Новая рокировка мир-системных центров накопления капитала.

В основе глобальных мир-системных войн лежит противостояние Китая и США.

А в основе противостояния Китая и США лежит новая валютная война: закат нефтедоллара и восход нефтеюаня.

Китай тут идет "по лыжне" американской империи, повторяя ее путь к мировой гегемонии.

За последние 400 лет мир-система прошла через несколько локаций центров накопления капитала: Генуя и Венеция; потом рокировка на Нидерланды; далее рокировка на Британию; затем - на США.

Сейчас мы находимся в процессе рокировки на Китай.

Тем более, что у Китая есть вся необходимая инфраструктура для формирования нового мирового центра накопления капитала - Гонконг.

Центр накопления капитала формирует будущую структуру мир-системы: кто станет ядром, кто промышленной полупериферией, кто сырьевой периферией.

Как правило, ядро мир-системы - это и есть центр глобального накопления капитала.

Китаю надоело быть промышленной полупериферией Запада. Пекин обладает амбициями стать одним из глобальных центров накопления капитала. То есть стать ядром и сформировать свою мир-систему.

Поэтому и войны сейчас идут мир-системные.

И основную задачу, которую эти мир-системные войны решают - это переток глобальной валютной системы из нефтедоллара в нефтеюань

То есть мир-системные войны - это условные "ступени" у "ракеты" нефтеюаня.

Первая ступень - Паневропейская мир-ситемная война (с 2022 года) - РФ переводит расчеты за нефть и газ в юани и формирует в юанях свои резервы.

Вторая ступень - Паназиатская мир-системная война (идет с 2026 года) - цель перевести Азию на расчеты за нефть в юани и добиться формирования азиатскими странами своих резервов в юанях.

Эта цель может быть достигнута по итогам Паназиатской мир-системной войны.

Этому будет способствовать то, что "технологическая Спарта" в США делает ставку на криптодоллар для сохранения оным статуса глобальной валюты.

Нефть рассматривается "Технологической Спартой" как нечто патриархальное, устаревшее.

С другой стороны, консервативная группа MAGA, неоконы, христианские сионисты и диспенсационалисты - продолжают ратовать за формат нефтедоллара.

Так что драка будет нешуточная.

Пока нефтеюань "отстыковал" первую ступень - расчеты за нефть РФ. И формирование резервов РФ в юанях.

На очереди "вторая ступень" - Ближний Восток.

Если Азия в дополнение к РФ начнет проводить расчеты за нефть в юанях и гонконгских долларах и формировать в этих валютах свои резервы, взлет нефтеюаня можно будет считать состоявшимся фактом.

Кстати, о гонконгском долларе.

Его эмиссию осуществляют банки Гонконга под залог американских долларов, разрешение на эмиссию выдает островное Управление валютного обращения.

Курс гонконгского доллара - фиксированный.

Эмиссия под залог доллара делает гонконгский доллар мировой валютой с самым большим обеспечением в виде валютного резерва (48% денежной массы).

По сути в руках Китая находится валютная нейтронная бомба.

Спусковой механизм:

- Расчеты за нефть в юанях.

- Фиксация гонконгского доллара на юане вместо доллара.

- Перевод резервов гонконгского доллара в золото вместо доллара: золото на мировых рынках улетает в космос, доллар резко обваливается.

Почему Китай до сих пор не применил это "нейтронное валютное оружие"?

Пока существует нефтедоллар - взрыв данной "бомбы" нанесет ущерб лишь ее владельцу.

Понятно, что сейчас подобные прогнозы по нефтеюаню кажутся далекой футурологией.

Но так происходит всегда - новое воспринимают как ересь, а затем хоронят - как заблуждение.

Если бы премьер-министру Британии Бенджамину Дизраэли в 19 веке рассказали о том, что США вместо Британии станут мировым центром накопления капитала, он бы лишь ехидно улыбнулся в ответ....

Читаючи протокол засідання Комітету з монетарної політики Національного банку України щодо рівня облікової ставки від 18 березня 2026 року:

"... Інший учасник дискусії додав, що певний внесок у пришвидшення інфляції цьогоріч зумовить зростання цін на гречку внаслідок низького минулорічного урожаю".

Ось які індикатори визначають рішення НБУ щодо рівня облікової ставки.

Цікаво, хто ж є цим моцним учасником Комітету з монетарної політики НБУ?...)

ПОРАЖЕНИЕ.

Набрано с включенным Caps Lock или ЗАГЛАВНЫМИ БУКВАМИ, как это делает Трамп.

Взять Иран "на слабо" не удалось. США "моргнули" первыми.

