Що ми знаємо про масову культуру в Німецькому рейху в 1933-45 роках?
Про фільми, про розваги, про німецьких коміків того часу?
Такі знання - уділ небагатьох, хто цікавиться цією специфічною тематикою. І точно ми знаємо про це значно-значно менше, ніж про воєнні дії, терор чи концтабори.
Але саме повсякденне життя і його розваги тоді «олюднювали» існування режиму.
Чомусь внутрішньо все більше впевнений, що якби нацизм пережив Другу світову, як пережив її більшовизм - то і там би зняли багато милих, веселих, душевних фільмів, написали би чимало романтичних віршів та пісень.
В яких партія та ідеологія були б десь на відстані, непомітними. Але ця масова культура допомагала би «олюднювати» нелюдське. Вона би давала монстру привабливе обличчя.
Таке, як у «кавеен». Веселе та кмітливе.
Коли ми жили в «тій» реальності, то як містер Андерсон в Матриці - ми не усвідомлювали цього. Але тепер, живучи в реальному світі, що звільняться від радянської полуди на очах і душах, це неможливо не бачити.
Такі от роздуми з приводу однієї смерті.
Талант? Безумовно. Вміння? Безперечно.
Але назавжди в мою памʼять врізалося те, що у вечір, коли стало відомо про радянський терор у Вільнюсі, по союзному «ящику» крутили «Алєксандр-шоу»…
Про фільми, про розваги, про німецьких коміків того часу?
Такі знання - уділ небагатьох, хто цікавиться цією специфічною тематикою. І точно ми знаємо про це значно-значно менше, ніж про воєнні дії, терор чи концтабори.
Але саме повсякденне життя і його розваги тоді «олюднювали» існування режиму.
Чомусь внутрішньо все більше впевнений, що якби нацизм пережив Другу світову, як пережив її більшовизм - то і там би зняли багато милих, веселих, душевних фільмів, написали би чимало романтичних віршів та пісень.
В яких партія та ідеологія були б десь на відстані, непомітними. Але ця масова культура допомагала би «олюднювати» нелюдське. Вона би давала монстру привабливе обличчя.
Таке, як у «кавеен». Веселе та кмітливе.
Коли ми жили в «тій» реальності, то як містер Андерсон в Матриці - ми не усвідомлювали цього. Але тепер, живучи в реальному світі, що звільняться від радянської полуди на очах і душах, це неможливо не бачити.
Такі от роздуми з приводу однієї смерті.
Талант? Безумовно. Вміння? Безперечно.
Але назавжди в мою памʼять врізалося те, що у вечір, коли стало відомо про радянський терор у Вільнюсі, по союзному «ящику» крутили «Алєксандр-шоу»…
👍47👎1
РосГосЦерковь
РосГосЦерковь (більш відома як Московський патріархат/РПЦ) має такий самий стосунок до свободи віросповідання, як росдержмедіа - до свободи слова. Тобто - НІЯКИЙ.
Обидва кремлівські монстри лише мімікрують у своїй сфері, використовуючи інструменти релігії/журналістики для ведення державної пропаганди.
Тому заборона їхньої діяльності - це не порушення свободи, а її ЗАХИСТ.
РосГосЦерковь (більш відома як Московський патріархат/РПЦ) має такий самий стосунок до свободи віросповідання, як росдержмедіа - до свободи слова. Тобто - НІЯКИЙ.
Обидва кремлівські монстри лише мімікрують у своїй сфері, використовуючи інструменти релігії/журналістики для ведення державної пропаганди.
Тому заборона їхньої діяльності - це не порушення свободи, а її ЗАХИСТ.
👍57
А ви помітили, дорогі читачі, як наполегливо структури МП та їхні представники проводять політику ПОВНОГО ІГНОРУВАННЯ реальності існування ПЦУ? Абсолютно в тому ж дусі, в якому кремлівська дипломатія веде свою міжнародну гру, прагнучи повністю ігнорувати реальність існування України.
Різні діячі МП так само звертаються із заявами чи вимогами щодо реалій в Україні безпосередньо до Вселенського Патріарха, як російські «дипломати» звертаються до США. В обох випадках проводиться думка, що українська сторона не є субʼєктом і не повинна розглядатися стороною діалогу, домовленостей і рішень. Їй, на московську думку, «господарі» мають, як «маріонетці», довести до виконання ухвалене «справжніми панами» рішення.
