Ситуація на валютному ринку України характеризується гнучкою волатильністю.
НБУ перейшов від моделі фіксованого курсу до моделі гнучкого курсу.
Це призвело до появи такого явища як гнучка волатильність.
Це як ховрах у степу, тільки навпаки: ховрах він ніби є, але побачити його важко.
А волатильність курсу бачать всі в обмінниках, але чи є вона насправді — здогадуються лише обізнані.
Адже НБУ на валютному ринку є ключовим гравцем, формуючи більше половини ринкових операцій.
Що таке гнучка волатильність валютного ринку
НБУ на валютному ринку є ключовим гравцем, формуючи більше половини ринкових операцій.
Тож Національний банк може розвернути курсову тенденцію в будь-який бік.
Тому нинішня девальвація гривні відбувається не через набір ринкових факторів, а тому що на думку керівників з Інститутської ця девальвація мала би бути, враховуючи геополітичну нестабільність та зростання цін на нафту в парі із глобальним трендом зміцнення долару по відношенню до ключових валют світу.
Тобто логіка НБУ приблизно така: ми маємо бути в тренді — в тренді девальвації.
Офіційний курс гривні до долару перебуває у боковому тренді, просто на більш високому горизонті девальвації.
Курс дискретно був переведений НБУ з вузького коридору 41-42 гривні за долар у більш широкий коридор 42-44.
Це, до речі, говорить про досить сприятливі передумови для переходу від моделі курсової гнучкості до моделі курсового коридору або валютної змії у коридорі.
Також слід розглянути прив'язку гривні не лише до долару, але й до кошику валют — долар-євро у пропорції 60/40.
Скільки валюти купили українці у березні
У березні 2026 року купівля валюти клієнтами банків майже повторила рекорд грудня.
А в кінці року, зважаючи на фактор бюджетних гіпервитрат, девальвація зазвичай найбільша: чиновники освоюють бюджет, а потім конвертують у долар наскирдоване.
Купівля валюти клієнтами банків у березні майже досягла 9 мільярдів доларів.
Зазвичай у ці часи обсяги купівлі валюти складають трохи більше 6 мільярдів доларів на місяць.
Але що характерно — і продаж валюти клієнтами банків б'є рекорди, досягаючи майже 6 мільярдів доларів, що на мільярд доларів перевищує звичайний тренд.
Дефіцит валюти був перекритий інтервенціями НБУ, які у березні повторили піки грудня минулого року.
Хоча валютний ринок України перебуває в хронічному валютному дефіциті.
Не було жодного місяця минулого року, коли б сальдо операцій НБУ з валютою було позитивним.
Інтервенції березня 2026 року навіть перевищили всі піки інтервенцій минулого року, склавши 4,8 мільярда доларів за місяць.
Населення у березні 2026 року купило рекордний обсяг готівкової валюти обсягом 2,8 мільярда доларів.
Це перевищило навіть показники жовтня-грудня минулого року.
Негативне сальдо купівлі готівкової валюти населенням досягло 1 мільярда доларів на місяць.
Але це явно не критичний показник, хоча вдвічі більше ніж у лютому.
Чому резерви НБУ зменшились у березні
Міжнародні резерви НБУ зараз складають 52 мільярди доларів. НБУ зазначає:
"У березні вони зменшилися на 5,0 відсотків.
Така динаміка зумовлювалася валютними інтервенціями Національного банку та борговими виплатами країни в іноземній валюті".
Висновок перший: зовнішня допомога затримується, а Україна під час війни продовжує платити за валютними боргами.
На валютні рахунки уряду в Національному банку у березні надійшло 3,046 мільярда доларів, у тому числі: 1,521 мільярда від МВФ у межах програми Механізму розширеного фінансування, 1,474 мільярда через рахунки Світового банку, 50,5 мільйона від розміщення валютних ОВДП.
За обслуговування та погашення державного боргу в іноземній валюті виплачено 123,3 мільйона доларів, у тому числі: 59,4 мільйона — обслуговування та погашення боргу перед Світовим банком, 6,1 мільйона — обслуговування боргу перед ЄС, 5,2 мільйона — обслуговування ОВДП, 52,6 мільйона — сплата іншим кредиторам.
Крім того, Україна сплатила МВФ 260 мільйонів доларів.
Бачимо критично малі показники залучення валюти за валютними випусками ОВДП.
НБУ перейшов від моделі фіксованого курсу до моделі гнучкого курсу.
Це призвело до появи такого явища як гнучка волатильність.
Це як ховрах у степу, тільки навпаки: ховрах він ніби є, але побачити його важко.
А волатильність курсу бачать всі в обмінниках, але чи є вона насправді — здогадуються лише обізнані.
Адже НБУ на валютному ринку є ключовим гравцем, формуючи більше половини ринкових операцій.
Що таке гнучка волатильність валютного ринку
НБУ на валютному ринку є ключовим гравцем, формуючи більше половини ринкових операцій.
Тож Національний банк може розвернути курсову тенденцію в будь-який бік.
Тому нинішня девальвація гривні відбувається не через набір ринкових факторів, а тому що на думку керівників з Інститутської ця девальвація мала би бути, враховуючи геополітичну нестабільність та зростання цін на нафту в парі із глобальним трендом зміцнення долару по відношенню до ключових валют світу.
Тобто логіка НБУ приблизно така: ми маємо бути в тренді — в тренді девальвації.
Офіційний курс гривні до долару перебуває у боковому тренді, просто на більш високому горизонті девальвації.
Курс дискретно був переведений НБУ з вузького коридору 41-42 гривні за долар у більш широкий коридор 42-44.
Це, до речі, говорить про досить сприятливі передумови для переходу від моделі курсової гнучкості до моделі курсового коридору або валютної змії у коридорі.
Також слід розглянути прив'язку гривні не лише до долару, але й до кошику валют — долар-євро у пропорції 60/40.
Скільки валюти купили українці у березні
У березні 2026 року купівля валюти клієнтами банків майже повторила рекорд грудня.
А в кінці року, зважаючи на фактор бюджетних гіпервитрат, девальвація зазвичай найбільша: чиновники освоюють бюджет, а потім конвертують у долар наскирдоване.
Купівля валюти клієнтами банків у березні майже досягла 9 мільярдів доларів.
Зазвичай у ці часи обсяги купівлі валюти складають трохи більше 6 мільярдів доларів на місяць.
Але що характерно — і продаж валюти клієнтами банків б'є рекорди, досягаючи майже 6 мільярдів доларів, що на мільярд доларів перевищує звичайний тренд.
Дефіцит валюти був перекритий інтервенціями НБУ, які у березні повторили піки грудня минулого року.
Хоча валютний ринок України перебуває в хронічному валютному дефіциті.
Не було жодного місяця минулого року, коли б сальдо операцій НБУ з валютою було позитивним.
Інтервенції березня 2026 року навіть перевищили всі піки інтервенцій минулого року, склавши 4,8 мільярда доларів за місяць.
Населення у березні 2026 року купило рекордний обсяг готівкової валюти обсягом 2,8 мільярда доларів.
Це перевищило навіть показники жовтня-грудня минулого року.
Негативне сальдо купівлі готівкової валюти населенням досягло 1 мільярда доларів на місяць.
Але це явно не критичний показник, хоча вдвічі більше ніж у лютому.
Чому резерви НБУ зменшились у березні
Міжнародні резерви НБУ зараз складають 52 мільярди доларів. НБУ зазначає:
"У березні вони зменшилися на 5,0 відсотків.
Така динаміка зумовлювалася валютними інтервенціями Національного банку та борговими виплатами країни в іноземній валюті".
Висновок перший: зовнішня допомога затримується, а Україна під час війни продовжує платити за валютними боргами.
На валютні рахунки уряду в Національному банку у березні надійшло 3,046 мільярда доларів, у тому числі: 1,521 мільярда від МВФ у межах програми Механізму розширеного фінансування, 1,474 мільярда через рахунки Світового банку, 50,5 мільйона від розміщення валютних ОВДП.
За обслуговування та погашення державного боргу в іноземній валюті виплачено 123,3 мільйона доларів, у тому числі: 59,4 мільйона — обслуговування та погашення боргу перед Світовим банком, 6,1 мільйона — обслуговування боргу перед ЄС, 5,2 мільйона — обслуговування ОВДП, 52,6 мільйона — сплата іншим кредиторам.
Крім того, Україна сплатила МВФ 260 мільйонів доларів.
Бачимо критично малі показники залучення валюти за валютними випусками ОВДП.
👍96🤔59❤42🍌5👎4😭3😁1💯1
Для підтримки готівкового валютного ринку НБУ розпочав операції з підкріплення кас банків готівковою іноземною валютою.
Зазвичай на аукціонах пропонувався продаж готівкової валюти на суму 50 мільйонів доларів, а загальний обсяг заявок банків складав до 40 мільйонів доларів.
Тобто НБУ був готовий надати банкам готівкової валюти більше, аніж вони її потребували.
Які ризики бачить НБУ для курсу гривні
18 березня в НБУ відбулось засідання Комітету з монетарної політики.
У протоколі зазначено:
"На початку березня ризики для інфляційної динаміки суттєво зросли передусім через бойові дії на Близькому Сході.
Стрімке зростання світових цін на енергоносії швидко позначилося на вартості пального в Україні.
Одночасно посилився й тиск на обмінний курс гривні до долара США".
За словами НБУ, "війна на Близькому Сході створює відчутні загрози для інфляційної динаміки в Україні.
Навіть у разі швидкого затухання військових дій ціни на енергоносії, імовірно, залишатимуться на вищому рівні".
Член КМП зазначив, що "здорожчання енергоносіїв також стимулюватиме додатковий попит на іноземну валюту, а отже, й посилюватиме тиск на валютному ринку та на міжнародні резерви".
Інший член звернув увагу, що "графік отримання допомоги вже зміщується порівняно з припущеннями січневого прогнозу НБУ".
НБУ констатує ризики: зростання цін на паливо, геополітичні ризики, затримки зовнішнього фінансування.
Який курс гривні чекати найближчим часом
Втім резерви НБУ дозволяють йому утримувати курс у коридорі 42-44 до моменту або глобальної розрядки, або до нового кола загострення.
У першому випадку курс буде стабілізовано у коридорі 43-44, у другому, скоріше за все, виведено в новий діапазон 44-46.
І так по спіралі погіршення або у боковому тренді стабілізації.
https://novyny.live/context/post/kurs-grivni-shcho-pokazuie-gnuchka-volatilnist-nbu-320712/
Зазвичай на аукціонах пропонувався продаж готівкової валюти на суму 50 мільйонів доларів, а загальний обсяг заявок банків складав до 40 мільйонів доларів.
Тобто НБУ був готовий надати банкам готівкової валюти більше, аніж вони її потребували.
Які ризики бачить НБУ для курсу гривні
18 березня в НБУ відбулось засідання Комітету з монетарної політики.
У протоколі зазначено:
"На початку березня ризики для інфляційної динаміки суттєво зросли передусім через бойові дії на Близькому Сході.
Стрімке зростання світових цін на енергоносії швидко позначилося на вартості пального в Україні.
Одночасно посилився й тиск на обмінний курс гривні до долара США".
За словами НБУ, "війна на Близькому Сході створює відчутні загрози для інфляційної динаміки в Україні.
Навіть у разі швидкого затухання військових дій ціни на енергоносії, імовірно, залишатимуться на вищому рівні".
Член КМП зазначив, що "здорожчання енергоносіїв також стимулюватиме додатковий попит на іноземну валюту, а отже, й посилюватиме тиск на валютному ринку та на міжнародні резерви".
