Не турбуватися про справи, які необхідно зробити. В обід - приготувати усвідомлено обід і неспішно насолодись кожною порцією їжі. У вечорі - почитати духовну літературу. Поїсти зовсім трошки. Зробити вечірну прогулянку, спостерігаючи за кожним своїм вдихом та видихом. Помедитувати годину. І наприкинці лягти спати у стані усвідомленості.
ПРІОРИТЕТИ
У цій публікації я розповім про життєві пріоритети та чому їх важливо розставити. Я поділюся своїм досвідом, як визначення життєвих пріоритетів допомогло мені краще організувати повсякденну діяльність.
***
Напевно, років 17 назад, я перший раз свідомо прочитав першу нон-фікшн книгу, витягнувши з неї поради, як покращити життя. Потім була друга, третя … п’ята – і знову новий список цікавих практик та ідей.
Крім цього, з самого раннього дитинства я завжди цікавився самими різними речами, починаючи від футболу, більярду, шахів, походів і закінчуючи бігом, читанням, малюванням, грою на гітарі.
Трошки згодом з’явилася сім’я, народилися діти, що теж додало додаткових справ.
В результаті: протягом одного дня я мав помедитувати, почитати, приділити час дружині, час дітям, написати на блог, зайнятися спортом, зустрітися з друзями, сходити на пробіжку, пограти на гітарі, пройти новий навчальний курс і ще зробити десяток різних речей. Справ, зайнять, практик стало в рази більше ніж було вільного часу.
Розібратися з такою ситуацією мені допомогло виконання однієї простої вправи – сформувати список пріоритетів: від найважливішого до найменш важливого - і в подальшому планувати цілі, день, враховуючи такий список.
Я почав в першу чергу приділяти час основним пріоритетам, а речі, які опинилися в ніжній частині списку отримали другорядну увагу. Навіть, якщо у мене не вистачає часу на це, я перестав хвилюватися з цього приводу. Просто це значить, що наразі це не відноситься до топ-пріоритетів.
Формування пріоритетів я зробив як на самому високому рівні, по суті, визначивши пріоритетні сфери життя, так і на проектному (більш детально). При цьому, виставлення пріоритетів на найвищому рівні допомогло з пріорітетами на нижчому рівні.
***
Зараз хочу, в якості прикладу, поділитися своїми списками пріоритетів найвищого рівня.
Життєві сфери в порядку пріоритету:
✹Сім’я - мої діти, їх виховання і побудова довірливих відносин; моя дружина, турбота про неї, створення атмосфери взаєморозуміння всередині сім’ї.
✹Здоров’я та енергія - тривале, здорове життя, активний та енергійний спосіб життя, насолода від чудового стану свого тіла.
✹Відносини з оточуючими - теплі довірливі відносини з близькими, друзям, колегами, хорошими знайомими, розширення кола та покращення якості спілкування.
✹Фінансова безпека - забезпечення потреб своєї сім’ї на якісному високому рівні: житло, харчування, розвиток, подорожі, відпочинок тощо.
✹Особистий розвиток та трансформація - ставати кращим, ніж я був вчора, щоденно отримувати нові знання та досвід і імплементовувати його в щоденне життя.
✹Самореалізація (проєкти) - реалізація внутрішнього потенціалу через різноманітні проєкти.
✹Вклад та лідерство - благодійні проєкти, вплив на життя інших людей.
Доречи, проєкт 5 AM SYSTEM я частково відношу до цієї категорії пріоритетів, оскільки на меті маю виключно здійснювати позитивний вплив на тих людей, які вирішили мене читати.
Окремі сфери залишилися поза списком. Що означає, що наразі вони мають для мене другорядну роль.
До цього списку можуть бути питання: чогось не має взагалі, щось мало б бути вище. В мене і у самого вони є. Сферу “вклад і лідерство”, наприклад, можливо варто розмістити було б вище. Але наразі з урахуванням, того, що я реально роблю її місце поки таке.
У цій публікації я розповім про життєві пріоритети та чому їх важливо розставити. Я поділюся своїм досвідом, як визначення життєвих пріоритетів допомогло мені краще організувати повсякденну діяльність.
***
Напевно, років 17 назад, я перший раз свідомо прочитав першу нон-фікшн книгу, витягнувши з неї поради, як покращити життя. Потім була друга, третя … п’ята – і знову новий список цікавих практик та ідей.
Крім цього, з самого раннього дитинства я завжди цікавився самими різними речами, починаючи від футболу, більярду, шахів, походів і закінчуючи бігом, читанням, малюванням, грою на гітарі.
Трошки згодом з’явилася сім’я, народилися діти, що теж додало додаткових справ.
В результаті: протягом одного дня я мав помедитувати, почитати, приділити час дружині, час дітям, написати на блог, зайнятися спортом, зустрітися з друзями, сходити на пробіжку, пограти на гітарі, пройти новий навчальний курс і ще зробити десяток різних речей. Справ, зайнять, практик стало в рази більше ніж було вільного часу.
