Трістіан Тцара - батько дадаїзму. Поет, абсурдист, активіст. Можна сказати, що саме він став визначаю фігурою у формуванні модернізму як такого (маю на увазі такого, який ми знаємо).

Для тих кому цікаво прочитати його тексти, залишаю PDF його культової книги "7 маніфестів DADA".

Я не хочу випрошувати любові. Я не хочу вимолювати її на колінах ніби ти найвищий Бог зі всього Пантеону. Я не хочу щодня просити тебе про увагу, благати про кілька нещасних годин зі мною. Я не хочу, щоб ти мене соромився. Соромився бо я навчилась бути (з) собою, замість того щоб стати такою як. Тобі відомі. Знайомі твої любові. Як чорно від того, що душа моя обрала бути з тобою.

Образа металевого кольору врізається мені у шкіру. Ненависть чорного кольору розрізає мої судини. Холодний вітер твого голосу роздуває мою віру і зносить з шаленою швидкістю. В могилу. Нашу. Мою. Твою. В могилу алфавіту з трьома крапками замість однієї.

Часто думаю про те, що найбільший мій ворог - я сама, а Die Depression ist mein bester Freund.

Цікаво, що у голові зʼявилась нова мова. Яку я на початку навіть не дуже розуміла. А зараз час від часу проскакують речення. Глибокі як для людини, яка мову не вчить. Німецька може дійсно створена для літератури. Цікаво, що буде далі зі мною у цій подорожі.

Щоразу все далі на Захід. Щоразу все більше моє «Я» губиться у буквах і звуках. У історіях розбитих сердець, і у історіях зцілень цих сердець.

У розмові зі своїм психіатром я поділилась, що приїхала до Відня, бо закохалась у «віденця». Вона загадково посміхнулась, і по-жіночому солідарно сказала, що я не перша така. І напевно не остання. А потім пожартувала, що не хвилюйся, у Відні багато хлопців. І втішила мене, що у мене немає біполярного розладу, але треба купити лампу. Ніби я дійсно психічно хвора.

Це тоді, коли стається такий злам після якого важко зібратись. Ніби весь світ зруйнувався і ти намагаєшся зібрати його знов, але уламки розрізають руки. І ти повертаєшся додому, але ніби ніколи вдома не був. Це ніби ти цілуєш руки, які ніколи не любив. Це ніби ти одягаєш одяг, тоді, коли маєш робити навпаки. Це тоді, коли любиш знову, хоча кілька тисячоліть цього не робив. Це тоді, коли все навколо стає світлим. Як колір очей твоїх.

Нещодавно одна людина запитала мене: «Що б я порадила своїй дочці, якби вона у мене була»? Спочатку це питання загнало мене у ступор, але сьогодні, прокинувшись з важким похміллям і холодним серцем, я б сказала своїй дочці:

ніколи не сприймай чоловіків серйозно.

У мене творча криза, а публікувати в Телеграм свої тексти мені більше не дуже цікаво. Тому питання на засипку: чи читали би Ви мої публікаціі на іншій платформі і якщо так, то на якій? Буду дуже вдячна за коментарі 👇🏻❤️

Ну, ну рєбзі, де ваша активність?

❗️❕❗️❕УВАГА! 24 ЖОВТНЯ,18:00 ======== Я ЗНОВУ ОРГАНІЗОВУЮ ІВЕНТ.

Фільмовий. Поетичний. Музичний. У типово віденському театрі!

Запишіть поки дату, а всі деталі - потім ❤️

Соціальні мережі змушують людство деградувати. Ми невпинно котимось назад до Середньовіччя. Іронічно, що констатувати факт вже невідворотного доводиться у цій же соціальній мережі. Це ніби підписувати довідку про смерть на кардіограмі.

Незнайомцю, котрий допоміг знайти вихід із Київського метро у 2013 чи живий ще ти? Водіє, який підвіз мене автостоп із Хмельницького до Острога у 2015, чи живий ще ти? Чоловіче, котрий дав гроші на туалет на українсько-польському кордоні у 2017, чи живий ще ти?

Чи живі, чи щасливі і усміхнені всі випадкові незнайомці, котрі з дивних причин вирішили допомогти просто так, без причини?…

Уривок із моєї нової short novel «те, як я померла» …. 👇🏻

«Щоб любити його мені доводилось їсти щавель і кропиву тільки би не поміститись у плащ свого віку…. |||| …. Мертва тиша задзвеніла в моїх вухах церковним дзвоном. З моїх пальців полилась хижа кров. Із мого тіла вилітати клопи і жуки. Я розчинялась повільно. Секунда за секундою. Поки не стала квіткою із червоними пелюстками. Нарешті вільною».

Новий пост на каналі: http://buymeacoffee.com/stasiagarus

🔗 https://youtu.be/sRvCN55HYI4?si=Vs2VVPaAsQ-480sM

Чекатиму на ваші коментарі та думки щодо нашого першого перформансу 🫦✨

Хто у Відні?! Запрошую на останній KVARTYRNYK цього року!

Стиль: Різдвяний нуар 🫦

Дата: 19 грудня о 19:00.
Адреса: Burggasse 71, 1070 Wien

Повна програма: https://ateliertheater.wien/events/kvartyrnyk-3/

Чомусь до нього я дуже холодна. Несправедливо холодна. Хоча мої почуття, як би я їх не приховувала, вони є і десь дуже глибоко в мені засіли. Якось аж незвичайно сказати, що вперше мені хочеться бути з людиною, а не втікати від неї за тисячі кілометрів.

Але я не можу запустити в собі цю машину любові. Чи то машини стосунків. Вона заржавіла і при спробах її увімкнути, вона видає тільки передсмертні кашлі. А я ж видаюсь припадочною психопаткою, яка просто не може розібратись із своїми демонами (хоча це не жарт).

До відсутності усього найважливішого можна звикнути. А я здається я хронічно підсіла на свободу. Тільки до відсутності її у моєму житті я звикнути не можу.