РНБО стосовно цих проблем?

Тобто, коли був період "освоєння коштів", все було добре і плани були "все захистити". А коли відбувся перший тест на міцність, то ситуація виявилась зовсім іншою.

Може Кудрицький сподівався, що ударів по енергетиці вже не буде?

Якщо Кудрицький не зробив все необхідне за наявності можливостей - це невиконання своїх посадових обов'язків.

Якщо об'єктивно знав про неможливість повного захисту та недостатність ресурсів і не доповів - це посадова недбалість і халатність.

Визначити, що саме це було - задача перевіряючих органів.

Але ми бачимо результат - енергетична система в зоні відповідальності Укренерго і досі не захищена.

Хоча інші країни, як свідчить історія, за декілька років війни повністю закопували свою критичну інфраструктуру під землю.

Отже відставка Кудрицького з посади керівника Укренерго цілком виправдана і це підтвердила наглядова рада своїм рішенням про схвалення відставки.

Хоча деякі експерти, прихильники втрати суверенітету держави над державними компаніями, казали: "от зараз наглядова рада покаже, скаже своє слово і ніякої відставки не буде".

Як бачимо, проти фактів і наглядова рада безсила. Їй би тепер перевірити ефективність використання Кудрицьким коштів на захист мереж.

А у самого Кудрицького буде гарний шанс підтвердити свої менеджерські якості у якійсь приватній енергетичній компанії.

Але як показує досвід Коболєва, такі унікальні фахівці у подальшому щось нікуди не влаштовуються, крім державних посад.

Наприкінці згадаю свої попередні статті про Кудрицького.

Мова про те, що структури, наближені до оточення Коломойського, які торгували електроенергією, на початку війни через нехлюйство (???) посадових осіб Укренерго, отримали  електроенергії на понад мільярд гривень (доведена НАБУ шкода – 716 млн грн).

Чи міг пан Кудрицький про це не знати і не приймати участь? Відповідь має дати неупереджене слідство без тиску ззовні.

Тобто держава втратила величезні гроші.

Нещодавно правоохоронці спробували повісити всіх собак на обслуговуючий банк, який діяв виключно у межах закону. А також на менеджерів-"стрілочників" з Укренерго, рівня звичайних виконавців. Які зараз опинились за кордоном, явно не без "високої протекції" (цікаво, хто це міг би бути???).

В цьому контексті, відставка Кудрицького допоможе НАБУ та ДБР нарешті з'ясувати істину, бо не буде фактору "посадового тиску" під час розслідування: документи Укренерго та свідчення її фахівців, нарешті, дозволять відкриту правду стосовно цієї справи та багатьох інших.

Как я и писал, списание госдолга Украины составило всего лишь 37%.

Хотя реально должно было - не менее 50% (с учетом форс-мажора войны).

Но здесь есть хитрость, на которую почему-то согласился на Минфин (почему???): кредиторы получат назад 12% списанного понарошку долга в 2028 году, если динамика реального ВВП Украины будет не меньше прогноза МВФ (а кто сомневается, на кону 2,8 млрд дол).

То есть в реальности списано 25% долга (если не брать во внимание хитрожо...сть участников переговоров).

Многим странам, даже без фактора войны списывали больше.

Однозначно, неудача нашего Минфина, которую будут выдавать за "прбеду".

Украина богатая, все отдаст....

Дрейф Малайзии в сторону БРИКС и визит премьер-министра страны Анвара Ибрагима в РФ и его встреча с Путиным, наталкивают на некоторые размышления.

Этим летом было 10-летие трагедии МН-17, сбитого россиянами над Донбассом в 2014-м году.

В этой трагедии обвиняли российское руководство.

А чей это был Боинг, помните? Малайзийских авиалиний.

Почему такие трагедии уходят в прошлое?

Это и есть мировая "реальная политика".

Вспоминается трагедия корейского боинга, который был сбит советским истребителем в 1983 году. Тогда погибло 269 пассажиров, в том числе, 23 ребенка.

Кстати, членом Политбюро при умирающем Андропове тогда был никто иной как Горбачев.

Но это не помешало встретиться с ним Рейгану в Рекьявике и начать переговоры.