Розібратися з такою ситуацією мені допомогло виконання однієї простої вправи – сформувати список пріоритетів: від найважливішого до найменш важливого - і в подальшому планувати цілі, день, враховуючи такий список.
Я почав в першу чергу приділяти час основним пріоритетам, а речі, які опинилися в ніжній частині списку отримали другорядну увагу. Навіть, якщо у мене не вистачає часу на це, я перестав хвилюватися з цього приводу. Просто це значить, що наразі це не відноситься до топ-пріоритетів.
Формування пріоритетів я зробив як на самому високому рівні, по суті, визначивши пріоритетні сфери життя, так і на проектному (більш детально). При цьому, виставлення пріоритетів на найвищому рівні допомогло з пріорітетами на нижчому рівні.
***
Зараз хочу, в якості прикладу, поділитися своїми списками пріоритетів найвищого рівня.
Життєві сфери в порядку пріоритету:
✹Сім’я - мої діти, їх виховання і побудова довірливих відносин; моя дружина, турбота про неї, створення атмосфери взаєморозуміння всередині сім’ї.
✹Здоров’я та енергія - тривале, здорове життя, активний та енергійний спосіб життя, насолода від чудового стану свого тіла.
✹Відносини з оточуючими - теплі довірливі відносини з близькими, друзям, колегами, хорошими знайомими, розширення кола та покращення якості спілкування.
✹Фінансова безпека - забезпечення потреб своєї сім’ї на якісному високому рівні: житло, харчування, розвиток, подорожі, відпочинок тощо.
✹Особистий розвиток та трансформація - ставати кращим, ніж я був вчора, щоденно отримувати нові знання та досвід і імплементовувати його в щоденне життя.
✹Самореалізація (проєкти) - реалізація внутрішнього потенціалу через різноманітні проєкти.
✹Вклад та лідерство - благодійні проєкти, вплив на життя інших людей.
Доречи, проєкт 5 AM SYSTEM я частково відношу до цієї категорії пріоритетів, оскільки на меті маю виключно здійснювати позитивний вплив на тих людей, які вирішили мене читати.
Окремі сфери залишилися поза списком. Що означає, що наразі вони мають для мене другорядну роль.
До цього списку можуть бути питання: чогось не має взагалі, щось мало б бути вище. В мене і у самого вони є. Сферу “вклад і лідерство”, наприклад, можливо варто розмістити було б вище. Але наразі з урахуванням, того, що я реально роблю її місце поки таке.
***
Як чітка розстановка пріоритетів мені допомагає?
По-перше, я завжди можу дати оцінку своїм діям. Чи те, що я роблю прямо зараз, відповідає моїм пріоритетам чи я займаюсь чимось другорядним?
Коли я помічаю, що вже майже півгодини дивлюсь в Ютуб чергове розважальне відео, то розумію, що, напевно, зв’язку цієї активності з моїми пріоритетами мало.
По-друге, приймати рішення, що мені робити і як будувати день стало набагато легше. Діє простий принцип: основним справам - основний час, другорядним справам - другорядне. Я не приступаю до другорядного, якщо не було зроблено основне.
Також, список пріоритетів дозволяє мені фільтрувати вхідний потік пропозицій і своєчасно говорити “Ні” другорядному.
Ось на днях на електронну пошту прийшла пропозиція на підписку на досить цікавий журнал. Наче рука вже була натиснути “Підписатися”, як я одразу згадав про свої пріоритети і одразу зрозумів, що зв’язок між читанням журналу і моїми пріоритетами наразі мінімальний.
Але є ще один цікавий аспект пріоритетів, який мені дуже подобається.
Не тільки пріоритети впливають на нашу діяльність. Але й наша щоденна робота дає чесну відповідь, які у нас насправді пріоритети.
Якщо ми для себе анонсуємо, що сім’я є нашим головним пріоритетом, а при цьому з ранку до ночі зайняті роботою чи бізнесом і боїмося сказати “Ні” черговому завданню, то це означає, що робота чи бізнес насправді для нас мають вищий пріоритет.
Якщо ми поставили здоров’я на найвищий щабель приотетів, але все, що робимо для цього, так це піднімаємо чарку “за здоров’я”, то це теж означає, що бути здоровим, насправді, не належить до топ-пріоритетів.
Як я згадав вище, мені теж дуже б хотілось сферу “вклад і лідерство” записати у топ-пріоритети, але чесно аналізуючи свою діяльність, наразі цього зробити ще не можу.
***
Якщо ти прочитав весь пост, аж до самого кінця, щиро дякую тобі за увагу.
Хочу попросити написати в коментарях поділитися своїм основним, головним життєвим пріоритетом.
Як чітка розстановка пріоритетів мені допомагає?
По-перше, я завжди можу дати оцінку своїм діям. Чи те, що я роблю прямо зараз, відповідає моїм пріоритетам чи я займаюсь чимось другорядним?
Коли я помічаю, що вже майже півгодини дивлюсь в Ютуб чергове розважальне відео, то розумію, що, напевно, зв’язку цієї активності з моїми пріоритетами мало.
