Особисто бачив, як із заблокованого телефона (на базі андроїду) якоюсь ментовською програмою для аналізу пристрою вивантажують усі чати цього хорошого менеджеру.

З нагоди 24 лютого хочеться трохи згадати тих політиків і дипломатів, які удають, ніби ця війна зняла з них рожеві окуляри, мовляв: міжнародне право будується на праві сильного.

Складна думка.

Іноді може здатися, наче вся ритуалістика та словесні нагромадження міжнародного права можуть мати якийсь сенс.

Якісь люди збираються, спілкуються, якось спеціально одягаються, формують графіки зустрічей, їдять – воно ж не просто так.

І можливо щось в цьому є. Але наскільки це взагалі відрізняється від тих скотоублюдних часів до Р. Х.?

У Римі був окремий вид жерців із відповідним видом права — ius fetiale. Феціали були, власне, жерцями міжнародних відносин: вони забезпечували процедури укладання договорів, висування претензій, оголошення війни, встановлення миру тощо.

Це була патриціанська колегія з двадцяти осіб, на чолі з pater patratus, який і виконував обряди вступу у війну (кидаючи спис на територію ворога, потім це робили перед храмом Беллони). Вони відповідали за іншу сторону кордонів римського ager, як носії легітимністі, аби дії сенату були правильними.

Рішення про війну, мир чи договір набувало ваги лише тоді, коли феціали робили з нього ритуальну виставу: декламували чітко встановлені слова й клятви, робили все в правильній послідовності, витримували паузу перед дією і завершували фінальним ритуальним жестом.

Зараз це не дуже відрізняється. Доки немає заяв, підписів, ратифікацій — рішення недостатньо реалізоване, недостатньо легітимне. Його легітимізують показово: висувають ультиматуми, ставлять дедлайни, змагаються у кого підпис красивіший, промовляють магічні слова на кшталт "дипломатія тут себе вичерпала", публічно говорять правильні тези для народу типу "симетрична відповідь", залучають додаткові інституції для оформлення й задобрення союзників.

В обох випадках головна – показовість, яка будується на певних нормах і правилах.

В обох випадках ми маємо лише купу демонстративних дій — в кінці яких лише переконання (не важливо чи це інтриги, чи застосування сили, чи слова). Нічого іншого тут немає і бути не може.

Щоправда, як казав Василь Іванович, "є нюанс".

Я би не сказав, що феціали у своїх діях були безликими спекулянтами – вони діяли так, аби воля богів ішла разом із долею Риму. Усі рішення будувалися через традицію і через соціально-релігійний контекст (в принципі не дивно, що послідовна відмова від них на користь єдиної влади імператора співпадає з загальним занепадом). Інакше кажучи, їхня правова система все ж вартувала навіть більшого, ніж наші раціональні фантазії про права та процедури.

Фото за 23 лютого 2022 року.

Як наслідок повної відірваності від реалій, навіть попри досвід реальних бойових дій у минулому – ми на власні очі побачили абсолютну неготовність і дезорганізацію.

Перелічувати пройоби я не бачу сенсу, єдине ще зазначу – політики (і не тільки) не менші дебіли, аніж ми. В нашому випадку, вони були вкрай істеричні та спорадичні в своїх діях.

Сам же час був казковий. Не сказав би, що щось було не так: перші серед інших взяли зброю – і це головне. Погано було б, якби таких не знайшлося.

Мої реалії були нав'язані тим, що Авангард ще за пів року готувався до початку повномасштабної війни, тож існував алгоритм дій на такий випадок. Можливо якось детально напишу але головне пам'ятаю – тези, що Київ стане Грозним 2.0 і у всіх очі блищали від захвату.

Після 4 років можна точно сказати, державу ми скоріше за все вже не втратимо – і в цьому сенсі загиблі бойові товариші є тим вантажем, який лягає на нас аби дійсно не втратити (не тільки державу, але і націю).

Прилітає якось Біг Босс на Аутер Хівен, а Зеро йому такий: "Де додаткова грошова винагорода?"

Вся додаткова грошова винагорода була sold for fentanyl.

Початкова емблема Outer Heaven

Я думаю, що роль демографії трохи перебільшена. Про неї багато говорять, але по факту назвати якісь реальні кейси мало хто може.

У кожному корпусі та бригаді буде цифровий офіцер, який впроваджуватиме інновації та зміни.

— Федоров

Можна впровадити, наприклад, чемпіонат по екселю в бригаді для тімбілдингу та обміну досвідом.

Взагалі цікавий формат взаємодії між ком. бригади та офіцером інновації – це взагалі по статуту?

Такий офіцер має бути типу як нач. штабу? Має мати повне уявлення про роботу секцій штабу? Знати хороші кейси та приклади для оптимізації роботи секцій? Чи він має просто бути тіпом з анкетою на робота.юа з регаліями типу "програміст 10 років досвіду"?

Мені це нагадує дискурс про впровадження ШІ в підприємства, від якого ефективність навпаки почала падати.

Мені здається що корпусна система для того і впроваджувалася, аби була можливість масштабувати якість певних організмів.

І можу з впевненістю сказати, що не все працює по статуту.

У всіх своя специфіка. Рішення американської армії у нас приймають свої форми, хоча це дійсно якісна база.

В них, наприклад, S3 та S5 (хтось взагалі чув про S7, S8 чи S9?) зближувалися в роботі. Знаю випадки, коли на рівні рот є окремі люди які виконують функції S2/S3 і це себе добре показує.

Дали на оцінку редактуру статті.

До таких істот мене не готували:
griechischen Herakles.

Тим часом у російському виданні Мифы, сновидения, мистерии Мірчі Еліаде можна знайти ось такого міфічєского звєря.

Повторюючи тезу Місіми.

Хай що відбувається на близькому сході – "я pro-violence".

Нагадую, що єдине дійсно важливе питання нашої державності це питання позитивної демографії тільки білого населення України.

Але поки що ми лідируємо по Европі:
1. Природне скорочення населення (близько 168 тис. народжених проти 485 тис. померлих).
2. Сумарний коефіцієнт народжуваності, як у Південної Кореї, близько 0,9.
3. Криза інституту шлюбу, де на 10 шлюбів припадає 7 розлучень.
4. Великий відтік людей і невисока готовність повертатися (десь 50% і то сумнівно). Особливо критичний виїзд жінок і дітей, бо структурно це ще сильніше погіршує ситуацію.
5. Швидке старіння населення.

На тлі нашого жалюгідного становища весь ліво-ліберальний дискурс виглядає як чистий сатанізм. Історію з ЛГБТ ще можна зрозуміти в заможних країнах, де народжуваність нормальна, і цей дискурс постає як антитеза про-наталізму, наприклад як це було в Римі свого часу. Але в нас – випалене поле.

Ніколи не розумів, як іноді хтось називав Дубай "другою Швейцарією": типу там "европейська цивілізація", ніхто ніколи не воюватиме тощо.

Наскільки крихкий цей манясвіт – особливо дивно було це чути, зважаючи на те, що ОАЕ близький союзник США.

І якщо на близько сході буде щось відбуватися – чекайте, що Абу-Дабі буде потроху стиратися.

Не дуже хочеться казати, що Дубай – частина європейського світу, але в певному сенсі це так. Щоправда, мало хто усвідомлює фіктивність такої установки. Бо поки у европейця навіть у себе вдома небезпечно, то про яку гарантовану безпеку можна говорити десь на близькому сході? Острівець білих людей?

Достатньо взводу سپاه پاسداران انقلاب اسلامی з достатньою кількістю вибухівки — і від бурдж-халіфи залишаться лише будматеріали.