О 5 ранку 24 лютого 2022 року Гліб перебував на бойовому чергуванні у своїй частині у Краматорську, коли росіяни почали масований ракетний обстріл місцевого летовища. У цей день десантники вирушили на попередньо окреслені ділянки фронту широкомасштабної війни. Герой інтерв’ю разом з трьома побратимами вирушили на ділянку злиття кордонів Луганщини, Донеччини та Харківщини.

Там вони розгорнули справжнє полювання на російських асів, які безкарно бомбили наші мирні міста. І результати не забарилися. Сєвєродончанин із подивом виявив, що старій радянській «Іглі» під силу збити надсучасний Су-34 «другої армії світу»: «Зробивши постріл, я не був впевнений, що влучу. Після того, як побачив вибух у небі та займання обох двигунів «сушки», зрозумів що він «причорноземиться», – тоді ж він щосили заволав, – «Це вам за Сєвєр, негідники».

Так врешті і сталося, а на наших мисливців почалося полювання з боку «колег» підбитого росіянина. Втім нашим хлопцям вдалося сховатися та відійти на безпечну відстань від переслідування. Радощі від першого успішного влучання та подяка від керівництва затьмарилися звісткою про загибель у бою кадетського товариша Гліба – лейтенанта Дмитра Калініна. Тоді ж він пообіцяв бійцям загону, що наступне вдале «полювання» буде на честь полеглого побратима. Задля цього вони виступили наступного ранку, озброєні ПЗРК «Stinger». Командування поінформувало їх що з боку Сватового до району їх роботи рухається одиночна ціль – ще один Су-34. Коли літак був у зоні ураження, по ньому був зроблений пуск, що призвів до передбачуваного результату – збиття, переслідування групи ворожою авіацією та відхід на безпечну відстань. У той день бійці Лисичанського прикордонного загону знайшли та узяли в полон одного з російських льотчиків, який встиг катапультуватися.
Сєвєродончанин і сам брав участь у пошуку пілотів, збитих «пташок». Так, наступного дня, підрозділ поінформували про заходження до повітряного простору чергової «сушки». Погода стояла дощова і зафіксуватися на цілі було майже неможливо. Втім колеги з ППО, озброєні зенітно-ракетним комплексом «Бук», зробили влучний пуск по найновітнішому Су-35. Літак вартістю 50 млн доларів США «приземлився» на відстані п’яти кілометрів від розрахунку нашого земляка.

Стрімголов хлопці побігли до місця падіння. Прибігши на місце вони зрозуміли, що російський пілот встиг катапультуватися та переховувався. На зустріч до підрозділу прийшов місцевий житель та вказав на напрямок руху втікача. З того боку почулися постріли. Це місцеві мисливці зустрічали свого «визволителя», а він відстрілювався від «вдячного народу».

«Я такого ніколи не бачив. З будинків вискакували дітлахи з гілляками, а у одного з них я помітив монтировку. Вони кричали «де він?» та бігли на звук пострілів. Тоді я і зрозумів, що таке народна війна і що окупанта треба знайти раніше за місцевих, аби уникнути самосуду», – розказує Гліб.

До місця приїхала підмога і ми почали прочісувати місцевість, де у гущавині просіки був знайдений пілот. Під час швидкого допиту він розповів, що мав 45 бойових вильотів у Сирії та 16 в Україну. Від його рук вже постраждали жителі Київщини, Волновахи та Харкова. Військовополонений був вкрай здивований, що в Україні ще є система протиповітряної оборони, адже кремлівська пропаганда вже довгий час стверджувала протилежне.

Потім сєвєродончанина перевели до рідного міста, аби прикривати підрозділи від повітряних атак росіян. Він стверджує, що усвідомлення того, що Сєвєродонецьк став полем бою, пригнічувало юнака. Місто докорінно змінилося з моменту вторгнення росіян.

Згодом він став отримувати повідомлення з погрозами від його рідного батька-колаборанта, нібито його син, що захищав українське небо від ворожої авіації, винен у руйнації міста.

Звістка про формування загону добровольців-піхотинців з числа десантників була схвально підтримана Глібом та побратимами. Їх направили до села Богородичне, що на Донеччині, аби закріпитися на рубежах оборони. За його словами, бути піхотою – це виконувати найтяжчу роботу в світі з постійним ризиком для життя.

Його друг та наставник, якого він називає тільки «старшиною», має за своїми плечима війну в Афганістані, службу в ССО та ДШВ. Саме він двічі врятував життя молодому хлопцю, але про ці історії Гліб не надто розповсюджується.

Окрім бойових буднів, хлопець брав участь у евакуації цивільних із села. У вдячність за його роботу, сім’я переселенців з Богородичного збирає допомогу на підтримку підрозділу.

Під час одного з евакуаційних відряджень, його бронеавтомобіль потрапив у засідку ворожої ДРГ, проте залишився живим. Він переніс сильну контузію, часткову втрату слуху, погіршення зору. Проходив реабілітацію у Краматорську, Дніпрі, Львові та Ужгороді.

У планах бійця завершити навчання у військовому виші та разом із своєю дружиною, з якою побрався під час війни, народити дитину, але як зізнається він – тільки після Перемоги.

#Вірю_в_ЗСУ🇺🇦

❗️У Попасній загинули «вагнерівці», в Сєвєродонецьку зносять пошкоджені будинки, щоб потім знімати картинку квітучого міста

ЗСУ знову вдало відпрацювали по ворожому штабу, на який навів один із представників ЗМІ рф.

