Все в житті тимчасове. Навіть саме життя.

Певно, це не моя фраза. Точніше вперше сформована не мною. Адже всі слова вже сказані. Проте, будучи ще дитиною років 13ти, я чітко усвідомив, все, що відбувається - тимчасове. Я їхав на велосипеді. Був сильний вітер. Починався дощ. Їхати потрібно було ще далеко. Ноги вже боліли. Перше, що прийшло в голову, коли я намагався відволіктися - це не триватиме вічно. І ось якась мить, і я вже в бабусі в подвір‘ї. Їм ще теплі пироги.

Далі за життя на шляху все частіше трапляються такі «поїздки на велосипеді». І щоразу я чітко усвідомлюю: їхати далеко, та це швидко мине. Фраза про те, що все тимчасове, допомагає зрозуміти, що нічого не триває вічно. А поточні справи завершаться. Ніби очевидно.

Та все не так просто. Думка про «тимчасовість» дійсно допоможе легше сприйняти задачу чи виклик, які є зараз. Проте, з цього витікає інша, менш приємна істина.

Як часто ти стаєш робити якусь нудну чи важку справу і думаєш про те, що швидше б все зробити? А скільки таких справ за день / місяць / рік?

Щоразу ти підганяєш себе. Коли вже той вечір? Коли кінець робочого дня? Коли відпуска? Швидше б день народження. А потім ловиш себе на думці «як швидко летить час».

Ми надто поспішаємо. Важливо зрозуміти це вчасно.

—

Обійми сьогодні близьку людину. Використай свою суперсилу. На мить зупини час. А завтра повтори те ж саме. І насолоджуйся моментом. Ось, що дійсно має значення.

Давай, кажи

Очевидні речі не такі вже й очевидні.

Літаки зараз літають повільніше, ніж колись. Сьогодні політ без посадки, наприклад, зі Львова в Хургаду (Єгипет) займає близько 4 годин. В 1973 році той самий рейс тривав би години 3. Є здогадки чому? Пілоти розлінились? 😅

Насправді, справа в тому, що за ці роки ціна на паливо суттєво зросла. А авіакомпанії зрозуміли, що можуть економити мільйони доларів на рік, просто, якщо літати помаліше можливого ✈

—

Зважаючи на приклад з авіакомпаніями стає зрозуміло, часто достатньо подивитись на звичні справи збоку та обдумати варіанти.

Прямолінійний рух до успіху не завжди однозначний. Безперервне удосконалення процесу - запорука ефективності.

Мрію, аби такі рішення приходили вчасно.

Давай, кажи

Зручно розмовляти?

Ми часто вживаємо цю фразу під час дзвінка ☎️

Що ми хочемо почути у відповідь? «Так» або «Ні». Але чи легко відповісти людині з іншого боку? Думаю ні.

Певно, є сенс такої фрази тільки, якщо дати контекст: наприклад, вказати тему або тривалість розмови.

- Привіт, хочу уточнити інформацію по нашій зустрічі завтра. Зручно зараз розмовляти?
- Зручно обговорити деталі договору?
- Маєш 10 хвилин на обговорення звіту?

Без контектсту неможливо чесно відповісти «чи зручно». Може, співрозмовник має змогу говорити 3 хвилини, а 10 вже ні. Може, він в оточенні людей, і йому зручно відповісти на запитання про час візиту, а от симптоми застуди обговорювати вже не зможе.

Загалом, якщо тобі дійсно важливо отримати відповідь на це питання, давай контекст.

А взагалі, краще напиши 😊
Такий собі телефонний етикет.

Давай, кажи

Просто залишу це тут.

2020 очима художника Cee-Roo. Обережно, можливі мурашки.

Давай, кажи

​Подкасти

Що таке подкасти, для чого вони потрібні та яка відмінність від інших аудіо/відео форматів?

Подкаст це збірка серійних аудіофайлів, в основному, на одну тему або з однією метою. Подкасти можуть бути як розважальні, так і наукові або просто новини.