Інший член звернув увагу, що "графік отримання допомоги вже зміщується порівняно з припущеннями січневого прогнозу НБУ".
НБУ констатує ризики: зростання цін на паливо, геополітичні ризики, затримки зовнішнього фінансування.
Який курс гривні чекати найближчим часом
Втім резерви НБУ дозволяють йому утримувати курс у коридорі 42-44 до моменту або глобальної розрядки, або до нового кола загострення.
У першому випадку курс буде стабілізовано у коридорі 43-44, у другому, скоріше за все, виведено в новий діапазон 44-46.
І так по спіралі погіршення або у боковому тренді стабілізації.
https://novyny.live/context/post/kurs-grivni-shcho-pokazuie-gnuchka-volatilnist-nbu-320712/
👍121❤32🤔22🙏11👎4🍌3😱2🔥1👏1🤣1
В 2022-м: "Киев за три дня", потом Стамбул, мирный план, так называемый "жест доброй воли" - отступление из-под Киева, Чернигова, Харькова и Сум, требования Украины касательно вывода российских войск и репараций.
В 2026-м: "Тегеран за три дня", Исламабад, мирный план, "жест доброй воли" - отступление от Ормуза, требования Ирана касательно вывода американских войск и репараций...
Точка сингулярности старых имперских исторических проектов, кризис модельности глобальной мир-системы.
Смерть линейной логики. Линейная логика сейчас - это хуже чем анахронизм, это ошибка.
В 2022-м ошибку линейной логики допустила РФ.
Но это танго можно танцевать вдвоем: в 2026-м на линейную логику попались США.
Теперь у США остается лишь опция "продолжить" в виде полномасштабной войны на Ближнем Востоке, к чему Америка явно не готова.
Или пока не готова.
Из позитивного: глобального кризиса сродни пандемическому по причине высоких цен на нефть пока не будет.
Евро может временно подорожать по отношению к доллару.
В 2026-м: "Тегеран за три дня", Исламабад, мирный план, "жест доброй воли" - отступление от Ормуза, требования Ирана касательно вывода американских войск и репараций...
Точка сингулярности старых имперских исторических проектов, кризис модельности глобальной мир-системы.
Смерть линейной логики. Линейная логика сейчас - это хуже чем анахронизм, это ошибка.
В 2022-м ошибку линейной логики допустила РФ.
Но это танго можно танцевать вдвоем: в 2026-м на линейную логику попались США.
Теперь у США остается лишь опция "продолжить" в виде полномасштабной войны на Ближнем Востоке, к чему Америка явно не готова.
Или пока не готова.
Из позитивного: глобального кризиса сродни пандемическому по причине высоких цен на нефть пока не будет.
Евро может временно подорожать по отношению к доллару.
👍222💯50🤔45❤37🔥17👎10🥴6🤣6🦄5🤯3😁1
Проиллюстрируем разрушение линейной логики на примере.
Линейная логика разворачивания мировых войн: Австро-Венгрия напала на Сербию, Россия напала на Автро-Венгрию. Началась Первая мировая война.
Германия напала на Польшу, Британия и Франция объявили войну Германии. Началась Вторая мировая война.
США входили в обе войны на "втором такте".
Что происходит сейчас.
РФ напала на Украину, но ЕС не объявила войну России. А США на "втором такте войны" вообще почти "покинули чат".
США и Израиль атаковали Иран, но Китай и РФ не вступили в войну на стороне Тегерана.
То есть линейная модель распространения огня войны уже не работает.
Если война где-то начинается, ее сразу локализуют, превращая в "пузырь внутреннего сгорания".
Далее.
Все зациклились на сравнении экономических потенциалов воюющих сторон.
Да, об этом пишет Клаузевиц и Свечин.
Но это линейная логика.
Сейчас ключевой параметр готовности к войне - это способность к массовому производству дешевых средств поражения и "готовность общества умереть".
Или способность политических элит убедить общество в "необходимости умереть".
Или способность политических элит "заставить общество умереть".
Подходит любая из опций.
Просто во времена Клаузевица и Свечина, то есть в период традиционалистских обществ и националистических проектов, "готовность умереть", что у немцев, что у русских была примерно одинакова.
Поэтому тогда сравнивали экономические потенциалы, которые и играли решающую роль.
Но сейчас способность производить массовые, дешевые средства поражения и "способность умирать", никак не корреспондируется с экономическим потенциалом.
Где-то прочел такой ужасный термин: "мясоемкость страны", то есть "способность умирать".
Вот эти показатели и будут сравнивать.
Например, Германия по номиналу ВВП - одна из крупнейших экономик мира, а вот "мясоемкость" - одна из наименьших в мире.
Равно как и способность массово производить дешевые средства поражения.
Но второму можно еще научиться, а для первого - нужна идеология и целое поколение "для воспитания".
Поэтому, азиатские страны сейчас очень опасны в контексте войн: есть "готовность умирать" и способность массово производить дешевые средства поражения.
Украина, кстати, в контексте отношения к Человеку и к ценности жизни отдельно взятого индивида - это больше Азия, чем Европа.
Правда "Азия" с европейским уровнем рождаемости и особым уровнем смертности.
Линейная логика разворачивания мировых войн: Австро-Венгрия напала на Сербию, Россия напала на Автро-Венгрию. Началась Первая мировая война.
Германия напала на Польшу, Британия и Франция объявили войну Германии. Началась Вторая мировая война.
США входили в обе войны на "втором такте".
Что происходит сейчас.
РФ напала на Украину, но ЕС не объявила войну России. А США на "втором такте войны" вообще почти "покинули чат".
США и Израиль атаковали Иран, но Китай и РФ не вступили в войну на стороне Тегерана.
То есть линейная модель распространения огня войны уже не работает.
Если война где-то начинается, ее сразу локализуют, превращая в "пузырь внутреннего сгорания".
Далее.
Все зациклились на сравнении экономических потенциалов воюющих сторон.
Да, об этом пишет Клаузевиц и Свечин.
Но это линейная логика.
Сейчас ключевой параметр готовности к войне - это способность к массовому производству дешевых средств поражения и "готовность общества умереть".
Или способность политических элит убедить общество в "необходимости умереть".
Или способность политических элит "заставить общество умереть".
Подходит любая из опций.
Просто во времена Клаузевица и Свечина, то есть в период традиционалистских обществ и националистических проектов, "готовность умереть", что у немцев, что у русских была примерно одинакова.
Поэтому тогда сравнивали экономические потенциалы, которые и играли решающую роль.
Но сейчас способность производить массовые, дешевые средства поражения и "способность умирать", никак не корреспондируется с экономическим потенциалом.
Где-то прочел такой ужасный термин: "мясоемкость страны", то есть "способность умирать".
Вот эти показатели и будут сравнивать.
Например, Германия по номиналу ВВП - одна из крупнейших экономик мира, а вот "мясоемкость" - одна из наименьших в мире.
Равно как и способность массово производить дешевые средства поражения.
Но второму можно еще научиться, а для первого - нужна идеология и целое поколение "для воспитания".
Поэтому, азиатские страны сейчас очень опасны в контексте войн: есть "готовность умирать" и способность массово производить дешевые средства поражения.
Украина, кстати, в контексте отношения к Человеку и к ценности жизни отдельно взятого индивида - это больше Азия, чем Европа.
Правда "Азия" с европейским уровнем рождаемости и особым уровнем смертности.
👍222💯147❤85🤔52😢41😱13🔥10👎9👏8😁3🤝1
Кстати, сейчас евро начнет расти по отношению к доллару, так что в начале роста стоит купить евро, а на пике - подешевевший доллар.
👍268🤔43❤38🔥17💯9👎8🐳4🤣2🤝1
Удивительно, как еще до войны у нас не использовались уникальные возможности для развития исторического туризма.
Институт исторической памяти есть, а исторического туризма - нет.
В истории мирового психоанализа, ключевое место занимает история "Человека-волка".
Речь о помещике Сергее Панкееве.
В 1910 — 1914 годах Сергей Панкеев лечился у ряда врачей, в том числе у всемирно известного Бехтерева.
Ему поставили диагноз "маниакально-депрессивное безумие".
Но Зигмунд Фрейд не согласился с диагнозом, определив у пациента невроз навязчивости.
Состояние сформировалось в результате влияния на пациента авторитарного отца и религиозной матери.
Анализ Фрейда строился на повторяющемся детском сне пациента.
Панкеев так его описал:
Фрейд считал, что волки во сне пациента - образ отца.
А образ открытых окон и волков на дереве — признак подавленной сексуальной фантазии (в которой отец является хищником, а пациент — жертвой).
Все происходило в Дворце-Усадьбе Дубецких-Панкеевых («Волчье логово»).
Находится она в селе Васильевка Беляевского района Одесской области.
Ее построили между 1830 и 1854 годами по проекту автора Потемкинской лестницы — одесского архитектора Франца Боффо, а парк - по проекту архитектора Ивана Даллаква.
Возле дворца посадили 74 ореховых дерева.
Место мистическое, но сейчс в полном упадке.
После 1990 года дворец почти разрушили жители села, разобрав на стройматериалы.
А парк вырубили еще в 1918-1920.
Почти не осталось ореховых деревьев.
От фонтанов - пара камней.
Но еще есть пруд и часть леса.
В 2007-м здание дворца продали некоей ТОВ-ке за 1,7 млн грн под обязательства восстановить обьект.
Но ничего не сделано, дворец может рухнуть в любой момент.
Но локация уникальная: история с мировым контекстом, еще сохранившиеся руины дворца, подвалы и подземелья, остаток парка, пруд.
Казалось, восстановите обьект, посадите ореховые деревья, заведите белых волков - от туристов со всего мира отбоя не будет (конечно, после войны).
Но жители села предпочитают разбирать дворец на кирпичи для своих сараев и заборов....
А местной власти не интересно - российский помещик с расстройством психики не входит в официальный исторический канон.
Кстати, Панкеев прожил до 93 лет и умер в Вене в 70-х годах 20 века.
Институт исторической памяти есть, а исторического туризма - нет.
В истории мирового психоанализа, ключевое место занимает история "Человека-волка".
Речь о помещике Сергее Панкееве.
В 1910 — 1914 годах Сергей Панкеев лечился у ряда врачей, в том числе у всемирно известного Бехтерева.
Ему поставили диагноз "маниакально-депрессивное безумие".
Но Зигмунд Фрейд не согласился с диагнозом, определив у пациента невроз навязчивости.
Состояние сформировалось в результате влияния на пациента авторитарного отца и религиозной матери.
Анализ Фрейда строился на повторяющемся детском сне пациента.
Панкеев так его описал:
Мне снилось, что это была ночь, и я лежал в кровати.
(Моя кровать была развернута ногами к окну; перед окном росли старые орешники. Я знаю, это была зима и ночь.)
Внезапно окно открылось, и я испугался, когда увидел, что несколько белых волков сидели на ветках прямо перед моим окном.
Их было шесть или семь.
Они были все белые, больше похожи на лисиц или овчарок, у них были хвосты как у лисиц и уши как у собак, когда они обращают на что-то внимание.
Испугавшись, что меня съедят волки, я закричал и проснулся.
Няня подбежала к моей кровати, чтобы посмотреть, что со мной случилось.
Меня ещё долго убеждали в том, что это сон; я отчетливо видел, как открывается окно и как на дереве сидят волки.
В конце концов, я немного успокоился, почувствовав, что избежал опасности, и снова заснул.
Фрейд считал, что волки во сне пациента - образ отца.
