Дуже приємний та емоційний огляд Невимовних Культів.
https://www.instagram.com/reel/DbVUAsvNVnD/?igsh=bDN5MXV6aGQ4amxw
Так, пишу
Так, скоро
Так, додав ще розділ.
https://www.instagram.com/reel/DbVUAsvNVnD/?igsh=bDN5MXV6aGQ4amxw
Так, пишу
Так, скоро
Так, додав ще розділ.
❤16
Forwarded from Owl’s reading vibes 📚
Чекала міжавторську збірку «Я бачу зло» саме через зірковий (для мене) авторський склад. І вона не просто перевершила всі мої очікування, а й відкрила декілька нових імен.
🤎 «Вереснені дівчата» — Серафима Біла
🤎 «Вулиця Куртелена» — Євгенія Кужавська
🤎 «Помста» — Євген Товстоног
🤎 «Діти-тіні» — Володимир Кузнєцов
🤎 «Кров, хрести і клей момент»— Дімка Прекрасний Ужасний
🤎 «Лабіринт» — Наталія Волошина
🤎 «Богом забуте місце» — Денис Лучук
💎 10/10 поставила без роздумів, потім подумала, і прийла до вас її радити. #OwlsBookWhispers
Збірка вийшла різною, але такою прекрасною. Десь зачаровує стилем, десь тримає інтригою та викликає огиду, а подекуди змушує замислитися над проблемами, які ми звикли не помічати. В художній формі набагато цікавіше та комфортніше знайомитися з жанром.
Маємо дві часові лінії у різних стилях. Перша — чуттєва, дещо романтична, моя улюблена, направду, бо жахає найбільше. За цим тонким відчуттям психології персонажа схожа на Кужавську. Друга — реалістичніша, жорстка, відверта, без цензури. Таке сміливе поєднання викликає в мене захват і розкриває історію з різних сторін. Мені подобається, коли автори граються з читачами через текст, викликаючи неочікувані емоції: від співчуття до захвату і до огиди.
Оповідання про мистецтво, а стиль авторки і є тим мистецтвом, яке чарує, вражає, розкриваючи нутро персонажа, його думки, відчуття — за ним цікаво спостерігати, навіть якщо він схиблений.
Ця інтерпретація ідеально розкриває історію. Чудовий детектив, мені дуже сподобався слідчий, його відданість роботі, жага довести справу до кінця та спокійно піти на заслужений відпочинок. Вже не вперше в оповіданнях помічаю таку душевність, вкладену автором в персонажів. Залюбки прочитала б окрему книжку про цього слідчого.
Хочеться відзначити увагу автора до деталей і кінематографічність описів. Завдяки цьому дуже добре відчуваються наслідки людської халатності, виснаженість суспільства в післявоєнний період і водночас сила небайдужості, яка зрештою стає початком змін. Оповідання викликає найбільше дискусій саме через масштабність заподіяних злочинів та сіру мораль.
Найбільше оповідання в збірці — це мені на новий рік, 8-ме березня і день народження. Мені сподобалося все: наскільки розкрита проблема дітей з неблагополучних сімей, залежності та кримінал, жага покинутих до звичайної людської любові та підтримки, якою б збоченною вона не була. А також боляче б'є під дих байдужість суспільства. Я ніби побувала в Одесі, яку не знаю, від якої мені стає лячно, але в реальність якої я повірила.
Справа про даркнетівські злочини з непередбачуваною кінцівкою вразила своєю жорстокістю. Тут найбільше тригерів(тварини, діти) . І тут міг би бути шалений розмах на екстримальний горор, але я рада, що такого не сталось, все-таки, збірка трукрайму. Дуже чекаю від пані авторки роман, а поки читаю вже третє оповідання.
Історія викликала в мене дуже суперечливі емоції, але потрапила однозначно в топ. Я одночасно ненавиділа головного героя і була в захваті від того, як він написаний. Це, мабуть, найвідбитіший і наймерзенніший слідчий у збірці. Він огидний настільки, що хочеться його прибити, але водночас не можеш зупинитись, бо страшенно цікаво, куди ж приведе його розслідування.
