У Житомирі стартував конкурс на кращу назву для нового коворкінгу
Метою конкурсу є визначити яскраву, лаконічну та запам’ятовувану назву для нового коворкінгу — простору для роботи, навчання, творчого розвитку, налагодження ділових зв’язків та професійного зростання підприємців.
Вимоги такі:
🔹 назва має бути українською мовою;
🔹 наявність пояснення/концепції, яка відображає ідентичність простору, його цільову аудиторію, цінності та функціональність;
🔹 унікальність (перевірятиметься).
Переможець отримає 6-ти місячний абонемент на роботу в новому коворкінгу.
📌 Пропозиції необхідно надати до 31 травня 2025 року на електронну адресу: ku.arm.zt@gmail.com.
Метою конкурсу є визначити яскраву, лаконічну та запам’ятовувану назву для нового коворкінгу — простору для роботи, навчання, творчого розвитку, налагодження ділових зв’язків та професійного зростання підприємців.
Вимоги такі:
🔹 назва має бути українською мовою;
🔹 наявність пояснення/концепції, яка відображає ідентичність простору, його цільову аудиторію, цінності та функціональність;
🔹 унікальність (перевірятиметься).
Переможець отримає 6-ти місячний абонемент на роботу в новому коворкінгу.
📌 Пропозиції необхідно надати до 31 травня 2025 року на електронну адресу: ku.arm.zt@gmail.com.
У Житомирі нагородили переможців та призерів конкурсу відеороликів «Мій ліцей»
Ліцей очима його учнів. Житомирські школярі зняли відеоролики про свої освітні заклади. Всього — 40 відеосюжетів. Автори — учні 5-8 та 9-11 класів.
Сьогодні юних режисерів, що стали переможцями та призерами конкурсу, нагородили.
Ліцей очима його учнів. Житомирські школярі зняли відеоролики про свої освітні заклади. Всього — 40 відеосюжетів. Автори — учні 5-8 та 9-11 класів.
Сьогодні юних режисерів, що стали переможцями та призерами конкурсу, нагородили.
У Житомирі відкривають сучасний коворкінг для підприємців
✨Житомир продовжує впроваджувати інноваційні рішення та розвивати бізнес-інфраструктуру для підтримки та розвитку підприємницького середовища.
🖇️У рамках проєкту «Лабораторія підприємництва», за підтримки уряду Німеччини, Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні, у місті Житомирі за адресою: вул. Київська, 19/2, відкривається новий муніципальний коворкінг.
💬«Цей коворкінг — результат спільної праці громади, місцевих підприємців, а також міжнародних партнерів. Ми прагнули створити простір, в якому буде комфортно працювати, розвивати нові ідей, взаємодіяти з іншими підприємцями та навчатись», – розповідає директор Агенції розвитку міста Борис Пахолюк.
✨Житомир продовжує впроваджувати інноваційні рішення та розвивати бізнес-інфраструктуру для підтримки та розвитку підприємницького середовища.
🖇️У рамках проєкту «Лабораторія підприємництва», за підтримки уряду Німеччини, Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні, у місті Житомирі за адресою: вул. Київська, 19/2, відкривається новий муніципальний коворкінг.
💬«Цей коворкінг — результат спільної праці громади, місцевих підприємців, а також міжнародних партнерів. Ми прагнули створити простір, в якому буде комфортно працювати, розвивати нові ідей, взаємодіяти з іншими підприємцями та навчатись», – розповідає директор Агенції розвитку міста Борис Пахолюк.
На щиті повернувся Герой...
🕯️ РЯБЦОВ МИКОЛА РУСЛАНОВИЧ
22.05.1997 - 09.10.2023рр.
Микола народився у селі Мар'янівка на Кримському півострові. У 2012р. разом із батьками переїхав на Вінниччину у село Махаринці. Здобув середню освіту в місцевій ЗОШ, де вирізнявся наполегливістю у навчанні, брав участь у предметних олімпіадах і здобував призові місця.
У 2014р. вступив до Поліського національного університету у м. Житомирі за спеціальністю "Інженер-механік". Паралельно з навчанням працював на СТО, адже автомобілі були його справжньою пристрастю. Активно займався боксом, неодноразово виборював нагороди на спортивних змаганнях.