Мені здається, що саме в цьому, і ні в чому іншому, криється позиція митр. Онуфрія щодо цілковитого ігнорування діалогу з ПЦУ - на відміну від покійного митрополита Володимира, який сприяв діалогу (максимально заблокованого Москвою).
Кажуть сьогодні митр. Онуфрій збирає свій синод. Будемо чекати на чудо і зміну такого ставлення?
Різні діячі МП так само звертаються із заявами чи вимогами щодо реалій в Україні безпосередньо до Вселенського Патріарха, як російські «дипломати» звертаються до США. В обох випадках проводиться думка, що українська сторона не є субʼєктом і не повинна розглядатися стороною діалогу, домовленостей і рішень. Їй, на московську думку, «господарі» мають, як «маріонетці», довести до виконання ухвалене «справжніми панами» рішення.
Мені здається, що саме в цьому, і ні в чому іншому, криється позиція митр. Онуфрія щодо цілковитого ігнорування діалогу з ПЦУ - на відміну від покійного митрополита Володимира, який сприяв діалогу (максимально заблокованого Москвою).
Кажуть сьогодні митр. Онуфрій збирає свій синод. Будемо чекати на чудо і зміну такого ставлення?
👍49👎8
Не шукайте не тернині смокви…
Вчора митрополит Онуфрій проводив збори свого синоду.
«Під час роботи Священного Синоду архієреї розглянули питання церковного життя Української Православної Церкви.» Цю вельми інформативну новину за добу побачили майже 8 тисяч читачів, більшість з яких - очевидно з пастви самого владики Онуфрія. А сподівалися побачити щось зовсім інше.
Водночас анонімні сайти та телеграм-канали поширювали численні повідомлення: від піднесено-епічних, що ось зараз щось епохальне нарешті зроблять, до депресивно-панічних - «нічого не вирішили, призначили Аніцоя в Тульчин замість Іонафана, тобто замінили рєдьку хріном».
Залишаючи таким ресурсам ворожіння на синодальній гущі, скажу дещо про інше.
Факт, що ніяких повідомлень за добу не зʼявилося офіційно, з великою долею вірогідності може означати те, що нібито «ухвалені рішення синоду» досі узгоджують і коригують.
Адже не секрет, що в УПЦ МП, використовуючи вираз одного з ієрархів царських часів, «Священный Синод один, а Правительствующий - совсем другой».
І доки отєц Вадімій, протоієрей Балашов та інші «ответственные работники» не побачать документів, не проведуть свій «синод» і не висловлять своїх цінних указаній - «офіційні ресурси УПЦ» нічого не опублікують.
За цією схемою «феофаніївський статут УПЦ» чекає на свою публікацію вже два роки і пʼять місяців.
«Всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника.» (Лк. 6:44).
Вчора митрополит Онуфрій проводив збори свого синоду.
«Під час роботи Священного Синоду архієреї розглянули питання церковного життя Української Православної Церкви.» Цю вельми інформативну новину за добу побачили майже 8 тисяч читачів, більшість з яких - очевидно з пастви самого владики Онуфрія. А сподівалися побачити щось зовсім інше.
Водночас анонімні сайти та телеграм-канали поширювали численні повідомлення: від піднесено-епічних, що ось зараз щось епохальне нарешті зроблять, до депресивно-панічних - «нічого не вирішили, призначили Аніцоя в Тульчин замість Іонафана, тобто замінили рєдьку хріном».
Залишаючи таким ресурсам ворожіння на синодальній гущі, скажу дещо про інше.
Факт, що ніяких повідомлень за добу не зʼявилося офіційно, з великою долею вірогідності може означати те, що нібито «ухвалені рішення синоду» досі узгоджують і коригують.
Адже не секрет, що в УПЦ МП, використовуючи вираз одного з ієрархів царських часів, «Священный Синод один, а Правительствующий - совсем другой».
І доки отєц Вадімій, протоієрей Балашов та інші «ответственные работники» не побачать документів, не проведуть свій «синод» і не висловлять своїх цінних указаній - «офіційні ресурси УПЦ» нічого не опублікують.