Збірка вийшла різною, але такою прекрасною. Десь зачаровує стилем, десь тримає інтригою та викликає огиду, а подекуди змушує замислитися над проблемами, які ми звикли не помічати. В художній формі набагато цікавіше та комфортніше знайомитися з жанром.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍6❤4
Forwarded from Owl’s reading vibes 📚
Даруємо міжавторську трукрайм збірку «Я бачу зло»
Умови зловісно прості та шалено прекрасні:
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4🔥3
А я нагадуюся, що нині будемо говорити про ще один роман Девіда Мітчела "Тисяча осеней Якоба де Зута"
Історичний роман, що відбувається в Японії наприкінці доби шьогуната Токугава. Події тут розгортаються навколо штучного острова Дедзіма, офіційної торговельної колонії Нідерландів в порту Нагасакі, і єдиної точки дотику західного світу з тодішнім Ніппоном.
У романі купа всього: зіткнення культур, безпринципність колоніального капіталізму, доба Просвітництва, мовні особливості, націоналізм, ізоляціонізм і питання особистої свободи людини в тій чи іншій культурі. Я дуже люблю Японію, зокрема її історію, тому щиро захоплююся об'ємом роботи, яку проробив Мітчел, працюючи над цим твором. Буду радий вас бачити, поспілкуватися і поділитися цікавинками, які проходять поміж рядків цієї чудової книги. І радо послухаю ваші враження про неї)
Зустрінемося в Книгарні старого Лева на Стрийській 200А о 19.00
Реєструватися можна тут:
https://forms.gle/nGpzeyNYXx5Yz8Tm6
Зареєстрованим учасникми - частування)
Історичний роман, що відбувається в Японії наприкінці доби шьогуната Токугава. Події тут розгортаються навколо штучного острова Дедзіма, офіційної торговельної колонії Нідерландів в порту Нагасакі, і єдиної точки дотику західного світу з тодішнім Ніппоном.
У романі купа всього: зіткнення культур, безпринципність колоніального капіталізму, доба Просвітництва, мовні особливості, націоналізм, ізоляціонізм і питання особистої свободи людини в тій чи іншій культурі. Я дуже люблю Японію, зокрема її історію, тому щиро захоплююся об'ємом роботи, яку проробив Мітчел, працюючи над цим твором. Буду радий вас бачити, поспілкуватися і поділитися цікавинками, які проходять поміж рядків цієї чудової книги. І радо послухаю ваші враження про неї)
Зустрінемося в Книгарні старого Лева на Стрийській 200А о 19.00
Реєструватися можна тут:
https://forms.gle/nGpzeyNYXx5Yz8Tm6
Зареєстрованим учасникми - частування)
❤6
Серпень поволі вступає в свої права. Спека вже почувається втомою, а зелень припадає пилом і поволі жовтіє під невмолимим сонцем. Довгі вечори сповнені задухи, але десь на обрії вже відчувається крихкість цього моменту й несвідома обіцянка осені, прохолодної, прозорої та бездоонно-блакитної.
Але поки ця обіцянка лишається лише безголосим відлунням на межі чуття, саме час замислитися про відпустку, хіба ні?
Але поки ця обіцянка лишається лише безголосим відлунням на межі чуття, саме час замислитися про відпустку, хіба ні?
❤9👍4⚡1
А тепер недільним ранком не гріх і позвітувати.
Бійцям СБС приїхав новий пульт, і на додачу - нові шкари для одного з новобранців. Прикордонникам вирушили два Starlink Mini. Зайняло певний час належне оформлення допомоги, оскільки зараз усі Starlink мають офіційно бути поставлені на облік і додані до білого списку.
На решту збору закупив трохи протидимних масок (14 штук) і відправив хлопцям в Краматорськ. Маски зараз потрібні через те, що ворог постійно обстрілює місто, і рятувальні роботи не зупиняються ні на мить. Таких масок треба ще, тому я відкрив ще одну невеличку банку, щоб докупити ще хоча б 30 штук.
