З приватних повідомлень:

Ми чекаємо на бурю, що принесе свободу. Все буде Україна 💙💛

У четвер, 24 квітня, Львів попрощається з військовослужбовцями Олегом Чуманевичем та Михайлом Д’ячковим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Обох полеглих захисників поховають на Личаківському кладовищі.

Олег Чуманевич («Малий») (26.07.1990-02.04.2025) Уродженець села Нові Стрілища Львівської області.
Навчався у Новострілищанському опорному ліцеї імені Миколи Лебедя. У 2010 році закінчив Відокремлений структурний підрозділ «Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Обслуговування теплотехнічного устаткування і систем теплопостачання».
Після завершення навчання проходив військову службу в Чернігові. За словами близьких, був дуже доброю та усміхненою людиною, завжди готовою прийти на допомогу.
З 2019 року працював у компанії «Meest» у Львові. Захоплювався мотоциклами.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на оборону держави від загарбників до лав 94-го окремого протитанкового батальйону військової частини А5013. Виконував бойові завдання із оборони суверенітету та територіальної цілісності держави на Донецькому напрямку.
В Олега Чуманевича залишилися батьки, дружина та двоє братів.



Михайло Д’ячков (28.05.1973-12.07.2024) Уродженець міста Сіверськодонецьк Луганської області.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №3, згодом вступив до місцевого Професійно-технічного училища №93.
Після завершення навчання проходив військову службу на території колишнього Одеського військового округу. Повернувшись, працював плиточником-лицювальником у Сіверськодонецьку.
Захоплювався музикою та фотографією, активно займався спортом, зокрема футболом. За словами родини, був чуйною, дисциплінованою та відповідальною людиною. Поважав своїх батьків, любив своїх доньок та дружину. Завжди допомагав товаришам у складних ситуаціях.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації родина Михайла переїхала до Львова. Тут став на захист Батьківщини до лав Державної прикордонної служби України. Згодом Михайло звільнився з військової служби та протягом певного періоду працював у Львівському комунальному підприємстві «Львівський ліхтар», однак у 2024 році повернувся на фронт. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту у лавах 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Михайла Д’ячкова залишилися батьки, дружина, двоє доньок, сестра та племінник.