Зрозумів причини свого періодичного впадання в депресивні стани свідомості: коли займаюсь нецікавою хуйнею, або не займаюсь хуйнею взагалі.

В житті потрібно займатись лише цікавою хуйнею.

Ось цю карту, на якій пунктиром в пейнті проклав умовний маршрут, я назвав "Безвізова велоподорож", і насправді нижню частину цього пунктиру я уже проїхав на велосипеді в 2019 році.

Багато в житті змінилось, але крутити педалі мої ноги й досі можуть.

Планую закінчити цей маршрут, скоріше за все навесні цього року. Велике Підкорення Європи (адже таким чином замкнуться і два мої попередні маршрути Ужгород-Амстердам і Копенгаген-Нордкап-Хельсінкі) (без привертання уваги санітарів).

А поки ось тримайте фото із моєї невідремонтованої і не надто гламурної квартири.
Я нарешті придумав, як зберігати велосипеди, щоб вони не займали місця на підлозі.

Unfortunately, it's not me on this picture...

This is important, please read, if you language is English. If not, please use Google translate.

Это важно, прочитайте, пожалуйста, если вы владеете русским языком, или используйте гугл-транслейт.

EN: Many people write to me from different countries, asking how I am here, what is happening here? It's simple - war. The army of a neighboring, once friendly, state treacherously attacked my country. The war has been going on for 8 years, since the beginning of the occupation of Crimea, but now the Russians have thrown all their forces into battle along all our borders.

Invaders shell cities, kill civilians. In fact, their goal is the complete destruction of the Ukrainian people and Ukraine as a country. There are no compromises and they do not agree to any negotiations (except for demands to surrender). Russia is incapable of negotiating, and what kind of agreements can be with the Nazis and bastards who kill your friends?
My friends and acquaintances are now either fighting in territorial defense, or volunteering for the Ukrainian army or civilians, or saving their children and elderly parents, taking them to (relatively) safe western regions and abroad. Every day I receive messages asking for help with housing in Lviv, where I am now, a little bit volunteering (much less than I would like to do in this situation). Not all of my acquaintances have a connection, and I don’t even know if they are alive and I can’t help in any way.

Millions of Ukrainians lost their homes (some not only temporarily while war is going, but literally, their homes were bombed and destroyed), their peace, their well-being, and many even their lives, dying from shelling.
This is a war not only against us, but against the whole world. If the Putin regime in Ukraine is not stopped, it will go further, destroying and killing everything in its path. A crazy monkey with a nuclear button has endangered, without exaggeration, all of humanity.

The sky over Ukraine should be closed. The planes and missiles of the invaders must be shot down by the forces of any civilized country. Or they will bomb our nuclear plants here, continue to wipe out cities with the entire population, and arrange (already arranging) the largest humanitarian catastrophe, which may not have happened even during the Second World War. The regime ruling Russia must be destroyed by all possible means, or the world will have no future other than a post-apocalyptic one.

RU: Мне пишут из разных стран, спрашиваю, как я тут, что у нас здесь происходит? Все просто - война. Армия соседнего, когда-то давно дружественного, государства вероломно напала на мою страну. Война длится уже 8 лет, с начала оккупации Крыма, но сейчас россияне бросили все свои силы в бой по всем нашим границам.

Захватчики обстреливают города, убивают мирных жителей. По сути, их целью является полное уничтожение украинского народа и Украины как страны. Компромиссов нет и ни на какие переговоры (кроме требований сдаться) они не соглашаются. Россия недоговороспособна, да и какие договоренности могут быть с фашистами и нелюдями, убивающими твоих друзей?

Мои друзья и знакомые сейчас или воюют в территориальной обороне, или волонтерят для украинской армии или мирных жителей, или спасают своих детей и пожилых родителей, вывозя их в (относительно) безопасные западные регионы и за границу. Ежедневно я получаю сообщения с просьбой помочь с жильем во Львове, где я сейчас нахожусь, волонтеря немножко (намного меньше, чем хотелось бы сделать в этой ситуации). Не со всеми знакомыми есть связь и я даже не знаю, живы ли они и не могу ничем помочь.

