Насичений похід вийшов.
Більша частина якого, це незабутній досвід, який ніколи не хочеться повторювати.
Йшов на гору Синяк з татом. І єдиний пройоб тут був, що йому хтось сказав, що на полонину Томнатик, є нормальна дорога по якій можна вивезти велосипед, а я попхався туди не подивившись карту висот.
В результаті 6 годин штовхання в гору під 40 градусів, велосипеду, який ще й електричний і з вантажем важить десь 40 - 50кг з передишками спочатку кожні 50м, потім 10, потім 2.

Не знаю яким чудом таки вдалось вийти до полонини, але вдалось в досить високій мірі відчути всі страждання Сізіфа з штовханням каменя на гору і фізично і морально. Спочатку було тяжко і здавалось що скоро стане легше бо вся дорога не може бути такою стрімкою, потім я подивився на графік підйому в мілчаті, і зрозумів, що не стане, потім стало набагато гірше бо з'явились камені на які щоб заїхати потрібно робити ривок.

Прийшли в 18 годині, на полонину, заночували в палатці. Похід на саму гору без єбучого ровера, вже був легким і приємним.

Спуск з велосипедом такий самий кончений як і підйом, але хоча би швидший і іншою дорогою подекуди можна було проїхати 20 м з ризиком звернути шию, спочатку стерлись передні тормоза, потім задні, потім почали скрипіти тормози на педалі, але таки зїхали.
Після підтягування тросу тормози якось тай почали працювати, і ще проїхав 30 км з Буковелі до Яремчі. Це вже була поїздка в задоволення в низ потрасі, майже без зусиль.

Загалом не жалію що пішов на цю хуйню, радість побачити гори після плоского Запоріжжя пересилює всі проблеми, які були.

Зараз, на 2 день після походу, мене нарешті перестало боліти все тіло, особливо руки.

Хочется встигнути, ще кудись поїхати за відпустку.

Дозбирав його, крім декількох дрібних деталей.
#t90a

Загрунтував і зробив прешейд
#t90a