Бомбардировщики вылетели с британских баз и вернулись назад по просьбе "трудящихся" - в данном случае, руководства Пакистана, которые подставили Трампу "твиттерное плечо", попросив "не бомбить".

Как я и предупреждал в предыдущих постах - США понесли промежуточное, но очень болезненное поражение.

Да, проиграна битва, но еще не вся мир-системная война. Но битва важная, одна из ключевых.

На данный момент, Персидский залив можно переименовывать в Иранский. Или в ирано-китайский. Хотя и Персидский звучит символично.

Ближний Восток как спелое яблоко падает в руки Китаю.

Начало заката нефтедоллара и восход новой эры нефтеюаня.

Кончилась эпоха.

Теперь по логической цепочке:

Арабские монархии Залива - курс на Пекин.

Индия - сближение с Пекином.

Пакистан - усиление суверенизации и ограниченное партнерство с Пекином.

Турция - суверенизация и курс на создание своего регионального кластера с Сирией и Азербайджаном. Марш на Центральную Азию - на паузе.

Центральная Азия - поступательная интеграция в Монгольскую империю 2.0. с центром в Китае.

Страны АСЕАН - трансформация в промышленную полупериферию Китая.

Китай - ядро Паназиатской мир-системы, Монгольская империя 2.0. от Желтого моря до Черного, 8 тыс км по параллели.

ЕС - преодоление геополитического одиночества через новое партнерство с Китаем.

США - постепенное замыкание в Западном полушарии в рамках доктрины Монро 2.0.

Что в этой ситуации будет делать Израиль? Можно было бы пошутить: вступать в ШОС и БРИКС.

На самом деле Израилю придется делать то, к чему его готовила историческая эволюция 5 тыс лет - выживать в одиночестве. И готовиться к появлению у Турции и Ирана ядерного оружия.

Теперь Турция и Иран будут конкурировать в исламском мире по части антиизраильской риторики.

А Трамп сделал то, о чем я вчера писал: пошел по противоинтуитивному сценарию.

То есть по варианту "мы устали, мы уходим".

Занавес. Поражение. Конец эпохи. Время слома шаблонов и стереотипов. Смерть линейного мышления.

Уже скоро в продаже новые кепки. Правда с таким агитматериалом довыборы осенью в Конгресс не выиграешь..

Ситуація на валютному ринку України характеризується гнучкою волатильністю.

НБУ перейшов від моделі фіксованого курсу до моделі гнучкого курсу.

Це призвело до появи такого явища як гнучка волатильність.
Це як ховрах у степу, тільки навпаки: ховрах він ніби є, але побачити його важко.

А волатильність курсу бачать всі в обмінниках, але чи є вона насправді — здогадуються лише обізнані.

Адже НБУ на валютному ринку є ключовим гравцем, формуючи більше половини ринкових операцій.

Що таке гнучка волатильність валютного ринку

НБУ на валютному ринку є ключовим гравцем, формуючи більше половини ринкових операцій.

Тож Національний банк може розвернути курсову тенденцію в будь-який бік.

Тому нинішня девальвація гривні відбувається не через набір ринкових факторів, а тому що на думку керівників з Інститутської ця девальвація мала би бути, враховуючи геополітичну нестабільність та зростання цін на нафту в парі із глобальним трендом зміцнення долару по відношенню до ключових валют світу.

Тобто логіка НБУ приблизно така: ми маємо бути в тренді — в тренді девальвації.

Офіційний курс гривні до долару перебуває у боковому тренді, просто на більш високому горизонті девальвації.

Курс дискретно був переведений НБУ з вузького коридору 41-42 гривні за долар у більш широкий коридор 42-44.

Це, до речі, говорить про досить сприятливі передумови для переходу від моделі курсової гнучкості до моделі курсового коридору або валютної змії у коридорі.

Також слід розглянути прив'язку гривні не лише до долару, але й до кошику валют — долар-євро у пропорції 60/40.

Скільки валюти купили українці у березні

У березні 2026 року купівля валюти клієнтами банків майже повторила рекорд грудня.

А в кінці року, зважаючи на фактор бюджетних гіпервитрат, девальвація зазвичай найбільша: чиновники освоюють бюджет, а потім конвертують у долар наскирдоване.

Купівля валюти клієнтами банків у березні майже досягла 9 мільярдів доларів.

Зазвичай у ці часи обсяги купівлі валюти складають трохи більше 6 мільярдів доларів на місяць.

Але що характерно — і продаж валюти клієнтами банків б'є рекорди, досягаючи майже 6 мільярдів доларів, що на мільярд доларів перевищує звичайний тренд.

Дефіцит валюти був перекритий інтервенціями НБУ, які у березні повторили піки грудня минулого року.

