Грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, які зникли безвісти, виплачується за їхньою заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Виплата здійснюється, якщо заява надійшла до військової частини (установи, організації):
🔻 до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
🔻 протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до оголошення їх померлими або скасування судового рішення про визнання безвісно відсутніми.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті, якщо:
🔗 заява подана неналежними особами;
🔗 подані не всі необхідні документи;
🔗 порушені встановлені строки подання заяви;
🔗 є інформація щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв’язку з поданням не всіх документів не позбавляє заявників права звернутися до командира військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржене в судовому порядку.
У разі неправомірної відмови у виплаті грошового забезпечення необхідно звертатися з позовною заявою до окружних адміністративних судів.
Грошове забезпечення виплачується з дня зникнення безвісти до повного з’ясування обставин або визнання військових безвісно відсутніми чи померлими. Грошове забезпечення виплачується не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата здійснюється, якщо заява надійшла до військової частини (установи, організації):
🔻 до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
🔻 протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до оголошення їх померлими або скасування судового рішення про визнання безвісно відсутніми.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті, якщо:
🔗 заява подана неналежними особами;
🔗 подані не всі необхідні документи;
🔗 порушені встановлені строки подання заяви;
🔗 є інформація щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв’язку з поданням не всіх документів не позбавляє заявників права звернутися до командира військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржене в судовому порядку.
У разі неправомірної відмови у виплаті грошового забезпечення необхідно звертатися з позовною заявою до окружних адміністративних судів.
Грошове забезпечення виплачується з дня зникнення безвісти до повного з’ясування обставин або визнання військових безвісно відсутніми чи померлими. Грошове забезпечення виплачується не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Прийнята Постанова КМУ від 08 травня 2024 р. № 520, яка вносить зміни до Порядку бронювання військовозобов’язаних під час дії воєнного стану.
Передбачається окремий порядок подання підприємствами, установами і організаціями, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг для потреб Збройних Сил, списків військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та воєнний час. Відтепер їх подаватимуть лише до Міноборони.
Крім цього, усі повноваження за цим порядком бронювання з Генштабу ЗСУ передаються Міноборони.
Оскільки інформацію Міноборони отримуватиме напряму, для підприємств, які забезпечують потреби ЗСУ, не буде діяти норма щодо перевірки списків та передачі їх протягом 5 днів на погодження МОУ. Також Прийнята Постанова КМУ від 07 травня 2024 р. № 516, яка передбачає, що строки дії відстрочок, наданих військовозобов’язаним рішеннями Міністерства економіки згідно із постановою КМУ від 27.01.2023 р. № 76, які НЕ закінчилися на день прийняття цієї постанови, продовжуються автоматично на 1 місяць.
⚠️ Важливо ⚠️ Ця постанова стосується лише заброньованих, а не всіх, хто отримав відстрочку відповідно до ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Передбачається окремий порядок подання підприємствами, установами і організаціями, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг для потреб Збройних Сил, списків військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та воєнний час. Відтепер їх подаватимуть лише до Міноборони.
Крім цього, усі повноваження за цим порядком бронювання з Генштабу ЗСУ передаються Міноборони.
Оскільки інформацію Міноборони отримуватиме напряму, для підприємств, які забезпечують потреби ЗСУ, не буде діяти норма щодо перевірки списків та передачі їх протягом 5 днів на погодження МОУ. Також Прийнята Постанова КМУ від 07 травня 2024 р. № 516, яка передбачає, що строки дії відстрочок, наданих військовозобов’язаним рішеннями Міністерства економіки згідно із постановою КМУ від 27.01.2023 р. № 76, які НЕ закінчилися на день прийняття цієї постанови, продовжуються автоматично на 1 місяць.
⚠️ Важливо ⚠️ Ця постанова стосується лише заброньованих, а не всіх, хто отримав відстрочку відповідно до ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Рішення Верховного Cуду: дитина загиблого військовослужбовця, зачата за життя батька, а народжена після його смерті, має право на отримання частки ОГД
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 10 травня 2024 року ухвалив рішення про те, що дитина загиблого військовослужбовця, зачата за життя батька, а народжена після його смерті, має право на отримання частки одноразової грошової допомоги (ОГД).
У справі, яка розглядалася, в інтересах малолітньої дитини мати звернулася до суду з позовом про оскарження відмови МОУ у виплаті одноразової грошової допомоги. Міноборони свою відмову мотивувало тим, що право на одержання частки ОГД визначається на дату смерті військовослужбовця, а дитина, яка народилася після смерті батька, такого права не набула.
