Скорботна Золочівська громадо, знову чорною хмарою над нами нависло горе.
Не оговтавшись сьогодні від прощання із Героєм Русланом Кальком,
із великим болем ми сповіщаємо про нову непоправну втрату. Війна забрала у нас ще одного вірного сина українського народу, такого юного, але відважного, рішучого, мужнього.
На щиті до рідного дому повертається житель села Вишеньки Сергій
Анатолійович Капран, 2000 року народження. Солдат, сапер 1-го відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи сил підтримки військової частини 3018 Національної гвардії України.
У 2017 році Сергій разом із родиною з міста Києва переїхав жити до
Вишеньок. У 2021 році юнак поповнив лави Збройних сил України, щоб загартувати свій дух, виконати конституційний обов'язок перед державою. Влітку 2022 року Сергій, ще будучи у складі строковиків, брав участь у бойових діях під час звільнення Харківської області.
Хлопець міг чекати на демобілізацію, але він ухвалив для себе вольове рішення: підписати контракт з Національною гвардією України та стати на захист родини, свого дому, нас із вами.
11 серпня 2024 року під час виконання чергового бойового завдання
разом із побратимом Русланом Кальком, Сергій Капран, на жаль, отримав важкі поранення. Цілу ніч воїн боровся за своє життя, хапаючись за будь яку рятівну ниточку, щоб витримати до ранку, коли його зможуть евакуювати та доправити до лікарні.
Але, на превеликий жаль, отримані травми виявилися не сумісними з життям. Чотири доби захисник змагався зі смертю, перебуваючи в комі, але той злощасний осколок, який потрапив йому в голову, зробив цей бій нерівним. Лікарі були безсилі.
Відболіли рани. Втихли тривоги. Полетіли за обрій нездійснені мрії... У небесному війську прибуло. Вмотивований, свідомий, відданий державі і захисту українського народу Герой Сергій Капран заплатив за наші життя власним.
Найменше, що ми можемо зробити – розділити страшний біль від втрати з рідними, підтримати, провівши захисника останнім земним шляхом до місця вічного спочинку. А ще – берегти пам’ять про воїна. І десять, і двадцять років, і потім… Пам’ятати, що ціна волі, миру, нашого життя – дуже висока.
Світла шана, честь і слава герою!
Про дату та час поховання загиблого буде повідомлено пізніше.
Не оговтавшись сьогодні від прощання із Героєм Русланом Кальком,
із великим болем ми сповіщаємо про нову непоправну втрату. Війна забрала у нас ще одного вірного сина українського народу, такого юного, але відважного, рішучого, мужнього.
На щиті до рідного дому повертається житель села Вишеньки Сергій
Анатолійович Капран, 2000 року народження. Солдат, сапер 1-го відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи сил підтримки військової частини 3018 Національної гвардії України.
У 2017 році Сергій разом із родиною з міста Києва переїхав жити до
Вишеньок. У 2021 році юнак поповнив лави Збройних сил України, щоб загартувати свій дух, виконати конституційний обов'язок перед державою. Влітку 2022 року Сергій, ще будучи у складі строковиків, брав участь у бойових діях під час звільнення Харківської області.
Хлопець міг чекати на демобілізацію, але він ухвалив для себе вольове рішення: підписати контракт з Національною гвардією України та стати на захист родини, свого дому, нас із вами.
11 серпня 2024 року під час виконання чергового бойового завдання
разом із побратимом Русланом Кальком, Сергій Капран, на жаль, отримав важкі поранення. Цілу ніч воїн боровся за своє життя, хапаючись за будь яку рятівну ниточку, щоб витримати до ранку, коли його зможуть евакуювати та доправити до лікарні.
Але, на превеликий жаль, отримані травми виявилися не сумісними з життям. Чотири доби захисник змагався зі смертю, перебуваючи в комі, але той злощасний осколок, який потрапив йому в голову, зробив цей бій нерівним. Лікарі були безсилі.
Відболіли рани. Втихли тривоги. Полетіли за обрій нездійснені мрії... У небесному війську прибуло. Вмотивований, свідомий, відданий державі і захисту українського народу Герой Сергій Капран заплатив за наші життя власним.
Найменше, що ми можемо зробити – розділити страшний біль від втрати з рідними, підтримати, провівши захисника останнім земним шляхом до місця вічного спочинку. А ще – берегти пам’ять про воїна. І десять, і двадцять років, і потім… Пам’ятати, що ціна волі, миру, нашого життя – дуже висока.
Світла шана, честь і слава герою!
Про дату та час поховання загиблого буде повідомлено пізніше.