Хоча валютний ринок України перебуває в хронічному валютному дефіциті.

Не було жодного місяця минулого року, коли б сальдо операцій НБУ з валютою було позитивним.
Інтервенції березня 2026 року навіть перевищили всі піки інтервенцій минулого року, склавши 4,8 мільярда доларів за місяць.

Населення у березні 2026 року купило рекордний обсяг готівкової валюти обсягом 2,8 мільярда доларів.

Це перевищило навіть показники жовтня-грудня минулого року.

Негативне сальдо купівлі готівкової валюти населенням досягло 1 мільярда доларів на місяць.

Але це явно не критичний показник, хоча вдвічі більше ніж у лютому.

Чому резерви НБУ зменшились у березні

Міжнародні резерви НБУ зараз складають 52 мільярди доларів. НБУ зазначає:

"У березні вони зменшилися на 5,0 відсотків.

Така динаміка зумовлювалася валютними інтервенціями Національного банку та борговими виплатами країни в іноземній валюті".

Висновок перший: зовнішня допомога затримується, а Україна під час війни продовжує платити за валютними боргами.

На валютні рахунки уряду в Національному банку у березні надійшло 3,046 мільярда доларів, у тому числі: 1,521 мільярда від МВФ у межах програми Механізму розширеного фінансування, 1,474 мільярда через рахунки Світового банку, 50,5 мільйона від розміщення валютних ОВДП.

За обслуговування та погашення державного боргу в іноземній валюті виплачено 123,3 мільйона доларів, у тому числі: 59,4 мільйона — обслуговування та погашення боргу перед Світовим банком, 6,1 мільйона — обслуговування боргу перед ЄС, 5,2 мільйона — обслуговування ОВДП, 52,6 мільйона — сплата іншим кредиторам.

Крім того, Україна сплатила МВФ 260 мільйонів доларів.

Бачимо критично малі показники залучення валюти за валютними випусками ОВДП.

Для підтримки готівкового валютного ринку НБУ розпочав операції з підкріплення кас банків готівковою іноземною валютою.

Зазвичай на аукціонах пропонувався продаж готівкової валюти на суму 50 мільйонів доларів, а загальний обсяг заявок банків складав до 40 мільйонів доларів.

Тобто НБУ був готовий надати банкам готівкової валюти більше, аніж вони її потребували.

Які ризики бачить НБУ для курсу гривні

18 березня в НБУ відбулось засідання Комітету з монетарної політики.

У протоколі зазначено:

"На початку березня ризики для інфляційної динаміки суттєво зросли передусім через бойові дії на Близькому Сході.

Стрімке зростання світових цін на енергоносії швидко позначилося на вартості пального в Україні.

Одночасно посилився й тиск на обмінний курс гривні до долара США".

За словами НБУ, "війна на Близькому Сході створює відчутні загрози для інфляційної динаміки в Україні.

Навіть у разі швидкого затухання військових дій ціни на енергоносії, імовірно, залишатимуться на вищому рівні".

Член КМП зазначив, що "здорожчання енергоносіїв також стимулюватиме додатковий попит на іноземну валюту, а отже, й посилюватиме тиск на валютному ринку та на міжнародні резерви".

Інший член звернув увагу, що "графік отримання допомоги вже зміщується порівняно з припущеннями січневого прогнозу НБУ".

НБУ констатує ризики: зростання цін на паливо, геополітичні ризики, затримки зовнішнього фінансування.

Який курс гривні чекати найближчим часом

Втім резерви НБУ дозволяють йому утримувати курс у коридорі 42-44 до моменту або глобальної розрядки, або до нового кола загострення.

У першому випадку курс буде стабілізовано у коридорі 43-44, у другому, скоріше за все, виведено в новий діапазон 44-46.

І так по спіралі погіршення або у боковому тренді стабілізації.

https://novyny.live/context/post/kurs-grivni-shcho-pokazuie-gnuchka-volatilnist-nbu-320712/

В 2022-м: "Киев за три дня", потом Стамбул, мирный план, так называемый "жест доброй воли" - отступление из-под Киева, Чернигова, Харькова и Сум, требования Украины касательно вывода российских войск и репараций.

В 2026-м: "Тегеран за три дня", Исламабад, мирный план, "жест доброй воли" - отступление от Ормуза, требования Ирана касательно вывода американских войск и репараций...

Точка сингулярности старых имперских исторических проектов, кризис модельности глобальной мир-системы.

Смерть линейной логики. Линейная логика сейчас - это хуже чем анахронизм, это ошибка.

В 2022-м ошибку линейной логики допустила РФ.

Но это танго можно танцевать вдвоем: в 2026-м на линейную логику попались США.

