Друзі, хотів порадитись, куди мені краще направити повідомлення про вчинення кримінального правопорушення слідчим Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві, Романом Коломійцем. Роман Реневич вперто відмовляється виконати ухвалу слідчого судді Шевченківського райсуду Києва від 09.04.2024 у справі №761/12542/24, яким суддя зобов’язав «татарчат» внести в ЄРДР відомості, викладені в моїй заяві про самовільне залишення військовослужбовцем за мобілізацією Шабуніним місця служби.

Думаю, було б правильним звернутись до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону. Тим більше, що йдеться не тільки про невиконання судового рішення, але ще й про заздалегідь не обіцяне приховування Романом Реневичем тяжкого злочину. Зрозуміло, що прокуратура також не буде вносити в ЄРДР це повідомлення, тому, за стандартною практикою, буде одночасне звернення до суду зі скаргою на бездіяльність прокурора. Чому саме туди? – Бо щось я давненько не писав про цю шановну прокуратуру. А зараз є нагода узнати, чи зробили пани спеціалізовані прокурори висновки з нашого попереднього спілкування.

А ви як думаєте?

Кілька років тому ЗМІ повідомили, що колишній командир роти патрульної служби «Торнадо» Головного управління МВС України в Луганській області Руслан Оніщенко, перебуваючи в ув’язненні, видав книжку спогадів. Вітаючи цей значний внесок у красне письменство, не можу не зазначити, що книжка погано ілюстрована. У той час як у мене є чимало фотографій з телефону Оніщенка та його листування з «волонтером і патріотом» Саванчуком, де йдеться про розбещення та ґвалтування дітей. Зокрема, Оніщенко на власному досвіді розповідав Саванчуку, як краще використовувати в сексуальних розвагах двох малолітніх синів Саванчука.

Ці «веселі картинки» я свого часу виклав на своєму персональному блозі з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів»:

https://volodymyrboyko.com/2016/08/25/sto-dvadtsat-dniv-tornado/

Сподіваюсь, що при другому виданні книжки Оніщенка вона буде рясно ілюстрована фотографіями з його мобільного телефону. Це тим більше актуально, що Оніщенко та Саванчук мають давніх захисників в особі чесних і непідкупних українських ЗМІ «Громадське» та «Слідство.інфо». Раніше чесні та непідкупні за один сюжет на захист цих педофілів брали по 5 тисяч доларів. Як зараз - не знаю, бо відстав від життя.

Оце дивлюсь я на дрібних пройдисвітів, які називають себе «громадськими активістами», що борються за суддівську доброчесність, і думаю: а чи уявляють вони, яка б катастрофа трапилась у випадку, якби в Україні раптом з’явилося незалежне правосуддя? У такому разі Ситник і Шабунін опинилися б за ґратами, а Дубінський – на волі.

Тож нехай всі ці професійні громадські активісти менше розпатякують про ідеали правової держави, щоби не накликати лиха – кажуть, слова інколи можуть матеріалізуватись.

Продовжуємо нашу скорботну розповідь про бурхливу діяльність «Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями».

Початок – ось тут

Голова цієї Комісії Анна Скороход – досвідчена розслідувачка. Це вже друга Тимчасова слідча комісія, яку вона очолює. Перша ТСК, створена з ініціативи Скороход, також була присвячена вирішенню особистих проблем Анни Костянтинівни – розслідуванню обставин смерті її коханця Антона Полякова, який у жовтні 2021 року помер у салоні таксі внаслідок гострої коронарної недостатності, спричиненої одночасною наявністю в його крові алкоголю, метадону та димедролу. Що саме прагнула з’ясувати Скороход в результаті майже дворічної діяльності ТСК залишилось загадкою – можливо, народна обраниця в такий спосіб прагнула узнати, чи можна змішувати горілку з метадоном, чи ці інгредієнти народним депутатам варто вживати по окремості.

До речі, дуже дивно, що Скороход не пояснила смерть свого коханця підступами її політичних ворогів. Принаймні, коли її чоловіка Олексія Алякіна в листопаді 2019 року затримала Генпрокуратура (за Алякіним, з яким Скороход усе ж таки розлучилась і який торік змінив прізвище на Левковський, тягнеться багаторічний шлейф кримінальних скандалів), Анна Костянтинівна заявила, що це помста опонентів за її позицію щодо законопроєкту про ринок землі.

