тайтл: Release your persona
теґи: драма, романтика, яой, клаптик буденності
рейтинг: 18+ (зробіть здивоване обличчя...)
статус: завершений

О Джеґю - усесвітньо відомий актор. Незважаючи на те, що його з дитинства любили за унікальний акторський стиль, Джеґю вирішив усамітнитися від інших, бо втомився від безпідставних чуток, які постійно переслідують його. Одного дня, коли він годував безпритульного кота, до нього підійшов незнайомець. Перед настороженим Джеґю виявився Юн Чонґрок, який мешкає у квартирі прямо навпроти. Джеґю помилково сприймає Чонґрока за переслідувача та починає сердитися на нього, але, на диво, Чонґрок зовсім не впізнає Джеґю. Уперше зустріти незнайомця, котрий його не знає, ображає гордість Джеґю, але, з іншого боку, ледь помітно захоплює його. Тієї ночі Чонґрок приходить до нього уві сні.
"Це правда, що тебе знають усі на світі? Але ніхто не знає тебе справжнього, чи не так?"

стежу за тайтлом ще від першого розділу, тому мені є, що розповісти про нього✋🏻

учора вийшло оновлення, тому вирішила нарешті написати відгук, хоча хотілося розповісти про них ще від початку✨️

перш за все, ПОГЛЯНЬТЕ НА СТИЛЬ АВТОРІВ!
спочатку я купилась лише на нього й не шкодую про це...

однак сама історія теж не розчарувала
пара професійного актора та психотерапевта🤌🏻

інколи проскакують теми, які дуже відгукуються на данному етапі мого життя, тому так і ще раз так😌
(ці двоє комунікують словами через рот, навіть якщо не надто того хочуть!)

загалом, поки можу радити не лише через стиль авторів, але й через історію, але хто знає, чим вона завершиться👁

так от... можу офіційно жартувати, що "я не редакторка✋🏻"

колись я завершу всі свої чернетки...

це трохи погроза, вхвхвхв

наразі мого ресурсу вистачає лише на швидкі скетчі та запис ідей для писанини, але це теж файно, бо потім не знадобиться вигадувати чим займатися, а лише втілювати то все потроху в життя, хехехехе

дивитись результати єб у тві, це купа мемів й оп, тред сукуфуші евровіжн...

that was not at my bingo card this year...

щойно до кав'ярні заходять нові гості, я перетворююсь на: "а ви знаєте, що ми проводимо манґа-клуби? чи не хочете поговорити про бога нашого Лайоса?"

затягую всіх у цю секту манґанутих, хехехехе

щоб я ще раз купилась на якийсь даньмей...

знаєте оце як кажуть "двічі на одні ґраблі не наступиш"? так от, ще й як наступиш

уже вдруге враження, ніби мені дали смачного підсрачника з "от тобі історія, але ти мусиш знати уже всіх персонажів, лор і тд.", а ми можливо докинемо подій впродовж сюжету...

найбільше з цього всього дратує те, що і лор цікавий, і про персонажів хочеться дізнатися, але оцей копняк на початку, без введення у всесвіт, відбиває все бажання🫠

сюжетка нової історії + перше коло редакту іншого перекладу

oh, god, how i missed this...

actually☝🏻 якщо, коли-небудь, ви побачите як я щось зосередженно пишу/редагую, то в 99,9% випадків це через те, що у мене з першого разу не вийшло зробити щось, на що інші витрачають роки....

і в цих 99,9% випадків я злюща, як чорт, і роблю те, що, принаймні, "стерпно" у мене виходить

well, at least it's working for now...

наостанок додам, що найбільше з цього отримують персонажі✋🏻

Despite that, sometimes he wonders about what people might see when they look at him. Without personal judgment, he is handsome, attractive and could date if he wanted. However, he does not consider himself to be one. Komori thinks he's just averange looking. Mediocre, even. There is nothing special about him, not really anything that can be singled out.

не перепрошую, бо в моїх роботах, що далі, то лише гірше, а це я лише розпочала писати...

це треба було мені вчора буркати на mo dao zu shi й кепську озвучку (вимбачте, я поки не шпрехаю китайською, щоб вона без попередження проскакувала посеред діалогів), щоб сьогодні на парі з перекладу мене залишили зі словником та текстом про китайські чаї із КИТАЙСЬКОЮ, котра проскакує посеред абзаців...

what did i do...

спроби хоч трохи спростити свій стиль провалюються під землю, особливо, коли справа доходить до волосся...

сподіваюсь скоро завершити хоча б якийсь шматочок, бо скетчів стає стільки ж скільки лежить недописаних чернеток👁

Чому ми з Пані Відьмою ніколи не посваримося через чоловіка:

пані та панове, вона мене забулила...