Суд першої інстанції ухвалив рішення, у якому визнав право дитини на одержання частки ОГД. Апеляційний суд погодився з такою позицією. Однак МОУ оскаржило судові рішення в касаційному порядку.
🔍 Переглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що підхід Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» дитині, зачатій за життя загиблого (померлого) та народженій після його смерті, є соціально несправедливим.
Статус ненародженої дитини як суб’єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і в правовідносинах, пов’язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) батька, на отримання одноразової грошової допомоги.
Верховний Суд вказав, що висновок МОУ про те, що дитина загиблого військовослужбовця, яка народилася після його смерті, не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», основним принципам охорони дитинства, а саме рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов’язанням держави згідно зі ст. 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
‼️ У результаті Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій та дійшов висновку, що дитина загиблого військовослужбовця, у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.
Джерело: Постанова КАС ВС від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 10 травня 2024 року ухвалив рішення про те, що дитина загиблого військовослужбовця, зачата за життя батька, а народжена після його смерті, має право на отримання частки одноразової грошової допомоги (ОГД).
У справі, яка розглядалася, в інтересах малолітньої дитини мати звернулася до суду з позовом про оскарження відмови МОУ у виплаті одноразової грошової допомоги. Міноборони свою відмову мотивувало тим, що право на одержання частки ОГД визначається на дату смерті військовослужбовця, а дитина, яка народилася після смерті батька, такого права не набула.
Суд першої інстанції ухвалив рішення, у якому визнав право дитини на одержання частки ОГД. Апеляційний суд погодився з такою позицією. Однак МОУ оскаржило судові рішення в касаційному порядку.
🔍 Переглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що підхід Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» дитині, зачатій за життя загиблого (померлого) та народженій після його смерті, є соціально несправедливим.
Статус ненародженої дитини як суб’єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і в правовідносинах, пов’язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) батька, на отримання одноразової грошової допомоги.
Верховний Суд вказав, що висновок МОУ про те, що дитина загиблого військовослужбовця, яка народилася після його смерті, не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», основним принципам охорони дитинства, а саме рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов’язанням держави згідно зі ст. 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
‼️ У результаті Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій та дійшов висновку, що дитина загиблого військовослужбовця, у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.
Джерело: Постанова КАС ВС від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23.
Закон пропонує зміни підстав для відстрочки від призову під час мобілізації. Відтепер матимуть право на відстрочку:
1) заброньовані на період мобілізації;
2) особи з інвалідністю;
3) визнані ВЛК тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін 6–12 місяців;
4) жінки та чоловіки, які утримують 3 і більше дітей до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів за 3 місяці;
5) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) до 18 років, якщо другий з батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання в місцях позбавлення волі, а також коли самостійно виховує та утримує дитину або запис про батька дитини здійснено зі слів матері;
6) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
7) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим ЛКК, але якій не встановлено інвалідність;
8) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, визнана особою з інвалідністю I чи II групи;
9) усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
10) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і немає інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком МСЕК чи ЛКК потребують постійного догляду;
11) опікун особи, визнаної судом недієздатною;
12) які мають дружину (чоловіка) з інвалідністю І чи ІІ групи;
13) які мають дружину (чоловіка) з інвалідністю ІІІ групи внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності в особи з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
14) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, або одного з батьків дружини (чоловіка) з інвалідністю І чи ІІ групи за відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами із інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі); у разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи може лише одна особа із числа військовозобов'язаних за вибором особи з інвалідністю;
15) члени сім’ї 2 ступеня споріднення особи з інвалідністю I або ІІ групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї 1 ступеня споріднення або якщо члени сім’ї 1 ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров’я); за відсутності членів сім’ї 1 та 2 ступеня споріднення — члени сім’ї 3 ступеня споріднення особи з інвалідністю I або ІІ групи;
2) особи з інвалідністю;
3) визнані ВЛК тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін 6–12 місяців;
4) жінки та чоловіки, які утримують 3 і більше дітей до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів за 3 місяці;
5) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) до 18 років, якщо другий з батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання в місцях позбавлення волі, а також коли самостійно виховує та утримує дитину або запис про батька дитини здійснено зі слів матері;
6) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
7) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим ЛКК, але якій не встановлено інвалідність;
8) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, визнана особою з інвалідністю I чи II групи;
9) усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
10) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і немає інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком МСЕК чи ЛКК потребують постійного догляду;
11) опікун особи, визнаної судом недієздатною;
12) які мають дружину (чоловіка) з інвалідністю І чи ІІ групи;
13) які мають дружину (чоловіка) з інвалідністю ІІІ групи внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності в особи з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
14) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, або одного з батьків дружини (чоловіка) з інвалідністю І чи ІІ групи за відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами із інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі); у разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи може лише одна особа із числа військовозобов'язаних за вибором особи з інвалідністю;
15) члени сім’ї 2 ступеня споріднення особи з інвалідністю I або ІІ групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї 1 ступеня споріднення або якщо члени сім’ї 1 ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров’я); за відсутності членів сім’ї 1 та 2 ступеня споріднення — члени сім’ї 3 ступеня споріднення особи з інвалідністю I або ІІ групи;
16) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу;
17) керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
18) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
19) судді, судді КСУ, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник Служби дисциплінарних інспекторів ВРП, його заступник, дисциплінарні інспектори ВРП;
20) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
21) Голова та інші члени Рахункової палати;
22) працівники органів військового управління (органів управління), військових частин МОУ, ЗСУ, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, НГУ, ДПСУ, Управління державної охорони України, апарату МВС, експерти установ експертної служби МВС;
23) дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, МЗС, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;
24) державні службовці, які готують висновки до проєктів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, ВРУ та КМУ;
25) інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
17) керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
18) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
19) судді, судді КСУ, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник Служби дисциплінарних інспекторів ВРП, його заступник, дисциплінарні інспектори ВРП;
20) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
21) Голова та інші члени Рахункової палати;
22) працівники органів військового управління (органів управління), військових частин МОУ, ЗСУ, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, НГУ, ДПСУ, Управління державної охорони України, апарату МВС, експерти установ експертної служби МВС;
23) дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, МЗС, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;
24) державні службовці, які готують висновки до проєктів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, ВРУ та КМУ;
25) інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період НЕ підлягають також:
1. Здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою і здобувають рівень освіти, вищий за раніше здобутий, у послідовності, визначеній у частині другій статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти та зараховані на навчання до інтернатури;
Рівні освіти та їх послідовність:
- дошкільна освіта;
- початкова освіта;
- базова середня освіта;
- профільна середня освіта;
- перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- фахова передвища освіта;
- початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
- перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
- другий (магістерський) рівень вищої освіти;
- третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
2. Наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови, що вони працюють у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
3. Жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
- військовослужбовців або працівників військових формувань, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО в період її проведення;
- працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення АТО та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення АТО безпосередньо в районах та у період її проведення;
- осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО в період її проведення у складі добровольчих формувань, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу військових формувань та правоохоронних органів;
- осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, які не були включені до складу військових формувань та правоохоронних органів, але виконували завдання АТО у взаємодії з ними;
4. Жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
5. Члени сімей (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року).
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації також:
1. Здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою і здобувають рівень освіти, вищий за раніше здобутий, у послідовності, визначеній у частині другій статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти та зараховані на навчання до інтернатури;
Рівні освіти та їх послідовність:
- дошкільна освіта;
- початкова освіта;
- базова середня освіта;
- профільна середня освіта;
- перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- фахова передвища освіта;
- початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
- перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
- другий (магістерський) рівень вищої освіти;
- третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
2. Наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови, що вони працюють у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
3. Жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
- військовослужбовців або працівників військових формувань, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО в період її проведення;
- працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення АТО та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення АТО безпосередньо в районах та у період її проведення;
- осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО в період її проведення у складі добровольчих формувань, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу військових формувань та правоохоронних органів;
- осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, які не були включені до складу військових формувань та правоохоронних органів, але виконували завдання АТО у взаємодії з ними;
4. Жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
5. Члени сімей (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року).
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації також:
✖️ до досягнення 25-річного віку військовозобов’язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку чи базову військову службу, але можуть бути призвані на військову службу за їх згодою;
✖️ військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу та були звільнені в запас у зв’язку із звільненням з полону;
✖️ протягом 2 років з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані, які проходили військову службу під час дії воєнного стану та були звільнені в запас у зв’язку із закінченням строку служби, але можуть бути призвані за їх згодою.
Перевірка підстав для відстрочки та її оформлення здійснюється ТЦК. Відстрочка може оформлюватись за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів на підставі отриманих даних з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов’язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок.
✖️ військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу та були звільнені в запас у зв’язку із звільненням з полону;
✖️ протягом 2 років з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані, які проходили військову службу під час дії воєнного стану та були звільнені в запас у зв’язку із закінченням строку служби, але можуть бути призвані за їх згодою.
Перевірка підстав для відстрочки та її оформлення здійснюється ТЦК. Відстрочка може оформлюватись за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів на підставі отриманих даних з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов’язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок.