Але як би там не було, у липні 2023 року Тимчасова слідча комісія щодо обставин смерті Полякова почила в бозі й Скороход, набравшись досвіду, кинулась у вир нового «розслідування» та ініціювала створення нової ТСК, присвяченої витягуванню з халепи її кума Мартинюка й боротьбі з командиром 242 окремого батальйону ТрО Носіковим, на місце якого Скороход так і не змогла цього Мартинюка призначити.

Комісія працює просто й невигадливо – Мартинюк постачає анкетні дані конкретних військовослужбовців 2 стрілецької роти 242 окремого батальйону, якою він раніше командував, десь у закапелках Верховної Ради від імені цих військовослужбовців пишуться скарги на ім’я Скороход, на підставі цих «липових» скарг Скороход звертається до Головнокомандувача ЗСУ й від імені ТСК просить вжити негайні заходи.

Ось, наприклад, бамага від імені Тимчасової слідчої комісії на ім’я Головкома Валерія Залужного, в якому Скороход описує, як до ТСК звернувся солдат Р., якому командир 242 окремого батальйону ТрО відмовив у направленні на ВЛК. Рясно зрошуючи свій лист сльозами, Скороход просить Головкома, якому, вочевидь, більше нема чим зайнятись, направити солдата Р. на медичний огляд до ВЛК для встановлення ступеня придатності до військової служби.

А оце – рапорт солдата Р., який, узнавши, що його ім’я використовує нечистоплотна «представниця народу», стверджує, що він жодного разу ані письмово, ані усно, не звертався ні до якої Скороход і нікому не надавав права звертатись до неї від свого імені. «Я обурений, - пише солдат Р. – за використання свого ім’я без моєї згоди. Прошу вважати скаргу до голови ТСК Анни Скороход від Р. сфабрикованою та недійсною».
І таких прикладів – чимало.

Запитання до читацької громадськості: якою статтею Кримінального кодексу України передбачається відповідальність за подібні «розслідування»? Думаю, що, з огляду на масштаб фальсифікацій та мету, з якою Скороход цим займається, йдеться про частину 1 статті 114-1 КК України – перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період (карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років).

(далі буде)

Друзі, хочу порадитись з приводу нашого улюбленця Романа Реневича. Як ми пам’ятаємо, цей епічний герой відмовився виконати ухвалу слідчого судді й досі не вніс у ЄРДР моє повідомлення про черговий злочин, скоєний солдатом Шабуніним (самовільне залишення місця служби). З цього приводу мені доведеться потурбувати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону, куди я сьогодні відправлю повідомлення про злочин. Зрозуміло, що одночасно буде направлена й скарга в суд на бездіяльність прокурора, бо без копняка під зад прокурори Центрального регіону, як ми знаємо, кримінальні провадження не реєструють.

Так ось, запитання моє полягає в наступному. За якою частиною статті 382 КК України просити пані прокурорів зареєструвати провадження – за частиною першою чи частиною другою? Іншими словами, чи є слідчий Коломієць Р.Р. службовою особою в сенсі частини 3 статті 18 КК України? Організаційно-розпорядчих функцій Роман Реневич не виконує – розумом не вийшов. Але чи можна його вважати представником влади? Бо як на мене – це просто шнурок, який обслуговує забаганки Олефіренка.

в приміщенні сесійної зали Житомирської міської ради ОСОБА_1 кинув гумовий предмет схожий на чоловічий статевий орган у гр. ОСОБА_2, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Корольовський районний суд м.Житомира

Друзі, спільними зусиллями ми все ж таки дійшли висновку, що слідчий київського Теруправління ДБР Роман Коломієць обіймає відповідальне становище і тому має бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.3 с. 382 КК України за невиконання ухвали слідчого судді, яким суддя зобов’язав «татарчат» внести в ЄРДР відомості, викладені в моїй заяві, про самовільне залишення військовослужбовцем за мобілізацією Шабуніним місця служби.

Щоби нікого не обділяти своєю увагою, я відправив три повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на три адреси – у Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону, у ДБР і в Офіс генпрокурора. Як тільки адресати їх отримають, будуть зразу ж подані три скарги на бездіяльність до судів (дві – у Печерський і одна – у Шевченківський). І нехай суди вирішують, хто має вносити в ЄРДР відомості щодо Романа Реневича, якщо Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону не може навести лад у піднаглядній установі.

Якийсь народ зараз пішов хворобливий. Ось, наприклад, голова Броварської райдержадміністрації Майбоженко 26 квітня 2024 року в’їхав у натовп людей, не впоравшись з керуванням автотранспортним засобом, маючи концентрацію алкоголю в крові всього-на-всього 2,31 проміле. А я недавно став свідком алкогольного подвигу одного військовослужбовця. Той прибув на виконання завдання за кермом вантажного автомобіля, але командир роти учуяв підозрілий запах і повіз водія у військову комендатуру «на задувку». Результат проби – 4,976 проміле, смертельна доза. І – нічого, людина проїхала понад 50 км і готова була проїхати ще 150.

