👊 Характер, він як зброя !!!
Поки ти його не покажеш, всі думають що ти мішень.
✊ Ніколи не здавайся – ніколи, ніколи, ніколи! Ні у великому, ні в малому, ні у масштабному, ні в дрібному, ніколи не здавайся, якщо це не суперечить честі та здоровому глузду.
🫵 Ніколи не піддавайся силі противника, яка явно переважає.
☝️Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі!
🇺🇦 Правду треба відстоювати, за свободу - боротись!

Генерал Сергій Кривонос про курсантів

Я пам'ятаю свій перший конфлікт в Національній академії сухопутних військ, я був на той момент начальником факультету декілька тижнів. Там проходила канференція "Виховання лідерських якостей у майбутнього командира". В залі була величезна кількість професорів та докторів наук, які просто в своїх доповідях лили воду за прикладом 26-го з'їзду КПРС. Мене це почало пробивати на сміх і Ткачук каже:

- Може Ви пане полковнику хочете виступити? Ви тут свіжа людина.

А я кажу:

- Хочу звичайно, але мій виступ може багатьом не сподобатися.

Ви робити курсантів сірим послушним стадом. Так, виконувати накази треба, дотримуватися статуту треба, але я чітко знаю як розвідник, як офіцер сил спеціальних операцій з бойовим досвідом, що курсант, який не ходить в самоволку - в майбутньому він безініціативний і безстроковий офіцер. Похід в самовільну відлучку - це безпосереднє планування цілої операції: коли піти, як піти, хто прикриє, як повинен повернутися. Це і є та зухвалість і наглість, яка повинна бути в будь-якого командира, ОБОВ'ЯЗКОВО.

А якщо ми з курсантів ліпимо лише послушність - то ми не будемо ніколи мати ініціативних та відповідальних офіцерів.

SLON FM

#Честь_маю

SLON FM

Що відбувається з законопроєктом про мобілізацію? Чи ухвалять його 11 квітня? Що буде, якщо не ухвалять? Чому бронь отримують дивні "стратегічні" підприємства? Як змінити ставлення до ЗСУ? Яку перевагу має ворог? Про все це в ефірі ютуб-каналу Борислава Берези розповіла народна депутатка Юлія Яцик.

https://youtu.be/kGh1HBJOUBw

🤔 Слідкую за подіями в Запоріжжі.
Допоки хворію є час, а сьогодні ще й нагода повивчати думки, а скоріше надії і сподівання, різних людей, прогнози політастрологів, блогерів та розклади.. не «Таро» звісно, але не менш реалістичні…
Нарешті Запоріжжя позбулося патологоанатомічного минулого, з яким у нас була лише одна дорога - на кладовище (звісно, за сприяння ритуальної служби Щербини і Ко).
Чесно кажучі, радості від цього я не відчула, скоріше полегшення, ніби позбулася якоїсь злоякісної пухлини. Занадто довго вона паразитувала на нашому організмі, виснажила його і ледь не загнала в могилу.
Згадалися мої листи до президента про стан справ у Запоріжжі, показові візити Давида Арахаміі та Кирила Тимошенко, які спростовували всі мої звинувачення і визнавали роботу ставлеників Веміра бездоганною.
Що ж, офіс прозрів? Навряд чи..
Думаю, просто відправив в крематорій чергового токсичного персонажа з групи Гробіків. У будь-якому разі занадто запізнілі рішення, як на мене, занадто..

То ж чи зʼявився у Запоріжжя шанс на краще життя?
На життя — це залежить від міці наших воїнів і нашої їх підтримки.
На краще життя - не думаю…
І це точно не камінь в сторону пані Регіни. З самого початку політичної карʼєри Regina Harchenko у нас склалися непрості відносини через її непохитне виконання вказівок ОП та вищого керівництва Слуг. Час йшов, вона прозрівала, аналізувала, змінювалась.
Як на мене, вона розумниця, відмінниця, емпатка, яка ще не розчарувалася в людях. Таким місце в гуманітарних установах. Там вона могла б допомагати, створювати, будувати…
Та вона опинилась на цій посаді і саме в цей час — дуже непростий час для Запоріжжя, відповідальний і складний, як для тендітної жінки, навіть з вольовим характером.
Тому у неї два шляхи.
Або стати покірною маріонеткою. Але, на відміну від Куртєва, з розумом підходити до виконання всіх вказівок ОП, лавіюючи між інтересами інших бенефіціарів і тоді є шанс протриматись на посаді якийсь час, а поки обрости звʼязками та підтримкою на перспективу.
Або спробувати стати суб’єктною, та для цього доведеться відстоювати власну точку зору, протистояти примхам і недолугим вказівкам вищого керівництва, брати на себе відповідальність і приймати непопулярні рішення, очікуючи підстави від тих, хто саме зараз тебе активно підтримує, а вона обовʼязково буде, це лише питання часу, памʼятати про можливе порушення домовленостей з боку тих, на кого розраховуєш, бо в політиці це норма, а ще приймати участь у дворових розбірках, арбітрувати у дільожках невбитого ведмедя, тримати удар проти тиску і шантажу, кулуарних «проти кого будемо дружити сьогодні», та приймати участь в інших подібних квестах.
Це можливо, але, думаю, поки що не при цій політичній мапі.

Картина кінцевих бенефіціарів депутатів та їх розкладка по голосам вже зрозумілі.
Їх інтереси не змінились.
Коаліційна «дружба» протримається до першого неузгодженого бюджетного чи кадрового питання, коли всі «закляті друзі» знімуть маски і покажуть свої істинні цілі.
Саме тоді й почнеться новий етап жабогадюкінга…

А поки що видихаємо.
Сьогодні ж свято...
Що, серйозно?
Ви не знаєте яке?!
24 квітня — Міжнародний день секретаря.