А образ открытых окон и волков на дереве — признак подавленной сексуальной фантазии (в которой отец является хищником, а пациент — жертвой).
Все происходило в Дворце-Усадьбе Дубецких-Панкеевых («Волчье логово»).
Находится она в селе Васильевка Беляевского района Одесской области.
Ее построили между 1830 и 1854 годами по проекту автора Потемкинской лестницы — одесского архитектора Франца Боффо, а парк - по проекту архитектора Ивана Даллаква.
Возле дворца посадили 74 ореховых дерева.
Место мистическое, но сейчс в полном упадке.
После 1990 года дворец почти разрушили жители села, разобрав на стройматериалы.
А парк вырубили еще в 1918-1920.
Почти не осталось ореховых деревьев.
От фонтанов - пара камней.
Но еще есть пруд и часть леса.
В 2007-м здание дворца продали некоей ТОВ-ке за 1,7 млн грн под обязательства восстановить обьект.
Но ничего не сделано, дворец может рухнуть в любой момент.
Но локация уникальная: история с мировым контекстом, еще сохранившиеся руины дворца, подвалы и подземелья, остаток парка, пруд.
Казалось, восстановите обьект, посадите ореховые деревья, заведите белых волков - от туристов со всего мира отбоя не будет (конечно, после войны).
Но жители села предпочитают разбирать дворец на кирпичи для своих сараев и заборов....
А местной власти не интересно - российский помещик с расстройством психики не входит в официальный исторический канон.
Кстати, Панкеев прожил до 93 лет и умер в Вене в 70-х годах 20 века.
👍350❤125😢98🤔33💯20🤓8😁7👎4🍌4🕊3🤪3
Можливо, уряд просто хоче підвищити доходи бюджету за рахунок нових податків?
- Уряд розраховує, що від всіх цих нових податків бюджет отримає додатково 40-60 млрд. грн.
Якщо подивитися нашу видаткову частину — 4,8 трлн. грн., то цих грошей вистачить на 4-5 днів.
При цьому такі інновації б’ють по найбільш незахищеним підприємцям і вразливим групам населення.
Наприклад, так званий податок на OLX, тобто на дохід, отриманий на цифрових майданчиках.
Візьмем кур’єра Глово, який має платити податки.
Ну це як податок на рікш в Індії.
Але рікши не платять податки. А в нас чомусь вирішили, що умовний податок на рікш підніме доходи бюджету.
- А щодо ПДВ для ФОПів, які отримують річний дохід більше 4 млн. грн.? Така норма теж є в урядовому законопроекті.
- 4 млн. грн. - це дуже невеликий поріг.
До того ж йдеться про виручку, а не про прибуток.
Якщо рентабельність ФОПу 10 %, то він отримує прибуток 400 тисяч з обороту 4 млн. на рік.
Якщо у нього будуть забирати 20 % ПДВ, і він не може сформувати податковий кредит, то він працюватиме собі у збиток.
Адже ПДВ буде вищим за його рентабельність.
Це призведе до їх масового закриття або переходу в тінь.
4 млн. покажуть офіційно, а інше будуть намагатися приховати.
Що цікаво, уряд не хоче шукати гроші там, де вони буквально лежать на землі.
Наприклад, в 2025 році в нас був побитий рекорд імпорту елітних авто, яких завезли на 1 млрд. євро.
Якщо застосувати до них податок соціальної солідарності у 50 %, то це б дало до бюджету 500 млн. євро або 25 млрд. грн додатково.
25 млрд. грн. - це вдвічі більше того, що уряд хоче отримати від зниження планки по ПДВ для ФОПів.
Цей податок не матиме негативного впливу на економіку, тому що йдеться про імпортні товари.
Більше того, зменшення імпорту таких авто — це зменшення виводу валюти за кордон, що під час війни є позитивом.
В Ізраїлі, до речі, податки на імпорт авто можуть складати ще одну ціну цього автомобіля.
Ну і так само відшкодування ПДВ імпортерам, яке теж встановило рекорд минулого року — більше 100 млрд. грн. 80 % цієї суми пішло експортерам сировини — руда, зерно, і т.д..
Я вважаю, що під час війни держава не має відшкодовувати ПДВ експортерам сировини, а лише при експорті складних товарів.
https://blik.ua/finance/30307-ukrayini-vistachit-groshei-minimum-na-rik-oleksii-kush-pro-dopomogu-zakhodu-cini-na-palne-ta-novi-podatki
- Уряд розраховує, що від всіх цих нових податків бюджет отримає додатково 40-60 млрд. грн.
Якщо подивитися нашу видаткову частину — 4,8 трлн. грн., то цих грошей вистачить на 4-5 днів.
При цьому такі інновації б’ють по найбільш незахищеним підприємцям і вразливим групам населення.
Наприклад, так званий податок на OLX, тобто на дохід, отриманий на цифрових майданчиках.
Візьмем кур’єра Глово, який має платити податки.
Ну це як податок на рікш в Індії.
Але рікши не платять податки. А в нас чомусь вирішили, що умовний податок на рікш підніме доходи бюджету.
- А щодо ПДВ для ФОПів, які отримують річний дохід більше 4 млн. грн.? Така норма теж є в урядовому законопроекті.
- 4 млн. грн. - це дуже невеликий поріг.
До того ж йдеться про виручку, а не про прибуток.
Якщо рентабельність ФОПу 10 %, то він отримує прибуток 400 тисяч з обороту 4 млн. на рік.
Якщо у нього будуть забирати 20 % ПДВ, і він не може сформувати податковий кредит, то він працюватиме собі у збиток.
Адже ПДВ буде вищим за його рентабельність.
Це призведе до їх масового закриття або переходу в тінь.
4 млн. покажуть офіційно, а інше будуть намагатися приховати.
Що цікаво, уряд не хоче шукати гроші там, де вони буквально лежать на землі.
Наприклад, в 2025 році в нас був побитий рекорд імпорту елітних авто, яких завезли на 1 млрд. євро.
Якщо застосувати до них податок соціальної солідарності у 50 %, то це б дало до бюджету 500 млн. євро або 25 млрд. грн додатково.
25 млрд. грн. - це вдвічі більше того, що уряд хоче отримати від зниження планки по ПДВ для ФОПів.
Цей податок не матиме негативного впливу на економіку, тому що йдеться про імпортні товари.
Більше того, зменшення імпорту таких авто — це зменшення виводу валюти за кордон, що під час війни є позитивом.
В Ізраїлі, до речі, податки на імпорт авто можуть складати ще одну ціну цього автомобіля.
Ну і так само відшкодування ПДВ імпортерам, яке теж встановило рекорд минулого року — більше 100 млрд. грн. 80 % цієї суми пішло експортерам сировини — руда, зерно, і т.д..
Я вважаю, що під час війни держава не має відшкодовувати ПДВ експортерам сировини, а лише при експорті складних товарів.
https://blik.ua/finance/30307-ukrayini-vistachit-groshei-minimum-na-rik-oleksii-kush-pro-dopomogu-zakhodu-cini-na-palne-ta-novi-podatki
Blik
«Україні вистачить грошей мінімум на рік»: Олексій Кущ про допомогу Заходу, ціни на пальне та нові податки
Відомий економіст та фінансовий аналітик Олексій Кущ в ексклюзивному інтерв’ю BLIK.ua розповів, чи зможе Україна фінансувати оборону та соцвиплати, та чому замість податків на OLX та посилки треба оподатковувати елітні авто.
👍333💯97❤68🤔21😁9😢8👎5🍌4👏3🤣2😨1
Скоординована інформаційна атака на мера Харкова – це про політику, а не про управління містом.
Війна формує токсичні умови в життєдіяльності великих прифронтових мегаполісів.
Це, можна сказати, аксіома війни.
Аксіома друга: подобається це комусь чи ні, держава має дотувати функціонування певних соціально-економічних процесів на таких територіях.
Наприклад, збереження робочих місць, розміщення державного замовлення серед місцевих підприємств, безкоштовний проїзд в транспорті, продуктові дотації соціально вразливих верств населення, тощо.
Проблема полягає в тому, що зусиль на централізованому рівні, очевидно, недостатньо.
Все фінансове навантаження лягає на місцеві бюджети.
Забезпечення таких міст як Харків електроенергією та теплом - вже саме по собі подвиг.
Комунальна інфраструктура прифронтових міст - це суцільна рана, яка тільки-но загоюється, як її розятрює війна і так по колу.
Платоспроможність населення прифронтових міст, суттєво відрізняється від "тилових".
Менше робочих місць, більш високі ризики для бізнесу.
Але деякі прифронтові міста, такі як Харків, роблять надможливе: забезпечують містян теплом та електроенергією, дотують роботу місцевого транспорту (а не підвищують вартість проїзду у ньому).
Верх цинізму, звинувачувати керівництво таких міст у "заборгованості" в міській системі комунальних послуг.
Але такі звинувачення "раптом" почали лунати в пресі.
8 квітня "Економічна правда" опублікувала статю, в якій назвала систему комунального господарства Харкова "комунальним комунізмом", зокрема, тому що там вчасно не стягують комунальні борги.
Але те, що на пятому році війни в Харкові як годинник працює комунальне господарство - це не "комунізм", а ефективна система міського менеджменту.
Крім того, існує не тільки заборгованість Харкова, але й борги центральної влади перед міським бюджетом.
Стаття готувалась саме як "інформаційна торпеда" проти міської влади Харкова, зокрема, Ігоря Теререхова.
Вірогідно, його політичним конкурентам дуже не подобається те, що мер і його можлива політична сила потрапляють на чільні місця у соціологічних дослідженнях 9 https://socis.kiev.ua/ua/2026-03-26/ ).
Саме тому і конотація у назві з "комунізмом", аби причепити ярлик ще на рівні заголовку, у розрахунку, що далі читати не будуть.
І статистика, зібрана поспіхом: у статті вказана сума заборгованості підприємств теплокомуненерго Харкова у розмірі 27,3 млрд грн, хоча це загальний борг по області.
В той же час, заборгованість КП "Харківські теплові мережі" за природний газ та його розподіл становить 22,3 млрд грн. і 2,6 млрд грн – це штрафні санкції.
Значна частина цієї суми була сформована ще до війни під час шокової тарифної реформи 2014-2018 років, коли багато мешканців українських міст не могли платити за тепло, а підприємства ТКЕ - за газ.
І Уряд так і не врегулював проблему з цією заборгованістю, хоча обіцяв.
Зараз, очевидно, тарифна політика в прифронтових, власне, вже воєнних містах, які постійно чують «роботу» ствольної артилерії має відрізнятись від інших кластерів країни.
Так само як і списання заборгованості.
Війна - це борги.
Тому і державний борг зріс до 100% ВВП.
Критикувати міську владу в прифронтових містах під час війни можна за відсутність тепла і світла, а не за борги за світ і тепло.
Війна формує токсичні умови в життєдіяльності великих прифронтових мегаполісів.
Це, можна сказати, аксіома війни.
Аксіома друга: подобається це комусь чи ні, держава має дотувати функціонування певних соціально-економічних процесів на таких територіях.
Наприклад, збереження робочих місць, розміщення державного замовлення серед місцевих підприємств, безкоштовний проїзд в транспорті, продуктові дотації соціально вразливих верств населення, тощо.
Проблема полягає в тому, що зусиль на централізованому рівні, очевидно, недостатньо.
Все фінансове навантаження лягає на місцеві бюджети.
Забезпечення таких міст як Харків електроенергією та теплом - вже саме по собі подвиг.
Комунальна інфраструктура прифронтових міст - це суцільна рана, яка тільки-но загоюється, як її розятрює війна і так по колу.