Тому пропоную голову Броварської РДА після звільнення з посади мобілізувати до ЗСУ на оздоровлення – тут його навчать їздити в будь-якому стані.

Між цими знімками 66 років ✈️💔

Ви ж знаєте історію першого? 😏

🪐 UST | Підписатися

«Ми як трогали владу, так і будемо її трогати, за самі чутливі місця», - так на брифінгу 25 квітня 2018 року самопроголошений директор НАБУ Артем Ситник пояснював придворним журналістам свою звичку робити мінет Петру Порошенку. Сплинуло 6 років і тепер Артем Сергійович трогає за найчутливіші місця главу держави Андрія Борисовича Єрмака (нехай святиться ім’я Його!) в сподіванні стати генеральним прокурором або хоча б першим заступником генерального прокурора.

На призначенні Ситника наполягають заокеанські друзі з Демократичної партії, оскільки в разі перемоги Трампа на виборах Україна не отримає ані цента допомоги, доки Ситник, Трепак і Лещенко не опиняться в слідчому ізоляторі за підозрою у втручанні в президентські вибори в США в 2016 році. А якщо Ситник буде генпрокурором, то, за логікою заокеанських друзів, йому ніхто про підозру повідомити не зможе.

Але в Андрія Борисовича Єрмака (нехай святиться ім’я Його!), схоже, трохи інші плани.

«Зеленський значно применшує справжні втрати від війни», - пише Washington Post з посиланням на депутата Верховної Ради України, який побажав залишитись невідомим. «На його думку, – цитує цього депутата газета, – заява Зеленського в лютому про те, що з 2022 року загинула лише 31 тисяча військовослужбовців, значно применшує справжні втрати від війни».

Хочу з цього приводу зазначити, що Вова Зеленський, який працює президентом у офісі Андрія Борисовича Єрмака (нехай святиться ім’я Його!) сам особисто нічого не применшує – він просто не усвідомлює, що саме читає з телесуфлера. Що стосується кількості загиблих, які для Вови написали помічники Андрія Борисовича (нехай святиться ім’я Його!), то вона, можливо, і не дуже відрізняється від реалій – применшена, максимум, рази в два, не більше. Інша річ, що це число не включає тих загиблих, чиї тіла не вдалось евакуювати з позицій та передати на огляд судово-медичних експертів.

У таких випадках, оскільки відсутнє лікарське свідоцтво про смерть, боєць вважається зниклим безвісти, не входить до числа загиблих, рахується в списках особового складу своєї військової частини та продовжує отримувати грошове забезпечення й додаткову винагороду (сумарно – біля 125 тис. грн на місяць), які переказуються на картку рідним. І так – впродовж трьох років або до того моменту, коли рідні не звернуться до суду із заявою з проханням визнати бійця загиблим на підставі матеріалів службового розслідування, проведеного у військовій частині. Зрозуміло, що рідні не поспішають відмовлятись від таких грошей і в суди звертаються лише у виняткових випадках – наприклад, коли спадок, який залишив зниклий безвісти, значно перевищує його грошове забезпечення та додаткову винагороду за три роки.

До речі, щоби два рази на вставати. Розповіді невігласів, що, мовляв, командири військових частин навмисно не вивозять тіла загиблих, щоби привласнювати гроші, є повною вигадкою. Негайно після зникнення бійця його банківська картка блокується (саме для того, щоби не було зловживань), а кошти, які військова часина продовжує йому нараховувати, можуть отримали лише рідні після звернення до відповідного РТЦК.

Так ось, зниклих безвісти через бойові дії в Україні трохи більше, ніж кількість загиблих, оголошена з телесуфлера Вовою – разом з цивільними особами вона складає 37 тисяч. Напевно, цивільних з них не так вже й багато, можливо, тисячі 2 (достовірних даних щодо зникли безвісти в Маріуполі немає). Тому можна цілком обґрунтовано припускати, що реальна кількість загиблих військовослужбовців ніяк не менша, ніж 66 тисяч.

26-річний син заступника Андрія Єрмака, Миколи Точицького, Назарій, який перебуває у Франції, порадував своїх підписників новими світлинами, а також порадував маму Тамару.

Це ваші діти ухилянти, а Назарій це мамина та татова черешня.