Виконуючий обов’язки намісника Лаври архімандрит Авраамій звернувся до братії (відео)

Член Духовного собору Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври архімандрит Авраамій (Лотиш) звернувся до Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, як Священноархімандрита обителі, з проханням затвердити його в числі братії у складі монастиря Православної Церкви України.

Блаженнійший Митрополит Епіфаній задовольнив його прохання та благословив отцю Авраамію виконувати обов’язки намісника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври у складі Православної Церкви України.

Також Предстоятель ПЦУ звернувся до уряду з проханням надати у користування українській Лаврі приміщення для звершення богослужінь, проживання братії та монастирської діяльності. Митрополит Епіфаній висловив сподівання, що держава допоможе захистити намісника і монастир від можливих провокацій з боку прихильників Московського патріархату.

Як намісник отець Авраамій звернувся до братії із наступним закликом:

«Всечесні отці і дорога братія Лаври!

Протягом останнього часу, особливо в ці місяці й тижні, всі ми відчули біль та розпач через події, які відбуваються з нашою обителлю. Нас дотепер намагаються переконати, що єдиною причиною цих подій є ставлення держави. Однак слід чесно визнати – наш дотеперішній намісник і священноначаліє в особі митрополита і Синоду крок за кроком формували сумну ситуацію, в якій ми опинилися. Замість діалогу – закритість і погрози. Замість усвідомлення необхідності правдиво, щиро і остаточно розірвати підлеглість Москві, що веде проти нас війну – туманні та половинчасті рішення і заяви, які кожен тлумачить як бажає. Замість пошуків шляхів єднання православних і примирення – розпалювання ворожнечі та протистояння.

Як член Духовного Собору Лаври я віддавна відчув особливу відповідальність за долю нашого з вами спільного дому, уділу Богородиці та обителі Преподобних Отців. В молитві та роздумах я провів чимало часу. І совість моя, і мій обов’язок лаврського постриженика спонукають мене залишитися в місці, де я складав обітниці перед Богом.

У тому, що відбувається, я бачу дію Промислу Божого і спонукання для всіх нас визнати нову канонічну реальність існування в Україні Помісної Православної Церкви, якій надано Томос про автокефалію, яка має визнання Вселенського Патріарха і Помісних Церков, яка має канонічно обраного Предстоятеля Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Священноархімандрита Печерської Лаври. Я сам добровільно прийняв це складне, але на мою думку – єдино правильне і канонічно виправдане рішення. Блаженнійший Митрополит Епіфаній на моє прохання затвердив мене в числі братії Лаври у складі Православної Церкви України.

На мене недостойного Священноархімандрит поклав обов’язок намісника Лаври. Я усвідомлюю, що приймаю не славу, а терновий вінець і важкий хрест. Але заради смирення і спасіння душі прийшов я сюди, і тому не тікаю від хреста, а з упованням на милість Божу, заступництво Богородиці та молитви Отців Печерських приймаю його.

Дорогі отці і браття!

Закликаю вас залишитися в Лаврі в складі Помісної Православної Церкви України під омофором Блаженнійшого Митрополита Епіфанія. Готовий до спілкування з Вами та прагну разом з вами потрудитися для оновлення нашої обителі як справжнього монастиря і місця духовного оновлення для ченців та всіх вірних.

Прошу ваших святих молитов!

Молитвами преподобних Отців наших Печерських Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас!».

Архімандрит Авраамій,

Виконуючий обов’язки намісника
Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (ПЦУ)

29 березня 2023 р.

https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/vykonuyuchyj-obov-yazky-namisnyka-lavry-arhimandryt-avraamij-zvernuvsya-do-bratiyi-video/

Авраамій, отець нової Лаври

Щоби зліпити бамагу про «заборону» від МП для нового намісника Лаври отця Авраамія - канцелярії митрополита МПвУ знадобилися лише пара годин.

ЖОДЕН з колаборантів з числа МПвУ - НЕ ОТРИМАВ заборони. Жоден з тих, хто кинув своє місце служіння та паству і втік до Московії.

Жоден з осуджених українськими судами і викритий у кримінальних злочинах, кого вже обміняли на наших героїв, повернутих з полону.