Ось банка для масок:
https://send.monobank.ua/jar/5WnML5XHnf
Бійцям СБС приїхав новий пульт, і на додачу - нові шкари для одного з новобранців. Прикордонникам вирушили два Starlink Mini. Зайняло певний час належне оформлення допомоги, оскільки зараз усі Starlink мають офіційно бути поставлені на облік і додані до білого списку.
На решту збору закупив трохи протидимних масок (14 штук) і відправив хлопцям в Краматорськ. Маски зараз потрібні через те, що ворог постійно обстрілює місто, і рятувальні роботи не зупиняються ні на мить. Таких масок треба ще, тому я відкрив ще одну невеличку банку, щоб докупити ще хоча б 30 штук.
Ось банка для масок:
https://send.monobank.ua/jar/5WnML5XHnf
❤8👍2🔥2
Forwarded from Пані Лі
Сьогодні дочитала «Пісні світанку». І тільки перегорнувши останню сторінку зрозуміла, наскільки точною є назва цієї збірки.
Усі 11 оповідань дуже різні за настроєм, стилем, але їх об’єднує одне – майже кожне так чи інакше говорить про наш досвід війни. Іноді прямо, іноді через міфи, фантастику чи альтернативну історію.
Коротко про деякі з опо:
🖤 «Захисник живих»
Без перебільшення – моє улюблене оповідання збірки.
Це історія про любов, яка не вміє відпускати. Про те, як ми міцно тримаємося за тих, кого вже немає. І про найбільшу любов, коли розуміємо, що треба дозволити іншому піти, а собі нарешті повернутися до життя.
🖤 «Донька Марени»
Парадоксально, але це чи не найменш улюблене моє оповідання. І водночас одне з найбільш багатошарових.
Тут про тих, хто дивиться на чуже горе з-за власних мурів і переконує себе, що достатньо ще трохи зміцнити кордони і біда омине їх. Мені дуже сподобалася ця алюзія.
Але саме оповідання залишилося для мене занадто щільним. Воно вміщує в кілька сторінок стільки сенсів, що мені банально забракло простору, аби за нього зачепитися.
🖤 «Кант надії»
Напевно, найважче і водночас найсвітліше оповідання.
Тут окупація показана не лише як захоплення території. Насамперед це спроба змусити людей перестати вірити, що майбутнє взагалі можливе. Дуже сподобалася арка сестри, яка спочатку просто хотіла тихо пережити все це, а врешті сама стала людиною, що продовжила справу інших. Саме тому фінал, як на мене, працює так добре. Не тому, що обіцяє щасливий кінець, а тому, що залишає місце для надії.
🖤 «Кордон»
Дуже сподобалося, що це оповідання говорить не стільки про державний кордон, скільки про людський.
Про те, як легко, опинившись по інший бік, зробити вигляд, що війна тебе більше не стосується. І про те, як швидко стирається межа між бажанням урятувати себе й байдужістю до тих, хто залишився.
🖤 «Кістяні голки»
Те оповідання, яке найменше торкнулось мене особисто (і це певно добре). Бо обговоривши його з подругою я зрозуміла наскільки це цінно, що авторка говорить про селфхарм без спрощень і моралізаторства. Це одна з тих історій, де вигаданий світ допомагає говорити про цілком реальні речі.
🖤 «Голодна коса»
Дуже кайфовий містичний детектив із лавкрафтівськими вайбами.
Найцікавішим для мене виявилося навіть не саме розслідування, а те, як історія показує механіку культів. Людьми не завжди керують силою, іноді достатньо дати пояснення їхнім страхам і вони зроблять усе самі. Єдине, чого мені не вистачило – ще трохи часу в цьому світі, щоб більше пройнятися цією атмосферою безвиході.
🖤 «Пір’я»
Мабуть, оповідання, яке найсильніше говорить про нас сьогодні.
Фізичні зміни героїв тут читаються як дуже влучна метафора того, що війна робить із людьми. Ми всі змінилися. Просто не в кожного ці зміни видно з першого погляду.
🖤 «1919. Легіон»
Дуже цікавий мікс українських Визвольних змагань і скандинавської міфології. Уже епіграф із Völuspá натякає, що попереду буде свій Рагнарок. Думаю, це оповідання найбільше оцінять ті, хто любить історичне військове фентезі.