У 2016р. Микола зустрів свою кохану Олену, з якою побралися та мріяли про діток, про щасливе майбутнє. Але жорстока війна зруйнувала життєві плани подружжя.
Із перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну Микола повернувся з-за кордону, де працював водієм- далекобійником, щоб стати на захист Батьківщини. У липні 2022р. уклав контракт з одним із підрозділів ЗСУ. Пройшов військове навчання у Німеччині, постійно вдосконалював свої бойові навички, пройшов шлях від рекрута до командира взводу. Йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта.
Микола мав беззаперечний авторитет та повагу серед побратимів і командирів.
За мужні та самовіддані дії при захисті України був відзначений медаллю "Ветеран війни-Учасник бойових дій", численними подяками та грамотами від командування. Його поважали, до нього прислухалися, за ним ішли. Він ніколи не ставив себе вище інших і завжди думав про своїх підлеглих. Коли йому запропонували перевестися до Навчального центру інструктором, він відмовився, сказавши:
"Я не кину своїх побратимів! Я буду з ними!"
У 2023р. під час чергового відпустки, Микола востаннє побачив свою родину.
09.10.2023р. мужній Воїн молодший лейтенант Рябцов Микола Русланович, героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу
н.п. Новопрокопівка Запорізької області. Протягом року і семи місяців вважався зниклим безвісти. І тільки зараз наш Герой повернувся додому на щиті.
У вічній скорботі матуся, дружина, рідні, друзі та бойові побратими.
Світла пам'ять і вічна слава Герою...
🕯️ РЯБЦОВ МИКОЛА РУСЛАНОВИЧ
22.05.1997 - 09.10.2023рр.
Микола народився у селі Мар'янівка на Кримському півострові. У 2012р. разом із батьками переїхав на Вінниччину у село Махаринці. Здобув середню освіту в місцевій ЗОШ, де вирізнявся наполегливістю у навчанні, брав участь у предметних олімпіадах і здобував призові місця.
У 2014р. вступив до Поліського національного університету у м. Житомирі за спеціальністю "Інженер-механік". Паралельно з навчанням працював на СТО, адже автомобілі були його справжньою пристрастю. Активно займався боксом, неодноразово виборював нагороди на спортивних змаганнях.
У 2016р. Микола зустрів свою кохану Олену, з якою побралися та мріяли про діток, про щасливе майбутнє. Але жорстока війна зруйнувала життєві плани подружжя.
Із перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну Микола повернувся з-за кордону, де працював водієм- далекобійником, щоб стати на захист Батьківщини. У липні 2022р. уклав контракт з одним із підрозділів ЗСУ. Пройшов військове навчання у Німеччині, постійно вдосконалював свої бойові навички, пройшов шлях від рекрута до командира взводу. Йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта.
Микола мав беззаперечний авторитет та повагу серед побратимів і командирів.
За мужні та самовіддані дії при захисті України був відзначений медаллю "Ветеран війни-Учасник бойових дій", численними подяками та грамотами від командування. Його поважали, до нього прислухалися, за ним ішли. Він ніколи не ставив себе вище інших і завжди думав про своїх підлеглих. Коли йому запропонували перевестися до Навчального центру інструктором, він відмовився, сказавши:
"Я не кину своїх побратимів! Я буду з ними!"
У 2023р. під час чергового відпустки, Микола востаннє побачив свою родину.
09.10.2023р. мужній Воїн молодший лейтенант Рябцов Микола Русланович, героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу
н.п. Новопрокопівка Запорізької області. Протягом року і семи місяців вважався зниклим безвісти. І тільки зараз наш Герой повернувся додому на щиті.
У вічній скорботі матуся, дружина, рідні, друзі та бойові побратими.
Світла пам'ять і вічна слава Герою...
На щиті повернувся Герой...
🕯️ СВИСТУН АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
23.10.1984 – 10.04.2025рр.
Андрій народився у
м. Житомирі. Початкову освіту здобув у ЗОШ №21, а згодом через складні життєві обставини, навчався та виховувався у КНЗ «Ушомирська загальноосвітня школа-інтернат І–ІІ ступенів» Житомирської обласної ради, де здобув базову середню освіту. Згодом отримав професію будівельника у ПТУ №1.