Жоден з тих, хто сидів на промові %утіна в Кремлі, коли той оголошував окуповані українські землі «расієйнавсєгда».

Жоден з тих архієреїв МП-«УПЦ», хто наплював на всі формальності та перевів свої єпархії в пряме підпорядкування Гундяєву (на Донбасі та в Криму). Лазаря лише кілька днів тому вивели зі свого синоду, бо «раптом» він втратив здатність брати участь у його роботі. З «невідомих» синоду, мабуть, причин - бо на них не вказано в рішенні.

А ось тут - як підсуєтилися.

Лицеміри. Фарисеї.

«Ми маємо закон, і за законом нашим» слід Авраамія заборонити. А своїх власних убивць-варав будуть далі цілувати. І запевняти, що між ними і тими, на чиїх руках українська кров - справді є Христос.

Вони готові відректися від Лаври та навіть і рухлядь свою звідти фурами повивозити, аби лише не відректися від Москви - справжнього «джерела» їхньої «канонічності та благодатності».

Однак кожна заборона ваша тим, хто хоче звільнитися від ярма служіння Московії та вашого лицемірства - як нагорода і похвала!

А про отця Авраамія можна сказати словом Христовим: «Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні» (Лк 6:22-23).

Як праотець Авраам вийшов із дому свого і пішов за повелінням Божим в землю обіцяну, де став батьком для нового народу, так і отець Авраамій пішов за покликом Божим від старого, і стане, з Господньою допомогою і за молитвами отців печерських, начальником і отцем нової Лаври, справжньої чернечої обителі.

«Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується» (Пс 108:28)! Амінь!

На публіку - про «незалежність». А у своєму колі: «хранітє вєрнасть РПЦ».

До речі, матірʼю сучасної Московської патріархії є лубянська спецслужба. МГБ-КГБ-ФСБ. Оцій матєрі Павло точно готовий «храніть вєрнасть» до останнього…

Архімандрит Авраамій у зверненні спростував дієвість «прокльонів» колишнього намісника Лаври (відео):

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі отці і браття!

Дорогі українці та всі люди доброї волі!

Сьогодні – день Похвали Пресвятої Богородиці. На жаль через позицію та дії колишнього намісника Лаври та його однодумців, через збурення, яке вони спровокували в нашій обителі та в державі своєю підтримкою «русского міра», ми не можемо в цей день гідно вшанувати нашу Ігуменю молитовною похвалою. Але я твердо переконаний, що невдовзі в нашій оновленій обителі знову звучатиме молитва, а не оголошуватимуть прокляття, буде мир, а не збурення і протистояння. Бо наш Бог – це Бог миру і правди, а правда – на боці Української Церкви і нашого побожного народу.

Я хочу сердечно подякувати всім отцям і братам, всім вірним за численні слова підтримки, які отримав на свою адресу. За ці дні я спілкувався з багатьма і переконаний, що спільно, разом, ми зможемо оновити нашу українську Лавру, зробити її справжнім місцем служіння Богу і Церкві, а не особистостям та ворожим ідеологіям.

Хочу підкреслити для всіх: те, що відбувається зараз навколо Лаври – це не протистояння держави і релігії, це не порушення свободи. Навпаки – це звільнення нашої святині від впливу ворожої до нас російської держави, це надання можливості братії Лаври свобідно виявити власну волю.

Заради святинь Лаври, заради молитви біля наших Отців Печерських ми довго терпіли. Бо ми не бачили альтернативи. Але зараз нова канонічна реальність існування визнаної Помісної Церкви та рішення української держави надають нам можливість обрати – і я свій вибір зробив. Я залишаюся в обителі Печерській, біля Отців, щоби далі служити Богу і Церкві. Саме тому я відкидаю і засуджую ідеологію «русского міра» та закликаю всіх вас, отці і браття, йти цим шляхом: між Богом і самозваним «третім римом» обрати Бога!

Як виконувач обов’язків намісника Лаври я глибоко обурений тими заявами і діями, які робить наш колишній керівник. Хіба він не знає, що несправедливі прокляття падають на голову того, хто проклинає? Всі сльози братії, про які він каже – його провина. І всі прокльони, які він посилає і президенту, і всім незгідним з ним – повертаються насправді до нього, бо за словом Писання вони, як вугілля палаюче, збираються на його голову.