Платоспроможність населення прифронтових міст, суттєво відрізняється від "тилових".
Менше робочих місць, більш високі ризики для бізнесу.
Але деякі прифронтові міста, такі як Харків, роблять надможливе: забезпечують містян теплом та електроенергією, дотують роботу місцевого транспорту (а не підвищують вартість проїзду у ньому).
Верх цинізму, звинувачувати керівництво таких міст у "заборгованості" в міській системі комунальних послуг.
Але такі звинувачення "раптом" почали лунати в пресі.
8 квітня "Економічна правда" опублікувала статю, в якій назвала систему комунального господарства Харкова "комунальним комунізмом", зокрема, тому що там вчасно не стягують комунальні борги.
Але те, що на пятому році війни в Харкові як годинник працює комунальне господарство - це не "комунізм", а ефективна система міського менеджменту.
Крім того, існує не тільки заборгованість Харкова, але й борги центральної влади перед міським бюджетом.
Стаття готувалась саме як "інформаційна торпеда" проти міської влади Харкова, зокрема, Ігоря Теререхова.
Вірогідно, його політичним конкурентам дуже не подобається те, що мер і його можлива політична сила потрапляють на чільні місця у соціологічних дослідженнях 9 https://socis.kiev.ua/ua/2026-03-26/ ).
Саме тому і конотація у назві з "комунізмом", аби причепити ярлик ще на рівні заголовку, у розрахунку, що далі читати не будуть.
І статистика, зібрана поспіхом: у статті вказана сума заборгованості підприємств теплокомуненерго Харкова у розмірі 27,3 млрд грн, хоча це загальний борг по області.
В той же час, заборгованість КП "Харківські теплові мережі" за природний газ та його розподіл становить 22,3 млрд грн. і 2,6 млрд грн – це штрафні санкції.
Значна частина цієї суми була сформована ще до війни під час шокової тарифної реформи 2014-2018 років, коли багато мешканців українських міст не могли платити за тепло, а підприємства ТКЕ - за газ.
І Уряд так і не врегулював проблему з цією заборгованістю, хоча обіцяв.
Зараз, очевидно, тарифна політика в прифронтових, власне, вже воєнних містах, які постійно чують «роботу» ствольної артилерії має відрізнятись від інших кластерів країни.
Так само як і списання заборгованості.
Війна - це борги.
Тому і державний борг зріс до 100% ВВП.
Критикувати міську владу в прифронтових містах під час війни можна за відсутність тепла і світла, а не за борги за світ і тепло.
👍397💯247❤69👎21🤔12🤣9🤝3🔥2🦄2
Усім приготуватися до нових цін на стелах АЗС «усе по 100».
Розберемося, як криза у Перській затоці вплине на паливний ринок України і чи врятує нас «єБачок».
Передусім треба розпочати з матчастини.
Україна, попри виснаження внутрішніх родовищ, має ще достатньо значний нафтовидобувний потенціал — десь на рівні 395 млн бар. сукупних запасів нафти, і займає 50-ту сходинку світового рейтингу основних нафтових країн.
Запасів нафти в Україні вистачить на п’ять років внутрішнього споживання.
Однак проблема полягає у тому, що в Україні майже повністю знищена внутрішня переробка нафти, зокрема Кременчуцький НПЗ.
Щороку Україна видобуває нафти і газового конденсату на рівні трохи більше 2 млн тонн.
Зважаючи на те, що експорту сирої нафти з України майже немає, вона має «десь» перероблятися всередині країни.
Мова про умовно децентралізовану переробку та нафтохімію.
На добу Україна споживає у нафтовому еквіваленті (через різні паливні продукти) приблизно 200 тис. умовних барелів нафти, або більш як 9 млн тонн щорічно.
Імпорт нафтопродуктів в Україну становить до 8 млн тонн на рік на суму 6–7 млрд дол.
Збільшення світових цін на нафту на 10 дол. за барель — це умовні втрати українського ринку на рівні 2 млн дол. на добу.
За час війни США з Іраном нафта зросла у ціні на 40 дол./бар.
Тобто йдеться про втрати на рівні 8 млн дол. на добу.
Місяць війни на Близькому Сході — це плюс 240 млн дол. додаткових витрат у межах енергетичного балансу країни, або до 3 млрд дол. додаткових витрат, якщо війна протриває рік і ціни на нафту не зростуть вище 100–110 дол./бар.
Або додаткові витрати на рівні до 5 млрд дол., якщо війна триватиме, а ціни на нафту зростуть до 150 дол. за барель.
Наведена вище динаміка підтверджується і динамікою цін «на землі».
Середня ціна на бензин марки А-95 перевищила 72 грн/л, а дизельного палива — 82–84 грн/л.
Ціна автогазу збільшилася до 45–46 грн/л.
Враховуючи, що ціни на природний газ на європейському ринку підвищилися внаслідок війни в Перській затоці до 1000 дол. за тисячу кубометрів, суттєво зросте і вартість імпорту природного газу в Україні.
На одному мільярді кубометрів переплата за умови збереження нинішнього рівня цін становитиме для нас до 500 млн дол.
Зважаючи на надкороткий опалювальний сезон 2025/2026, Україна зберегла досить високий рівень запасів природного газу в підземних сховищах газу — близько 9,5 млрд кубометрів.
До початку опалювального сезону 2026/2027 у ПСГ необхідно накопичити до 15 млрд кубометрів.
Звісно, суттєво впливатиме на обсяги такого закачування в резерви внутрішній видобуток природного газу в Україні.
Але цей показник досить важко спрогнозувати, враховуючи постійні удари РФ по газових родовищах та інфраструктурі видобутку (переважна більшість родовищ розташована на сході країни, в Сумській, Полтавській і Харківській областях).
Однак від показника внутрішнього видобутку залежить насамперед показник планового імпорту природного газу.
Яким він буде?
Розглядаються моделі від 1 млрд до навіть 5 млрд кубометрів (у разі тотальних атак на газові родовища).
Якщо війна у Перській затоці триватиме, це означає, що переплата за імпорт природного газу може становити від 500 млн до 2,5 млрд дол. (максимум).
Втім, є варіант і подальшого підвищення ціни природного газу до 1,5 тис. дол. за тисячу кубометрів у разі ескалації війни на Близькому Сході надалі, коли трафік скрапленого природного газу з Катару буде повністю заблокований.
Таким чином, у контексті імпорту природного газу та формування резервів у ПСГ можна розглянути варіант «лайт» і варіант «хард».
Варіант «лайт»: швидке завершення війни в Ірані та стабілізація газового ринку та тлі системної захищеності газових родовищ в Україні.
Тоді мова йтиме про втрату кількох сотень мільйонів доларів за підсумками цієї цінової кризи.
Варіант «хард»: зростання ціни на європейському ринку до рівня у 1,5 тис. дол. на тлі інтенсифікації ударів РФ по інфраструктурі газового видобутку в Україні.
У цьому разі сума втрат зросте до 5 млрд дол.
Розберемося, як криза у Перській затоці вплине на паливний ринок України і чи врятує нас «єБачок».
Передусім треба розпочати з матчастини.
Україна, попри виснаження внутрішніх родовищ, має ще достатньо значний нафтовидобувний потенціал — десь на рівні 395 млн бар. сукупних запасів нафти, і займає 50-ту сходинку світового рейтингу основних нафтових країн.
Запасів нафти в Україні вистачить на п’ять років внутрішнього споживання.
Однак проблема полягає у тому, що в Україні майже повністю знищена внутрішня переробка нафти, зокрема Кременчуцький НПЗ.
Щороку Україна видобуває нафти і газового конденсату на рівні трохи більше 2 млн тонн.
Зважаючи на те, що експорту сирої нафти з України майже немає, вона має «десь» перероблятися всередині країни.
Мова про умовно децентралізовану переробку та нафтохімію.
На добу Україна споживає у нафтовому еквіваленті (через різні паливні продукти) приблизно 200 тис. умовних барелів нафти, або більш як 9 млн тонн щорічно.
Імпорт нафтопродуктів в Україну становить до 8 млн тонн на рік на суму 6–7 млрд дол.
Збільшення світових цін на нафту на 10 дол. за барель — це умовні втрати українського ринку на рівні 2 млн дол. на добу.
За час війни США з Іраном нафта зросла у ціні на 40 дол./бар.
Тобто йдеться про втрати на рівні 8 млн дол. на добу.
Місяць війни на Близькому Сході — це плюс 240 млн дол. додаткових витрат у межах енергетичного балансу країни, або до 3 млрд дол. додаткових витрат, якщо війна протриває рік і ціни на нафту не зростуть вище 100–110 дол./бар.
Або додаткові витрати на рівні до 5 млрд дол., якщо війна триватиме, а ціни на нафту зростуть до 150 дол. за барель.
Наведена вище динаміка підтверджується і динамікою цін «на землі».
Середня ціна на бензин марки А-95 перевищила 72 грн/л, а дизельного палива — 82–84 грн/л.
Ціна автогазу збільшилася до 45–46 грн/л.
Враховуючи, що ціни на природний газ на європейському ринку підвищилися внаслідок війни в Перській затоці до 1000 дол. за тисячу кубометрів, суттєво зросте і вартість імпорту природного газу в Україні.
На одному мільярді кубометрів переплата за умови збереження нинішнього рівня цін становитиме для нас до 500 млн дол.
Зважаючи на надкороткий опалювальний сезон 2025/2026, Україна зберегла досить високий рівень запасів природного газу в підземних сховищах газу — близько 9,5 млрд кубометрів.
До початку опалювального сезону 2026/2027 у ПСГ необхідно накопичити до 15 млрд кубометрів.
Звісно, суттєво впливатиме на обсяги такого закачування в резерви внутрішній видобуток природного газу в Україні.
Але цей показник досить важко спрогнозувати, враховуючи постійні удари РФ по газових родовищах та інфраструктурі видобутку (переважна більшість родовищ розташована на сході країни, в Сумській, Полтавській і Харківській областях).
Однак від показника внутрішнього видобутку залежить насамперед показник планового імпорту природного газу.
Яким він буде?
Розглядаються моделі від 1 млрд до навіть 5 млрд кубометрів (у разі тотальних атак на газові родовища).
Якщо війна у Перській затоці триватиме, це означає, що переплата за імпорт природного газу може становити від 500 млн до 2,5 млрд дол. (максимум).
Втім, є варіант і подальшого підвищення ціни природного газу до 1,5 тис. дол. за тисячу кубометрів у разі ескалації війни на Близькому Сході надалі, коли трафік скрапленого природного газу з Катару буде повністю заблокований.
Таким чином, у контексті імпорту природного газу та формування резервів у ПСГ можна розглянути варіант «лайт» і варіант «хард».
Варіант «лайт»: швидке завершення війни в Ірані та стабілізація газового ринку та тлі системної захищеності газових родовищ в Україні.
Тоді мова йтиме про втрату кількох сотень мільйонів доларів за підсумками цієї цінової кризи.
Варіант «хард»: зростання ціни на європейському ринку до рівня у 1,5 тис. дол. на тлі інтенсифікації ударів РФ по інфраструктурі газового видобутку в Україні.
У цьому разі сума втрат зросте до 5 млрд дол.
Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly
Бензин по 100. Коли ціни на АЗС зупиняться і чи допоможе цьому «єБачок»
Війна у Перській затоці штовхає ціни на пальне в Україні до позначки 100 грн/л. Аналізуємо вплив світової кризи на вартість бензину та газу, ризики для опалювального сезону та доцільність запровадження паливних субсидій у «Дії».