Вчора, 18.05.2024 року, набув чинності Закон № 3633-IX, який змінює підстави для звільнення з військової служби, а також відстрочки від мобілізації.
📌У зв’язку зі змінами ми оновили зразки рапортів на звільнення та заяв для отримання відстрочки.
📌Знайти їх ви можете на нашому сайті в розділі Правова допомога — Зразки рапортів та заяв.
📌У зв’язку зі змінами ми оновили зразки рапортів на звільнення та заяв для отримання відстрочки.
📌Знайти їх ви можете на нашому сайті в розділі Правова допомога — Зразки рапортів та заяв.
17.05.2024 Президент підписав законопроєкт № 10379, який вносить зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відтепер за порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період (ч. 3 ст. 210 КУпАП) накладатиметься штраф від 17 000 до 25 500 грн.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП) — штраф:
🔻 для громадян — від 17 000 до 25 500 грн;
🔻 посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань — від 34 000 до 59 500 грн.
🔔 Важливо! Положення цих двох статей НЕ будуть застосовуватися, якщо є можливість отримати персональні дані особи держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Адміністративне стягнення може накладатися протягом 3-х місяців з дня виявлення, але не пізніше 1 року з дня вчинення.
Протокол стосовно адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції ТЦК та СП,
Центрального управління або регіональних органів СБУ, не складається в особливий період, якщо особа не з’явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ТЦК та СП, Центрального управління або регіонального органу СБУ, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності в уповноважених органів підтвердних документів про отримання особою виклику.
Цей закон набув чинності 19 травня 2024 року.
Відтепер за порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період (ч. 3 ст. 210 КУпАП) накладатиметься штраф від 17 000 до 25 500 грн.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП) — штраф:
🔻 для громадян — від 17 000 до 25 500 грн;
🔻 посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань — від 34 000 до 59 500 грн.
🔔 Важливо! Положення цих двох статей НЕ будуть застосовуватися, якщо є можливість отримати персональні дані особи держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Адміністративне стягнення може накладатися протягом 3-х місяців з дня виявлення, але не пізніше 1 року з дня вчинення.
Протокол стосовно адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції ТЦК та СП,
Центрального управління або регіональних органів СБУ, не складається в особливий період, якщо особа не з’явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ТЦК та СП, Центрального управління або регіонального органу СБУ, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності в уповноважених органів підтвердних документів про отримання особою виклику.
Цей закон набув чинності 19 травня 2024 року.
Затверджено Порядок передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження командиру
🔔Відповідно до Постанови Уряду від 14 травня 2024 р. № 550 затверджено порядок реалізації військовими та резервістами права на особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за їхнім вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках.
Особисте розпорядження складається письмово в довільній формі із зазначенням військового звання, прізвища, імені та по батькові (за наявності), дати народження, місця проживання чи перебування (реєстрації місця проживання), реєстраційного номера облікової картки платника податків військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста, який призваний на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, а також місця і часу складення особистого розпорядження.
В особистому розпорядженні обов’язково зазначаються частка (частки) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), а також особа (особи), якій (яким) здійснюватимуться такі виплати.
В особистому розпорядженні можуть зазначатися відомості щодо територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яким призваний/прийнятий на військову службу військовослужбовець, або номер військової частини, у якій він проходить військову службу, номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти.
⚠️ Зверніть увагу ⚠️ Якщо ці відомості автору (авторці) розпорядження невідомі, або він чи вона просто їх не вказали, це не означає, що таке розпорядження не може бути прийняте або виконане.
Особисте розпорядження обов’язково підписується особою, що його склала. Справжність підпису засвідчує командир військової частини або нотаріус. Особисте розпорядження передається командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) у день засвідчення на ньому справжності підпису або в десятиденний строк із дня засвідчення підпису (якщо підпис засвідчує нотаріус), про що робиться відповідний запис на копії особистого розпорядження. Копію особистого розпорядження зберігає людина, яка його склала.
👤 Командир або керівник, який отримав оригінал особистого розпорядження, передає його до служби діловодства (канцелярії) військової частини, де документ реєструється та надсилається для зберігання до ТЦК та СП у конверті (пакуванні) засобами фельд’єгерського зв’язку, поштового зв’язку або в іншій спосіб, що унеможливлює вільний доступ до інформації, яка міститься в особистому розпорядженні (якщо йдеться про оригінал особистого розпорядження військовослужбовця Збройних Сил, військовозобов’язаного або резервіста, який призваний на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві), або ж документ долучається до особової справи військовослужбовця СБУ, іншого органу або військового формування, крім Збройних Сил.
