«Це було його рішення. Він міг відсидітись у Польщі, але він сказав: «Я не зможу так». Я тільки потис йому руку і сказав, що поважаю його рішення», – пригадує батько Петро Бабич.

«Від нього ніколи не було якогось негативу, ні з ким не бився, вчився добре, дуже гарно малював. Можливо, є якісь малюнки в зошитах, бо він завжди там малював. Футболістом був, грав у настільний теніс, він мене і навчив грати», – розповідає однокласниця Софія Заїка.

25 березня при виконанні бойового завдання біля села Покровське Донецької області був важкопоранений під час артилерійського обстрілу. 31 березня 2022 року помер від осколкового поранення у військовому шпиталі міста Дніпро. Залишились батьки та менша сестричка.

Відспівали загиблого бійця, за бажанням його батьків, у церкві в Тинному. Похований у м. Рівне.