Большинство стран мира ориентируются на свои рациональные интересы, а не на психоэмоциональные реакции и иррациональное чувство возмездия, мести или ресентимента.

Это трудно принять на индивидуальном уровне, особенно родственникам жертв.

Но лидер страны никогда не руководствуется эмоциональными маркерами при принятии решений.

Малайзия ищет свою выгоду. Ее моральную анестезию трудно принять со стороны.

Но если граждане этой страны в результате новой геополитики своего руководства станут жить лучше, значит премьер-министр страны работал хорошо и его партию переизберут.

Так работает система власти в странах, которые хотят развиваться и ищут возможности для этого как могут.

Скажу так, пока мой прогноз по концепции формирования Глобального Евразийского острова полностью подтверждается.

Чем эта модель отличается от дугинского евразийства?

Об отличиях двух моделей писал отдельно.

Если кратко, Евразийская модель Дугина - это "спасение Россией бездуховной Европы и простирание ей под ноги ясака в виде Азии".

То есть, европейский пассионарный вектор первичен, а азиатский - вторичен.

Европейский континуум осевой, а азиатский - ресурсный. Приданное России, чтобы "признали".

По другому и быть не могло, ведь дунгианство выросло из общего "зова крови" Юлиуса Эволы, где понятие общности индоевропейской расы ключевое.

Это "Империя Солнца" Эволы.

А Глобальный Евразийский остров - это не что иное как Монгольская империя 2.0., основанная на мозаичности, а не идеологической целостности.

Основанная на трансформации и мимикрии, а не идеологическом творчестве элит.

Это Азия, повернутая к Европе спиной. Это Иной мир. Не другой, а именно Иной.

Это розпараллелизация глобальной мир-системы и ее распад на альтернативные миры.

Конечно, культурологично России будет крайне тяжело осуществить этот разворот - все-таки российская культура с 18 века развивалась с акцентом на европейский вектор.

С другой стороны такой опыт в истории России есть: Стоглавый собор, ограждение от Запада, который "духовно изрушился", эпоха Ивана Грозного.

Кстати, именно этот период подарил России ее Латинску Америку - Сибирь.

В этой модели, Европа становится для России как "погибшая Атлантида" - утраченная Византия.

Квазиевропейская аллюзия работает как ретроспекция, то есть она обращена в прошлое и разворачивается во времени, а не в пространстве.

Это как собор Василия Блаженного в Москве - Византия внутри и Азия снаружи и полное отсутствие "паралелльной Европы".

Еще тяжелее такой геополитический разворот буде осуществить экономически и демографически.

Все-таки 80% населения РФ живет на 20% территории и наоборот. При чем живет, преимущественно, в европейской части.

Исторически для такого маневра потребуются десятки лет, триллионы долларов и как минимум два поколения россиян.

Идеологически - это как появление во главе РФ Антипетра: Петр прорубил окно в Европу, а Антипетр должен прорубить его в Азию.

А пока Путин на заседании ВЭФ во Владивостоке заявил, что развитие Дальнего Востока - это главная стратегическая задача РФ на весь 21 век.

Сюда же добавим решение Путина о переносе офисов российских корпораций в районы осуществления основной деятельности, а это Сибирь.

В Сибири должна появится и третья столица РФ.

Станет ли Путин Антипетром? Думаю, нет.

Ментально он все равно смотрит на запад, а не на восток. Хотя молодые представители его семьи свободно говорят по-китайски.

Так что, Антипетр в России только подрастает.

Как бы там ни было, но начало этому глобальному маневру уже положено.

Для Европы - это и хорошая, и плохая новость одновременно.

Плохая - придется даже в отдаленной перспективе постепенно отказаться от российских ресурсов (даже в случае смены власти в РФ).

Хорошая - Монгольская империя 2.0. как и 800 лет назад остановится там, где заканчиваются евразийские степи - Европа ей не нужна.

Потерянное поколение. Подумайте о приведенных ниже цифрах.

Возьмем пиковые точки роста ВВП Украины в долларовом эквиваленте:

- в 2008-м - 180 млрд дол;

- в 2013-м - 183 млрд дол;

- в 2021 - 199 млрд дол. (с учетом инфляции те же 180 млрд дол).