Теперь у США остается лишь опция "продолжить" в виде полномасштабной войны на Ближнем Востоке, к чему Америка явно не готова.

Или пока не готова.

Из позитивного: глобального кризиса сродни пандемическому по причине высоких цен на нефть пока не будет.

Евро может временно подорожать по отношению к доллару.

Проиллюстрируем разрушение линейной логики на примере.

Линейная логика разворачивания мировых войн: Австро-Венгрия напала на Сербию, Россия напала на Автро-Венгрию. Началась Первая мировая война.

Германия напала на Польшу, Британия и Франция объявили войну Германии. Началась Вторая мировая война.

США входили в обе войны на "втором такте".

Что происходит сейчас.

РФ напала на Украину, но ЕС не объявила войну России. А США на "втором такте войны" вообще почти "покинули чат".

США и Израиль атаковали Иран, но Китай и РФ не вступили в войну на стороне Тегерана.

То есть линейная модель распространения огня войны уже не работает.

Если война где-то начинается, ее сразу локализуют, превращая в "пузырь внутреннего сгорания".

Далее.

Все зациклились на сравнении экономических потенциалов воюющих сторон.

Да, об этом пишет Клаузевиц и Свечин.

Но это линейная логика.

Сейчас ключевой параметр готовности к войне - это способность к массовому производству дешевых средств поражения и "готовность общества умереть".

Или способность политических элит убедить общество в "необходимости умереть".

Или способность политических элит "заставить общество умереть".

Подходит любая из опций.

Просто во времена Клаузевица и Свечина, то есть в период традиционалистских обществ и националистических проектов, "готовность умереть", что у немцев, что у русских была примерно одинакова.

Поэтому тогда сравнивали экономические потенциалы, которые и играли решающую роль.

Но сейчас способность производить массовые, дешевые средства поражения и "способность умирать", никак не корреспондируется с экономическим потенциалом.

Где-то прочел такой ужасный термин: "мясоемкость страны", то есть "способность умирать".

Вот эти показатели и будут сравнивать.

Например, Германия по номиналу ВВП - одна из крупнейших экономик мира, а вот "мясоемкость" - одна из наименьших в мире.

Равно как и способность массово производить дешевые средства поражения.

Но второму можно еще научиться, а для первого - нужна идеология и целое поколение "для воспитания".

Поэтому, азиатские страны сейчас очень опасны в контексте войн: есть "готовность умирать" и способность массово производить дешевые средства поражения.

Украина, кстати, в контексте отношения к Человеку и к ценности жизни отдельно взятого индивида - это больше Азия, чем Европа.

Правда "Азия" с европейским уровнем рождаемости и особым уровнем смертности.

Кстати, сейчас евро начнет расти по отношению к доллару, так что в начале роста стоит купить евро, а на пике - подешевевший доллар.

Удивительно, как еще до войны у нас не использовались уникальные возможности для развития исторического туризма.

Институт исторической памяти есть, а исторического туризма - нет.

В истории мирового психоанализа, ключевое место занимает история "Человека-волка".

Речь о помещике Сергее Панкееве.

В 1910 — 1914 годах Сергей Панкеев лечился у ряда врачей, в том числе у всемирно известного Бехтерева.

Ему поставили диагноз "маниакально-депрессивное безумие".

Но Зигмунд Фрейд не согласился с диагнозом, определив у пациента невроз навязчивости.

Состояние сформировалось в результате влияния на пациента авторитарного отца и религиозной матери.

Анализ Фрейда строился на повторяющемся детском сне пациента.

Панкеев так его описал:

Мне снилось, что это была ночь, и я лежал в кровати.

(Моя кровать была развернута ногами к окну; перед окном росли старые орешники. Я знаю, это была зима и ночь.)

Внезапно окно открылось, и я испугался, когда увидел, что несколько белых волков сидели на ветках прямо перед моим окном.

Их было шесть или семь.

Они были все белые, больше похожи на лисиц или овчарок, у них были хвосты как у лисиц и уши как у собак, когда они обращают на что-то внимание.

Испугавшись, что меня съедят волки, я закричал и проснулся.

Няня подбежала к моей кровати, чтобы посмотреть, что со мной случилось.

Меня ещё долго убеждали в том, что это сон; я отчетливо видел, как открывается окно и как на дереве сидят волки.

В конце концов, я немного успокоился, почувствовав, что избежал опасности, и снова заснул.

Фрейд считал, что волки во сне пациента - образ отца.

А образ открытых окон и волков на дереве — признак подавленной сексуальной фантазии (в которой отец является хищником, а пациент — жертвой).

Все происходило в Дворце-Усадьбе Дубецких-Панкеевых («Волчье логово»).