Про подкасти в Україні знає дуже мало людей. Це не дивно, адже до нас ця хвиля тільки доходить. На відміну від США та Європи. Але ті хто знає, вже наврядчи перестануть їх слухати.

Через подкасти щодня можна знайомитись з мистецтвом, поринати у світ digital, вивчати мови або просто відкривати нове та цікаве. Все це можна робити дорогою на роботу чи додому, під-час ранкових зборів та готування на кухні. Кожен знайде подкаст для душі. Їх мільйони. При цьому, вони абсолютно безкоштовні.

Для чого мені слухати подкасти, якщо є YouTube, радіо та ін? Подумаєте ви. Так раніше думав і я. А ось для чого. На відміну від YouTube, вам не потрібно увесь час сидіти біля монітора і щось дивитися, на відміну від радіо, ви слухаєте тільки те, що дійсно цікаво. Створюється атмосфера затишку, розмови тет-а-тет. Від цього інформація засвоюється набагато краще.

Як слухати? У всіх нас давно є смартфони. А на них стандартно встановлена програма, яка відтворює всі ці шоу. Тільки виходить новий випуск, телефон його одразу завантажує. Лишається тільки обрати цікаві вам.

Ось мій топ-4, станом на кінець 2020р.

• «Дикі мандри». Програма про місця, в яких варто побувати. Ведучий Юрій Марченко цікаво, з гумором та харизмою розповідає про різні дикі куточки світу.

• The Ukrainians «Гучніше, будь ласка». Це одночасно подкаст-екскурс, подкаст-пігулка і подкаст-ностальгія. Історик Ярослав Грицак познайомить вас зі знаковою західною музикою 1960х-1980х, що надихала на зміни. Особливо рекомендую перший, різдвяний випуск.

• «Rotam». Олексій Ткачук відбирає основні новини за добу зі світу digital та коротко обговорює їх.

• «Chill». Певно, найкращий подкаст з заспокійливою музикою для релаксу та відпочинку.

І на останок. Будьмо відкритими до нового. Це значно допоможе у майбутньому та не дозволить нам стати динозаврами в очах своїх нащадків.

Давай, кажи

​Не тільки «Сам удома». Що подивитися на вихідних.

Топ 5 атмосферних новорічних фільмів.

5 • «Інтуїція»
А ви вірите, що на Різдво трапляються дива і можна, приміром, зустріти свого партнера/партнерку всього життя? Але святкова атмосфера довкола ще не гарантує, що у вас все одразу складеться добре. Трейлер тут. Рік: 2001

4 • «Новорічний корпоратив»
Думаєте, новорічний корпоратив — це завжди хороша ідея? Ця стрічка доводить, що не завжди. Трейлер тут. Рік: 2016

3 • «Чотири Різдва»
Для головних героїв Різдво з батьками це ціла мука. Щоб нікого не образити, вони збираються поїхати відпочивати на Фіджі удвох, а батькам сказати, що робота - це робота, навіть на Різдво. Але плани раптом зриваються і все ж доводиться навідатись до своїх родичів... Трейлер тут. Рік: 2008

2 • «Реальне кохання»
Фільм «Реальне кохання» складний з побудови, але легкий по сприйняттю. Ця романтична комедія об'єднала десять історій, що розвиваються паралельно в Лондоні незадовго до Різдва. Трейлер тут. Рік: 2003

1 • кнопка під постом 😊⤵️

Приємного перегляду 🍿. Приєднуйтесь на канал, далі ще більше цікавої інформації ⚡️

Давай, кажи

​Ви мене точно цього не питали. Але я скажу. Така ж назва каналу 😁

Чому скарбнички часто роблять у вигляді свинок?

Вся справа в англійцях! Вони в середньовіччя робили господарські приладдя з дешевої глини помаранчевого кольору, яка мала назву pygg. Той, хто хоча б трішки знає англійську мову, одразу розуміє, що це слово співзвучно з pig (свиня). От і вираз «глиняний посуд», «глиняна скарбничка» звучало так само, як «посуд-свинка» або просто «свинка».

У XIX столітті така традиція перекочувала з Англії в інші країни.