👍123❤47😢35💯16🤔13✍8🍌8👎6😡5🔥4😨2
Приблизно така ж сума втрат можлива за варіанта «хард» на ринку нафтового палива.
Сукупний максимальний паливний шок тоді обійдеться для української економіки у 10 млрд дол. на рік (варіант «хард») і до 1 млрд дол. сукупно — при варіанті «лайт».
На сьогодні Антимонопольний комітет України розпочав перевірку обґрунтованості різкого підвищення цін на АЗС, але тут треба розуміти специфіку цінових коливань на паливному ринку.
Як працює логіка власників АЗС?
Збільшення світових цін на паливо призводить до переоцінки товарних запасів на складі відповідно до нових цін, навіть якщо це паливо було законтрактоване ще за старими цінами.
Наведемо простий приклад: у вас на складі 1000 л палива за старими цінами на рівні 50 грн.
Вартість палива у разі його реалізації — 50 тис. грн.
Припустимо, ціни зростуть до 100 грн за літр.
Якщо ви продаватимете це паливо за «старою» ціною, то отримаєте виручку обсягом 50 тис. грн.
Але, враховуючи зростання цін, за 50 тис. грн ви зможете придбати не 1000 л, а 500 л, тобто вдвічі менше.
І так далі до повного вичерпання обігових коштів.
Для того аби ваш маржинальний бізнес працював, ви маєте продати свої товарні залишки на складі за новою ціною, отримати 100 тис. грн і тільки тоді зможете придбати чергові 1000 л палива.
Хоч як парадоксально це звучить, але мережі АЗС починають заробляти на треку падіння цін на паливо.
Тоді в нашому прикладі, продаючи паливо за ціною в 100 грн і отримуючи виручку в 100 тис. грн, АЗС у разі падіння цін до 50 грн за літр зможуть купити не 1000 л нового палива, а 2000 л.
На треку зростання ціни, якщо у вас саме маржинальний бізнес, тобто торговельне посередництво, ключова мета — не отримати збитків.
Заробляють тут видобувні компанії, які зберігають доступ до світової логістики.
Крім того, варто врахувати специфічну еластичність палива за ціною.
Моторне паливо — товар з низькою еластичністю, нижче одиниці.
Еластичність товару за ціною розраховується як відношення відносної зміни попиту до відносної зміни ціни.
Якщо товар нееластичний, його коефіцієнт еластичності нижче одиниці: попит на товар змінюється повільніше за зміну ціни на нього.
За таких умов обсяг споживання у разі зростання ціни залишатиметься на стабільно високому рівні (з незначними коливаннями).
Той, хто їздив на автомобілі, і надалі це робитиме.
Автовласник купував паливо за ціною 50 грн/л і робитиме це за ціною 75 грн/л.
Наприклад, на добу власник автомобіля витрачає 5 л палива.
Зростання вартості такого обсягу становитиме для нього, в нашому прикладі, 125 грн на добу.
Що стосується еластичності моторного палива за ціною, то вона розраховується як логарифмічна функція показників доходу мережевих трейдерів (які максимально збільшують ціну), попиту споживача (ажіотажний — усі намагаються заправитися про запас), ціни палива на світових ринках та ціни товару-замінника.
А замінників для моторного палива майже нема — перехід на газ (але зростає і вартість газу) або електроенергію (але для цього треба або мати «гібрид», або продавати автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння).
Акциз і ПДВ — начебто непрямі податки, які сплачуються кінцевим споживачем, і в загальній теорії зниження непрямих податків приводить до зниження цін.
Але для цього в країні має функціонувати ефективний АМКУ і еластичність товару за ціною має бути більше одиниці, а не менше, як у випадку цін на паливо.
Наприклад, ніхто не купуватиме десять телевізорів, якщо вони подорожчають утричі.
Що стосується палива, то зниження податків ніколи не приведе до пропорційного зниження ціни в умовах зростання світових цін.
Податки в цьому разі впливають лише на рівень маржі власників АЗС.
Податкова пільга — це дотація маржинального доходу мережевих компаній, а не інструмент зниження цін на паливо.
Споживач заплатить за паливо саме ту ціну, яка є рівноважною на цьому етапі.
І тут держава повинна підтримати соціально вразливі верстви населення за допомогою тих же електронних талонів на паливо, наприклад, у системі «Дія», де є вся потрібна інформація.
Сукупний максимальний паливний шок тоді обійдеться для української економіки у 10 млрд дол. на рік (варіант «хард») і до 1 млрд дол. сукупно — при варіанті «лайт».
На сьогодні Антимонопольний комітет України розпочав перевірку обґрунтованості різкого підвищення цін на АЗС, але тут треба розуміти специфіку цінових коливань на паливному ринку.
Як працює логіка власників АЗС?
Збільшення світових цін на паливо призводить до переоцінки товарних запасів на складі відповідно до нових цін, навіть якщо це паливо було законтрактоване ще за старими цінами.
Наведемо простий приклад: у вас на складі 1000 л палива за старими цінами на рівні 50 грн.
Вартість палива у разі його реалізації — 50 тис. грн.
Припустимо, ціни зростуть до 100 грн за літр.
Якщо ви продаватимете це паливо за «старою» ціною, то отримаєте виручку обсягом 50 тис. грн.
Але, враховуючи зростання цін, за 50 тис. грн ви зможете придбати не 1000 л, а 500 л, тобто вдвічі менше.
І так далі до повного вичерпання обігових коштів.
Для того аби ваш маржинальний бізнес працював, ви маєте продати свої товарні залишки на складі за новою ціною, отримати 100 тис. грн і тільки тоді зможете придбати чергові 1000 л палива.
Хоч як парадоксально це звучить, але мережі АЗС починають заробляти на треку падіння цін на паливо.
Тоді в нашому прикладі, продаючи паливо за ціною в 100 грн і отримуючи виручку в 100 тис. грн, АЗС у разі падіння цін до 50 грн за літр зможуть купити не 1000 л нового палива, а 2000 л.
На треку зростання ціни, якщо у вас саме маржинальний бізнес, тобто торговельне посередництво, ключова мета — не отримати збитків.
Заробляють тут видобувні компанії, які зберігають доступ до світової логістики.
Крім того, варто врахувати специфічну еластичність палива за ціною.
Моторне паливо — товар з низькою еластичністю, нижче одиниці.
Еластичність товару за ціною розраховується як відношення відносної зміни попиту до відносної зміни ціни.
Якщо товар нееластичний, його коефіцієнт еластичності нижче одиниці: попит на товар змінюється повільніше за зміну ціни на нього.
За таких умов обсяг споживання у разі зростання ціни залишатиметься на стабільно високому рівні (з незначними коливаннями).
Той, хто їздив на автомобілі, і надалі це робитиме.
Автовласник купував паливо за ціною 50 грн/л і робитиме це за ціною 75 грн/л.
Наприклад, на добу власник автомобіля витрачає 5 л палива.
Зростання вартості такого обсягу становитиме для нього, в нашому прикладі, 125 грн на добу.
Що стосується еластичності моторного палива за ціною, то вона розраховується як логарифмічна функція показників доходу мережевих трейдерів (які максимально збільшують ціну), попиту споживача (ажіотажний — усі намагаються заправитися про запас), ціни палива на світових ринках та ціни товару-замінника.
А замінників для моторного палива майже нема — перехід на газ (але зростає і вартість газу) або електроенергію (але для цього треба або мати «гібрид», або продавати автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння).
Акциз і ПДВ — начебто непрямі податки, які сплачуються кінцевим споживачем, і в загальній теорії зниження непрямих податків приводить до зниження цін.
Але для цього в країні має функціонувати ефективний АМКУ і еластичність товару за ціною має бути більше одиниці, а не менше, як у випадку цін на паливо.
Наприклад, ніхто не купуватиме десять телевізорів, якщо вони подорожчають утричі.
Що стосується палива, то зниження податків ніколи не приведе до пропорційного зниження ціни в умовах зростання світових цін.
Податки в цьому разі впливають лише на рівень маржі власників АЗС.
Податкова пільга — це дотація маржинального доходу мережевих компаній, а не інструмент зниження цін на паливо.
Споживач заплатить за паливо саме ту ціну, яка є рівноважною на цьому етапі.
І тут держава повинна підтримати соціально вразливі верстви населення за допомогою тих же електронних талонів на паливо, наприклад, у системі «Дія», де є вся потрібна інформація.
👍119❤51🤔36💯14👎7🍌7😨5👏1🤣1
І ця допомога має бути надана за рахунок отримання державним бюджетом паливних податків, передусім акцизу.
Про які соціальні групи населення йдеться?
Це насамперед жителі сіл, волонтери, внутрішньо переміщені особи, військові, такі структури, як Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова (ПДМШ ім. Миколи Пирогова).
Звісно, мова не йде про механізм «єБачка», який застосував уряд без «фільтрації» груп споживачів за соціальним ранжиром.
Наприклад, такі структури, як ПДМШ ім. Миколи Пирогова, мають отримати паливну компенсацію на всю вартість зростання цін на паливо.
А ВПО, жителі сіл тощо — у розмірі певного лімітованого обсягу споживання палива, яке підлягає компенсації за вартістю.
Наприклад, 100 літрів палива для жителів сіл, які продають свою продукцію в містах на ярмарках, 50 літрів — для ВПО, які здійснюють релокацію по території країни, тощо.
І окрема програма часткової компенсації вартості добрив для аграріїв і природного газу для підприємств теплокомуненерго та газової генерації.
Це має бути саме цільова програма компенсації, а не валова роздача «єБачків».
https://zn.ua/ukr/energetics/benzin-po-100-koli-tsini-na-azs-zupinjatsja-i-chi-dopomozhe-tsomu-jebachok.html
Про які соціальні групи населення йдеться?
Це насамперед жителі сіл, волонтери, внутрішньо переміщені особи, військові, такі структури, як Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова (ПДМШ ім. Миколи Пирогова).
Звісно, мова не йде про механізм «єБачка», який застосував уряд без «фільтрації» груп споживачів за соціальним ранжиром.
Наприклад, такі структури, як ПДМШ ім. Миколи Пирогова, мають отримати паливну компенсацію на всю вартість зростання цін на паливо.
А ВПО, жителі сіл тощо — у розмірі певного лімітованого обсягу споживання палива, яке підлягає компенсації за вартістю.
Наприклад, 100 літрів палива для жителів сіл, які продають свою продукцію в містах на ярмарках, 50 літрів — для ВПО, які здійснюють релокацію по території країни, тощо.
І окрема програма часткової компенсації вартості добрив для аграріїв і природного газу для підприємств теплокомуненерго та газової генерації.
Це має бути саме цільова програма компенсації, а не валова роздача «єБачків».
https://zn.ua/ukr/energetics/benzin-po-100-koli-tsini-na-azs-zupinjatsja-i-chi-dopomozhe-tsomu-jebachok.html
Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly
Бензин по 100. Коли ціни на АЗС зупиняться і чи допоможе цьому «єБачок»
Війна у Перській затоці штовхає ціни на пальне в Україні до позначки 100 грн/л. Аналізуємо вплив світової кризи на вартість бензину та газу, ризики для опалювального сезону та доцільність запровадження паливних субсидій у «Дії».
👍148❤24👎12💯9👏8🤔7🤣4😨3🔥2🍌2
Демографическая динамика - один из важнейших маркеров цивилизационного развития.
Либо в стране рождают детей, либо в нее приезжают желаюшие в ней жить. Либо и то, и другое.