Упродовж життя Андрій працював на різних підприємствах міста, а з часом започаткував власну справу — продаж квітів. Він був людиною з добрим серцем, щирий, працьовитий і завжди готовий допомогти. Його любили й поважали. Андрій мав особливу любов до кулінарії, природи та тварин, не минав безпритульних, підгодовував їх і дбав про навколишній світ.
Мріяв про власний дім, простору землю, де б вирощував квіти, вів господарство разом із дружиною, і дарував тепло серця та душі своїй донечці.
З початку 2025р. Андрій у лавах Захисників України став на шлях боротьби проти російських агресорів. За щирість і відкритість, за виваженість і мужність його поважали побратими, до нього з пошаною ставилися командири.
10 квітня 2025р. Воїн героїчно загинув при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини.
У вічній скорботі залишилися донечка, дружина, рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою...
🕯️ СВИСТУН АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
23.10.1984 – 10.04.2025рр.
Андрій народився у
м. Житомирі. Початкову освіту здобув у ЗОШ №21, а згодом через складні життєві обставини, навчався та виховувався у КНЗ «Ушомирська загальноосвітня школа-інтернат І–ІІ ступенів» Житомирської обласної ради, де здобув базову середню освіту. Згодом отримав професію будівельника у ПТУ №1.
Упродовж життя Андрій працював на різних підприємствах міста, а з часом започаткував власну справу — продаж квітів. Він був людиною з добрим серцем, щирий, працьовитий і завжди готовий допомогти. Його любили й поважали. Андрій мав особливу любов до кулінарії, природи та тварин, не минав безпритульних, підгодовував їх і дбав про навколишній світ.
Мріяв про власний дім, простору землю, де б вирощував квіти, вів господарство разом із дружиною, і дарував тепло серця та душі своїй донечці.
З початку 2025р. Андрій у лавах Захисників України став на шлях боротьби проти російських агресорів. За щирість і відкритість, за виваженість і мужність його поважали побратими, до нього з пошаною ставилися командири.
10 квітня 2025р. Воїн героїчно загинув при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини.
У вічній скорботі залишилися донечка, дружина, рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою...
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
09:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання.
Пам’ятаємо кожного…
Пам’ятаємо кожного…
8 травня. Пам’ятаємо...
Ми не святкуємо. Згадуємо. З болем і гідністю .
Український вимір Другої світової — це не про паради і переможні марші. А про пам'ять і втрати... Про людей, тих, хто тримав фронт і тил. Хто не повернувся....
Житомир бачив цю війну. Він був окупований уже 9 липня 1941 року. Розстріли, концтабори...
Знову розбомблені будинки. На цвинтарях — нові імена. Воюємо. За свободу. За право бути. Говорити. Жити.
День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій — це нагадування. Про ціну свободи. Про обов'язок пам'ятати.
В українських храмах звучать сьогодні панахиди за жертвами Другої світової війни та повномасштабної агресії рф в Україні, за Захисниками і Захисницями, полеглими у боротьбі за українську незалежність. Звучать молебні за мир.
Житомир. 8 травня.
Пам’ятаємо. Боремось. Не відступимо...
Ми не святкуємо. Згадуємо. З болем і гідністю .
Український вимір Другої світової — це не про паради і переможні марші. А про пам'ять і втрати... Про людей, тих, хто тримав фронт і тил. Хто не повернувся....
Житомир бачив цю війну. Він був окупований уже 9 липня 1941 року. Розстріли, концтабори...
Знову розбомблені будинки. На цвинтарях — нові імена. Воюємо. За свободу. За право бути. Говорити. Жити.
День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій — це нагадування. Про ціну свободи. Про обов'язок пам'ятати.
В українських храмах звучать сьогодні панахиди за жертвами Другої світової війни та повномасштабної агресії рф в Україні, за Захисниками і Захисницями, полеглими у боротьбі за українську незалежність. Звучать молебні за мир.
Житомир. 8 травня.
Пам’ятаємо. Боремось. Не відступимо...