Загалом дивна історія з вкидом теми про блокування.

Більше схоже на те, що взяли токсичного політика, дали йому не менш токсичну тему – і все. Яку саме тему цим перекривають – хз.

Якщо дивитися на цю новину наївно, то, звісно, блокувати щось немає жодного сенсу. Я взагалі за те, щоб заблокувати вотсап і вайбер суто з естетичних причин. Але тези про свободу слова чи “громадські обмеження” тут нерелевантні.

Цю проблему можна побачити ширше в контексті певного правничого дискурсу, який уже досить давно став домінантним у европейському світі – терапевтичне (реактивне) регулювання замість випереджального (превентивного).

Тобто в терапевтичному дискурсі обираються кінцеві складові таких практик, які ми визнаємо неправильними, і саме цим кінцевим складовим надається статус найголовніших.

Наприклад, коли хтось скоює злочин зі зброєю, ми можемо почати говорити, що головне – зброя, а не сам факт злочину. І для більшості людей це прийнятна оптика, досі можна почути досить дебільні аргументи проти правових змін в напрямку легалізації чи полегшення законодавства.

Але це вже окрема тема. От Telegram, як мені видається, наші спецслужби ще можуть читати, робити якісь запити тощо. Але ж існують і такі месенджери, як Session чи Threema – здається, що для справжніх терористів вони більш цікаві.

Ага, але тут втрачений аспект, що Єврейський Бог у цій історії – це той мент, який продає конфісковану зброю і з садистських причин дивиться, як хтось когось убиває.

Але насправді навіть у випадку Каїна Бог звинувачує його як відповідальну особу "в моменті" за певними правилами – тобто визнає, що він має повну агентність до моменту скоєння злочину.

Це веде до втрати низки рівнів. Не лише інституційного (у вигляді "садиста-Бога", який спостерігає, як одна людина вбиває іншу), а й, наприклад, того, що "агентність" як абсолютна величина — це про світ, де переміг комунізм.

Сподіваюся, ніхто не буде сперечатися з тим, що люди з тяжкими ментальними розладами не повинні мати таку саму агентність у повному обсязі. І ставка лише на "реактивність" права, забуваючи про генетичні відхилення та інші передумови, веде до примноження злочинів.

Така юдео-християнська модель (де є абсолют, який встановлює набір правил і покарань) колись замінила іншу модель, що панувала в Европі. Але сьогодні вона може здаватися людожерською (точніше, її так позиціонують) — хоча вона просто краще працювала.

Єдиний момент, що Єврейський Бог не садист і його дійсно хвилює доля "людей", але, по правді кажучи, у нього високий рівень кортизолу.

Тому він встановлює абсолютні правила, ігноруючи людську природу, а потім зривається і влаштовує емоційні сцени.

Приклад з Авраамом чи Мойсеєм, напевне, чи не найбільш показові.

Взагалі повертаючись до питання Европи, можна помітити досить закономірну тенденцію, яку праві і створили.

Йдеться про боротьбу проти однієї з авраамічних релігій. І хоча сама ця боротьба теж важлива, вона змістила акцент: стільки було наговорено та понаписано про мечеті, хіджаби, загрозу тероризму, що центральною темою став саме іслам.

Але хто справді готовий сказати, що "ми маємо позбутися" албанців чи босняків – де, між іншим, високий відсоток мусульман.

І це повертає нас до головного питання, яке пролягає в популяційно-генетичному просторі, а не релігійному.

Всі ті памфлети в критику ісламу були адресовані саме в напрямку кольорового населення, яке за сумісництвом сповідує це вірування – тому що саме біологічний контекст і є відповідальним за всі ті внутрішні протиріччя, які нам так не подобаються.

Я можу зрозуміти, чому християнам це важко визнати (тут корні приблизно такі ж, як і коли людей хвилює доля сирійських чи філіппінських християн), але це змальовує сумнівну перспективу, в якій з'являється простір для боротьби між християнами (і білими, і кольоровими) та мусульманами (і білими, і кольоровими).

Нагадую.

Вони щось знають.

Особисто бачив, як із заблокованого телефона (на базі андроїду) якоюсь ментовською програмою для аналізу пристрою вивантажують усі чати цього хорошого менеджеру.

З нагоди 24 лютого хочеться трохи згадати тих політиків і дипломатів, які удають, ніби ця війна зняла з них рожеві окуляри, мовляв: міжнародне право будується на праві сильного.

Складна думка.

Іноді може здатися, наче вся ритуалістика та словесні нагромадження міжнародного права можуть мати якийсь сенс.

Якісь люди збираються, спілкуються, якось спеціально одягаються, формують графіки зустрічей, їдять – воно ж не просто так.

І можливо щось в цьому є. Але наскільки це взагалі відрізняється від тих скотоублюдних часів до Р. Х.?

