Майбутні першокласники отримали ранці та шкільне приладдя від міста
Майбутні першокласники — діти полеглих оборонців України та діти-сироти, які цього року вперше сядуть за шкільні парти, — отримали від міста ранці та необхідне шкільне приладдя.
Для дітей підготували все, що знадобиться для перших шкільних занять: кольорові олівці, фломастери, фарби, пензлики, гумки, лінійки, альбоми для малювання, пластилін та інше необхідне приладдя.
На майбутніх першокласників також чекала святкова програма від Міського культурно-спортивного центру.
Майбутні першокласники — діти полеглих оборонців України та діти-сироти, які цього року вперше сядуть за шкільні парти, — отримали від міста ранці та необхідне шкільне приладдя.
Для дітей підготували все, що знадобиться для перших шкільних занять: кольорові олівці, фломастери, фарби, пензлики, гумки, лінійки, альбоми для малювання, пластилін та інше необхідне приладдя.
На майбутніх першокласників також чекала святкова програма від Міського культурно-спортивного центру.
❤36🙏19👍6
На щиті повернувся Герой
🕯️ ТУПІКОВ МИКОЛА ЮРІЙОВИЧ
27.08.1979 — 24.03.2026 рр.
Микола Юрійович Тупіков народився 27 серпня 1979 року в місті Житомирі. Із дитинства ріс добрим, кмітливим, щирим і допитливим хлопчиком.
Навчався у Житомирській загальноосвітній школі №7, нині — ліцеї №7 імені В. Бражевського. Після школи закінчив Житомирський технологічний коледж за спеціальністю, пов’язаною з механічною обробкою деревини, здобувши професію технолога з роботи з деревиною.
Микола пройшов строкову військову службу, а згодом продовжив освіту заочно в економіко-гуманітарному вищому навчальному закладі «МАУП».
Після повернення до цивільного життя працював на різних підприємствах, пов’язаних із виготовленням меблів. А з 2006 року започаткував власну справу.
Меблі для Миколи були не просто роботою — це була справа, яку він по-справжньому любив. Він сам проєктував, створював дизайн, виготовляв і монтував вироби. Був справжнім майстром своєї справи. Працьовитий, наполегливий, він не боявся складних проєктів, де необхідні були точні розрахунки, майстерність і відповідальність. Усе, що створював своїми руками, робив якісно, з душею та любов’ю.
Таким же щирим та справжнім Микола був і в житті.
Дружелюбний, неконфліктний, легко знаходив спільну мову з людьми та часто ставав душею компанії. Мав чудове почуття гумору, був харизматичним, завжди зустрічав людей щирою посмішкою. Водночас Микола Юрійович мав власну думку, загострене почуття справедливості та ніколи не залишався байдужим до чужої біди.
Микола Юрійович був безкорисливим, чуйним і уважним сином. Допомагав батькам, багато чого в їхньому будинку зробив власними руками. І тепер кожна річ, створена ним, кожна деталь, до якої торкалися його руки, назавжди залишатиметься дорогою пам’яттю про сина.
У 2003 році Микола створив власну сім’ю, одружився. А у 2005 році в родині народилася донечка.
Для Миколи сім’я була найціннішим у житті. Він був люблячим і турботливим чоловіком, батьком та сином. Вважав, що в житті найважливіші не гроші й матеріальні речі, а людяність, доброта та щирість.
У вільний час найбільше любив природу. Його особливо приваблювали ліс, риболовля та «тихе полювання».
Любив співати під гітару і сам добре грав. Поруч із ним завжди було тепло, легко та по-доброму.
У листопаді 2024 року Микола Тупіков став до лав Захисників України. Він узяв до рук зброю, щоб захищати свою Батьківщину від російських агресорів.
24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту України на Дніпропетровщині Микола Юрійович Тупіков героїчно загинув.
Через п’ять місяців після загибелі Герой на щиті повернувся до рідного Житомира.
У скорботі батьки, рідні, дружина, донька, друзі, бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
🕯️ ТУПІКОВ МИКОЛА ЮРІЙОВИЧ
27.08.1979 — 24.03.2026 рр.
Микола Юрійович Тупіков народився 27 серпня 1979 року в місті Житомирі. Із дитинства ріс добрим, кмітливим, щирим і допитливим хлопчиком.