Маючи нині відповідальність очолювати Лавру, покладену на мене Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм, від імені Лаври хочу засвідчити перед всіма, що прокльони колишнього намісника – безпідставні та несправедливі. Запевняю нашого президента, що братія Лаври молиться і продовжить молитися за главу нашої держави, як це нам наказує робити і Слово Боже. Ми благословляємо Вас, Володимире Олександровичу, у вашій боротьбі з агресором, з фальшивим «русскім міром», який приніс нашому народу війну і смерть. Ми молимося за Вашу родину, за всіх, хто разом з Вами працює для перемоги над ворогом миру.

Дорогі отці, брати і сестри!

В ці дні багато справ організаційних та інших потребують моєї уваги, тому я ще не маю можливості для ширшого спілкування і змушений звернутися до всіх через цей запис. Але скоро, з допомогою Божою, ми зможемо разом молитися в нашій обителі, звершувати разом богослужіння, розпочати оновлення чернечого життя за зразками Преподобних Отців. Ми просимо українську державу надати для цього відповідні приміщення і переконаний, що держава дослухається до нашого прохання.

Закликаю на всіх, хто бажає нашій Лаврі добра, Боже благословення!

І прошу ваших святих молитов!

Архімандрит Авраамій,

Виконуючий обов’язки намісника
Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (ПЦУ)

1 квітня 2023 р.

https://youtu.be/q4FNcnSOEjo

Російська «дипломатія» буде ще тісніше співпрацювати з кремлівською «церквою».

Нова концепція зовнішньої політики приділяє РПЦ особливу увагу.

https://www.ng.ru/facts/2023-04-04/9_548_concept.html

1. Зміна ставлення до МП в суспільстві - обʼєктивна реальність. Це фіксує соціологія.

2. Кількість релігійних громад МП та їх домінантне положення були сформовані значною мірою в період від Кучми до Януковича. З того часу суспільство змінилося. Але структура МП лишилася значною мірою незмінною.

3. Механізм зміни громадами своєї юрисдикції під час ухвалення в грудні 2018 р. був максимально ускладнений стараннями прихильників МП і персонально Новінського, як члена профільного комітету парламенту. Це створює безліч можливостей для прихильників МП розпалювати конфлікт під час вирішення питання юрисдикції та чинити максимальні перешкоди громаді в реалізації її рішення.

4. Ми зі свого боку десятки разів пропонували всім (і МПвУ, і державі) виробити певний механізм/алгоритм, який би фіксував волевиявлення громади і за дотримання якого всі сторони визнавали би його результат незалежно від власного ставлення (подобається він чи ні).

5. МПвУ протягом всього цього часу ПРИНЦИПОВО ПРОТИ будь-якого сприйняття самого факту волевиявлення громад. Вони вважають кожний вихід громади з МП «захопленням».

Тобто МПвУ системно не зацікавлена і не виявляє зацікавленості в тому, щоби знизити напруження і розвʼязати проблему - навпаки, вони все роблять для того, щоби її загострювати. Відмова від діалогу з ПЦУ, відсутність адекватної реакції на запити суспільства, відсутність комунікації з державою. Натомість - ультиматуми та погрози.

6. Закон 2662 про реальну назву «УПЦ» - Російська ПЦ (МП) в Україні, визнаний Конституційним судом - заблокований і не виконується. Якби він працював - значна кількість людей дізналася би правду про те, що їхня громада «Української Церкви» - насправді РПЦ.

7. Доки не буде ухвалений комплексний закон, який заборонить втручання країни-агресора в релігійне життя України - а він внесений до парламенту урядом і може бути доповнений кращими елементами інших проектів - доти ситуація буде розвиватися спонтанно.

В руках парламенту - можливість перевести стихійне прагнення суспільства бути захищеними від отрути «русского міра» в річище закону.

8. Патріотизм тих, хто про нього заявляє в середовищі МПвУ, має виявитися не в співані «Ой у лузі…», а в КОНСТРУКТИВНІЙ позиції щодо припинення підлеглості Москві та у реальних кроках до діалогу із СУСПІЛЬСТВОМ загалом та із державою і ПЦУ - зокрема. Бо інакше цей патріотизм - чергова декларація без внутрішнього реального наповнення.

