Давно хотіла сказати.

Це не ок, якщо ви активно сидите в плітках, підтримуєте буллінг українців за скілл, стиль, і подібне.
Все, що я бачу, це те, що плітки нічим не кращі за росняві дно арти.
В більшості точно так само обсирають людей за малюнки, за те, що по думці рандомного чела у художника непривабливий стиль, чи за те що не подобається як людина малює, робить персонажу темну шкіру, використовує м'які пензлі і подібне.

Також не ок, якщо ви підтримуєте буллінг за те, що людям подобаються якісь фандоми, будь то навіть геншин чи хазбін.

Тому що, схоже, ви забули, хто наш справжній ворог.

Я проти всього російського, проти всього що вони створили чи до чого активно приклали руку, проти романтизації совка, росії, роснявих фандомів тощо.

Але інші фандоми, за які зараз йде травля наших людей, не мають до цього всього ніякого відношення, вони не були створені на росії і не приносять росні ніякого прибутку.

Так, у багатьох є роснява локалізація, тому що компанії дивляться в першу чергу на гроші, і для них роснява мова охоплює не тільки росію, але і інші росмовні країни (і по їх думці ми доречі теж до них відносимось, тому важливо ставити скрізь де можливо українську мову, щоб підіймати відсоток її використання).

Але багато наших людей, замість того, щоб об'єднатись і сворювати велике ком'юніті, підіймати нашу видимість, показувати що ми теж існуємо і що робити нашу локалізацію, чи співпрацювати з нами вигідно, тільки ходять і плюють ядом на всіх.

Дивіться, наскільки вам є діло до війни Ізраїля та Палестини? Ви репостите про це новини, збори, відміняєте компанії котрі співпрацюють з однією з цих країн? Ні.
Точно так само вестерни відносяться до нашої війни, вони ніколи цього не бачили і не переживали, вони побачать новини про війну, поспівчувають і підуть далі пити кофе в старбаксі.

Але наші вимагають, щоб у вестернів були думки тільки про нас, інакше йде відміна і буллінг.

І в результаті це поступово призводить до того, що ми відгороджуємось від всіх і створюємо свою токсичну бульбашку, з якої тікає багато кріейторів, і замість того, щоб робити контент українською, розвивати нашу культуру, видимість, вони переходять в англійську спільноту, тому що тут їм просто немає місця, бо замість того щоб спокійно розвиватись, більшість боїться що свої ж можуть в любий момент зжерти за навіть випадковий лайк.

2 роки. 10 років. 100 років. Тисячі. Скільки триває і триватиме ця війна — врешті неважливо, бо війна наша історична. Важливо, що ми обиратимемо зараз — здатись і вмерти, чи боротись і жити?

Свободу не отримують просто так, ми маємо її вибороти.

На десятий рік нашої війни з росіянами і другий рік повномасштабної вже майже все ясно і зрозуміло. Наша ціль лише одна і в нас немає іншого вибору, іншого шляху бути не може. Ми волелюбні за природою. Українці не здавалися і не підкорялися нікому і ніколи, хоч нас і нескінченно ламали. Ні тоді, ні цього разу ми не можемо зламатись, як би боляче нас не били. Ми все одно маємо йти далі, поки не здобудемо те, заради чого існуємо як нація. Це наша тяжка доля.

Я закликаю всіх пам’ятати, якого ви є походження, знати власну історію і знати та пам’ятати загиблих воїнів України, сила та мужність яких досі не дала нам померти.

І, якщо ви гідні цієї країни і свободи, якщо ви прагнете жити на цій землі – ви маєте це довести. Ми всі маємо це довести. Світові, ворогу, самім собі.

Продовжуйте боротись, допомагайте один одному і пам’ятайте, хто загинув за наше майбутнє.

Якщо ми будемо боротись — ми обов’язково будемо вільні.