Украина, к сожалению, продемонстрировала худший результат среди других стран мира - сокращение численности населения на -33%.
Но в расчете на графике Visual Capitalist, взята динамика за последние 25 лет: падение с 48,8 млн человек в 2000 году до 32,9 млн в 2025.
В реальности, нужно брать сокращение в перспективе с 52 млн в 1991 году до 25 млн после завершения войны.
Население может увеличиваться как за счет рождаемости (Глобальный Юг), репатриации (Израиль), миграции (США, ЕС, государства Персидского Залива).
Фактор войны в Украине - важнейший в контексте демографического кризиса, но не единственный.
Один из факторов: кризис долгосрочной проектности развития и модельности будущего.
Нас "доганяют" по части демографического кризиса:
- Болгария (-23%);
- Латвия (-22%);
- Молдова (-19%);
- Литва (-18%).
Либо в стране рождают детей, либо в нее приезжают желаюшие в ней жить. Либо и то, и другое.
Украина, к сожалению, продемонстрировала худший результат среди других стран мира - сокращение численности населения на -33%.
Но в расчете на графике Visual Capitalist, взята динамика за последние 25 лет: падение с 48,8 млн человек в 2000 году до 32,9 млн в 2025.
В реальности, нужно брать сокращение в перспективе с 52 млн в 1991 году до 25 млн после завершения войны.
Население может увеличиваться как за счет рождаемости (Глобальный Юг), репатриации (Израиль), миграции (США, ЕС, государства Персидского Залива).
Фактор войны в Украине - важнейший в контексте демографического кризиса, но не единственный.
Один из факторов: кризис долгосрочной проектности развития и модельности будущего.
Нас "доганяют" по части демографического кризиса:
- Болгария (-23%);
- Латвия (-22%);
- Молдова (-19%);
- Литва (-18%).
👍167😢104😱55❤29😨13✍8👏8🎉7🍾6🙈6👎2
Джей Ди Вэнс, вице-президент США, выходит из тени президента Трампа и летит в Исламабад на переговоры с Ираном.
По сути, начинает свою президентскую компанию 2028 года.
Осенние довыборы в Конгресс республиканцы рискуют проиграть, но здесь все еще не так линейно, как может показаться на первый взгляд.
Ряд успешных действий администрации президента США могут "перевернуть" политическую шахматную доску. И это может сделать Вэнс.
Но основная политическая битва будет не осенью 2026-го, а осенью 2028-го.
При чем, в стратегии Вэнса поражение республиканцев на довыборах в Конгресс осенью этого года вовсе не является таким уж критичным.
Даже более того, это поражение Республиканской партии может стать прологом для личной победы Вэнса через несколько лет.
Кроме того, это поражение республиканцев может стать основой для настоящей партийной "встряски" и партийной перезагрузки в сторону формата "Технологической Спарты"и технократии.
В Исламабаде Вэнс имеет шанс достичь определенного дипломатического успеха.
Во всяком случае, масштаб иранской делегации говорит о том, что Иран действительно хочет определить если не новый modus vivendi, то, во всяком случае, Modus operandi на Ближнем Востоке.
Постепенно становится понятной стратегия американских политических элит, точнее ее части.
"Задача" Трампа - это разрушение и аккумулирование политической токсичности.
Трамп уходит из большой политики через несколько лет и он может взять на себя все "основные грехи".
Задача Трампа осуществлять максимально контроверсионные действия: тарифная политика, перезагрузка отношений с Европой, Панамский канал, Венесуэла, Иран, Куба, Гренландия, перезагрузка системы трансатлантической безопасности и архитектоники НАТО, войны на Ближнем Востоке, пересмотр "зеленого курса", развитие нефтедобычи и так далее.
Трамп - это Взломщик Системы и Могильщик Глубинного Государства
Глобальная Система движется к Рагнароку - Сумерку Богов и Мира.
В этом контексте, Трамп - это политическое божество-трикстер, вроде скандинавского бога Локи, который нарушает установления и законы природы Глубинного Государства.
Трамп - это Предтеча, "приготовляющий пути".
Вслед за ним, должен придти новый мир: технократизм вместо капитализма, технократия - вместо глубинного государства, Технократическая Спарта - вместо демократии.
Вэнс и есть представитель Технологической Спарты, новое политическое божество - Тор с молотом разрушения старого формата государства, расчищающего путь Корпорациям и Корпоратократии.
Но не всей корпоратократии - а лишь технологической, которая и будет вести Человечество с помощью ИИ к точке технологической сингулярности.
А вот насколько "жидкая" или нет эта технократия - и увидим в 2028 году. Сможет ли она взять власть, "лежащую на мостовой" или нет. Взять и уже никогда не отпустить.
По сути, начинает свою президентскую компанию 2028 года.
Осенние довыборы в Конгресс республиканцы рискуют проиграть, но здесь все еще не так линейно, как может показаться на первый взгляд.
Ряд успешных действий администрации президента США могут "перевернуть" политическую шахматную доску. И это может сделать Вэнс.
Но основная политическая битва будет не осенью 2026-го, а осенью 2028-го.
При чем, в стратегии Вэнса поражение республиканцев на довыборах в Конгресс осенью этого года вовсе не является таким уж критичным.
Даже более того, это поражение Республиканской партии может стать прологом для личной победы Вэнса через несколько лет.
Кроме того, это поражение республиканцев может стать основой для настоящей партийной "встряски" и партийной перезагрузки в сторону формата "Технологической Спарты"и технократии.
В Исламабаде Вэнс имеет шанс достичь определенного дипломатического успеха.
Во всяком случае, масштаб иранской делегации говорит о том, что Иран действительно хочет определить если не новый modus vivendi, то, во всяком случае, Modus operandi на Ближнем Востоке.
Постепенно становится понятной стратегия американских политических элит, точнее ее части.
"Задача" Трампа - это разрушение и аккумулирование политической токсичности.
Трамп уходит из большой политики через несколько лет и он может взять на себя все "основные грехи".
Задача Трампа осуществлять максимально контроверсионные действия: тарифная политика, перезагрузка отношений с Европой, Панамский канал, Венесуэла, Иран, Куба, Гренландия, перезагрузка системы трансатлантической безопасности и архитектоники НАТО, войны на Ближнем Востоке, пересмотр "зеленого курса", развитие нефтедобычи и так далее.
Трамп - это Взломщик Системы и Могильщик Глубинного Государства
Глобальная Система движется к Рагнароку - Сумерку Богов и Мира.
В этом контексте, Трамп - это политическое божество-трикстер, вроде скандинавского бога Локи, который нарушает установления и законы природы Глубинного Государства.
Трамп - это Предтеча, "приготовляющий пути".
Вслед за ним, должен придти новый мир: технократизм вместо капитализма, технократия - вместо глубинного государства, Технократическая Спарта - вместо демократии.
Вэнс и есть представитель Технологической Спарты, новое политическое божество - Тор с молотом разрушения старого формата государства, расчищающего путь Корпорациям и Корпоратократии.
Но не всей корпоратократии - а лишь технологической, которая и будет вести Человечество с помощью ИИ к точке технологической сингулярности.
А вот насколько "жидкая" или нет эта технократия - и увидим в 2028 году. Сможет ли она взять власть, "лежащую на мостовой" или нет. Взять и уже никогда не отпустить.
👍187🤔134❤56💊13🔥6💯5👎4🗿4😁3🤯2🦄2
Одна из концептуальных ошибок при формировании общественных ожиданий касательно масштаба помощи Украине со стороны Европы в этой войне.
В чем заключается эта ошибка?
В сравнении внешней помощи с размером ВВП стран-доноров.
Мол, суммарный валовый продукт стран ЕС - 20 трлн дол. В таком случае, что им стоит предоставить Украине помощь в размере 0,5% ВВП или 100 млрд дол.
На самом деле, так считать не корректно.
Это все равно, что сравнивать способность компании осуществлять гуманитарную помощь с ее валовой выручкой.
А с чем нужно сравнивать? С прибылью.
Например, человек зарабатывает миллион гривен. Вроде много и он может потратить 10-20 тысяч на благотворительность.
Но если у этого человека расходы составляют 1,5 млн грн - он ничего не может тратить на благотворительность.
Потому что ему самому не хватает денег в контексте его трат и он ищет, где ему одолжить еще 500 тыс грн.
В нашем примере, человек сможет заниматься благотворительностью, если его доходы - 1 млн грн, а расходы, например, 0,5 млн грн.
Что является прибылью в контексте стран по аналогии с компаниями и домохозяйствами?
Профицит государственного бюджета.
Потому что если в стране дефицит госбюджета, то она ничего не может выделять на большие геополитические проекты без одновременного наращивания уровня своего госдолга.
Если такие проекты ей действительно нужны, она сможет лишь брать в долг для их финансирования. Но это "больно" и политически контроверсионно - приводит к критике со стороны оппозиции.
Проблема заключается в том, что после завершения "эпохи Меркель", в ЕС очень мало стран обладают бюджетным профицитом, скатываясь в достаточно глубокий бюджетный дефицит.
Напомню, согласно Маастрихтским критериям ЕС, дефицит бюджета страны-участницы не должен превышать 3% ВВП.
Что происходит в крупнейших странах ЕС в контексте бюджетного дефицита?
Бюджетный дефицит Франции в 2025 году составил 5,1% ВВП или 150 млрд евро.
Госдолг продолжил расти, достигнув 118% ВВП.
Для борьбы с дефицитом правительство Франции планирует повысить налоги, в первую очередь, корпоративные, что может привести к релокации бизнеса в другие страны.
Для принятия бюджета в обход парламента, правительство использует статью 49.3. Конституции страны:
Согласно данной норме, премьер-министр Франции берет на себя ответственность за бюджет, и он считается утвержденным, даже если парламент за него не проголосовал. Правда, депутаты в течение 24 часов могут наложить вето на правительственный вариант бюджета.
Маастрихтский критерий в 3% дефицита бюджета Франция планирует выполнить лишь к 2029-м году.
По итогам 2025 года в Германия был зафиксирован рекордный дефицит государственного бюджета в размере 127,3 млрд евро (+ почти 30 млрд евро за год).
Относительно ВВП, дефицит бюджета составляет 2,7% ВВП. Это ниже Маастрихтского критерия, но максимум с 2022 года.
Тут нужно понимать, что немцы привыкли жить с профицитом бюджета.
Государственный долг Германии на начало 2026 года к ВВП составил 64%, но продолжает быстро расти после снятия правительством канцлера Мерца "долгового тормоза". Хотя до пика 2010-х в 80% - еще далеко.
Дефицит государственного бюджета Италии по итогам 2025 года составил 3,1% ВВП. Этот выше критерия ЕС в 3%.
По итогам 2025 года, лишь немногие страны ЕС могут похвастать профицитом государственного бюджета.
Среди лидеров:
- Ирландия - профицит 14% ВВП;
- Кипр: 4,9%;
- Дания: 2,9%
- Португалия и Греция: по 2,2%;
- Нидерланды: минимальный профицит в 0,1%.
Большинство стран ЕС дефицитны в контексте бюджета.
К сожалению, профицитные страны ЕС - обладают слишком незначительным относительным размером ВВП и, следовательно - небольшими возможностями по финансированию внешних геополитических проектов.
Исключение тут - Нидерланды с ВВП в 1,3 трлн дол, но в этой стране профицит практически на околонулевом уровне - 1,3 млрд дол по году.
Таким образом, главные доноры со стороны ЕС - это Франция, Германия и Италия. Но все эти страны - дефицитны в контексте бюджета.
В чем заключается эта ошибка?