Находится она в селе Васильевка Беляевского района Одесской области.

Ее построили между 1830 и 1854 годами по проекту автора Потемкинской лестницы — одесского архитектора Франца Боффо, а парк - по проекту архитектора Ивана Даллаква.

Возле дворца посадили 74 ореховых дерева.

Место мистическое, но сейчс в полном упадке.

После 1990 года дворец почти разрушили жители села, разобрав на стройматериалы.

А парк вырубили еще в 1918-1920.

Почти не осталось ореховых деревьев.

От фонтанов - пара камней.

Но еще есть пруд и часть леса.

В 2007-м здание дворца продали некоей ТОВ-ке за 1,7 млн грн под обязательства восстановить обьект.

Но ничего не сделано, дворец может рухнуть в любой момент.

Но локация уникальная: история с мировым контекстом, еще сохранившиеся руины дворца, подвалы и подземелья, остаток парка, пруд.

Казалось, восстановите обьект, посадите ореховые деревья, заведите белых волков - от туристов со всего мира отбоя не будет (конечно, после войны).

Но жители села предпочитают разбирать дворец на кирпичи для своих сараев и заборов....

А местной власти не интересно - российский помещик с расстройством психики не входит в официальный исторический канон.

Кстати, Панкеев прожил до 93 лет и умер в Вене в 70-х годах 20 века.

Остатки дворца:

Можливо, уряд просто хоче підвищити доходи бюджету за рахунок нових податків?

- Уряд розраховує, що від всіх цих нових податків бюджет отримає додатково 40-60 млрд. грн.

Якщо подивитися нашу видаткову частину — 4,8 трлн. грн., то цих грошей вистачить на 4-5 днів.

При цьому такі інновації б’ють по найбільш  незахищеним підприємцям і вразливим групам населення.

Наприклад, так званий податок на OLX, тобто на дохід, отриманий на цифрових майданчиках.

Візьмем кур’єра Глово, який має платити податки.

Ну це як податок на рікш в Індії.

Але рікши не платять податки. А в нас чомусь вирішили, що умовний податок на рікш підніме доходи бюджету.

- А щодо ПДВ для ФОПів, які отримують річний дохід більше 4 млн. грн.? Така норма теж є в урядовому законопроекті. 

-   4 млн. грн. - це дуже невеликий поріг.

До того ж йдеться про виручку, а не про прибуток.

Якщо рентабельність ФОПу 10 %, то він отримує прибуток 400 тисяч з обороту 4 млн. на рік.

Якщо у нього будуть забирати 20 % ПДВ, і він не може сформувати податковий кредит, то він працюватиме собі у збиток.

Адже ПДВ буде вищим за його рентабельність.

Це призведе до їх масового закриття або переходу в тінь.
4 млн. покажуть офіційно, а інше будуть намагатися приховати.

Що цікаво, уряд не хоче шукати гроші там, де вони буквально лежать на землі.

Наприклад, в 2025 році в нас був побитий рекорд імпорту елітних авто, яких завезли на 1 млрд. євро.

Якщо застосувати до них податок соціальної солідарності у 50 %, то це б дало до бюджету 500 млн. євро або 25 млрд. грн додатково.

25 млрд. грн. - це вдвічі більше того, що уряд хоче отримати від зниження планки по ПДВ для ФОПів.

Цей податок не матиме негативного впливу на економіку, тому що йдеться про імпортні товари.

Більше того, зменшення імпорту таких авто — це зменшення виводу валюти за кордон, що під час війни є позитивом.

В Ізраїлі, до речі, податки на імпорт авто можуть складати ще одну ціну цього автомобіля.

Ну і так само відшкодування ПДВ імпортерам, яке теж встановило рекорд минулого року — більше 100 млрд. грн. 80 % цієї суми пішло експортерам сировини — руда, зерно, і т.д..

Я вважаю, що під час війни держава не має відшкодовувати ПДВ експортерам сировини, а лише при експорті складних товарів.

https://blik.ua/finance/30307-ukrayini-vistachit-groshei-minimum-na-rik-oleksii-kush-pro-dopomogu-zakhodu-cini-na-palne-ta-novi-podatki

Скоординована інформаційна атака на мера Харкова – це про політику, а не про управління містом.

Війна формує токсичні умови в життєдіяльності великих прифронтових мегаполісів.

Це, можна сказати, аксіома війни.

Аксіома друга: подобається це комусь чи ні, держава має дотувати функціонування певних соціально-економічних процесів на таких територіях.

Наприклад, збереження робочих місць, розміщення державного замовлення серед місцевих підприємств, безкоштовний проїзд в транспорті, продуктові дотації соціально вразливих верств населення, тощо.