На цей раз вчора в Попасній, де влучним ударом розбито штаб ПрВК «Вагнер».

Кількість загиблих уточнюється.

Водночас на лінії фронту росіяни активніше застосовують штурмову та армійську авіацію – із повітря обстріляні три населених пункти.

Також випущено сім ракет. Упродовж ночі сім разів працювала ствольна артилерія ворога. Чотири рази росіяни обстрілювали міста і села з реактивних систем залпового вогню, шість – із мінометів. Здійснені чотири танкових наступи.

Крім того, окупанти все частіше намагаються провести розвідку переднього краю оборони ЗСУ.

Однак, 14 серпня вісім ворожих атак були успішно відбиті. Розвідгрупу росіян наші військові знешкодили.

У захоплених рф містах Луганщини люди поступово зневірюються в окупаційній владі.
⬇️

Так, жителі Сєвєродонецька більше місяця тому віддали свої персональні дані в обмін на обіцянку відновити житлові приміщення. Втім, до сих пір ніхто не прийшов навіть для обстеження. В багатьох багатоповерхівках міста пробито дах, вибито вікна, не кажучи вже про відсутність деяких стін. А перші примхи погоди дають про себе знати – нетривалий літній дощ перетворив життя містян в катастрофу. Важко уявити, що буде восени, за два тижні.

Окупаційна влада Сєвєродонецька заміст того, щоб допомогти людям, виконує наказ стосовно обстеження будинків, які непридатні для проживання.

Вже визначили понад сотню багатоповерхівок, які підлягають знесенню. І активно цим займаються, замість підготовки міста до зими. Навіщо? Щоб потім показувати політикам з рф картинку квітучого міста. Тому і відновлювати нічого не будуть, бо все пошкоджене просто знесуть.

✅На переселенців із Кремінної чекають в новому гуманітарному штабі в Києві

У столиці України відкрили гуманітарний хаб для внутрішньо переміщених осіб з Кремінської громади.

Тепер переселенці з Кремінщини, зареєстровані в Києві та Київській області, раз на місяць можуть отримати допомогу за адресою: бульвар Марії Приймаченко, 8.

Графік роботи: понеділок – п’ятниця з 11:00 до 15:00.

Для отримання продуктових наборів з собою потрібно мати довідку ВПО та ідентифікаційний код платника податків.

Втім, ми займалися і відновленням, повертали транспорт на фронт, замінили на мільйон гривень запасних частин. Допомагали українці, які побажали залишитися невідомими. Наш депутат Олексій Кузнєцов працював не тільки в Парламенті, як ми бачимо.

Намагалися на Луганський напрямок залучити якомога більше допомоги.

Як от місяць тому, коли отримали для ЗСУ п’ять вантажівок та три легкових автівки. Їх вилучили під час досудових розслідувань у кримінальних провадженнях. Але важливим було переконати, щоб цей транспорт доправили саме сюди, за що подяка Офісу Генерального прокурора.

Багато чого зробили Volunteer center EAST, Kyiv School of Economics, Міжнародний штаб допомоги українцям та багато хто інший.

Загалом військові отримали понад 150 одиниць автомобільної техніки, 30 броньованих машин, зброю, понад сотню генераторів, тисячі бронежилетів та касок, майже 200 квадрокоптерів, майже півтисячі протитанкових їжаків, сотні тепловізорів, каліматорів, прицілів та іншого військового обладнання, планшетів, ноутбуків, телефонів, станцій «Starlink» тощо.

Взаємодія з військовими не зупинялась ані на день. Крім того, вже в січні багато хто розумів високу ймовірність російського вторгнення. Тому важливим було своєчасно привернути увагу всього світу до трагедії, яка могла статися і яку, на жаль, ми ще не зупинили. Втім, завдяки чисельним візитам високопосадовців країн Європи ми заручилися підтримкою заходу – дипломатичною та збройною, – у тому числі й через це росія вже півроку стоїть лише на Луганщині, а не десь в центральній частині країни.

Ще в січні, перебуваючи у Станиці Луганській, високий представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки, Віце-президент Європейської комісії Жозеп Боррель переконав усіх присутніх, а потім, безперечно, і колег, своєю заявою: «Питання безпеки України – це питання безпеки Європи».

Вже тоді на зміцнення спроможностей Збройних сил України виділили 31 мільйон євро та затвердили черговий пакет санаційних дій стосовно росії.

У лютому лінію розмежування у декількох місцях оглянула Прем’єр-міністр Литовської Республіки Інгріда Шимоніте, яка «вибила» для ЗСУ додаткове озброєння, приїздили й інші представники країн Європи.
До речі, від литовських партнерів вдалось залучити обладнання на 2 мільйони євро.

Необхідним було переконати їх розпочати надавати допомогу саме тоді, до початку повномасштабного вторгнення. Щоб кожен із них, повернувшись на робоче місце в Євросоюзі, під час офіційних зустрічей та спілкувань «без краваток», відстоював саме наші інтереси – збереження життів українців. Президент Володимир Зеленський і Уряд, вважаю, на той момент зробили максимум від можливого. Саме тому росіяни до сих пір не можуть похизуватися захопленням нашої області та не мають значних успіхів на інших напрямках.

Кожен внесок і своєчасне розуміння ситуації на найвищому європейському рівні допомогли зберегти життя десяткам тисяч українців, зменшити втрати наших військових на фронті та більш того – змусити росіян боятися армію нашої країни. А це, упевнений, важлива психологічна перевага на шляху до Перемоги.