Ні, це не фото з Дніпра. Хоча автор - той самий. Впізнаєте почерк?

Це - наслідки путінських терактів 1999 р. Завдяки принесенню в жертву росіян %утін з маловідомого колишнього директора ФСБ перетворився на спадкоємця престолу.

«Мочити в сортирі» дуже сподобалося російському суспільству. Так людожер сів на трон, поступово концентруючи всю владу у своїх руках.

Він знищив незалежні ЗМІ.

Він знищив місцеве самоврядування.

Він знищив млявий російський парламентаризм. Партія влади і опозиція у парламенті РФ - віддавна лише дві кукли-пєтрушкі на різних пальцях тирана.

Він купив РПЦ та інші «традиційні конфесії».

Він сконцентрував у своїх руках всі важелі контролю над прибутковими бізнесами, в першу чергу - над нафтою і газом. Відтак - отримав практично необмежений грошовий ресурс.

Вже не кажучи про концентрацію впливу на всі силові органи, прокуратуру і суди.

Таким чином послідовно було знищено всі інституції, які потенційно могли би зупинити його безумне прагнення оживити труп СРСР.

Саме для оживлення цього трупа, для повернення у світ радянського червоного демона з минулого, %утін, як темний чаклун свою «чорну месу», розпочав і веде війну в Україні, жертвуючи сатані все новій й нові тисячі життів.

А все почалося тут.

І вже тоді було зрозуміло, хоча мабуть лише втаємниченим (думаю, що до них належали й провідні розвідки світу), що %утін - цинічний людожер.

Що на його руках - кров.

Відкрито це стало зрозумілим після демонстративного вбивства полковника ФСБ Литвиненка, який вголос сказав, що вибухи 1999 р. - справа спецслужби, здійснена з наказу %утіна.

Але йому й далі заглядали в очі. Йому тиснули руку. Його тримали у своєму «клубі». 

Непокаране зло має властивість примножувати саме себе. Мовчання, потурання - живлять його. Людожер ніколи не перетвориться на цивілізованого вегана - він може лише вдавати з себе пристойну людину, як робив це, скажімо, Чикатило. Але нутро його лишаться тим самим, а безкарність - п’янить.

Якби російське суспільство зупинило його тоді, а не вхопилися за його криваву «сильну руку» - історія була би іншою. Але росіянам хотілося «порядку та стабільності». Вони проміняли на них всі кволі здобутки єльцинської демократії.

Коло історії замикається.

Знову %утін висаджує в повітря житлові будинки. Тепер відкрито, на очах всього світу.

Але чим більшим здається його торжество - тим ближчим є і його ганебний кінець.

Зло несе покарання саме в собі. І хоча я не знаю, як точно закінчить цей тиран, але думаю, що кінець цей буде гідним того зла, яке він спричинив.

Як згнив заживо Ірод. Як рукою раба покінчив із собою Нерон. Як сконав від безумства і болю Ленін. Як у своїх нечистотах цілий день провалявся паралізований Сталін. Як під пошарпаною стіною казарми був розстріляний Чаушеску. Як благав не вбивати його Калдафі, якого витягли з брудної дірки-схованки.

Його кінець в історії має бути прикладом покарання зла.

А після цього він має зустрітися зі своїм духовним батьком - сатаною, щоби разом з ним бути зв’язаним довіку в пеклі.

Бо той, хто відкрив оці врата пекла на землі - не гідний милості.

Спочивайте з Богом, правдива ЛЮДИНО!

https://youtu.be/kloRg9njNZ8

Акредитація ЗМІ на Богослужіння, яке очолить Митрополит Епіфаній в Успенському соборі Лаври з нагоди свята Хрещення Господнього

У четвер, 19 січня 2023 року, з нагоди свята Богоявлення, Хрещення Господа нашого Ісуса Христа, Предстоятель Православної Церкви України та Священноархімандрит Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолить Божественну літургію та звершить Чин освячення води в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври.

Запрошуємо на спільне молитовне відзначення свята Хрещення Господнього у визначній святині українського народу.

9:00 – початок Божественної літургії.

Заявки на акредитацію просимо залишати за цим посиланням: bit.ly/3QPn6IQ до 16:00 18 січня 2023 року. У разі підтвердження вашої акредитації на вказаний у формі email надійде відповідний лист.

Просимо з розумінням поставитися до заходів безпеки та можливих обмежень, які діятимуть у зв’язку з воєнним станом.

Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)
bit.ly/3WcJCwb

Додам від себе на початку кілька думок.

Виходячи з концептуального бачення російської війни проти України, як «протистояння США/НАТО і Росії», а також сприйняття України лише як «підконтрольної території», помічаю тенденцію через публікації в західних джерелах створювати базу для впливу на Україну в інтересах збереження присутності МП (отже - в інтересах РФ).

