- Ти не така.

- дякую, значить я не там.





Днями на терапії мене запитали наскільки відсотків я за себе в тій (неприємній) ситуації.
Я відповіла на 87. Уявляєте 87 відсотків за себе.
Мій терапевт сказав «ого».

Для когось це буде «ну а як по-іншому», а для мене це довгий шлях співчуття до себе, прийняття і вміння бути «при тому». Вміння витримувати себе різну, чому нажаль нас ніхто не навчив.

Довгий шлях, щоб не бігти рятувати, не намагатися стукати туди, де ти «не така», бо треба ж довести, що ТАКА. Подивіться. Я класна. Прийміть мене, бо мені самій з собою дуже страшно..

В цій точці більше аж на 87% - якщо я вам не така, значить я не там і не з тими.

І якщо мені вигідно, я зроблю так, що ви цього ніколи не побачите. Але всередині я обираю назавжди залишатися ТАКОЮ І ЗА СЕБЕ.

🪄

Плануйте апатію - це закон після великого сплеску подій та емоцій

Якщо й вдасться змінити те, що сформувала травма, то точно не через те, що ти постійно про неї думаєш.

Травма створює зміни, яких ти не обираєш. Зцілення - це про створення змін, які ти обираєш.

Прошу вибачення.


як правильно це робити?
Цей захід має торкатися 3 важливих точок.

📍 ВИЗНАННЯ факту (мені дійсно шкода, я не права)
📍 ВИЗНАННЯ ПОЧУТТІВ ЛЮДИНИ, і те як ці почуття по впливали на людину (я бачу що мої дії/слова зробила тобі боляче, ти напевно відчуваєш це..)
📍 ЯК ТРЕБА БУЛО ДІЯТИ. І ГОЛОВНЕ, як ви БУДЕТЕ діяти в майбутньому

І останнє. Але не менш важливе - дати людині дистанцію, час пробачати вам чи ні.

Заїжджаю в Україну через Польщу машиною.

На польському кордоні — полячка просканувала зверхньо, висміяла за сканування пальців.

Переїжджаю на нашу сторону, відкриваю вікно — українка з усмішкою:
«Боже, яка квіточка красива!»

Як не любити?

Цей місяць я присвятила темі румінацій, петлям з думок, які ми підживлюємо і надаємо значимості.
(в наступній серії я розкажу про типи нервових систем, і ви будете ще краще розбиратися в собі)

Перш за все, помилка вважати, що від думок можна позбутися. Будь які вправи - відправ думки на хмару, уяви екран, виведи туди думки - направлені тільки на те, щоб ви мали змогу подивитися на них збоку. Друга найбільша помилка - це боротьба. Прикладати зусилля на боротьбу, а не на співчуття до себе.

Крута ілюстрація до якої постійно повертаюсь. Самі по собі думки вони просто є, вони не ототожнюють тебе. Тільки коктейль думок + переживання/сенси (а варто було зробити по іншому, а що про мене тепер скажуть, мене сприймуть не так, як я хотів), дає в результаті СТРАХ ТА ТРИВОГУ.

Просто вдумайтеся, люди, по більшій частині, живуть у світі видуманих (надуманих) страхів.

Степ бай степ до видів нервової системи, але перше, ви маєте знати, які існують ПОЗИЦІЇ в психіці по кляйнівській логіці (Ненсі Мак-Вільямс) -

ДЕПРЕСИВНА ПОЗИЦІЯ
(депресія заграє іншими фарбами)

Власне це такий рівень психічної організації, коли людина сприймає обʼєкти цілісно: той самий близький може і любити, і злити, і розчаровувати - і це не “розколює” світ на «ідеальне/погане».

Бенефіти від позиції :
🪄 Утримання двох правд: я можу злитися й любити одночасно — без “він/вона тепер повністю поганий/погана”.
🪄 Смуток і вина як сигнал зв’язку: з’являється відчуття: моя злість/заздрість могла зачепити того, хто мені важливий.
🪄 Страх втрати контакту: тривога не стільки “мене атакують”, скільки “я можу зруйнувати стосунок / втратити людину”.
🪄 Імпульс до ремонту: хочеться не перемогти, а відновити — поговорити, вибачитися, пояснити, подбати, зробити інакше.
🪄 Більше реалістичності: менше фантазій і крайнощів, більше здатності витримувати складність і неоднозначність.

Не важко впізнати себе в 2 режимах психіки 🤓
румінація виступає механізмом перемикання між ними, коли напруга стає надто високою.

🪄 в депресивній:
Ілюзія: якщо я докручу думку - мені стане спокійно. Але спокій не приходить, бо психіка насправді не шукає відповідь - а полегшення від болю.

🪄параноїдно-шизоїдна: щоб стало ясно, психіка стрибає туди, де є контроль: “що вони мали на увазі?”, “це було спеціально?”, “як відповісти/перемогти?”, “зробити висновок і відрізати”.

І це не ти злий характером, це твій спосіб зняти ВРАЗЛИВІСТЬ, бо якщо є загроза/винний - я знаю, як оборонятися.

Коли ти румінуєш,
петля триває, вона регулює напругу, але не вирішує ситуацію.

завершу з кляйнівською логікою.
На скромну думку- це вогонь розуміти себе з такої точки зору.

А я мандрую в Північну Африку (боже, що 🥹) хочу трішки розбавити інтелектуалізацію - красою та культурою того світу тут.