В 2023-м ВВП в долларе составил 178 млрд или 89% от довоенного уровня. По сути мы вернулись на уровень 2008-го года.

С учетом нынешних темпов роста, при условии завершения войны в 2025-м, нам понадобится от 3 до 5 лет для выхода на уровень 2021-го года.

Эти сухие цифры, на самом деле, раскрывают страшную истину: экономика практически не развивалась с 2008-го года.

Мы уже 16 лет стоим на месте, а с учетом темпов будущего восстановления, общий период утраченного времени составит более 20 лет, то есть срок жизни целого поколения.

То есть, для украинцев, родившихся в 2008-м году, никакой динамики развития страны не было от слова совсем.

Короткие периоды роста сменялись глубоким падением и затем - крайне медленным восстановлением.

Но регрессия в целом захлестывала прогресс. Страна остановилась на месте и не двигалась вперед.

Я часто говорю, что неэффективные чиновники - это "пожиратели нашего времени". Время - самый главный жизненный ресурс. Деньги можно заработать, а время не вернуть на за какие капиталы.

По сути, политические элиты за все эти годы, сожрали четвертую часть нашей жизни.

Прошли уже десятилетия, кто-то прожил основную часть жизни, а страна так и не вышла из нищеты, оставшись в болоте перманентных кризисов и регресса.

20 лет - это жизнь целого поколения. Потерянного поколения.

Подумайте об этом, крепко подумайте.

Кради вагонами – і тобі нічого не буде. Вкрадеш батон у супермаркеті – отримаєш п'ять років реального терміну.

Приблизно так працює наша правова система. Я навіть вивів певну закономірність: "В Україні неможливо посадити людину, яка має 10 млн дол і більше".

Великі обсяги крадіжок – це необхідний ресурс для хабарів, застав, адвокатів, навіть ручних ЗМІ та громадських рухів.

Деякі з них навіть передають у спадок як ручних мопсів, "від нашого столу - вашому столу".

З Юрієм Романенко вчора говорив про банківську систему.

Планую зробити низку постів для "розшивки теми".

Сьогодні поговоримо про депозитні сертифікати.

Чому під час війни виникла така схема?

Коротко опишу її.

В активі НБУ є портфель військових облігацій, відсоток за якими прив'язаний до облікової ставки, яку .визначає ... Нацбанк.

Тобто НБУ сам вирішує, скільки грошей йому має заплатити уряд з державного бюджету.

Портфель військових облігацій становить 400 млрд грн і НБУ отримує за ними 60-80 млрд грн у вигляді відсотків у середньому на рік (цього року буде менше за рахунок зниження облікової ставки).

А в пасиві НБУ – депозитні сертифікати, які він випускає для залучення вільної ліквідності банків.

За ними НБУ сплачує банкам дохід у розмірі 13% (нічні) та 16% (за тримісячними сертифікатами).

У грошах – ті ж 60-80 млрд грн.

Таким чином, Найбанк перетворився на тразитний майданчик для перекачування 80 млрд грн з держбюджету на користь групи банків, які внаслідок отримання таких "швидких грошей" повністю припинили кредитування реального сектору економіки.

А це не мало не багато - 2 млрд дол на рік в еквівленті.

400-500 млрд грн закрито зараз у системі депозитних сертифікатів НБУ у цій герметичній моделі Нацбанк – банки (до 60 банківських установ). Ці ресурси не йдуть у реальний сектор економіки у вигляді кредитів, створюючи ще й колосальний інфляційний навіс.

Думаєте Пишний як Голова НБУ не розуміє, що це аномальна ситуація, і Нацбанк не повинен виконувати транзитні функції з перекачування ресурсів із держбюджету на користь банків, дозволяючи їм формувати історично рекордний розмір прибутку?

Звісно розуміє. Чому тоді ця політика продовжується? Гарне питання.

Приведу как пример "демографическую елочку" Южной Кореи и прогноз демографической структуры на конец столетия.

Сейчас в стране проживает 51 млн человек. К концу 21 века прогнозируют 25 млн.

После войны юга и севера, самая многочисленная группа населения в стране - дети в возрасте 0-5 лет.

Сейчас - группа 50-55 лет.

К концу века самой многочисленной группой станет группа 80-85 лет.

Население сократится до уровня КНДР, вот только там оно будет значительно моложе.

Коэффициент фертильности в Южной Корее 0,8-0,9, что поразительным образом напоминает нынешнюю Украину.

Только в Южной Корее почти нет эммиграции за границу, наоборот, есть иммиграция из соседних азиатских стран.

Модель Южной Кореи позволяет понять, что может быть в Украине к концу века.

У нас коренное население может сократится до 10-15 млн человек.

Самая многочисленная группа будет: 65-70 лет.

Это сформирует ряд системных вызовов: от модели пенсионной системы до модели безопасности и геополитического позиционирования.


Это колоссальная проблема для выживания нации. Спасает только то, что у нас об этом никто не думает. И проблемы как бы и нет.

Одна з найголовніших претензій до НБУ.

Це окрім проблем зі схематозом на депозитних сертифікатах, валютних операціях, та інших оборудках.

Системна функція НБУ - підтримати структурну перебудову економіки під час системних змін зовнішнього та внутрішнього економічного середовища країни.

А війна - як масштабна, всеохоплююча соціально-економічна криза, завжди є епіцентром таких змін.

Три умовні "кити" української економіки згоріли у полум'ї війни: сировинний сектор, експорт трудових ресурсів та ІТ-сектор.

Необхідно знаходити нові, більш ефективні та резистентні до фактору війни моделі зростання. В тому числі, за рахунок розвитку нових галузей економіки: переробки, ВПК, тощо.

Але структурна перебудова економіки - це завжди великі гроші у вигляді інвестицій та кредитів.

Це мільярди доларів або сотні мільярдів гривень. Звичайно, що фактор інвестицій (зовнішніх та внутрішніх) під час війни досить обмежений. Отже на перший план виходить здатність держави запускати інвестиційні та кредитні процеси.

Держава не має підміняти приватний бізнес - її функція створювати умови та сприятливе для зростання середовище, зокрема і кредитно-інвестиційне.

Бо тільки держава під час кризи може проводити контрциклічну економічну політику.

А для створення кредитного імпульсу, необхідна відповідна кредитно-грошова політика НБУ, а її немає від слова зовсім.

Тільки три місяці (березень-травень 2022 року) НБУ діяв в річищі монетарного суверенітету, коли тримав облікову ставку на рівні 10%. Але потім, облікова ставка стрімко зросла до 25%.

Якою мала би бути політика НБУ для підтримки структурних економічних трансформацій в Україні?

Спочатку створення необхідного кредитного імпульсу для зпуску нової економічної моделі на часовому відрізу 1-1,5 роки. Потім, мінімізація інфляційних ризиків через збільшеня облікової ставки, коли економіка перебувала б у перегрітому стані.

Натомість, НБУ, навпаки, запровадив надзвичайно жорсткий монетарний режим, коли всі можливості для структурних змін в економіці були заблоковані (через відсутність належного кредитного імпульсу в банківській системі).

Після падіння ВВП на 28% у 2022 році, українська економіка мала б стрімко відновлюватись з темпами зростання до 10%, а не 4-5% на рік. Рівень безробіття зараз мав би бути на позначці 3%, а не 15-20% як це відбувається по факту.

Українська економіка знаходиться нижче потенційного тренду розвитку (нижче потенційних можливостей) і при цьому, НБУ застосовує політику позитивний реальних процентних ставок (облікова ставка мінус інфляція), тобто наджорстку монетарну політику.

Якщо зараз облікова ставка знаходиться на рівні 13%, а інфляція - 5%, то позитивний розврив між ставками складає 8%.

А якщо взяти ще й ставки за депозитними 3-місячними депозитними сертифікатами НБУ (а саме ця ставка і є реальною вартістю грошей для банків) на рівні 16%, то такий розрив розширяється до 11%!!!

В теорії, максимальний розрив між обліковою ставкою та інфляцією має бути не вищим за реальне зростання ВВП.

