Жовтоводці провели в останню путь полеглого на війні старшого сержанта Олександра Паршука
Сьогодні, 31 липня, громада попрощалась зі ще одним своїм полеглим сином, мужнім захисником Олександром Паршуком. Чоловік загинув 17 квітня минулого року під час виконання бойового завдання. Але віднайти його рідним вдалося лише у березні 2023-го.
Олександр був люблячим сином, батьком, чоловіком та братом. Мав чітку патріотичну позицію, тому на захист України став ще у 2015 році. За цей час пройшов чимало пекельних бойових точок. За мужність, відвагу, професіоналізм та патріотизм був відзначений державними нагородами та Подяками командира військової частини.
Про обставини смерті свого брата розповіла на церемонії прощання його сестра Світлана Капуста. Аби знайти його, жінка пройшла непростий шлях довжиною майже у рік: їздила у ті місця, де базувалася рота Олександра, спілкувалася з усіма його побратимами.
«17 квітня 2022 рік, бій поблизу с. Заводи Ізюмського району Харківської області. Попри отримане поранення, обстріли та вибухи він повернувся на поле бою, впритул до рашистів, аби забрати своїх покинутих товаришів, допомогти пораненим хлопцям та місцевому жителю. Відчайдушно боровся за їхні життя, але залишився з ними навіки…, - сказала Світлана. – Коли я приїхала в Ізюм після його звільнення, побачила випалену орками землю, то зрозуміла, чому всі, хто там загинув, стояли до останнього. Тому я закликаю: люди, не забувайте, якою ціною та болем нам дається наша свобода. Єднайтеся, бо лише так ми сильні… Я пишаюся тобою, рідний мій, ти – приклад мужності та незламності, ти один із тих, завдяки кому ми продовжуємо жити, завдяки кому б’ється серце України. Ти свідомо обрав смерть та загинув, як справжній козак і воїн, а не будучи зрадником, залишився жити».
В останню путь Олександра Паршука провели стоячи на колінах, вигукуючи «Герої не вмирають!».
Спочивай із миром, земляче! Вічна тобі слава!
Сьогодні, 31 липня, громада попрощалась зі ще одним своїм полеглим сином, мужнім захисником Олександром Паршуком. Чоловік загинув 17 квітня минулого року під час виконання бойового завдання. Але віднайти його рідним вдалося лише у березні 2023-го.
Олександр був люблячим сином, батьком, чоловіком та братом. Мав чітку патріотичну позицію, тому на захист України став ще у 2015 році. За цей час пройшов чимало пекельних бойових точок. За мужність, відвагу, професіоналізм та патріотизм був відзначений державними нагородами та Подяками командира військової частини.
Про обставини смерті свого брата розповіла на церемонії прощання його сестра Світлана Капуста. Аби знайти його, жінка пройшла непростий шлях довжиною майже у рік: їздила у ті місця, де базувалася рота Олександра, спілкувалася з усіма його побратимами.
«17 квітня 2022 рік, бій поблизу с. Заводи Ізюмського району Харківської області. Попри отримане поранення, обстріли та вибухи він повернувся на поле бою, впритул до рашистів, аби забрати своїх покинутих товаришів, допомогти пораненим хлопцям та місцевому жителю. Відчайдушно боровся за їхні життя, але залишився з ними навіки…, - сказала Світлана. – Коли я приїхала в Ізюм після його звільнення, побачила випалену орками землю, то зрозуміла, чому всі, хто там загинув, стояли до останнього. Тому я закликаю: люди, не забувайте, якою ціною та болем нам дається наша свобода. Єднайтеся, бо лише так ми сильні… Я пишаюся тобою, рідний мій, ти – приклад мужності та незламності, ти один із тих, завдяки кому ми продовжуємо жити, завдяки кому б’ється серце України. Ти свідомо обрав смерть та загинув, як справжній козак і воїн, а не будучи зрадником, залишився жити».
В останню путь Олександра Паршука провели стоячи на колінах, вигукуючи «Герої не вмирають!».
Спочивай із миром, земляче! Вічна тобі слава!