Навчався у Житомирській загальноосвітній школі №7, нині — ліцеї №7 імені В. Бражевського. Після школи закінчив Житомирський технологічний коледж за спеціальністю, пов’язаною з механічною обробкою деревини, здобувши професію технолога з роботи з деревиною.
Микола пройшов строкову військову службу, а згодом продовжив освіту заочно в економіко-гуманітарному вищому навчальному закладі «МАУП».
Після повернення до цивільного життя працював на різних підприємствах, пов’язаних із виготовленням меблів. А з 2006 року започаткував власну справу.
Меблі для Миколи були не просто роботою — це була справа, яку він по-справжньому любив. Він сам проєктував, створював дизайн, виготовляв і монтував вироби. Був справжнім майстром своєї справи. Працьовитий, наполегливий, він не боявся складних проєктів, де необхідні були точні розрахунки, майстерність і відповідальність. Усе, що створював своїми руками, робив якісно, з душею та любов’ю.
Таким же щирим та справжнім Микола був і в житті.
Дружелюбний, неконфліктний, легко знаходив спільну мову з людьми та часто ставав душею компанії. Мав чудове почуття гумору, був харизматичним, завжди зустрічав людей щирою посмішкою. Водночас Микола Юрійович мав власну думку, загострене почуття справедливості та ніколи не залишався байдужим до чужої біди.
Микола Юрійович був безкорисливим, чуйним і уважним сином. Допомагав батькам, багато чого в їхньому будинку зробив власними руками. І тепер кожна річ, створена ним, кожна деталь, до якої торкалися його руки, назавжди залишатиметься дорогою пам’яттю про сина.
У 2003 році Микола створив власну сім’ю, одружився. А у 2005 році в родині народилася донечка.
Для Миколи сім’я була найціннішим у житті. Він був люблячим і турботливим чоловіком, батьком та сином. Вважав, що в житті найважливіші не гроші й матеріальні речі, а людяність, доброта та щирість.
У вільний час найбільше любив природу. Його особливо приваблювали ліс, риболовля та «тихе полювання».
Любив співати під гітару і сам добре грав. Поруч із ним завжди було тепло, легко та по-доброму.
У листопаді 2024 року Микола Тупіков став до лав Захисників України. Він узяв до рук зброю, щоб захищати свою Батьківщину від російських агресорів.
24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту України на Дніпропетровщині Микола Юрійович Тупіков героїчно загинув.
Через п’ять місяців після загибелі Герой на щиті повернувся до рідного Житомира.
У скорботі батьки, рідні, дружина, донька, друзі, бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
😢221🙏41❤14🕊4
У Житомирі стартував сьомий турнір з футболу пам’яті Дмитра Рудя
У Житомирі розпочався сьомий турнір з футболу серед юнаків U-12, присвячений пам’яті загиблого морського піхотинця Дмитра Рудя. Цьогоріч за головний трофей змагаються вісім команд із Житомира, Києва, Харкова, Миколаєва, Вінниці, Донецька та Ковалівки.
Дмитро Рудь народився і виріс у Житомирі. З дитинства захоплювався футболом, а у 18 років добровольцем пішов на фронт. Служив стрільцем-санітаром 503-го окремого батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти. Загинув 16 травня 2018 року на Донеччині. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Перші матчі турніру стартували сьогодні, 26 серпня. Завтра команди продовжать груповий етап, а 28 серпня відбудуться півфінали, матчі за місця та фінал.
У Житомирі розпочався сьомий турнір з футболу серед юнаків U-12, присвячений пам’яті загиблого морського піхотинця Дмитра Рудя. Цьогоріч за головний трофей змагаються вісім команд із Житомира, Києва, Харкова, Миколаєва, Вінниці, Донецька та Ковалівки.
«Для мене це не просто футбол. Це футбол пам’яті, футбол пошани і вдячності за життя мого онука та всіх хлопців, які віддали своє життя», — сказала пані Людмила, бабуся Дмитра Рудя під час відкриття турніру.