Якщо у нас економіка зростає зараз на 4%, то максимальна ставка за депозитним сертифікатами має бути не вищою за 9%, а облікова ставка НБУ - не вище за 6%. А що натомість?

Облікова ставка - 13%, ставка за 3-місячними депозитними сертифікатами НБУ - на рівні 16%, тобто в рази вище.

Подібна політика НБУ була б виправданою лише у двох випадках: Україна не потребує адаптацї до фактору війни або її економіка настільки розігріта, що інфляція значно більше 10%, ВВП вище потенційного тренду (номінального потенціалу), безробіття нижче 3%.

Але звісно, нічого з переліченого вище немає, все з точністю до навпаки.

Україна під час війни потребувала запуску економіки з монетарного "стартеру" або як кажуть автомобілісти з "толкача". НБУ мав "прикурити" економіку за рахунок кредитного імпульсу, завести її промисловий двигун.

Це вкрай потрібно для зростання опори на власні сили та розвитку ВПК.

Протягом більше ніж двох років західні партнери давали нам величезні грошові ресурси (88 млрд дол). За рахунок цих коштів, можна було суттєво мінімізувати курсові ризики під час "великого поштовху" та, відповідно, знизити і інфляційні загрози.

Натомість, всі ці ресурси фактично випаровувались для оплати зростаючого імпорту, бо економіка в умовах шоку війни та за відстуності кредитної підтримки, фактично втратила здатність виробляти найпростіші товари, окрім сировини, логістика якої з кожним місяцем ускладнюється.

Замість цього, НБУ за рахунок високих ставок формально оголосив "боротьбу з інфляцією", а фактично, за лаштунками цього процесу, створив схему для мегаприбутків групи банків та суттєво збільшив витрати Мінфіну на обслуговування державного боргу (бо ставки за ОВДП теж потягнулись за ставками за депозитними сертифікатами).

Державна програма компенсації процентних ставок 5-7-9 за кредитами в таких умовах прогнозовано сколапсувала: у держави просто немає таких величезних коштів для компенсації створеного глибокого процентного розриву.

Що цікаво, монетарний імпульс майже в усіх країнах на етапі структурної перебудови супроводжується підвищеною інфляцією, коли зростає попит на базові фактори виробництва: сировину та працю. Зростання заробітних плат та скорочення безробіття до мінімуму, закономірно штовхає ціни угору.

В такій ситуації, боротись з інфляціює як із самоціллю - це фактично вбивати монетарною "хіміотерапією" все економічне зростання, що і робить зараз НБУ (звісно, ціль контролю за цінами має бути присутньою, але на етапі структурної перебудови лише як ціль номер два після цілі номер один - зайнятості і економічного зростання).

Інфляція в Китаї на відрізку його перетворення на світову фабрику становила більше 24% у 1994 р. і лише після нульових років увійшла до діапазону 2–5%.

У Південній Кореї з 1998 по 1998 роки. (період максимальної індустріалізації) інфляція коливалась в діапазоні 7,1-7,5% з екстремумами 9,3%.

У Польщі на етапі структурних реформ із 1993 по 2000 роки. інфляція знижувалася з 35 до 10% і лише декілька років тому увійшла до діапазону 1–4% (якщо не брати екстренуми пандемії).

Аналогічна історія в Бразилії: лише 2005-го інфляція скоротилася до 6,9% і продовжує коливатися в діапазоні 3–7% з екстремумами 9%.

У ПАР інфляція з 1980 по 1999 р.р. коливалася в інтервалі 5-14%, а зараз стабілізувалася в коридорі 4-5% з екстремумами 11%.

Тобто, ми бачимо чітку кореляцію: спочатку монетарний імпульс дає поштовхс розвитку економіки, а потім настає цінова стабілізація за рахунок насичення внутрішнього ринку товарами вітчизняного виробництва.

В Україні інфляція відбувається виключно у формі розсіяної ентропії, яка вбиває платоспроможність населення. Ключова причина - немає цілеспрямованого монетарного імпульсу, направленого на зростання економіки.