Кілька думок про паспорт і виправдання

Реакція МПвУ на скандал з російським паспортом м. Онуфрія нагадує мені реакцію на «звон пливьот…»

Тоді:

1. Відразу оголосили фейком.

2. Почали писати в мережі «А ви готові вибачитися за фейк?» чи навіть «за провокацію».

3. Як тільки було доведено, що спів був, і був саме тепер, а не хто-зна коли, і що там таке співали регулярно - від МПвУ випустили недолуге виправдання, що «ну це трошки так, але насправді все треба розуміти зовсім по іншому, і ми за Україну, а всі решта - клєвєтнікі».

4. Ті, хто день перед цим гучно писали про «фейк» і «вимагали вибачень» - тихенько потерли дописи і зробили вигляд, що нічого такого і не було, а «звон» - то «прикре непорозуміння».

Тепер бачу те ж саме.

1. Інформвідділ МПвУ заперечує сам факт наявності громадянства РФ у м. Онуфрія.

2. Вірні чада пишуть гнівні дописи про фейк і провокацію.

3. Але вже за день виявляється, що то не фейк.

4. Тому м. Онуфрій особисто поширює плутане пояснення, що він «вважає себе громадянином України», а питанням паспорта «не цікавився». Просто хотів «завершити життя в Тройце-Сергієвій Лаврі».

В сухому залишку:

1. Наявність паспорта і громадянства РФ у м. Онуфрія - беззаперечний факт. Він офіційно його не припинив, і отримання закордонних паспортів РФ лише підтверджує це.

2. Виправдання, озвучені м. Онуфрієм - лише погіршують всю ситуацію. Бо він визнає глибоку ментальну і духовну залежність себе від Росії. Для нього Лавра в Росії - омріяний райок.

Я давно переконаний, що для Гундяєва «русскій мір» - лише технологія збереження і поширення влади, сам він в цю всю лабуду не вірить.

А от м. Онуфрій вірить. Щиро. Від душі. І своєю заявою (а стиль і вирази в ній - 100% вказують на його особисте авторство, це не підготовлений юристами чи помічниками текст, а саме його жива мова і думка) м. Онуфрій лише все це засвідчує.

3. Що насправді значно гірше для структури, яку він поки що очолює, ніж російський паспорт.

У нього не лише громадянство російське, у нього ментальна залежність від «русского міра», якої він не лише не позбувся, але навпаки - цінує та плекає її, як щось особливо важливе.

То може всім буде краще, і м. Онуфрію в першу чергу, якщо його давня мрія збудеться, і він замість того, щоби впертістю руйнувати авторитет Православʼя в Україні - поїде в свій омріяний райок під Москвою? І буде там тим, ким так хоче, щоб його сприймали - російським монахом-молитовником.

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
митрополита Білоцерківського Євстратія

всім православним вірним Білоцерківської єпархії

Всечесні отці, дорогі брати і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Як і рік тому знову ми зустрічаємо Великдень у виняткових обставинах. Український народ страждає від численних наслідків нав’язаної нам російським агресором війни. Немає такої громади чи навіть родини, яких би вона так чи інакше не торкнулася.

І у цих обставинах цілком зрозумілим є питання – а чи можемо ми святкувати? Бо Великдень, Світле Христове Воскресіння, для всіх нас завжди є часом радості, святкового спілкування з рідними та близькими. Це свято глибоко вплетене як у церковну традицію, так і у культуру нашого народу. То ж чи належить святкувати саме зараз?

Відповідь на це питання найперше знаходиться у площині християнського розуміння свята. Бо сенс і значення Пасхи Христової не у застіллі, розговінні благословенними традиційними стравами чи навіть у відвіданні храму під час особливого Великоднього богослужіння. Значення свята полягає у нагадуванні нам про найважливішу, поворотну подію всієї історії – про перемогу Спасителя над злом і його наслідком – смертю.