По-друге, приймати рішення, що мені робити і як будувати день стало набагато легше. Діє простий принцип: основним справам - основний час, другорядним справам - другорядне. Я не приступаю до другорядного, якщо не було зроблено основне.
Також, список пріоритетів дозволяє мені фільтрувати вхідний потік пропозицій і своєчасно говорити “Ні” другорядному.
Ось на днях на електронну пошту прийшла пропозиція на підписку на досить цікавий журнал. Наче рука вже була натиснути “Підписатися”, як я одразу згадав про свої пріоритети і одразу зрозумів, що зв’язок між читанням журналу і моїми пріоритетами наразі мінімальний.
Але є ще один цікавий аспект пріоритетів, який мені дуже подобається.
Не тільки пріоритети впливають на нашу діяльність. Але й наша щоденна робота дає чесну відповідь, які у нас насправді пріоритети.
Якщо ми для себе анонсуємо, що сім’я є нашим головним пріоритетом, а при цьому з ранку до ночі зайняті роботою чи бізнесом і боїмося сказати “Ні” черговому завданню, то це означає, що робота чи бізнес насправді для нас мають вищий пріоритет.
Якщо ми поставили здоров’я на найвищий щабель приотетів, але все, що робимо для цього, так це піднімаємо чарку “за здоров’я”, то це теж означає, що бути здоровим, насправді, не належить до топ-пріоритетів.
Як я згадав вище, мені теж дуже б хотілось сферу “вклад і лідерство” записати у топ-пріоритети, але чесно аналізуючи свою діяльність, наразі цього зробити ще не можу.
***
Якщо ти прочитав весь пост, аж до самого кінця, щиро дякую тобі за увагу.
Хочу попросити написати в коментарях поділитися своїм основним, головним життєвим пріоритетом.
ПОХІД 50 КМ
#подорожі
В першу Неділю червня пішов у похід на 50 км. Протягом одного дня ми мали здолати цю дистанцію, споживаючи тільки воду і маючи для підкріплення лише декілька горіхових снеків.
Взагалі, такий 50 км похід є лайтовою версією походу на 100 км, що організовується на регулярній основі проєктом Hike100 на чолі з Максимом Пучіним.
У нас зібралась дуже дружня команда з шести “американських” українців, а також одного відважного американця Брайана.
🌊Маршрут пролягав вздовж порогів річки Потомак, що утворюють серію дуже гарних каскадів під назвою Great Falls.
🕗Стартанули о 8 ранку. Перші 25 км взагалі повний кайф і задоволення. Багато розмовляли, розпитували один про одного, ділилися думками та ідеями.
✔Зазвичай в такі походи відправляються дуже цікаві люди. Бо як то кажуть учасники таких походів, де це таке видано, що б у 21 cторіччі люди знаходили собі таку розвагу, щоб голодними ходити по лісу 50 км?! Але як виявляється така собі трошки божевільна ідея сама по собі виступає фільтром, який відсіює багатьох людей. В такий поход зазвичай ідуть люди, які дуже мотивовані, амбіційні, сильні духом й тілом.
🦌Маршрут був супер, природа надзвичайно гарна. По дорозі зустріли багато тварини: гарних лелек, пару граціозних оленів, лисицю, яка вибігши з кущів на дорогу безсором’язово бігла повз людей, декілька маленьких гадючек, які грілися на сонечку …
Після 25 км починають з’являтися перші ознаки втоми, дають знати про себе слабкі місця - в мене почало тягнути сухожилля на лівому коліні.
‼️Але справжній поход починається десь після 40-го кілометру: коли йти вже важко, але й зупинятися ще складніше. Після навіть двох-трьох хвилин відпочинку почати рух надзвичайно складно - ноги просто не хочуть йти.
Подолати останні кілометри дуже допомагало спілкування, а також музика, яку ми запускали на портативній колонці.
Останній кілометр наповнений відчуттям “я вже більше не можу” і водночас радісним передчуттям, що ось-ось буде фініш.
🥇Залишається 500 метрів, ми вмикаємо гімн України і нарешті добираємося до нашої фінальної точки.
🍉Головною нашої винагородою в той день був кавун, який я спеціально приберіг для моїх друзів. Соковитий, цукровий кавунчик зайшов як “діти в школу”.
🥴Але найбільш складний момент того вечора для мене був, коли я приїхав на авто до дому. Після того, як м’язи охололи, я ледве міг рухати ногами. Просто встати і вийти з машини було майже невирішуваним завданням. Шкутельгаючи та ковиляючи я ледве дійшов до дому.
Усе, що я в той момент хотів, це поїсти, прийняти гарячу ванну і спати.
Гаряча ванна допомогла розслабити м’язи і наче дитина я заснув, тільки голова доторкнулася до подушки.
🤪На наступний ранок я проснувся щасливим, з великою купою емоцій, хоч і з невеликою крепатурою у всьому тілі.
Цей поход вчергове підтвердив правило, що який би складний не був похід, і як би не було важко під час походу, вже на наступний день всі походні “страждання” забуваються, а яскраві емоції залишаються надовго в наших спогадах.