Два роки НБУ перебував у теплій ванній зовнішньої фінансової допомоги, займаючись, по суті, фінансовим дирижизмом та перенаправленням фінансових потоків, а не створенням монетарних передумов для зростання еконмоіки.

Зараз, по мірі скорочення зовнішньої підтримки, втрачаються і шанси на успішну структурну перебудову.

Навіть МВФ вже рекомендує НБУ знижувати процентні ставки.

Тобто Нацбанк виявився більш заскорузлим, ніж автор його монетарної матриці.

Натомість Голова НБУ Пишний планує замінити копійки на шаги, закарбувавши, таким чином, своє ім'я в історії за рахунок запису у Вікіпедії.

Але найкраще було б, якби Андрій Пишний ввійшов в історію як керівник НБУ, який сформував монетарну модель зростанння та структурної перебудови еконмоіки.

Проте сподівань на це вже немає, очевидно, що в його планах такі стратегічні цілі відсутні.

Один вопрос, инвестировать в золото.

Другой - где различные страны хранят золото.

Недавно писал о том, что Милей в Аргентине распорядился вывезти весь золотой запас из страны.

Я тогда хорошо о нем подумал - решил, что аргентинское золотишко ушло в Банк международных расчетов, где любой центробанк мира имеет иммунитет на взыскание по долгам своей страны.

Но судя по всему, золото Аргентины отправилось в .... Британию. Если это так, это будет мега феерично, учитывая войну за Фолклендские острова и в целом, специфические отношения двух стран.

Турция и Китай хранят золото дома.

Франция тоже. А вот Италия часть золотого запаса разместила в Британии.

Про США не говорю - литературная версия, Форт Нокс.

Индия - часть золота тоже отправила на Туманный Альбион.

Но меня вот, что поражает: Тайвань хранит золото дома! И это при перманентном риске оккупации острова.

Вот что животворящая гоминьдановская закваска делает: даже приход к власти либералов в этом плане ничего не изменил. Золото остается дома и баста!

Где находится украинский золотой запас не скажу. К гостайне не допущен, поэтому и не скажу.

А вообще, нормальные центральные банки сейчас покупают золото. И по мере удешевления трежерис США, будут продолжать их сливать и переходить в слитки.

Это может дать доходность активов примерно в 20% в зависимости от фреймтайма.

На примере резервов НБУ - это 5 млрд дол в год прибыли, если вложить в золото хотя бы 50% ЗВР.

И это сопоставимо с годовыми траншами МВФ.

Но зачем нашим партнерам Нацбанк, который не будет держать резервы в трежерис и станет зарабатывать на золоте?

Так можно, блин, и от кредитов МВФ отказаться в один момент. В обшем, куча траблов у нас с этим золотом. Потом храни его еще....

Первая реальная экономическая идея кандидатов в президенты США.

Пока генерит Трамп.

Он предложил создать в США федеральный фонд национального благосостояния (по аналогии с норвежским, где уже больше 1 трлн дол).

Фонд будет сформирован за счет таможенных пошлин (надо думать, не только экспертных, но и импортных).

Вот так нагло, без спроса, Трамп спер мою идею, которую я продвигаю в Украине уже без малого 10 лет.

Правда Трампу хорошо: в США не появится хор "мальчиков и девочек", которые ему сразу расскажут о том, что это противоречит модели свободного рынка, обязательствам США в рамках ВТО и соглашений о ЗСТ с соседями.

Я вот всегда думаю, почему многие хорошие идеи рождаются на Западе, там же учатся "мальчики и девочки" из развивающихся стран, но приезжая на родину, они продвигают идеи, за которые в тех же США их уже давно отправили бы на Аляску убирать снег...

Может им Маск чипы незаметно вживляет и экономит на волонтерах для эспериментов?

Зато иногда хорошие идеи возвращаются бумерангом обратно в США, как на этот раз.

Еще год назад НБУ прогнозировал прекращение миграционного потока из Украины в 2024-м году.

Мой прогноз тогда был иным: я прогнозировал, что Украину покинет в этом году до миллиона человек.

Пр итогам семи месяцев НБУ подтвердил отток населения в размере 400 тыс человек.

Мой прогноз может оказаться недалеким от истины.