Ми вшановуємо і прославляємо не лише Воскресіння Христове. Через це ми нагадуємо собі про майбутнє загальне воскресіння з мертвих і про наше власне вічне життя. Усвідомлення того, що хоча зло та смерть ще тимчасово діють і мають силу в світі цьому, але вони вже переможені Спасителем через Його Хресну жертву і Воскресіння – надихають християн на боротьбу зі злом і на працю заради блаженного вічного життя. Як серед нічної темряви ми знаємо, що прийде ранок і зійде сонце, як серед зимового холоду і омертвіння природи ми знаємо, що настане весна і все оживе – так серед світу цього, який лежить у злі, ми через віру знаємо, що настане перемога над гріхом і ярмо смерті буде остаточно скинене.

Тому саме в ці важкі й темні часи для нашого народу, серед горя і страждань ми не лише маємо моральне право святкувати Великдень – ми зобов’язані це робити. Бо наше святкування, сповіщення нашої віри у Воскресіння Христове, утвердження нас в усвідомленні неминучої перемоги добра і правди – допомагають у боротьбі, стишують біль, відганяють темряву.

Тож, дорогі брати і сестри, радіймо і веселімося, святкуймо і славимо Воскресіння Христове, велику перемогу Сина Божого над злом, свято звільнення від рабства гріху і полону смерті. Завдяки цій перемозі ми маємо надію на нашу власну перемогу, але для цього слід кожному потрудитися, звершуючи з допомогою Божою свій духовний подвиг покаяння, очищення, оновлення. «Нехай же святкує все творіння Христове Воскресіння» – проголошуємо ми цього дня разом зі всією Церквою, спонукаючи себе самих і ближніх до примноження любові, до справ добрих і до виконання Божих заповідей.

Найперші наші вітання з нагоди Великодня, добрі побажання та гарячі молитви линуть нині для наших захисників. Нехай Бог оберігає і надихає наших воїнів у боротьбі за правду і добро, дає перемогу над чужинцями. Небесними покровителями нашого краю є святий Юрій Переможець та благовірний князь Ярослав Мудрий – нехай молитовне заступництво цих звитяжних і переможних воїнів та вірних свідків Христових буде завжди на допомогу тим, хто бореться зі злом.

Сердечно вітаю з Великоднем державну і місцеву владу Білої Церкви та всіх наших громад, вітаю ветеранів і волонтерів та усіх, хто гідно служить українському народу, турбується про нашу державу, про наш рідний край та їхнє краще майбутнє.

Бажаю кожному з вас міцного здоров'я, успіху в усіх добрих справах, душевного спокою, злагоди з ближніми, всіх благ від Бога – найперше духовних, а також і земних за потребою.

Турботи і скорботи світу цього, тривога й сум нехай відступлять нині, як від світла сонячного відступає нічна темрява, як від весняного тепла оживає природа, відганяючи зимовий сон. Адже Господь, джерело життя, переміг смерть, двері Раю знову відкриті для нас, рабство гріху – подолане і зло втратило силу свою. Тож радіймо і веселімося, бо
ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

ЄВСТРАТІЙ, Митрополит Білоцерківський

Називати Євхаристію, яку звершують в МП, образливими епітетами - неправильно. Таїнство звершує Бог, і негідність служителів - їхня відповідальність, яка не може слугувати причиною заперечення самого таїнства.

Однак заяви владики Стойчева і юрвідділу МПвУ - просто ФАНТАСТИЧНЕ лицемірство.

Та структура, яка СИСТЕМАТИЧНО, свідомо і з використанням всіх доступних способів поширення інформації протягом трьох з половиною десятиліть:

- називає клір ПЦУ (УАПЦ/УПЦ КП) «рядженими», «акторами в ризах», тощо;

- яка свідомо порушує ДОГМАТ про неповторність хрещення, внесений у Символ віри, «перехрещуючи» тих, хто отримав це Таїнство в ПЦУ (УАПЦ/УПЦ КП) - не кажучи про таке ж ставлення до всіх інших таїнства та служінь;

- яка БОГОХУЛЬНО називає таїнства, звершені в ПЦУ (УАПЦ/УПЦ КП) «бісоугодними»;

ну і так далі, і таке інше -

ТАКА структура вважає за морально можливе писати ЗАЯВУ В ПОЛІЦІЮ?