Давай, кажи

​Як часто ви передивлюєтесь відео на своєму телефоні, які зняли власноруч?

Ось, саме ті відео, де салют на Новий рік, веселка з вікна, гітарист у центрі міста, кіт смішно спить.

Настав час, коли будь-яку подію ми одразу фіксуємо на телефон. Щоденні хроніки. Без сумніву, багато хорошого залишається «на пам‘ять». Щось поститься в інтернет, збирає дорогоцінні лайки. Проте, більшість ми знімаємо «аби було», бо є така можливість. І видаляємо, як тільки заповниться пам’ять пристрою. Помічали за собою? Я так.

Що ж, візьму приклад з цієї ⬇️ бабусі, яка насолоджується моментом. Ви, певно, вже бачили це фото раніше.

І пам‘ятаймо, що все в житті тимчасове. Навіть саме життя.

Давай, кажи

Я застряг десь між «треба економити» та «живемо лише раз». У вас те ж саме? 😂

Давай, кажи

Історія Дня всіх закоханих. Дві версії походження.

Покровителем свята вважається Валентин - юнак, який проживав в п'ятому столітті в Римській імперії. Його діяльність покрита загадками: за однією версією, Валентин був цілителем, за іншою - священником. У першому випадку заведено вважати, що чоловік за допомогою своєї надсили лікував людей, а ті, у свою чергу несли йому записки з проханнями про зцілення. Одного разу Валентин за це поплатився і потрапив до в'язниці. Там, мовить легенда, охоронець попросив його вилікувати від недуги свою дочку, що у Валентина успішно вийшло. Після дівчина в нього закохалася. Фінал цієї історії трагічний - 14 лютого Валентина стратили, але перед своєю смертю він написав лист, в якому зізнався їй в коханні. Вважається, що з того моменту стало прийнято дарувати валентинки.

Валентин-священик з Римської імперії, згідно з другою версією, у часи заборони на шлюби у солдатів, проводив обряди вінчання. Заборону було встановлено імператором Клавдієм Другим, який вважав, що шлюб заважає солдату захищати батьківщину. Попри заборони, Валентин робив свою справу і створював нові сім'ї, за що і поплатився життям. Як і в попередній історії, він потрапив до в'язниці, де закохався в дочку охоронця. Напередодні 14 лютого він повідомив їй у листі про свої почуття, а вже вдень його стратили.

Попри те, що 14 лютого - це День всіх закоханих, святкувати його можна і потрібно не тільки тим, у кого є друга половинка. 14 лютого стосується всіх, хто вірить в світле і щире почуття. Тому поздоровлення у цей день адресують не тільки партнери з відносин і особистого життя один одному. Але і друзі, приятелі, подруги, які бажають зустріти справжню любов.

Давай, кажи

​Синдром самозванця (Impostor syndrome) — психологічне явище, при якому людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям і зусиллям.

Незважаючи на зовнішні докази їх спроможності, люди, схильні до синдрому, продовжують бути впевненими в тому, що вони — обманщики і не заслуговують успіху, якого досягли.

Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час або введенням інших в оману, що ті розумніші і компетентніші, ніж є насправді.

Не варто плутати з низькою самооцінкою.

Давай, кажи

Відкладати життя «на потім» - один з найтрагічніших вчинків, на які здатна людина.

Давай, кажи

По-справжньому мертва мова. Ні, це не латина.

Мертвою мовою називають ту, яку жоден народ не вважає своєю рідною і не використовує її у щоденному побутовому спілкуванні. При цьому сама мова може зберегтися, її можна вивчити, і часом вона виконує якісь культурні функції, як, наприклад, латина. Римлян, що нею розмовляли б, уже давно нема, тому мова мертва. Проте з загальновідомих причин вона і досі колосальною мірою присутня в нашому житті.