✨ Загалом «Пісні світанку» дуже приємно здивували. Я рідко знаходжу збірки, у яких мені хочеться окремо згадати майже кожне оповідання, але тут саме так і сталося. Якісь історії зачепили сильніше, якісь менше, проте всі вони разом складаються в дуже цілісну розмову про те, що сьогодні болить нам найбільше.
Усі 11 оповідань дуже різні за настроєм, стилем, але їх об’єднує одне – майже кожне так чи інакше говорить про наш досвід війни. Іноді прямо, іноді через міфи, фантастику чи альтернативну історію.
Коротко про деякі з опо:
🖤 «Захисник живих»
Без перебільшення – моє улюблене оповідання збірки.
Це історія про любов, яка не вміє відпускати. Про те, як ми міцно тримаємося за тих, кого вже немає. І про найбільшу любов, коли розуміємо, що треба дозволити іншому піти, а собі нарешті повернутися до життя.
🖤 «Донька Марени»
Парадоксально, але це чи не найменш улюблене моє оповідання. І водночас одне з найбільш багатошарових.
Тут про тих, хто дивиться на чуже горе з-за власних мурів і переконує себе, що достатньо ще трохи зміцнити кордони і біда омине їх. Мені дуже сподобалася ця алюзія.
Але саме оповідання залишилося для мене занадто щільним. Воно вміщує в кілька сторінок стільки сенсів, що мені банально забракло простору, аби за нього зачепитися.
🖤 «Кант надії»
Напевно, найважче і водночас найсвітліше оповідання.
Тут окупація показана не лише як захоплення території. Насамперед це спроба змусити людей перестати вірити, що майбутнє взагалі можливе. Дуже сподобалася арка сестри, яка спочатку просто хотіла тихо пережити все це, а врешті сама стала людиною, що продовжила справу інших. Саме тому фінал, як на мене, працює так добре. Не тому, що обіцяє щасливий кінець, а тому, що залишає місце для надії.
🖤 «Кордон»
Дуже сподобалося, що це оповідання говорить не стільки про державний кордон, скільки про людський.
Про те, як легко, опинившись по інший бік, зробити вигляд, що війна тебе більше не стосується. І про те, як швидко стирається межа між бажанням урятувати себе й байдужістю до тих, хто залишився.
🖤 «Кістяні голки»
Те оповідання, яке найменше торкнулось мене особисто (і це певно добре). Бо обговоривши його з подругою я зрозуміла наскільки це цінно, що авторка говорить про селфхарм без спрощень і моралізаторства. Це одна з тих історій, де вигаданий світ допомагає говорити про цілком реальні речі.
🖤 «Голодна коса»
Дуже кайфовий містичний детектив із лавкрафтівськими вайбами.
Найцікавішим для мене виявилося навіть не саме розслідування, а те, як історія показує механіку культів. Людьми не завжди керують силою, іноді достатньо дати пояснення їхнім страхам і вони зроблять усе самі. Єдине, чого мені не вистачило – ще трохи часу в цьому світі, щоб більше пройнятися цією атмосферою безвиході.
🖤 «Пір’я»
Мабуть, оповідання, яке найсильніше говорить про нас сьогодні.
Фізичні зміни героїв тут читаються як дуже влучна метафора того, що війна робить із людьми. Ми всі змінилися. Просто не в кожного ці зміни видно з першого погляду.
🖤 «1919. Легіон»
Дуже цікавий мікс українських Визвольних змагань і скандинавської міфології. Уже епіграф із Völuspá натякає, що попереду буде свій Рагнарок. Думаю, це оповідання найбільше оцінять ті, хто любить історичне військове фентезі.
✨ Загалом «Пісні світанку» дуже приємно здивували. Я рідко знаходжу збірки, у яких мені хочеться окремо згадати майже кожне оповідання, але тут саме так і сталося. Якісь історії зачепили сильніше, якісь менше, проте всі вони разом складаються в дуже цілісну розмову про те, що сьогодні болить нам найбільше.