Чомусь вся ця історія нагадала мені притчу про немилосердного позичкодавця, який сам був винен 10 тисяч, а своєму боржнику не схотів простити і одну сотню, потягнувши його до суду.

Що ВИ, владики та юристи, скажете на Суді, коли Суддя спитає вас про ваше власне ставлення до Його таїнств?

«Архиерей.рф»

Все коротко і просто.

Бо це не Церква, а «Вєдамства праваславнава іспавєданія» росфедерації. І архієреї тому - росфедерації.

Онуфрій.рф
Антоній.рф
Павєл.рф…

https://xn--80akakh2bc1b.xn--p1ai/all/

А нам ці архієреї-ереф далі будуть бубоніти: «ми - не емпе».

«Ми не можемо відповідати за те, що Росія пише про нас» - знов скажуть вони. «Росія каже що і Крим її» - скажуть.

Але Україна ГОЛОСНО протестує НА ВСІХ РІВНЯХ проти привласнення Московією Криму. Чи так само МПвУ протестує проти того, що Москва називає їх своїми? Чи хоча б на 1% від того? Очевидно, що ні.

Вся енергія архієреїв-ереф спрямована на боротьбу з Українською Церквою, з державою і суспільством. Їм нема коли сперечатися зі своїми реальними хазяйвами-ереф…

Сумно і огидно.

Священика Іоана Коваля, уродженця України та клірика м. Москва, Гундяєв у лютому цього року «заборонив у служінні», а днями «церковний суд» - «позбавив сану».

Причина? Він у езотеричному заклинанні (яке Гундяєв назвав «Малітвай а святой русі») замінив слово «перемога» на слово «мир». Чим, на думку Гундяєва і прісних, порушив купу правил і підірвав єдність РПЦ. Бо посмів просити не перемоги для %утіна і його імперії зла.

А тепер - до справ українських.

Гундяєв ЗА ОДНУ ЗМІНУ в тексті своїх заклинань «рубає голову».

А які покарання наклав він на вище духовенство МПвУ-УПЦ, яке нібито оголосило ще рік тому «незалежність від Москви»?

Хоч якесь? Хоча б заяву про незадоволення? Якесь зауваження зробив?

НІЧОГО!

Зрозуміло, що адептам МП та найманим працівникам її структур, які свою совість продають за зарплату з бюджету отца Вадімія і Ко - це не аргумент. Їм - ніщо не аргумент. Навіть якби мертві воскресли і сповістили чи ангели з неба.

Але всім, хто справді хоче розуміти і розбиратися - хіба не очевидно, що коли Гундяєв за одне замінене слово в «молитві» - «позбавляє сану», то що би він зробив з тими, хто РЕАЛЬНО розірвав би підлеглість РПЦ?

https://www.youtube.com/watch?v=DH8PFABHPHA

Тим, хто володіє англійською мовою - рекомендую послухати.

Коротке резюме для інших:

Канони існують для будування Церкви та виконання Божого задуму спасіння людства. Це є інструменти, використання яких обумовлюється саме такою метою. Тому ікономія - це не «помʼякшене застосування канонів» чи дозвіл не виконувати якісь приписи, тобто не аналог латинського поняття «диспенсації», але принцип застосування канонів в першу чергу з огляду на досягнення мети - спасіння людей. Якщо застосування якогось канону перешкоджає спасінню, то ікономія полягає у приматі духу любові та милосердя над буквою правила.

«Частково вагітна»

Архієпископу Сільвестру (і всім, хто довіряє його судженню) хочу нагадати, що так зробив Собор УПЦ 1-3 листопада 1991 р. - задекларував автокефалію, але не проголосив її, натомість звернувся до Москви.

Однак при цьому Собор 1-3 листопада 1991 р. ЧІТКО І ЯСНО в документах зазначив своє ставлення до необхідності автокефалії.

Навіть «Харківський собор» 1992 р. задекларував, що буде надалі щось там робити для досягнення «канонічної автокефалії».

Нічого подібного «Собор у Феофанії» не зробив. Він нібито «задекларував намір бути автокефальною» фактично лише через видалення згадок про звʼязок з МП зі Статуту. Самого ж декларування бажання бути автокефальними у Феофанії не сталося - це є лише ТЛУМАЧЕННЯ вл. Сільвестра, а не факт.