У Римі був окремий вид жерців із відповідним видом права — ius fetiale. Феціали були, власне, жерцями міжнародних відносин: вони забезпечували процедури укладання договорів, висування претензій, оголошення війни, встановлення миру тощо.

Це була патриціанська колегія з двадцяти осіб, на чолі з pater patratus, який і виконував обряди вступу у війну (кидаючи спис на територію ворога, потім це робили перед храмом Беллони). Вони відповідали за іншу сторону кордонів римського ager, як носії легітимністі, аби дії сенату були правильними.

Рішення про війну, мир чи договір набувало ваги лише тоді, коли феціали робили з нього ритуальну виставу: декламували чітко встановлені слова й клятви, робили все в правильній послідовності, витримували паузу перед дією і завершували фінальним ритуальним жестом.

Зараз це не дуже відрізняється. Доки немає заяв, підписів, ратифікацій — рішення недостатньо реалізоване, недостатньо легітимне. Його легітимізують показово: висувають ультиматуми, ставлять дедлайни, змагаються у кого підпис красивіший, промовляють магічні слова на кшталт "дипломатія тут себе вичерпала", публічно говорять правильні тези для народу типу "симетрична відповідь", залучають додаткові інституції для оформлення й задобрення союзників.

В обох випадках головна – показовість, яка будується на певних нормах і правилах.

В обох випадках ми маємо лише купу демонстративних дій — в кінці яких лише переконання (не важливо чи це інтриги, чи застосування сили, чи слова). Нічого іншого тут немає і бути не може.

Щоправда, як казав Василь Іванович, "є нюанс".

Я би не сказав, що феціали у своїх діях були безликими спекулянтами – вони діяли так, аби воля богів ішла разом із долею Риму. Усі рішення будувалися через традицію і через соціально-релігійний контекст (в принципі не дивно, що послідовна відмова від них на користь єдиної влади імператора співпадає з загальним занепадом). Інакше кажучи, їхня правова система все ж вартувала навіть більшого, ніж наші раціональні фантазії про права та процедури.

Фото за 23 лютого 2022 року.

Як наслідок повної відірваності від реалій, навіть попри досвід реальних бойових дій у минулому – ми на власні очі побачили абсолютну неготовність і дезорганізацію.

Перелічувати пройоби я не бачу сенсу, єдине ще зазначу – політики (і не тільки) не менші дебіли, аніж ми. В нашому випадку, вони були вкрай істеричні та спорадичні в своїх діях.

Сам же час був казковий. Не сказав би, що щось було не так: перші серед інших взяли зброю – і це головне. Погано було б, якби таких не знайшлося.

Мої реалії були нав'язані тим, що Авангард ще за пів року готувався до початку повномасштабної війни, тож існував алгоритм дій на такий випадок. Можливо якось детально напишу але головне пам'ятаю – тези, що Київ стане Грозним 2.0 і у всіх очі блищали від захвату.

Після 4 років можна точно сказати, державу ми скоріше за все вже не втратимо – і в цьому сенсі загиблі бойові товариші є тим вантажем, який лягає на нас аби дійсно не втратити (не тільки державу, але і націю).

Прилітає якось Біг Босс на Аутер Хівен, а Зеро йому такий: "Де додаткова грошова винагорода?"

Вся додаткова грошова винагорода була sold for fentanyl.

Початкова емблема Outer Heaven

Я думаю, що роль демографії трохи перебільшена. Про неї багато говорять, але по факту назвати якісь реальні кейси мало хто може.

У кожному корпусі та бригаді буде цифровий офіцер, який впроваджуватиме інновації та зміни.

— Федоров

Можна впровадити, наприклад, чемпіонат по екселю в бригаді для тімбілдингу та обміну досвідом.

Взагалі цікавий формат взаємодії між ком. бригади та офіцером інновації – це взагалі по статуту?

Такий офіцер має бути типу як нач. штабу? Має мати повне уявлення про роботу секцій штабу? Знати хороші кейси та приклади для оптимізації роботи секцій? Чи він має просто бути тіпом з анкетою на робота.юа з регаліями типу "програміст 10 років досвіду"?

Мені це нагадує дискурс про впровадження ШІ в підприємства, від якого ефективність навпаки почала падати.

Мені здається що корпусна система для того і впроваджувалася, аби була можливість масштабувати якість певних організмів.

І можу з впевненістю сказати, що не все працює по статуту.

У всіх своя специфіка. Рішення американської армії у нас приймають свої форми, хоча це дійсно якісна база.

В них, наприклад, S3 та S5 (хтось взагалі чув про S7, S8 чи S9?) зближувалися в роботі. Знаю випадки, коли на рівні рот є окремі люди які виконують функції S2/S3 і це себе добре показує.

Дали на оцінку редактуру статті.

До таких істот мене не готували:
griechischen Herakles.