Проблема полягає в тому, що зусиль на централізованому рівні, очевидно, недостатньо.

Все фінансове навантаження лягає на місцеві бюджети.

Забезпечення таких міст як Харків електроенергією та теплом - вже саме по собі подвиг.

Комунальна інфраструктура прифронтових міст - це суцільна рана, яка тільки-но загоюється, як її розятрює війна і так по колу.

Платоспроможність населення прифронтових міст, суттєво відрізняється від "тилових".

Менше робочих місць, більш високі ризики для бізнесу.

Але деякі прифронтові міста, такі як Харків, роблять надможливе: забезпечують містян теплом та електроенергією, дотують роботу місцевого транспорту (а не підвищують вартість проїзду у ньому).

Верх цинізму, звинувачувати керівництво таких міст у "заборгованості" в міській системі комунальних послуг.

Але такі звинувачення "раптом" почали лунати в пресі.

8 квітня "Економічна правда" опублікувала статю, в якій назвала систему комунального господарства Харкова "комунальним комунізмом", зокрема, тому що там вчасно не стягують комунальні борги.

Але те, що на пятому році війни в Харкові як годинник працює комунальне господарство - це не "комунізм", а ефективна система міського менеджменту.

Крім того, існує не тільки заборгованість Харкова, але й борги центральної влади перед міським бюджетом.

Стаття готувалась саме як "інформаційна торпеда" проти міської влади Харкова, зокрема, Ігоря Теререхова.

Вірогідно, його політичним конкурентам дуже не подобається те, що мер і його можлива політична сила потрапляють на чільні місця у соціологічних дослідженнях 9 https://socis.kiev.ua/ua/2026-03-26/ ).

Саме тому і конотація у назві з "комунізмом", аби причепити ярлик ще на рівні заголовку, у розрахунку, що далі читати не будуть.

І статистика, зібрана поспіхом: у статті вказана сума заборгованості підприємств теплокомуненерго Харкова у розмірі 27,3 млрд грн, хоча це загальний борг по області.

В той же час, заборгованість КП "Харківські теплові мережі" за природний газ та його розподіл становить 22,3 млрд грн. і 2,6 млрд грн – це штрафні санкції.

Значна частина цієї суми була сформована ще до війни під час шокової тарифної реформи 2014-2018 років, коли багато мешканців українських міст не могли платити за тепло, а підприємства ТКЕ - за газ.

І Уряд так і не врегулював проблему з цією заборгованістю, хоча обіцяв.

Зараз, очевидно, тарифна політика в прифронтових, власне, вже воєнних містах, які постійно чують «роботу» ствольної артилерії має відрізнятись від інших кластерів країни.

Так само як і списання заборгованості.

Війна - це борги.

Тому і державний борг зріс до 100% ВВП.

Критикувати міську владу в прифронтових містах під час війни можна за відсутність тепла і світла, а не за борги за світ і тепло.

Усім приготуватися до нових цін на стелах АЗС «усе по 100».

Розберемося, як криза у Перській затоці вплине на паливний ринок України і чи врятує нас «єБачок».

Передусім треба розпочати з матчастини.

Україна, попри виснаження внутрішніх родовищ, має ще достатньо значний нафтовидобувний потенціал — десь на рівні 395 млн бар. сукупних запасів нафти, і займає 50-ту сходинку світового рейтингу основних нафтових країн.

Запасів нафти в Україні вистачить на п’ять років внутрішнього споживання.

Однак проблема полягає у тому, що в Україні майже повністю знищена внутрішня переробка нафти, зокрема Кременчуцький НПЗ.

Щороку Україна видобуває нафти і газового конденсату на рівні трохи більше 2 млн тонн.

Зважаючи на те, що експорту сирої нафти з України майже немає, вона має «десь» перероблятися всередині країни.

Мова про умовно децентралізовану переробку та нафтохімію.

На добу Україна споживає у нафтовому еквіваленті (через різні паливні продукти) приблизно 200 тис. умовних барелів нафти, або більш як 9 млн тонн щорічно.

Імпорт нафтопродуктів в Україну становить до 8 млн тонн на рік на суму 6–7 млрд дол.

Збільшення світових цін на нафту на 10 дол. за барель — це умовні втрати українського ринку на рівні 2 млн дол. на добу.

За час війни США з Іраном нафта зросла у ціні на 40 дол./бар.

Тобто йдеться про втрати на рівні 8 млн дол. на добу.

Місяць війни на Близькому Сході — це плюс 240 млн дол. додаткових витрат у межах енергетичного балансу країни, або до 3 млрд дол. додаткових витрат, якщо війна протриває рік і ціни на нафту не зростуть вище 100–110 дол./бар.