Адже «новий Статут» УПЦ - МПвУ ДОСІ ніде в УПЦ - МПвУ офіційно не опублікований. А м. Онуфрій за рік так і не надав і своїм, і зовнішнім пояснення - що ж було зроблене у Феофанії і яке значення тих рішень.

Положення ПЦУ про управління, прийняте Архієрейським Собором, було опубліковане того самого дня, коли і ухвалене - 23.05.23. А в УПЦ - МПвУ її нібито «новий Статут» - досі засекречений. Тобто він нібито є, але з точки зору канонічного права його - нема. Бо не має сили НЕ ОГОЛОШЕНИЙ закон.

Собор УПЦ 1991 р. Офіційно звернувся до РПЦ щодо автокефалії. Натомість «Собор у Феофанії» НІКУДИ не звернувся щодо цього. Бо знав відповідь: Москва прокляне, а не дасть автокефалію - так вона зробила 1992 р. А Царгород автокефалію вже проголосив, і вл. Сільвестра та інших на Собор в Святу Софію запросив - вони цю автокефалію тоді відкинули і зараз відкидають. А іншої їм не проголосять.

По суті ж у своїй статті вл. Сільвестр визнав: те, що треба робити (єднатися в одну Помісну Церкву) в УПЦ - МПвУ не хочуть. Те, що там хочуть (а різні частини цієї юрисдикції хочуть протилежного - одні хочуть надалі бути з Москвою, інші - не хочуть) - реалізувати не здатні, бо неможливо бути «частково вагітною». Тому і висновок правильний:

якихось РІШЕНЬ від УПЦ - МПвУ очікувати - МАРНО. Вони вважають, що ВСЕ, що могли - вже вирішили. І тепер ОЦЕ безсилля і будуть святкувати, як якесь досягнення.

Думаєте вони випадково підірвали Каховську дамбу саме 6.06 о 6 годині? Антихристова сутність російської імперії зла так і пре з неї.

Саме тому, що російську мову і російську Церкву імперія зла зробила своїми прислужниками, зброєю та інструментом виправдання геноциду й інших злочинів - вони ще довго нестимуть на собі відбиток темряви.

Як німецька мова десятиліттями після Другої світової війни сприймалася не як мова Гете й Канта, а як мова Гітлера.

А від сьогодні «день русского языка» назавжди увійде в історію і як день російського державного терористичного злочину, вчиненого під гаслами його «защиты».

P.S. Коли у вересні 1985 року я пішов на навчання до 1 класу школи, у Черкасах - серці України, таких шкіл було поза три десятки. І лише ОДНА - з українською мовою викладання. Одна - з понад тридцяти. Всі решта - російські. В українських Черкасах, на батьківщині Тараса Шевченка.

Тому і я був серед жертв свідомої тотальної русифікації, вивчивши повноцінно українську мову лише під час навчання у Київській семінарії УПЦ КП.

Отак Українська Церква допомогла мені повернути рідну мову. А в семінаріях МП в Україні, до речі, навіть до недавнього часу більшість предметів викладалися російською.

Відданий слуга русміра Іона Черепанов вважає, що причина катастрофи в нижньому Подніпровʼї - це наказ усім прихильникам МП виселитися з Лаври.

І це не затуркана москвофільськими попами і почаївськими листками баба з глухомані говорить. Не психопати з росТБ. Не фріки типу Фролова, Ткачова і Новікова. А той, хто претендує на те, щоби його вважали патріотом, духівником та інтелектуальним християнином.

Ось такою отрутою він та інші подібні десятками років заливали голови православних - і продовжують заливати тим, хто їх ще слухає. Може ще б процитував свого авву Онуфрія і його знамените висловлювання про причини страждань українського народу в час Голодомору: «Катюзі по заслузі»? Бо те, що він написав про трагедію - не далеко пішло.

А ще виникає серйозне питання: чи справді оті всі павли, іони, антонії та іже с ними вірять у Христа євангельського? Бо судячи з їхніх висловлювань, їхній бог - якийсь інший.

Господи, захисти Церкву Твою від фарисеїв, що гублять її!