​​Коротке інтервʼю Андрія Білецького, засновника Азову та командира Nашої Третьої штурмової бригади. Лаконічно та по суті, тому публікую його в повному обсязі:

— Які досягнення країни за останні 10 років ви вважаєте найголовнішими?

Головним досягненням вважаю, що країна вистояла перед викликом війни. Вистоя­ла, попри слабкий державний апарат, моральну неготовність значної частини суспільства, багато в чому радянську армію, вразливість перед російським інформаційним впливом. Ми воюємо з противником, який має необмежені ресурси і ядерну зброю. При цьому в Україні працює бізнес, розвивається культура і загалом люди навчилися облаштовувати нормальність за ненормальних умов.

— Яку подію у власному житті за останні 10 років ви вважаєте важливою?

У лютому 2014 я і мої друзі вийшли з тюрми у війну. Після незаконного майже 2-річного політичного увʼязнення я встиг удома лише пообідати з родиною. Ввечері ми вже билися з російськими проксі, які тоді готувалися до створення «народної республіки» в Харкові. Через два тижні місто було зачищене від російських і проросійських бойовиків, хоча їхні мережі в Харкові розбудовувалися роками. Далі було звільнення Маріуполя і відсування лінії фронту від нього. Створення спочатку батальйону, а згодом полку Азов. Коротка історія із заходом у політику, а паралельно створення політичних, молодіжних, спортивних, дитячих, мистецьких та інших організацій, кожна з яких дала найкращі кадри для нинішньої війни. У перші дні повномасштабного вторгнення усі наші організації влилися в ТрО Азов, яке трансформувалося в ССО Азов, а згодом — у ІІІ штурмову бригаду. Розбудова наших структур, така критикована пресою, виявилася не марною. У бій проти ворога стали навіть вихованці дитячого табору Азовець, які досягли повноліття. Загалом це десятиріччя засвідчило, що моє бачення та відчуття історичного процесу є досить точним. До нападу Росії на Україну ми готувалися від початку 2000‑х. Тоді ця ідея не просто йшла всупереч громадській думці, вона здавалася абсурдною навіть нашим родинам. Які не розуміли, чому, коли інші відкривають власні бізнеси, ми бігаємо з автоматами по полях, обговорюємо Самюеля Гантінгтона американський політолог, автор теорії про зіткнення цивілізацій у сучасну епоху та ідеолога Українського Nаціо­налізму Юрія Липу і прогнозуємо такі дивні речі, як, наприклад, анексія Криму.

— Яких змін у країні ви чекаєте у наступні 10 років?

Я хотів би, щоб у наступні 10 років ми зосередилися на перетворенні нашої пострадянської армії в найпотужнішу армію Європи, а може, і світу. Лише сильна армія дасть можливість будувати державні та суспільні інститути, економіку.

— Що особисто для вас буде перемогою в цій війні?

Перемогою в нинішній війні буде тривала військова та політична неготовність Росії продовжувати бойові дії проти України.

Опублікував Олексій Рейнс "Консул" на @ACRains ꑭ

Феномен Азову як Руху неможливо відтворити навмисно. Особливі умови особливого 2014 року зумовили появу не звичайного військового підрозділу, а комплексної спільноти навколо нього.

Ідеологія жертовності - Nаша ідеологія - не потребує додаткових пояснень своєї сутності. Саме тому з початку війни при Азові діє Патронатна служба, що була покликана підтримувати поранених та сімʼї полеглих. Нагадувати, що ми - єдина Азовська Сімʼя.

З повагою до тисяч дівчат, що прямо зараз працюють заради Nашої справи як волонтери, мушу підкреслити внесок десятків Янголів Азову. Тих, що попри суспільну розгубленість, попри втрати, попри тиск продовжують робити те, що треба під командуванням моєї подруги Олени Толкачової "Гайки".

Широкино та Світлодарська дуга, Маріуполь та Азовсталь, Бахмут та Серебрянський ліс, Авдіївка та Терни... Бійці Азову та Третьої штурмової, які втрачали надію, повертались в стрій не молитвами, а зусиллями конкретних людей.

Вірні Nаціональній присязі, в формі хоробрих, крокуємо єдиним шляхом. Янголи Азову, Янголи Азоського Руху, Янголи Азовсталі.

Nаші Янголи.

Написав Олексій Рейнс "Консул" на @ACRains ꑭ

Абсолютна більшість бійців Азову з Маріуполя - досі в полоні.