Або додаткові витрати на рівні до 5 млрд дол., якщо війна триватиме, а ціни на нафту зростуть до 150 дол. за барель.

Наведена вище динаміка підтверджується і динамікою цін «на землі».

Середня ціна на бензин марки А-95 перевищила 72 грн/л, а дизельного палива — 82–84 грн/л.

Ціна автогазу збільшилася до 45–46 грн/л.

Враховуючи, що ціни на природний газ на європейському ринку підвищилися внаслідок війни в Перській затоці до 1000 дол. за тисячу кубометрів, суттєво зросте і вартість імпорту природного газу в Україні.

На одному мільярді кубометрів переплата за умови збереження нинішнього рівня цін становитиме для нас до 500 млн дол.

Зважаючи на надкороткий опалювальний сезон 2025/2026, Україна зберегла досить високий рівень запасів природного газу в підземних сховищах газу — близько 9,5 млрд кубометрів.

До початку опалювального сезону 2026/2027 у ПСГ необхідно накопичити до 15 млрд кубометрів.

Звісно, суттєво впливатиме на обсяги такого закачування в резерви внутрішній видобуток природного газу в Україні.

Але цей показник досить важко спрогнозувати, враховуючи постійні удари РФ по газових родовищах та інфраструктурі видобутку (переважна більшість родовищ розташована на сході країни, в Сумській, Полтавській і Харківській областях).

Однак від показника внутрішнього видобутку залежить насамперед показник планового імпорту природного газу.

Яким він буде?

Розглядаються моделі від 1 млрд до навіть 5 млрд кубометрів (у разі тотальних атак на газові родовища).

Якщо війна у Перській затоці триватиме, це означає, що переплата за імпорт природного газу може становити від 500 млн до 2,5 млрд дол. (максимум).

Втім, є варіант і подальшого підвищення ціни природного газу до 1,5 тис. дол. за тисячу кубометрів у разі ескалації війни на Близькому Сході надалі, коли трафік скрапленого природного газу з Катару буде повністю заблокований.

Таким чином, у контексті імпорту природного газу та формування резервів у ПСГ можна розглянути варіант «лайт» і варіант «хард».

Варіант «лайт»: швидке завершення війни в Ірані та стабілізація газового ринку та тлі системної захищеності газових родовищ в Україні.

Тоді мова йтиме про втрату кількох сотень мільйонів доларів за підсумками цієї цінової кризи.

Варіант «хард»: зростання ціни на європейському ринку до рівня у 1,5 тис. дол. на тлі інтенсифікації ударів РФ по інфраструктурі газового видобутку в Україні.

У цьому разі сума втрат зросте до 5 млрд дол.

Приблизно така ж сума втрат можлива за варіанта «хард» на ринку нафтового палива.

Сукупний максимальний паливний шок тоді обійдеться для української економіки у 10 млрд дол. на рік (варіант «хард») і до 1 млрд дол. сукупно — при варіанті «лайт».

На сьогодні Антимонопольний комітет України розпочав перевірку обґрунтованості різкого підвищення цін на АЗС, але тут треба розуміти специфіку цінових коливань на паливному ринку.

Як працює логіка власників АЗС?

Збільшення світових цін на паливо призводить до переоцінки товарних запасів на складі відповідно до нових цін, навіть якщо це паливо було законтрактоване ще за старими цінами.

Наведемо простий приклад: у вас на складі 1000 л палива за старими цінами на рівні 50 грн.

Вартість палива у разі його реалізації — 50 тис. грн.

Припустимо, ціни зростуть до 100 грн за літр.

Якщо ви продаватимете це паливо за «старою» ціною, то отримаєте виручку обсягом 50 тис. грн.

Але, враховуючи зростання цін, за 50 тис. грн ви зможете придбати не 1000 л, а 500 л, тобто вдвічі менше.

І так далі до повного вичерпання обігових коштів.

Для того аби ваш маржинальний бізнес працював, ви маєте продати свої товарні залишки на складі за новою ціною, отримати 100 тис. грн і тільки тоді зможете придбати чергові 1000 л палива.

Хоч як парадоксально це звучить, але мережі АЗС починають заробляти на треку падіння цін на паливо.

Тоді в нашому прикладі, продаючи паливо за ціною в 100 грн і отримуючи виручку в 100 тис. грн, АЗС у разі падіння цін до 50 грн за літр зможуть купити не 1000 л нового палива, а 2000 л.

На треку зростання ціни, якщо у вас саме маржинальний бізнес, тобто торговельне посередництво, ключова мета — не отримати збитків.