#подорожі
В першу Неділю червня пішов у похід на 50 км. Протягом одного дня ми мали здолати цю дистанцію, споживаючи тільки воду і маючи для підкріплення лише декілька горіхових снеків.
Взагалі, такий 50 км похід є лайтовою версією походу на 100 км, що організовується на регулярній основі проєктом Hike100 на чолі з Максимом Пучіним.
У нас зібралась дуже дружня команда з шести “американських” українців, а також одного відважного американця Брайана.
🌊Маршрут пролягав вздовж порогів річки Потомак, що утворюють серію дуже гарних каскадів під назвою Great Falls.
🕗Стартанули о 8 ранку. Перші 25 км взагалі повний кайф і задоволення. Багато розмовляли, розпитували один про одного, ділилися думками та ідеями.
✔Зазвичай в такі походи відправляються дуже цікаві люди. Бо як то кажуть учасники таких походів, де це таке видано, що б у 21 cторіччі люди знаходили собі таку розвагу, щоб голодними ходити по лісу 50 км?! Але як виявляється така собі трошки божевільна ідея сама по собі виступає фільтром, який відсіює багатьох людей. В такий поход зазвичай ідуть люди, які дуже мотивовані, амбіційні, сильні духом й тілом.
🦌Маршрут був супер, природа надзвичайно гарна. По дорозі зустріли багато тварини: гарних лелек, пару граціозних оленів, лисицю, яка вибігши з кущів на дорогу безсором’язово бігла повз людей, декілька маленьких гадючек, які грілися на сонечку …
Після 25 км починають з’являтися перші ознаки втоми, дають знати про себе слабкі місця - в мене почало тягнути сухожилля на лівому коліні.
‼️Але справжній поход починається десь після 40-го кілометру: коли йти вже важко, але й зупинятися ще складніше. Після навіть двох-трьох хвилин відпочинку почати рух надзвичайно складно - ноги просто не хочуть йти.
Подолати останні кілометри дуже допомагало спілкування, а також музика, яку ми запускали на портативній колонці.
Останній кілометр наповнений відчуттям “я вже більше не можу” і водночас радісним передчуттям, що ось-ось буде фініш.
🥇Залишається 500 метрів, ми вмикаємо гімн України і нарешті добираємося до нашої фінальної точки.
🍉Головною нашої винагородою в той день був кавун, який я спеціально приберіг для моїх друзів. Соковитий, цукровий кавунчик зайшов як “діти в школу”.
🥴Але найбільш складний момент того вечора для мене був, коли я приїхав на авто до дому. Після того, як м’язи охололи, я ледве міг рухати ногами. Просто встати і вийти з машини було майже невирішуваним завданням. Шкутельгаючи та ковиляючи я ледве дійшов до дому.
Усе, що я в той момент хотів, це поїсти, прийняти гарячу ванну і спати.
Гаряча ванна допомогла розслабити м’язи і наче дитина я заснув, тільки голова доторкнулася до подушки.
🤪На наступний ранок я проснувся щасливим, з великою купою емоцій, хоч і з невеликою крепатурою у всьому тілі.
Цей поход вчергове підтвердив правило, що який би складний не був похід, і як би не було важко під час походу, вже на наступний день всі походні “страждання” забуваються, а яскраві емоції залишаються надовго в наших спогадах.
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
ЯК ПРОВОДИТИ МЕНШЕ ЧАСУ У СМАРТФОНІ
У цій публікації я поділюсь своїми основними принципами організації взаємодії зі смартфоном, для того, щоб цей гаджет був справжнім помічником, а не крадієм часу.
***
Цікава штука… Здається, що нові застосунки допоможуть нам стати більш продуктивними, а насправді просто безжально крадуть нас час.
Ми встановлюємо одну за одною програми, які мали б спростити наше життя, зробити нас продуктивними, “прокачати” різні сфери нашого життя, а, насправді отримали під рукою надзвичайно потужне джерело відволікань, інструмент, який робить наше життя поверхневим і певною мірою беззмістовним.
***
9 ранку, тільки но прийшов в офіс. Сиджу за робочим столом з думками, що сьогодні треба гарненько попрацювати.
Тут згадую, що забув відповісти своєму колезі на телефонний дзвінок. “Треба передзвонити, поки ще не закрутися у вихорі справ”.
Розблоковую телефон, тут бачу непрочитане повідомлення - на електронну пошту прийшов лист зі школи. “Секундочку, треба перевірити як там дитина”. Відкриваю поштовий ящик.
Один лист, другий, третій … І непомітно для себе перемикаюся на перевірку пошти. Читаю в одному з листів “Пропозиція діє лише 24 години. Переходь за посиланням і …”
Я вже на сайті. Скролю лендінгпейдж, в якому мені намагаються щось продати. “Що це за хлопці? А ну гляну їх у Фейсбуці” …
Постукав хтось у двері. Наче хтось бризнув холодною водою в обличчя. Швиденько згортаю Фейсбук. Дивлюсь на годинник вже майже одинадцята година. Заходить колега, питає як справи. Перекидаємося декількома фразами.