В сравнении внешней помощи с размером ВВП стран-доноров.
Мол, суммарный валовый продукт стран ЕС - 20 трлн дол. В таком случае, что им стоит предоставить Украине помощь в размере 0,5% ВВП или 100 млрд дол.
На самом деле, так считать не корректно.
Это все равно, что сравнивать способность компании осуществлять гуманитарную помощь с ее валовой выручкой.
А с чем нужно сравнивать? С прибылью.
Например, человек зарабатывает миллион гривен. Вроде много и он может потратить 10-20 тысяч на благотворительность.
Но если у этого человека расходы составляют 1,5 млн грн - он ничего не может тратить на благотворительность.
Потому что ему самому не хватает денег в контексте его трат и он ищет, где ему одолжить еще 500 тыс грн.
В нашем примере, человек сможет заниматься благотворительностью, если его доходы - 1 млн грн, а расходы, например, 0,5 млн грн.
Что является прибылью в контексте стран по аналогии с компаниями и домохозяйствами?
Профицит государственного бюджета.
Потому что если в стране дефицит госбюджета, то она ничего не может выделять на большие геополитические проекты без одновременного наращивания уровня своего госдолга.
Если такие проекты ей действительно нужны, она сможет лишь брать в долг для их финансирования. Но это "больно" и политически контроверсионно - приводит к критике со стороны оппозиции.
Проблема заключается в том, что после завершения "эпохи Меркель", в ЕС очень мало стран обладают бюджетным профицитом, скатываясь в достаточно глубокий бюджетный дефицит.
Напомню, согласно Маастрихтским критериям ЕС, дефицит бюджета страны-участницы не должен превышать 3% ВВП.
Что происходит в крупнейших странах ЕС в контексте бюджетного дефицита?
Бюджетный дефицит Франции в 2025 году составил 5,1% ВВП или 150 млрд евро.
Госдолг продолжил расти, достигнув 118% ВВП.
Для борьбы с дефицитом правительство Франции планирует повысить налоги, в первую очередь, корпоративные, что может привести к релокации бизнеса в другие страны.
Для принятия бюджета в обход парламента, правительство использует статью 49.3. Конституции страны:
Согласно данной норме, премьер-министр Франции берет на себя ответственность за бюджет, и он считается утвержденным, даже если парламент за него не проголосовал. Правда, депутаты в течение 24 часов могут наложить вето на правительственный вариант бюджета.
Маастрихтский критерий в 3% дефицита бюджета Франция планирует выполнить лишь к 2029-м году.
По итогам 2025 года в Германия был зафиксирован рекордный дефицит государственного бюджета в размере 127,3 млрд евро (+ почти 30 млрд евро за год).
Относительно ВВП, дефицит бюджета составляет 2,7% ВВП. Это ниже Маастрихтского критерия, но максимум с 2022 года.
Тут нужно понимать, что немцы привыкли жить с профицитом бюджета.
Государственный долг Германии на начало 2026 года к ВВП составил 64%, но продолжает быстро расти после снятия правительством канцлера Мерца "долгового тормоза". Хотя до пика 2010-х в 80% - еще далеко.
Дефицит государственного бюджета Италии по итогам 2025 года составил 3,1% ВВП. Этот выше критерия ЕС в 3%.
По итогам 2025 года, лишь немногие страны ЕС могут похвастать профицитом государственного бюджета.
Среди лидеров:
- Ирландия - профицит 14% ВВП;
- Кипр: 4,9%;
- Дания: 2,9%
- Португалия и Греция: по 2,2%;
- Нидерланды: минимальный профицит в 0,1%.
Большинство стран ЕС дефицитны в контексте бюджета.
К сожалению, профицитные страны ЕС - обладают слишком незначительным относительным размером ВВП и, следовательно - небольшими возможностями по финансированию внешних геополитических проектов.
Исключение тут - Нидерланды с ВВП в 1,3 трлн дол, но в этой стране профицит практически на околонулевом уровне - 1,3 млрд дол по году.
Таким образом, главные доноры со стороны ЕС - это Франция, Германия и Италия. Но все эти страны - дефицитны в контексте бюджета.
👍202❤88🤔52👀15👏5💯3👻3👎2🍌2🤣1💊1
Франция вообще ничего не может финансировать - огромный дефицит бюджета и критическое отношение госдолга к ВВП.
То, что правительство Франции не может утвердить бюджет в парламенте, говорит и о серьезном политическом кризисе.
Италия традиционно борется с дефицитом бюджета и крайне ограниченно финансирует внешние проекты.
Остается лишь Германия. Ее бюджет дефицитен, но есть задел по наращиванию внешнего долга.
В любом случае, в контексте таких понятий как дефицит/профицит бюджета, ЕС не имеет свободных избыточных средств для финансирования внешних геополитических проектов. Точнее такая способность стремится к нулю.
Ес может финансировать внешние проекты лишь за счет новых долгов. Но это совсем иная история, нежели благотворительность за счет полученного профита.
Так что вопрос финансового донорства в ЕС будет и дальше становится все более и более контроверсионным (вне зависимости от выборов в Венгрии).
В итоге, вопрос финансирования Украины со временем, скорее всего, будет сконцентрирован лишь на Германии и группе Скандинавских стран.
То, что правительство Франции не может утвердить бюджет в парламенте, говорит и о серьезном политическом кризисе.
Италия традиционно борется с дефицитом бюджета и крайне ограниченно финансирует внешние проекты.
Остается лишь Германия. Ее бюджет дефицитен, но есть задел по наращиванию внешнего долга.
В любом случае, в контексте таких понятий как дефицит/профицит бюджета, ЕС не имеет свободных избыточных средств для финансирования внешних геополитических проектов. Точнее такая способность стремится к нулю.
Ес может финансировать внешние проекты лишь за счет новых долгов. Но это совсем иная история, нежели благотворительность за счет полученного профита.
Так что вопрос финансового донорства в ЕС будет и дальше становится все более и более контроверсионным (вне зависимости от выборов в Венгрии).
В итоге, вопрос финансирования Украины со временем, скорее всего, будет сконцентрирован лишь на Германии и группе Скандинавских стран.
👍220🤔72❤29💯15✍9👎2😁2🤣2😎1
Война США/Израиля и Ирана, продемонстрировала один важный фактор новой истории, о котором пока мало кто говорит.
Экзистенциальные войны, оказывается, можно, если не завершать, то "подмораживать" и даже "замораживать" на время.
Экзистенциальная война - это отныне не формат "вечной войны".
Экзистенция отныне подчиняется Эссенции.
Эссенция - это сущность, заданная природа.
Эссенция фундаментально определяет, «что» есть вещь, а экзистенция - определяет «есть ли» вещь (бытийствование).
Без Эссенции, "Вечная" экзистенциальная война приводит лишь к Небытию или тотальному "Ничто", то есть полному отсутствию Бытия, уничтожению.
Поэтому механизм Экзистенциальной войны и ее "заморозки" теперь примерно такой:
Экзистенциальная война идет как ответ на угрозу реализации сущности Субъекта, его сущностному формату реализации ("есть ли существованию").
Но на определенном этапе, каждый из участников Экзистенциальной войны (на примере Ближнего Востока), осознал угрозу своей "сущности", заданной природе.
Иран - через разрушение системы, главного принципа: Вилаят аль-факих (Правление исламского правоведа).
США - через кризис Глобальной мир-системы в результате Мирового кризиса, аналогичного по масштабам Великой Депрессии 30-х годов прошлого столетия.
И каждый остановился в шаге от разрушения своей сущности, "заданной природы": теократии (Иран) и глобальной мир-система (США).
Вывод: Экзистенциальные войны нужно и можно останавливать, если их продолжение угрожает самой сущности, "заданной природе" или Эссенции Субъекта войны.
Потому что тогда такая страна - субъект, быстрее разрушится в ходе продолжения Экзистенциальной войны, нежели в результате ее завершения.
Это как "выпить чашу с ядом".
Помните фразу Дамблдора:
"Да, я думаю, что так: только выпив его, я смогу опустошить чашу и увидеть, что находится в ее глубинах».
«Но что, если — что, если оно убьет вас?»
«О, я сомневаюсь, что это сработает так, — легко сказал Дамблдор. — Лорд Волан-де-Морт не захотел бы убивать человека, добравшегося до этого острова».
Экзистенциальные войны, оказывается, можно, если не завершать, то "подмораживать" и даже "замораживать" на время.
Экзистенциальная война - это отныне не формат "вечной войны".
Экзистенция отныне подчиняется Эссенции.
Эссенция - это сущность, заданная природа.
Эссенция фундаментально определяет, «что» есть вещь, а экзистенция - определяет «есть ли» вещь (бытийствование).
Без Эссенции, "Вечная" экзистенциальная война приводит лишь к Небытию или тотальному "Ничто", то есть полному отсутствию Бытия, уничтожению.
Поэтому механизм Экзистенциальной войны и ее "заморозки" теперь примерно такой:
Экзистенциальная война идет как ответ на угрозу реализации сущности Субъекта, его сущностному формату реализации ("есть ли существованию").
Но на определенном этапе, каждый из участников Экзистенциальной войны (на примере Ближнего Востока), осознал угрозу своей "сущности", заданной природе.
Иран - через разрушение системы, главного принципа: Вилаят аль-факих (Правление исламского правоведа).
США - через кризис Глобальной мир-системы в результате Мирового кризиса, аналогичного по масштабам Великой Депрессии 30-х годов прошлого столетия.
И каждый остановился в шаге от разрушения своей сущности, "заданной природы": теократии (Иран) и глобальной мир-система (США).
Вывод: Экзистенциальные войны нужно и можно останавливать, если их продолжение угрожает самой сущности, "заданной природе" или Эссенции Субъекта войны.
Потому что тогда такая страна - субъект, быстрее разрушится в ходе продолжения Экзистенциальной войны, нежели в результате ее завершения.
Это как "выпить чашу с ядом".
Помните фразу Дамблдора:
"Да, я думаю, что так: только выпив его, я смогу опустошить чашу и увидеть, что находится в ее глубинах».
«Но что, если — что, если оно убьет вас?»
«О, я сомневаюсь, что это сработает так, — легко сказал Дамблдор. — Лорд Волан-де-Морт не захотел бы убивать человека, добравшегося до этого острова».
👍235🤔98❤69💯9👎5😁5🤣4🤷♂3👻3💊3👀2
Вне зависимости от результатов переговоров в Исламабаде, они пойдут в политический актив Джея Ди Вэнса: "попытался и не смог, так как старшие товарищи завели ситуацию в тупик" или "разрулил ситуацию, которую старшие товариши завели в тупик".
В каждом варианте свой набор политических бонусов. Электорат республиканцев понимает, что в любом случае - это "не война Вэнса".
По сути, у США сейчас "зеркалочка" мир-системных войн: свой неудавшийся блицкриг за три дня, свой Стамбул, точнее, Исламабад и своя затяжная история, правда не в формате полномасштабной войны.
Ну и нет условного "Бориса Джонсона" с призывом воевать.
Правда по законам жанра "свой Джонсон" должен приехать в Тегеран.
И он, наверняка приехал - из Москвы и Пекина: такой себе китайско-российский "коллективный Джонсон".
В этой иранской войне есть очень простой маркер успеха - контроль за Ормузским проливом.
И этот контроль сейчас за Ираном (читай за Китаем).
Это хорошо понимает и Трамп, который заявил, "что теперь мы будем блокировать Ормузский пролив".
Почти как герой фильма "Гараж": "мы вам не дадим ничего показывать; мы сами вам все покажем".