Зовсім інша справа з полабською мовою.
Навіть її назва умовна й не до кінця точна. Полабською розмовляли слов’яни-нащадки племені «древани» (від слова «древо», тобто дерево), тому природніше було б її називати «древанська мова» (як «українська» від українців, тощо). Самі ж носії називали її просто «слов’янська», а назва «полабська» вкоренилася вже тоді, коли мова вимерла. Так сталося, що дослідники з давніх літописів знали слово «полаб’яни» (назва ще одного слов’янського племені, але зовсім іншого), бачили, що полабською говорили жителі берега Лаби (слов’янська назва річки Ельба), то й недовго думаючи, назвали її першим-ліпшим словом. Уже з цього видно, що полабська мова авторитету не заслужила. Чому ж так?

Древани були західнослов’янським племенем, яке жило в районі сучасних німецьких міст Люнебурга, Данненберга, Вустрова і Люхова на узбережжі Лаби. Так, територіально це – майже середина між західним і східним кордонами Німеччини. У давнину слов’янський світ простягався набагато далі на захід Європи, ніж зараз.

Починаючи з 10-12 ст., у зв'язку з Німецьким переселенням на Схід, її було поступово витіснено німецькою мовою. Древанська молодь на вулицях старалася розмовляти тільки німецькою – щоб не висміювали за «сільську» полабську.

Величезним лихом було ще те, що древани так і не опанували письмо (після них залишилися переважно предмети побуту, як-от горщики). Полабська мова ніколи не мала письмової форми, а майже всі записи (декілька невеличких текстів, одна народна пісня й декілька народних молитов, 4 версії «Отче наш», 8 словничків) із власного бажання робили німці-ентузіасти, які нітрохи її не знали. Записувачам узагалі було важко правильно фіксувати звуки полабської – мови не знали, свого письма вона не мала, тому люди писали німецькою орфографією, і записи виходили доволі неточні.

Остання носійка мови померла у 1756 році у віці 88 років.

Що маємо зрозуміти?
Історія полабської мови містить усе те, що треба зробити для того, аби стерти будь-яку мову з лиця землі. Найнадійніше, звісно, – це вбити всіх носіїв мови, щоб нікому було нею говорити. Якщо ж треба не так варварськи, то достатньо діяти гібридно:
1) не дати цій мові бути державною;
2) ізолювати народ та його мову від культурного прогресу, навіяти йому, що він та його мова неповноцінні, запропонувати влитися в чужий народ і говорити «престижною» мовою;
3) послідовно забороняти вживання мови будь-де поза кухнею вдома;
4) не допустити опанування мовою письма або ж знищити всі її писемні пам’ятки.

Якщо виконати ці пункти, то мова просто не зможе розвинути в собі слова й звороти для називання всього того, що створила цивілізація, тому й загине як непридатна й непрестижна. І навіть якби і з’явився народ, охочий нею розмовляти, він не зможе її воскресити, бо що власне воскрешати?

Джерела: Шпальта, Вікіпедія.

Давай, кажи

Парадокс Тесея.

Це парадокс, який можна сформулювати так: «Якщо всі складові частини вихідного об'єкта були замінені, чи залишається він тим самим об'єктом?»

Згідно з давньогрецьким міфом, корабель, на якому Тесей повернувся з Криту до Афін, зберігався афінянами до епохи Деметрія Фалерського, і щорічно відправлявся зі священним посольством на Делос. При лагодженні в ньому поступово замінювали дошки, доти, доки серед них не лишилось тих, що були спочатку.

Серед філософів виникла суперечка, чи це ще той самий корабель, чи вже інший, новий? Крім того, постає питання: в разі спорудження зі старих дощок другого корабля який з них буде справжнім?

Згідно з філософською школою Арістотеля, існує кілька причин, що описують об'єкт: форма, матеріал і суть. Відповідно до цієї філософії, корабель залишився тим самим, оскільки його суть не змінилася, лише змінився зношений матеріал.

Посилаючись на це рішення можна зробити висновок: речі можуть бути «тими самими» кількісно і/або якісно. У цьому випадку, після зміни дошки корабель Тесея виявиться кількісно тим самим, а якісно — вже іншим кораблем.