Дмитро Рудь народився і виріс у Житомирі. З дитинства захоплювався футболом, а у 18 років добровольцем пішов на фронт. Служив стрільцем-санітаром 503-го окремого батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти. Загинув 16 травня 2018 року на Донеччині. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Перші матчі турніру стартували сьогодні, 26 серпня. Завтра команди продовжать груповий етап, а 28 серпня відбудуться півфінали, матчі за місця та фінал.
❤47🙏18👍6🤩1
ГРОМАДО!
У четвер, 27.08.2026р., Житомир прощатиметься із Героєм, який стояв на захисті України від ворожої навали рф і віддав життя за Батьківщину....
🕯️ ШЛЯМАР АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
22.02.1988 - 23.01.2025 рр.
15.00год - молитва за упокій та прощання у Михайлівському кафедральному соборі.
16.00год - прощання і поховання на Алеї Слави Корбутівського міського кладовища.
Світла пам'ять і вічна слава Герою!
У четвер, 27.08.2026р., Житомир прощатиметься із Героєм, який стояв на захисті України від ворожої навали рф і віддав життя за Батьківщину....
🕯️ ШЛЯМАР АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
22.02.1988 - 23.01.2025 рр.
15.00год - молитва за упокій та прощання у Михайлівському кафедральному соборі.
16.00год - прощання і поховання на Алеї Слави Корбутівського міського кладовища.
Світла пам'ять і вічна слава Герою!
😢212🙏57❤7🕊5
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
09:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання.
Пам’ятаємо кожного…
Пам’ятаємо кожного…
🙏89😢39❤2👎1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
В цей день загинули Герої
🕯Калька Віктор Васильович
13.10.1972 - 27.08.2022
🕯Топоров Сергій Олександрович
25.07.1972 - 27.08.2024
🕯Калька Віктор Васильович
13.10.1972 - 27.08.2022
🕯Топоров Сергій Олександрович
25.07.1972 - 27.08.2024
😢181🙏50🕊5❤2
Діти з Житомира повернулися з поїздки до Дортмунда
15 дітей із Житомира провели тиждень у місті-побратимі Дортмунді. З 8 до 15 серпня для них організували екскурсії, спортивні активності, зустрічі з німецькими ровесниками та багато часу для відпочинку. Це вже третій такий візит для дітей, чиї батьки перебувають у російському полоні, вважаються зниклими безвісти або загинули, захищаючи Україну.
Після повернення діти зустрілися, щоб разом переглянути фотографії, згадати найяскравіші моменти та поділитися враженнями. До зустрічі онлайн долучився Фабіан Цойх — координатор міської дипломатії Дортмунда, який супроводжував дітей під час поїздки.
У Дортмунді діти побували у пожежній частині, Вестфаленпарку та Муві-парку, тренувалися у футбольній академії BVB, займалися спортом і знайомилися з містом. Під час зустрічі після повернення вони розповідали, що запам’яталося найбільше: комусь — парк атракціонів, комусь — прогулянки, а комусь — нові знайомства.
15 дітей із Житомира провели тиждень у місті-побратимі Дортмунді. З 8 до 15 серпня для них організували екскурсії, спортивні активності, зустрічі з німецькими ровесниками та багато часу для відпочинку. Це вже третій такий візит для дітей, чиї батьки перебувають у російському полоні, вважаються зниклими безвісти або загинули, захищаючи Україну.
Після повернення діти зустрілися, щоб разом переглянути фотографії, згадати найяскравіші моменти та поділитися враженнями. До зустрічі онлайн долучився Фабіан Цойх — координатор міської дипломатії Дортмунда, який супроводжував дітей під час поїздки.
«Я щаслива була зараз переглянути ці фото, побачити, наскільки щасливі обличчя дітей. Мені дуже приємно, що все вдалося. Програма була цікава й насичена, і діти щодня були втомлені — це показник того, що їм було цікаво і круто», — розповіла Ольга Юрченко, зазначила директорка Центру соціальних служб.
У Дортмунді діти побували у пожежній частині, Вестфаленпарку та Муві-парку, тренувалися у футбольній академії BVB, займалися спортом і знайомилися з містом. Під час зустрічі після повернення вони розповідали, що запам’яталося найбільше: комусь — парк атракціонів, комусь — прогулянки, а комусь — нові знайомства.
❤31🙏15👎2👌2