Вот только никакие эсминцы США в Ормузском проливе в режиме "заскочил - выскочил" такой контроль не дают.
Контроль - это режим пропуска СОТЕН танкеров с нефтью. И пока этот режим нефтетрафика работает за юани.
РФ и Китай блокируют резолюцию Совбеза ООН касательно силовой разблокировки Ормуза, то есть мандата ООН у США не будет.
Хотя мандат ООН США и не нужен. У Америки нет главного - желания и возможностей.
Или возможностей и желания.
Последовательность тут вариативна.
Ормуз стал первым тестом на создание Монгольской империи 2.0. в составе Китая, РФ, Ирана и КНДР.
С перспективой вовлечения в данный континуум Центральной Азии и Индокитая.
От успеха или не успеха данного теста, звисят дальнейшие действия Пекина.
Тем временем, лидер тайванской партии Гоминьдан пригласила Си Цзиньпина посетить Тайвань в 2027 году.
Если все продолжится в том же духе, возможно и посетит...
Тем временем, США делают ставку на неоконсервативный вал в Европе в качестве инструментария "по работе" с Монгольской империей 2.0.
Отсюда и ставка на Орбана в Венгрии и консерваторов в Польше.
Нынешняя Европа, в понимании республиканцев, таким инструментом быть не может.
В каждом варианте свой набор политических бонусов. Электорат республиканцев понимает, что в любом случае - это "не война Вэнса".
По сути, у США сейчас "зеркалочка" мир-системных войн: свой неудавшийся блицкриг за три дня, свой Стамбул, точнее, Исламабад и своя затяжная история, правда не в формате полномасштабной войны.
Ну и нет условного "Бориса Джонсона" с призывом воевать.
Правда по законам жанра "свой Джонсон" должен приехать в Тегеран.
И он, наверняка приехал - из Москвы и Пекина: такой себе китайско-российский "коллективный Джонсон".
В этой иранской войне есть очень простой маркер успеха - контроль за Ормузским проливом.
И этот контроль сейчас за Ираном (читай за Китаем).
Это хорошо понимает и Трамп, который заявил, "что теперь мы будем блокировать Ормузский пролив".
Почти как герой фильма "Гараж": "мы вам не дадим ничего показывать; мы сами вам все покажем".
Вот только никакие эсминцы США в Ормузском проливе в режиме "заскочил - выскочил" такой контроль не дают.
Контроль - это режим пропуска СОТЕН танкеров с нефтью. И пока этот режим нефтетрафика работает за юани.
РФ и Китай блокируют резолюцию Совбеза ООН касательно силовой разблокировки Ормуза, то есть мандата ООН у США не будет.
Хотя мандат ООН США и не нужен. У Америки нет главного - желания и возможностей.
Или возможностей и желания.
Последовательность тут вариативна.
Ормуз стал первым тестом на создание Монгольской империи 2.0. в составе Китая, РФ, Ирана и КНДР.
С перспективой вовлечения в данный континуум Центральной Азии и Индокитая.
От успеха или не успеха данного теста, звисят дальнейшие действия Пекина.
Тем временем, лидер тайванской партии Гоминьдан пригласила Си Цзиньпина посетить Тайвань в 2027 году.
Если все продолжится в том же духе, возможно и посетит...
Тем временем, США делают ставку на неоконсервативный вал в Европе в качестве инструментария "по работе" с Монгольской империей 2.0.
Отсюда и ставка на Орбана в Венгрии и консерваторов в Польше.
Нынешняя Европа, в понимании республиканцев, таким инструментом быть не может.
👍260❤97🤔69👀20💯16👎4🗿2💊2😁1👻1😎1
Наступают времена, когда экономико-мобилизационный потенциал глобальных кластеров будет играть более весомую роль в их долгосрочном выживании, нежели уровень интеграции в глобальные цепочки добавочной стоимости.
Что определяет экономико-мобилизационный потенциал?
Пять факторов:
1. Продовольственная безопасность.
2. Энергетическая безопасность.
3. Производственно-технологический потенциал.
4. Военный потенциал.
5. Системы управления обществом, то есть трансмиссия "базис-надстройка".
Можно даже попробовать рассчитать Кумулятивный индекс мобилизации (КИМ) по десятибальной шкале (о - минимум; 10 - максимум).
Попробуем определить КИМ для Китая, ЕС и США.
Вопрос продовольственной безопасности Китай решает за счет развития биотехнологий и потенциала РФ и Центральной Азии.
Здесь у него - 8.
Вопрос энергетической безопасности в Китае решается за счет развития ядерной энергетики, зеленой (гидро, солнечной и гибридной), изучения технологий термоядерного синтеза и энергетических ресурсов РФ, Ирана и Центральной Азии.
Здесь также 8.
Производственной-технологический потенциал - максимальная линейка производства промышленных и потребительских товаров, инвестиции в НИОКР и образование. Осталось совершить прорыв в производстве чипов и полупроводников.
Ставим 8.
Военный потенциал - развитие ядерного оружия, ракетных технологий, беспилотных систем и флота. Пока - 6.
Система управления - ставка на "пять принципов" Сунь Ятсена, когда к законодательной, исполнительной и судебной ветвям власти (западная модель), добавляются еще две: контролирующая и экзаменационная; также - тотальная бытовая цифровизация и использование ИИ при моделировании управленческих систем.
Здесь - 8.
КИМ Китая = 38
У США:
- по продовольствию - 10;
- по энергетике - 9;
- по производственно-технологическому потенциалу - 7 (высокий технологический индекс, но также и явные тенденции к деиндустриализации);
- по военному потенциалу - 8 (хотя намечается и явная необходимость в апгрейде);
- по системам управления - 5
КИМ США = 39
У ЕС:
- по продовольствию - 10;
- по энергетике - 5;
- по производственно-технологическому потенциалу - 5 (высокий технологический индекс, но системная деиндустриализация);
- по военному потенциалу - 5 (коллективной армии ЕС пока что нет даже в проекте);
- по системам управления - 3
КИМ ЕС = 28
Можно также определить уровни КИМ.
Уровень ниже 25 - крайне низкий мобилизационный уровень.
Уровень выше 40 - чрезвычайно высокий.
Уровень от 25 до 40 - достаточный.
Таким образом, самый высокий КИМ - у США. Но он имеет тенденцию к снижению.
У Китая КИМ ниже на один бал - он он имеет тенденцию к повышению.
В перспективе Китай может выйти на уровень чрезвычайно высокого мобилизационного потенциала.
США еще очень долго будут сохранять высокий уровень КИМ даже в условиях падения - от перехода за "горизонт ниже 25" Америку будет сдерживать энергетика, сектор продовольствия, технологии и армия.
ЕС уже на грани перехода в состояния крайне низких мобилизационных возможностей. Евросоюз спасают лишь технологии и продовольственная безопасность.
Что стимулирует рост Китая по показателю КИМ?
Рост эффективности систем управления: глубокая бытовая цифровизация; снятие морально-этических ограничителей с развития ИИ; синтез коммунизма и капитализма, что является эффективным сплавом на этапе распада классических капиталистических моделей развития в западных странах.
Что сдерживает рост КИМ Китая - пока еще недостаточный потенциал армии.
Что толкает США вниз в рамках показателя КИМ?
Низкое качество систем управления на этапе пост-капитализма и распада классических капиталистических моделей развития.
Системы управления в США будут балансировать между "новым социализмом демократов" и "Технологической Спартой республиканцев" (ее еще называют "технофашизмом"). Обе модели уже начинают проигрывать синтезированной модели управления в Китае.
Кризис демократии в США приведет к разрушению трансмиссии управления "базис-надстройка", а это чревато сегментированием общества и кастовостью политической системы.
Что определяет экономико-мобилизационный потенциал?
Пять факторов:
1. Продовольственная безопасность.
2. Энергетическая безопасность.
3. Производственно-технологический потенциал.
4. Военный потенциал.
5. Системы управления обществом, то есть трансмиссия "базис-надстройка".
Можно даже попробовать рассчитать Кумулятивный индекс мобилизации (КИМ) по десятибальной шкале (о - минимум; 10 - максимум).
Попробуем определить КИМ для Китая, ЕС и США.
Вопрос продовольственной безопасности Китай решает за счет развития биотехнологий и потенциала РФ и Центральной Азии.
Здесь у него - 8.
Вопрос энергетической безопасности в Китае решается за счет развития ядерной энергетики, зеленой (гидро, солнечной и гибридной), изучения технологий термоядерного синтеза и энергетических ресурсов РФ, Ирана и Центральной Азии.
Здесь также 8.
Производственной-технологический потенциал - максимальная линейка производства промышленных и потребительских товаров, инвестиции в НИОКР и образование. Осталось совершить прорыв в производстве чипов и полупроводников.
Ставим 8.
Военный потенциал - развитие ядерного оружия, ракетных технологий, беспилотных систем и флота. Пока - 6.
Система управления - ставка на "пять принципов" Сунь Ятсена, когда к законодательной, исполнительной и судебной ветвям власти (западная модель), добавляются еще две: контролирующая и экзаменационная; также - тотальная бытовая цифровизация и использование ИИ при моделировании управленческих систем.
Здесь - 8.
КИМ Китая = 38
У США:
- по продовольствию - 10;
- по энергетике - 9;
- по производственно-технологическому потенциалу - 7 (высокий технологический индекс, но также и явные тенденции к деиндустриализации);
- по военному потенциалу - 8 (хотя намечается и явная необходимость в апгрейде);
- по системам управления - 5
КИМ США = 39
У ЕС:
- по продовольствию - 10;
- по энергетике - 5;
- по производственно-технологическому потенциалу - 5 (высокий технологический индекс, но системная деиндустриализация);
- по военному потенциалу - 5 (коллективной армии ЕС пока что нет даже в проекте);
- по системам управления - 3
КИМ ЕС = 28
Можно также определить уровни КИМ.
Уровень ниже 25 - крайне низкий мобилизационный уровень.
Уровень выше 40 - чрезвычайно высокий.
Уровень от 25 до 40 - достаточный.
Таким образом, самый высокий КИМ - у США. Но он имеет тенденцию к снижению.
У Китая КИМ ниже на один бал - он он имеет тенденцию к повышению.
В перспективе Китай может выйти на уровень чрезвычайно высокого мобилизационного потенциала.
США еще очень долго будут сохранять высокий уровень КИМ даже в условиях падения - от перехода за "горизонт ниже 25" Америку будет сдерживать энергетика, сектор продовольствия, технологии и армия.
ЕС уже на грани перехода в состояния крайне низких мобилизационных возможностей. Евросоюз спасают лишь технологии и продовольственная безопасность.
Что стимулирует рост Китая по показателю КИМ?
Рост эффективности систем управления: глубокая бытовая цифровизация; снятие морально-этических ограничителей с развития ИИ; синтез коммунизма и капитализма, что является эффективным сплавом на этапе распада классических капиталистических моделей развития в западных странах.
Что сдерживает рост КИМ Китая - пока еще недостаточный потенциал армии.
Что толкает США вниз в рамках показателя КИМ?
Низкое качество систем управления на этапе пост-капитализма и распада классических капиталистических моделей развития.
Системы управления в США будут балансировать между "новым социализмом демократов" и "Технологической Спартой республиканцев" (ее еще называют "технофашизмом"). Обе модели уже начинают проигрывать синтезированной модели управления в Китае.
Кризис демократии в США приведет к разрушению трансмиссии управления "базис-надстройка", а это чревато сегментированием общества и кастовостью политической системы.
❤156👍141🤔64😁9🗿3💊3👀1