Знову дивлюсь на годинник і в голові думка, що напевно вже почнемо працювати після обіду.
Такий настрой перекочовує і на другу половину дня. Десь так само проходить час до самого завершення дня.
Вже пора додому. Сидиш якийсь спустошений. Сил немає, хоча й сьогодні нічого не робив. Відчуття розчарування за бездарно прожитий день життя.
Я припускаю, що у багатьох такий сценарій в тій чи іншій формі не один раз вже відбувався. І все це “завдяки” зручному смартфону, який завжди під рукою.
📍Найбільша загроза телефону в тому, що ми знаходимося усього в одному дотику пальця від відволікання.
Що ж цим робити?
Я поділюся своїми ідеями, правилами та принципами, які мені допомагають бути менше залежним від телефону. Більшість з них відносно прості, а подекуди й добре знайомі.
Але тут головне питання - чи дотримуємося ми їх?
У цій публікації я поділюсь своїми основними принципами організації взаємодії зі смартфоном, для того, щоб цей гаджет був справжнім помічником, а не крадієм часу.
***
Цікава штука… Здається, що нові застосунки допоможуть нам стати більш продуктивними, а насправді просто безжально крадуть нас час.
Ми встановлюємо одну за одною програми, які мали б спростити наше життя, зробити нас продуктивними, “прокачати” різні сфери нашого життя, а, насправді отримали під рукою надзвичайно потужне джерело відволікань, інструмент, який робить наше життя поверхневим і певною мірою беззмістовним.
***
9 ранку, тільки но прийшов в офіс. Сиджу за робочим столом з думками, що сьогодні треба гарненько попрацювати.
Тут згадую, що забув відповісти своєму колезі на телефонний дзвінок. “Треба передзвонити, поки ще не закрутися у вихорі справ”.
Розблоковую телефон, тут бачу непрочитане повідомлення - на електронну пошту прийшов лист зі школи. “Секундочку, треба перевірити як там дитина”. Відкриваю поштовий ящик.
Один лист, другий, третій … І непомітно для себе перемикаюся на перевірку пошти. Читаю в одному з листів “Пропозиція діє лише 24 години. Переходь за посиланням і …”
Я вже на сайті. Скролю лендінгпейдж, в якому мені намагаються щось продати. “Що це за хлопці? А ну гляну їх у Фейсбуці” …
Постукав хтось у двері. Наче хтось бризнув холодною водою в обличчя. Швиденько згортаю Фейсбук. Дивлюсь на годинник вже майже одинадцята година. Заходить колега, питає як справи. Перекидаємося декількома фразами.
Знову дивлюсь на годинник і в голові думка, що напевно вже почнемо працювати після обіду.
Такий настрой перекочовує і на другу половину дня. Десь так само проходить час до самого завершення дня.
Вже пора додому. Сидиш якийсь спустошений. Сил немає, хоча й сьогодні нічого не робив. Відчуття розчарування за бездарно прожитий день життя.
Я припускаю, що у багатьох такий сценарій в тій чи іншій формі не один раз вже відбувався. І все це “завдяки” зручному смартфону, який завжди під рукою.
📍Найбільша загроза телефону в тому, що ми знаходимося усього в одному дотику пальця від відволікання.
Що ж цим робити?
Я поділюся своїми ідеями, правилами та принципами, які мені допомагають бути менше залежним від телефону. Більшість з них відносно прості, а подекуди й добре знайомі.
Але тут головне питання - чи дотримуємося ми їх?
1. Одна година до сну і перша година після сну - без телефону.
Це просте, але надзвичайно важливе правило.
❗️Найбільш негативний вплив на нашу продуктивність, стан усвідомленості, відчуття цілісності життя відбувається саме тоді, коли ми беззмістовно сидимо в телефоні одразу після того, як прокинулися, або прямо перед сном.
Особливо, коли я поїхав до США, кожного ранку (коли вже в Україні майже вечір) руки так і тягнуться, щоб з’ясувати як пройшов день в Україні, які останні новини. Але я знаю ціну цієї помилки.
Тому, перша і остання година дня мають пройти без телефону в руках.
Мої виключення з цього правила - це щоденна ранкова практика планування свого дня, яке я здійснюю за допомогою програм TickTick та Google Calendar, а також вечірнє заповнення чек-листа по звичках (у застосунку Habit) під час підбивання підсумків дня.
2. Вимкнути сповіщення
Протягом дня наш смартфон, напевно, близько сотні разів намагається привернути свою увагу. Пошта, соціальні мережі, месенджери, різні програми конкурують за нашу уваги та шлють нам сповіщення.
❎Я вимкнув практично всі сповіщення за деякими виключеннями.
Серед месенджерів залишив лише Whatsapp, який я використовую виключно у своїх робочих питаннях. Усі інші, включно з Telegram, поставив на беззвучний режим. Тільки коли я туди спеціально заходжу, то бачу повідомлення, які мені залишили.