Заробляють тут видобувні компанії, які зберігають доступ до світової логістики. 

Крім того, варто врахувати специфічну еластичність палива за ціною. 

Моторне паливо — товар з низькою еластичністю, нижче одиниці.

Еластичність товару за ціною розраховується як відношення відносної зміни попиту до відносної зміни ціни.

Якщо товар нееластичний, його коефіцієнт еластичності нижче одиниці: попит на товар змінюється повільніше за зміну ціни на нього.

За таких умов обсяг споживання у разі зростання ціни залишатиметься на стабільно високому рівні (з незначними коливаннями).

Той, хто їздив на автомобілі, і надалі це робитиме.

Автовласник купував паливо за ціною 50 грн/л і робитиме це за ціною 75 грн/л.

Наприклад, на добу власник автомобіля витрачає 5 л палива.

Зростання вартості такого обсягу становитиме для нього, в нашому прикладі, 125 грн на добу.

Що стосується еластичності моторного палива за ціною, то вона розраховується як логарифмічна функція показників доходу мережевих трейдерів (які максимально збільшують ціну), попиту споживача (ажіотажний — усі намагаються заправитися про запас), ціни палива на світових ринках та ціни товару-замінника.

А замінників для моторного палива майже нема — перехід на газ (але зростає і вартість газу) або електроенергію (але для цього треба або мати «гібрид», або продавати автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння).

Акциз і ПДВ — начебто непрямі податки, які сплачуються кінцевим споживачем, і в загальній теорії зниження непрямих податків приводить до зниження цін.

Але для цього в країні має функціонувати ефективний АМКУ і еластичність товару за ціною має бути більше одиниці, а не менше, як у випадку цін на паливо.

Наприклад, ніхто не купуватиме десять телевізорів, якщо вони подорожчають утричі.

Що стосується палива, то зниження податків ніколи не приведе до пропорційного зниження ціни в умовах зростання світових цін.

Податки в цьому разі впливають лише на рівень маржі власників АЗС. 

Податкова пільга — це дотація маржинального доходу мережевих компаній, а не інструмент зниження цін на паливо.

Споживач заплатить за паливо саме ту ціну, яка є рівноважною на цьому етапі.

І тут держава повинна підтримати соціально вразливі верстви населення за допомогою тих же електронних талонів на паливо, наприклад, у системі «Дія», де є вся потрібна інформація.

І ця допомога має бути надана за рахунок отримання державним бюджетом паливних податків, передусім акцизу.

Про які соціальні групи населення йдеться?

Це насамперед жителі сіл, волонтери, внутрішньо переміщені особи, військові, такі структури, як Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова (ПДМШ ім. Миколи Пирогова).

Звісно, мова не йде про механізм «єБачка», який застосував уряд без «фільтрації» груп споживачів за соціальним ранжиром.

Наприклад, такі структури, як ПДМШ ім. Миколи Пирогова, мають отримати паливну компенсацію на всю вартість зростання цін на паливо.

А ВПО, жителі сіл тощо — у розмірі певного лімітованого обсягу споживання палива, яке підлягає компенсації за вартістю.

Наприклад, 100 літрів палива для жителів сіл, які продають свою продукцію в містах на ярмарках, 50 літрів — для ВПО, які здійснюють релокацію по території країни, тощо.

І окрема програма часткової компенсації вартості добрив для аграріїв і природного газу для підприємств теплокомуненерго та газової генерації.

Це має бути саме цільова програма компенсації, а не валова роздача «єБачків».

https://zn.ua/ukr/energetics/benzin-po-100-koli-tsini-na-azs-zupinjatsja-i-chi-dopomozhe-tsomu-jebachok.html

Демографическая динамика - один из важнейших маркеров цивилизационного развития.

Либо в стране рождают детей, либо в нее приезжают желаюшие в ней жить. Либо и то, и другое.

Украина, к сожалению, продемонстрировала худший результат среди других стран мира - сокращение численности населения на -33%.

Но в расчете на графике Visual Capitalist, взята динамика за последние 25 лет: падение с 48,8 млн человек в 2000 году до 32,9 млн в 2025.

В реальности, нужно брать сокращение в перспективе с 52 млн в 1991 году до 25 млн после завершения войны.

Население может увеличиваться как за счет рождаемости (Глобальный Юг), репатриации (Израиль), миграции (США, ЕС, государства Персидского Залива).

Фактор войны в Украине - важнейший в контексте демографического кризиса, но не единственный.

Один из факторов: кризис долгосрочной проектности развития и модельности будущего.

Нас "доганяют" по части демографического кризиса:

- Болгария (-23%);

- Латвия (-22%);

- Молдова (-19%);

- Литва (-18%).