Реалії українського релігійного життя читачам на Заході часто не зрозумілі чи зрозумілі дуже мало. Тому певним публікаторам легко, роблячи акценти, щось підсвічувати, щось додумувати, а про щось промовчати. І створювати інформаційний тиск в необхідному для російських інтересів напрямку.

Власне, з таким вступом пропоную познайомитися з дописом релігієзнавця Віти Титаренко https://www.facebook.com/vitatit (посилання на саму закордонну публікацію не даватиму, щоби її не популяризувати, кому цікаво - можуть знайти самостійно):

https://m.facebook.com/100000868635429/posts/pfbid02BEe6uZUQpUBA9zLpoHHriTVbCm6yxgMhJBhPDGigjVh1j9uXy8uF6sPRNeKXagR8l/?d=n

Батько їх - Кирило,
РПЦ - їх мати…

Але Україну вам не ошукати!

Навіяно співаночкою…

Священик з Америки написав, як він своїм знайомим пояснює ситуацію в Україні, зокрема з Лаврою:

- Уявіть собі, що на місці Канади - Іран, звідки постійно на Нью-Йорк, Чікаго, Вашингтон летять ракети і дрони, а в цей же час іранські аятоли контролюють Національний собор у Вашингтоні, де роками їхні підлеглі переконують паству, що Америка спасеться лише з’єднавшись з Іраном.

Прихильники МПвУ мотивують відсутність рішення про повний розрив з Москвою тим, що вони «мають дотриматися канонів та не йти в розкол». і при цьому наполягають, що вони «цілком незалежні від Москви».

Але…

Канони не існують самі собою, бо, як всякий текст і закон, вони існують лише у інтерпретації та застосуванні.

Отже МПвУ (як і всяка церковна юрисдикція) дотримуються не канонів як таких, а ПЕВНОЇ ПРАКТИКИ трактування і застосування цих канонів.

В українській ситуації щодо практики ми маємо фактично дві позиції: царгородську і московську.

Ключовими елементами створення кризи в Україні були рішення Москви - відмова задовольнити звернення про автокефалію УПЦ, «відсторонення» митрополита Філарета з подальшим «позбавленням сану» та «анафемою».

Все це - не вимога канонів, а лише їх МОСКОВСЬКА інтерпретація.

У 2018 р. Царгород визнав московські рішення щодо ієрархії в Украіні - не дійсними. Також було підтверджено, що юрисдикція РПЦ в Україні - неканонічна. В січні 2019 р. було надано Томос про автокефалію ПЦУ.

РПЦ не визнала всіх цих рішень і розірвала відносини з Царгородом.

Яку позицію обрала юрисдикція МПвУ?

Однозначно московську.

Митр. Онуфрій та його юрисдикція теж розірвали відносини з Царгородом, не визнали ухвалених там рішень і Томосу.

Тож зараз, коли вони заявляють, що нібито незалежні від Москви, чому з двох версій застосування канонів вони обирають не царгородську, а московську?

Тому, що в реальності вони кажуть неправду і надалі залежать від Московської патріархії, лише намагаються приховати цей факт, чим вводять в оману і паству, і суспільство.

Але «синод УПЦ» впритул не бачить колаборантів у своїх рядах, називаючи їх усіх - значить і цього негідника - «героями, які лишилися з людьми». Хочу нагадати, що підчас ІІ Світової війни РПЦ за колаборацію з нацистами офіційно позбавляла сану. «Ета другоє» - скажуть там…

Священик УПЦ (МП) із Сєвєродонецька давав вказівки російським військовим кого із священиків ПЦУ треба вбити, - New York Times

Агентами «ФСБ у рясах» зацікавилися за Заході. New York Times опублікувала цікаві деталі про підривну діяльність священика Андрія Павленка з Сєвєродонецька. Це його затримало СБУ за підозрою у співпраці з окупантами.

Виявилось, що він не лише був коригувальником, допомагаючи росіянам обстрілювати місто, а ще давав вказівки ліквідувати своїх «конкурентів» – радив, кого зі священиків ПЦУ треба вбити.

Зустріч з Папою Римським Франциском:

https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/u-skladi-delegatsiyi-vrtsiro-mytropolyt-epifanij-zustrivsya-z-papoyu-frantsyskom/

Він не помер. Бо невмируща є душа.
Він не помер. Бо вірші його - з нами.
Він не помер. Він долучився до побратимів. До Драча і Яворівського, до Лук‘яненка, Стуса і Симоненка.

Він не помер, а пішов від нас - у вічність.

🙏

Десь на Московії в наші дні.

Духовенство Московського патріархату.

Батько їх - Дзержинський,
А Че-Ка - їх мати.

Побачив тут: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=170854348987457&id=100081886781169