Особи, яким став відомий зміст розпорядження (командири, особи, що реєструють його та долучають до особової справи), не мають права поширювати таку інформацію.
Якщо людина бажає скасувати або змінити своє особисте розпорядження, вона подає новий рапорт, з дотриманням усіх вимог, що вказані вище. Тоді уповноважений командир (керівник) або повідомляє про це ТЦК та СП, або, якщо складено нове розпорядження, надсилає його на зберігання в ТЦК та СП. Якщо йдеться про військового СБУ чи іншого силового формування, окрім ЗСУ, нове розпорядження зберігається в особовій справі.
Скасоване особисте розпорядження повертається військовослужбовцю, військовозобов’язаному або резервісту рекомендованим листом або передається особисто відповідальною посадовою особою.
🔔Відповідно до Постанови Уряду від 14 травня 2024 р. № 550 затверджено порядок реалізації військовими та резервістами права на особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за їхнім вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках.
Особисте розпорядження складається письмово в довільній формі із зазначенням військового звання, прізвища, імені та по батькові (за наявності), дати народження, місця проживання чи перебування (реєстрації місця проживання), реєстраційного номера облікової картки платника податків військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста, який призваний на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, а також місця і часу складення особистого розпорядження.
В особистому розпорядженні обов’язково зазначаються частка (частки) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), а також особа (особи), якій (яким) здійснюватимуться такі виплати.
В особистому розпорядженні можуть зазначатися відомості щодо територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яким призваний/прийнятий на військову службу військовослужбовець, або номер військової частини, у якій він проходить військову службу, номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти.
⚠️ Зверніть увагу ⚠️ Якщо ці відомості автору (авторці) розпорядження невідомі, або він чи вона просто їх не вказали, це не означає, що таке розпорядження не може бути прийняте або виконане.
Особисте розпорядження обов’язково підписується особою, що його склала. Справжність підпису засвідчує командир військової частини або нотаріус. Особисте розпорядження передається командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) у день засвідчення на ньому справжності підпису або в десятиденний строк із дня засвідчення підпису (якщо підпис засвідчує нотаріус), про що робиться відповідний запис на копії особистого розпорядження. Копію особистого розпорядження зберігає людина, яка його склала.
👤 Командир або керівник, який отримав оригінал особистого розпорядження, передає його до служби діловодства (канцелярії) військової частини, де документ реєструється та надсилається для зберігання до ТЦК та СП у конверті (пакуванні) засобами фельд’єгерського зв’язку, поштового зв’язку або в іншій спосіб, що унеможливлює вільний доступ до інформації, яка міститься в особистому розпорядженні (якщо йдеться про оригінал особистого розпорядження військовослужбовця Збройних Сил, військовозобов’язаного або резервіста, який призваний на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві), або ж документ долучається до особової справи військовослужбовця СБУ, іншого органу або військового формування, крім Збройних Сил.
Особи, яким став відомий зміст розпорядження (командири, особи, що реєструють його та долучають до особової справи), не мають права поширювати таку інформацію.
Якщо людина бажає скасувати або змінити своє особисте розпорядження, вона подає новий рапорт, з дотриманням усіх вимог, що вказані вище. Тоді уповноважений командир (керівник) або повідомляє про це ТЦК та СП, або, якщо складено нове розпорядження, надсилає його на зберігання в ТЦК та СП. Якщо йдеться про військового СБУ чи іншого силового формування, окрім ЗСУ, нове розпорядження зберігається в особовій справі.
Скасоване особисте розпорядження повертається військовослужбовцю, військовозобов’язаному або резервісту рекомендованим листом або передається особисто відповідальною посадовою особою.
Статус зниклого безвісти за особливих обставин не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.
З моменту внесення даних про зниклого до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, над його майном може бути встановлена опіка.
Якщо обоє батьків дитини є зниклими безвісти за особливих обставин, над нею встановлюється опіка/піклування в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.
Якщо на утриманні зниклого безвісти були повнолітні особи, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки, над ними встановлюється опіка.
Статус зниклого безвісти не змінює сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до оголошення померлою.
За зниклим безвісти за особливих обставин зберігаються місце роботи та займана посада/посада у в/ч до визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим.
З моменту внесення даних про зниклого до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, над його майном може бути встановлена опіка.
Якщо обоє батьків дитини є зниклими безвісти за особливих обставин, над нею встановлюється опіка/піклування в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.
Якщо на утриманні зниклого безвісти були повнолітні особи, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки, над ними встановлюється опіка.
Статус зниклого безвісти не змінює сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до оголошення померлою.
За зниклим безвісти за особливих обставин зберігаються місце роботи та займана посада/посада у в/ч до визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим.