Погнали втілювать натовські стандарти. Люблю свою роботу. Голі, босі, но вмотивовані )) ідіть цьомну, українці )

Роздум.
Останнім часом в світлі масових загибелей мене шокує смерть, як явище. Раніше, в мирному житті, як хтось помре, то йой як бувало рідко, а тому було місце говорити про керування вищими силами. Сьогодні ж, коли без розбору гинуть тисячі невинних душ не випадково, а за волею інших організмів, яким просто так захотілось. Коли ми хоронимо справжніх янголів, які нічого не зробили поганого, а вбивають їх звичайні вбивці, керуючись гівном втрушеним в їх пусті голови російським телевізором і за правом сили. Це так... ТУПО! Смерть це тупо. Оцей контраст дивний, бути настільки усвідомленим, розуміти себе, мати змогу змінювати цілу планету і в один момент просто злягти добривом. Навіщо стільки свідомості, якщо ти просто перестанеш існувати. Були б всі рослинами, не їли один одного, споживали світло сонця й воду, тоді життя було б добріше. Але ж ніт, в нас, по факту, навіть рослини намагаються знищити одна одну, дідько, куди ми потрапили взагалі.

В моєму світі без богів, не існує справедливості, і на війні я запевнююсь в цьому щодня і щогодини. Інших життів теж не існує. Життя у кожного з нас одне. І лише усвідомлення цього дасть ширше розуміння, наскільки можливість жити безцінна. Можливість жити кожного організму на цій землі - без-цін-на. І від цього трагічність жертовності кращих з нас сягає глибин де, аби усвідомити таку правду, закінчується психічне здоров'я.
Тому розумію тих, кому треба бог, то невелика спроба врятувати себе від цього прозріння істинності надзвичайно жорстокого світу.

Дивлячись, що і в світі людей, перемагає сильніший та хитріший, розумієш, що не відрізняєшся від всіх інших жителів Землі. Просто хтось сильніший за тебе з'їсть тебе, так само, як ти вчора на вечерю теж з'їв когось слабшого за себе, кого такі, як ти, теж ріжуть масово. І, щоб зарізати та з'їсти, в тебе стільки ж вагомих причин, які, по суті, є такими ж ідіотськими, як і в тих, хто вже догризає твою ногу.

В момент важких втрат, спочатку сходиш з розуму, а потім, розуміючи скількох невинних з'їдаєш ти, думаєш, ну да, оке, чим я, власне, відрізняюсь від моїх жертв. Все чесно. І от тільки від цього "все чесно" мені в моїх втратах стало трохи легше, точніше все одно. Як буде, так буде. Такий світ. Роби що можеш хорошого і прекрасного, борись за хороших людей там де ти є, поки живеш. А буде, як буде.

Тому на фронті ми й садимо городи. Маленька надія в мирній справі серед купи ризиків дожити до споживання результатів своєї праці. І щось прекрасне на противагу найжахливішому, що тепер постійно з тобою поруч.

Тому перед нашим наступним виходом, купила редиску, цибулю і чорнобривці, вже придивилась воїна, хто мені помагатиме копати, сьогодні посадю то все на нашому КСП.
Тож допиваємо каву та ходімо шось зробим корисне для душі, а потім на позитиві корисне для оборони держави, яку ми любимо ;)
Цьом вас, філософи )

Цей пост не для релігійних суперечок. Я не чіпаю ваш світогляд ні в якому разі. Просто може комусь цікаво, чим живу і керуюсь у своїх вчинках я, відчуваючи щодня життя по лезу та смерті, в яких нема жодного сенсу. Просто все тут от так от побудовано.

Люди. Ви ідіоти... Подумав янгол, в якого опустились руки, приводити аргументи і витягувати з смертельних пасток баранів, які, щойно вискочивши, розвертаються і вперто з розгону, з усією пролетарською ненавистю заскакують назад у свій вирок. І що він має робити???? Бог же дав їм власний вибір. Спорити з богом? Ну таке шось. Дати людиськам себе знищити? Начебто теж недобре. Короч завис ваш янгол-охоронець. Ви його самі підвісили... своїм ідіотським ВИБОРОМ!

Найкращі світанки в моєму житті, коли всі повертаються з позицій живі і цілі.

Усім такого зятя ;)
Тьоща теж прикриє, єслі шо ;)

Моя молитва, то мої постріли, то моя втома, то робота на краю леза, залежність від адреналіну після прильотів та щоденна готовність загинути, то постійний подив, що вижили, і знову готовність загинути за найближчим виходом. Моя молитва не всім по плечу і мало кому подобається. Зате... ВОНА ПОДОБАЄТЬСЯ МЕНІ.
Я хочу, щоб ви бачили тихі світанки, тому... як вмію, так і "молитимусь" ;)

Люблю свою роботу)
Сидиш в засаді, нічого не робиш )))

Обідня перерва, шо.

Любов зобов'язує. Якщо любиш, то доведи це справами. Я люблю свою державу. Вона варта мого життя. Бо я вільна людина і асоціюю успішну Україну з абсолютною свободою.
А ошийник раба для мене значно ВАЖЧИЙ за обладунки воїна!

Ротації не буде! Та й х#й з нею! ПРАЦЮЄМО ДАЛІ! ;)
Стіралку вже все одно купили і хату обжили. Ні хатім уєзжать, тут так тєпло, по-домашнєму )

Бої за Кліщіївку. Вихід на позиції.

Прикриття штурму посадки, 80 ОДШБр.

Передислокація )

К...п смердить, якшо влітку то вже метрів за сто. Нового сенсу для мене набув вираз з дитячих казок "тут рускій дух, тут Русью пахнєт". То хєр коли тепер забудеш. Місиш оте російське гівно в окопах, шоб потім повернутись, якшо не забаранять по дорозі, аби почитать про себе в інтернетах про, а в неї манікур, накачані губи, а де вона воює, в неї укладка, шось вона сильно чиста, сидить в штабах... дуже співчуваю дівчатам, які щодня з цим хейтом зіштовхуються, це надзвичайно несправедливо. Одгрібають і чоловіки військові від таких експертів чистоти. Ревізори блть.

Цивільні не в курсі, що:
Якщо ти штурмовик чи снайпер то маєш бойові виходи часто від доби до кількох днів і повертаєшся в умовне ппд взводу де є можливість помитись, попратись, відпочити.

Якщо піхота, виходиш на СПшки в середньому від 5 днів до тижня, це якщо керівництво нормальне і оперативна обстановка дає можливість ротації.

Воювання в окопах на лінії бойового зіткнення це постійні ротації.

Важче, коли трохи далі від ЛБЗ, де неактивні обстріли і керівництво розміщує взвода постійно жити в посадках. Але й там якусь вже баньку собі бійці організовують.

Українці не живуть, як свині.

Тому менше слухайте диванних експертів.

А нігті наростити дівчатам, то вопше нормальна тєма, якшо коротенькі, бо задовбує, що їх важко вичистити, так хоч не сильно бісять, як лак зверху))
Ну це, якщо є можливість виїжджати інколи десь в місто. А часто така можливість є. Там пацани собі ще й по барбершопах умудряються сходить.

Життя військових на війні, то не лише окоп.
Можливо саме через таке пласке бачення служби, в армію й бояться йти.

Тим не менш, подібна критика військових за чистоту, це якась кончена х*йня, за яку треба давати тягла. Тож не спускайте подібне з рук.