📍Я керуюсь таким принципом, що якщо у людини буде по-справжньому невідкладне питання і я не відповім на її повідомлення, вона мене набере на мобільний телефон. Усі інші повідомлення можуть почекати й не варті того, щоб переривати мій режим зосередженої роботи.
Теж саме з більшістю застосунків, включно з електронною поштою - я повністю припинив можливість надсилати мені будь-які повідомлення. Виключення – Google календар, а також фінансові повідомлення від банку.
❇️Головний результат цієї діяльності - отримання будь-якої інформації має здійснюватися за моєю ініціативою, а не коли цього “зажадає” програма чи хтось інший.
3. Видалити соціальні мережі
Я видалив усі застосунки соціальних мереж з мого телефону, включно з Facebook та Instagram. Це дуже спокусливі інструменти, особливо в ті моменти дня, коли занудьгували й маємо 3-5 хвилин вільного часу.
За моїм спостереженням загальний негативний вплив цих програм перевищує їх користь. Тому я відмовився від використання більшості з них, залишивши собі лише Facebook як інструмент фіксування та підтримання контактів з іншими людьми. Користуюся Facebook з ноутбука або у випадку крайньої потреби скористатися з телефону - заходжу через браузер.
4. Програма OneSec
Застосунок, який дозволяє взяти паузу перед запуском інших програм, зазвичай не самих корисних.
Як він працює?
Спочатку ви зв’язуєте певні програми з програмою OneSec. Як тільки ви запускаєте одну з таких програм, включається візуалізація вдоху-видоху на 4-8 сек, а наприкінці питання: “чи дійсно ви хочете запустити цю програму?”. Крім цього, є опція запропонувати альтернативну (більш корисну) програму.
Помітив, що досить часто включаю телефон і запускаю якусь програму автоматично, щоб просто щоб трошки відволіктися.
One Sec дозволяє підходити до процесу запуску програм усвідомлено, суттєво скорочуючи час беззмістовного зависання в телефоні.
5. Якщо щось можна зробити не на телефоні - то робимо це не на телефоні
Ми хочемо зробити телефон універсальним помічником, в якому інтегровані всі аспекти нашого життя.
Це неминучий процес, але разом з тим кожен раз як ми вмикаємо телефон десятки відволікаючих факторів будуть спокусливо пропонувати перемикнутися з важливих справ на більш цікаві.
✳️Тому я для себе сформував правило, що якщо я маю можливість ефективно організувати діяльність не в телефоні, я роблю це не в телефоні.
Наприклад, читання. Як би не було зручно читати на телефоні, весь процес читання у мене організований через паперові книги або Kindle.
6. Телефон зворотнім боком
І ще одна маленька фішечка, яка допомагає зменшити залежність від телефону - класти його екраном до столу, а не до себе.
Це просте, але надзвичайно важливе правило.
❗️Найбільш негативний вплив на нашу продуктивність, стан усвідомленості, відчуття цілісності життя відбувається саме тоді, коли ми беззмістовно сидимо в телефоні одразу після того, як прокинулися, або прямо перед сном.
Особливо, коли я поїхав до США, кожного ранку (коли вже в Україні майже вечір) руки так і тягнуться, щоб з’ясувати як пройшов день в Україні, які останні новини. Але я знаю ціну цієї помилки.
Тому, перша і остання година дня мають пройти без телефону в руках.
Мої виключення з цього правила - це щоденна ранкова практика планування свого дня, яке я здійснюю за допомогою програм TickTick та Google Calendar, а також вечірнє заповнення чек-листа по звичках (у застосунку Habit) під час підбивання підсумків дня.
2. Вимкнути сповіщення
Протягом дня наш смартфон, напевно, близько сотні разів намагається привернути свою увагу. Пошта, соціальні мережі, месенджери, різні програми конкурують за нашу уваги та шлють нам сповіщення.
❎Я вимкнув практично всі сповіщення за деякими виключеннями.
Серед месенджерів залишив лише Whatsapp, який я використовую виключно у своїх робочих питаннях. Усі інші, включно з Telegram, поставив на беззвучний режим. Тільки коли я туди спеціально заходжу, то бачу повідомлення, які мені залишили.
📍Я керуюсь таким принципом, що якщо у людини буде по-справжньому невідкладне питання і я не відповім на її повідомлення, вона мене набере на мобільний телефон. Усі інші повідомлення можуть почекати й не варті того, щоб переривати мій режим зосередженої роботи.
Теж саме з більшістю застосунків, включно з електронною поштою - я повністю припинив можливість надсилати мені будь-які повідомлення. Виключення – Google календар, а також фінансові повідомлення від банку.
❇️Головний результат цієї діяльності - отримання будь-якої інформації має здійснюватися за моєю ініціативою, а не коли цього “зажадає” програма чи хтось інший.
3. Видалити соціальні мережі
Я видалив усі застосунки соціальних мереж з мого телефону, включно з Facebook та Instagram. Це дуже спокусливі інструменти, особливо в ті моменти дня, коли занудьгували й маємо 3-5 хвилин вільного часу.
