Вітаємо всіх!

Світ навколо не має потреби в тобі, бо світ більший за тебе і без тебе існував та існуватиме. Але ти від світу залежиш і існуєш тільки за умови, що це дозволяє тобі світ.

Коваль порпався в своїй кузні. Аж раптом хтось постукав у двері.
- Відчинено, заходь. Хто там? - не обертаючись вигукнув коваль.
Двері прочинились і в кузню увійшла висока літня жінка, вдягнена в усе біле, з сивим волоссям та тримаючи в руках стару позублену косу.
- Моє ім'я Морена, але дехто ще називає Марою. Я до тебе у справі.
Коваль отетерів і ледь вимовив:
- Невже мій час прийшов? Зачекай, хоч в кузні приберу.
- Не переймайся. Твій вік ще довгий. Мені тут косу поправити треба, а ти найкращій коваль.
Жінка протягнула ковалю косу. Чолов'яга взяв у руки та ретельно почав розглядати, приховуючи тремтіння рук.
- Це я швидко. Роботи на пів години. - промовив коваль і додав - Скільки ж ця коса людей занапастила?
- Жодної людини. - вимовила жінка, сідаючи на лавку.
- Як жодної? - здивування коваля вибило з нього всі перестороги та боязкість.
- Я давно нікого не вбиваю. Люди самі себе вбивають війнами, отрутою, хворобами або просто власноруч вкорочують вік. А я лише супроводжую їх на той світ. - відповіла жінка

Українське язичництво