Миллионы украинцев потеряли свой дом (некоторые не только лишь временно, но и буквально, их жилье разбомбили), свой покой, свое благополучие, и многие даже свою жизнь, погибнув от обстрелов.
Это война не только против нас, но и против всего мира. Если не остановить путинский режим в Украине, он пойдет дальше, уничтожая и убивая все на своем пути. Безумная мартышка с ядерной кнопкой поставила под угрозу, без преувеличений, все человечество.

Небо над Украиной должно быть закрыто.

Самолеты и ракеты захватчиков должны сбиваться силами любой цивилизованной страны. Или они разбомбят здесь наши ядерные станции, будут и дальше стирать с лица земли города со всем населением и устроят (уже устраивают) крупнейшую гуманитарную катастрофу, которой, возможно, не было даже во время Второй мировой войны. Правящий Россией режим должен быть уничтожен всеми возможными способами, или у мира не будет никакого будущего, кроме постапокалиптического.

For the first time I live in another city for indefinite period of time. Not during traveling.

While in Kyiv now there is no reason for me to be there - without combat skills (in Lviv I solve the issue of my own usefulness with the military office, but it is not fast), without a car - almost no volunteer work I can do to be useful either. But here, where I am now, I go to help a little in the place where refugees are brought. Before that a little help in other place, I hope it was useful things.

Went shopping at the local market "bazaar". To improve the feeling of comfort, I bought slippers for the house, a geyser coffee maker and several pairs of socks.

Here is my bed - a Polish inflatable mat, which is probably unsuitable for harsh hikes, on the floor is quite ok.

Travel skills, for example to sleep anywhere, now in our Ukrainian life are valuable and useful.

The alcohol prohibition (during war time) is a little annoying, but not so bad.

Became more addicted to coffee.

Вперше живу в іншому місті на невизначений час. Поки в Києві без бойових навиків нема сенсу (у Львові вирішую питання власної корисності із військкоматом, але це нешвидко), без автомобіля - і як волонтер теж не надто корисний. А ось тут, де я зараз, трохи ходжу допомагати в місце, де привозять біженців, ну і до цього трохи в інших, сподіваюсь корисних штуках був задіяний.
Сходив на шопінг на базар. Для покращення відчуття комфорту купив тапочки для хати, гейзерну кавоварку і кілька пар змінних шкарпеток.
Ось моє спальне місце - польський надувас , котрий мабуть непридатний для суворих походів, на підлозі цілком ок.
Похідні навички, спати будь-де, тепер і скрізь в побуті цінні та корисні.
Трохи напрягає сухий закон, але ну і так згодиться.
Більше підсів на каву.

Є ідея проїхати якусь "велоподорож за Україну" із сходу на захід, Харків-Київ-Львів-Ужгород цього року. Або з півночі на південь, Чернігів-Київ-Одеса.

Як і колись раніше, збирати донати, але цього разу не на пиво і ніштяки, а на потреби військовим або постраждалим цивільним.

І самому перезавантажити мозок, і щоб якась суспільна користь була.

Що думаєте з цього приводу?

(Якщо хто не в курсі, то велоподорожі - це те, чим я займався останні роки, з 2017 до сарс-ковної панди, це те, що точно дає мені натхнення і мабуть те, що я точно вмію).

Так, це явно був провал.

Задумуємо заново...

Варіант маршруту велоподорожі по Україні. "Нескорена Україна".
Окрім, власне, самого процесу крутіння педалів, збір донатів на армію або гуманітарні ініціативи на користь українців.

По часу - десь коли потепліє, від квітня починаючи.
Минулого року теж хотів щось подібне, але почитав коментарі, вигорів, та й не було внутрішнього ресурсу мабуть.

Єдина відповідь на запитання "навіщо" - бо можу, і це мабуть найкраще із того, що вмію і де можу бути ефективний.

Було б непогано якісь "дорожні грамоти" роздобути, щоб показувати різним силовикам на блокпостах і т.д.

Фото і текст, може ще відеоблоги нарешті почну знімати. При нагоді, розповідати якісь історії про людей із регіону, постраждалих чи тих, хто щось важливе робить під час війни.