За моїм спостереженням загальний негативний вплив цих програм перевищує їх користь. Тому я відмовився від використання більшості з них, залишивши собі лише Facebook як інструмент фіксування та підтримання контактів з іншими людьми. Користуюся Facebook з ноутбука або у випадку крайньої потреби скористатися з телефону - заходжу через браузер.
4. Програма OneSec
Застосунок, який дозволяє взяти паузу перед запуском інших програм, зазвичай не самих корисних.
Як він працює?
Спочатку ви зв’язуєте певні програми з програмою OneSec. Як тільки ви запускаєте одну з таких програм, включається візуалізація вдоху-видоху на 4-8 сек, а наприкінці питання: “чи дійсно ви хочете запустити цю програму?”. Крім цього, є опція запропонувати альтернативну (більш корисну) програму.
Помітив, що досить часто включаю телефон і запускаю якусь програму автоматично, щоб просто щоб трошки відволіктися.
One Sec дозволяє підходити до процесу запуску програм усвідомлено, суттєво скорочуючи час беззмістовного зависання в телефоні.
5. Якщо щось можна зробити не на телефоні - то робимо це не на телефоні
Ми хочемо зробити телефон універсальним помічником, в якому інтегровані всі аспекти нашого життя.
Це неминучий процес, але разом з тим кожен раз як ми вмикаємо телефон десятки відволікаючих факторів будуть спокусливо пропонувати перемикнутися з важливих справ на більш цікаві.
✳️Тому я для себе сформував правило, що якщо я маю можливість ефективно організувати діяльність не в телефоні, я роблю це не в телефоні.
Наприклад, читання. Як би не було зручно читати на телефоні, весь процес читання у мене організований через паперові книги або Kindle.
6. Телефон зворотнім боком
І ще одна маленька фішечка, яка допомагає зменшити залежність від телефону - класти його екраном до столу, а не до себе.
📱Повернутий до себе екран постійно провокує бажання подивитися хто там що написав, які повідомлення прийшли.
Телефон, який лежить зворотною стороною, значно менше привертає нашу увагу.
***
Тепер твоя черга. Буду вдячний, якщо ти поділишся своїми прийомами та підходами, які дозволяють менше відволікатися на смартфон і бути продуктивним.
Телефон, який лежить зворотною стороною, значно менше привертає нашу увагу.
***
Тепер твоя черга. Буду вдячний, якщо ти поділишся своїми прийомами та підходами, які дозволяють менше відволікатися на смартфон і бути продуктивним.
ДЛЯ ЧОГО Я ГОЛОДУЮ?
Декілька років тому назад я почав практикувати. голодування раз на тиждень - протягом цілого дня 36 годин.
Це було дуже непросто.
Дуже швидко я злетів з цієї практики.
Нещодавно поновив цю практику. Трошки змінивши формат - з обіду до обіду. Так набагато легше: треба тільки пропустити вечерю і потім не поснідати. Почав з одного разу на тиждень. А вже зараз додав навіть другий день.
Заходить практика досить легко. Вже 6 тижнів поспіль без жодних зривів.
Але головне мати відповідь на питання «Для чого я це роблю?»я
Чому я голодую?
1. Духовний аспект. Через голодування я вчуся бути смиренним, вдячним за те, що я маю. Голодування - духовна аскеза. Їжа - величезна спокуса. Я тренуюсь бути «вільним» від цього бажання.
2. Голодування - це моє здоровʼя: убирає будь-які запальні процеси, нормалізує рівень цукру, вливає позитивно на роботу мозку.
3. Голодування - ідеальна фізична форма. Голодування допомагає бути в ідеальній фізичній формі: пришвидшує метаболізм, зменшує кількість споживаних калорій, допомагає бути в оптимальній вазі.
4. Голодування - тригер здорового харчування. Голодування «нагадує» мені щотижнево про необхідність харчуватись здорово. Не має ніякого сенсу голодувати, щоб на наступний день споживати колу з чипсами.
5. Соціальній аспект. Голодування - це мій маленький соціальний внесок Суму яку, я мав би витратити на їжу я доначу, тим на користь тих, хто не має достатньо їжі.
Важливе нагадування - в голодуванні головне регулярність. Справжній результат голодування накопичується з часом.
Що думаєш з цього приводу? Який твій досвід у цій сфері?
Декілька років тому назад я почав практикувати. голодування раз на тиждень - протягом цілого дня 36 годин.
Це було дуже непросто.
Дуже швидко я злетів з цієї практики.
Нещодавно поновив цю практику. Трошки змінивши формат - з обіду до обіду. Так набагато легше: треба тільки пропустити вечерю і потім не поснідати. Почав з одного разу на тиждень. А вже зараз додав навіть другий день.
Заходить практика досить легко. Вже 6 тижнів поспіль без жодних зривів.
Але головне мати відповідь на питання «Для чого я це роблю?»я
Чому я голодую?
1. Духовний аспект. Через голодування я вчуся бути смиренним, вдячним за те, що я маю. Голодування - духовна аскеза. Їжа - величезна спокуса. Я тренуюсь бути «вільним» від цього бажання.
2. Голодування - це моє здоровʼя: убирає будь-які запальні процеси, нормалізує рівень цукру, вливає позитивно на роботу мозку.