За цією схемою «феофаніївський статут УПЦ» чекає на свою публікацію вже два роки і пʼять місяців.
«Всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника.» (Лк. 6:44).
👍66👎7🤔1
Данді та Ганді
Коли для деяких читачів роль офіційної синодальної інформації чи то з Києва, чи то з Царгороду перебирають на себе анонімні сторінки для чуток, і така аудиторія з серйозним виглядом намагається ці чутки та плітки аналізувати і робити з них вискновки, то насправді це дуже нагадує сцену з твору «Золоте теля»:
«Пикейные жилеты в числе сорока человек уже оправились от потрясения, подвинтили свои крахмальные воротнички и с жаром толковали о пан-Европе, о морской конференции трех держав и о гандизме.
— Слышали? — говорил один жилет другому, — Ганди приехал в Данди.
— Ганди — это голова! — вздохнул тот. — И Данди — это голова.
Возник спор. Одни жилеты утверждали, что Данди — это город и головою быть не может. Другие с сумасшедшим упорством доказывали противное. В общем, все сошлись на том, что Черноморск будет объявлен вольным городом в ближайшие же дни.»
Не переймайтеся анонімними чутками - це шкідливо для здорового глузду.
Коли для деяких читачів роль офіційної синодальної інформації чи то з Києва, чи то з Царгороду перебирають на себе анонімні сторінки для чуток, і така аудиторія з серйозним виглядом намагається ці чутки та плітки аналізувати і робити з них вискновки, то насправді це дуже нагадує сцену з твору «Золоте теля»:
«Пикейные жилеты в числе сорока человек уже оправились от потрясения, подвинтили свои крахмальные воротнички и с жаром толковали о пан-Европе, о морской конференции трех держав и о гандизме.
— Слышали? — говорил один жилет другому, — Ганди приехал в Данди.
— Ганди — это голова! — вздохнул тот. — И Данди — это голова.
Возник спор. Одни жилеты утверждали, что Данди — это город и головою быть не может. Другие с сумасшедшим упорством доказывали противное. В общем, все сошлись на том, что Черноморск будет объявлен вольным городом в ближайшие же дни.»
Не переймайтеся анонімними чутками - це шкідливо для здорового глузду.
👍39👎10👏2
Коли варто сказати «НІ!»
Сьогодні у грецького народу святковий день. Він носить назву День «Охі», тобто «ні».
«Ні» відповів грецький народ і уряд 28 жовтня 1940 року на ультиматум італійського диктатора Муссоліні, що означало для Греції війну з потужним ворогом Італією, у якого був ще більш потужний союзник - німецький Райх.
Але почуття власної гідності та усвідомлення відповідальності за майбутнє спонукали грецьку націю сказати на ультиматум - «НІ!» Грецький народ успішно воював з італійськими загарбниками, так що їм довелося просити своїх союзників допомогти.
Зрештою, фашистська коаліція програла. А греки усього світу по праву пишаються тим, що їхня нація без страху перед обличчям ворога сказала чужинцям «НІ», чим зберегла свою гідність і своє майбутнє, як вільного народу.
В цьому нам у греків є чому навчитися.
Вітаємо еллінів зі святом!
Сьогодні у грецького народу святковий день. Він носить назву День «Охі», тобто «ні».
«Ні» відповів грецький народ і уряд 28 жовтня 1940 року на ультиматум італійського диктатора Муссоліні, що означало для Греції війну з потужним ворогом Італією, у якого був ще більш потужний союзник - німецький Райх.
Але почуття власної гідності та усвідомлення відповідальності за майбутнє спонукали грецьку націю сказати на ультиматум - «НІ!» Грецький народ успішно воював з італійськими загарбниками, так що їм довелося просити своїх союзників допомогти.
Зрештою, фашистська коаліція програла. А греки усього світу по праву пишаються тим, що їхня нація без страху перед обличчям ворога сказала чужинцям «НІ», чим зберегла свою гідність і своє майбутнє, як вільного народу.
В цьому нам у греків є чому навчитися.
Вітаємо еллінів зі святом!
👍91👎1