❤7👾2🔥1
Ви всі, мабуть, вже чули, що сталося 1 серпня. Росіяни вдарили по харківському логістичному центру корпорації "Ранок", одного з найбільших українських видавців. Пожежа досі триває; у вогні плавляться сталеві опори стін, а бетон від жару перетворюється на кришво, 8 мільйонів книг знищено у вогні.
Це без перебільшення — трагедія. Найбільший удар по книжковій сфері за весь час війни. Відновитися після такого буде вкрай важко. І це удар не лише по бізнесу. Бо за бізнесом стоять люди, сотні людей, що працювали в цій сфері. В тому числі, автори: відомі і дебютанти, чоловіки і жінки, молоді і старші, ті, що вже знайшли себе в цьому, і ті, хто тільки відчув себе частиною цього простору. Книги — це не тільки товар, продукт, проєкт. Книги — це культурний шар, який ми лишаємо за собою. Це зліпок нас із вами, наших бажань, захоплень, тривог, любові, страхів.
Серед інших згоріли наклади трьох книжок, до яких я доклався, як автор:
це "Легендарій міських див", другий том антології сучасних рітелінгів казок, де кожний з авторів переніс дію казки у своє рідне місто.
це "Дари волхвів" — шикарна антологія різдвяних історій від класиків до сучасників, шістнадцять мов, більше тридцяти оповідань.
це "Я бачу зло", збірка тру-крайм оповідань, унікальне в своєму роді видання, що поєднує документалістику і художню літературу.
Усі ці книги вийшли цього року і лише почали свій шлях до читачів. Тепер, їх лишилося геть небагато, і невідомо, коли вони повернуться. І це — лише крапля серед 28000 (двадцяти восьми тисяч!) видань, які жорстокий ворог забрав у нас, позбавивши нас права читати нашою мовою. Вкотре прагнучи заборонити нам бути собою.
Зайдіть на сайт Ранку, або у книгарню поблизу вас, або на інстаграм-сторінку Readberry або Жорж та замовте (або передзамовте) будь-яку книгу, яка буде вам до смаку. Їх там багато, вони різні, і вам буде з ого вибрати.
Або, якщо не хочете купувати, можете просто закинути трохи гривень на рахунок "Ранку"
IBAN: UA263052990000026009035907860
ПАТ КБ «ПриватБанк»
Це без перебільшення — трагедія. Найбільший удар по книжковій сфері за весь час війни. Відновитися після такого буде вкрай важко. І це удар не лише по бізнесу. Бо за бізнесом стоять люди, сотні людей, що працювали в цій сфері. В тому числі, автори: відомі і дебютанти, чоловіки і жінки, молоді і старші, ті, що вже знайшли себе в цьому, і ті, хто тільки відчув себе частиною цього простору. Книги — це не тільки товар, продукт, проєкт. Книги — це культурний шар, який ми лишаємо за собою. Це зліпок нас із вами, наших бажань, захоплень, тривог, любові, страхів.
Серед інших згоріли наклади трьох книжок, до яких я доклався, як автор:
це "Легендарій міських див", другий том антології сучасних рітелінгів казок, де кожний з авторів переніс дію казки у своє рідне місто.
це "Дари волхвів" — шикарна антологія різдвяних історій від класиків до сучасників, шістнадцять мов, більше тридцяти оповідань.
це "Я бачу зло", збірка тру-крайм оповідань, унікальне в своєму роді видання, що поєднує документалістику і художню літературу.
Усі ці книги вийшли цього року і лише почали свій шлях до читачів. Тепер, їх лишилося геть небагато, і невідомо, коли вони повернуться. І це — лише крапля серед 28000 (двадцяти восьми тисяч!) видань, які жорстокий ворог забрав у нас, позбавивши нас права читати нашою мовою. Вкотре прагнучи заборонити нам бути собою.
Зайдіть на сайт Ранку, або у книгарню поблизу вас, або на інстаграм-сторінку Readberry або Жорж та замовте (або передзамовте) будь-яку книгу, яка буде вам до смаку. Їх там багато, вони різні, і вам буде з ого вибрати.