3. Голодування - ідеальна фізична форма. Голодування допомагає бути в ідеальній фізичній формі: пришвидшує метаболізм, зменшує кількість споживаних калорій, допомагає бути в оптимальній вазі.
4. Голодування - тригер здорового харчування. Голодування «нагадує» мені щотижнево про необхідність харчуватись здорово. Не має ніякого сенсу голодувати, щоб на наступний день споживати колу з чипсами.
5. Соціальній аспект. Голодування - це мій маленький соціальний внесок Суму яку, я мав би витратити на їжу я доначу, тим на користь тих, хто не має достатньо їжі.
Важливе нагадування - в голодуванні головне регулярність. Справжній результат голодування накопичується з часом.
Що думаєш з цього приводу? Який твій досвід у цій сфері?
Сьогодні наштовхнувся на статтю одного спортсмена щодо дітей.
Ці слова мене надзвичайно вразили й нагадали, як важливо цінувати кожну хвилинку, що ми проводимо зі своїми дітьми і проводити чай час повністю усвідомлено.
Публікую її тут, щоб залишити в першу чергу для самого себе.
Ось ця стаття:
«До того часу, коли вашим дітям виповниться 12 років, ви вже проведете з ними 75% спільного часу.
Коли їм виповниться 18, 90% часу з ними буде позаду. Це гірка правда, яку ми зрозуміємо тільки пізніше.
Все, що вас чекає далі - це періодичні зустрічі, періодичне спілкування. І вже не буде як колись, як зараз. Спільних відпусток і свят, вечорів і вихідних не буде. Щоденних сімейних вечерь і сніданків не буде.
Ваші діти будуть жити своє життя, так як треба. Вони народжуватимуть і виховуватимуть своїх дітей. Будуватимуть свої сімʼї.
Найдорожчим ділитимуться з дружинами та чоловіками, а не з вами. Ви будете бажаними, але все таки гостями у їхньому домі.
Вони не перестануть любити вас, але ви більше не будеш для них найважливішою і потрібною людиною, ви більше не будете центром і серцем їхнього світу. І це абсолютно нормально.
Поки ви поспішаєте жити для себе, для усвідомлення себе, відпочиваючи від дітей, ви втрачаєте найцінніше, те, що вже не повернути. Ні за які гроші світу.
Більше ніколи їм не буде 2 роки, 5 років, 8 років, 11 років. Ви залишитесь частиною їх історії, їх минулого.
І саме тоді треба було б і пожити для себе, усвідомлювати, знаходити інші сенси і нові дороги.
Але якщо ми пропустили золотий час близькості з дітьми, ми будемо чіплятися за них, коли прийде час відпустити. Ми будемо заздрити, шукати уваги, маніпулювати, шантажувати, руйнувати стосунки з дитиною.
Все має бути вчасно. Всьому свій час.
Будьте поряд, коли ви їм потрібні. І з легким серцем відпустіть тоді, коли прийде час.»
Ці слова мене надзвичайно вразили й нагадали, як важливо цінувати кожну хвилинку, що ми проводимо зі своїми дітьми і проводити чай час повністю усвідомлено.
Публікую її тут, щоб залишити в першу чергу для самого себе.
Ось ця стаття:
«До того часу, коли вашим дітям виповниться 12 років, ви вже проведете з ними 75% спільного часу.
Коли їм виповниться 18, 90% часу з ними буде позаду. Це гірка правда, яку ми зрозуміємо тільки пізніше.
Все, що вас чекає далі - це періодичні зустрічі, періодичне спілкування. І вже не буде як колись, як зараз. Спільних відпусток і свят, вечорів і вихідних не буде. Щоденних сімейних вечерь і сніданків не буде.
Ваші діти будуть жити своє життя, так як треба. Вони народжуватимуть і виховуватимуть своїх дітей. Будуватимуть свої сімʼї.
Найдорожчим ділитимуться з дружинами та чоловіками, а не з вами. Ви будете бажаними, але все таки гостями у їхньому домі.
Вони не перестануть любити вас, але ви більше не будеш для них найважливішою і потрібною людиною, ви більше не будете центром і серцем їхнього світу. І це абсолютно нормально.
Поки ви поспішаєте жити для себе, для усвідомлення себе, відпочиваючи від дітей, ви втрачаєте найцінніше, те, що вже не повернути. Ні за які гроші світу.
Більше ніколи їм не буде 2 роки, 5 років, 8 років, 11 років. Ви залишитесь частиною їх історії, їх минулого.
І саме тоді треба було б і пожити для себе, усвідомлювати, знаходити інші сенси і нові дороги.
Але якщо ми пропустили золотий час близькості з дітьми, ми будемо чіплятися за них, коли прийде час відпустити. Ми будемо заздрити, шукати уваги, маніпулювати, шантажувати, руйнувати стосунки з дитиною.
Все має бути вчасно. Всьому свій час.
Будьте поряд, коли ви їм потрібні. І з легким серцем відпустіть тоді, коли прийде час.»