Проблема вирішення в тому, що при введенні дуже великої кількості характеристик втрачається будь-яка можливість тотожності (наприклад, той самий корабель без всякої зміни дощок, змінивши положення в просторі, зможе вважатися «іншим» кораблем).

То який все ж справжній? Перший, другий? Обидва?

Давай, кажи

Коли я кажу «в минулому році», це я про 2019 😅

Давай, кажи

Мотивація це точно добре?

Мотиваційні пости в соцмережах завжди збирають лайки. Адже всім нам потрібна мотивація. Існує безліч пабліків, книг та відео з потужними, емоційно зарядженими цитатами. Вони дають чарівний пендель, наповнюють силою та енергією.

Насправді, мотивашки не завжди потрібні. А на думку Збинека Драба (автор блогу wisdomination) ще й шкідливі.

Сенс мотиваційної картинки / відео - досягнення емоційного стану, який допомагає виконати намічене завдання. Тобто ми прийняли раціональне рішення щось робити, а потім сидимо і чекаємо натхнення. Треба діяти, тільки от не відчуваємо досить сил. А мотивація допомагає зрушити з мертвої точки.

Підступ розгледіти складно. Миттєва мотивація дійсно дозволяє працювати краще і швидше. Тому не відчувається чимось поганим. Просто підхід "з мотивацією краще" швидко призводить до позиції "без мотивації ніяк".

Мотивація гарно підійде для разового, короткострокового підйому енергії. А реальне життя безперервно підсовує безліч нудних завдань. Намагатися знайти джерело ентузіазму для щоденного виконання нудної роботи безглуздо.

У підсумку мотивація заганяє нас в петлю прокрастинації. Уточню - йдеться про короткострокову мотивацію. Часом нова ідея здатна перевернути наше уявлення про світ і дати чарівний стусан, енергії якого вистачить на роки або ж на все життя.

Але взагалі краще дисципліна. Звичка робити те, що потрібно робити - незалежно, який зараз у нас настрій. А зробивши завдання через "не можу / не хочу" - відчуваєш гордість. І додатковий приплив сил.

Ну а вироблення дисципліни починається з крихітних дій, які ми змушуємо себе виконувати на регулярній основі.

Джерело тут.
Більш детально та розлого по темі тут.

Давай, кажи

Банани опинилися під загрозою повного зникнення.

На цьому тижні на бананових плантаціях в Південній Америці виявили високоінфекційний грунтовий гриб Tropical Race 4 (TR4), що вражає коріння і стебла бананів. При цьому він не піддається дії хімікатів. TR4 широко поширився в Азії і Африці раніше, а тепер був виявлений і в Перу, що суттєво погіршило ситуацію.

Захворювання в основному вражає сорт Cavendish, на який припадає 95% світової торгівлі. Через TR4 банани можуть зникнути з прилавків на кілька десятків років.

Купуймо, поки є :(

Давай, кажи

Якщо тебе не запросили, не питай чи можна прийти.

Давай, кажи

Ви помічали, що професіонали часто применшують свої знання й досягнення, а новачки або відверто некомпетентні люди — навпаки?

Люди зі здібностями нижчими за середні схильні себе переоцінювати. Тоді як люди зі здібностями вище середніх не усвідомлюють, наскільки вони кращі за інших. Це когнітивне спотворення назвали ефектом Даннінга-Крюгера (ефект профана).

В чому суть цього когнітивного викривлення?

Люди з низькою кваліфікацією переоцінюють себе та приймають невдалі рішення, але їхня некомпетентність не дозволяє це усвідомити. Через це вони зверхні щодо інших, вважають свої здібності вищими за пересічні.

Натомість, компетентні люди недооцінюють свої здібності, їм здається, що в їхніх знаннях немає нічого особливого чи що всі знають те саме, що й вони а у разі успіху вважають, що насправді це завдання було легким, а не вони добре впоралися завдяки своїм умінням.

Давай, кажи

Якщо ти виділиш 30 днів на прибирання дому, це займе 30 днів. Але якщо ти виділиш 30 годин, це займе 30 годин.

Те саме з твоїми цілями, амбіціями та планами.

Давай, кажи