Або, якщо не хочете купувати, можете просто закинути трохи гривень на рахунок "Ранку"
IBAN: UA263052990000026009035907860
ПАТ КБ «ПриватБанк»
💔13❤2
І раптом ви не знали: ось справжнє обличчя "вєлікой рускай культури". І не треба мені, бляха, казати, що ми теж палимо їхні труси і пилососи на складах WB. Я втратив дім задовго до того, як запалав перший склад на території росії. Мої друзі гинули на війні ще до того, як русня стидливо визнала, що вона таки з нами воює. Це — не результат наших дій. Це — результат їхніх дій. А ми лише не даємо їм перетворити усю нашу землю на це. На порожні, вигорілі міста-привиди.
❤14😭6👍4🔥1
Ну і наостанок — оце мій counter spell тим андрофагам з півночі, яких помилково хтось приймає за людей.
Я каліка, й користі у війську з мене не буде. Але усі ці роки я допомагав і буду допомагати хлопцям і дівчатам, які випалють цю людоподібну заразу. Завдяки вам ми дозбирали гроші на маси, і вже завтра вони їдуть хлопцям у Крамаху. Старлінки вже на місці, лишилося дозбирати на мавік. Ну, а далі буде видно. Не було ще такого дня за останні п'ять років, щоб в мене не було активного збору. Не було ще такого дня, щоб я не намагався щось намутити, переслати, передати, дістати. Все це я роблю разом із вами і завдяки вам. Я знаю, що це небагато. Але якщо наша допомога зробить легшим бодай один день одного воїна на ЛБЗ — то все це вже не даремно.
Я каліка, й користі у війську з мене не буде. Але усі ці роки я допомагав і буду допомагати хлопцям і дівчатам, які випалють цю людоподібну заразу. Завдяки вам ми дозбирали гроші на маси, і вже завтра вони їдуть хлопцям у Крамаху. Старлінки вже на місці, лишилося дозбирати на мавік. Ну, а далі буде видно. Не було ще такого дня за останні п'ять років, щоб в мене не було активного збору. Не було ще такого дня, щоб я не намагався щось намутити, переслати, передати, дістати. Все це я роблю разом із вами і завдяки вам. Я знаю, що це небагато. Але якщо наша допомога зробить легшим бодай один день одного воїна на ЛБЗ — то все це вже не даремно.
❤32🔥4
Forwarded from Укрліт!
Любодрузі,
як ви можете здогадатися з попередніх постів, настрій не супір, так що я прагну повернутися до перевірених способів його підняти.
А саме — до марафону (бо давно не було і бо люблю).
📚Що читатимемо?
Міжавторську збірку оповідань "Панічна атака". Біль, страхи, пітьма та інша бідося від "Бабая", щоб, знаєте, приємно відпочити в цьому розвалі.
❓Як працює марафон?
Раз на 2-3 дні (дивіться графік) на каналі буде з'являтися допис про певне оповідання. У коментарях ви можете висловити свої враження, посперечатися, поділитися асоціаціями тощо.
Запасайтеся книжкою протягом цього тижня — у понеділок починаємо.
🤔У чому фан?
Це книжковий клуб, розтягнений у часі, досвід спільночитання, зрештою, знак припасти до прекрасного й страшного, на який ви чекали.
Так що запрошую, всьо безплатно (крім самої книжки). Панікуймо разом.
#панічний_марафон
як ви можете здогадатися з попередніх постів, настрій не супір, так що я прагну повернутися до перевірених способів його підняти.
А саме — до марафону (бо давно не було і бо люблю).
📚Що читатимемо?
Міжавторську збірку оповідань "Панічна атака". Біль, страхи, пітьма та інша бідося від "Бабая", щоб, знаєте, приємно відпочити в цьому розвалі.
❓Як працює марафон?
Раз на 2-3 дні (дивіться графік) на каналі буде з'являтися допис про певне оповідання. У коментарях ви можете висловити свої враження, посперечатися, поділитися асоціаціями тощо.
Запасайтеся книжкою протягом цього тижня — у понеділок починаємо.
🤔У чому фан?
Це книжковий клуб, розтягнений у часі, досвід спільночитання, зрештою, знак припасти до прекрасного й страшного, на який ви чекали.
Так що запрошую, всьо безплатно (крім самої книжки). Панікуймо разом.
#панічний_марафон
❤10