Діти, що ростуть без батьків та батьки, які помирають, не побачивши повернення своїх дітей. Не мовчіть та не забувайте.

#FreeAZOV ꑭ

Написав Олексій Рейнс "Консул" на @ACRains ꑭ

Книга "Путівник Крука" вийшла 20 Травня - в день народження Миколи. Він любив повторювати, що для борців головніше не дата народження, а дата загибелі. Бо народжується дитинча, а у вічність відходить особистість – така, яка щось зробила. Або не зробила.

Микола зробив багато.

В памʼятну дату опублікував колонку на виданні "Українська Правда" про головного ідеолога Азову та його спадщину.

ЧИТАТИ ПОВНИЙ ТЕКСТ

Написав Олексій Рейнс "Консул" на @ACRains ꑭ

Nаші три прапори.

Жовтий Азову, синій Третьої штурмової. Між ними розивається знамено Військової школи імені Євгена Коновальця, яке поєднує обидві наші національні барви. В його центрі - портрет засновника ОУН та командира Січових Стрільців, гордості українського війська 20 сторіччя.

Ідеологічна спадкоємність від попередників та наслідування кращих військових традицій минулого, аби на досвіді поколінь збудувати щось нове й потужне - так можна коротко визначити сутність діяльності Азовського Руху сьогодні.

Написав Олексій Рейнс "Консул" на @ACRains ꑭ

Аномальна популярність "Ідеї Nації" як символа українського націоналізму загалом пояснюється просто - знак дуже легко намалювати. Не треба мати художню освіту, аби його зобразити. Що на стіні в тилу, що на військовій техніці на передовій.

Окрім того, не потрібні занадто довгі ідеологічні пояснення щодо його значення: "Ідея Nації" як поєднання двох літер I та N зрозуміла та отримує відгук в абсолютно різних серцях. Українська національна ідея багатогранна - існуючи в думках окремих людей, вона обʼєднує мільйони індивідумів в одну єдину Nацію.

Поширюйте "Ідею Nації" (ꑭ), будучи військовим та цивільним, в організаціях та поза їхніми межами. Знак цей викликає істерику та страх в наших ворогів - його потрібно популяризувати, пропагуючи праві сенси по всьому світу.

Написав Олексій Рейнс "Консул" на @ACRains ꑭ

До використання літери N.

Робота авторства Михайла Михалевича, надрукована в Празі (1941 рік). Художник був близьким другом та сподвижником Ярослава Оршана - одного з головний ідеологів ОУН, автора програмової праці "Доба Nаціоналізму". В малюнку співставляються два українські тризуби - герб Української Народної Республіки та емблему Організації Українських Націоналістів.

В 20 сторіччі староукраїнське написання літери N, подібне до латинської, отримало широке розповсюдження на землях, вільних від совєтсько окупації. Українська характерність давала особливу енергетику, і після Другої світової росіяни зробили багато, аби вона була прибрана з публічного ужитку.

В 21 сторіччі літера N повернулась - перш за все як ідеологічний наголос. Назва Український Nаціоналізм - Nаша ідеологія - навіть на рівні написання сприймається сторонніми з вірними акцентами як щось питомо ультранаціоналістичне.

Написав Олексій Рейнс "Консул" на @ACRains ꑭ

Українська родина Глодан, що мирно жила на своїй землі і була вбита росіянами. Мама, донька та бабуся - від ракети в тилу, батько - як солдат Третьої штурмової на фронті.

Nація - це живі, мертві та ще ненароджені.

За цю родину - за всі родини, життя яких зруйнували росіяни - буде мститись вся українська нація. Такий Nаш спільний борг крові перед тими, хто пішов у вічність.

Ніколи не пробачити та помститись.

Написав Олексій Рейнс "Консул" на @ACRains ꑭ

23 Травня - День Героїв.

Не поминальний день, не день плачу, не день скорботи. День Слави та Честі, Шани та Тріумфу. Ми згадуємо Великих Лицарів минулого, що здобули вічне життя, і засвідчуємо свою з ними ідеологічну спадкоємність. Надихаючись їхнім чином, крокуємо шляхом боротьби до власних звершень.

В українській традиції занадто багато сумних дат, але День Героїв - не одна з них. Живемо цей день та наступні так, щоб коли прийде наш час, ми могли без сорому дивитись в очі великих попередників.

Написав Олексій Рейнс "Консул" на @ACRains ꑭ